CC BY
39
HayKOBHH BicHHK .HbBiBCbKoro HamoHaibHoro ymBepcnreTy BeTepHHapHoi' MegnuUHH
Ta 6i0TexH0iroriH iMeHi C.3. f^H^Koro Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z. Gzhytskyj
doi: 10.15421/nvlvet7729
ISSN 2518-7554 print ISSN 2518-1327 online
http://nvlvet.com.ua/
УДК 619: 615: 619-091
Дтзинон. Основш аспекти оюлог1чно1 дп, токсиколопчн1 властивост1 та
патоморфолог1я отруень
Львiвський нацiональнийутверситет ветеринарноймедицини та бiотехнологiй iMeHi С.З. Гжицького,
вул. Пекарська, 50, м. Львiв, 79010, Укра'та
У статтi наведено дат щодо xiuiumx властивостей та основних асneктiв бiологiчноi дп дiазинону - фосфороргатч-ного пестициду, що широко використовуеться як препарат з вираженими акарицидними та тсектицидними властивос-тями. Проаналiзовано лтературн даю щодо мeтаболiзму, розподту в рiзних органах та системах, а також шляхiв виве-дення дiазинону та nродуктiв його обмту з оргатзму. Наведено показники натвлетальних доз (LD50) дiазинону. Висвтлено особливостi патогенезу та детально описано клшчш ознаки гострого отруення фосфороргатчними сполуками. Експери-ментальн дан свiдчать про те, що дiя на оргатзм фосфороргатчних пeстицидiв включае: мускариноподiбнi ефекти, нiкотиноподiбну дю, а також центральн ефекти, що виникають уна^док впливу на центральну нервову систему i супро-воджуються порушенням ii функцй. Проаналiзовано nатологоанатомiчну картину отруення фосфороргатчними пестицидами. Описано вплив дiазинону на органи iмунноi системи, а також здаттсть тдукувати ендокринн розлади. Також наведено лтературн дан щодо потенцшно1 мутагенно'1 та канцерогенно'1 дй дiазинону. Окреслено коло маловивчених питань щодо особливостей виникнення структурних змт та розвитку клтчних ознак за впливу рiзних доз дiазинону, а також окремих асneктiв судово-ветеринарно1 дiагностики отруень ссавщв та nтахiв фосфороргатчними пестицидами.
K.mnoei слова: дiазинон, фосфороргатчн пестициди, отруення, nатоморфологiя, ацетилхолтестераза, канцерогенна та мутагенна дiя, дiазоксон, некротичн та дистрофiчнi змти нервових клтин, дeмiелiнiзацiя.
Львовский национальный университет ветеринарной медицины и биотехнологий имени С.З. Гжицкого,
ул. Пекарская, 50, г. Львов, 79010, Украина
В статье приведены данные химических свойств и основных аспектов биологического действия диазинона — фосфорор-ганического пестицида, широко используемого в качестве препарата с выраженными акарицидными и инсектицидными свойствами. Сделан анализ литературных данных по метаболизму, распределению в различных органах и системах, а также относительно путей вывода диазинона и продуктов его обмена из организма. Приведены показатели полулетальных доз (LD50) диазинона. Освещены особенности патогенеза и подробно описаны клинические признаки острого отравления фосфорорганическими пестицидами. Изложенные данные свидетельствуют о том, что воздействие на организм фосфорорганических пестицидов включает: мускариноподобные эффекты, никотиноподобное действие, а также центральные эффекты, возникающие вследствие воздействия на центральную нервную систему и сопровождающиеся нарушением ее функции. Проведен анализ патологоанатомической картины отравления фосфорорганическими пестицидами. Описано влияние диазинона на органы иммунной системы, а также способность индуцировать эндокринные расстройства. Также приведены литературные данные о потенциальном мутагенном и канцерогенном действии диазинона. Очерчен круг
Citation:
Tumanov. V. (2017). Diazinon. The main aspects of biological effect, toxicological properties and pathomorphology poisoning. Scientific Messenger LNUVMBT named after S.Z. Gzhytskyj, 19(77), 131-136.
ВВ. Туманов borisfennt1980@gmail.com
Диазинон. Основные аспекты биологического действия, токсикологические свойства и патоморфология отравлений
В. В. Туманов borisfennt1980@gmail.com
малоизученных вопросов об особенностях возникновения структурных изменений и развития клинических признаков при воздействии различных доз диазинона, а также отдельных аспектов судебно-ветеринарной диагностики отравлений млекопитающих и птиц фосфорорганическими пестицидами.
Ключевые слова: диазинон, фосфорорганические пестициды, отравления, патоморфология, ацетилхолинэстераза, канцерогенное и мутагенное действие, диазоксон, некротические и дистрофические изменения нервных клеток, демиелиниза-ция.
Diazinon. The main aspects of biological effect, toxicological properties and
pathomorphology poisoning
V. Tumanov borisfennt1980@gmail.com
Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z. Gzhytskyi,
Pekarska Str., 50, Lviv, 79010, Ukraine
The article represents data on chemical properties and main aspects of the biological action of the diazinon - organophosphate pesticide that is widely used as a drug with marked acaricidal and insecticidal properties. Analyzed published data on metabolism, diazinon accumulation in various organs and systems, and ways of removing from the body. The article shows the median lethal dose (LD50) diazinon for various kinds of animals. The special features of the pathogenesis ofpoisoning, the main mechanism of action of toxic organophosphorous pesticides is the phosphorylation and inhibition of acetylcholinesterase, resulting in a marked accumulation of acetylcholine in the cholinergic synapses, excessive stimulation of nerves and muscles, disruption passage of nerve impulses.
The article detailed the clinical signs of acute poisoning by organophosphate compounds. These data indicate that the effects on the body organophosphorus pesticides includes muscarinic effects (sialorrhea and excessive secretion of sweat glands, bronchorrhea, increased motility of the gastrointestinal tract, accompanied by spastic contractions of the intestinal wall, vomiting and gastroenteritis), nicotine action (miofibrillation, rigidity pectoral muscles, paralysis of respiratory muscles with the development of sudden hypoxemia) and central effects (arising from the impact of the central nervous system and are accompanied by violation of its function). The analysis pathmorphology of poisoning of the organophosphate pesticide. These data indicate that structural changes diazinon poisoning is less specific than clinical signs and characterized by: the development of the circulatory disorders (acute congestive hyperemia recorded and hemorrhage), the appearance of dystrophic and necrotic changes parenchymal elements of the brain and spinal cord, liver, kidneys and so on. Also recorded alterations changes ganglion cells and spinal cord autonomic ganglion, proliferation of glial cells, and for subacute and chronic poisoning - disintegration of the myelin and nerve fibers axial cylinder. Described diazinon influence on organs of the immune system and ability to induce endocrine disorders. There are published data on the potential mutagenic, carcinogenic and teratogenic effects of the diazinon. The range of problems researd structural changes by the origin and development of clinical evidence for the effect of different doses diazinon and certain aspects of forensic veterinary diagnostic poisoning mammals and birds of organophosphate pesticides.
Key words: diazinon, organophosphate pesticides, poisoning, pathomorphology, acetylcholinesterase, mutagenic and carcinogenic effects, diazokson, necrotic and dystrophic changes of nerve cells, disintegration of the myelin.
Фосфороргашчш пестициди, бшьшють з яких е токсичними сполуками, широко використовуються як шсектициди та акарициди, фунгщиди, гербщиди, родентициди, нематоциди, дефолiанти та десиканти, а також як терапевтичш засоби за л^вання глауко-ми, мiастенii, атонп кишок, туберкульозу, злояшсних новоутворень тощо. У промисловосп фосфороргашч-m сполуки знайшли застосування як активш багато-функцюнальш присадки до мастил, використовуються шд час флотацп руд, виробництва розчиннишв, пластифiкаторiв, негорючих пластмас тощо. Вони поеднують у ro6i властивосл мийних, протикорозш-них i протизносних присадок i е антиокиснювачами i депресорами (WHO, 1998; Prodanchuk et al., 2005; Perelik pestytsydiv i ahrokhimikativ..., 2010; Nedopytanska, 2010; Kodonidi, 2011).
Одним з високоефективних неспецифiчних фос-фороргашчних iнсектицидiв е дiазинон (0,0^етил 0-2^зопрошл-6-метилтримвдин-4-ш фосфоротюат), що володiе вираженими акарицидними та нематоцид-ними властивостями, широко використовуеться у рослиннищга та ветеринарнш медициш. Ввдкрита речовина була Жизеном у 1950-1952 роках. Цьому вщкриттю передувало фосфорилювання ензолiзуючих
ефiрiв (ацетооцтового ефiру) та кетошв (ацетилацето-ну) Шредером i Лоренцем у 1944 рощ. Жизен отримав гетероцимчш енольш сполуки конденсащею з ефiру Р-кетокарбоново! кислоти, попм вони були переведе-m в ефiри дiметилкарбамiновоi кислоти. Надал отри-маш еноли були фосфорильоваш. Найбшьш щкавим енольним з'еднанням став продукт конденсаци ацетооцтового ефiру та iзобутiрамiдину (2^зопропш-4-метил-6-оксiпiрiмiдiн). Його фосфорилювання О,О-дiетилхлортiофосфатом призвело до утворення дшчо! речовини дiазинону. Розробником та реалiзатором дiазинону на ринку стала швейцарська хiмiчна компа-шя Ciba-Geigy. Уперше дiазинон був зареестрований у США в 1956 рощ як дшча речовина препарату, призначеного для знищення мурах та гризунiв (Deb-ski et al., 2007; Nedopytanska, 2010; Kodonidi, 2011).
Ддазинон у чистому виглядi - це безбарвна масляниста рщина, з температурою китння 89 °С, зi слаб-ким запахом. Молекулярна маса 304,4. Погано розчи-няеться у водi (40 мг/л за температури 20 °С), добре розчиняеться у бiльшостi оргашчних розчинникiв (ацетонi, бензолi, ксилолi, етанол^ хлороформi), швидко гiдролiзуеться в лужному та кислому середо-вищах. Водна емульсгя змiшуеться з бiльшiстю
гербщид1в та фунгщид1в. Точка кишння — 89 °С за тиску 0,1 мм ртутного стовпа, тиск пар1в при 20 °С —
8.4 х 10-3 мм. рт. ст., летшсть — 1,39 мг/м3, коефщент заломлення — 1,115, щшьшсть — 1,116—1,118 г/см3. Д1азинон швидко розкладаеться у грунп. Перюд нашврозпаду залежно вщ типу грунту та температури тривае ввд к1лькох дшв до кшькох тижшв. На ввдм1ну ввд д1азинону 2^зопропш-4-метил-6-пдрокси-шримвдин (1МГП — основний метаболи) високостш-кий та високомобшьний у групп, а 2-1-пдрокси-1-метил-етил-4-метил-6-пдрокситримвдин (мшорний метаболгт) також е високомоб1льним. Деградаця д1азинону у вод1 вщбуваеться шляхом г1дрол1зу, швидше — у кислому середовищ^ де перюд нашврозпаду становить до двох тижшв, тимчасом при нейтральних значеннях рН — до твроку. Ддазинон у вод1 стшкий до фотол1зу. Деградаця у вод1, як i в групп, вiдбуваеться з утворенням дiазоксону, що гiдролiзуе до дieтилтiофосфористо! кислоти та 2-iзопропiл-4-мeтил-6-гiдроксипiримiдину (Cox, 2000; Environmental Protection Agency, 2003; EFSA Scientific Report, 2006; Reregistration Eligibility Decision, 2006; Nedopytanska, 2010).
Ддазинон при обробц грунту абсорбуеться коре-нями рослин та потрапляе в !хне стебло та листя. В рослинах вш швидко розпадаеться (пeрiод нашвроз-паду коливаеться ввд 2 до 14 дiб), але при низьких температурах, особливо в олшних культурах, його пeрсистeнтнiсть зростае. Деградащя в рослинах ввд-буваеться переважно шляхом гiдролiзу. За технолоп-чно! обробки рослинно! сировини (наприклад, яблук на соки та пасти) залишковi кiлькостi дiазинону сут-тево зменшуються, проте за певних спeцифiчних умов гiдролiзу можливе утворення продукту деградацп десетил дiазинону. Рiвнi вмюту десетил дiазинону та його токсиколопчна небезпека не з'ясованi i потре-бують вивчення. Незважаючи на швидку дeградацiю, залишки дiазинону достатньо часто визначаються пiд час монiторингу сшьськогосподарсько! продукцй' (Debski et al., 2007).
Дiазинон належить до сполук контактно! та киш-ково! дп. Фум^антна дгя препарату досить слабка, що е його перевагою з точки зору безпечносп для людей та теплокровних тварин, яш контактують з препаратом (Cherkesa, 1964; Aleksanrova and Goncharenko, 1983).
Данi щодо величин середньолетальних доз (LD50) дiазинону для рiзних тварин вiдрiзняються. Зокрема за перорального введення дiазинону лабораторним щурам LD50 становить 1160 мг/кг для самок та 1340 мг/кг — для самщв, а для мишей коливаеться в межах 82—187 мг/кг. Зпдно з даними (Diazinon. NPIC technical fact sheet) LD50 дiазинону для щурiв складае 300—850 мг/кг, мишей — 80—135 мг/кг, свиней — 100 мг/кг, мурчашв (морських свинок) — 250— 355 мг/кг, кролiв — 130 мг/кг, курей — 8 мг/кг, качок —
3.5 мг/кг, фазашв — 3,5 мг/кг.
За перорального потрапляння дiазинон, як i iншi фосфорорганiчнi пестициди швидко всмоктуеться. Розподiл в органiзмi та швидкiсть виведення зале-жать ввд виду тварини, в оргашзм яко! потрапив препарат. За внутршньошлункового введення дiазинону
щурам у кшькосп 100 мг/кг концeнтрацiя дiазинону та його мeтаболiтiв в органiзмi е найвищою через 2 год. Розподш у внутрiшнiх органах щурiв такий (за зменшенням його концентраци): пeчiнка — серце — нирки — лeгeнi — сeлeзiнка — головний мозок. За нане-сення дiазинону на шкiру (900 мг/кг) лабораторним щурам концентращя дiазинону спадае у такiй послi-довностi: легеш — серце — пeчiнка — нирки — мозок — селезшка. Рiвeнь дiазинону в мозку, легенях, нирках, сeрцi, сeлeзiнцi i печшщ через 2 год пiсля введення препарату в шлунок е у 5—16 разiв вищим, а в кровi та сeчi в 1,2—3 рази нижчим, нiж за аплшацп на шкiру. Значну кiлькiсть дiазинону (понад 20% вiд виявлено! шлькосп) виявляють у головному мозку тсля внут-рiшньошлункового введення, а також тсля аплжацп на шкiру (Aleksanrova and Goncharenko, 1983).
У органiзмi дiазинон мeтаболiзуе з утворенням дь азоксону, дeтоксикацiя якого проходить тд дiею фе-рмeнтiв параоксонази, що мютиться у пeчiнцi та кровi шляхом гiдролiзу, десульфуризац^! та деоксигенацп. Основна маса (бiльшe нiж 60%) дiазинону та його токсичного метаболггу (дiазоксону) виводиться з сечею досить швидко (ввд кiлькох годин до шлькох дiб) i майже не затримуеться в тканинах (Debski et al., 2007; Botha et al., 2015).
В основш токсично! дп дiазинону та його метабо-лтв лежить пригнiчeння ацeтилхолiнeстeрази — ферменту, що руйнуе ацетилхолш. Унаслiдок цього аце-тилхолiн накопичуеться в холiнeргiчних синапсах, розвиваеться надмiрна стимуляц!я нeрвiв та м'язiв. У результап порушення нормального проходження нервових iмпульсiв виникае тремор, що з часом переходить в паралiч (Kagan, 1977; Kokshareva et al., 1990; Dagaev et al., 1991; Tomlin, 2006; Botha et al., 2015).
Незалежно вщ шляху потрапляння в оргашзм дiазинон, як i iншi фосфорорганiчнi сполуки (у випад-ку надходження токсичних доз), спричиняють вира-жену клiнiчну картину отруення. За мехашзмом вини-кнення симптоми гострого отруення фосфорорганiч-ними сполуками можна роздiлити на три групи: 1) мускариноподiбнi — пов'язанi iз збудженням М-холiнорeцeпторiв; 2) нiкотиноподiбнi — зумовлеш збудженням Н-холiнорeцeпторiв; 3) цeнтральнi — ви-никають унаслiдок впливу фосфороргатчних сполук на центральну нервову систему i супроводжуються порушенням !! функци. Патогенний вплив фосфорор-ганiчних сполук охоплюе рiзнi органи i системи, осш-льки вiдзначаеться холiнeргiчна дгя в усiх нервових структурах, у яких передача iмпульсiв здiйснюеться завдяки ацeтилхолiну (центральна нервова система, залози зовшшньо! секрец^, гладк! м'язовi елементи бронхiв, кишечнику, судин, серце, ганглюнарш та нeрвово-м'язовi cинапси, мозкова речовина наднир-никiв тощо). Вислiд отруення, частота та виражешсть клiнiчних симптомiв залежать вiд дози та шляху надходження токсичних речовин (Cherkesa, 1964; Kagan, 1977; Dagaev et al., 1991; Hatjian et al., 2000).
Слщ зазначити, що за отруення фосфороргатчними шсектицидами спочатку розвиваеться мускарино-подiбний ефект, для якого характерш гiпeрсалiвацiя та надмiрна секретя потових залоз, бронхорея, поси-лення моторики шлунково-кишкового тракту, що
cynpoBog®yMTbca 6gMBoToM Ta racTpoeHTepHTOM, cnacTHHHHMH cKoponeHHaMH ctihkh KumeHHHKy. y 6poHxax HarpoMag®yeTbca HagMipHa KigbKicTb cgH3y Ta niHHcroi pigHHH. TaKo® peecrpyMTb Mio3 (3By®eHHa 3iHHni oKa). B oKpeMHx BunagKax po3BHBaeTbca rinepe-Mia koh'mhkthbh, nocinyBaHHa noBiK. Mo®gHBa noaBa gapuHrocna3My, KamgM, yrpygHeHeHoro guxaHHa Ta BHgigeHHa niHHcToi pigHHH 3 hocoboi Ta potoboi nopo-®hhhh. ^K^o KoHnempania oTpyTH e HegocTaTHboM gga HacraHHa 3aru6egi TBapuHH, npoTaroM HeBegHKoro npoMi®Ky Hacy peecrpyMTbca iHmi MycKapHHonogiÖHi chmhiomh: aHopeKcia, TeHe3MH, npoHoc, 6pagHKapgia, Hacri no3HBH go cenoBHnycKaHHa, M'a3oBa cgaÖKicTb, mo 3pocTae npu $i3HHHHx HaBaHTa®eHHax. TaKo® peecTpyMTbca Bupa®em chmotomh ypa®eHHa neHrpagbHoi HepBoBoi cucTeMH: 36yg®eHHa, TpeMop, napagini, cygo-mh, koMaTo3hhh cTaH, 3HHKHeHHa pe^geKciB (Kagan, 1977; Dagaev et al., 1991; Kokshareva, 1999).
HiKoTHHonogiÖHa gia po3BHBaeTbca 3 geaKHM 3ani3-HeHHaM Ta xapaKreproyeTbca po3bhtkom Mio$i6pHganii, perigHocTi rpygHHx M'a3iB, a Hagagi peecTpyeTbca napa-giH guxagbHoi MycKygarypu 3 po3bhtkom pi3Koi rinoK-ceMii. yHacgigoK nboro po3BHBaMTbca 3MiHH, xaparcrep-Hi gga ac^iKTHHHoro cuHgpoMy: 3acTinHa rinepeMia BHyTpimHix opraHiB, HHcegbHi KpanKoBi a6o ngaMHcri KpoBoBHgHBH Ha cepo3HHx Ta cgrooBux oöogoHKax. Ba®gHBHM MexaHi3MoM TaHaroreHe3y 3a oTpyeHHa $oc-^opopraHiHHHMH necTHnugaMH e noaBa KapgioTOKcnH-Horo e^eKTy 3 po3bhtkom goBrorpHBagoro geKoMneHco-BaHoro moKy. y TaKux BunagKax 3'aBgaeTbca 6goKaga HepBoBoro anapaTy rgagKux MionuriB cyguHHoi cTiHKH Ta cnoBigbHeHHa npoBigHocTi y MioKapgi. y TepMiHagbHi nepiogu po3BHBaeTbca pi3Ke nagiHHa piBHa TucKy KpoBi Ta napagiH nemrpy guxaHHa (Cherkesa, 1964; Kagan, 1977; Dagaev et al., 1991; Kokshareva, 1999).
Mop^ogorinHi 3MiHH, mo BHHHKaMTb b opraHi3Mi 3a oTpyeHHa $oc$opopramHHHMH cnogyKaMH MeHm cne-nH^inrn. XapaKTep Ta iHTeHcHBHicrb 3MiH KogHBaMTbca b mupoKux Me®ax, npnnoMy gocuTb Hacro He BgaeTbca
npocgigKyBaTH B3aeMo3B'a3Ky Mi® Ba®KicTM imoKcHKa-
nii Ta Bupa®eHicTM crpyKrypHHx 3MiH. 3a3BHHan 3a xpoHiHHHx iHTOKcHKamH $oc$opopramHHHMH cnogyKaMH naTogoroaHaroMiHHi 3MiHH 6igbm acKpaBo Bupa®em Hi® y BunagKax, mo 3aKiHHyMTbca mBHgKoM 3aru6eggM
TBapHH. ^ocHTb xapaKTepHHMH 3MiHaMH, mo BHHHKaMTb
3a oTpyeHHa $oc$opopramHHHMH cnogyKaMH, e cna-cTHHHi cKoponeHHa rgagKux MionuriB, mo npu3BoguTb go Mio3y, cna3MiB KumeHHHKy, 6poHxocna3My. 3a roc-Tporo oTpyeHHa $oc$opoprHamHHHMH cnogyKaMH bh-aBgaMTb rocTpy 3acTinHy rinepeMiM BHyTpimHix opraHiB, KpanKoBi KpoBoBHgHBH, a y gia^parni gigaHKH MicneBoi imeMii. BepxHi guxagbm mgaxu, a TaKo® Tpa-xea 3anoBHeHi cgrooM a6o niHHcroM pigHHoM. y neH-rpagbHin HepBoBin cucreMi peecTpyeTbca rocrpun Be-ho3hhh 3acTin, noMipHo Bupa®eHHH HaöpaK oöogoHoK Ta penoBHHH rogoBHoro Mo3Ky, gpiÖHi nepuBacKygapm KpoBoBHgHBH, mo noB' a3aHi 3 nigBHmeHHaM npoHHKHo-cTi nepeBa®Ho apTepiog. flucTpo^inHi 3MiHH HepBoBHx KgiTHH pi3HHx BiggigiB rogoBHoro Mo3Ky peecTpyMTbca nepeBa®Ho 3a xpoHiHHHx mroKcHKanin. AgbTepaTHBHi 3MiHH raHrgioHapHHx KgiTHH peecTpyMTbca y cnHHHoMy Mo3Ky Ta BereTaTHBHHx raHrgiax. y TBapuH, aKi 3arHHy-
gH y BiggageHi TepMiHH nicga oTpyeHHa TaKo® peecTpyeTbca po3nag MiegiHy Ta ocboBHx nugmgpiB HepBoBHx BogoKoH, npogi^epania KgiTHH rgii (Kagan, 1977; Kagan et al., 1996; Dankovych and Tumanov, 2016; Noori et al., 2016).
y gereHax, oKpiM rocTpoi 3acTinHoi rinepeMii Ta noMipHo Bupa®eHoro Ha6paKy, Big3HanaMTb cnacTHHHi cKoponeHHa rgagKHx MionuriB gpiÖHHx 6poHxiB, 3By-®eHHa ix npocBiTy. yHacgigoK nboro b oKpeMHx gigaH-Kax BHaBgaMTb gpiÖHi ^oKycu aTegeKTa3y Ta eM$i3eMH. B oKpeMHx BunagKax Hepe3 geKigbKa gHiB nicga oTpyeHHa Mo®e po3BHBaTucb gpiÖHoBorHHmeBa nHeBMoHia. y mgyHKy po3BHBaeTbca rocrpun KarapagbHHn racrpHT ^yHgagbHoro Ta aHTpagbHoro BiggigiB, a y KumeHHHKy rocTpHn KaTapagbHHn eHTepHT, mo cynpoBog®yBaBca 36igbmeHHaM KigbKocTi KegHxonogi6HHx KgiTHH, Ha6pa-kom Ta iHTeHcuBHoM iH^igbTpanieM cgH3oBoi oöogoHKH Ta nigcgH3oBoi ochobh giM^oigHHMH egeMeHTaMH. 3a xogoM KumeHHHKy peecTpyMTbca cnacTHHHi cKoponeHHa M'a3oBoi oöogoHKH KHmoK, aKi Ha ricTogorinHux npena-paTax MaMTb BHrgag TaK 3BaHHx «xBHgb cKoponeHHa» nig eniKapgoM, b MioKapgi Ta nig eHgoKapgoM BHaBgaMTb KpanKoBi KpoBoBHgHBH. TaKo® cnocTepiraeTbca po3mupeHHa npaBoro mgyHonKa Ta nepegcepga, guc-Tpo^inHi 3MiHH KapgioMionHTiB (Kagan, 1977; Ahmedzhanov et al., 1978; Kagan et al., 1996; Dankovych and Tumanov, 2016).
nemHKa 3acrinHo rinepeMinoBaHa, nig rgicoHoBoM KancygoM BHaBgaMTb gpiÖHi KpoBoBHgHBH. TaKo® peecTpyeTbca guconiania neniHKoBHx 6agoK, ®upoBa gucTpo^ia renaTonHTiB, MHo®HHHi ^oKagbHi HeKpo3H. y nigmgyHKoBin 3ago3i BHaBgaMTb KpoBoBHgHBH nig Kan-cygy Ta y ToBmi opraHy. y cege3iHni peecTpyMTb cna-cTHHHi cKoponeHHa rgagKux MionHTiB Tpa6eKygapHoro annapaTy. y HupKax po3BHBaeTbca 6igKoBa gucTpo^ia Ta HeKpoTHHHi 3MiHH eniTegiM hhpkobhx KaHagbniB (Kagan, 1977; Ahmedzhanov et al., 1978; Dankovych and Tumanov, 2016).
EigbmicTb $oc$opopramHHHx cnogyK Bogogie MyTa-reHHHM, KaHneporeHHHM Ta TepaToreHHHM e^eKTaMH. EKcnepuMeHTagbHi gaHi mogo MyTareHHoi Ta KaHnepo-reHHoi gii gia3HHoHy e HeogHo3HanHHMH. B xpoHinHux eKcnepHMeHTax Ha mypax Ta MHmax BHaBgeHo 36igb-meHHa nacToTH BHHHKHeHHa giM^oM, geHKeMin Ta rena-TonegMgapHHx KapnHHoM 3a BngHBy gia3HHoHy. MyTa-reHHicTb gia3HHoHy BHBnagu y nucegbHux 6aKTepiagb-HHx TecTax Ta Ha KgiTHHax ccaBniB B yMoBax in vitro B TecTax Ha reHHi MyTanii, xpoMocoMHi aöepanii, a TaKo® in vivo y MiKpoagepHoMy Tecri. BcTaHoBgeHo 36igbmeH-Ha nacTOTH xpomocomhhx aöepanin 3a BngHBy gia3HHo-Hy. npoTe TaKi 3MiHH geaKi gocgigHHKH noB'a3yMTb 3 nHToToKcuHHoM gieM gia3HHoHy. TaKo® HaaBHi gaHi mogo iHgyKnii gia3HHoHoM cecTpuHcbKHx xpoMaTHHHHx oÖMiHiB y TecTax in vitro. OKpiM nboro, reHoToKcuHHun e$eKT gia3HHoHy BHaBgeHo y KgiTHHax cgH3oBoi o6ogo-HKH hocoboi nopo®HHHH gMgen, oTpHMaHHx mgaxoM 6ioncii 3a gii He nHToToKcHHHHx KoHneHTpanin gia3HHo-Hy. y 3B'a3Ky 3 nHM He cgig BHKgMHaTH Mo®gHBocTi reHoToKcuHHoro MexaHi3My oHKoreHHoi gii gia3HHoHy (Matsuoka et al., 1976; Hatjian et al., 2000; Nedopytanska, 2010).
Сьогоднi значна увага придмегься дослвдженню iMyHHOÏ сисгеми як мiшенi токсично! дiï ксенобюги-kîb. У численних експерименгах на гваринах всганов-лено, що б№шють фосфорорганiчних песгицидiв, у тому чи^ дiазинон, здагнi пригшчуваги неспецифiч-ну реакгивнiсгь органiзмy, викликаги iмyнодефiциг, знижуваги ангигiлогенез, порушуваги формування специфiчноï iмyнноï вiдповiдi, що призводигь до зро-сгання ймовiрнiсгь виникнення iнфекцiйних захворю-вань. Ддазинон належигь до препарагiв, що пригнiчye неспецифiчнy реакгивнiсгь га знижуе здагнiсгь Т-лiмфобласгiв до пролiферацiï. Досигь акгуальним е вивчення розвигку авгоiмyнних механiзмiв ураження за впливу фосфорорганiчних сполук (Kagan, 1977; Newcombe, 1992; Zhmin'ko, 1998; Galloway and Handy, 2013).
Забруднення навколишнього середовища фосфороргатчними песгицидами на рiвнi наднизьких доз може спричиниги ураження ендокринних оргашв га чиниги гормоноподiбнy дш. Зокрема з гормоноподь бною дiею пестицидiв пов'язуюгь порушення сгаге-вого розвигку в репгилш га пгахiв, фемшзацш у самцiв риб, погiршення яшсних га к1льк1сних показ-ник1в сперми, зростання часгоги виникнення злояшс-них новоугворень оргашв статево1 сисгеми самщв i самок (Crain et al., 1997; Cox, 2000; Prodanchuk et al., 2005; Nikitin, 2006).
Варго зазначиги, що на сьогодш наявний широкий спектр недосгагньо вивчених аспекпв впливу дiази-нону, а також шших фосфорорганiчних песгицидiв на оргашзм тварин га людини. Зокрема потребують фундаментального дослiдження механiзми токсично! га селективно! дiï фосфорорганiчних песгицидiв. Недосгагньо вивченими е сгрукгурш змши, що розви-ваюгься в ценгральнш га периферичнiй нервовiй систем^ у внyгрiшнiх органах тварин за впливу рiзних доз дiазинонy, а також мехашзм 1хнього розвигку га значення для органiзмy. Осгагочно не з'ясованими е бюлопчш закономiрносгi впливу дiазинонy на орга-нiзм холоднокровних га геплокровних тварин. Неод-нозначними, а iнодi суперечливими, е даш щодо мутагенного га канцерогенного впливу дiазинонy. Пог-ребуе вивчення цший ряд аспекгiв щодо вiддаленоï нейрогоксичноï дiï, а також ендокринних порушень, що виникаюгь за впливу фосфороргатчних песгици-дiв. Досигь акгуальним е пигання судово-вегеринарноï га сyдово-медичноï дiагносгики свщо-мих несанкцюнованих або випадкових отруень пгахiв (останш е дуже чугливими до дп зазначеного фосфо-рорганiчного пестициду), а також шших видiв тварин га людини (Dagaev et al., 1991; Dankovych and Tumanov, 2016).
Зважаючи на широке га рiзнопланове використан-ня дiазинонy, вивчення його впливу на оргашзм рiз-них видiв тварин е актуальною проблемою ветерина-рноï га гуманно1 медицини i погребуе поглибленого га всебiчного дослвдження.
Бiблiографiчнi посилання
Aleksanrova, L.G., Goncharenko, N.G. (1983).
Raspredelenie i vyvedenie diazinona iz organizma
teplokrovnyh zhivotnyh pri razlichnyh putjah postuplenija. Gigiena i sanitarija. 5, 68-70 (in Russian).
Dagaev, V.N., Iskanderov, A.I., Samibaev, K.M. (1991). Kliniko-morfologicheskaja toksikodinamika otravlenij fosfororganicheskimi insekticidami. - Sudebno-medicinskaja jekspertiza. 2, 34-37 (in Russian).
Dankovych, R.S., Tumanov, V.V. (2016). Patomorfolohichni zminy za spontannoho otruiennia holubiv diazynonom. - Naukovyi visnyk Lvivskoho natsionalnoho universytetu veterynarnoi medytsyny ta biotekhnolohii im. S.Z. Hzhytskoho. 18(3), 74-77 (in Ukrainian).
Zhmin'ko, P.G. (1998). Narushenie funkcii sistemy immuniteta pod vozdejstviem pesticidov i nekotorye zadachi immunotoksikologii na sovremennom jetape (obzor). Sovremennye problemy toksikologii. 2, 3337 (in Russian).
Kagan, Ju.S., Antonovich, E.A., Velikij, V.l. (1996). Klasifikacija pesticidov po stepeni opasnosti. Zhurn. AMN Ukrainy. 2(3), 465-476 (in Russian).
Kagan, Ju.S. (1977). Toksikologija fosfororganicheskih pesticidov. M., Medicina (in Russian).
Kodonidi, I.P. (2011). Molekuljarnoe konstruirovanie i celenapravlennyj sintez N-proizvodnyh 1,3-diazinona-4. Avtoreferat dissertacii na soiskanie uchenoj stepeni doktora farmacevticheskih nauk. Pjatigorsk (in Russian).
Kokshareva, N.V., Kagan, Ju.S., Tkachenko, I.I. (1990). Problema otdalennogo nejrotoksicheskogo dejstvija fosfororganicheskih pesticidov (Obzor). Gigiena i sanitarija. 2, 62-67 (in Russian).
Kokshareva, N.V. (1999). Razvitie issledovanij po nejrotoksikologii (Obzor). Sovremennye problemy toksikologii. 4, 13-17 (in Russian).
Nedopytanska, M.N. (2010). Diazynon. Problema kantserohennoi nebezpeky ta pereotsinka toksykolohichnykh vlastyvostei. Sovremennye problemy toksikologii. 4, 29-38 (in Ukrainian).
Nikitin, A.I. (2006). Gormonopodobnye ksenobiotiki i ih rol' v patologii reproduktivnoj funkcii cheloveka. Jekologija cheloveka. 1, 9-16 (in Russian).
Ahmedzhanov, K.A., Saidkarimov, S.K., Tadzhiev, B.A. (1978). Patomorfologicheskie izmenenija kishechnika i pecheni krys pri vozdejstvii bazudina. Gigienicheskie i biologicheskie aspekty primenenija pesticidov v uslovijah Srednej Azii i Kazahstana. Dushanbe, 210-212 (in Russian).
Perelik pestytsydiv i ahrokhimikativ, dozvolenykh do vykorystannia v Ukraini. Ofitsiine vydannia. K.: Yunivest Media (2010) (in Ukrainian).
Prodanchuk, M.H., Zhminko, P.H., Nedopytanska, N.M. (2005). Osnovni problemy toksykolohii pestytsydiv i ahrokhimikativ ta yikh rehlamentatsii v obiektakh navkolyshnoho seredovyshcha (ohliad literatury ta vlasnykh doslidzhen). Zhurn. AMN Ukrainy. 4, 753774 (in Ukrainian).
Cherkesa, A.I. (1964). Rukovodstvo po toksikologi otravljajushhih veshhestv. Pod red. K., Zdorov'ja (in Russian).
Crain, D.A., Guillete, L.J., Rooney, A.A. (1997). Alterations in steroidogenesis in alligators (Alligator mis-
sisspiensis) exposed naturally and experimentally to environmental contaminats. Environmental Health Perspectives. 105(10), 528-533. Botha, C., Coetser, H., Labuschagne, L. (2015). Confirmed organophosphorus and carbamate pesticide poisonings in South African wildlife (2009-2014) Journal of the South African Veterinary Association. 86(1), 1329-1335. Matsuoka, A., Hayashi, M., Ishidate, M.Jr. (1979). Chromosomal aberration tests on 29 chemicls with S9 mix in vitro. Mutat Res. 66(3), 277-290. Hatjian, B.A., Mutch, E., Williams, F.M. (2000). Cytoge-netic response without changes in peripheral cholines-terase enzymes following exposure to a sheep dip containing diazinon in vitro. Mut. Res. 472, 85-92. Debski, B., Kania, B., Kuryl, T. (2007). Transformations of diazinon, an organophophoshate compound in the environment and poisoning by this compound. Ekologia (Bratislava). 26(1), 68-82. Diazinon. NPIC technical fact sheet (http ://npic .orst.edu/factsheets/inearts .pdf, http ://npic. orst. Edu/ factsheets/signalwords.pdf) EFSA Scientific Report (2006). 85, 1-73, Conclusion regarding the peer review of the pesticide risk assessment of diazinon. http: // www.efsa.europa.eu/efsa.europa.eu / EFSA PRAPER Conclusion / praper-concl-sr-74-diazinon-rev2-publicen, 0. pdf Environmental Protection Agency (2003). Pesticides: topical and chemical fact sheets. Washington, DC:
U.S. Enviromental Protection Agency. http: // www.epa.gov/REDs/factsheets/diazinon_red.pdf.
Galloway, T., Handy, R. (2013). Immunotoxity of organophosphorous pesticides. Ecotoxicology. 12, 345-363.
Newcombe, D.S. (1992). Immune surveillance, organo-phosphorus exposure, and lymphomagenesis. Lancet, 339, 539-541.
Noori, A., Amjad L., Yazdani F. (2016). The Antioxidant effects of Artemisia deserti ethanolic extract and dia-zinon on mail rat kidney. Zahedan journal of research in medical sciences. 15, 1-6.
Cox, C. (2000). Diazinon: toxicology. Journal of pesticide reform. 20(2), 15-21.
Reregistration Eligibility Decision (RED) for Diazinon (2006); EPA 738-R-04-006; U.S. Environmental Protection Agency, Office of Prevention, Pesticides and Toxic Substances, Office of Pesticides Programs, U.S. Government Printing Office: Washington DC http://www.epa.gov/
oppssrrdl/reregistration/REDs/diazinon_red.
Tomlin, C.D. (2006). The pesticide manual: a world compendium. British Crop Protection Council (BCPC). -Hampshire.
WHO (1998). Environmental Health Criteria 198. Diazinon. Internettional Programme on Chemical Safety, World Health Organization: Geneva, Switzerland.
Cmammn nadiümna do peda^iï 1.03.2017
