CC BY
28
11. Пустова Ф. Д. Яким мае бути вчитель-словесник // Укр. мова i л ¡т. в шк. - 1983. - №6. - С.61-63.
12. Степанишин Б.1. Професшна спрямовашсть вуз1всьщн лекцп // Рад. шк. - 1980. - №7. - С.75-80.
13. Шевченко 3.0. Учитель - професш творча // Укр. мова i тт. в шк. - 1989. - №8. - С.33-37.
14. Шевчук Ж.А. Мовна шштика в Украпп (юнсць 50-х — початок 90-х pp. XX ст.): Автореф. дис... канд. icT. наук: 07.00.01.-X.: Харшвс. нац. ун-т ш. В.Н.Каразша, 2001. htpp: //www.nbuv.gov.ua.
15. Щербина Н.Ф., Павлова Л.Д., Борисенко С.Б. Що показали насладки прийому в псдшститут за новими правилами // Рад. школа. - 1987. - №3. - С.90-94.
16.Яценко Т.С., Тарасович H.H., Кислих Т.А., Кипренко Н.М. Активне сощально-психолопчне навчання у спецкурс! "Основи педагопчшн майстерностГ' // Рад. школа. - 1984. -№11.- С.85-88.
Богдан ТРОФИМ'ЯК
ДЕТЕРМ1НАНТА ПРОФЕСШНСЛ, OAXOBO-OCBITHbOÏ П1ДГОТОВКИ ГАЛИЦЬКО! МОЛОД1 В KOHTEKCTI YKPAÏHCbKOrO COKIAbCTBA У ПЕРЮД ГАБСБУРЗЬКСН MOHAPXIÏ (ПЕРША ПОЛОВИНА XIX - ПОЧАТОК XX CTOAITb)
Член Нацюнальнсл KOMiciï Украши у справах ЮНЕСКО, президент Нацюнального ушверситету Киево-Могилянсьюл академн (КМА) В. Брюховецький в штерв'ю кореспонденту часопису "Високий Замок" (22.4.2004) наголошував: "Нащя тшьки тод1 буде жити i розвиватися, коли кожне наступне поколшня виховуватиметься в нацюнальному дуа на ochobî icT0pH4H0Ï правди... Адже, якщо знищити духовну основу наци, вона перетвориться на бидло або групу бандштв, яга вбиватимуть одне одного". Оцшюючи, в цьому контексп, сучасний стан украшсько! молодо! генерацн, яклений р1вень вихованих в не! прикмет нацюнальнсл пдносп i гордость профсайнок фахово-ocBÎTHboï шдготовки В'ячеслав Брюховецький застер1гае: "Молоде поколшня стае цишчним, не в1рить у жодш ¡дсали. po3y\iie. що все можна купити i продати. Найпрше, що ми наробили зароки незалежносп Украши" [15].
Констатуючи таке тривожне твердження В. Брюховецького, вщомого реформатора професшно-осв1тньо1 шдготовки молод1 у в1дродженому ним з 1991 року одному з найдавшших украшських вищих навчальних заклад ¡в - КМА, варто вдатися до ¡сторично!' ретроспективи, розкривши досягнення нацюнального виховання як ochobhoï засади духовно!, професшно-осв1тньо1 шдготовки галицько1 укра1нсько1 молод i в умовах 1мперсько-колошального режиму Австро-Угорщини (1867-1918). Адже вщомо, що початок XIX ст. визначався тим, що багато невеликих народ ¡в Центрально! i ГПвдснно-Сх1дно! Свропи перебували п1д ¡мпсрським поневоленням Туреччини, Австро-Угорщини, PociiicbKOÏ ÎMnepiï. Владн1 режими цих KpaÏH тривалий час проводили св1дому планом1рну жорстку полтжу, скеровану на асим1ляц1ю пригшчених нац1й, знищення ïx ¡сторичного коршня, прищеплення прикмет меншовартост1, духовного раба, позбавляти поневолеш нацй' спроб до нацюнально-визвольно1 боротьби за державну незалежшеть. 1сторичною наукою доведено, що духовно спустошений етнос, доведений колошзаторами до стану манкурства, ще школи не збудував незалежну державу.
До цих недержавних п1дколошальних народ1в, яю пост1йно зазнавали духовний, економ1чний, пол1тичний, нащональний thît з боку "пашвних нац1й" в1дносилися попри cep6iß, хорват!в. словенщв, словаклв. македонц1в i галицькл укршнщ, чехи, поляки (останш в ÎMnepiï Габсбурзько! монархй' мали особливий, прившейований статус). Доц1льно наголосити, що Bei пригноблеш народи, Kpivi украшщв Галичини, вибороли в 1918-1919 pp. свою державну незалежшеть, на що вплинули переважакга зовшшш чинники сп1льно з польськими та неспроможшсть консолщац11 украшського пол1тикуму. Вони зв1льнилися з ¡мпсрських пут, в1дродили свою нащональну ¡ндснтичн1сть. св1дом1сть i горд1сть i як стверджують в1до\п icTopHKH Свропи, це вщбулось завдяки становлению та масовому розвитку сокшьського riмнастичного руху, який еволющонував у всеслов'янську потужну нащонально-визвольну силу в 6opoTb6i за незалежшеть. Тому дослщження дано! проблеми мае не лише наукове, полтине, а й актуальне i важливе сьогодн1 практичне значения у встановленш i зм1цненш на засадах Сокшьства дружшх державних взаемин Î3 нашими захщними су с ¡дам и на ochobî юторично! правди. Впровадження традищй соклльства е визначальним для формування hoboï
¡нтслсктуально!. високопрофесшно! нацюнально! елгги в npoucci нащотворення i державотворення Украши.
IcTopiorpac|)iii проблемы на сьогодш досить незначна за винятком дослщжень дорадянського псрюду (I. Франка, В. Навроцького, С. Подолинського, К. Паньювсысого, К. Левицького, В. Напрного, В. Будзиновського, А. Патя, G. Олесницького). У добу чужинецько! займанщини щ дослщження розкривали економ1чний, осв1тньо-культурний, нацюнальний, фаховий стан украшця-галичанина в контсксп сокшьського руху. У псрюд тотал1таризму в1тчизняно! юторично! науки та радяшзаци вщ 1939 до 1991 рр. для загалу дослщниюв ця тема була закрытою i недозволеною. Окрем1 аспекты економ1чно!, фахово-осв1тньо1 подготовки з ах i д н о у к р ai н с ь к о i молод1 порушував i в радянськш укра!нськлй юторюграфн льв1вський вщомий дослщник, Нацюнального ушверситету iм. I. Франка, проф. С. Злупко, який ycniniHO працюе в цариш icTopii' економ1чно! думки в час незалежносп Украши. За останш десять роюв украшськими ¡сториками здшснено оnyo.iiковано окре Mi науков1 пошуки, розвщки генези всеслов'янського, украшського сокшьства, в яких автори не торкаються вище вказано! проблеми (О. Вацеба, Льв1в, 1997; В. Леник, Мюнхен - Льв1в, 1994) та дв1 монографн Б. Трофим'яка (Кшв, 1997; Тернопшь, 2001), в яких автор, пор1вняно з названими дослщниками, концептуально i комплексно розкривае вищезазначену проблему в добу CTO.iiTHboro поневолення: вщ ¿сторично! д1яльносп "будител1в украшського народного духу", вихованщв льв1всько1 духовно! ccvriHapii. М. Шашкевича, Я. Головацького, I. Вагилевича, nioHcpiß нац1онального в1дродження - i до витоюв у майбутньому украшського сокшьства.
"Союл - це шляхетний птах, з бистрим зором, могутшми крилами, неперевершеним летом, що накопичуе сили для раптового удару. Це символ смшивосп, шляхетносп, свободи та боротьби" [13, 61-65].
Мета cmammi - розкрити вплив сощально-пол1тичних, економ1чних, нацюнальних чинникчв на становления украшського сокшьства в Галичиш, вплив його д1яльносп на профес1йно-осв1тню, духовну шдготовку галицько! молод i. вщродження нацюнально! CBijOMOCTi як ¡дсолопчних пщвалин нац1онально-визвольно1 боротьби за державну незалежшсть у контекст1 всеслов'янського, особливо чеського та польського, сокшьського руху. Сформулювати висновки з використанням досвщу соклльських товариств щодо визначення основних засад минулого у шдготовщ ново! ¡нтслсктуально!' високопрофсслйно!' нацюнально! ел1ти для побудови сучасно! Укра!нсько! Украши.
Сокшьсью просв1тницькл. нац1онально-визвольн1 iдс!. Мирослав Тирш, Томаш Масарик. Виходячи з вищевказаним варто вщзначити, що "Земл1 Богемсько! корони" - Borcviiii. Морав1я та Сллсз1я. де проживало 62% чех1в, проти 38% шмщв у 1815 рощ, вважалися шмецькою провшщею, у Праз1 не було вже чути чесько!, де панувала тшьки н1мецька мова, а Прага всюди рахувалася шмецьким mIctom. Однак, у 1910 рощ шмщ боролися вже за те, щоб утримати за собою становище толеровано! меншини. Як визнають видатш европейсью пол1тики, вщом1 ¡сторики Соклльства. Hcxin. завдяки 50-р1чнш д1яльност1 соклльства. зв1льнилася вщ шмецького засилля, г1дно вийшла з ще! штучно створено! духовно! npipBH. Прага стала столицею Всеслов'янського соклльства. де не було вже чути шмецько! мови, а чеський народ 1918 року виборов державну незалежшсть [1, 258].
Засновник чеського соклльства (1862 р.) професор Празького ушверситету Мирослав Тирш, розробив i впровадив для сокол ¡в щеолопчш засади, якл швидко перетворилися в програму дш Словянського Соклльства поневолених народ ¡в Свропи. Батько соклльства наголошував, що визначальним у навчально-осв1тн1й, фаховш шдготовщ молод! повинен npiopHTCTHHM нацюнальний принцип, а сама щея соклльства - всенародна: "... де б ти не жив, щоб був соколом, все для Батьклвщини . М. Тирш шдкреслював: "Кожен народ гине по свош власти виш. ... Ми не хочемо бути матер1алом в благородному змаганш з ¡ншими народами, лет1ти просто, впевнено та смшиво з дев¡зом "3i щитом або на щитГ . По Bcix м1стах i м1стечках на той час говорили: "Що не чех - то соклл . На 1909 piK в соклльських товариствах т.з "еднотах" нал1чувалося 75 тис. oci6, а 1930 р. - 600 тис. чол. Пробуджуючи в кожшй одинищ ßipy до себе, соклльство не т1льки внесло в чеську душу нову силу i тверд1сть, воно примусило чеський народ до добровшьно! дисципл1ни, оргашзованосп, об'еднання та зм1цнило народну
свщомють", - писав вщомий тогочасний чеський ¡сторик Кошчек. "Чому збер1гся 1 не загинув чеський народ вщ всепоглинаючого потопу?", - запитуе Сокшьсысий батько М. Тирш 1 вщповщае: "Сила 1 хоробрють його спасли! Енерпя 1 твердють, моральнють 1 дисциплша, любов до Батыавщини, любов до свободи". Ось яю прикмети плекав М. Тирш впродовж 20-ти р1чного кер1вництва чеським сокшьством. Не випадково державш, вшськовк науков1, екожмчш, полгшчш дуяч\ Чехи були вихованцями сокшьських "еднот" [2, 34, 20].
Серед послщовншав \ продовжувач1в пращ М. Тирш на сокшьсысш нив\ був 1 перший президент ЧСР, професор Томаш Масарик, який ще в пмназшш роки проникся визвольними, державотворчими ¡дсями сокшьства 1 був вщданий 1м впродовж життя. "Не забуваю школи за "Соколи", за 1хш завдання в надн, що мш народ душею 1 тшом переможе уел важю випробування", - писав Томаш Масарик проводников! чехословацького соклльства. доктору Шайнеров! в роки третього президентства (1927-1934), маючи вже 81 рш [5, 9].
Багата громадсько-полгшчна д1яльшсть Т. Масарика, його гуманне ставлення до украшського визвольного руху, негативна оцшка москвофшьства, польського шовшзму, у Галич 1 не подобалися в свш час австршському уряду, приближеному до нього польськш шляхл. Молодому 26-р1чному доктору фшософн (захистив дисертац1ю в 1876 р.) уряд надае посаду штатного професора лише аж 1902 року. У лекщях 1 публ1чних виступах про роль нацюнально-визвольних ¡дей соклльства. у вщродженш народних традищй, в1н вказував, тим самим, шлях до незалежностг Молодий вчений, апелюючи до молодого сокшьського поколшня, украшських студент ¡в вищих шил ЧСР, закликав: "Уч1ть минуле свого народу, щоб на тому грутл працювати для майбутнього; студент найкраще працюе для народу, коли добре шдготовляеться до свое! профссп. Жив1ть морально! Не бреш1ть! Поруч з духом вимуштровуйте т1ло! Треба бути сильним 1 не боятися" (Т. Масарик. Юлька думок про завдання чеського студентства. - 1889).
3 приводу цього Т. Масарик ще 1908 року виступае в австршському парламент! проти ганебних акщй зросшщення москвофшьськими послами Галичини, обстоюе право галицьких украшшв на вшьний розвиток, проти перетворення польськими шовшютичними колами давньоукрашського м1ста Львова на "польський П'емонт". В оборош украшетва краю проф. Т. Масарик шдтримував дружн1 стосунки з д-ом 1ваном Франком, осклльки Великий Каменяр був також палким прихильником культурно-просв1тницьких, нацюнально-визвольних соклльсько-ачових ¿дей, сшвзасновником украшських галицьких Товариств 1 на той час в парламент! Австро-Угорщини очолював репрезентащю украшських поел ¡в [6, 60-70].
Полум'я чеських нащонально-визвольних щей соклльства стали Всеслов'янсысими. Вони швидко перекинулося на ¡нш1 пригшчеш народи ¡мперп. якл плщно використовували доевщ соклльських побратим1в в боротьб1 за об'еднання молод1, в1дродження нащ!, державну незалежшеть. Адже Чехословацька Соклльська Громада об'еднувала в сво!х "еднотах" 1922 року бшыпе 360 тис. члешв, >л школярами \ шдл1тками - 618150 ослб. До 1х послуг було 291 Соклльських Дом ¡в. а видавництво товариства "Соклл у тому ж 1922 р. випускало за р1зними назвами, окремо для в1кових груп, професлй 47 журнал! в. передплатниками яких було 188210 сокол ¡в { сокллок [12, 6-10, 4-6,21].
Украшське Соклльство Сх1дно! Галичини розпочинае свою проевппьо-культурну д1яльшсть з часу заснування у с. Купчинц1 61 ля Тернополя сшьського пожарного товариства (1891 р.) та мюького товариства "Соклл у Львов1 (1894 р.). Польський шовшютичний пол1тикум - шляхта, пом1щики, магната, вщкрито допущен! австро-угорським нам1сництвом з 1867 року до захоплення владних ключових посад краю, продовжували виношувати плани перетворення украшсько! Галичини в польську автономну провшщю Австро-Угорсько! ¡мперп. а сам край у "польський П'емонт" - центр вщродження \ поширення польськосп на сх1дних "кресах" (окрашах) Галичини.
Важливими чинниками для втшення у життя шов1шстичних марень було створення тут ще 1867 року польською штелшеншею у Львов1 товариства "Соклл . оф1щйне впровадження польсько! мови, спольщення Льв1вського ушверситету, невизнання украшсько! наци, тиск \ переслщування украшсько! штел!генцп, шк!льництва та оевгги, економ!чне закабаления селян, перешкоди украшськш молод! здобувати профес!йно-осв!тню, фахову шдготовку ! т.д. Не випадково украшське товариство "Соклл було засноване лише 1894 року, 27 роклв теля
заснування польського. А Льв1в, не Варшава чи Краюв стае колискою сокшьсысого, пластового, спортивного, стршецысого, ол!мпшського руху, де будуються крапц спортивш споруди, а спортивн1 клуби ¿меш маршал ¡в Ю. Пшсудського, G. Ридз-Слпгли визнаються кращими у Полыщ [13, 379].
"Руська Тршця", 1ван Франко, Михайло Грушевський, 1ван Боберський та mini нацюнальш постай Галичини про потребу, роль i поширення сокшьських ¡дсй в краю. На переконання нацюнальних Провщнигав, власне соклльство могло вивести украшщв Галичини з духовно!, фпично! деградацн, сприяти ирофсайно-осв1тшй. фаховш шдготовщ молодо! укра!нсько! гснсраци всупереч польському шовшютичному пол1тикуму на схщних "кресах" та поширенню тут форпоста польськостг У цьому контекст! варт1 уваги листи Я. Головацького, одного ¿з чшьних "будител1 в народного руху" "Русько! Тршщ", в яких вш описуе стан осв1ти, культури, народних традищй. Подорожуючи Украшськими Карпатами, проходячи в серпш 1839 року через Рах1вщину, Яклв Головацький був приемно здивований людяшетю, повагою до старших, збершанням родинних, нацюнальних чеснот. "Проходячи через село Богдан, я зустр1в 5-6 лггню дитину i вона похилила бшяву гол1вку й защебетала: "Дай Боже, добрий день!" Цього я не спод1вався, - продовжуе Я. Головацький, - погладив я його i не Mir нарадуватись з нього, бо хто би спод1вався, що в таких диких горах, у таклй сам1тностк далеко вщ Mi ста. вщ осв1чених людей, у ceni без школи, можна зустр1ти стшьки чемносп, та ще й у дитини? Хто сповнюе щ молод! серця такою лапднютю i чемшетю? Зробили це не школа, "вшщ кола", а шжна слов'янська теня" [11, 61, 62].
У той час Я. Головацького глибоко турбуе вщеутшеть просв1тницько! роботи серед тутешшх жите л ¡в. незнания ¡сторичного минулого укра!нського народу, його дол1, боротьби. "Родовитi vKpai'Hui вихован1 з наймолодших л1т м1ж чужими, вивчеш чужими мовами, так мало знають свою рщну землю, свш pi д. його долю, боротьбу, що не вм1ють ix щнувати, а тим бшыпе любити. Боже, ми е чужинцями на предков1чн1й наш1й земл1, у власшй свош Батьювщиш". Водночас, мандруючи стрийською долиною, Kpivi корчм не стршеш на щлому шляху жодного села, - пише у другому лисп Я. Головацький. Без школи, осв1ти, науки, "вищих клл не згасли живуч! нащональн1 традиц1! украшського народу [11, 33].
Продовжуе розпочату народну справу "будителями", "Руською Тр1йцею" молода студентська генеращя, очолювана 1ваном Франком. Зд1йснюючи першу евщомо орган1зовану товариську мандр1вку Идкарпаттям у липш 1884 року, I. Франко, як кер1вник иодорожл. отеля автор вражень до часопиав Галичини, спричинився сво!ми дописами до правдивого аналпу стану CKOHOviiKH. нащонально! св1домост1 населения краю, потреби участ1 ¿нтел1генщ! у його вщродженш, профес1йно-осв1тньо!, фахово! шдготовки молодого покол1ння украшетва Галичини в колошальних умовах Австро-Угорщини та польського гшту. "Невеличке вбоге елльце Урич належить до тих Богом i людьми забутих куточклв св1ту, - пише Каменяр у CTairi до часопису "Дшо" 05.8.1884, - у котрих, здаеться, школи не було i не буде якого-небудь жившого життя... малесенька церковиця п1д липами, убогий д1м священика i показов! дв1 корчми - се одинокл сл1ди "духа часу"... Школи ще в1н не зав1яв сюди". Метою нашо! високопатр1отично! д1брано! молод! розбудити шд час шших переход1в ¡з сонно! др1моти повит! мрякою навколишш села" [11, 177, 190, 197].
У працях "Народна програма", "Що таке поступ?" (1903) I. Франко зупиняеться на характеристик антагон1зму м1ж селянством i пом1щиками. Якщо 53 галицькл земельш магната мали у CBoi'x руках 1,188 тис морпв земл1, то на цш площ1 можна було б утворити 120 тис. десятиморгових господарств. А нас правд! на одне сшьське господарство в середньому припадало 2-3 морги землк Такий власник-пролетар мав одну перспективу - марн1ти на своему шматочку земл1 i очшувати пов!льно! смерт!". У noeicTi "Перехресш стежки" I. Франко пише: "Ось посеред села мурована корчма ... мов темна, в1чно голодна пащека, готова проковтнути Bei здобутки важко! щлор!чно! npaui. А ось дв1р на rop6i ... бшеться кр1зь мряку, мов 6Ы зуби якогось величезного 3ßipa. все готов! гризти, кал!чити i смоктати кров". Ид клнець XIX ст. не менше 80% селянських civicй не мали засоб1в для проживания. Ix стан I. Франко описав так:
"На Пщпр'ю села навесел! Простяг лися долом-долинами, Мов край шляху на тверд ¡й поете л i
Сплять старщ, обвппат торбами" [7, 85] У 1900 рощ в схщиш Галичиш один шинок припадав на 220 жител1в (а тшьки одна початкова школа - на 1500). На кожне галицьке селище у друпй половиш XIX ст. припадало в середньому по 4 корчми. У краю множилися гуральш, а до пиятики селян спонукали земле власники, монополюти на виробництво алкоголю, шин кар к л их вар ¡. Батракам-селянам виплачували зароб1ток у талонах, якл можна було реал1зувати в шинку.
"Лишали розум аряки. I чоботи, д1вки-вшки Тут вшт робив громадськн суди", -писав I. Франко. Невипадково тривалють життя чоловшв-украшщв Схщно 1 Галичини була на 6 роклв меншою, шж у чех1в, 1 на 13, шж в англшщв [13, 52].
Не кращий стан у Схщнш Галичиш був з ршнем освгги. За шдсумками перепису населения 31 грудня 1890 р. населения Галичини складало 6,6 млн. чоловш - це найбшыпа густота населения в Сврош, де в цьому ж рощ 64,8% чоловшв [ 71,60% ж ¡но к не вмши ш читати, ш писати. Хоча в Галичиш юнуе близько 3 тис. початкових шил, виявляеться, що кожна така школа щороку позбавляе наш край у середньому вщ двох неписьменних. "Д1яльнють, - наголошував I. Франко - пдна подиву". На 1919 рп< тут мешкало 4,75 млн. иоляклв 1 понад 3 млн. Русишв-украшщв. вщсоток неграмотност1 яких був бшыпий у 2 рази портняно з поляками. На той же р1к по-руськи на 1000 душ умшо читати 1 писати хлопщв -173, д1вчат - 152 - разом 325 особи. Учител1в иоляклв було 2773, а русишв - 1316. У вистуш на Першому Украшському просв1тньо-економ1чному конгресс у Львов1 1-2 лютого 1909 р. К. Малицька наголосила: "Сто1мо тут позаду вах народ ¡в Австрп, вщчуваемо цей стан на кожному крощ, що не веде до добра 1 поступу, а спинюе просв1тню працю, фахову шдготовку широких верств населения, затримуе розвиток еконо\пчно. Виходячи з цього, мусимо приступити до закладання курсив неграмотност1, в1дкривати: 1) народш школи, 2) курси грамотносп для старших поза шклльного в1ку [10, 126, 152, 208].
Народ, перевтомлений довговичовою панщиною, стае перед загрозою денащонал1зац11, духовно! 1 ф1зично! дсградац^'. Цьому тривалий час тут сприяли австр1йський уряд з приближеним до нього польського шовшютичного пол1тикуму, плануючи збудувати в Сх1дн1й Галичиш "польський П'емонт". Коли б поляки стали на 61 к мадяр1в 1 шмщв, клльклсть "пан1вних нац1й" збшыпилась би. Звщси випливае пол1тична вагомють иоляклв та надаш 1м привше!. Усв1домивши ¡сторичну роль всеслов'янського, чеського соклльства. молодший син Каменяра Тарас Франко у свош монографй' "1стор1я й теор1я руханки" (Коломия - Льв1в, 1923) з цього приводу наголошував: "Справи стоять тепер так, що або весь украшський народ буде оргашзований на безпарт1йн1й основ1 соклльства. або ще сто л1т сид1тиме в не вол ¡. Вщродити широкл маси селянства 1 виховати нове сильн1ше покол1ння могла т1льки руханка" [14, 53].
Великл надй' на вщродження украшства, завоювання державно! незалежносп, м1л1тарно! культурно-осв1тньо1 шдготовки молодого поколшня. II фахового р1вня, украшсько-чеських взаемин в контекст1 визвольних ¡дей соклльства надавав перший Президент Украши Михайло Грушевський. В1домий вчений, ¡сторик розвинув 1 доповнив нащонально-визвольн1 ще! "Батька" Всеслов'янського соклльства М. Тирша, виходячи ¡з стану украшства, його народних традиц1й, поневолених народ ¡в Австро-Угорсько! ¡мпери (серби, словени, хорвати, болгари, чехи, македонщ). М. Грушевський у сво!х працях окреслював: "... 1 в украшськш минувщиш знайшлося багато такого, що духом сво1м, своею ¿деею дуже близьке було чеському соколу". Його 20-ти л1тня галицька доба творчо! науково! д1яльност1, зав1дування кафедрою ¡стори Схщно! Свропи Льв1вського ун1верситету з 1894 року - часу заснування у Львов1 товариства "Соклл . безпосередне сп1лкування з Провщниками соклльсько-слчових товариств 1ваном Боберським "Батьком" Украшського Сокллства. Сенем Горуком, доктором К. Трильовським, письменником-с1човиком В. Стефаником та шшими ув1нчалися немалим науково-теоретичним доробком щодо рол1 Товариств у нацюнально-визвольному русл. м1л1тарно! нац1онально1 професшно-освппьо! шдготовки украшсько! молод1, консол1дацй' украшсько! нац11 Заходу 1 Сходу Украши. Розробка 1 поширення його праць значно сприяли дружшм взаеминам, постшному сшлкуваннню нац1онально-свщомих украшщв, л1дер1в наци з Наддшпрянщини М. М1хновського, Д. Донцова, В. Дорошенка, М. Коцюбинського, X. Алчевсько!, I. Луценка,
"артшьного батька" M. Левитського, X. Сторубля, С. Русовсл та шших з галичанами. Bei вони були бажаними, найдорожчими гостями соклльсько-ачових здвипв, свят, фестишв провщнигав галицького украшетва та ¡нших культурно-npocBiTHix, пмнастичних заход1в.
У цьому контекст Перший Президент наголошував: "В сфср1 осв1тшй i народно-оргашзацшнш дав себе знати незвичайний розвш товариств пмнастичних. так званих "Сокол¡в i "Слчсй . якл нечувано зворушили народш маси, розбудили в них бажання знания, ocbîth, шетинкти оргашзацп i солщарносп" [4, 515]. У npaui "Сучасне соклльство i наука нашо! минувщини" М. Грушевський акцентуе увагу на потребу гармошйного виховання молодо! генерацн, перш за все на культурно-осв1тшй, фаховш шдготовщ в пмнастичних оргашзащях. "Соклльськл оргашзацп мають cboïm завданням приготовляти не eniny военну силу, не масу м'яса для гармат, а силу горожанську, д1яльну, що мае творити нове життя народу без хлопа i без пана. Щоб соклльськл оргашзацп могли похвалится, - наголошував професор, - не тшьки пмнастичною вправшетю, ф1зичною силою, але також ïx великими, культурними i моральними прикметами - се повинно бути провщною з1ркою соклльству в будучих десятил1ттях" [3].
Однак, незважаючи на те, що украУнськл соклльськл товариства були засноваш значно шзшше вщ польських (майже на 30 роклв). наслщки ïxHboï д1яльност1 були довол1 швидкими i вагомими. Оргашзоване перше в Галичиш альськс пожежно-рахункове товариство "Соклл 28 червня 1891 року в с. Купчинщ, що 25 км вщ Тернополя з ¿шщативи радикатв поета, однодумця I. Франка Павла Думки (21.03.1854 - 19.11.1918) та писаря Клима Жмура, мюцевих селян Степана Гармапя та Миколи Южина - стае активним чинником не лише в громадсько-пол1тичному, культурному жита села, а й Bcieï Схщно1 Галичини. Досвщ Товариства, очолюваного справжшм провщником соклльсько!' украшсьюл нацюнальшл ще1, запозичують соклльськл "гн1зда" у bcîx куточках краю. Вш започатковуе при То вар ист bî фахово-осв1тню, ирофсслйну шдготовку не лише соклльсько!' молод1 села, а Купчинщ, Дснислв отримують иосл1довниклв в багатьох куточках Галичини. "Хлопський поет" П. Думка оргашзовуе при Товариств1 гуртки для неписьменних, сшьського господарства та сад1вництва, молочарства, товариства тверезост1, в1дродження, драматичний гурток, курси навчання показниклв вправ Товариства для краю, створений ним i парохом села Осипом В1тошинським у суадньому ceni Дснислв великий хор, що нал1чував 100-150 чоловтв-селян навколишшх ein. У 80-90 роках XIX стол1ття великий чолов1чий хор прославився на всю Галичину, беручи участь у церемошях щсарсько-корол1всько1 влади. Виступи чолов1чого хору високо оцшили част1 toctî П. Думки -I. Франко (був у ceni чотири рази), чеський соклльський д1яч, етнограф i фольклорист Ф. Гжегорж, 1хшй колега, етнограф, публ1цист, педагог, фундатор Укра1нського Соклльства 3i Львова проф. В. Шухевич та mini. Проводячи боротьбу з пияцтвом, П. Думка сшльно з соклльськими однодумцями с. Купчинець домагаеться лшвщацн 5-тьох (з восьми) корчм. За час 40-pi4HOÏ д1яльност1 в р1дному ceni bîh виховав багато иом1чниклв i завзятих нащонально i ирофсслйно прихильниклв. якл продовжували розпочату поетом справу i шеля nepmoï cbîtoboï вшни. За спогадами односельчанина, доктора права Олекси Олшника завдяки д1яльност1 П. Думки на hhbî соклльства Тернопшьський пов1т належав до найкраще загартованих нащонально в Галичиш. Не випадково П. Думка оргашзував для Каменяра над¡йну охорону Î3 числа мюцевих сокол1в, осклльки кандидату посла до парламенту чи сейму загрожувала небезпека з боку польських шовшютичних 6oïbok шд час иередвиборно!' кампанЛ'. Продовжила народну справу П. Думки народна поетеса 1ванна Блажкевич, але вже в нелегких умовах польського панування [13, 76-78].
Як наголошував, виходячи з цього, вщомий соклльський д1яч Львова С. Гайдучок у свош ¡сторичн1й дов1дц1 про заснування i д1яльшсть товариства "Соклл - "напп селяни CKopime зрозум1ли вагу цих товариств i вже в 1891 р. заснували в с. Купчинщ перше в Галичиш сшьське товариство. Для штел1генцн Львова треба було чекати аж пршзду в 1892 р. прсдставниклв чеського "Сокола", щоб збудилось бажання до заснування власного товариства".
Варто зазначити, що "син украшського села" Прного, що б1ля Стрия, засновник i перший голова Товариства (1894-1900) В. Напрний (1847-1921), отримавши диплом шженера-арх1тектора теля завершения студш у вищих школах Цюр1ха (Швейцар1я), працюючи з 1882 року у Львовк пропагуе проблему заснування пожежних товариств "Соклл для слльсько!' молодг 3 когортою однодумщв bîh CTOÏTb б1ля bhtokîb соклльсько!' ще1 з в ¡до м им и юторичними
постатями Галичини I.Франком, Б. Лепким (студентом фшософи), В. Лавр1вським, К. Левицьким (майбутшм президентом уряду ЗУНР), С. Яричевським, I. Копачем (майбутшм реформатором ocbîth, доктором фшософн), И. Коциловським (майбутшм доктором теологи, епископом Перемишля) та шшими. Фундатор товариства В. Напрний заснував власний полтжо-господарський часопис "Батьклвщина (1878-1896), редакторами якого були М. Павлик, I. Франко, К. Левицький. Попри висвплення проблем Сокшьства, на сторшках часопису пропагують наболш економ1чш питания, потребу створення в Галичиш торговельно-ремюничих товариств, сшлок, кооператив!в. страхових компашй, банклв. Ц1ею акщею планувалося залучити viicbKy i скльську молодь новоствореного товариства "Соклл до професшно-осв1тньо1 npaui. навчання. Попри дописи до часопису В. Напрний спшьно з I. Франком готують публ1чш виступи з вищевказаних тем. У 1883 р. В. Напрний заснував i був обраний директором nepinoï украшсько1 торговельшл установи "Народна торпвля". 3 1884р. голова "Товариства руських ре\псниклв "Зоря" у Львов1, чим спричинився до вщродження украшського мщанства не лише у Львовк а й у щлому Kpaï. 1нженер, голова Товариства "Соклл пише i видае "Порадник для крамниць" (1887), "Поради для торговельних шдприемств" (1897). У 1898 р. його обирають головою Товариства "Руська Ремюничо-Промислова Бурса у ЛьвовГ'. А через phc вш ¿шщюе заснування кооперативу шд ф1рмою "Народна Гостинниця" у Львов1 з метою навчання галицьюл молод i готельного, кав'ярного, шинкарського промислу. Заходом В. Напрного 28 ачня 1901 р. сшльно з Герм ¡ною Шухевич1вною, бабусею Романа Шухевича впроваджено в життя жлночу сшлку промислову "Труд" [8,36, 40, 79, 153].
Немало творчо! та оргашзацшшл пращ вклав у трудову, професшно-осв1тню шдготовку галицько1 молод1 галицький д1яч Украшського Соклльства. шспектор хл1боробства, професор Семен Кузик, голова товариства "Сокш" (1926-1927) у Тернополг У 1911 рощ професор видае у Львов1 наукову працю "Ршьнич1 досв1ди i проби на селянських господарствах в л1тах 1908-1910" загальним тиражем 23 тис. прим1рниклв. якл з'явилися в "Господарськш б1бл1отец1". А на початку 1910 р. С. Кузик разом з шспектором крамниць (майбутшм мшютром торпвл1 i промислу уряду ЗУНР) Ярославом Литвиновичем на М1жнародному кооперативному KOHrpeci в Гамбурз1 вперше зустршися з представниками Наддн1прянщини. Кр1зь призму ¡сторично!' ретроспективи можемо сьогодш стверджувати, що Павло Думка з с. Купчинщ разом Î3 соратниками соклльсько!' справи та перший голова товариства "Соклл у Львов1 В. Напрний з названими вище однодумцями дослщжувано1 проблеми вагомо спричинилися до започаткування i виршення важливо1 народно! справи -професшно-осв1тньо1 шдготовки молодо! генерацн украшщв Галичини до Першо! cbîtoboï вшни [9, 145, 146].
Використовуючи створену нацюнальну платформу, нову теч1ю в д1яльнють соклльських товариств на hhbî трудово!, фахово-осв1тньо1 п1дготовки молод1, вносять третш голова сокшьського товариства (1901-1908) Альфред Будзиновський (1871-1935), i особливо в час головування з 1908 р. до 1918 р. товариством "Сокш-Батько", "Батько" Украшського Сокшьства проф. 1ваном Боберським (14.08.1873 - 17.08.1947), членом уряду ЗУНР (1918-1919). Останш два Пров1дники довоенного часу помтю спичинилися свооею багатогранною жертовною працею щодо нових напрямклв галицького укра1нського соклльства. створених ¡деолог1чних засад Товариства, його клльклсного. нац1онально-свщомого складу, трудово1, фахово1, м1л1тарно1 п1дготовки видан их борщв. здорових душею i т1лом, за здобуття укра1нсько1 державност1, соборносп Украши.
За 1шщативою А. Будзиновського з 1901 року у Львов1 були створеш пост1йн1 жлноч1 i чолов1ч1 вчительськл курси, стали далеко актившше розвиватися протипожежно-руханков1 соклльськл оргашзацп, для чого А. Будзиновський видае книгу-поабник "Пожарник" (1909), набувае поширення краезнавство, туризм. Видае шдручник "Туристика" та започатковуе попри то при Товариств1 низку музикально-театральних ¡нституц1й. зокрема украшсьюл конссрваторй' з першою назвою "Вищий ¡нститут музичний". У Львов1 працюють "Союз сшвацьких i музичних товариств" (11.6.1902 р. - 1914 р.), соклльський аматорський театр - найкращий серед семи юнуючих у Львов1 (1905). Перил кроки, як автор сокшьського театру (кер. А. Будзиновський, шзшше О. Утрисько) у 1909 р. робить Лесь Курбас. 3 театрально! сскцп.
Товариства, пстм сокшьського театру, кр1м Л. Курбаса на велику сцену вийшли видатш украшсыа артисти - Сорока, Утрисько, Купчинсью та шип. Значною под ¡ею у змщненш сокшьства, нащонально! гордосп 1 пдносп було створення великого сокшьсьского хору у Львов! шд орудою буковинського поета, ачового фундатора з Буковини С. Яричевського, пот1м Д. Слчинського. Я. Ярославейка (справжне пр1звище Вшцковського), композитора, автора пмну "Соколи, Соколи". За його ¿шщативою було оргашзовано перше украшське видавництво нот, назване шзшше "Торбан". Секретар товариства Денис Кучика на власш кошти вщкривае крамницю "Сокшьський Базар", прибуток якого йшов на будову влас но!' до\пвки для товариства . У 1905 р. Старшина "Сокола" виршила замшити соклльськл одностро! - з кавового на с1рий кол1р [13, 83-87].
Творчу, оргашзацшну, видавничу, реформаторську, педагопчну, нацюнальну, спортивну та фахово-осв1тню д1яльшсть проф. I. Боберського - "Батька Сокшьства", який з 1908 по 1918 рр. очолював товариство "Сокш - Батько" I сформував, попри все, щеолопчш засади Украшського Соклльства. шдвалин нащонального, фахового виховання, автор розкрие у наступних статтях. Адже, на 1914 рп< - час 8-р1чного очолювання проф. I. Боберсысим Товариства, його клльклсний склад зрю до апогею (33 тис. союшв 1 сокллок у 974 соклльських "гшздах"). Однак, не лише клльклсно. а й яклсно 1 нащонально свщомих борщв, якл вже дотримувалися його гасел-клшпв: "Байдужл гинуть, нероба стае рабом! Виховання тша - шлях до виховання духа" [13, 87-94, 157].
Таким чином, нащонально свщоме галицьке украшство шпдно запозичило нащонально-визвольш, фахово-освггш ¡дс! чеського соклльства. формуючи на щй платформ! д1евий спротив шов1шстичним маренням поляклв.
Видатн1 юторичш постат1 Сх1дно! Галичини, духовенство на чол1 з митрополитом Андреем Шептицьким, епископом Иосипом Коциловським та шшими, активно беруть участь у подоланш духовно!, економ!чно!, нащонально!, фахово! деградацп укра!нства, надають Товариству "Соклл посильну матер1альну, моральну допомогу.
Пров!дники соклльських товариств започатковують створення культурно-просв!тшх, фахових, промислово-рем!сничих, музикально-театральних, хорових ¡нституц1й. якл з часом переростають у фаховк профсслйн! установи, навчальн! заклади.
Незважаючи на те, що украшсыа Товариства (с. Купчинщ, 1891, Льв1в, 1894) було створено украшською !нтел!генщею близько 30-ти роклв шзшше чеською (1862) ! польською (1867), вони до Першо! св!тово! в1йни в!д!грали значну роль у вщродженш нац!ональних традищй, консолщащ! нащ! Заходу ! Сходу Украши, профес!йно-осв!тшй, м!л1таршй шдготовщ молодого поколшня.
Л1ТЕРАТУРА
1. А. Дж. П. Тейлор. Габсбурзька монарх1я 1809-1918. 1стор1я Австр1йсько! !мпери та Австро-Угорщини. - Льв1в: ВНТЛ Класика, 2002. - С. 258.
2. Акинтиевский Ю. Сокольство, его идея, развитие и организация. - Прага, 1922. - С. 3-4.
3. Громадський Вюник. - 1923, 17 йчня.
4. Грушевський М. 1люстрована ¡стор!я Украши. - Ки!в - Льв1в, 1913.-С. 515.
5. Державний арх1в Льв1всько! облает! (дал1 ДАЛО). - Ф. 110, Оп. 3, Сир. 1240. - С. 9.
6. Сржабкова Б. Томаш Гарри- Масарик та початок д1яльиости Украшського Виьного Ушверситету у Праг>Л. - Визвольиий Шлях. - Лондон - Кшв, 2002. - кв1т. - С. 60-70.
7. Злупко С.М. 1ван Франко - економют. - МП "Слово", 1992. - С. 85.
8. Левицький Кость. Украшсыа полишеи Галичини. - Тернопшь, 1996. - С. 111;
9. Нарис юторп "Просвии" - Просвиа. - Льв1в - Крага в - Париж, 1993. - Ч. 1. - С. 36, 40, 79, 153.
10. Перший Укра!нський проевггньо-еконоьтний конгрес уладжевий тов. "Просвиа" в сороклгге заснованя у Львов! в днях 1! 2 лютого 1909 року. - Льв!в, 1910. - С. 126, 152, 208.
11. Подорож1 в Укра!нсыа Карпати: Зб!рник / Упоряд М.А. Вальо. - Льв!в: Каменяр, 1993. - С. 23-197.
12. Россия и Сокольство. - Санкт-Петербург, 1909. - Доповадь прочитана на сошльському свят! 2 травня 1909 р. - С. 6-8, 10.
13. Трофим'як Б. Пмнастично-спортивш оргашзацп в нацюнально-визвольному рус! Галичини (друга пол. XIX ст. - перша пол. XX ст.). - Тернопшь: Екожмчна думка, 2001. - С. 61-65 - 379.
14. Франко Тарас. 1стор!я й теор!я руханки. - Коломия - Льв!в, 1923. - С. 53.
15. Часопис "Високий замок". - 2004, 22 квп\
