CC BY
50
таблица 4
Характер и степень воспаления слизистой оболочки двенадцатиперстной кишки
Вид поражения Характер воспалительного процесса (количество случаев / %)
Острое воспаление Хроническое воспаление Отсутствие воспаления
Массивное Умеренное Поверхностное Массивное Умеренное Поверхностное
Эрозивное (п = 40) - - - 16 (20 %) 15 (18,8 %) 8(10 %) 1 (1,3 %)
Эрозивноязвенное (п = 40) - - - 15 (18,9 %) 23 (28,8 %) 2(2,5 %) -
Язвенное (п = 80) - - - 53 (66,3 %) 24(30 %) 3 (3,7 %) -
Примечание: п - количество исследований.
тела желудка у всех 160-ти обследованных (100 %) была выявлена хеликобактерная инфекция в активной и неактивной форме с разной степенью обсеменения - от ( + ) до ( + + + ).
При анализе тестирования на НР- инфекцию слизистой ДПК получены данные, отражённые в таблицах 6 и 7.
При анализе данных было отмечено отсутствие в 100 % случаев активных форм НР-инфекции, что было подтверждено микроскопически; в 3-х случаях (3,8 %) было отмечено ложно положительные реакции при проведении уреазных тестов в активную стадию (у всех пациентов отмечался уровень кислотности, соответствующий гиперацидности выраженной тотальной). В подгруппе с эрозивными поражениями коккообразные формы определялись в 38-ми исследованиях из 40-а (95 %); в подгруппе с эрозивно-язвенными поражениями - в 39-ти исследованиях из 40-ка (97,5 %). Определялось достоверно (р < 0,05) более высокая концентрация неактивных форм НР-инфекции на слизистой ДПК в подгруппе с эрозивно-язвенными поражениями.
В 100 % случаев активных форм НР-инфекции выявлено не было (подтверждено микроскопически); в 3-х случаях (3,8 %) было отмечено ложно положительные реакции при проведении уреазных тестов: в 2-х случаях (2,5 %) - в активную стадию, в 1-ом случае (1,3 %) - в стадию начальной эпители-зации (у всех пациентов уровень кислотности соответствовал гиперацидности выраженной). В активной стадии язвенного процесса коккообразные формы определялись в 27-ми исследованиях из 31-го (87,1 %); в стадии начальной эпителизации - в 26-ти исследованиях из 27- ми (96,3 %); в стадии неполной и полной эпителизации - в 22-х исследованиях из 22-х (100 %).
Было определено достоверное (р< 0,05) повышение концентрации коккобразных форм НР-инфекции на слизистой ДПК в стадии начальной и стадии неполной и полной эпителизации по отношению к стадии активного язвенного процесса, в то время как между первыми двумя стадиями по этому показателю достоверных различий не отмечалось (Р > 0,05).
таблица 5
Патологические изменения слизистой оболочки двенадцатиперстной кишки
Вид поражения Патологические изменения слизистой (количество случаев / %)
Атрофия Дисплазия Метаплазия по желудочному типу
Эрозивное
и эрозивно- 6 7 0
язвенное (п = 80) (7,5 %) (8,8 %) (0 %)
Язвенное 4 16 0
(п = 80) (5 %) (20 %) (0 %)
таблица 6
Концентрация различных форм НР-инфекции, выявленная на слизистой двенадцатиперстной кишки при эрозивном и эрозивно-язвенном поражении (м ± м)
Вид поражения Активные формы(+) Неактивные формы(+)
Эрозивное (п = 40) - 1,58 ± 0,11
Эрозивно-язвенное (п = 40) - 2,08 ± 0,11
Примечание: п - количество исследований.
таблица 7 Концентрация различных форм НР-инфекции, выявленная на слизистой двенадцатиперстной кишки при язвенном поражении (м ± м)
Стадия развития язвенного процесса Активные формы ( + ) Неактивные формы (+)
Активная стадия (п = 31) - 1,32 ± 0,13
Стадия начальной эпителизации (п = 27) - 2,11 ± 0,14
Стадия неполной и полной эпителизации (п =22) - 2,23 ± 0,17
Примечание: п - количество исследований.
Анализ полученных данных можно проводить только с позиции знаний особенностей жизнедеятельности НР-инфекции. Активные формы НР развиваются и живут только на слизистой желудка, так как для пополнения своих энергоресурсов в виде АТФ они используют кислую среду желудочного сока, создавая разницу между своим внутренним рН и рН внешней среды (не менее 1,4). рН внешней среды НР-инфекция регулирует за счёт нейтрализующего по отношению к соляной кислоте действия щёлочи - гидроксида аммония, который образуется из аммиака в следствие расщепления пищевой мочевины ферментом уреазы, продуцируемого НР За счёт этого параллельно происходит и защита НР от повреждающего воздействия пепсинов, так как при повышении рН желудочного сока выше 4,0 ни один из пепсиногенов не переходит в активную форму [1, 2].
Однако активная форма НР не имеет нейтрализующего механизма против ферментов поджелудочной железы, которые ведут себя активно в щелочной среде и которые вместе с желчью попадают в просвет ДПК. Поэтому пройти в кишечник и сохраниться НР может только в неактивной форме, которая является основой для формирования фекальноорального пути передачи [1]. Активная форма НР даже если она и поселиться на якобы сформированной желудочной метаплазии в двенадцатиперстной кишке, всё равно будет подвергаться повреждающему действию желчи и компонентов сока поджелудочной железы, что и подтверждается результатами нашего исследования: отсутствие в 100 % случаев метаплазии по желудочному типу и активных форм НР-инфекции в двенадцатиперстной кишке, присутствие в 152-х случаях (95 %) на слизистой в двенадцатиперстной кишке неактивных форм НР
Наличие в 6-ти (3,8 %) случаях ложноположительных уреазных тестов также имеет своё объяснение: у всех пациентов отмечался высокий уровень кислотности - гиперацидность выраженная, что провоцировало повышение функции желез слизистой ДПК - бруннеровых желез, которые выделяют щелочной секрет, призванный нейтрализовать кислотное содержимое, попадающее в двенадцатиперстную кишку. Данные железы, находясь в биоптате со
слизистой ДПК, который при проведении уреазного теста сразу помещался в среду Закса, продолжали продуцировать щелочной секрет, что и меняло цвет раствора [2]. Получение таких ложных данных могло стать основой для формирования теории «протекшей крыши».
Таким образом, теория «протекшей крыши», с нашей точки зрения, которая подтверждается данными наших исследований, себя не оправдывает и не объясняет механизм язвообразования, в отличии от теории «едкого щелочного плевка» (аммиачно-щелочного повреждения) (Авраменко А. А., Гоженко А. И., 2007 г.)[2]. Согласно этой теории, повреждение слизистой ДПК происходит за счёт щелочного воздействия гидроксида аммония, который образуется из остаточного аммиака (ОА) - аммиака, который не был израсходован на нейтрализацию кислоты, а сконцентрировался в полости желудка. Повреждающей концентрации гидроксид аммония достигает уже в ДПК под воздействием двух составляющих механизм язвообразования эффектов: эффекта «поршня» за счёт гиперкинеза (при стрессовой ситуации) и эффекта «кузнечных мехов» (при физической нагрузке), поэтому метаплазия по желудочному типу и наличие на ней активных форм НР-инфекции для язвообразования в ДПК вообще не нужны[2].
Выводы.
1. Проведенные нами исследования не подтвердили основные положения теории «протекшей крыши» об обязательном наличии для язвообразо-вания в ДПК метаплазии слизистой по желудочному типу и наличии на ней активных форм НР- инфекции.
2. Полученные данные исследований подтвердили правильность теории «едкого щелочного плевка» (аммиачно-щелочного повреждения).
Перспективы дальнейших исследований. Перепроверить достоверность теории «протекшей крыши» путём комплексного обследования больных хроническим хеликобактериозом с язвенными поражениями пилорического канала, с медио-гастральными язвами и при отсутствии язвенных поражений.
Литература
1. Авраменко А. А. Хеликобактериоз / А. А. Авраменко, А. И. Гоженко. - Николаев : «Х- press полиграфия», 2007. - 336 с.
2. Авраменко А. А. Язвенная болезнь (очерки клинической патофизиологии) / А. А. Авраменко, А. И. Гоженко, В. С. Гой-дык. - Одесса : ООО «РА «АРТ-В», 2008. - 304 с.
3. Ендоскопія травного каналу. Норма, патологія, сучасні класифікації / За ред. В. Й. Кімаковича і В. І. Нікішаєва. - Львів : Видавництво Медицина Світу, 2008. - 208 с., іл. 4.
4. Патент на корисну модель 17723 Украина, UA МПК А61В1/00 Спосіб діагностики хронічного гастриту типу В, а також виразкової хвороби та раку шлунка, асоційованих з гелікобактерною інфекцією / А. О. Авраменко. - № u 200603422; Заявл. 29.03.06; Опубл. 16.10.06, Бюл. № 10. - 4 с.
5. Циммерман Я. С. Язвенная болезнь: актуальные проблемы этиологии, патогенеза, дифференцированного лечения / Я. С. Циммерман // Клиническая медицина. - 2012. - № 8. - С. 11 - 18.
6. Чернобровый В. Н. Клиническое применение индикатора кислотности желудка (методические рекомендации) /
В. Н. Чернобровый. - Винница,1991. - С. 3-12.
7. Goodwin C. D. Duodenal ulcer? Campylobacter pylori and the «Leaking roof» concept / C. D. Goodwin // Lancet. - 1988. -Vol. 2. - Р 1467 - 1469.
8. Thoresen A. -C. E. Different Helicobacter pylori strains colonize the antral and duodenal ulcer patients / A. - C. E. Thoresen, N. Nosseini, A. M. Svannenhelm, I. Bolin // Helicobacter. - 2000. - Vol. 5. - P. 69 - 78.
УДК 613. 003. 972 + 616. 342. 002. 44:579. 835. 12
частота виявлення метаплазії по шлунковому типу і активних форм гелікобактерної інфекції у дванадцятипалій кишці у хворих на хронічний гелікобактеріоз з ерозивно-виразковими ураженнями даної зони
Авраменко А. А.
Резюме. Було переперевірена достовірність теорії виразкоутворення у дванадцятипалій кишці - теорії «протікаючого даху» шляхом комплексного обстеження 160 хворих на хронічний гелікобактеріозом з ерозивно-виразковими ураженнями дванадцятипалої кишки. Було з’ясовано, що в 100 % випадків на слизовій дванадцятипалої кишки були відсутні метаплазія по шлунковому типу і активні форми гелікобактерної інфекції; в 152-х випадках (95 %) були виявлені неактивні форми НР- інфекції, що ставить під сумнів достовірність теорії «протікаючого даху» .
Ключові слова: гелікобактерна інфекція, ерозивно-виразкові ураження дванадцятипалої кишки, теорія «протікаючого даху».
УДК 613. 003. 972 + 616. 342. 002. 44:579. 835. 12
частота выявления метаплазии по желудочному типу и активных форм хеликобак-терной инфекции в двенадцатиперстной кишке у больных хроническим хеликобакте-риозом с эрозивно-язвенными поражениями данной зоны
Авраменко А. А.
Резюме. Было перепроверена достоверность теории язвообразования в двенадцатиперстной кишке -теории «протекшей крыши» путём комплексного обследования 160 больных хроническим хеликобактерио-зом с эрозивно-язвенными поражениями двенадцатиперстной кишки. Было выяснено, что в 100 % случаев на слизистой двенадцатиперстной кишки отсутствовали метаплазия по желудочному типу и активные формы хеликобактерной инфекции; в 152-х случаях (95 %) были выявлены неактивные формы НР- инфекции, что ставит под сомнение достоверность теории «протекшей крыши».
Ключевые слова: хеликобактерная инфекция, эрозивно-язвенные поражения двенадцатиперстной кишки, теория «протекшей крыши».
UDC 613. 003. 972 + 616. 342. 002. 44:579. 835. 12
Prevalence of Metaplasia of the Gastric Type and Active Forms Helicobacter Pylori Infection in Duodenal of Patients with Chronic Helicobacter Pylori Infection with Erosive and Ulcerative Lesions of this Zone
Avramenko A. A.
Summary. In order to cross-check the accuracy of the theory of «leaking roof» has been comprehensively examined 160 patients with chronic Helicobacter pylori infection with erosive and ulcers of the duodenum. The patients’ ages ranged from 17 to 67 consecutive years (mean age 39,7 ± 1,11 years.) Males was 71 (44.4 %), female -89 (55.6 %).
Comprehensive survey of patients included: step intragastric pH meter according to the method of black-browed VN using conventional units (CU) endoscopy by the usual method, double testing on HP- infection (urease test and microscopic examination by Giemsa-stained smears), biopsy material for which was taken from the 4-topographical zones of the stomach: the average thirds of the antrum and corpus for large and small curvature, and from the duodenum according to our methodology, and histological examination of the state of most of the gastric mucosa and duodenal ulcers, according to the latest classification.
When translating from PU average level of acidity in patients with chronic Helicobacter pylori infection as with erosive and erosive and ulcerative lesions, and with ulcerative lesions of the bulbs on a par of the duodenum math of hyperacidity moderate minimal: hyperacidity expressed was detected in the 45(28.1 %), moderate hyperacidity - in the 33 (20.6 %), normacidity - in the 46 (28.8 %), moderate hypoacidity - in the 16 (10 %), expressed hypoacidity - in the 19 (11.9 %), anacidity - in the 1 (0.6 %) patient.
In analyzing the data, it was noted in the absence of 100 % of gastric metaplasia by type and active forms of HP infection in the duodenum, in the presence of 152 x cases (95 %) on the mucosa in the duodenum inactive forms HP was confirmed microscopically, in 6 cases (3.8 %) were falsely positive reactions during the urease test (all patients had the acidity corresponding hyperacidity expressed total).
Thus, the theory of «leaking roof» does not justify or explain the mechanism of ulcer formation, in contrast to the theory of «caustic alkaline spitting» (ammonia-base damage) (Avramenko A. A., Gozhenko A. I., 2007). According to this theory, duodenal mucosal damage occurs due to the impact of alkali ammonium hydroxide, which is formed from the residual ammonia (RA) - ammonia, which has not been consumed to neutralize acid, and concentrated in the stomach. Damaging concentrations of ammonium hydroxide has already reached in the duodenum under the influence of two components of the mechanism of ulcer formation effects: the effect of «stroke» due to hyperkinetic (with a stressful situation) and the effect of «bellows» (with exercise), so the gastric metaplasia on the type and presence of her active forms of HP infection for ulceration in the duodenum are not necessary.
Key words: Helicobacter pylori infection, erosive and ulcerative lesions of the duodenum, the theory of «leaking roof».
Рецензент - проф. Гасюк А. П. стаття надійшла 8.08.2013 р.
© О. І. Антонова, О. І. Цебржинський
УДК 616. 36 - 002: 615. 322
О. І. Антонова, О. І. Цебржинський
ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ПЕЧІНКИ В УМОВАХ ОКИСНЮВАЛЬНОГО СТРЕСУ ПРИ 10-ТИ ДЕННІЙ НЕСТАЧІ МЕЛАТОНІНУ
Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського (м. Кременчук) Полтавський націонадьний педагогічний університет імені В. Г. Короленка (м. Полтава)
Робота є фрагментом комплексної теми «Вплив мелатоніну на функції систем організму», № держ. реєстрації в УкрІНТІ 010611002994.
Вступ. Вивчення нестачі мелатоніну на стан печінки при її нормальному функціонуванні та в умовах окиснювального стресу обмежується поодинокими науковими дослідженнями. Крім того, мають місце ситуації, коли професійна діяльність людини пов’язана з роботою постійного освітлення і можна вважати, що в таких випадках мелатонін в організмі синтезується в недостатьній кількості [7]. Враховуючи стресогенність сучасного існування людини гі-помелатонінемічні стани часто формуються на фоні стресу, у тому числі хімічного, який пов’язаний з надходженням в організм багатої кількості хімічних речовин [2, 3].
Метою даної роботи було дослідження нестачі мелатоніну на фоні стресу на функціональний стан печінки.
Об’єкт і методи дослідження. Для вирішення поставлених у роботі завдань були проведені серії експериментальних досліджень на щурах лінії Wis-tar. Утримання тварин та експерименти проводилися відповідно до положень «Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментів та інших наукових цілей» (Страсбург, 1985), «Загальних етичних принципів експериментів на тваринах», ухвалених Першим національним конгресом з біоетики (Київ, 2001). Лабораторні тварини утримувалися в умовах віварію, на стандартному раціоні харчування, згідно з «Санітарними правилами по упорядкуванню, устаткуванню і утриманню експериментально-біологічних клінік (віваріїв)».
Для моделювання окиснювального стресу використовували пероксиборат натрію, який являється прооксидантом та викликає інтоксикацію. При моделюванні комплексної дії нестачі мелатоніну та токсичного ураження печінки у 10-ти денному досліді використані щури-самці лінії Wistar, середньою масою 240 г Інтактну групу склали 8 тварин. Дослідну групу склали теж 8 тварин, яким протяом 10-ти діб вводили перорально водний розчин пероксибо-рату натрія у дозі 0,05 ЛД100 (60 мг/кг маси тіла на добу) та цілодобово витримували при освітленні.
По завершенню експериментів здійснювали забій тварин під гексеналовим наркозом (50 мг/кг маси тіла) (згідно з нормами біоетики), шляхом кровопускання, декапітації.
Об’єктами дослідження у всіх дослідах були кров та печінка.
Для виконання завдань були використані методи, які характеризували б функціональний стан печінки, як головного органу метаболічного гомеостазу організму. Маркерами функціональних порушень можуть служити зміни вмісту речовин у крові, поступаючих з печінки. Саме тому ми досліджували у сироватці крові вміст загального білірубіну та співвідношення його фракцій [5], які характеризують метаболічні процеси в печінці. У якості маркерів окиснювального стресу використовували визначення концентрації дієнових кон’югатів [5]. Стан прооксидантно-анти-оксидантної системи печінки оцінювали за приростом вторинних оксопродуктів пероксидації (ПО), переважно малонового діальдегіду (МДА) за умов спонтанного та індукованого (аскорбатзалежного і ферментативного) перекисного окиснення, а також активністю супероксиддисмутази (СОД) та каталази [4; 8]. Визначалася загальна протеолітична активність в тканинах печінки [1].
Отримані цифрові дані піддавали статистичному аналізу з використанням параметричного 1:- критерію Ст’юдента.
Результати досліджень та їх обговорення.
Дослідження комплексної 10-ти денної дії нестачі мелатоніну та підвищеної пероксидації засвідчили, що біохімічні показники збільшилися або зменшилися майже вдвічі в порівнянні з величинами контролю норми, тобто, дія інтоксикації посилюється нестачею мелатоніну та зумовлює поглиблення оксидант-ного стресу клітин (табл.).
Виявилося, що в печінці вміст дієнових кон’югатів при комплексній дії нестачі мелатоніну та інтоксикації пероксиборатом збільшився на 130 % в порівнянні з нормою (р < 0,01), в порівнянні з величинами контролю на гіпомелатонінемію на 51 % (р < 0,001), в порівнянні з величинами контролю на інтоксикацію ПОБ змін не виявилося. Концентрація МДА при комплексній дії нестачі мелатоніну та інтоксикації пероксиборатом збільшилася на 70 % в порівнянні з нормою, але це збільшення не достовірне, в порівнянні
Біохімічні параметри при інтоксикації ПОБ та гіпофункції'
Показники Контроль Гіпо ПОБ Гіпо та ПОБ
Вміст дієнових кон’югатів, мкмоль/кг 9,44 ± 0,15 14,04 ± 2,26 17,92 ± 1,51 21,20 ± 2,02 Р1 <0,01 Р„< 0,001
Вміст МДА, мкмоль/кг 45,89 ± 5,55 31,89 ± 5,37 92,85 ± 26,70 77,53 ± 21,11 Р„ <0,01
СОД, од. акт. 0,534 ± 0,133 0,361 ± 0,10 0,205 ± 0,068 0,195 ± 0,049 Р1< 0,05
Каталаза,мкат/кг 5,25 ± 0,17 5,20 ± 0,77 2,70 ± 0,30 2,14 ± 0,45 Р1 < 0,001 Р. <0,01
Активність глутатіонпероксидази мкат/кг 6,03 ± 0,35 5,43 ± 0,46 3,89 ± 0,21 3,98 ± 0. 26 Р1 < 0,001 Р, < 0,02
Загальна протеолітична активність, нкат/кг 16,57 ± 4,03 13,84 ± 4,19 21,11 ± 4,91 14,75 ± 2,28
Загальний білірубін, мкмоль/л 6,24 ± 0,69 4,69 ± 0,67 9,58 ± 1,14 11,33 ± 0,77 Р1 < 0,001 Р. < 0,001
Примітка: р1 _ порівняння до показників норми, Р2 _ порівняння до гіпомелатонінемії, Р3 _ порівняння до інтоксикації ПОБ. р > 0,05 не вказано.
з величинами контролю на гіпомелатонінемію на 143 % (р < 0,01), в порівнянні з величинами контролю на інтоксикацію ПОБ змін не виявилося. Активність СОД зменшилась у 2,7 рази (р < 0,05) в порівнянні з величинами норми, в порівнянні з величинами контролю на гіпомелатонінемію та інтоксикацію ПОБ не змінилась. Активність каталази зменшилась у 2,5 рази в порівнянні з величинами норми (р < 0,001), у 2,5 рази проти контролю на гіпомелатонінемію (р < 0,01), і залишилася на рівні значень контролю на інтоксикацію ПОБ. Активність глутатіонпероксидази знизилась на 34 % по відношенню до норми (р < 0,001), по відношенню до значень контролю на гіпомелатонінемію знизилась на 27 % (р < 0,02), зберегла значення до контролю на інтоксикацію. Загальна протеолітична активність залишилась на рівні до контролю показників норми, гіпомелатонінемії та інтоксикації ПОБ. Концентрація білірубіна в сироватці крові збільшилась на 82 % по відношенню до норми (р < 0,001), в 2,4 рази по відношенню до величин контролю на гіпомелатонінемію та зберігло значення, характерні для інтоксикації ПОБ.
Інтоксикація ПОБ призвела до порушення проо-ксидантно-антиоксидантної рівноваги, що проявилося підвищенням вмісту первинних і вторинних продуктів пероксидації - дієнових кон’югатів та малонового діальдегіду, та інертністю ферментної системи антиоксидантного захисту, що проявилося зниженням активності супероксиддисмутази, каталази та глюта-тіонпероксидази. Пероксиборат виявив виражену
прооксидантну дію в печінці та зумовив поглиблення оксидантного стресу клітин через інгібування активності антиоксидантних ферментів [2]. Це негативно відображується на метаболічних процесах печінки, що доводиться збільшенням концентрації загального білірубіна.
Таким чином, при нестачі мелатоніну на тлі інтоксикації пероксиборатом виявилося порушення прооксидантно-антиоксидантної рівноваги у бік посилення вільнорадикального окиснення, що проявлялось підвищенням вмісту первинних та вторинних продуктів пероксидації, та у бік послаблення активності антиоксидантних ферментів. Це співпадає з даними літератури, за якими оксидантний стрес та нестача мелатоніну посилюють вільнорадикальне окиснення [6].
Висновок. Нестача мелатоніну в умовах окисню-вального стресу зумовили поглиблення оксидантного стресу клітин, що проявилося підвищенням вмісту первинних та вторинних продуктів перекис-ного окиснення та інертністю ферментної системи антиоксидантного захисту; порушення метаболічної функції проявилося у збільшенні концентрації загального білірубіна.
Перспективи подальших досліджень. Дані експериментальні дослідження не вичерпують повністю проблеми. В подальшому продовжаться дослідження з проблем використання мелатоніну як антиоксиданту при різних патологіях.
Література
1. Барабаш Р Д. Казеинолитическая и БАЭЭ-стеразная активность слюны и слюнных желез у крыс в постнатальном онтогенезе / Р Д. Барабаш, А. П. Левицкий // Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. - 1973. - №8. -
С. 65-67.
2. Вольнов И. И. Пероксибораты / И. И. Вольнов. - М. : Наука, 1984. - 96 с.
3. Вредные вещества в промышленности. Т. 3. Неорганические и элементоорганические соединения / Под ред. Н. В. Лазарева. - Л. : Химия, 1977. - 608 с.
