CC BY
55
УДК: 619..616.993.19..636.93
1Наличник Х.Я., астрант (kh.nalychnyk@gmail. com) Лъе1есъкий нацюналънийутеерситет ветеринарногмедицини та бютехнологт iмет С.З. Гжицького
КОКЦИДЮЗИ ХУТРОВИХ 3BIPIB
У cmammi узагалънено дат з морфологи та бюлогп збудниюв, етзоотологп, патогенезу, симптоматики, diasHoemuKU та профыактики кокцидюзгв хутрових 3eipie.
Ключое1 слова: eÜMepio3, гзоспороз, лисиц1, норки, песц1.
Вступ. Кокцидюзи (Coccidiosis) - протозойш захворювання хутрових 3BÍpÍB, що спричиняють HañnpocTimi класу споровиюв [1, 2], заяких уражаеться еттелш слизово1 оболонки тонкого вщдшу кишечника, в результат! чого виникае ентерит [3].
Збудники за систематикою належать до типу Apicomplexa, класу Sporozoa, пщкласу Coccidia, ряду Eucoccidiida. Ряд Eucoccidiida об' еднуе багато родин, у тому числ1 i родину Eimeriidae, яка подшяеться на пщродину Eimeriinae, що об'еднуе моноксенних (одноживильних) паразиив (рщ Eimeria; Schneider, 1875) i пщродину Isosporinae - гетероксенних (багатоживильних) паразита (рщ Isospora; Schneider, 1881) [1, 4].
Поширення. nepmi повщомлення про еймерюз звичайно! лисищ (Vulpes vulpes) опублжоваш Weidmann F.D. (1915) в США [5]. Спостер1гаючи за хворими тваринами, bíh вщм1чав д1арею, що призводила до виснаження i загибел1 тварин. На розтиш було встановлено геморалчний виразковий ентерокол1т. В зшкребах з поверхш виразок було виявлено велику кшьюсть ооцист елшсопод1бно1 форми. В зрших ооцистах формувалось по дв1 спори. Цих паразит1в автор прийняв за р1зновид еймерш крол1в i назвав ïx Eimeria bigemina var. canivelocis. Wenyon C.M. (1923) вщм1тив цей вид, видшений у лисиць, як Isospora canivelocis, a Henri A. i Leblois C. (1926) - Lucetina canivelocis. Triffitt M.J. (1927) в Канад1 y звичайно! лисищ також виявив ще один вид кокцидш i вщшс ïx до морфолопчно щентичного виду I. bigemina, описаного Stiles C.W. (1892) у юшки. Galli-Valerio B. (1929) в Швейцари у звичайних лисиць виявив новий вид - E. vulpis, а дещо шзшше, в 1932 рощ, ще один вид - I. vulpis. Sprehn C. i Cramer J. (1931) в Имеччиш описали етзоотш кокцидюзу ср1блясто-чорних лисиць (V fulvus). При KonpocKoniï виявляли ооцисти pÎ3HOÏ форми i po3MÍpy, але ïx видовий склад не встановили. Шзшше Nieschulz O. i Bos A. (1933), анал1зуючи повщомлення попередшх автор1в, прийшли до думки, що велию ооцисти яйцепод1бно1 форми належать до I. canivelocis, а др1бш - до I. vulpina [6].
В Азербайджан! вперше морфологш ооцист еймерющних кокцидш лисиць описав Гусев В.Ф. (1933). Виявлеш кокциди bíh вщшс до трьох вид1в: E.
1 Науковий KepiBHHK: д.вет.н., професор Стибель В.В. Наличник Х.Я., 2012
212
vulpis, I. rivolta i I. felis. Два останш види рашше були виявлеш у kotíb. Золотаев
H.A. (1935) у звичайно! лисищ в Дагестан! видшив ¿зоспори двох вид1в: I. canivelocis i I. vulpina. В 1936 р. Якимов В.Л., Гусев В.Ф. в Азово-Чорноморському Kpaï у лисиць виявили i описали новий вид E. adleri, а в 1940 рощ Якимов В.Л. i Мачульський С.Н. у степово! лисищ (V. corsac) - новий вид
I. buriatica. Сванбаев С.К. (1956) в Казахстан! у лиса-корсака виявив новий вид E. heissini, а шзшше, в 1960 рощ у ср1блясто-чорних лисиць встановив ще три види: E. adleri, E. vulpis i I. canivelocis [7].
Dabey J.P. (1963) в 1ндп у бенгальсько! лисищ (V. bengalensis) виявив ще один вид I. lomarii. Mantovani A. (1973) в 1тали у звичайно! лисищ виявив i описав новий вид - E. aprutina.
В 1971 рощ Сванбаев С.К. разом з Рахматуллшою Н.К. у звичайно! лисищ, з рашше описаними видами E. vulpis i I. vulpis, описав ще один новий вид E. bakanensis. Нукербаева K.K. i Сванбаев С.К. (1973) в Казахстан! у ср1блясто-чорно! лисищ виявили рашше вщом1 види - I. buriatica, I. canivelocis i I. vulpina та два нових - I. palvodarica i I. triffitti [6].
На даний час у лисиць описано 14 вид1в еймерющних кокцидш: I. canivelocis, I. bigemina, I. vulpis, I. rivolta, I. felis, I. vulpina, I. buriatica, I. lomarii, I. pavlodarica, I. triffitti, E. adleri, E. vulpis, E. aprutina, E. bakanensis [6].
У песщв описано 6 вид1в кокцидш. Найкраще вивчеш: E. imantanica, I. palvodarica. Окр1м того, описаш три види Í3oenop лисиць, яю паразитують i у песщв : I. canivelocis, I. buriatica, I. vulpina [8].
У норок описано 6 основних вид1в кокцидш: E. vison, E. nuttalli, E. ondatrae-tibethicae, I. laidlawi, I. furonis, I. rivolta [9].
МорфолоНчна i бшлоНчна характеристика деяких вид1в кокцидш. Кокциди розвиваються складним шляхом. Залежно ввд належност1 ïx до р1зних род1в, e icTOTHa р1зниця в життевому цикл1 кокцид1й.
Представники роду Eimeria проходять три фази розвитку: мерогони i гаметогон^ (в opraHÍ3MÍ одного хазяша) та cnoporoHiï (в навколишньому середовищ1) [10], а за В.Ф. Галатом, дв1 фази - ендогенну та екзогенну [11, 12].
Ендогенна фаза тривае в opraHÍ3MÍ хазяша i включае дв1 стад!!: мерогошю (множинне безстатеве розмноження) i гаметогошю (статевий процес). Заражения тварин вщбуваеться ал1ментарним шляхом при заковтуванн1 з кормом чи водою спорульованих ооцист. Спорозо1ти, що зв1льняються в1д оболонок внасл1док 1хнього руйнування, проникають в ештел1альш кл1тини слизово1 оболонки кишок, де перетворюються на трофозо1ти. Ядра i цитоплазма останшх багаторазово подшяються, внасл1док чого утворюеться меронт nepmoï генерац^, заповнений мерозо1тами. Еп1тел1альна кл1тина руйнуеться, мерозо1ти залишають материнську кл1тину i через деякий час проникають в ÍHmi еп1тел1альн1 кл1тини, утворюючи меронти друго! генерац^. TaKi процеси множинного позастатевого под1лу можуть повторюватися 3-4 рази [12].
Безстатевий подщ у еймер1й зм1нюеться статевим процесом -гаметогон1ею. Суть ïï полягае в тому, що мерозо1ти останньо! генерацй' дають початок не меронтам, а гамонтам, всередин1 яких в результат! перетворень формуються макрогамети - велик! малорухлив1 ж1ноч1 статев1 кл1тини й м1крогамети - др1бн1 чолов1ч1 кл1тини серпопод1бно1 форми з двома
213
джгутиками. Шсля злиття цих кл1тин утворюеться зигота, що вкриваеться оболонками i перетворюеться на ооцисту. Ооцисти разом з фекал1ями тварин видшяються у навколишне середовище, де проходить екзогенна фаза розвитку, що мае стадш cnoporoHiï. За сприятливих умов (тепло, вода та наявшсть кисню) цитоплазма ооцист подшяеться на чотири споробласти, яю оточуються оболонками i перетворюються на спороцисти. У кожнш спорцист1 формуеться по два спорозо!ти. Шсля цього вони стають швазшними [11].
E. vison (Kingscote, 1934) - даний вид еймерш паразитуе в 12-палш, голоднш i клубовш кишках. Вщноситься до високо патогенних вид1в, оскшьки викликае пад1ж 43% експериментально уражених норок [13]. Ооцисти елшсопод1бно! фор ми свпло-Ырого кольору, завбшьшки у норок в середньому 23,44^15,81 мкм. 1ндекс форми (вщношення довжини до ширини) в середньому
I,59. Оболонка двошарова, гладка. Мкропше вщсутне. Зародкова маса др1бнозерниста, кулепод1бно! форми, з1брана в центра На одному з полюшв м1ж стшкою i зародковою масою знаходиться полярна гранула (шапочка). Тривалкть cnoporoHiï - 60-72 год. Спороцисти овальш, розм1ром у норок -9,0^5,5 мкм, кожна з яких мютить по 2 спорозогги комопод1бно! форми, розм1ром 5,2x2,6 мкм. Залишкове тшо у вигляд1 др1бних зерен вщм1чаеться в спорах, теля 2-3 -добово! споруляци [9]. Препатентний пер1од тривае 144-168 год, патентний - 168-312 год [14].
E. furonis (Hoare, 1927) - слабопатогенний вид. Ооцисти дуже др1бн1, сферично! або овально! форми, CBirao-eiporo кольору. Розм1ри ооцист норок в середньому 11,36 мкм в д1аметр1 i коротко овальних - вщ 10,27x8,47 до
II,78x9,24 мкм, шдекс форми 1,15. Оболонка двоконтурна, гладка. Мкропше i полярна гранула вщеутш. Споронт нагадуе кулю. Тривал1сть cnoporoHiï 96-144 год. В спорульованих ооцистах формуеться по чотири спори овально! форми з одним загостреним полюсом. Розм1р спороцист у норок: 5,6x4,2 мкм, кожна з яких мютить по два комопод1бних спорозо1ти i залишкове тшо у вигляд1 др1бних зерен. Препатентний пер1од тривае 156-192 год [14].
E. vulpis (Galli-Valerio, 1929) - паразитуе в тонкому в1ддш кишечника. С слабо патогенним видом. 1зоспори виявляються т1льки у лисиць (8,21%) [14] таких вид1в - V. fulvus, V. vulpes, [9]. Ооцисти яйцепод1бно1 форми св1тло-жовтого кольору, дещо звужен1 в одному з полюс1в. Оболонка ооцисти гладка, двошарова, завтовшки 1,0-1,2 мкм. Розм1ри ооцист 18,2-22,0x13,0-16,3 мкм [8], в середньому 21,86±0,4x18,32±0,62 мкм. 1ндекс форми - 1,19-1,24 [7]. Споронт у вигляд1 др1бних гранул, заповнюе б1льшу частину ооцисти. С ледь пом1тне м1кроп1ле [14]. В зрших ооцистах м1ститься по чотири овальш спори розм1ром 7,0x4,5 мкм. У спорах - по два подовжеш спорозогги розм1ром 3,5x2,0 мкм. Др1бнозернисте залишкове т1ло наявне в спороцистах [7]. Споруляц1я зак1нчуеться за 3-4 доби [9].
E. adleri (Якимов i Гусев, 1936) [5] - ооцисти овально! або округло! форми, завбшьшки 23,6-28,0x23,4-27,6 мкм. Залишкове тшо в ооцистах i спороцистах вщеутне. Спорулящя тривае 4 доби [8].
E. bacanensis (Сванбаев i Рахматуллша, 1971) [5] - ооцисти овально! форми, завбшьшки 11,2-16,8x8,4-11,2 мкм. Залишкового тша в ооцистах i спороцистах немае [8].
214
E. imantanica - ооцисти елшсопод1бно1 форми. Розм1ри: 12,6-15,4x8,4-11,2 мкм. У спороцистах е залишкове тшо [8].
E. mesnili (Rastegaieff, 1929) - ооцисти овально! або яйцепод1бно1 форми. G мжропше. Розм1ри ооцист 18-16x8,7-12 мкм. Шсля спорогонп залишкове тшо не утворюеться. Паразитуе у ср1блясто-чорних лисиць [9] i у песщв [5].
E. ondatrae-tibethicae (Martin, 1930; Dubey, 1975) [5] - ооцисти кругло!, овально! або цилшдрично! форми. Оболонка рад1ально посмугована, мшропше вщсутне. Розм1ри ооцист 18,75-28,22x13,28-26,25 мкм. Шсля спорогонп залишкове тшо утворюеться тшьки в спорах [9].
Бшьшкть представниюв Isosporinae розвиваеться за участю двох хазя1в -дефмтивного i пром1жного [1]. Проходять дв1 фази розвитку - мерогонш (множинне розмноження) i гаметогонш (статеве розмноження) [15, 16]. М'ясощш заражаються при заковтуванш спорульованих ооцист, або при пощанш мишопод1бних гризушв, як1 е факультативними пром1жними чи резервуарними хазяями. В ештел1альних кл1тинах слизово! оболонки задньо! третини тонких кишок тварин проходять стад1я MeporoHiï, яка включае три стадп меронт1в, i стад1я гаметогонп, що завершуеться утворенням неспорульованих ооцист. Стад1я cnoporoHiï проходить у зовшшньому середовищ1 протягом 2-4 дшв за сприятливих умов [16]. Препатентний перюд, залежно вщ виду збудника, становить 4-9 д1б, патентний - до 2 мюящв.
1нвазшш ооцисти ¿зоспор можуть заковтувати мишопод1бш гризуни (миш1, щури, хом'яки), яю е факультативними пром1жними або резервуарними хазяями [17]. Мерозо1ти проникають у мезентер1альш л1мфатичш вузли, легеш, печшку, селезшку, м'язи, де розмножуються простим подшом i утворюють г1пнозо1ти ("спляч1 зо1ти"). Гшнозо1ти розмщуються всередиш паразитофорно! вакуол1 й збер1гаються в органах i тканинах тварин досить тривалий час. Подальший розвиток гшнозо1та можливий лише в оргашзм1 вщповщного дефмтивного хазяша. При зараженш м'ясощних через пощання швазованих гшнозо1тами мишопод1бних гризушв чи оргашв шших тварин препатентний перюд скорочуеться на 1-3 доби [11,12].
I. laidlawi (Hoare, 1927) - локал1зуеться у Bcix вщдшах тонкого кишечника. За даними Герасимчика В. А., е високо патогенним видом, особливо для цуценят 1,5-4 - мюячного в!ку, викликаючи пад1ж 70% норок за експериментального ураження. Ооцисти овально! або яйцепод1бно1 форми, свпло-арого кольору з зеленуватим вщтшком. Розм1р ооцист у норок: максимальний 39,27x29,26, мЫмальний - 30,34x23,1, середнш - 34,17x26,77 мкм. 1ндекс форми 1,29. Оболонка двошарова, гладка. Мкрошле i полярна гранула вщсутш. Зародкова маса кулепод1бна. Спорогошя тривае 48-60 год. В зрших ооцистах утворюеться по дв1 овальш спороцисти, розм1р яких у норок 14,6x13,8 мкм. Кожна спороциста м!стить по чотири бананопод1бних спорозогги. В спороцистах наявне залишкове тшо у вигляд1 др1бно1 зернистость Препатентний перюд тривае 168-240 год, патентний - 264-336 год [14].
I. eversmanni (Сванбаев, 1956) - локал1зуеться у тонкому вщдш кишечника. G слабо патогенним видом. Видшеш у норок ооцисти сферично! форми, розм1ром вщ 16,88 до 20,02 мкм в д1аметр1 та коротко овально! форми -в середньому 19,5x17,07. Оболонка гладка безкол1рна, складаеться з двох mapiB.
215
Мкропше i полярна гранула вщсутш. Зародкова маса др1бнозерниста, св1тло-ciporo кольору, повшстю заповнюе неспорульовану ооцисту. Тривалють спорогонп - в середньому 60 год. В зрших ооцистах мютиться по дв1 яйцепод1бш спори розм1ром 11,2^8,0 мкм. В спорах формуеться по чотири спорозогги комопод1бно1 форми. Залишкове тшо у вигляд! овального утворення наявне в ооцистах [14].
I. buriatica (Якимов, Мачульський; 1940) - локал1зуеться в тонкому вщдш кишечника, слабо патогенний вид [14]. Ооцисти яйцепод!бно! форми, св1тло-ciporo кольору. Оболонка гладка, двошарова, завтовшки 1,3-1,9 мкм. Зовшшнш шар ст!нки св1тлий i бшьш товстий, шж темний внутршнш. Мкропше i полярна гранула вщсутш. Споронт кулепод!бно! форми, розмщений в розширенш частит ооцисти. Розм1ри ооцист у песщв: 31,82-42,74x24,57-32,73 мкм, в середньому 36,64±0,52x28,36±0,39 мкм. 1ндекс форми 1,2-1,55; у лисиць - 29,57-43,47x18,9-34,97 мкм, в середньому - 34,61±0,19x27,48±0,22 мкм. 1ндекс форми 1,26-1,36. Спорулящя ооцист тривае 48 год. Залишкове тшо в ооцист! вщсутне. Сформован! спори овально! форми, завбшьшки 19,56-20,06x11,04-14,16 мкм. Залишкове тшо в спорах у вигляд! др!бних гранул, що утворюються теля 2-добово! спорогонп [9]. Спорозо!ти комопод!бно! форми, завбшьшки 9,76-12,42x3,04-3,65 мкм [7].
I. vulpina (Nieschulz & Bos, 1933) - паразитуе в слшш кишщ. С пом!рно патогенним видом [7]. Ооцисти елшсопод!бно! форми св!тло-с!рого кольору. Оболонка гладка, двошарова, завтовшки 1,2-1,3 мкм. Споронт кулепод!бно! форми. Мкропше i полярна гранула вщсутш. Розм!ри ооцист у песщв: 24,0-31,96x17,71-22,68 мкм, в середньому - 27,48±0,36x21,23±0,21 мкм. 1ндекс форми 1,29-1,31; у лисиць: 18,9-31,02x14,99-24,7 мкм, в середньому -25,93±0,17x21,62±0,14 мкм. 1ндекс форми 1,2-1,31. Спорулящя тривае 72 год [8]. У зрших ооцистах формуеться по дв! овальш спороцисти завбшьшки 13,6-17,4x10,2-12,3 мкм. Залишкового тша в ооцистах немае. В спорах утворюеться по чотири спорозо!ти веретенопод!бно! форми, завбшьшки 14,2x3,2 мкм. Мгж спорозо!тами е крупнозернисте залишкове т!ло [14], яке утворюеться теля 3-добово! споруляцй' [9].
I. canivelocis (Weidman, 1915 [5]; Hall Widor, 1916; Mesnil,1918) [9] -паразитуе в порожнш i клубов!й кишках червоних i ср!блясто-чорних лисиць [5], песщв, собол!в i норок [9]. С слабо патогенним видом [14]. Ооцисти коротко овально! форми, св!тло-жовтого кольору. Оболонка ооцисти гладка, двошарова, завтовшки 1,2-1,4 мкм. Мкропше i полярна гранула вщсутш. Po3Mipn ооцист у песщв: 29,61-33,39x21,01-28,04 мкм, в середньому -30,29±0,37x26,3±0,59 мкм. 1ндекс форми 1,08-1,19; у лисиць - 28,04-33,39x21,01-29,61 мкм, в середньому - 30,29±0,37x26,3±0,59 мкм. 1ндекс форми 1,15. Спорозонт кулепод!бно! форми, заповнюе центральну частину ооцисти. Споруляц!я ооцист тривае 72 год [8]. Залишкове тшо в ооцист! вщсутне. Спороцисти овально! форми, завбшьшки 13,4-20,4x9,02-13,2 мкм. В них по чотири спорозо!ти комопод!бно! форми, розм!ром 9,5-11,6x2,8-3,2 мкм i залишкове др!бнозернисте Tino [7].
I. triffitti (Нукербаева, Свнбаев, 1973) - паразитуе в порожнш кишщ. С слабо патогенним видом [14]. Ооцисти овально! форми, CBirao-eiporo кольору.
216
Оболонка ооцист гладка, двошарова, товщиною 1-1,2 мкм. Млкропше I полярна гранула вщсутш. Розм1ри ооцист у песщв I лисиць: 11,55-13,32 мкм в д1аметрг Спорозонт кулепод1бний, змщений до центру. Залишкове тшо в ооцист! вщсутне. Спорулящя тривае 96-120 год. Спороцисти овальш, завбшьшки 3,5^1,2 мкм. Залишкове тшо невелике [7].
I. palvodarica (Нукербаева, Сванбаев, 1973) - ооцисти коротко овально! або округло! форми, завбшьшки 22,4-25,2x19,6-22,4 мкм. В ооцистах е полярна гранула, а в спороцистах - залишкове тшо [8].
Стшккть. Ооцисти мають досить високу ст!йк!сть у вщношенш до дез!нф!куючих речовин. Проте вони швидко гинуть протягом кшькох дн!в на сухому пов!тр!. Температура 55°С вбивае !х за 15 хвилин. У вод! за температури 80°С вони гинуть протягом 10 секунд, а за 100°С - через 5 секунд. За мшусових температур
(-10°С ! нижче) ооцисти швидко гинуть [3].
ЕшзоотолоНя. Кокцидюзи хутрових зв!р!в рееструються у вЫх кра!нах св!ту, серед тварин, що утримуються в кл!тках ! живуть на вол! [5, 9, 18, 19]. Описан! випадки кокцид!озу в 1сланди (4%) [19], Скандинав!! (4-38%) [18], Казахстан! [6], Рос!! [20], Бшоруси [13, 14, 21]. Найбшьшу небезпеку захворювання представляе для кл!ткового зв!р!вництва. 1х рееструють у вЫх кл!матичних зонах, а найб!льш часто - в регюнах з пом!рним ! вологим кл!матом [8].
За дослщження тварин р!зного в!ку ! стат! було виявлено, що найбшьша к!льк!сть швазованих тварин спостер!гаеться серед молодняку ! у самок першого року життя в л!тн!й перюд. 3 вжом к!льк!сть швазованих тварин зменшуеться. Самц! е менш сприйнятлив! до заражения. В одн!е! особини може паразитувати дек!лька вид!в кокцидш одночасно [22].
Найб!льш сприйнятливий до протозооз!в молодняк 2 -м!сячного вшу. Екстенсившсть еймер!озно - ¿зоспорозно! швазп у цуценят норок досягае 39,5% при штенсивност! швазп в!д 1 до 500 ооцист в пол! зору м!кроскопа при зб!льшенн! 8x10. Екстенсившсть еймерюзно - ¿зоспорозно! швази у самок норок складае в лп-нш пер!од 12,5%, восени - 8,47, взимку - 12,28, навесш -12,24%, у самщв норок вщповщно 9,43; 2,11; 3,11; 5,88% [20, 23, 24].
У песщв загальна швазовашсть паразитами складае вл!тку 20,9%, ¿з них: еймер!ями ! ¿зоспорами - 2,2; токсаскаридами, еймер!ями ! ¿зоспорами - 9,4; токсаскаридами, токсокарами, еймер!ями ! ¿зоспорами - 0,54% [20].
Цуценята можуть заражатися ще в п!дсисному пер!од! (в 20-30-денному в!ц!), хоча, за даними Акбаева М.Ш., ! у 10-15 - денних цуценят у фекал!ях можна виявити збудник!в захворювання [8].
Джерелом ¿нваз!! е хвор!, швазоваш та перехвор!л! молод! зв!р! [8], що видшяють з фекал!ями у зовшшне середовище ооцисти найпрост!ших. Для норок джерелом швазп можуть бути собаки ! коти, у яких одним ¿з збудник!в ц!е! швазп е кокцид!я виду I. bigeminum [3]. Факторами передач! швазп можуть бути забруднеш корми, вода, предмета догляду, пщстилка. Заражения кокцидюзами вщбуваеться при заковтуванн! разом з кормом або водою швазшних ооцист [20, 23].
217
Найбшьш важка форма кокцидюзу у молодняка норок спостер1гаеться за утримання 1х в кл1тках ¿з земляною пщлогою (решваз1я). У молодняка, що утримуеться в кликах з дерев'яною пщлогою, шваз1я зустр1чаеться рщше \ переб1гае у бшьш легкш формг За вирощування молодняка норок в кликах \ шедах на пщнятш Ытчастш пщлоз1 цуценята хворшть кокцидюзом рщше [3, 23].
Патогенез. Патогенез перш за все складаеться з безпосередньо! дп збудника на оргашзм тварини. Володшчи велетенською репродуктивною спроможшстю (з одше! ооцисти в результат! мерогонп може утворюватись понад 1 млн мерозотв [12]), еймери та ¿зоспори, розвиваючись в ештел1альних кл1тинах кишечника, спричиняють ураження слизово! оболонки [8]. Вщбуваеться десквамащя еттелш. Створюються сприятлив1 умови для штенсивного розмноження гнильно! мжрофлори. Це посилюе запальш процеси в кишках, спричинюючи розлад всмоктувально! \ моторно! функцш, що зумовлюе розвиток д1аре!.
Внаслщок випот1вання ексудату в просв1т кишок, утрудненого всмоктування рщини та швидко! евакуаци х1мусу через д1арею, виникае негативний водний баланс. Дегщратащя призводить до згущення кров1 та пщвищення И в'язкост1, що проявляеться тах1кард1ею \ посиленням серцевого поштовху.
У гострий перюд еймерюзу знижуеться вмкт гемоглобшу, зменшуеться кшьккть еритроцит1в, що зумовлюе розвиток анемп, знижуеться р1вень глюкози, глутатюну, каталази та резервна лужшсть. Змшюеться бшковий склад кров1 [14].
Продукти метабол1зму еймерш \ токсини, яю всмоктуються в кров ¿з запалених кишок, спричиняють змши в центральнш нервовш систем!, що проявляються парезами { парал1чами [14].
Хвороба закшчуеться одужанням, хрошчною шваз1ею (кокцид1еносшство) або загибеллю хворих тварин [3].
Кшшчш ознаки. Хвороба переб1гае гостро I хрошчно. Гострий переб1г кокцидюзу спостер1гаеться переважно у молодняка. Хрошчний переб1г захворювання частше рееструеться у дорослих тварин [22].
За гострого переб1гу захворювання спочатку спостер1гаеться пригшчення тварини, зниження апетиту, спрага, а пот1м розлади травления. Хвор1 зв1р1 бшьше лежать, шерстяний покрив тьмяний, хвют \ шерсть навколо ануса забруднена випорожненнями [5]. Фекали рщю або несформоваш, аро-бшого (за ¿зоспорозу) 1 жовтого (за еймерюзу) кольору, з наявшстю слизу, а за високо! штенсивност1 швазп - желепод1бно! консистенци з домшками кров1 [8]. Окр1м цього, спостер1гаеться зневоднення, загальна анем1я, болючкть черева, парез задшх юнщвок I загибель [21].
За експериментального ураження I. Laidlawi в дозах 6000±320 1 12000±460 ооцист В.А. Герасимичик у норок спостер1гав гострий переб1г ¿зоспорозу з характерними клмчними ознаками: гемоглобшем1я, гшоглобул1я, лейкоцитоз, еозинофЫя, л1мфопешя, нейтрофшя ¿з зсувом вл1во, гшопроте!нем1я, гшоальбумшем1я, гшерглобулшем1я, гшеркреатиншем1я, бшрубшем1я, пщвищення вмкту триглщерид1в, холестерину, тровиноградно! кислоти,
218
зниження концентрацп сечовини \ глюкози, незначна гшертерм1я на початку захворювання, виражена спрага, вщмова вщ корму, блювота, д1арея, зневоднення, виснаження, загальна анем1я, втрата блиску \ еластичност1 хутра, парез задшх кшщвок 1 загибель 70% зв1р1в [14].
За пщгострого перебку клмчш ознаки захворювання менш виражеш. Тварини мало активш, прогресивно худнуть, вщстають в рост11 розвитку.
Хрошчний перебк характеризуеться слабо вираженими ознаками хвороби. Однак, при цьому тварини втрачають вгодовашсть, незважаючи на хорошу год1влю, погано розвиваються.
1муштет мало вивчений [8]. £ даш, що тварини, яю перехворши на еймерюз, набувають нестерильного ¿муштету (премунщи) тшьки до тих вид1в збудниюв, що спричинили захворювання [11].
ПатоморфолоНчш змши. Трупи тварин, що загинули вщ еймерюзу, зазвичай сильно виснажеш, анем1чш, часто вщм1чаеться асцит. Шлунок порожнш, тонка кишка наповнена газами [1]. Катарально-геморапчний ентероколщ слизова оболонка кишечника при цьому набрякла, штенсивно червоного кольору з наявшстю Ыро-бших вузлиюв д1аметром 0,5-1,0 мм, заповнених ооцистами кокцидш. За ¿зоспорозу слизова оболонка кишечника геморапчно запалена, потовщена, рихла 1 складчаста, з наявшстю крапкових 1 посмугованих крововилив1в [21]. Спостер1гаеться гшерсекрещя келихопод1бних кл1тин I некроз ворсинок ештелш. Виявляють незначну гшерплазш селезшки, гшеремш, вогнищев1 гемораги, зернисту та жирову дистрофш печшки, нирок I мюкарду [3].
Д1агноз. Д1агноз встановлюють на основ! ешзоотолопчних даних, клмчних ознак хвороби I патологоанатом1чних змш. Пщтверджують д1агноз за результатами лабораторних дослщжень патматер1алу, вщ1браного вщ хворих тварин [8].
Виявляють характерш ооцисти кокцидш у фекал1ях, яю дослщжують флотацшними копроскошчними методами Фюллеборна або Дарлшга. 3 метою виявлення збудника на раншх стад1ях розвитку виготовляють мазки на предметних склах ¿з уражених частин кишечника I фарбують за методом Пмзи [8]. За кокцидюносшства або за слабко! швазп виявляють поодиною ооцисти, а за високо1 швази у фекал1ях !х спостеркають у великш кшькостг
Посметрний д1агноз встановлюють на основ! патологоанатом1чних змш, виявлених на розтиш, I мкроскошчному дослщженш зшкреб1в ¿з змшених частин слизово! оболонки тонкого в1ддшу кишечника (вогнища запалення, ерози, вузлики I шш1) [21], при цьому виявлять кокцидп на р1зних стад1ях розвитку (мерозо!ти, макрогамети, ооцисти) у великш кшькоси [3].
Диференщюють кокцидюзи: - за алеутсько! хвороби, кампшобактерюзу, отруення х1м1чними речовинами, нестач1 в1тамш1в К, и, В1 у зв1р1в виникае геморалчний або виразковий гастроентерит. Фекалп стають рщкими, дьогтепод1бними; вщ згодовування сиро! кров1 I селезшки сшьськогосподарських тварин фекали можуть набувати коричнево-чорного кольору I нагадувати за зовшшшм виглядом дьоготь; д1агноз пщтверджують за результатами лабораторних дослщжень;
219
- за голодування вщм1чають зменшення маси фекалш з наявшстю слизу зелено-жовтого кольору; теля прийому корму кол1р I консистенщя фекалш нормал1зуеться;
- за чуми (кишкова форма) спостер1гають значний вщхщ зв1р1в I характерну для захворювання кшшку; зажиттевий д1агноз пщтверджують серод1агностикою, посмертний - патологоанатом1чним I пстолопчним методами;
- за енцефалопати доросл1 норки випорожнюються в р1зних кутах хатки I вигулу; фекали несформоваш або в норм1; вщм1чають характерш для захворювання кшшчш ознаки I патологоанатом1чш змши; додатково проводять пстолопчне дослщження;
- за в1русного ентериту спостер1гають високу смертшсть у невакцинованих цуценят або теля вакцинаци протягом перших семи дтв; у фекал1ях рееструють бшьше слизу бшого або кремового кольору, наявшеть рожево-бших цилшдр1в (злущена слизова оболонка з кишечника); пщтверджують д1агноз проведениям в1русолопчного I пстолопчного дослщжень [21].
Лжування. 3 лшувальною метою необхщно застосовувати найбшьш ефективш засоби з широким спектром ди, яю затримують або повшетю зупиняють розвиток р1зних генерацш еймерш в оргашзм1 зв1р1в.
У зв'язку з цим, у господарствах доцшьно мати кокцидюстатики, що вщносяться до р1зних груп х1м1чних речовин, так як тривале застосування одних I тих речовин призводить до утворення стшкост1 паразита до них. Кр1м того, бшьшють х1мютерапевтичних препарата негативно впливають на формування ¿муттету до кокцидш. Застосування 1х необхщно чергувати з препаратами (кокцидюстатики), яю не перешкоджають утворенню ¿муттету у хутровихзв1р1в [14].
За даними В.А. Герасимчика, високоефективними препаратами для боротьби з еймерюзом та ¿зоспорозом норок е клшакокс, синвертас 12%-ий; у лисиць - кокцидюмщин, що негативно впливае на в1русний плазмоцитоз [14].
За даними Акбаева М.Ш., високий терапевтичний ефект властивий препаратам: байкокс 0,3%-ий водний розчин, х1мкокцид-7, салшомщин, кокцидюмщин, фуразолщон [21], норсульфазол натрш, осарсол, декокс [8], сульфодимезин-триметоприм [5].
Комплекс заход1в з профилактики еймерпдошо!' ¡нваш хутрових зв1р1в. В комплекс! протипаразитарних заход1в передбачаеться широке застосування прогресивних метод1в утримання тварин, 1х терапи1 профшактики з врахуванням виду паразита I етзоотично! ситуацп.
Для устшно! боротьби з ендопаразитами хутрових зв1р1в необхщно роз1рвати життевий цикл збудниюв захворювань у вЫх можливих мкцях. Тому заходи з профшактики швазш повинш проводитись у двох основних напрямках: запоб1гання заражения тварин I знешкодження швазшного зародка у зовшшньому середовищг
Розроблений В.А. Герасимчиком комплекс заход1в включае: щомюячну копроскопш з використанням "Способ1в експрес-д1агностики еймерюз1в I нематодоз1в ссавщв" на виявлення ооцист еймерш, ¿зоспор, гельмшта; терапш норок I тхор1в, хворих еймеридозами, ¿з застосуванням кокцидюмщину, салшомщину, синвертасу 12%; терапш песщв I ср1блясто-чорних лисиць, ¿з
220
застосуванням кокцидюмщину, сакоксу 120 i салшомщину; профшактичну декокцид1езац1ю цуценят норок, Txopiß, песщв i лисиць у вщ 1,5-2 мюящ вщразу теля вщлучення вщ матер^ i3 застосуванням птину; дезшвазш шед1в, кл1ток, кормових дощечок, напувалок i шших об'екив для знищення ооцист кокцидш ¿з застосуванням гарячого (50°С) розчину HB-I в 2,0%-ш концентрацп i гарячого (60°С) розчину КДП в 2,0%-ш концентрацп, яю повтстю перешкоджають споруляцп ооцист кокцидш; суворе дотримання ветеринарно-саштарних i зооппешчних заход1в [14].
Для пщвищення резистентное^ оргатзму цуценят теля вщлучення вщ самок рекомендують застосовувати л1зоцим, оксидат (оксигумат) торфу, хвою ялини.
Паразитолопчну ситуащю контролюють проведениям виб1рково! щомюячно! KonpocKonii'. За високо! екстенсивност1 та штенсивност1 ¿нваз11 зд1йснюють ретельну очистку кл1ток i вигул1в з наступною дезшваз1ею 2 - 3%-им гарячим (70°С) розчином !дкого натр1ю, 5%-им розчином ам1аку або вогнем газового пальника (паяльно! лампи), обробляють гарячою парою або водою (80°С) протягом 15-20 хвилин [25]. Гн1й знезаражують б1отерм1чно або в спец1альних установках. Проводять боротьбу з комахами i гризунами. Орган1зовують покращену повноц1нну достатню год1влю хутрових 3BipiB [11, 12, 21].
Л1тература
1. Зон Г.А. Патолог1чна анатом1я паразитарних хвороб тварин: [навчальне видання] / Г.А. Зон. - Суми: Джерело, 2005. - 226 с.
2. Краткий курс паразитологии домашних животных / [Скрябин К.И., Петров A.M., Орлов И.В. и др.] ; под ред. К.И. Скрябина. - [6-е изд.]. - М.: Государственное издательство сельскохозяйственной литературы, 1950. - 420 с.
3. Любашенко С Я. Болезни пушных зверей / С Я. Любашенко - 2-е изд. -М.: Колос, 1973. - 358 с.
4. Ветеринарная энциклопедия: Энциклопедии. Словари. Справочники. / гл. ред. К.И. Скрябин. - Т. 3. Зуд - Метрит. - М.: Советская энциклопедия, 1972. -1127 с.
5.Juokslahti T. Coccidiosis in farmed silver foxes (Vulpes vulpes) and blue foxes (Alopex lagopus) in Finland /_T. Juokslahti, T. Korhonen, A. Oksanen // Acta Vet Scand. - 2010. - 52 (Suppl 1). - P. - 18.
6. Нукербаева K.K. Экокцидии пушных зверей в Казахстане: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. биол. наук.: спец. 03.00.19 "Паразитология" / К.К. Нукербаева. - Алма-Ата, 1973. - 28 с.
7. Герасимчик В.А. Паразитофауна серебристо-чорных лисиц (Vulpes fulvus) в зверохозяйствах Республики Беларусь / В.А. Герасимчик // Весщ нацыянальнай акадэмп навук БеларусА. Серыя аграрных навук. - 2005. - № 3. -С. 79 - 83.
8. Паразитология и инвазионные болезни животных: учебники и учеб. пособия для студентов высш. учеб. заведений / [Акбаев М.Ш., Водянов A.A., Косминков и др.]; под ред. М.Ш. Акбаева. - М.: Колос, 2000. - 743 с.
9.Колабский H.A. Кокцидиозы сельскохозяйственных животных / H.A. Колабский, П.И. Пашкин. - Л., Колос, 1974. - 160 с.
221
10. Шевцов А.А. Ветеринарная паразитология / А.А. Шевцов. - К.: Издательское объединение "Вища школа", 1977. - 312 с.
11. Паразитолопя та швазшш хвороби тварин: пщручник / [В.Ф. Галат, А.В. Березовський, М.П. Прус, Н.М. Сорока]; за ред. В.Ф. Галата - К.: Вища осв1та, 2003. - 464 с.
12. Паразитолопя та швазшш захворювання тварин: пщручник / [Галат В.Ф., Березовський А.В., Сорока Н.М., Прус М.П.] ; за ред. В.Ф. Галата. - [2-е вид.] - К.: Урожай, 2009. - 368 с.
13. Герасимчик В.А. Эймериоз норок, вызванный E. vison / В.А. Герасимчик // Ветеринарные и зооинженерные проблеми животноводства / Материалы 1-й междунар. н.-пр. конф. - Витебск, 1996. - С. 91.
14. Герасимчик В.А. Кишечные паразитозы пушных зверей (этиология, эпизоотология, патогенез, диагностика, терапия и профилактика): автореф. дис. на соискание уч. степени д-ра вет. наук: спец. 03.00.19 "Паразитология" / В.А. Герасимчик. - Минск, 2008. - 44 с.
15. Болезни пушных зверей / [Братюха С.И., Евтушенко А.Ф., Шевцов А.А., БерезаВ.И ] - 2-е изд. - К.: Урожай, 1987. - 184 с.
16. Ветеринарная паразитология / [Уркхарт Г., Эрмур Дж., Дункан Дж., Данн А., Дженнингс Ф.] ; [пер. с агнл. БолдыреваЕ., Минаева С. ] - 2-е научное изд. - М.: Аквариум, 2000. - 350 с.
17. .Болезни пушных зверей / [Ревенко И.П., Братюха С.И., Евтушенко А.Ф. и др.] - К.: Урожай, 1980. - 120 с.
18. Pearsonema (syn Capillaria) plica associated cystitis in a Fennoscandian arctic fox (Vulpes lagopus) / X. Fernandez-Aguilar, R. Mattsson, T. Meijer, E. Osterman-Lind and D.s Gavier-Widen, Fernandez-Aguilar et al. // Acta Vet Scand. -2010. - 52. - P. 39.
19. Parasites of the arctic fox (Alopex lagopus) in Iceland / K.Skirnisson, M. Eudal, E. Gunnarsson, P. Hersteinsson // Jornal of Wildlife Diseases. - 1993. - № 29 (3). - pp. 440 - 446.
20. Кузнецов Ю.Е. Кишечные паразитозы пушных зверей в хозяйствах Ленинградской области : автореф. дис. на соискание уч. степ. канд. вет. наук: 03.02.11 "Паразитология" / Ю.Е. Кузнецов. - Санкт-Петербург, 2012. - 24 с.
21. Герасимчик В.А. Эймериидозы норок и хорьков / В.А. Герасимчик // Кролиководство и звероводство - М. : 2002. - №2. - С. 24.
22. Кокуричев П.И. Патологическая анатомия сельскохозяйственных животных: Альбом / Кокуричев П.И., Домнин Б.Г., Кокуричева М.П. - Санкт-Петербург: Агропромиздат, 1994. - 212 с.
23. Кирдун C.B. Эпизоотология гельминтозов и протозоозов пушных зверей в звероводческих хозяйствах Республики Беларусь / C.B. Кирдун // Известия Академии аграрных наук Республики Беларусь. - 2000. - № 1. - С. 68 - 70.
24. Фирулёва Е.А. Эпизоотология инвазионных болезней серебристо-черных лисиц в Ханты-Мансийском автономном округе. автореф. дис. на соискание уч. степ. канд. вет. наук: 03.00.19 "Паразитология" / Е.А. Фирелёва. - Тюмень, 2007. - 24 с.
25. Ветеринария: Большой Энциклопедический словарь./ гл. ред. В.П. Шишков. - М.: НИ «Большая Российская энциклопедия», 1998. - 1123 с.
222
Summary Nalychnyk K.Y.
Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z. Gzhytskyj COCCIDIOSIS OF FURRY ANIMALS
The article is a review of literature concerning Coccidiosis of furry animals. The prevalence of these parasites in the world was presented. The morphology and biology of coccidii, pathogenesis, clinical signs, diagnostics and control of coccidiosis have been described.
Key words: Eimeriosis, Isosporosis, foxes, minks, blue foxes.
Рецензент - д.вет.н., професор Сл1вшська Л.Г..
223
