CC BY
26
Олег ЧАБАЛА
БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС ЯК ОДНА З ПРОВ1ДНИХ ТЕНДЕНЦ1Й ГЛОБАЛ1ЗАЦП СУЧАСНО'Г ОСВ1ТИ
У cmammi до^джуеться Болонський процес як один i3 euMipie глобалiзацii освiти й роль у ньому УкраЫи. Процес характеризуеться як одна з найваж-ливших тенденцш глобал1зацИ в освiтi, як ера унiфi-каци й плюралiзацii. Розглядаеться конструкт «бвропа знань» з погляду розвитку нових прiорuтетiв в освт в глобальну еру.
Сьогодш вщбуваеться поступ европейськоТ спшь-ноти на шляху до Bce6i4Horo розвитку, ушверсал1зацп, утфжаци та гармош-зацп освгти й освiтнiх технологгй у зв'язку з викликами епохи глобалiзацii. 3MicT цього процесу полягае в ютотних змiнах в освiтi й освгтнгх технологiях; р1з-номанiтностi шлях1в становлення фаховоi кар'ери з очевидною необхщшс-тю навчання й подготовки протягом усього життя. На нашу думку, концепцiя «Вщкритого простору европейськш освгти» вщкривае европейським державам нов1 можливост1 брати активну участь у процес1 1нтенсивного пщнесен-ня рол1 европейського континенту в сучасному св1т1 через покращення й модиф1кац1ю осв1ти для всiх громадян. Тут нащональш особливост1 та сшль-m iнтереси можуть взаемодiяти й посилювати один одного для вигод европей-сь^ сптьноти, ii студент1в i суспiльств у цiлому [1, 23—24]. У даному ракур-d «важливють осв1ти й осв1тнього спiвробiтництва в розвитку й змщненш стш-ких, мирних i демократичних суспiльств е унгверсальною й пщтверджуеться як першорядна» [2, 25].
Конструкт «бвропа знань» (Europe of knowlege) — це «невщ'емна складо-ва зм1цнення й штелектуального збагачення европейських громадян, оскть-ки саме така бвропа спроможна надати iм необхщш знання для протистоян-ня викликам нового тисячолгття разом з усвщомленням спiльних щнностей i належност1 до единоi соцiальноi та культурноi сфери» [3, 34]. У цьому план1 можна говорити про створення унiфiкованоi системи освгтнгх стандарт1в приведення нац1онального законодавства у сфер1 осв1ти до европейських норм; розширення доступу до осв1ти; створення системи навчання протягом усього життя; пщвищення академiчноi моб1льност1 студент1в i iхньоi мобть-ност1 на ринку пращ; зближення нац1ональних осв1тн1х програм i систем.
Стратегiя заохочення сшвробгтництва в галузi освiти мiж ввропейським спiвтовариством та Украшою закршлена в двох основних документах, як Hapa3i регламентують данi вiдносини, — «Угода про партнерство та сшвробгт-ництво» вiд 14 листопада 1994 року та «План дш Украша — GC» вiд 21 лютого 2005 року [4]. У цих документах закршлеш зобов'язання сторш та перед-бaченi конкpетнi заходи, серед яких у контекст Болонського процесу, запо-чаткованого европейською освгтньою спiльнотою ще в кiнцi минулого столгття, ключовими можна вважати таи:
♦ започаткування дiaлогу мiж Украшою та GC у сфеpi осв™ та навчання в межах бшьш широких вiдносин полiтичного характеру;
♦ удосконалення системи вищо! освiти та системи подготовки в Укра!ш згщно iз сучасними вимогами, включаючи систему сертифжаци вищих навчальних зaклaдiв i дипломiв про вищу освiту;
♦ збтьшення можливостей обмiну для украшщв шляхом участ в piзних про-грамах GC;
♦ сприяння навчанню в гaлузi европейських дослiджень у вщповщних закладах з обов'язковим розширенням можливостей обмiну студентами, викладачами та науковцями.
З боку GC були зaпочaтковaнi тaкi програми, як «Темпус», «Еразмус Мундус», «Молодь» та шшь Головною метою реаизаци' такого типу програм е розвиток особистюного потенцiaлу людини як одного з основних базових компоненпв цшностей проголошених GC. Попри те, що кожна з iснуючих освiтнiх програм та шщатив мае сво1 специфiчнi особливостi, мiж ними iснуе багато сптьного. Той факт, що GC фiнaнсуе багато програм, aкцiй та irn-цiaтив у сфеpi пщтримки науки, освiти й навчання, мае особливе значення для «штеграци знизу» як необидно! умови подальшо! повноправно! штеграци Укра!ни до GC, у тому чист й до його освгтнього простору. Даний процес може вщбутися набагато швидше, aнiж повноправна полгтична й економiчнa ште-гращя. Концептуaльнi засади «ввропи знань» у межах не тшьки GC уже закладеш, тому залишаеться рухатися в даному напрямку.
Розвиток освпи та освгтшх технологiй вщбуваеться у формат! Болонського процесу, основи якого почали закладатися в вврош вже шсля Друго! свгто-во! вiйни завдяки таким документам: «ввропейська конвенцiя про екшвален-тнiсть дипломiв» (1953 p.) i Протокол до не! (1964 р.), «ввропейська конвен-цiя про еквiвaлентнiсть пеpiодiв ушверситетсько! освiти» (1956 р.), «ввропейська конвенцiя про aкaдемiчне визнання унiвеpситетських квaлiфi-кaцiй» (1959 р.), «Конвенщя про визнання навчальних курав, дипломiв про вищу освгту i вчених ступенiв у державах ввропейського pегiону» (1979 р.), «ввропейська конвенцiя про загальну piвнознaчнiсть термшв ушверситетсько! освiти» (1990 p.) i Конвенцiя про визнання квaлiфiкaцiй (1997 р.), яка стосуеться вищо! освiти в ввропейському pегiонi.
Вщповщно до «Велико! хартй' унiвеpситетiв» (Magna Charta Universitatum) розпочався процес розробки теоретичних i практичних пiдвaлин «ввропи знань». Як свiдчить «Болонська спшьна заява европейських мiнiстpiв освiти»,
Хартiя заклала фундаментальнi принципи Болонського процесу на шляху до етапу, коли вищi навчальш заклади почали б вiдiгравати провiдну роль у побудовi «Простору европейсько! вищо! освгти». Згiдно з тieю ж Спшьною Заявою, цей процес мае неабияке значення, осюльки незалежнiсть i автоно-мiя унiверситетiв дають впевненють у тому, що системи вищо! освiти й науко-вих дослщжень будуть невпинно адаптуватися до нових потреб, до запита су-спiльства i необхiдностi розвитку наукових знань.
Однак досягнення бшьшо! сумюносп та адаптивностi систем вищо! освь ти потребуе безупинного розвитку для того, щоб бути завершеним через курс на виконання конкретних заходiв. 1дея «ввропи знань» е «невщ'емною скла-довою змiцнення й штелектуального збагачення европейських громадян, оскiльки саме така ввропа спроможна надати !м необхiднi знання для про-тистояння викликам нового тисячолiття разом з усвщомленням спiльних цiнностей i належносп до едино! сощально! та культурно! сфери» [5, 34]. Крiм того, у Спшьнш Заявi зазначаеться необхщнють збiльшення конкурен-тоспроможностi европейсько! системи вищо! освiти. Як наголошуеться в документа «Життездатнiсть й ефективнiсть будь-яко! цивiлiзацi! зумовленi принаднiстю, яку !"! культура мае для iнших кра!н. Тож необх1дно мати впевненють, що европейська система вищо! освгти набувае всесвiтнього рiвня при-тягання, який вiдповiдае нашим екстраординарним культурним i науковим традицiям» [6, 26]. У Спшьнш Заявi проголошуеться шдтримка загальних принципiв Сорбонсько! декларащ! й приймаються зобов'язання координу-вати спшьну полiтику щодо даного питання для досягнення в найближчш пер-спективi першорядних цшей створення ввропейського простору вищо! освь ти в усьому свт, а саме:
1. Прийняття системи легко зрозумiлих i сумiсних ступенiв;
2. Прийняття системи, що заснована на двох основних циклах: доступене-вому та шсляступеневому;
3. Впровадження системи кредитiв за типом ECTS — европейсько! системи перезарахування залiкових одиниць трудомiсткостi;
4. Сприяння мобшьносп шляхом подолання перешкод до ефективного здшснення вiльного пересування, для цього:
♦ студентам забезпечуеться доступ до можливосп отримання освгти й практично! подготовки, а також до супутшх послуг;
♦ викладачам, дослiдникам й адмiнiстративному персоналу забезпечуеться визнання й зарахування часу, витраченого на проведення дослiджень, викладання та стажування в европейському регюш без порушення !хшх прав, встановлених законом;
5. Сприяння европейському сшвробггництву в забезпеченш якост1 освгти для розробки сум!рних критерпв та методологiй;
6. Сприяння впровадженню необхiдних европейських погляд1в у вищш осв1т1, особливо щодо розвитку навчальних планiв, мшшститущйного сшв-робггаищва, схем мо61льност1, сп1льних програм навчання, практично! п1дготовки й впровадження наукових дослщжень.
Саме цей документ був пщписаний 29 мшютрами освгги вщ ¡меш сво1х уря-д1в 1 саме вш узгодив спшьш вимоги, критерп й стандарти нацюнальних систем вищо1 освгги. Було домовлено про створення единого освггнього й науко-вого простору до 2010 року [8, 6]. Кр1м того, вищезгадаш першорядш цш фак-тично стали шютьма пщвалинами Болонського процесу.
Наступним елементом, або надбудовою Болонського процесу, стала зустр1ч представниыв бшьш шж 300 европейських вищих навчальних заклад1в 1 1х основних представницьких оргашзацш у м. Саламанка 29—30 березня 2001 року. Метою з1брання була подготовка пропозицш до зустр1ч1 в Праз1 мшю-тр1в вищо1 освгги, яы брали участь у Болонському процеа. На зустр1ч1 було прийнято Конвенцш вищих навчальних заклад1в пщ назвою «Формування ввропейського простору вищо'1 освгги», у якш проголошувались основш цш, принципи й прюритети. Кр1м того, вищ1 навчальш заклади звернулися до уряд1в ¡з проханням полегшувати й заохочувати змши, забезпечувати рамки для координацп й кер1вництва зближенням з урахуванням нацюналь-них 1 европейських особливостей. Вони подтвердили свою здатнють 1 готов-нють шщшвати та шдтримувати прогрес у спшьних спробах [9, 42]:
♦ знайти нове визначення вищо'1 осв1ти й наукових дослщжень для вс1е'1 ввропи;
♦ реформувати й осучаснити програми й вищу осв1ту в ц1лому;
♦ покращувати й форматувати вищу осв1ту на основ1 зб1льшення наукових досл1джень;
♦ створювати взаемоприйнятн1 механ1зми для оцшки, гарантл й пщтвер-дження якосп;
♦ покладатися на загальн1 термши европейського осв1тнього вим1ру й забезпечувати сумюнють р1зних 1нститут1в, програм 1 ступешв;
♦ сприяти мобшьносп студент1в, персоналу й можливост1 працевлашту-вання випускник1в у вврош;
♦ шдтримувати зусилля з модершзацп ушверситепв у кра'нах, де юнують велик проблеми входження в Прост1р европейсько'1 вищо'1 осв1ти;
♦ проводити змши, будучи вщкритими, привабливими й конкурентоспро-можними в вврош та у свш;
♦ продовжувати вважати, що вища осв1та е в першу чергу вщповщальнютю перед суспшьством.
Лог1чним продовженням вже згадано1 зустр1ч1 в Саламанц1 стала зустр1ч представниыв 33 кра1н ввропи в чеськш столиц! 19 травня 2001 року. Саме тут було подписано Празьке комюшке «До зони европейсько1 вищо1 освгги», де було проголошено пщтвердження п!дтримки принцип!в Болонсько! дек-лараци й зобов'язань щодо створення Простору европейсько1 вищо1 осв!ти. М!н!стри знову подтвердили необходнють «продовження зусиль ¡з п!дтримки моб!льност1 для того, аби дозволити студентам, викладачам, досл!дникам ! апа-рату керування скористатися позитивами Простору европейсько1 вищо1 освь ти, що включае демократичн! ц!нност!, розма1ття систем вищо1 осв!ти, р!зно-маштнють культур ! мов» [10]. Було взято до уваги Конвенцш европейських
вищих навчальних закладiв, прийняту в Саламанцi, г рекомендацГ! КонвенцГ! европейських студент1в тощо.
М1н1стри визначили потребу у сшвпращ щодо подолання труднощ1в, пов'язаних 1з транснац1ональною освгтою, а також у забезпеченн1 шслядиплом-ного навчання. Вони подтвердили думку, що вища осв1та «...е 1 залишаеться гро-мадянським обов'язком» [11, 46]. Мшютри звернули увагу на так1 позицГ!:
1. Навчання протягом усього життя. Нев1д'емний елемент ввропейського простору вищо! осв1ти для подолання проблеми неконкурентоспромож-ност1, застосування нових технологш та пол1пшення едност1 суспшьства тощо.
2. Вищ1 навчальн1 заклади й студенти. Дощльне !х залучення як компетен-тних, активних 1 конструктивних партнер1в до участ1 й впливу на органь зац1ю 1 зм1ст вищо! осв1ти. Важливо брати до уваги соц1альний аспект Болонського процесу.
3. Пол1пшення привабливост1 ввропейського простору вищо! освгти для студент1в як европейських так 1 шших кра!н. У цьому контекст1 було закликано до ще б1льшо! сп1впрац1 м1ж европейськими кра!нами на шляху подолання можливих труднощ1в 1 перспектив транснащонально! осв1ти. 19 травня 2005 року в норвезькому м1ст1 Берген на Конференци м1н1стр1в
кра!н ввропи Укра!на приедналася до Болонського процесу, зобов'язавшись внести вщповщш зм1ни в нащональну систему осв1ти та приеднатися до роботи над визначенням прюритетав у процес1 створення единого европей-ського простору вищо! освгти до 2010 року.
Таким чином, Болонський процес — це багатогранний напрямок посту-пу европейсько! сп1льноти на шляху до всеб1чного розвитку, ун1ф1кац1! та гармошзаци осв1ти та осв1тн1х технологш, який не передбачае створення повнютю Гдентичних систем осв1ти в р1зних кра!нах. В1н призначений лише для змщнення взаемозв'язк1в та покращення взаеморозумшня м1ж р1зними осв1тн1ми системами.
Означений процес характеризуеться сукупнютю крок1в европейсько! сп1льноти на шляху створення спшьного Простору европейсько! вищо! осв1-ти до 2010 року. На сьогодш 45 европейських кра!н, включно з Укра!ною, е його учасниками.
Сл1д зазначити, що ще в 1973 року Д. Белл наголошував на пщвищенш рол1 ун1верситет1в (або яко!сь 1ншо! форми шституту знань) як джерела шновацш та знань. Укра!нська держава не може залишатися осторонь процес1в глоба-л1зацГ! св1тово! системи. Це зумовлено кшькома причинами:
♦ феномен шформацшно! революцГ!, пов'язаний 1з трансформац1ею свгто-глядно! парадигми, яка докор1нно змшюе уявлення людини про себе, сво! можливост1, перспективи, роль та м1сце в загальному Гсторичному проце-с1. У зв'язку з цим пщвищуються вимоги до Гнтелектуального розвитку пере-с1чного громадянина, 1нтенсиф1кац1! 1нформац1йних процес1в тощо;
♦ у всьому свт зростае роль осв1ти як «духовного виробництва». Акцентування уваги з боку держави на розвиток освгти стае передумовою входження кра!ни в розряд найрозвинупших держав;
♦ у зв'язку з «шформацшним вибухом» шформащя й знання перетворюють-ся на стратепчний ресурс виробництва. Розробка, володшня й розпо-рядження ними забезпечуе кра1ш ключов1 позицп у свт;
♦ р1зкий стрибок у розвитку засоб1в комушкаци та обробки шформацп (створення комп'ютер1в, комп'ютерних мереж, факсимильного зв'язку тощо) пщвищуе вимоги до освгги й освггян.
Досвщ европейських держав може мати суттеве значення для укра!нсько! освгги, однак не слщ обмежуватися лише 1хшми доробками, адже багато-функцюнальшсть (ушверсальнють) та р1зномаштнють сучасно1 системи знань у даному контекста, а також осягнення нових метода дослщження, можуть бути ефективними для синтезу знань та шдход1в для «освггнього прориву», якого потребуе укра1нська освггня система. Освгга, яка б вщповщала вам викликам глобал1зацп, — мобшьна, досконала та динам1чна; не обмежена певними догмами, що заважають цшсно й адекватно сприймати св1т XXI столгття, — це та мета, на яку мае ор1ентуватися Укра1на.
Лiтература:
1. Спшьна декларац1я про гармонiзацiю архлектури европейсько! системи вищо! освь ти // Болонський процес у фактах i документах (Сорбонна — Болонья — Саламанка — Прага — Берлш) / Упорядники: Степко М. Ф., Болюбаш Я. Я., Шинкарук В. Д., Грубiнко В. В., Бабин I. I. — Тернопшь: Видавництво «Економ1чна думка» ТАНГ, 2003. - 60 с.
2. Спшьна заява (декларац1я) европейських мшс^в освiти. Болонья, Iталiя, 19 червня 1999 року // Болонський процес у фактах i документах (Сорбонна — Болонья — Саламанка — Прага — Берлш) / Упорядники: Степко М. Ф., Болюбаш Я. Я., Шинкарук В. Д., Грубiнко В. В., Бабин I. I. — Тернопшь: Видавництво «Економiчна думка» ТАНГ, 2003. — 60 с.
3. Спшьна декларац1я мiнiстрiв освгги бвропи. Болонья, Ггал1я, 19 червня 1999 року // Болонський процес: Документи / Укладачк Тимошенко З. I., Гапон А. М., Палеха Ю. I. — К.: Вид-во бвроп. ун-ту, 2004. — 169 с.
4. Офщшний сайт Мiнiстерства закордонних справ. http: //www.mfa.gov.ua/mfa/ua/pub-lication/content/5743.htm
5. Спiльна декларацiя мшютрГв освгш бвропи. Болонья, Iталiя, 19 червня 1999 року / / Болонський процес: Документи / Укладачк Тимошенко З. I., Гапон А. М., Палеха Ю. I. — К.: Вид-во бвроп. ун-ту, 2004. — 169 с.
6. Спшьна заява (декларац1я) европейських мМстр1в освгш., Болонья, 19 червня 1999 року // Болонський процес у фактах i документах (Сорбонна — Болонья — Саламанка — Прага — Берлш) / Упорядники: Степко М. Ф., Болюбаш Я. Я., Шинкарук В. Д., Груб1нко В. В., Бабин I. I. — Тернопшь: Видавництво «ЕкономГчж думка» ТАНГ, 2003. — 60 с.
7. Спшьна декларацiя мшютр1в освгш бвропи. Болонья, !тал1я 19 червня 1999 року // Болонський процес: Документи / Укладачк Тимошенко З. I., Гапон А. М., Палеха Ю. I. — К.: Вид-во бвроп. ун-ту, 2004. — 169 с.
8. Журавський В. С. Глобальш проблеми розвитку освгш та особливосп !х прояву в Укрш'ш // Проблеми модершзаци освгш Украши в контексп Болонського процесу:
Матерiали I Всеукрашсько1 наук.-практ. конф., Ки!в, 20—21 лютого 2004 р. / Редкол.: Тимошенко I. I. (голова) та íh. — К.: Вид-во бвроп. ун-ту, 2004. — 197 с.
9. Конвенц1я вищих навчальних закладiв «Формування бвропейського простору вищо1 освии». Саламанка, березень 2001 року // Болонський процес: Документи / Укладачi: Тимошенко З. I., Гапон А. М., Палеха Ю. I. — К.: Вид-во бвроп. ун-ту, 2004. — 169 с.
10. Комюшке зустрiчi европейських мiнiстрiв, вщповщальних за вищу освiту «На шляху до европейського простору вищо! освии». Прага, 19 травня 2001 року // Болонський процес: Документи / Укладачк Тимошенко З. I., Гапон А. М., Палеха Ю. I. — К.: Вид-во бвроп. ун-ту, 2004. — 169 с.
11. Конференцiя мшк'щв вищо1 освiти бвропи «На шляху до европейського простору вищо! освии». Прага, травень 2001 року // Болонський процес: Документи / Укладачк Тимошенко З. I., Гапон А. М., Палеха Ю. I. — К.: Вид-во бвроп. ун-ту, 2004. — 169 с.
12. Освинш портал з впровадження Болонського процесу. http://www.osvita.org.ua/ bolog-na/vprov/?PHPSESSID=5b94667bdbe0e8c6159aab9fd82b9905
13. Global Perspectives for Educatiors by Carlos F. Diaz, Byron G. Massialas, John
A. Xanthopoulos. - Publishers Allyn and Bacon. - 1998. - 224 p. (p. 3-4)
14. Програма дш щодо реалiзацii положень Болонсько! деклараци в системi вищо! освь ти i науки Украши: Наказ Мшютерства освiти i науки Украши, № 49, 23.01.2004 р. // Освгга. - 2004, 11-18 лютого.
15. Андрущенко В. П. Вища освгга в контекстi глобалiзацii // Актуальш фшософсьы та культурологiчнi проблеми сучасносп / Кшвський нацiональний лiнгвiстичний ушвер-ситет. - К., 2002. - Вип. 9. - С. 3-12.
16. Андрущенко В. П. Основш тенденцй розвитку вищо1 освiти Украши на рубежi столiть (спроба прогностичного аналiзу) // Вища освiта Украши. - 2001. - № 1. - С. 11-17.
17. Андрущенко В. П. Модершзац1я педагопчно! освии Украши в контекстi Болонського процесу // Вища освпа Украши. - 2004. - № 1. - С. 5-15
18. Стратепя реформування освии в Украшк Рекомендацй' з освпньо! полiтики / За ред.
B. Андрущенка. - К.: КЛ.С., 2003. - 296 с.
19. Журавський В. С. Вища освиа як фактор державотворення i культури в Укра1ш. - К.: Ih Юре, 2003. - 416 с.
20. Журавський В. С., Згуровський М. З., Болонський процес: головш принципи вход-ження в бвропейський простр вищо! освiти. - К.: Поли"ехшка КТУУ, 2003. - 195 с.
21. Кремень В. Г. Освиа й наука Украши: шляхи модершзаци (факти, роздуми, перспек-тиви). - К.: Знання Украши, 2003. - 186 с.
22. Корсак К., Поберезька Г. Свп" i rim «Болонського процесу» // Науковий сви. - 2003.-№ 12. - С. 8-9
Олег Чабала. Болонский процесс как одна из основных тенденций глобализации современного образования
В статье исследуется Болонский процесс как одно из измерений глобализации образования и роль в нем Украины. Процесс характеризуется как одна из самых важных тенденций глобализации в образовании, как эра унификации и плюрализации. В работе рассматривается конструкт «Европа знаний» с точки зрения развития новых приоритетов в образовании в глобальную эру.
Oleg Chabala. Bologna Process as One of the Main Tendencies of the Modern Education's Globalization
The article considers Bologna process as one of the dimensions of globalization in education and the role of Ukraine in it. The process is characterized as one of the most important tendencies of globalization in education, as an era of unification and pluralization. The paper discusses the concept «Europe of knowledge» from the point of view of new priorities in education in a global era.
