CC BY
47
УДК 630*15:630*907.13 Здобувач М.М. Лущак -НЛТУ Укршни
БУРИЙ ВЕДМ1ДЬ (URSUS ARCTOS ARCTOS) У КАРПАТАХ
Подано шформащю про стан популяцш ведмедя бурого у крашах Карпатсько'! групи. Наведено результати дослщжень динамiки розвитку популяцш бурого ведмедя у Карпатах за останш 70 роюв.
Ключов1 слова: ведмiдь бурий, популяцiя, динамша чисельностi.
Competitor M.M. Lushchak - NUFWT of Ukraine Brown bear (Ursus arctos arctos) in Carpathians
The information about a state of the brown bear population in countries of the Carpathian group is given. Investigation results of the brown bear population development dynamics in Carpathians during last 70 years are adduced.
Keywords: brown bear, population, quantity dynamics.
Бурий ведмщь - краса i гордють Карпат, частина нацюнального багат-ства Украши. Так вторично склалося, що у жителiв Карпатських пр протя-гом столггь сформувалася традищя охорони ведмедiв. 1х зображали i до цього часу зображають на виробах з дерева, з металу, на керамiчних виробах, на рушниках. За надмiрноl чисельностi частину особин з популяци вилучали шляхом полювання, тобто велося господарство рацюнального використання ресурЫв виду.
У минулому бурий ведмщь був мешканцем майже вЫе! Свропи. Пос-тупово, у зв'язку iз скороченням лiсистостi, розвитком сшьського господар-ства i промисловост^ безпосереднiм знищенням, чисельнiсть скорочувалася.
Геолопчна iсторiя бурого ведмедя бере початок з плейстоцену. Найвь рогiднiше, що предком бурого ведмедя був виявлений у залишках вщкладень стародавнього Дшстра епохи так званого Тираспольського фаушстичного комплексу ведмiдь Денiнгера, який мав зубну систему хижака i довгий череп. Вважають, що формування бурого ведмедя, як виду, розпочалося на початку середнього плейстоцену (близько 250 тис. роюв тому) i його батьювщиною був помiрний пояс Сврази. У пiзньому плейстоценi, що почався 5060 тис. рокiв тому i закiнчився 10-12 тис. роюв тому, бурi ведмедi вщрГзняли-ся вщ сучасних тiльки бiльшими розмiрами i вiдносною крупнозубiстю. До реч^ у ведмедiв пiзнього плейстоцену й у сучасних представниюв виду зубна система не е типовою для хижаюв, за загальною будовою вони бшьш присто-сованi до харчування рослинною !жею.
На початку нашо! ери ареал бурого ведмедя охоплював Свропу, тв-нiчну частину Африки, Азда (до пiвденних схилiв Пмала!в) i Пiвнiчну Америку. У багатьох кра!нах Свропи ведмедя знищили у середнi вiки [5]. Так, з територи Великобритани ведмiдь зник у кшщ Х - на початку XI столггь. У Дани його не стало в XV ст. У кшщ XVIII ст. ведмедiв не стало в бшьшост кра!н Центрально! Свропи, зокрема у Бавари у 1830-х роках, Чехи та Мора-ви - у 1850-90-х роках, Швейцари - на початку 1900-х роюв, в Альпах - у 1940-х роках. На швденно-захщнш частит ареалу бурий ведмщь - рщюсний вид. Не залишилося ведмедiв, або вони дуже рщюст, в горах твтчно! Африки, в Малш Ази (Туреччинi, Лiванi, Сири, швшчному Iранi, Афганiстанi,
54
Збiрник науково-технiчних праць
Науковий вкник, 2005, вип. 15.4
Пакисташ). Значно бiльше !х у швшчнш 1нди, у швшчному Кита! i пiвнiчнiй Коре!, а найбiльше в Роси (Камчатка, Охотське побережжя, Прибайкалля, Сxiднi Саяни, Алтай, Примор'я, Яку^я, Заxiдний Сибiр, гори Середньо! Ази), США (на Алясцi), Канадi, на Кавказi i у Карпатах.
До карпатсько! групи належать ведмедi, що живуть в межах Румунсь-ких, Словацьких, Польських та Украшських Карпат. Найбшьше (коло 6000 особин) - у Румуни, де розташовано 55 % вщ територи Карпат. Близько 1000 ведмедiв живе у Словаччиш (16 % територи Карпат), близько 300 - в Укра'ш (11 % територи Карпат), понад 100 - у Польшд (10 % територи Карпат). Поодинокi особини трапляються в Угоршинi, Чехи та Австри, де части-на Карпат вщповщно становить 4,3 i 1 % вщ загально! плошi [1, 2, 4].
Ведмедi карпатсько! групи часто м^рують з Румуни в Украшу, з Ук-ра'ни у Польщу, iз Словаччини у Польшу, Угорщину, Чехда i навпаки. За по-вiдомленнями егерiв мисливського господарства "Зубровиця" та Берего-метського люомисливського господарства, м^раци вiдбуваються весною, а також шзньою осiнню.
В европейських кра'нах !х узято пiд охорону, за спричиненi звiрами збитки передбачеш компенсаци. Оxороннi заходи сприяють росту чисельност ведмедя. В Укра!ш бурого ведмедя внесено в Червону книгу Укра'ни у 2003 р.
Даних про чисельшсть ведмедiв у Карпатах у Х1Х i першiй половит ХХ стол^ь не знаходимо m в лiтературниx, нi в офщшних джерелах. З усних повiдомлень тогочасних лiсiвникiв i мисливствознавцiв (Ю.В. Юркевич, А.С. Христан, Ф.Б. Стожик та ш.) довiдуемося, що до першо! свггово! вiйни ведмедiв було багато. У 1905-1930 р. ведмедiв штенсивно вiдстрiлювали. Збереглися записи у звичайному учшвському зошитi Михайла Реваковича з с. Волосянки, опублжоваш газетою "Сколiвськi Бескиди", № 3-4 (26-27), 1997 р. - С. 3-5. Чужоземш мисливщ при'жджали у с. Волосянку оглянути експонати, як цей мисливець виставляв на першш свiтовiй мисливськш вис-тавцi у Вiднi (1915 р.) i за якi дютав високе мисливське вiдзначення. 1м'я Михайла Реваковича стало настшьки вщомим у закордонних мисливських колах, що при оргашзаци друго! свггово! виставки у Берлiнi (1937 р.) вш отри-мав персональне запрошення.
М. Ревакович пише (цитуемо мовою оригiналу): "У першш свгговш вiйнi ведмедi в горах научилися !сти поляглих воякiв. Шдчас мо'х полювань на оленiв у роках 1915 i 1916 i навiть ще 1917 я находив кшьканадцять гробiв розбитих з котрих ведмедi повитiгали трупiв. Звичайно видно було людський хребетний стовб, якого ведмедi здаеться не могли погризти, i трохи подерто! з^нило! одежь Вiд яких 40-50 рокiв почали деяк Галицькi ловцi приваблюва-ти ведмедiв стервою. Я думаю, що се е зовЫм не вщповщний спосiб до гарного полювання. Сей спосiб псуе цiлу природу ведмедя. Ведмщь, що пiсля природного Богом ему права мае зимою спати, через приваблювання його стервою не спить, не йде до баври i попросту мучиться. Бо раз дютае аж за-надто доста стерви, а вщтак через много дшв не дiстае зовшм нiчого. Ска-жуть може т ловцi, що нехай ведмiдь в таю шсш i голоднi дш уполюе собi сам дещо. Я !м вiдповiм, що власне тому дав Господь Бог зимовий сон, що
1. Лкове та садово-паркове господарство
55
взимi всяка звiрина хорониться так, щоби якнайменше була наражена на пе-реслщування хищих звiрiв. Один вовк видержуе добре зиму i добре шдчас не! маеться та ведмедиви так не щастить як вовкови. Я е то! гадки, що Галицьк ловцi ще яких 20 роюв так пополюють, то певно у дальшiм часi не стане ведмедя у Карпатах, бо новочаснi медвежi ловцi iз смерек !х у части вистршя-ють, а в части ведмедi самi витруються затроеною для вовкiв стервою. А в решт вигинуть вiд куль вадаЫв (мисливцiв - М.Л.) i так мимо вЫх законiв охороняючих ведмедя, его в не дуже далекш будучности може зовсiм забрак-нути, так як его в Альпах майже зовЫм нема".
Передбачення знаного мисливця, на жаль, збулося. На початок 1931 р. в Укра!нських Карпатах залишилося не бшьше 100 ведмедiв. Наводимо дина-мiку чисельност виду: з 1931 по 1960 р. за даними О.О. Слободяна [3], з 1961 по 2004 рж за власними даними (рис. 1).
1000 /
800- У
600-
400-
2000 э э э
1 2 3 4 5 6 7 Роки: десятилггтя
Рис. 1. Динамка чисельностi ведмедiв у Карпатах за 1931-2003роки
Аналiзуючи динамжу чисельност ведмедя в Укра!нських Карпатах по десятилптях, бачимо, що у першому десятилiттi (1931-1940 рр.) чисельшсть ведмедя була невисокою. У другому (1941-1950 рр.) i третьому (1951 -1960 рр.) десятилптях чисельшсть, незначно, але зменшувалася. У четвертому десятилгт (1961-1970 рр.) чисельшсть раптом зросла на 1090,1 %, тобто з 101 до 1101 голiв. Темпи приросту за роками неоднаковг за 1961 рш - + 30,0 %; 1962 - + 267,7 %; 1963-214,0 %; 1964 - + 7,8 %; 1965 - + 1,3 %; 1966 -+ 12,7 %; 1967 - + 4,1 %; 1968 - + 5,5 %; 1969 - + 19,8 %; 1970 - + 5,4 %. Тем-пи збшьшення чисельностi за окремими роками за аналiзоване десятилiття, особливо змiна чисельност за 1962 i 1963 рр. (демографiчний вибух!) важко пояснити бюлопчними властивостями виду. Можливо, були допущеш неточ-ностi при облiках, або вщбулася iнтенсивна мiграцiя звiрiв в Украшсью Кар-пати з шших держав Карпатсько! зони.
За п'яте десятилiття (1971-1980 рр.) вiдбувся спад чисельност на 29,6 %. За окремими роками: 1971 р. - спад 9,5 %; 1972 - рют 7,7 %; 1973 -рют 2,7 %; 1974 - спад 12,7 %; 1975 - спад 0,8 %; 1976 - спад 12,2 %; 1977 -рiст 2,2 %; 1978 - чисельшсть залишилася на рiвнi 1977 р.; 1979 р. - спад 4,6 %; 1980 - ргст 2,7 %; 1981 - спад 5,5 %.
За шосте десятилiття (1981-1990 рр.) спад чисельностi досяг 23,0 %, а за сьоме десятилпгя (1991-2000 рр.) - 59,7 %. Особливо рiзкий спад чисель-ностi вiдбувався щорiчно у сьомому десятирiччi i е пiдстави стверджувати, що основними чинниками зниження чисельност стали антропогенш.
56
Збiрник науково-техшчних праць
Науковий вкчшк', 2005, вип. 15.4
Пiсля 2000 р. спостер^аеться picT чисельност в межах 3,4-5,6 %. Можна припустити, що за надшно! охорони ведмедя вщ браконьерства до 2013 р. можливо досягнути його оптимально! чисельност^ яка, за нашими розрахунками, мала би становити 500-600 голiв.
Лгтература
1. Бондаренко В.Д. Збереження та вщтворення популяцiй великих ссавщв Украшсь-ких Карпат - комплексна проблема// Велик ccавцi Карпат: М1жнародна екологiчна конферен-цiя. - 1вано-Франювськ, 2000. - С. 23.
2. Гунчак М.С. Бурий ведмщь у Карпатах// Люовий i мисливський журнал. - 1999, № 5. - С. 17.
3. Слободян А.А. Экология и этология бурого медведя в Украинских Карпатах// Изученность териофауны Украины, ее рациональное использование и охрана: Сб. науч. тр. - К.: 1988. - С. 26.
4. Гунчак М.С., Шейгас 1.М. Структурно-функщональний стан популяцш бурого ведмедя (Ursus arctos arctos) в Украшських Карпатах// Лiciвництво i агролюомелюращя. -Харюв: Майдан, 2002. - С. 85-87.
5. Хоецький П.Б. Поширення ведмедя бурого в Сврот на pубежi ХХ1 статття// На-уковi основи ведення сталого люового господарства. - Iвано-Фpанкiвcьк, 2005. - С. 260-262.
УДК 630*181.28 Ст. наук. ствроб. А. С. Мельник;
ст наук. ствроб. А.1.1вченко, канд. с.-г. наук; ст викл. Ю.А. Мельник, канд. с.-г. наук -НЛТУ Украти
ОСОБЛИВОСТ1 ПРИРОДНОГО НАС1ННеВОГО ПОНОВЛЕННЯ 1НТРОДУЦЕНТ1В АРБОРЕТУМУ БОТАН1ЧНОГО САДУ
Дослщжено поновлення штродукованих вид1в деревних рослин. Ряд з них до-сягли високого р1вня адаптацп в умовах Украшського Розточчя. В окремих вид1в встановлено юнування ч1тко'! залежност м1ж життездатшстю поновлення та еколого-бюлопчними факторами.
Ключов1 слова: деревш штродуценти, природне насшневе поновлення.
A.S. Melnyk, A.I. Ivchenko, Yu.A. Melnyk - NUFWT of Ukraine
Features of natural seminal renewal introduction arboreal plants at the arboretum of the botanical garden
The article is devoted to research of renewal of the introduction species of arboreal plants. Row from them attained the high level of adaptation in the conditions of Ukrainian Rostocha. At separate species existence of clear dependence is set between viability of renewal and ekological-biological factors.
Keywords: introduction arboreal plants, naturally of seed renews.
Арборетум Боташчного саду Нацюнального люотехшчного ушверси-тету Украши знаходиться в Украшському РозточчГ (с. Страдч), яке за геобо-ташчним районуванням належить до Схщноевропейсько! широколистяноль сово! провшци. Кшмат тут характеризуеться достатньою кшьюстю опадГв (670 мм) та помГрним температурним режимом (середньорiчна температура 7,5 °С, абсолютна мiнiмальна - 34 °С, абсолютна максимальна +36 °С). Три-валiсть вегетацiйного перiоду 212 дшв [5]. Грунти - ЫрГ люовГ добре дренова-ш. Тип люу - свiжа (до волого!) грабово-дубова субучина. У цих умовах рют та розвиток штродукованих деревних рослин (близько 200 таксошв) переваж-
1. Лiсове та садово-паркове господарство
57
