CC BY
33
Орипнальы дослiдження
Original Researches
УДК [616.728.2-007.2+616.711):616-07/08:001.891 DOI: https://doi.Org/10.22141/1608-1706.5.21.2020.217085
Гайко Г.В., Галузинський О.А., Калашнiков О.В., Осадчук T.I. ДУ «1нститут травматологи та ортопеди НАМН Укра'ни», м. Ки'1'в, Укра'на
Дисфункщя клубово-крижових зчленувань у структурi больового синдрому у хворих i3 кульшово-поперековим синдромом
Резюме. Проведений анал1з ¡стор1й хвороби 138 хворих¡з кульшово-поперековим синдромом (КПС), яким було виконано ендопротезування кульшового суглоба в клнц ортопеди та травматологи дорослих ДУ «¡нститут травматологи та ортопеди НАМН Укра1ни». Визначено, що хвор з ураженням кульшово-клубово-го зчленування становлять достатньо велику частку серед хворих ¡з КПС (14,5 %). Домнуючим фактором у пац1ент1в з ураженням кульшово-клубового зчленування е: асиметря довжини юнц1вок i пперлордотич-на постава (83,3 %), що дае змогу припустити патогенетичний зв'язок м'ж вар'юнтом вертикальноÏ поста-ви (гперлордозом) i розвитком уражень кульшово-клубового зчленування. Доведена висока ефекктивн'ють ^кувальних блокад у хворих з ураженням кульшово-клубового зчленування при КПС. Досягнуто значного зменшення больового ефекту в 60 % хворих при первинному й у 100 % — при повторному проведенн лку-вальних блокад. Отриман в результат проведеного досыдження ознаки можуть бути включен в алгоритми ^агностики й ликування хворих на КПС.
Ключовi слова: хвор з кульшово-поперековим синдромом; больовий синдром; дисфунк^я кульшово-кри-жових зчленувань; взаемозв'язок; ликування
Травма
Вступ
Захворювання суглобiв серед уражень опорно-рухового апарату (ОРА) посщае друге мюце шсля травм i зус^чаеться у 23 % ушх хворих з патолоп-ею кютково-м'язово1 системи [1]. Важливим е той факт, що кожен десятий житель планети скаржиться на суглобовi болi й мае порушення функци суглобiв [2]. Коксартоз (КА) — одне з найбшьш поширених дегенеративно-дистрофiчних захворювань суглобiв людини, що супроводжуеться порушенням статико-динамiчноl функци ОРА i е одшею з найактуальш-ших проблем сучасно'1 ортопеди. У загальнш струк-турi патологи суглобiв вш посшае друге мюце пiсля гонартрозу за частотою захворюваност й перше — за термшами тимчасово'1 i стшко1 непрацездатность Частка iнвалiдiв унаслiдок КА рiзного генезу стано-вить вiд 20 до 30 % з числа непрацездатних унаслщок хвороби суглобiв. За даними мiжнародноl статистики, число хворих на КА коливаеться серед населення земно'1 кулi вiд 10 до 12 % вш числа вах захворювань ОРА [3]. При цьому вiковi межi КА охоплюють усi категори пацiентiв, за винятком раннього дитячого
вшу, що обумовлюе не тшьки медичну, але й сощ-альну значимiсть проблеми.
У бшьшосп публiкацiй КА розподiляеться на пер-винний i вторинний [4]. Первинна форма КА розви-ваеться в нормальних суглобах. Вторинний КА е на-слiдком дисплазiй, запалень i внутрiшньосуглобових переломiв [5]. Найбшьш часто зус^чаються тсля-травматичний i диспластичний КА [6]. Багато вчених, яю вивчають патогенез остеоартрозу, е прихильника-ми механо-функцюнально1 теори розвитку артрозу великих суглобiв нижшх кiнцiвок. Вiдповiдно до ще1 теори розвиток дегенеративно-дистрофiчного процесу в суглобовому хрящ^ субхондральнiй кiстцi й капсуш суглоба пов'язаний з функцюнальним перевантаженням хряща [7, 8]. Беручи до уваги механiчну теорш розвитку КА, останнiми десятирiччями дегенеративно-дис-трофiчнi захворювання кульшових суглобiв дослщжу-ють у комплексi анатомо^зюлопчного трикутника «поперековий вiддiл хребта — таз — кульшовi суглоби». Вщомо, що дистрофiчнi процеси в кульшових суглобах i вертеброгенна патологiя е взаемообтяжливими, складними для своечасно1 дiагностики й лiкування.
© «Травма» / «Травма» / «Trauma» («Travma»), 2020
© Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2020
Для кореспонденци: Калашшков О.В., ДУ «1нститут травматологй' та ортопедП' НАМН Украши», вул. Бульварно-Кудрявська, 27, м. КиТв, 01601, Укра'ша; e-mail: [email protected]
For correspondence: 0. Kalashnikov, State Institution "Institute ofTraumatology and Orthopaedics of the NAMS of Ukraine'; Bulvarno-Kudriavska st., 27, Kyiv, 01601, Ukraine; e-mail: [email protected]
Такий симптомокомплекс вiдомий як кульшово-по-перековий синдром (КПС; hip-spine syndrome в англо-мовнш лiтературi) i характеризуемся больовим синдромом, анатомо-бiомеханiчними змшами вiдношень мiж стегном, тазом i поперековим вщдшом хребта. З точки зору бюмехашки органiзм людини належить до самоорганiзованих систем, тобто таких, що здатнi координувати зв'язки мiж великою кiлькiстю струк-турних елементав. Клiнiчнi прояви кульшово-попере-кового синдрому — це наслщки компенсаторних змш, що виникли в бiомеханiчнiй системi через порушення функци' однiеï чи дектькох складових (хребет, таз або кульшовий суглоб) [9].
У сучасних посiбниках запропонована концепцiя дiагностичноï трiади, вiдповiдно до яко1 причиною болю в спиш можуть бути таы чинники: 1) неспеци-фiчнi (скелетно-м'язов^; 2) пов'язанi iз серйозною па-тологiею (пухлини, травми, iнфекцiï тощо); 3) викли-канi компресiйною радикулопапею [10]. У низцi робiт шдкреслюеться, що група пацiентiв з неспецифiчни-ми болями в спинi гетерогенна й пащенти потребують диференцiйованого лшування [11]. У дослiдженнях з використанням малошвазивних дiагностичних процедур було виявлено, що у 25—42 % випадыв бть мав дискогенний характер, у 18—45 % був пдтверджений фасеточний характер болю i в 10—30 % джерелом болю стала дисфункщя крижово-клубових зчленування (ККЗ) [12].
Пд термiном «дисфункщя» мають на увазi дегене-ративнi змiни ККЗ за втсутносл специфiчних уражень (пухлина, переломи, септичне або автоiмунне запален-ня тощо). Пошкодження ККЗ виникають при комбша-ци' неадекватного осьового навантаження й обертання. Дисфункщя ККЗ характеризуеться змшою рухливост в суглобi — його блокуванням або мкронестабтьшс-тю, що призводить до неадекватних, стресових наван-тажень на оточуючi тканини (капсулу, зв'язки, м'язи, ыстки) [13]. Фактори, що спричиняють бть у ККЗ, включають: вш (частiше зустрiчаеться в лггньому вiцi й серед молодих спортсмешв); асиметрiю довжини нiг; порушення ходи й бюмехашки, сколюз; тривале на-пруження (наприклад, бiг тдтюпцем)/травми; вапт-нiсть; попереднi операци' на хребт (особливо спонди-лодез) тощо [14].
Бть частше мае однобiчний латералiзований характер у проекци' ККЗ. Найбiльш специфiчною для ураження ККЗ е зона, розташована безпосередньо донизу вт задньо!' верхньо!' клубово! осп, ïï розмiр приблизно 3 х 10 см (так звана зона Fortin) [15]. Дисфункщя ККЗ часто iмiтуе корiнцевi ураження. У результат кшшчних спостережень i артрографiчних дослiджень на здорових добровольцях виявлено, що в 94 % випадыв больовi вщчуття iррадiюють в дтян-ку сiдниць, в 72 % — у нижньопоперекову дтянку, у 50 % вщзначаеться поширення болю в нижш ынщв-ки по задньозовшшнш поверхнi стегна, включно з 28 % з iррадiацiею болiв нижче вiд колiна i 12 % — з iррадiацiею до стопи. У 14 % пащенпв вщзначаеться поширення болю в пахову дтянку, у 6 % — у верхш
вщдти попереково! дiлянки, у 2 % — у живгг [15]. Бiль посилюеться при BCTaBaHHi з положення сидячи, на-хилах, тривалому сидiннi або стоянш. У блокованому ККЗ порушуеться рухливiсть клубово! кiстки щодо криж!в, що перевiряеться поперемiнним натискан-ням на крижi й клубову ыстку в пацiента, який лежить на животь Характерна болючiсть при пальпаци ККЗ i3 вiдтворенням типового патерну болю. Спостер^а-еться вiдсутнiсть опускання задньо! верхньо! остi при шднятп ноги в положеннi стоячи на бощ блоку ККЗ. Симптомiв випадшня не спостерiгаеться, больовi вiдчугтя посилюються в 3 або бiльше провокацшних тестах (ПТ) на стиск або розтяг цього суглоба (комп-ресшний i дистракцiйний тести, тест Патрша (Faber), Yeonman, Gaeuslen, Poch, Gillet та im) [13, 16]. Вва-жаеться, що ПТ бiльш надшш, нiж тести вимiрюван-ня обсягу рухiв, для iдентифiкацii' болю в ККЗ. Отже, наявшсть 3 або бтьше позитивних ПТ видаеться до-сить чутливою i специфiчною при визначенш пашен-тiв, якi матимуть позитивну вщповщь на дiагностичнi блокади ККЗ [17].
Стандартом для встановлення дiагнозу залишаються блокади з уведенням малих об'емiв мiсцевих анестети-ыв. Пiдтвердженням патологй' ККЗ служить зникнен-ня або суттеве зменшення болю тсля блокади суглоба розчинами мюцевих анестетиков пiд рентгенологiчним або ультразвуковим контролем [18].
Через недостатне розумшня механiзмiв розвитку па-тологiчного процесу в комплекс анатомо-фiзiологiч-ного трикутника «поперековий вiддiл хребта — таз — кульшовi суглоби» лiкування кульшово-поперекового синдрому е складним i до ынця не вирiшеним питан-ням. На раншх стадiях захворювання застосовують комплексне консервативне лiкування: протизапальну, судинну, протинабрякову й фiзiотерапевтичну терапiю [19, 20]. При хрошчнш люмбалгй' внаслток ураження КПС обговорюеться застосування штервенцшних ме-тодiв лiкування, включаючи блокади з анестетиками й глюкокортико'дами [18, 20]. Питання про ефектив-шсть лiкувальних блокад при люмбалгй', викликанш патологiею КПС, залишаеться дискусiйним [18, 21].
Тотальне ендопротезування кульшового суглоба набуло широкого застосування в ортопедичнш практиц як ефективний метод позбавлення хворого страждань i втновлення функцй' кiнцiвки. Кiлькiсть !х постшно збiльшуеться в Украiнi та свт й становить понад 100 млн на рк: [22]. У той же час, незважаючи на постшне удосконалення конструкцiй ендопротезiв i техшки !х iмплантацii, частота розвитку ускладнень залишаеться високою [23]. У структурi ускладнень больовий синдром, що не пов'язаний з шфекщею чи нестабтьшстю компонентiв ендопротеза, лишаеться серйозною проблемою через труднощi дiагностики й лшування. За даними шведського й канадського рее-стрiв, у 17—20 % хворих залишаються больовi вiдчуття, а в 32—35 % з'являються новi болi або дискомфорт у да-лянцi кульшового суглоба протягом 10 роив тсля ендопротезування. Одшею з причин залишкового болю може бути дисфункщя ККЗ. Саме тому подальше ви-
вчення взаемозв'язку дисфункцй' ККЗ i3 залишковим больовим вiдчутгям пiсля проведеного тотального ен-допротезування кульшового суглоба е важливим для покращання результатiв лшування хворих з патологiею кульшових суглобiв.
Мета роботи: визначити роль дисфункцй' клу-бово-крижових зчленувань у структурi больового синдрому до та шсля ендопротезування кульшового суглоба у хворих iз кульшово-поперековим синдромом.
Матерiали та методи
Проведений аналiз iсторiй хвороби 138 хворих iз кульшово-поперековим синдромом, яким було вико-нано ендопротезування кульшового суглоба в клшщ ортопедй' та травматологй' дорослих ДУ «1нститут трав-матологй' та ортопедй' НАМН Украши». Серед них у 80 (58 %) виявлено двобiчний коксартроз, у 58 (42 %) — однобiчний.
Уа хворi були обстежеш клiнiчно й рентгенолопч-но з визначенням стадп коксартрозу за J.H. Kellgren, J.S. Lawrence [24]. Ушм хворим було виконано рент-генографш кульшових суглобiв у передньозаднiй проекцп.
Для рентгенографiчного обстеження поперекового вщдшу хребта й визначення вертикально'' постави ви-конували стандартну пряму проекцш. Бокову рент-
генографiю хребта виконували за методикою Jackson, Hales у положенш стоячи в природнiй no3Í на вiдстанi 115 см Í3 захватом кульшових суглобiв [9]. Вим1рювали чотири параметри: поперековий лордоз (GLL) за методом Cobb, кут нахилу крижiв (SS), кут нахилу таза (PI) i кут тазового вщхилення (PT). Виявлялися деформацй' хребта, ознаки дегенеративного ураження передньо! i задньо! колон поперекового вiддiлу хребта. Вико-ристовували рентгендiагностичну апаратуру Siemens Polymat 50.
Додатково всiм хворим було проведено клшчне обстеження з визначенням патогномошчних ознак (провокацiйних теспв) ураження клубово-крижових зчленувань (симптоми Ганслена, Патрша, «пружност стегна») i довжини кшщвок з обох сторiн. Хворим з наявним ураженням ККЗ у дооперацшному перiодi проводили лкувально^агностичш блокади (кеналог 40 — 1,0 на 2% розчиш лщокашу) клубово-крижово-го зчленування. Оцшка ефективностi шсляоперацш-ного знеболювання здшснювалася за вiзуально-ана-логовою шкалою болю (ВАШ) [25]. За вщсутносп лшувального ефекту данi блокади однократно повто-рювали пiсля операцп ендопротезування кульшового суглоба.
Статистичну обробку результапв проводили за до-помогою загальноприйнятих методiв (критерiй Крус-кала — Уоллюа, обчислення полiхоричного й тетрахо-
Таблиця 1. Розпод'ш наявност патогномон!чних ознак ураження клубово-крижових зчленувань
у хворих iз кульшово-поперековим синдромом
Патогномошчш ознаки ураження клубово-крижових зчленувань Хворi Í3 кульшово-поперековим синдромом, n = 138
Наявнють ознаки Вщсутшсть ознаки
n % n %
Симптом Ганслена 20 14,5 118 85,5
Симптом Патрка 19 13,8 119 86,2
Симптом «пружност стегна» 20 14,5 118 85,5
Рiзниця довжини кшщвок до < 1 см 2 1,4 136 98,6
1-2 см 6 4,3 132 95,7
> 2 см 12 8,7 126 91,3
Таблиця 2. Розпод'ш хворих Í3 КПС iдисфункщею ККЗ залежно вд варианта постави
й локал'заци ураження
Група хворих Варiант постави Хворi з КПС та у n = 20 раженнями ККЗ, 100 %) Усього
Однобiчний, n (%) Двобiчний, n (%)
Хворi з КПС та ураженнями ККЗ, n = 20 (100 %) Пперлордоз 15 (93, 7)*, ** 1 (6,3) 16 (80,0 %)*
Нормолордоз 3 (75,0)** 1 (25,0) 4 (20,0)
Пполордоз - - -
Усього 18 (90,0)** 2 (20,0) 20 (100,0)
Примтки: * — показники статистично вiрогiдно вiдмiннi (р < 0,05) в'щ показни^в хворих з нормолор-дозом; ** — показники статистично вiрогiдно вщмшш (р < 0,05) вд показни^в хворих iз двобiчним КПС.
ричного показника зв'язку, nopiBHHHHH двох середшх) у програмних середовищах MS Excel 2010 i Statistica 12.6 (StatSoft). Перевiрку гiпотези про нормальний розподт проводили за допомогою моментiв вищого порядку (асиметрй' й ексцесу) [26, 27].
□ Пперлордоз ■ Нормолордоз
□ Пполордоз
и -f-"~—п-г-1-——-!-Г
Однобтний Двоб1чний
Рисунок 1. Розподт хворих з дисфункц!ею ККЗ залежно вд вар'анта постави й локал!зацИ ураження
Прим1тки: * — показники статистично в!рогдно в!дм!нн! (р < 0,05) вд показник!в хворих з нормо-лордозом; ** — показники статистично вiрогДно вДм!нн! (р < 0,05) вД показниюв хворих iз дво-61чним КПС.
Результати та обговорення
Ознаки ураження клубово-крижових зчленувань ви-значеш у 20 хворих, що становить 14,5 % вщ вшх хворих i3 КПС. У табл. 1 поданий розподт наявност патог-номонiчних ознак ураження клубово-крижових зчленувань у хворих iз кульшово-поперековим синдромом.
Найбiльш частою клiнiчною ознакою при ураженнi клубово-крижових зчленувань е аcиметрiя довжини нiг (виявлено в 100 % випадив уражень ККЗ), що, у свою чергу, призводить до порушення бюмехашки ходи й може розглядатись як один з основних чинниив розвитку дано! патологй'.
У подальшому ми проводили обстеження саме групи хворих з ураженнями ККЗ (20 ошб). Розподт хворих iз КПС i дисфункщею ККЗ залежно вт варiанта постави й локалiзацiï ураження поданий у табл. 2 i на рис. 1.
Аналiзуючи даш табл. 2 i рис. 1, визначили статистично вiрогiдне (p < 0,05) переважання хворих з одно-бiчним ураженням кульшового суглоба й укороченням кiнцiвки (90 % вiд загально!' кiлькоcтi хворих з ураженням ККЗ), що ще раз шдтверджуе домiнуючу роль асиметрй' довжини инщвок у розвитку уражень ККЗ, що, у свою чергу, пов'язано з дегенеративним ураженням кульшового суглоба. Також визначено статистично вiрогiдне (p < 0,05) переважання хворих з гшерлордо-тичною поставою (83,3 %) порiвняно з хворими з нор-молордотичною поставою (17,7 %), хворих з гшолор-дотичною поставою не спостер^али.
Уciм хворим з визначеним ураженням ККЗ вико-нували лшувальш блокади клубово-крижового зчле-нування (кеналог 40 — 1,0 на 2% розчиш лiдокаïну). Знеболювальний ефект лшувальних блокад у до- та шсляоперацшному перiодi у хворих iз КПС i дисфунк-цiею ККЗ подано в табл. 3 i на рис. 2.
Аналiзуючи табл. 3 i рис. 2, визначили, що при вве-денш лкувально!' блокади у хворих у дооперацшно-му перiодi вiдcутнicть больового ефекту й незначний бть спостер^алися у 12 ошб, що становило 60 % вщ загально!' кiлькоcтi хворих з ураженням ККЗ, яким проводилась лшувальна блокада. Повторне проведен-ня лкувально!' блокади дозволило значно зменшити больовий ефект у категорп' хворих, у яких ефектив-нicть першо!' маншуляцй' була задовiльною (8 оciб).
Рисунок 2. Знеболювальний ефектл'1кувальних блокад у до- i псляоперацйному перюд! у хворих iз КПС i дисфункщею ККЗ
Таблиця 3. Знеболювальний ефект лiкувальних блокад у до- та п'/сляоперацШному перюдi
у хворих iз КПС i дисфункц!ею ККЗ
Кшькють балiв за ВАШ XBopi з КПС та ураженнями ККЗ, яким проводились л^увальж блокади, n = 20 (100 %) Усього
До оперативного втручання Пюля ендопротезування кульшового суглоба
n % n % n %
0 3 30,0 7 70,0* 10 35,7
0-2 9 90,0 1 10,0 10 35,7
Понад 2 8 100,0 - - 8 28,6
Усього 20 71,4 8 28,6 28 100,0
Примтки: * — показники статистично вiрогДно в!дм!нн! (р < 0,05) вд показниюв хворих iз к!льк!стю бал!в 0-2 тсля ендопротезування кульшового суглоба.
Визначено статистично вiрогiдне (p < 0,05) перева-жання хворих з вщсутшстю больового ефекту (7 осiб, що становило 87,5 % вiд загально! кiлькостi хворих з ураженням ККЗ i повторним проведенням л^валь-но! блокади), хворих з вираженим больовим ефектом не спостериали.
Таким чином, визначено, що найбтьш частою клшчною ознакою при ураженнi клубово-крижових зчленувань е асиметрiя довжини нiг, що, у свою черту, призводить до порушення бюмехашки ходи й може розглядатись як один з основних чинниыв розвитку дано! патологй'. Можна припустити патогенетичний зв'язок мiж варiантом вертикально! постави (гшер-лордозом) i розвитком уражень ККЗ, також визначена висока ефективнють проведення л^вальних блокад у хворих з ураженням ККЗ при КПС (вдалося досягти 100% зменшення больового ефекту). Отримаш в ре-зультати проведеного дослщження ознаки можуть бути включеш в алгоритми дiагностики й лшування хворих на КПС.
Висновки
1. Хворi з ураженням кульшово-клубового зчлену-вання становлять досить велику частку серед хворих iз КПС (14,5 %), що потрiбно враховувати з метою запо-бiгання дiагностичним помилкам i покращання ефек-тивностi лiкування дано! категорй' пацiентiв.
2. Домiнуючим фактором у хворих з ураженням кульшово-клубового зчленування е асиметрiя довжини кшщвок. При кульшово-поперековому синдромi статистично вiрогiдно (p < 0,05) пере-важали хворi з однобiчним ураженням кульшового суглоба.
3. Визначено статистично вiрогiдне (p < 0,05) до-мшування хворих iз гiперлордотичною поставою (83,3 %), що дае змогу припустити патогенетичний зв'язок мiж варiантом вертикально! постави (гшер-лордозом) i розвитком уражень кульшово-клубового зчленування.
4. Визначена висока ефективнють лшувальних блокад у хворих з ураженням ККЗ при КПС. Досягнуто значного зменшення больового ефекту в 60 % хворих при первинному й у 100 % — при повторному прове-денш л^вальних блокад.
5. Врахування отриманих у результата проведеного дослщження ознак сприятиме покращанню ефектив-ност дiагностики й лшування хворих на КПС.
Конфлжт 1нтерес1в. Автори заявляють про вщсут-нiсть конфлiкту штерешв i власно! фiнансово! защкав-леност при пiдготовцi дано! статтi.
Список л^ератури
1. Гайко Т.В., Бруско А.Т. Сучасш тдходи до профыак-тики та лжування остеоартрозу. Лтопис травматологи та ортопеда. 2008. № 1-2. С. 157-160.
2. Везикова Н.Н. Влияние хондропротективной терапии на качество жизни больных с остеоартрозом. Научно-практическая ревматология. 2004. № 2. С. 74.
3. Попова Л.А., Сазонова Н.В., Волокитина Е.А. Коксартроз в структуре заболеваний опорно-двигательной системы: современный взгляд на этиологию, патогенез и методы лечения (аналитический литературный обзор). Гений ортопедии. 2006. № 4. С. 91-98.
4. Корж А.А., Филиппенко В.А., Дедух Н.В. Артроз: классификация, эпидемиология клиника, диагностика и лечение. Международный медицинский журнал. 2002. Т. 8. № 1/2. С. 127-133
5. Герасименко С.1., Пашков 6.П., Мороз М.Ф. Остео-артроз кульшових та колтних суглобiв у людей лтнього вку та його лтування. Лтопис травматологи та ортопеда. 2003. № 3-4. С. 66-68.
6. Герцен Г.1., Остапчук Н.П., Буштрук А.М. Деформiв-ний артроз великих суглобiв. Укратський медичний часо-пис. 2003. № 5(37). С. 55-60.
7. Левенец В.Н., Пляцко В.В. Деформирующий гонар-троз (некоторые вопросы патогенеза). Вестн. Российской АМН. 1992. № 6. С. 22-24.
8. Головаха М.Л., Лоскутов А.Е. Ранняя загрузка после высокой вальгизирующей остеотомии большеберцовой кости при лечении гонартроза. Ортопедия, травматол. и протезир. 2009. № 2. С. 13-16.
9. Хвисюк О.М. Тазобедренно-поясничный синдром (патогенез, диагностика, принципы лечения): автореф. дис. д-ра мед. наук: спец. 14.01.21 «Травмаmологiя та ортопе-дiя». Хар^в, 2002. 28 с.
10. Koes B., van Tulder M, Lin C., Macedo L., McAu-ley J., Maher C. An updated overview of clinical guidelines for the management of non-specific low back pain in primary care. European Spine Journal. 2010. Vol. 19. № 12. P. 2075-2094. doi: 10.1007/s00586-010-1502-y.
11. Allegri M., Montella S, Salici F. et al. Mechanisms of low back pain: a guide for diagnosis and therapy. F1000Research. 2016. Vol. 5. P. 1530. doi: 10.12688/ f1000research.8105.1.
12. Cohen S., Chen Y., Neufeld N. Sacroiliac joint pain: a comprehensive review of epidemiology, diagnosis and treatment. Expert Review of Neurotherapeutics. 2013. Vol. 13(1). P. 99116. doi: 10.1586/ern.12.148.
13. Poley R., Borchers J. Sacroiliac Joint Dysfunction: Evaluation and Treatment. The Physician and Sports-medicine. 2008. Vol. 36. № 1. P. 42-49. doi: 10.3810/ psm.2008.12.10.
14. Cohen S., Strassels S., Kurihara С. et al. Outcome Predictors for Sacroiliac Joint (Lateral Branch) Ra-diofrequency Denervation. Regional Anesthesia and Pain Medicine. 2009. Vol. 34. № 3. P. 206-214. doi: 10.1097/ aap.0b013e3181958f4b.
15. Fortin J., Dwyer A., West S., Pier J. Sacroiliac Joint: pain referral maps upon applying a new injection/arthrog-raphy technique. Part I: asymptomatic volunteers. Spine. 1994. Vol. 19. № 13. P. 1475-1482. doi: 10.1097/00007632199407000-00010.
16. Young S., Aprill С., Laslett М. Correlation of clinical examination characteristics with three sources of chronic low back pain. The Spine Journal. 2003. Vol. 3. № 6. P. 460-465. doi: 10.1016/s1529-9430(03)00151-7.
17. Szadek К., van der Wurff Р., van Tulder М, Zuur-mond W., Perez R. Diagnostic Validity of Criteria for Sacroiliac Joint Pain: A Systematic Review. The Journal of Pain. 2009. Vol. 10. № 4. P. 354-368. doi: 10.1016/j.jpain.2008.09.014.
18. Prather Hunt D. Sacroiliac joint pain. Disease-a-Month. 2004. Vol. 50. № 12. P. 670-683. doi:10.1016/j.dis-amonth.2004.12.004.
19. Попелянский Я.Ю. Ортопедическая неврология (вертеброневрология):руководство для врачей. 5-е изд. М.: МЕДпреcc информ, 2011. 672 с.
20. Денисов А.О., Шильников В.А., Барнс С.А. Коксо-вертебральный синдром и его значение при эндопротезиро-вании тазобедренного сустава (обзор литературы). Травматология и ортопедия России. 2012. № 1(63). С. 121-127.
21. Itz С., Willems Р., Zeilstra D., Huygen F. Dutch Multidisciplinary Guideline for Invasive Treatment of Pain Syndromes of the Lumbosacral Spine. Pain Pract. 2016. Vol. 16. № 1. P. 90-110. doi: 10.1111/papr.12318. Epub 2015 Jun 1.
22. Загородний Н.В., Скипенко Т.О., Захарян Н.Т. и др. Тотальное эндопротезирование тазобедренного сустава с парой трения из современной керамики. Информацион-
ный бюллетень «UPDATE ORTHOPAEDICS». 2014. № 1. С. 2-4.
23. Ахтямов И.Ф., Кузьмин И.И. Ошибки и осложнения эндопротезирования тазобедренного сустава: рук. для врачей. Казань: Центр оперативной печати, 2006. 328 с.
24. Kellgren J.H., Lawrence J.S. Radiologic assessment of osteoartrthrosis. Ann. Rheum. Dis. 1957. № 16. Р. 494501.
25. Hawker G. A., Mian S., Kendzerska T., French M. Measures of adult pain. Arthritis Care Res (Hoboken). 2011. Vol. 63. Suppl. 11. P. S240-52. doi: 10.1002/acr.20543.
26. Мтцер О.П., Вороненко Ю.В., Власов В.В. 1нформа-цшш технологи в охорош здоров 'я i практичны медициш: Оброблення клнчних i експериментальних даниху медицина Навч. поаб. К.: Вища школа, 2003. 350с.
27. Гланц С. Медико-биологическая статистика. М.: Практика, 1998. 459 с.
Отримано/Received 03.09.2020 Рецензовано/Revised 21.09.2020 Прийнято до друку/Accepted 09.10.2020 ■
Гайко Г.В., Галузинский О.А., Калашников А.В., Осадчук Т.И.
ГУ «Институт травматологии и ортопедии НАМН Украины», г. Киев, Украина
Дисфункция подвздошно-крестцового сочленения в структуре болевого синдрома у больных с тазобедренно-поясничным синдромом
Резюме. Проведен анализ историй болезни 138 больных с тазобедренно-поясничным синдромом (ТПС), которым было выполнено эндопротезирование тазобедренного сустава в клинике ортопедии и травматологии взрослых ГУ «Институт травматологии и ортопедии НАМН Украины». Определено, что больные с дисфункцией подвздошно-крестцовых сочленений имеют достаточно большой удельный вес среди больных с ТПС (14,5 %). Доминирующим фактором у пациентов с дисфункцией подвздошно-крестцо-вых сочленений являются: асимметрия длины конечностей и гиперлордотическая осанка (83,3 %), что позволяет предположить патогенетическую связь между вариантом вер-
тикальной осанки (гиперлордоз) и развитием дисфункции подвздошно-крестцовых сочленений. Доказана высокая эффективность лечебных блокад у больных с дисфункцией подвздошно-крестцовых сочленений при ТПС. Достигнуто значительное уменьшение болевого эффекта у 60 % больных при первичном и у 100 % — при повторном проведении лечебных блокад. Полученные в результаты проведенного исследования признаки могут быть включены в алгоритмы диагностики и лечения больных с ТПС. Ключевые слова: больные с тазобедренно-поясничным синдромом; болевой синдром; дисфункция подвздошно-крестцо-вых сочленений; взаимосвязь; лечение
H.V. Haiko, O.A. Haluzynskyi, O.V. Kalashnikov, T.I. Osadchuk
State Institution "Institute of Traumatology and Orthopaedics of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine", Kyiv, Ukraine
Sacroiliac joint dysfunction in the structure of pain syndrome in patients with hip-spine syndrome
Abstract. The analysis was performed of case histories of 138 patients with hip-spine syndrome who underwent hip arthroplasty in the clinic of orthopedics and traumatology for adults at the State Institution "Institute of Traumatology and Orthopaedics of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine". It was found that patients with sacroiliac joint dysfunction make a fairly large proportion among those with hip-spine syndrome (14.5 %). The dominant factors in patients with sacroiliac joint dysfunction are leg length discrepancies and hyperlordosis (83.3 %), which suggests a pathogenetic relationship between the variant of vertical posture (hyperlor-
dosis) and the development of sacroiliac joint dysfunction. The high efficacy of therapeutic blockades in patients with sacroiliac joint dysfunction on the background of hip-spine syndrome has been proven. A significant reduction in the pain effect was achieved in 60 % of patients with primary and in 100 % — with repeated treatment blockades. The signs obtained as a result of the study can be included in the algorithms for the diagnosis and treatment of patients with hip-spine syndrome.
Keywords: patients with hip-spine syndrome; pain syndrome; sac-roiliac joint dysfunction; relationship; treatment
