CC BY
146
ЦИВ1ЛЬНЕ ПРАВО I ЦИВ1ЛЬНИЙ ПРОЦЕС; ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО
Олег Петрович Печений,
канд. юрид. наук,
доцент кафедри цивльного права № 1 На^ональний юридичний ушверситет iменi Ярослава Мудрого, м. Харш
УДК 347.65
ДО ПИТАННЯ ПРО ОСОБЛИВОСТ1 СПАДКОВИХ ПРАВОВ1ДНОСИН
У статт1 проанал1зовано особливост1 спадкових правовгдносин, дослгджено окрем1 гх еле-менти, зокрема об'ект та змит. Висвтлено змгст «права, що виникають у особи у зв'язку з прийняттям спадщини», та особливост1 таких прав, зокрема прав на вгдмову в1д прийняття спадщини.
Ключовi слова: спадкове право, спадкування, спадковi правоввдиосини, спадщина.
Науков1 пошуки проблематики спадкового права здшснюються в цивШс-тищ кр1зь призму спадкових правовщносин, ТхньоТ природи та структурних особливостей. Спадков1 правоввдносини моделюються як р1зновид цившь-них правовщносин 1 на них поширюються структурш 1 зм1стов1 особливост цих правовщносин. При цьому у структур! предмета наукових дослщжень спостер1гаеться певний методолопчний дисонанс стосовно правовщносин: цившьних правовщносин як Тх виду 1 спадкових як пщвиду цившьних. Стосовно теори 1 методологи правовщносин ще з час1в радянськоТ теоретичноТ юриспруденци кнуе великий пласт наукових напрацювань, основу якого складають дослщження Ю. Г. Ткаченко [1], М. Д. бгорова [2; 3], Р. О. Хал-фшоТ [4] та ш. Дискусш щодо змкту поняття правовщношення, як 1 щодо
права у суб'ективному значенш, наразi не можна визнати завершеною, спори ще будуть вестись, але, як пише А. О. Рибалов, з позицш зручноси, а не ктинност тieí чи iншоí концепцп [5, с. 4].
Отже, i в загальнотеоретичному, i в галузевому цивiлiстичному планi правовiдношення посiдаe свое мкце серед розроблених категорiй, однак про виршення або принаймнi вичерпання кола проблем, пов'язаних iз ним, гово-рити передчасно.
Правовщношення, як категорiя уявна, являе собою певну наукову абстракщю i саме в цьому полягае п цiннiсть для юриспруденцп i цивШс-тики, зокрема. Серед сучасних дослвдниыв iснуе погляд на правоввдношення як на юридичний науковий прийом [6, с. 211]. Це дещо шдмивае саму кон-струкцiю правоввдношення i викликае певну розгубленiсть серед дослвдниыв. Так, О. М. Родюнова, визнаючи викладену думку невдалою, тим не менш констатуе, що п не можна називати принципово невiрною, оскiльки важко не погодитись з твердженням про те, що правоввдносини не кнують - вони лише мисляться [7, с. 175; 6, с. 211]. Натомкть, усi iншi правовi явища, включа-ючи i правовi норми, будучи iдеальними, також мислимi, а значить '1х можна назвати юридичними науковими приймами. З цього приводу вчена резюмуе, що визначення правоввдношення як наукового прийому не вщображае сут-ностi явища [7, с. 175]. Безперечно, зводити сутшсть правоввдношення лише до наукового прийому не зов^м правильно, перш за все, виходячи з того, що правоввдношення не може представлятися тшьки науковим прийомом. Однак не будемо заперечувати i того, що у самш сутност правоввдношення наявний елемент наукового прийому, що шдкреслюе його методолопчну цiннiсть. Так, саме правоввдношення не е суто науковим прийомом, проте йому iманентний цей прийом, що опосередковано виявляеться через надання правово'1' форми кнуючим сощальним зв'язкам. За його допомогою спадкове правоввдношення може бути представлене як правова форма спадкування -перехвд прав i обов'язкiв однiеí особи (спадкодавця) до шших осiб (спадкоем-цiв). Означена правова форма не е единою правовою формою взагал^ однак у площиш забезпечення одночасного посмертного переходу в^х приватних прав i обов'язкiв, що належали спадкодавцю, до одного чи декiлькох шших о^б, за якими визнаеться здатшсть до вступу у вiдповiднi правовщносини спадкодавця [2], вона мае бути визнана единою '1'х формою.
З цього випливае твердження, що спадковi ввдносини, будучи правовою формою спадкування, можуть кнувати - виникати, змшюватись та припинятись - лише як вщносини правовi. Вiдповiдно, якщо йдеться про спадкове правонаступництво як наступництво у правах, можна говорити про його здшснення у межах i рамках лише спадкових правовщносин. Водночас мусимо заперечити кнування спадкових вiдносин поза правових меж. Наступництво стосовно речей, шших матерiальних благ, в принциш, можливе, але його не можна вщнести до спадкового правонаступництва
Печений О. П. До питання про особливостI спадкових правовдносин
як наступництва у правах. М. Д. бгоров пише про можлив1сть переходу у порядку спадкування не тшьки матер1альних, але й духовних щнностей, що дозволяе йому вщносити спадков1 правовщносини 1 до майнових, 1 до немайнових. У спадкових правовщносинах поеднуються риси 1 майнових, 1 немайнових вщносин [7, с. 70]. Думка автора досить глибока, тому роз-беремо ТТ детально. Перехщ духовних щнностей (наприклад, звичок, прин-цишв, погляд1в, уявлень тощо) до спадкоемщв не свщчить про спадкове правонаступництво з т1е'Т причини, що аж шяк не можемо ш пщтвердити, ш спростувати того, що спадкоемець на щ об'екти мае права, аналопчш правам спадкодавця. Але саме це е беззаперечним доказом спадкового пра-вонаступництва як ушверсального. Кр1м того, теза автора дещо змщуе акценти, оск1льки перехщ духовних щнностей до спадкоемщв не перебу-вае у прямому корелящйному зв'язку з немайновим характером спадкових правовщносин, в1ршше, його проявом у цих вщносинах. Немайновий аспект спадкових вщносин зумовлюеться Тх оргашзацшними чинни-ками, спрямуванням на забезпечення правонаступництва м1ж спадкодав-цем 1 спадкоемцем у вс1х правовщносинах, як1 таке правонаступництво допускають. У цьому плаш сл1д погодитись, що орган1зац1йн1 ввдносини, якими можуть бути 1 спадков1, по сут1 е в1дносинами немайновими, не пов'язаними 1з особист1стю [10, с. 114]. Коли йдеться про наявшсть оргаш-зац1йних чинник1в (нав1ть уявних) у спадкових правов1дносинах, доречно навести тезу О. М. РодюновоТ що саме правовщношення е схемою специ-ф1чного правового бачення ситуацп шляхом ТТ оц1нки за допомогою норм права [7, с. 175]. Саме схематизм правовоТ матерГТ з одного боку моделюе певн1 вщносини як правов1, а з шшого наголошуе на наявност1 в них орга-н1зац1йних чинник1в як тих, що надають упорядкованост1 певним матерЬ альним та нематер1альним благам.
Структурно спадкове правовщношення повинно вщповщати загально-прийнятим уявленням та м1стити елементи, що притаманш ус1м правов1дноси-нам. Такими елементами визнаються учасники, характер Тх правового статусу, права 1 обов'язки, Тх зв'язок та реальна поведшка учасник1в у сшввщношенш з правами 1 обов'язками. У лггератур1 наголошуеться на притаманност1 зазна-чених елемент1в структур! ус1х правовщносин [4, с. 211-212].
У зв'язку з цим так1 елементи структури як об'ект та змкт мають роз-глядатися у кореляцп прав та обов'языв 1 реальноТ поведшки учасник1в. Якщо об'ектом визнати спадщину у вигляд1 сукупност1 прав 1 обов'языв, а зм1стом - поведшку суб'ект1в спадкових правов1дносин стосовно ще'Т сукупност1, то в структур! правовщношення не залишаеться мкця правам щодо спадщини. Тому змктом спадкового правовщношення слщ визнати спадкове право у суб'ективному розумшш, включаючи право на прийняття спадщини. У л1тератур1 його юридична природа подаеться неоднозначно. Сформувалися напрямки дослщження, автори яких моделюють спадкове
право як секундарне з тими чи шшими особливостями або ж як суб'ективне абсолютне право, або ж як результат поеднання рис секундарного i суб'ек-тивного права [10, с. 1021-1026]. Однак переважно це право тяжiе до секундарного, шж до суб'ективного. Вим, з'ясування природи спадкового права не може мати однозначного виршення, принаймш у площиш сучасного законодавчого регулювання. Так, ст. 1268 ЦК Украши допускае можливкть скасування правового результату прийняття спадщини шляхом вщкликання заяви про и прийняття, з можливктю подальшого прийняття, ввдмови ввд прийняття чи неприйняття. По сут йдеться про неодноразове здшснення права на спадщину у рамках единого правоввдношення. Це сввдчить про ефект «множинностЬ» змкту спадкового правовiдношення.
За певних умов можна вести мову про потестативне спадкове право, суть якого полягае у наданш повноважень на встановлення правоввдно-шення шляхом одностороннього правочину. У лiтературi наводяться думки, що потестативне право, будучи суб'ективним правом, але не речовим i не зобов'язальним, виявляеться у можливост за допомогою правочину змЬ нити чужу правову сферу [11, с. 132]. Видаеться, що потестативним за своею природою е право надати згоду спадкоемцю, який пропустив строк для прийняття спадщини подати заяву про и прийняття (ч. 2 ст. 1272 ЦК), змшити черговкть спадкування за законом (ч. 1 ст. 1259 ЦК), ввдмовитись ввд спадщини на користь когось iз спадкоемщв або ввдкликати таку ввдмову (ст. 1274 ЦК) та ш.
Серйозних роздумiв вимагае практика Верховного Суду Украши, який надае спадковим правоввдносинам та '1'х змкту досить специфiчного бачення. Так, у Постановi Верховного Суду Украши вщ 8 квiтня 2015 р. зазначаеться, що спадковi права е майновим об'ектом цивiльного права, оскiльки вони надають спадкоемцям можливкть успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникае шсля оформлення успадкованого права власност у встановленому законом порядку [12]. Однозначно i без-застережно погодитись iз тим, що спадковi права представленi не змктом, а об'ектом спадкових правовiдносин, не маемо достатшх пiдстав, оскiльки достатньо'1' аргументацп у наведенiй постановi не вбачаемо.
Список л^ератури:
1. Ткаченко Ю. Г. Методологические вопросы теории правоотношений / Ю. Г. Ткаченко. -М. : Юрид. лит., 1980. - 176 с.
2. Егоров Н. Д. Гражданско-правовое регулирование общественных отношений: единство и дифференциация / Н. Д. Егоров. - Л. : Изд-во Ленинград. ун-та, 1988. - С. 164-175.
3. Егоров Н. Д. Наследственное правоотношение / Н. Д. Егоров // Вест. Ленинград. ун-та. Сер. 6. - 1988. - Вып. 3. - С. 67-70.
4. Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении / Р. О. Халфина. - М. : Юрид. лит., 1974. - 348 с.
5. Рыбалов А. О. Проблемы классификации гражданских правоотношений : дис. ... канд. юрид. наук / А. О. Рыбалов. - СПб., 2007. - 221 с.
Печений О. П. До питання про особливост'\ спадкових правовдносин
6. Белов В. А. Учение о гражданском правоотношении / В. А. Белов, А. Б. Бабаев // Гражданское право: актуальные проблемы теории и практики ; под общ. ред. В. А. Белова. - М. : Юрайт-Издат, 2007. - 993 с.
7. Родионова О. М. Механизм гражданско-правового регулирования в контексте современного частного права / О. М. Родионова. - М. : Статут, 2013. - 336 с.
8. Белов В. А. «Наследование» и «наследственное правопреемство»: фактическое отношение и его правовая форма / В. А. Белов // Наследственное право. - 2014. - № 1. - С. 6-16.
9. Андрющенко А. В. Место организационных отношений в предмете гражданско-правового регулирования / А. В. Андрющенко // Вест. Томского гос. ун-та. Право. - 2014. - № 2. -С. 111-115.
10. Белов В. А. Гражданское право : учеб. для бакалавров: Т 3: Особенная часть. - Абсолютные гражданско-правовые формы / В. А. Белов. - М. : Юрайт, 2012. - 1089 с.
11. Рыбалов А. О. Потестативные права / А. О. Рыбалов // Закон. - 2008. - № 7. - С. 131137.
12. Постанова Судово1 палати у цившьних справах Верховного Суду Украши ввд 8 квиня 2015 р. Справа № 6-33цс15 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/ Review/43533922.
Печеный О. П. К вопросу об особенностях наследственных правоотношений.
В статье проанализированы особенности наследственных правоотношений. Исследованы отдельные их элементы, в частности объект и содержание. Освещаются смысл понятия «права, которые возникают у лица в связи с принятием наследства», и особенности таких прав, в частности права на отказ от принятия наследства в пользу другого наследника.
Ключевые слова: наследственное право, наследование, наследственные правоотношения, наследство.
Pecheniy O. P. To the question about the features of the inherited legal relationships.
Problem Setting. In the article the features of the inherited legal relationships are analysed. Their separate elements are investigational, in particular object and maintenance.
Analysis of the recent researches and publications. An extended abstract of a paper on the subject of succession in accordiance with civil legislation. Succession is the passing of rights and obligations (inheritance) from a natural person who died (the testator) to other persons (the heirs). Inherited legal relationships are juridical forms of succession as the passing of rights and obligations.
Paper objective. Inheritance shall include all rights and obligations of the testator as of the moment of opening of inheritance that did not terminate in consequence of the testator's death.
Succession shall be exercised based on a will (testamentary succession) or according to law (legal succession). All types of succession are represented legal relationships.
Paper main body. It is grounded in the article, that the inherited relations can exist only as relations legal. Structurally they are engulf subjects, their right and duties and inheritance as object. Objects and maintenance of the inherited legal relationship are examined in the article in co-operation of rights and duties and real conduct of participants.
Conclusions. Legal nature of succession of rights as rights on acceptance of inheritance is ambiguous. An author binds rights for the participants of legal relationship to taking of inheritance, refuse over acceptance of inheritance consequences of expiry of the term for inheritance acceptance. As by a written consent of the heirs who accepted the inheritance, the heir who let the time limit elapse may apply for the acceptance of inheritance to the notary office at the place of inheritance opening.
Key words: law of succession, inherited right, inheritance, inherited legal relationships, inheritance.
Надшшла до редколегп 14.05.2015 р.
