CC BY
61
Украгнський нейрохгрурггчний журнал, №4, 2008
47
УДК 616.832.17-006.483-089-07
Найближч1 та вщдалеш результаты xipypriHHoro лжування епендимом кшського хвоста Слинько G.I., Карлгйчук О.Г.
1нститут нейpoхipypгiü iM. акад. А.П. Ромоданова АМН УкраКни, м. Кш'в Проанал1зован1 результати обстеження та xipypri4Horo лшування 74 хворих з епендимомами KiHCbKoro хвоста (КХ), оперованих в перюд з 1988 по 2007 р. Спостереження були подшеш на äBi групи: з 1988 по 1997 i з 1998 по 2007 р. Bei пухлини були штрадуральш За лoкалiзацieю пухлини розподшеш на: епендимоми, що ростуть з термшальних вiддiлiв спинного мозку (СМ) — конусу, ешконусу та пухлини, що екзофино поширюються серед коршщв КХ каудально; епендимоми, первинно розташоваш серед кopiнцiв КХ, i таю, що частше виникають на юнцевш нитцi. Повне (тотальне) видалення пухлини здшснене у 64,86% хворих, в тому чи^ единим блоком — у 25,68%, шляхом кускування — у 39,19%. Субтотально пухлини видаленш у 31,08% хворих, частково — у 2,7%. Рецидив вщзначений у 9 (12%) хворих, продовжений рют — у 7 (9%).
Ключoвi слова: термiнальний eiddw спинного мозку, епендимоми, хiрургiчне лтування.
Епендимоми дшянки КХ i юнцево! нитки СМ належать до нейроектодермальних пухлин, !х частота становить 50-60% в структурi Bcix новоутворень СМ [1, 4, 12] i 90% — в cтруктурi пухлин дiлянки КХ i юн-цево! нитки СМ [12]. Найчаслше епендимоми дiлянки КХ i кшцево1 нитки СМ проявляються у хворих вшом 35 рокiв, часлше у чоловiкiв. Чим молодший вш хворого, тим чаcтiше визначають епендимоми з дедиференцшованими ознаками росту [5, 6].
Незважаючи на наявнicть численних методiв дiагноcтики епендимом дiлянки КХ i ^н^во! нитки СМ, у 93% хворих шд час первинного звернення з верифшованим дiагнозом пухлини на рiвнi КХ вияв-ляють неврологiчний дефiцит рiзно! вираженоcтi [7, 8]. Тривал^ть icнування захворювання до моменту гоcпiталiзацi! хворого в нейроxiрургiчний cтацiонар становить у середньому 4,8 року. Найбшьш частою причиною незадовшьних результатiв лiкування епендимом конусу СМ i корiнцiв КХ е запiзнG виконання оперативного втручання через складносл раннього виявлення цих пухлин [10].
Крiм того, оперативш втручання часто супро-воджуються травмуванням конусу - ешконусу СМ, коршщв КХ, що спричиняе поглиблення невроло-пчного дефiциту, погiршення якоcтi життя хворих [3, 12]. Недостатне знання взаемовщносин пухлин ще! локалiзацi! з мапстральними судинами СМ, якi часто е мапстральними для зон кровооб^у ешконусу, конусу, у деяких ситуащях зумовлюе над-мiрний радикалiзм, в iншиx — обмежуе оперативне втручання субтотальним, а iнодi частковим вида-ленням пухлини [9, 11]. Нерадикальне видалення епендимоми КХ е причиною виникнення рецидиву бшьш нiж у 20% спостережень. Повторш операцп виконують на тлi рубцево-спайкового процесу, який значно знижуе !х радикальнicть [2, 4]. Таким чином, лiкування нейроектодермальних пухлин КХ е складною i неоднозначно виршеною проблемою сучасно1 нейроонкологп.
Матер1али та методи дослщження. В основу роботи покладеш данi, основаш на аналiзi клiнiчного матерiалу 74 хворих, яких лшували в клшщ в перiод з 1988 по 2007 р. Вш пацiентiв у середньому 35 роюв, у тому чиcлi жiнок — 38 роюв, чоловШв — 33 роки. Наймолодшому пацiенту було 7 рокiв, найстаршому — 68 рокiв. Стандартна похибка та вщхилення в уciй вибiрцi хворих становили вiдповiдно 1,76 i 15,12, медiана — 33.
Методи дiагноcтики та кiлькicнi показники, за-cтоcованi у доcлiдженнi, предcтавленi у табл. 1, 2.
Таблиця 1. Методи д!агностики епендимом КХ.
Метод д1агностики К1льк1сть хворих
абс. %
Спондилограф1я 17 29,97
М1елограф1я 15 20,27
Магтторезонансна томограф1я 42 56,76
Разом... 74 100
Таблиця 2. Поеднаш методи д!агностики при епен-димомах КХ.
Методи д1агностики К1льк1сть хворих
абс. %
Спондилограф1я + МРТ 2 2,7
М1елограф1я + МРТ 3 4,05
М1елограф1я + спондилограф1я 6 8,11
Разом... 74 14,86
Bci XBopi onepoBaHi. До I групи включен! 36 хворих, оперованих у перюд 1988-1997 pp., до II групи — 38 хворих, оперованих у перюд 1998-2007 рр. Безпосередш результати оцшеш в раннш шсляо-перацшний перюд та перед виписуванням хворого, вщдалеш — у строки ввд 1 до 8 роюв.
Результати та ¿х обговорення. B дшянщ КХ i юнцево! нитки СМ переважали мшсопашлярш епендимоми, !х виявляли у 45% хворих, за ступенем анаплазп класифшували за GRADE I. Анапластичш епендимоми спостер^али у 34% хворих, за GRADE III. Клггинно-вщростковий вар!ант епендимом вщ-значений у 15% хворих, пашлярний — у 7%, обидва пстолопчш вар!анти класифшували за GRADE II [5] (рис. 1).
За топографоанатом!чним розташуванням епендимоми КХ i юнцево! нитки СМ розподшеш за запропонованою нами схемою (табл. 3):
- епендимоми верхнього вщдшу КХ (Txn-L:),
- епендимоми середнього вщдшу КХ (Ln-LIV),
- епендимоми нижнього вщдшу КХ (LV-SII),
- епендимоми коршщв КХ, що шнервують ано-гeнiтaльну зону (SIII-SV),
- епендимоми екстрадурально! частини юнцево! нитки КХ або крижового каналу.
Найчаспше довжина пухлин вщповщала тaкiй 1-2 хpeбцiв (табл. 4).
Для дiaгнocтики епендимом КХ i юнцево! нитки СМ використовували спондилографш, мiGлoгpaфiю, КТ та МРТ попереково-крижово! дшянки хребта i СМ. Методом вибору в дiaгнocтицi епендимом КХ е
Рис.
5G 45 4G 35 3G 25 2G 15 1G 5 G
Пстобiологiчний тип
□ анапластична □ штинно-в щросчаста
□ м ксопаптярна Шпаптярна
1. Poзпoдiл eпeндимoм зa гicтoлoгiчним типoм
44,6
33,8
14,9
— 6,7
Табл. 3. Poзпoдiл eпeндимoми КХ i
xвopиx зaлeжнo вiд poзтaшyвaння кiнцeвoï нитки СМ.
Pine^ КХ Кiлькicть xnopnx
a6c. %
txii-li 9 12,1б
lii-liv 15 20,27
VS„ 1 1,35
siii-sv 1 1,35
T —т xii iv 21 28,38
txii-sii 21 28,38
txii-sv 1 1,35
sii-sv 5 б,7б
Paзoм... 74 100
Таблиця 4. Poзпoдiл xвopиx зaлeжнo вiд кiлькocтi pinnir; СМ, щo зиймили пyxлинa.
Кiлькicть pinrnn, Кiлькicть xnopnx
щo зaймac пулиня a6c. %
Один 23 31,08
Двa 18 24,32
Tpи 12 1б,22
Чoтиpи 5 б,7б
П'ять б 8,11
Шicть 4 5,41
С1м 1 1,35
В1им 3 4,05
Двв'ять 2 2,70
Paзoм... 74 100
poзтaшyвaння пo вiднoшeнню дo СМ. В eпeндимoмaх пoляpнi кicти мaйжe зaвжди iдeнтифiкyютьcя, пpo-тe, в eпeндимoмaх KX ïx мeншe, нiж в eпeндимoмaх шийнoгo тa гpyднoгo вщдШв СМ. Taкoж визнaчaють гeтepoгeннe пocилeння кoнтpacтнocтi iнтpaтyмopaль-них кicт тa вoгнищ нeкpoзy. Спeцифiчнi oзнaки piзниx гicтoлoгiчниx вapiaнтiв eпeндимoм нe виявлeнi, xo4a нaявнicть кicт, вoгнищ нeкpoзy тa кpoвoвиливiв мoжe cвiдчити пpo cтyпiнь aнaплaзiï пухлини.
Пpи пopiвнянi дaниx KT i MPT eпeндимoми KX i кiнцeвoï нитки СМ peзyльтaти MPT дoзвoляють ^a-шр вивчити cтpyктypнi змiни СМ, тoчнiшe визнaчити poзмipи пухлини, ïï зв'язoк з кopiнцями тa СМ.
В мoмeнт вepифiкaцiï дiaгнoзy бiльш шж y 90% xвopиx виявляють нeвpoлoгiчнi cимптoми y cтaдiï дeкoмпeнcaцiï. Äo oпepaцiï нeвpoлoгiчний cимптoмo-кoмплeкc включaв пopyшeння пipaмiднoï cиcтeми, вeгeтaтивнoï нepвoвoï cиcтeми тa нoцицeптивнoï cфepи, Шo пpoявлялocя бoльoвим cиндpoмoм piзнoï виpaжe-нocтi. Пipaмiднi poзлaди xapaктepизyвaлиcя pyxoвими пopyшeннями вiд плргп дo лeгкoгo пapeзy м'язiв ниж-нix кiнцiвoк, ceнcopними poзлaдaми, шo пpoявлялиcя змiнaми глибoкoï тa пoвepxнeвoï чyтливocтi. MoTOpKo-ceнcopнi poзлaди виявлeнi y 35,14% xвopиx. Beгeтaтивнi пopyшeння xapaктepизyвaлиcя диcфyнкцieю opгaнiв мaлoгo тaзa y виглядi зaтpимки a6o нeтpимaння ce-чoвипycкaння тa дeфeкaцiï, piдшe — iмпoтeнцieю y чoлoвiкiв, тpoфiчними poзлaдaми, зoкpeмa, гiпoтpoфiGЮ м'язiв кiнцiвoк, тpoфiчними виpaзкaми. Taкi cимптoми вiдзнaчeнi y 39,18% xвopиx (pue. 2).
3G
25
IS
a 2G
15
1G
26
24
MPT, яка зacтocoвaнa y 5б,7б% xвopиx. Епeндимoми KX i кiнцeвoï нитки СМ, як пpaвилo. xaparcrep^y-ютьcя iзoiнтeнcивним MP-cигнaлoм, гiпoiнтeнcивним cигнaлoм y T-1 звaжeнoмy peжимi i гiпepiнтeнcивним — y T-2 звaжeнoмy peжимi. T-1 peжим зaбeзпeчyG мopфo-тoпiчнe зoбpaжeння пухлини. ^и eпeндимo-мax кiнцeвoï нитки СМ oдним з вaжливиx дiaгнocтич-них ^ш^пв e poзшиpeння xpeбтoвoгo таталу i/a6o кiнцeвoï нитки, пpи цьoмy нeoбxiднo здiйcнювaти дo-cлiджeння y двox плoшинax: aкciaльнiй i caгiтaльнiй. Зacтocyвaння T-1 peжимy тaкoж нaдae iнфopмaцiю пpo нaявнicть пухлинних юст, жиpy i гeмocидepинy.
Епeндимoми СМ зa дaними MPT xapa^ep^y-ютьcя oднopiднoю кoнтpacтнicтю, cимeтpичнicтю
1 2 3 4 5 6 7 В Симптоми
1 — B^cyrai
2 — Сeнcopнi пopyшeння
3 — Beгeтaтивнi пopyшeння
4 — Moтopнi пopyшeння
5 — Moтopнi тa вeгeтaтивнi пopyшeння
6 — Moтopнi тa ceнcopнi пopyшeння
7 — MoTOprn, ceнcopнi тa вeгeтaтивнi пopyшeння
8 — Сeнcopнi тa вeгeтaтивнi пopyшeння
Рис. 2. Poзпoдiл xвopиx дo oпepaцiï зaлeжнo в1д вид1в нeвpoлoгiчниx cимптoмiв, cпpичинeниx eпeндимoмoю.
Poзлaди нoцицeптивнoï cфepи пpeдcтaвлeнi пepeвaжнo кopiнцeвим бoльoвим cиндpoмoм вiд ш-тeнcивнoгo дo нeзнaчнoгo. В ycix xвopиx дo oпepaцiï вiдзнaчaли piзний зa виpaжeнicтю бoльoвий cиндpoм (pue. 3).
Пiд 4ac oпepaтивнoгo втpyчaння з пpивoдy рпрн-димoм KX в ycix xвopиx викopиcтoвyвaли зaднiй дocтyп з типoвoю лaмiнeктoмieю, мeдiaльнoю фace-тeктoмiGЮ. Kiлькicть видaлeниx ocтиcтиx вiдpocткiв, дуг зaлeжaлa вщ poзмipiв пухлини плюc пo oднoмy вишр тa нижчр piвня пухлини. Як пpaвилo, дoвжинa eпeндимoми дopiвнювaлa виcoтi oднoгo xpeбця (y
7
7
5
б
1
1
G
40
37 37
29
0 0 5 0
45 40 35
а 30
о
3 25
Л 20
о
'5 15
-о
| 10 5 0
Вщсутнш Незначний Поилрний 1нтенсивний Вирaженiсть болю □ дооперацп ■ п1сля операцИ'
Рис. 3. Виражетсть больового синдрому у хворих до 1 тсля операцп.
31,08% спостережень), проте, 1нод1 — п'яти (у 8,11%), шести (у 5,41%) 1 навггь дев'яти (у 2,7%) хребщв. У таких ситуациях виникали певн1 труднощ1 шд час видалення пухлини, зокрема, тверда оболонка СМ була стоншена, легко рвалася, 1нод1 важко в1дд1ля-лась в1д капсули пухлини. За наявност супутнього арахно!диту вона могла бути спаяна з коршцями КХ 1 капсулою пухлини. Тверду оболонку СМ розсшали обережно, уникаючи одночасного розкриття арахно!-дально! оболонки 1/або капсули пухлини, осюльки це ускладнювало видалення пухлини 1 спричиняло значну кровотечу. Для видалення епендимом КХ 1 к1нцево! нитки СМ застосовували два методи, одно-полюсний та двополюсний. За двополюсного методу основним етапом було поступове в1дд1лення обох полюс1в пухлини в напрямку до !! середньо! частини; за однополюсного — пухлину видаляли поступово в1д одного полюса до ¡ншого. Шсля цього важливо було знайти судини, що живлять 1 дренують пухлину. Нами визначеш два типи живлення 1 дренування епендимом КХ 1 к1нцево! нитки СМ — ростральний 1 каудальний. Однополюсний метод видалення пух-лини застосований у 33,78% хворих, двополюсний — у 54,05% (табл. 5). За даними безпосередшх та в1ддалених результат1в х1рург1чного л1кування метод видалення епендимоми КХ не впливав на результати л1кування.
Загальноприйнято! думки щодо радикальност1 видалення епендимоми в д1лянц1 КХ 1 к1нцево! нитки СМ немае. Б1льш1сть досл1дник1в вважають за необ-
Таблиця 5. Методи х!рурйчного видалення епендимом КХ I кшцево! нитки СМ.
Методи видалення пухлини К1льк1сть хворих
загальна I групи II групи
Двополюсний 40 19 21
Однополюсний 25 14 11
х1дне максимально повне видалення пухлини, з чим ми значною м1рою погоджуемось на п1дстав1 анал1зу результат1в власних спостережень. Повне (тотальне) видалення пухлини досягнуте у 64,86% хворих, в тому числ1 единим блоком — у 25,68%, шляхом кус-кування — у 39,19%; субтотально пухлини видаленш у 31,08%, частково — у 2,7%.
Пор1вняльний анал1з даних двох груп хворих св1дчив, що радикальн1сть видалення епендимом д1лянки КХ не зб1льшилася, проте, результати х1рург1чного лшування були кращими в II груш, що зумовлене переважним застосуванням сучасних х1рург1чних технолог1й (зб1льшення операц1йного поля завдяки використанню оптичних прилад1в, ви-користання м1крох1рург1чно! техн1ки та кав1тац1йного ультразвукового аспиратора) (рис. 4, табл. 6).
Позитивний результат л1кування епендимом КХ досягнутий у 62,16% хворих, у них не спостер1гали пог1ршення невролог1чного статусу п1сля операц1!, в1дзначен1 позитивн1 тенденц1!, про що св1дчило покращання якост1 життя з 61,74 до 62,82 бала (за розробленою шкалою). З безпосередн1х незадов1льних результат1в сл1д в1дзначити поглиблення невролог1ч-ного дефициту, особливо у вегетативной сфер1 (розла-ди функций органов таза) (рис. 5, табл.7).
Рецидив пухлини виявлений у 9 (12%) хворих, продовження росту — у 7 (9%), дан1 в1дсутн1 в 1 (1,35%). Кшьюсть рецидивов залежно в1д радикаль-ност1 видалення пухлини наведена на рис. 6.
Тривал1сть пер1оду м1жрецидивно! рем1с1! ста-новила у середньому 3,25 року. Вс1м хворим, яю звернулися повторно, проведене обстеження з вико-ристанням сомато-невролог1чних та нейров1зуал1зу-ючих метод1в, переважно МРТ хребта та СМ на в1д-пов1дних р1внях. У 8 з 10 хворих рецидив епендимом
30
25
§20 а
о щ
2 15
Е
о
§10
.5
5
1
0
12
11
22
26
11
|
Даш вщсутш Субтотальне Тотальне Часткове Рaдикaльнiсть операцп
□ 1988-1997 рр. □ 1998-2007 рр.
Рис. 4. Радикальшсть видалення епендимом КХ у хворих I та II груп.
Таблиця 6. Методи х!рурйчного лтування епендимом д!лянки КХ та СМ.
0
Показник К1льк1сть хворих
загальна I групи II групи
Радикальн1сть видалення пухлини часткове — 2 субтотальне — 23 тотальне — 48 часткове — 1 субтотальне — 12 тотальне — 22 часткове — 1 субтотальне — 11 тотальне — 26
Застосування мшрох1рурпчних шструмент1в 47 11 36
Застосування оптики 47 11 36
Застосування С^А 23 2 21
Зашивання твердо! оболонки СМ 60 23 37
§
а
о щ
х -о S
о £ -о .5
40 35 30 25 20 15 10 5 0
2
J=L
4
17
35
2
J=L
1
2
3
6
7
45 Симптоми
1 — Без невролопчного дефщиту
2 — Сенсорт порушення
3 — Вегетативт порушення
4 — Моторш порушення
5 — Моторш та вегетативт порушення
6 — Моторш та сенсорт порушення
7 — Моторш, сенсорт та вегетативт порушення
8 — Сенсорш та вегетативш порушення
Рис. 5. Розпод1л хворих п1сля операцп залежно в1д виду невролог1чних прояв1в епендимом.
Таблиця 7. Оцшка якост життя хворих безпосеред-ньо шсля операцп.
KiëbêicTb бал1в Частота виявлення, %
до операцп шсля операцп
100 — 2,3
90 3,5 —
80 1,1 —
70 8,2 7
60 8,2 4,7
50 30,5 20
40 1,1 2,3
30 31,7 48,2
20 5,8 3,5
10 9,4 11,7
4
х а
§ 3
-о
! 2
-о
.5
* 1
4
4
0
0
0 0
2
5
ти л1кування залежно в1д частоти застосування м1крох1рург1чно1 техн1ки, оптичних прилад1в та ультразвукового асп1ратора, а, в1дпов1дно, 1 в1ддален1 результати, зокрема, частоту рецидив1в епендимом можливо припустити доц1льн1сть використання су-часних м1крох1рург1чних технолог1й.
Тривал1сть рем!сп за продовження росту епендимом КХ 1 к1нцево1 нитки СМ становила у серед-ньому 2,8 року. Хворим проведене обстеження з використанням сомато-невролог1чних, та нейров1зу-ал1зуючих метод1в, переважно МРТ хребта та СМ на в1дпов1дному р1вн1. У 7 хворих з 9 продовження росту пухлини в1дзначене у перш1й декад1 досл1дження за даними г1столог1чного досл1дження переважала анапластична епендимома (у 7 спостереженнях), у 2 — виявлена м1ксопап1лярна епендимома. Найб1льша к1льк1сть операц1й — 5 в одного хворого. Вс1 епен-димоми видаляли субтотально. Однополюсний метод застосований у 3 хворих, двополюсний — у 4.
Як1сть життя хворих за даними анал1зу безпо-середн1х та в1ддалених результат1в оперативного л1кування епендимом КХ 1 к1нцево: нитки СМ пол1п-шилася (табл. 7, 8), як за виникнення рецидив1в, так 1 продовження росту пухлини. 3 часом з неза-дов1льно1 (10-30 бал1в) як1сть життя стала задов1ль-ною (40-80 бал1в).
Таблиця 8. Оцшка якост життя хворих у безпосе-
редньому та вщдаленому пер1од1 шсля операщь
Результати оперативного лтування Як^ть життя, балiв за наявност
рецидивiв продовженого росту
Безпосередт 36,0 32,2
Вщдалеш 40,0 41,1
34 К!льк!сть рецидивов □ Субтотальне □ Тотальне □ Дан1 в1дсутш
Рис. 6. Кшьшсть хворих, у яких виник рецидив, залежно в1д радикальност1 видалення епендимом КХ.
КХ виник у перший пер1од досл1дження (1988-1997 рр.). 3а г1столог1чним вар1антом переважали анап-ластичн1 епендимоми, найб1льша к1льк1сть повторних втручань — 4 в одного хворого, вс1 пухлини видален1 тотально, у 8 з 10 випадк1в — шляхом кускування. У хворих з епендимомами КХ, у яких виник рецидив, двополюсний метод видалення застосований у 4, однополюсний — також у 4. Анал1зуючи результа-
3адов1льн1 результати х1рург1чного л1кування епендимом КХ досягнут! у 62,16% спостережень, при цьому в1дзначали регрес невролог1чних симптом1в, що сприяло покращанню якост1 життя. Частота задов1льних результат1в була б1льшою у хворих, яких л1кували у пер1од з 1998 по 2007 р., частота рецидив1в зменшилась у 4 рази у пор1внянн1 з такою у пер1од 1988-1997 р. завдяки застосуванню сучасних х1рург1чних технолог1й на 26%. Частота рецидив1в та продовженого росту епендимом КХ 1 к1нцево1 нитки СМ становила в1дпов1дно 14 та 12%. Рецидиви спостер1гали переважно за анапластич-ного вар1анту епендимом, як1 видаляли тотально шляхом кускування. Видалення епендимом КХ 1 к1нцево: нитки СМ з використанням однополюсного чи двополюсного методу не впливае на безпосередн1 та в1ддаленн1 результати л1кування. Частота реци-див1в п1сля видалення епендимом тотально единим блоком становила 2,7%, тотально шляхом кускування — 10,81%. Отже, х1рург1чне втручання з приводу епендимом КХ 1 к1нцево: нитки СМ з тотальним :х видаленням е ефективним методом контролю над захворюванням.
Список лгтератури
1. Евзиков Г.Ю., Фомичев В.Г. Хирургическое лечение интрадуральных экстрамедуллярных спинальных опухолей // Нейрохирургия. — 2004. — №2. — С.3-7.
2. Akyurek S., Chang E.L., Yu T.K. et al. Spinal myxopap-illary ependymoma outcomes in patients treated with surgery and radiotherapy at M.D. Anderson Cancer Center // J. Neurooncol. — 2006. — P.177-183.
3. Cihangiroglu M., Hartker F.W., Lee M. еt al. Intraosseous sacral myxopapillary ependymoma and the differential
6
2
6
5
1
1
0
diagnosis of sacral tumors // J. Neuroimag. — 2001. — V.11.
— P.330-332.
4. Fassett D.R., Schmidt M.H. Lumbosacral ependymomas: a review of the management of intradural and extradural tumors // Neurosurg. Focus. — 2003. — V.15, N5.
— Art.13.
5. The WHO Classification of Tumours of the Central Nervous System. — 4th ed. G.N. Fuller // Arch. Pathol. Lab. Med. — 2008. — V.132. — P.906.
6. Kocak Z., Garipagaoglu M., Adli M. et al. Spinal cord ependymomas in adults: Analysis of 15 cases // J. Exp. Clin. Cancer Res. — 2004. — V.23, N2. — P.201-206.
7. Merchant T.E., Fouladi M. Ependymoma: new therapeutic approaches including radiation and chemotherapy // J. Neuro-Oncol. — 2005. — V.75. — P.287-299.
8. Ming-Tak Ho D., Hsu C., Wong T., Chiang H. A clinico-pathologic study of 81 patients with ependymomas and proposal of diagnostic criteria for anaplastic ependymoma // J. Neuro-Oncol. — 2001. — V.54. — P.77-85.
9. Nakama S., Higashi T., Kimura A. et al. Double myxopapil-lary ependymoma of the cauda equina // J. Orthop. Sci.
— 2005. — V.10. — P.543-545.
10. Rickert C.H., Kedziora O., Gullotta F. Ependymoma of the cauda equina // Acta Neurochir. — 1999. — V.141.
— P.781-782.
11. Turgut M., Ak H., Ozkara E. Filum terminale ependymoma with intratumoral and spinal subarachnoid hemorrhage // Surg. Neurol. — 2006. — V.66. — P.646-647.
12. Wager M., Lapierre F., Blanc J.L. et al. Cauda equina tumors: a French multicenter retrospective review of 231 adult cases and review of the literature // Neurosurg. Rev.
— 2000. — V.23. — P.119-129.
Ближайшие и отдаленные результаты хирургического лечения епендимом конского хвоста Слынъко Е.И., Карлейчук А.Г.
Проанализированы результаты обследования и хирургического лечения 74 больных с эпендимомами конского хвоста, оперированных в период с 1988 по 2007 г. Все опухоли были интрадуральные. По локализации опухоли распределены на: эпендимомы, растущие из терминальных отделов спинного мозга (конуса, эпико-нуса) и экзофитно распространяющиеся среди корешков конского хвоста каудально; эпендимомы, первично расположенные среди корешков конского хвоста и чаще всего возникающие на конечной нити. Опухоли удалены тотально у 64,86% больных, субтотально — у 31,08%, частично — у 2,7%. Частота рецидивов составила 12%, продолжающегося роста — 9%.
Immediate and long-term results of cauda equine ependimomas surgical treatment Slyhnko E.I., Karleichuk A.G.
Results of investigation and surgical treatment at 74 patients with cauda equine ependimomas, operated during 1988-2007 years, are analyzed. All tumors were intradural. According to their localization the tumors are divided on: cauda equine ependimomas, growing from terminal part of a spinal cord and extended among cauda equine; cauda equine ependimomas, primarily located among cauda equine roots and more often arised on filum terminale. Tumors were removed totally at 64,86% patients, subtotally — at 31,08%, partially — at 2,7%. Frequency of relapses was 12%, of continued growth — 9%.
Коментар
до cmammi Слинька €.1., Карлшчука О.Г. «Найближч1 та в/ддаленi результати хiрург¡чного лкування епендимом к/нського хвоста».
Лкування нейроектодермальних пухлин спинного мозку (СМ) е одшею з найскладжших i неоднозначних проблем сучасно!' нейроонкологи. Незважаючи на високе шформацшне забезпечення сучасно!' медицини, не завжди вчасно та коректно вдаеться встановити дiагноз пухлини кшського хвоста (КХ) i/або термшально!' нитки СМ. Найбтьш частою причиною незадовтьних результалв лкування епендимом конусу СМ i коршщв КХ, як вiрно стверджують автори роботи, е затзжле оперативне втручання внаслщок складност раннього виявлення цих пухлин (А.В. Хтько, 1990).
Спещальних дослщжень, присвячених пухлинам КХ, у втизнянш лiтературi порiвняно небагато. Це праця В.А. Hi кольського (1947), дисертащя Г.Т. Настева (1949), прац Ф.М. Кантера, М.Г. Поликовського i Р.В. Овечкша (1952). У 1955 р. Ю.С. Бродський на матерiалi Кжвського шституту нейрохiрургiï виконав дисертащю на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук «Клиника и хирургия первичных опухолей области конского хвоста». В дослщжуваному матерiалi дисертацп була невелика група хворих з епендимомами дтянки КХ. На теренах СНД е ктька публкацш, присвячених пухлинам дтянки КХ СМ, найбтьша ктьюсть хворих з епендимомами КХ — 29 (Г.Ю. Евзиков, Роая). Найбтьша в свт серiя нейрохiрурга Sonneland включае 77 пащенлв з епендимомами КХ. Тому кл^чний матерiал авторiв — 74 спостереження — е ушкальним.
За даними лтератури, з приводу епендимоми КХ i термшально!' нитки тотальну резекщю вдалося здшснити у 72% хворих, з них у 15% — виникли рецидиви, шсля часткового видалення — у 43%. Celli вдалося здшснити тотальне видалення пухлини лише у 43% хворих за ураження конусу СМ КХ. Незважаючи на тотальне видалення пухлини, частота рецидивiв була високою. Sonneland та сшвавтори здшснили повне видалення пухлини у 59% з 77 пащенлв за переважного ураження термшально!' нитки, КХ, конусу СМ. За даними Слинька £.1., Карлшчука О.Г., тотальне видалення пухлини досягнуте у 64,86% хворих, в тому чи^ единим блоком — у 25,68%, шляхом кускування — у 39,19%. Субтотально пухлини були видалеж у 31,08% хворих, частково — у 2,7%. Рецидив виник у 12% хворих, продовжений ркт вщзначений у 9%. Таким чином, дан авторiв сшв ставж з даними найбтьших аналопчних серш в свт.
М.В. Хижняк, д.мед.н,
зав. бддлення ендоскот'чно)' та лазерно)' сп1нально)' нейрох/'рургп 1нституту нейрох/'рургп ¡м. акад. А.П. Ромоданова АМН Укра)'ни
