CC BY
93
6. Делеган 1.В., Делеган I.I. Свиня дика в антропогенному ландшафт^/ Вiсник Лу-ган. держ. пед. ун-ту iM. Т. Шевченка. - 2002, № 1. - С. 198-201.
7. Делеган I. Люова зоолопя. Безхребетш. - Львiв: Поллi. 2003. - 473 с.
8. Делеган I.B. Бюлопя лiсових птахiв i 3BipiB. - Львiв: Поллi, 2005. - 600 с.
9. Зайцев А.Г., Брусова З.А., Поляков К.С. Звероводство. - К.: Урожай, 1984. - 120 с.
10. Kolar Z. Metody chovu v intensivnich chovech jelenovitych// Myslivost. Strsz mysli-vosti. Rocnik 48 (78). № 5, 2000. - S. 14-15.
11. Pintir J. Intensivni chovy elenovitych v Ceske republice// Myslivost. Strsz myslivosti. Rocnik 48. № 1, 2000. - S. 4-6.
УДК630*15;630*907.13 Ст. наук. ствроб. М.С. Гунчак, канд. с.-г.
наук - Укратський НДЫрлк iM. П. С. Пастернака;
пошукувач М.М. Лущак - НЛТУ Украти
Б1ОЛОГ1ЧН1 ТА ЕКОЛОГ1ЧН1 ОСОБЛИВОСТ1 ВЕДМЕДЯ БУРОГО (URSUS ARCTOS LINNAEUS, 1758) В КАРПАТАХ
Охарактеризовано особливосп розмноження, рiчний цикл життя, живлення та окремi аспекти етологл ведмедя бурого у Карпатах.
Ключов1 слова: ведмщь бурий (Ursus arctos), живлення, хижацтво, поведшка.
Senior research worker M.S. Hunchk - Ukrainian NDIгiрлiс the name P.S. Pasternaka; пошукувач М.М. Luschak - NUFWT of Ukraine
Biological and ecological features of bear of brown (Ursus arctos Linnaeus, 1758) in Carpathians
Reproduction, annual cycles of life, food and preying on others, mind, and other behaviour aspects for brown bear in Carpathians are considered.
Keywords: brown bear (Ursus arctos), food, preying, behaviour.
Родина Ведмеж1 (Ursidae Fischer, 1817) в наш час представлена 7 видами, ведмщь бурий серед них найпоширешший. Ще недавно цей могутнш хижак був звичайним зв1ром суцшьних люових масив1в на значнш частит те-риторп кра1ни. Навггь у першш половит Х1Х ст. ведмед1 ще водились у л1со-вих хащах Полюся. Тепер ведмщь залишився тшьки в захщнш частит краши - у прських мюцевостях карпатських лшв. За останш десяташття в л1сах Закарпатсько!', 1вано-Франювсько1', Льв1всько! та Чершвецько! областей чи-сельшсть ведмедя бурого помггно зменшилась.
Велика ведмежа голова сидить на короткш м'язистш ши!, i шби переходить в масивний бочкопод1бний тулуб. хвют короткий, на стопохщних лапах п'ять пальщв з мщними довжиною 6-12 см югтями, що не втягуються. Висота в холщ 70-130 см, жива маса дорослих особин може сягати 600 кг. За-барвлення дуже мшливе: вщ свггло-кремового до чорного. Для ведмежат ха-рактерний бший "нашийник", що шод1 може збершатися i в дорослих особин. Череп у ведмедя великий, масивний, з сильно розвинутими гребенями i ви-личними дугами, у самищ дещо менший i бшьш заокруглений. Кютки черепа масивш з ч1тко вираженими гребенями - середшм i потиличним.
Мета ще! роботи - з'ясувати основш бюлопчш та еколопчш особливосп ведмедя в умовах Украшських Карпат. Дослщження проводилися за-гальноприйнятими методами на теренах Карпатсько! люомисливсько! область
Аналiз лiтературних джерел свiдчить, що органометричш показники бурого ведмедя вивченi недостатньо [1-9]. У доступних джерелах складно вщнайти дат, що характеризують морфолопчш ознаки (довжина тiла, висота в холщ тощо) виду в рiзних частинах ареалу, !х мiнливiсть за вшовими група-ми або !х зiвставлення мiж собою. Зважаючи на це при характеристицi мор-фолопчних особливостей ведмедя з рiзних частин ареалу в лггератур^ зде-бшьшого подаються вимiри шкур [1, 2, 5-9]. Прикладом можуть служити даш, наведенi в табл. 1.
Табл. 1. Розмiри шкур ведмедя бурого з рiзних географiчних областей
Географiчна область К-сть вимiряних шкур, шт. Середт та крайт значення площд шкур, м2
Пiвнiч Свропейсько1 частини Роси 57 (1,00-2,50)
Кавказ 5 (1,09-1,78)
Захiдний Сибiр 5 (1,10-2,16)
Тянь-Шань 3 (1,13-1,39)
Схiдний Сибiр 9 (1,17-2,92)
Тибет 22 (1,05-1,95)
Примор'я 5 (1,22-1,77)
Камчатка i захiдне узбережжя Охотського моря 4 (1,17-4,69)
Карпати 7 (1,46-3,18)
Як видно з табл. 1, площа шкури ведмедя бурого ютотно залежить вщ географ1чно1 областi. Найменшу площу - 1,27 м2 - мають шкури у ведмедiв кавказько!, а найбiльшу - 2,60 м2 - камчатсько! популяци. Площа шкури ведмедя карпатсько! популяци становить 2,32 м2, тобто вона в 1,8 раза бшьша, нiж у кавказько! i на 10,8 % менша вiд камчатсько! популяци. Значною мш-ливiстю характеризуемся площа шкури ведмедя i в межах окремих геогра-фiчних областей. Так, у камчатських ведмедiв максимальне значення плошд шкури в 4 рази перевищуе мiнiмальну величину. Друге мiсце за цим показни-ком посiдае популящя, що поширена на пiвночi европейсько! частини Роси (2,5), а трете - захiдносибiрська (2,0). Найменша мшливють площi шкур у тянь-шансько1 (1,2), приморсько1 (1,5) та кавказько1 популяцш (1,6). У кар-патсько1 популяци максимальне значення площi шкури в 1,4 раза перевищуе мш1мальну величину цього показника.
Зазначимо, що за шкурами важко судити про вш i стать здобутих тва-рин. Тому за показниками без зазначення стал i вiку можна скласти тiльки за-гальне уявлення про вид, а не судити про його рют i розвиток чи змшу органо-метричних i кранюметричних показниюв за постнатальний перiод онтогенезу.
Розмноження Ь р1чний цикл життя. За даними рiзних авторiв [1-9], стосовно окремих частин ареалу гш у бурого ведмедя рееструеться з друго1 половини травня - в червш. У Карпатах ми спостер1гали скупчення ведмедiв, що е св1дченням про гiн, з 3 по 20 червня. Окремi дослiдники зазначають, що пiд час гону мiж самцями вiдбуваються жорстокi бiйки [1, 9]. В Карпатах сути-чок мiж ведмедями ми не зареестрували. Анкетнi дослiдження, шляхом опиту-вання досв1дчених мисливцiв, егерiв та лiсiвникiв, дали так ж самi результати.
Вiдомо, що ведмедi живуть 30-40 роюв. Статево! зрiлостi самиця досягае на третьому роцi життя. Ведмежата народжуються в шчш-лютому, у лiгвищi (барлогу). Маса народженого маляти становить 500-900 г. Самиця приводить малят один раз в 2-3 роки. У приплодi бувае 1-3 малят. Помiж дев'яти ведме-диць, якi ми зустрши в лiтнiй перiод на теренах 1вано-Франк1всько! областi, двi самицi були з одним, три - з двома, а чотири - з трьома ведмежатами.
Зиму ведмщь проводить у факультативнш сплячцi в барлогу, який у виглядi просторо!, неглибоко! ями влаштовуе пiд корiнням вивернутого дерева, шд поваленим стовбуром або шд великим каменем чи просто в густш смеречинi. У такому барлогу, у м'яку шдстилку з сухого листя, моху або трави, в кшщ листопада ведмщь залягае у зимовий сон, i тут його заносить сш-гом. Тривалють сну - 75-140 дiб, вiд часу випадання сшгу до березня - квгг-ня, залежно вiд вгодованостi й погодних умов. Про присутшсть його свiдчить тiльки невелика проталина у сшговому покривi, що утворилася внаслiдок ди-хання звiра.
Серед 17 обстежених барлогiв 11 було розмiщено на швденних схилах, 4 - на швденно-захщних i 2 - на швденно-схщних схилах. За спостереження-ми окремих авторiв, середнiй смузi Роси ведмедi iдуть в барлiг завжди на шв-нiч, а залягають в ньому головою на швдень [6, 7]. Тобто вхiд до барлогу орiентований на пiвдень [5, 7]. При заляганш до барлогу ведмщь вдаеться до рiзних хитрошдв: заплутуе слiди, проходячи по чагарниках, густому молодняку, буреломах, камшням, дорогах, по повалених деревах; часто повертаеться у зворотному напрямку, а по^м скаче в бш i знову ще в напрямку барлоги. До-рослi самцi i вагггш самицi залягають в лiгвише завжди наодинщ. Яловi самицi залягають переважно з прибулими, рщше - з дворiчками. Випадки залягання вагiтних самиць з молодняком обох вжових груп дуже рiдкiснi. Барлоги в Карпатах являють собою добре влаштоваш ложа, по боках яких знаходяться шби "валки" заввишки 0,7-1,0 м, а середина вистелена гшками ялищ i добре втрам-бованим помiж ними мохом. Матерiал для валюв - гiлля смереки, ялицi, паго-ни чорницi i тiльки в одному барлогу ми знайшли стеблини iван-чаю та звiро-бою. У житп ведмедя можна видiлити чотири рiчних перiоди. Перший, коли ведмщь виходить з барлоги. У цей час вш виснажений, через що у пошуках поживи вiддаляеться вщ лiгвиша на десятки кiлометрiв. На вщпочинок залягае у своерiдних мюцях, вiдпочивши, продовжуе шукати поживу на прогалинах, де розтанув сшг, у старих ягiдниках тощо. Упродовж цього перюду ведмедi активнi як вдень, так i вночь Другий перюд настае тодi, коли з'являеться молода трава, ведмщь може вдосталь нею живитися, третш - ведмщь жирiе, готу-ючись до зими. Четвертий - зимовий сон у барлогу.
Живлення та хижацтво ведмедя. Ведмщь бурий всещний, проте головне мюце в його рацюш посщае рослинна !жа: трава, листя, кореневища, насiння, плоди, ягоди, горiхи тощо. Тваринна !жа також рiзноманiтна: кома-хи, 1х яйця та личинки, птахи та 1х яйця, ссавщ - вiд гризунiв до великих ссавщв, падло, риба тощо. Ранньою весною при появi проталин на швденних схилах, де сшг сходить рашше, ведмiдь починае по!дати рослини i поступово переходить на живлення багаторiчними осоками, пухiвкою, чорницею, ожи-
ною та ш. У кiнцi лга - на початку осенi в Карпатах ведмщь вщдае перевагу ягодам малини, чорницi, ожини, горобини, крушини, а в урожайнi роки - горшкам бука, жолудям дуба, насшням шших деревних i чагарникових порщ та рiзноманiтним трав'яним рослинам. Ращон ведмедя дуже рiзноманiтний, включае десятки видiв рослин i тварин. До прикладу, на Кавказi понад 66 ви-дiв, на пiвночi Свропейсько! частини Роси - 25 видiв; в Середнiй Ази - 60 ви-дiв, у Схщному Сибiру i на Камчатцi - 30 видiв, в Примор'! бшьше 50 видiв, i в Карпатах - 56 видiв [1, 2, 5-9].
Способи добування ведмедем тваринно! 1ш примiтивнi й одноманiтнi. Великих копитних (олешв, сарн, свиней диких) вш стараеться догнати, хоча таю спроби рщко бувають успiшними, оскшьки ведмiдь бiгае значно повшь-шше, нiж ратичнi звiрi. Жертвами ведмедiв стають здебiльшого молодi поросята. Часто ведмедi безшумно пiдкрадаються до потенцшно! жертви i зне-нацька нападають. Бувають випадки, коли ведмщь, вибравши зручне мiсце на деревi чи каменi, пiдстерiгае жертву на переход^ стрибае на не!, ламае хребет, добивае по^м. До прикладу, в Берегометському люомисливському гос-подарствi восени 1999 року ведмщь залiз на дерево i дочекався на переходi зубра, стрибнув йому на спину, переламав хребет i добив жертву (маса зубра близько 600 кг). Вщтягнув здобич за 50-60 м у смерековий молодняк i живив-ся нею упродовж майже двох тижшв, поки егерi не знайшли половину тушь Потурбований егерями ведмщь тиждень не навщувався до залишюв тушi, а заспоко!вшись - до!в. Цiкаво, що бшя падла, поруч зi слщами ведмедя, були виявленi слiди трьох вовюв, якi, ймовiрно, також приедналися до ведмежого столу. Спостереженнями встановлено, що в Карпатах ведмщь, здобувши жертву, вщтягуе !! в шше мiсце, накривае гiлками чи шшими пiдручними матерь алами i йде собi геть. До здобичi повертаеться зазвичай тодi, коли вона вже трохи притухне, рщше споживае здобич одразу ж на мющ добування. У лгге-ратурi описаш випадки, коли ведмiдь вбивши людину, також закривав !! хми-зом i залишав [1].
Виняткову винахiдливiсть ведмедiв описуе у сво!х спогадах Михайло Ревакович з с. Волосянки Сколiвського району, знаний на початку минулого столггтя у всш Сврош мисливець (Цит. мовою оригiналу за газетою "Ско-лiвськi Бескиди" № 3-4 (26-27), 1977 р. с.3-5.): "Барон Рiхард Гредель захотiв убити ведмедя, тому люничий в Тухлi Мартин Бервiд казав збудувати в лiсi недалеко лiсничiвки на смереках таке ловецьке гшздо i кшьканадцять крокiв вiд тих смерек клав стерву i за якийсь недовгий час знадився там ведмщь i приходив правильно на корм. Бервщ повщомив про се барона, барон при!хав, вилiз з Бервiдом на то гшздо i як ведмщь надшшов барон стрiлив в нього i на 40 крокiв ведмщь ще вщбш i упав мертвий. У Рожанщ в потоцi Рожаничка було збудоване таке гшздо на смереках на краю зрубiв люного. Але тому що воно вщ вггру разом з смереками хиталося, не хотiли пани вилазити на нього. По^м мiсто на смереках збудували аж два на земл^ одну пiд Притiчками, там де потж Розтока сходиться з потоком Багникуватий. Оно було вкопане до бшьшо! половини в горб, на котрiм сто!ть ловецька хата. Збудовано було з товстих брушв, стршьниця була спрямована на малий заршок, де клали стерву. Запасове м'ясо вiшали на вiльху, що мала 6 метрiв гладкого пня, але вед-мiдь невдоволений 8 чи 10 кшями, вилiз на вшьху, що дуже було слщно на
Kopi медвежих na3ypiB, поскидав завiшене на нш м'ясо i вже без ваги noÏB то нараз. Управитель i побережники поховали м'ясо на стрих лoвецькoï хати, але ведмiдь звприв м'ясо i там. Гopi углом хати пiдлiз аж до повали стриху, вщрвав двi дошки у щит даху, туди дiстався на шд i всi куснi конини поскидав i3 поду на землю, частину з!'в на мющ, а решту поносив у густу культуру на ялиш, що на сшгу було добре слщно i там докшчив свiй баль. Люники ви-думали ще один споЫб ховання м'яса. На заpiнку коло вадаски i коло згаданoï вище вiльхи закопали в землю телефонний стовп так гладкий, щоби ведмщь не мш по нiм вилiзти. В гopiшнiм кiнцi того стовпа набит були цвяхи. По драбиш, котру ховали в лiсi, вилазив один з побережниюв пiд верх того стовпа, а другий побережник, приладивши вщповщний кусень м'яса, щоби можна було на цвях повюити, подавав тому що був на драбиш. В той споЫб обвшу-вали м'ясом вершок стовпа. Щодня перед вечером приходив побережник i маленькими вилками, набитими на довгий оскш скидував одну порщю, а ос-кш прятав у смеpiчках. Ведмiдь через двi обходився невеликою часткою м'яса, але тpетьoï нoчi не поперестав на так малш частинi. Чи пробував лiзти на стовп нiхтo не знае, але ужив iншoгo способу щоби добути м'яса. Почав 60 см над землею доокола обгризати стовп, аж доки стовп не похилився на другий бж, ведмщь лабами поважив, а стовп вiдлoмився до решти i ведмщь таки виграв".
Хижацтво у ведмедя проявляеться в oкpемi роки по^зному. Якщо ведмщь мае вдосталь рослинних кopмiв, вш рщше вдаеться до хижацтва. 1накше кажучи poзмipи хижацтва ведмедя перебувають у прямш залежнoстi вiд наявнoстi рослинних кopмiв. Особливо чiткo хижацькi нахили проявля-ються у "блукаючого" ведмедя, котрий з певних причин не впадае у зимовий сон. Така особина веде хижацький споЫб життя упродовж усього року i е не-безпечною як для тваринного свiту, так i для людини. Це - ведмед^ якi за ль то та осшь не накопичують вдосталь жиру i не залягають в барлш на зиму, або ri, що вже декшька poкiв бродять i упродовж цшого року полюють на диких та свшських тварин i навiть на людей. У Карпатах часто серед людей можна почути, що коли ведмщь спробував людського м'яса, то вш буде ста-ратися ще раз ним поласувати. Велик сильш "блукаючГ особини можуть на-вiть взимку вишукувати барлоги, щоб вбити i з'юти свого сонного родича.
OupeMÎ аспекты поведтки ведмедя. Бурого ведмедя вважають неви-багливим до середовища перебування. Вш однаково добре почувае себе на морських узбережжях, в тундр^ тайз^ лiсoстепу, в степу, в скелястих мало-лiсних i пустинних горах, доходить до межi вiчних снiгiв. Веде переважно осший спoсiб життя. Зайнявши певну територш, вiн регулярно обходить ïï за спещальними маршрутами. Межi теpитopiï позначае шляхом здирання югтя-ми кори на стовбурах дерев, охороняе ïï вщ шших ведмедiв. У неврожайш роки свою теpитopiю може залишати i в пошуках ï^i мшрувати за сoтнi кшо-метpiв. М1граци починаються, здебiльшoгo, в кiнцi лгта, oскiльки звipi добре вiдчувають, що восени не буде m ягщ, нi гopiхiв чи гopiшкiв, m жoлудiв [5, 6]. Iндивiдуальна теpитopiя ведмедя у piзних частинах ареалу ютотно вiдpiз-
няеться за площею. Так, у багатих кормами змшаних люах площа iндивiду-
2 2 альнoï теpитopiï становить близько 8-10 км , на пiвнoчi Свропи - 20-25 км ,, у
2
прських м1сцевостях в1д 6-8 до 15-20 км , залежно в1д кормових властивос-тей угщь [6, 7]. У Карпатах площу шдивщуально! територп ведмедя визначи-ти дуже важко. У Румунп вони не перевищують 6-8 км , а в Украшських Карпатах становить - 8-15 км [2]. За нашими спостереженнями, у мисливському господарствГ "Зубровиця" площа шдивщуально! дшянки трьох ведмедГв ста-новила 5-8 км , а в Берегометському лгсомисливському господарств1 - у двох ведмед1в - 8-15 км , тод1 як у Скол1вському мисливському господарств1 - одного ведмедя - до 20 км2. Ведмщь добре плавае, лазить по деревах, а на скелГ забираеться, як акробат. Слух i вщчуття у ведмедя дуже розвинеш, але з1р слабкий, ведмiдь короткозорий, особливо важко йому бачити здалеку нерухо-мi предмети. Людину ведмiдь, при зустрiчному вiтрi, вiдчувае за 300-400 мет-рiв. Вiн дуже кмiтливий i серед звiрiв вважаеться дуже розумним. У цирку, наприклад, ведмедя вчать робити навГть непосильнi людинi рiзноманiтнi трюки. Дуже хитро поводиться ведмщь при переслГдуванш, про що знають дос-вiдченi "ведмежатники". До рiзноманiтних хитрощiв вдаеться ведмiдь, щоб вкрасти з пасши вулик, з мисливського будиночка продукти, у рибалок рибу, щоб вполювати великого звiра тощо. У звичайних випадках, при зустрiчi з людиною, ведмiдь тжае. Може лякатися пострiлу, свисту чи навггь рiзкого крику. 1нколи вщ раптового пострiлу, свисту чи крику може захворгги "вед-межою хворобою" - проносом: починае тжати i видшяти рщю екскременти. Якщо по ведмедю вистршити i не поранити, вш декiлька разiв може ревнути вщ страху й тжати. Поранений ведмщь реве сильно i довго, вш дуже небез-печний i може напасти на стршьця. Дуже небезпечна ведмедиця з малюками. Захищаючи свое потомство, вона нападае миттево i валить ворога з шг страшним ударом передньо! лапи. До прикладу, в 1972 р. лГсник Солотвинсь-кого люокомбшату випадково зустрГвся з ведмедицею i двома ведмежатами, що пощали впольовану сарну. Для лГсника зустрГч виявилася трапчною, вщ ран нанесених ведмедицею, вш невдовзГ помер.
У зв'язку зГ зменшенням чисельност ведмедя бурого в Карпатах до Нащонально! комГсп з питань Червоно! книги Украши внесено пропозищю i дано наукове обгрунтування необхщност внесення цього виду до Черво-но! книги Украши [3]. Зараз його чисельшсть не перевищуе 300 особин, а за нашими розрахунками, оптимальна чисельшсть ведмедя у Карпатах повинна становити 500-600 особин. Для досягнення оптимально! щшьносл популяцп необхщно забезпечити дшову охорону ведмедя вщ браконьерства. Експлу-атащя на сучасному еташ недопустима, за винятком вилучення з популяцп "блукаючих" особин.
Лгтература
1. Верещагин Н.К. Бурый медведь// Крупные хищники и копытные звери. - М.: Лесн. пром-сть. - 1978. - С. 50-69.
2. Гунчак М.С. Бурий ведмщь у Карпатах// Люовий i мисливський журнал. - 1999. № 5. - С. 25.
3. Делеган 1.В., Делеган I.I. Обгрунтування необхщносп занесення ведмедя бурого (Ursus arctos) до Червоно'1 книги Украши// Novitates Theriologicae. - 2001. - Pars 4. - С. 53-56.
4. Делеган 1.В., Делеган 1.1., Делеган I.I. Бюлопя люових птах1в i зв1р1в. - Льв1в, "Полл1", 2005. - 600 с.
5. Кудактин А. Бурый медведь Западного Кавказа// Охота и охотничье хозяйство. -М., 1975, № 12. - С. 16-17.
6. Кучеренко С.П. Хищные звери леса. - М.: Агропромиздат, 1988. - С. 16-35.
7. Милицкий В., Федичкин П. Бурый медведь в Башкирии// Охота и охотничье хозяйство. - М., 1974, № 6. - 19 с.
8. Строганов С.У. Звери Сибири. - М.-Л.: Изд-во АН СРСР. - 1962. - С. 83-133.
9. Тавровский В.А., Егоров О.В., Кривошеев В.Г., Попов М.В., Лабутин Ю.В. Млекопитающие Якутии. - М.: Изд-во "Наука". - 1971. - С. 416-431.
УДК 630*905.2 Викл. Н. С. Дворяшина, канд. екон. наук -
Свропейський ушверситет, м. Kuïe
АКТУАЛЬН1 П1ДХОДИ РЕОРГАНВАЦП ВЛАСН1СНОГО СТАТУСУ НА Л1СОВ1 РЕСУРСИ
Наведено актуальш проблеми люового господарства в Укршш. Подано hobí аспекта реструктуризацп та приватизацп люово'1 промисловосп. Розкриваються питан-ня реформування вщносин власностi у процес використання i вiдтворення лiсових ресурав з метою пiдвищення ефективностi, розвитку малих форм господарювання, створення холдингових компанш i перетворення ïx у фiнансово-промисловi групи.
Ключов1 слова: приватизащя люово'1' промисловостi, використання i вщтво-рення лiсовиx ресурсiв.
Teacher N.S. Dvoriashyna - European University, Kyiv The actuality ways of reorganizations owners status on forest resources
The approaches of state management concerning overcome of hard situation in forester of Ukraine have been considered in the partied. New aspects in restructuresation of branch, privatization of forest manufacture, the part of forest fund land and forest sources and relevant improvement of forest management systems. Also mentioned that realization specified issues would support reconstruction of manufacturing structures of the branch, its transformation into different forms of economy, sanction of forest enterprises, increasing of efficiency of forest sourest use, their protection and recreation.
Keywords: privatization of forest manufacture, sanction of forest enterprises.
Стратепчна мета державноï пол1тики в сфер1 люового господарства -забезпечення збалансованого використання, оптимального вщтворення, i охо-рони люових ресурЫв як важливоï складовоï економши та екологiчноï безпе-ки краши. Серед прюритетних завдань, спрямованих на досягнення мети, важливе мюце займае проблема реформування люового сектора та на основ! р1зних форм власност на люи вщродження багатоукладноï ефективноï систе-ми господарювання. Економ1ко-правов1 засоби, як були плат рашше, зали-шилися нереал1зованими, що негативно вщбилося на сташ лшв та ефектив-ност ïx використання [1, с. 176].
У теоретико-методолопчному розумшш власшсть на л1си (земл1 люо-вого фонду i л1сов1 ресурси) е складною категор1ею, яка акумулюе в соб1 еко-ном1чн1, сощальш, еколопчш i правов1 аспекти. Власшсть на люи - це система вщносин м!ж людьми в процес лiсогосподарського виробництва, розподь лу люового фонду м!ж р!зними господарсько-органiзацiйними структурами та право присвоення ренти, що утворюеться в результат люокористування. економ!чш аспекти вщносин власност розкривають сутшсть ïï складових,
