CC BY
17
УДК 17.2-46/.364-1
1 *
M. M. ЖИТНИК1
1 HaLcioHanBHrn тexнiчний yнiвepcитeт Укpaïни «Кшвеький пoлiтexнiчний шетитут iмeнi Iгopя C^pc^oro» (Кшв), eл. nomxa [email protected], ORCID 0000-0003-3374-0091
БЛАГОДШШСТЬ У ПРОЦЕС1 ФОРМУВАННЯ ГУМАНIСТИЧНОÏ АКС1ОСФЕРИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСП1ЛЬСТВА
Метою роботи e xapaктepиcтикa блaгoдiйнocтi як cклaдoвoï гpoмáдянcькoгo cycпiльcтвa, щo poзвивaeть-ся Ha ocнoвi пpинципy гyмaнiзмy в cyчacнoмy cycпiльcтвi. Методологiя cтaтгi фун^ться Ha кoмплeкcнoмy дocлiджeннi в дiaлeктичнiй взaeмoдiï тpiaлoгy oдиничнoгo, ocoбливoгo тa зaгaльнoгo, щo дaлo мoжливicть poзглянyти oкpeмi явищa в poзвиткy тa взaeмoзв'язкy, eднocтi тa пpoтиpiччяx, зoкpeмa шд Hac вивчeння тa aнaлiзy oкpeмиx пoнять. З мeтoю уявшго вiдxoдy вiд нecyтгeвиx влacтивocтeй зв'язшв, як1 xapaктepизyють oкpeмi пoнятгя, з oднoчacним видiлeнням ïx нaйвaжливimиx pra бyлo викopиcтaнo мeтoд aбcтpaгyвaння тa iндyкцiï. Наукова новизна poбoти пoлягae в тoмy, щo впepme бyлo oкpecлeнo взaeмoзв'язoк мeтoдoлoгiчниx пiдxoдiв тa piзнoплaнoвиx пpaктичниx вepciй poзвиткy блaгoдiйнocтi тa житгeздaтнocтeй гpoмaдянcькoгo cycпiльcтвa Ha ocнoвi гyмaнicтичнoгo пpинципy. Poзpoблeнa тa зaпpoпoнoвaнa дo викopиcтaння iepapxiчнa пipaмiдa блaгoдiйнocтi, кpитepiями poзмiщeння eлeмeнтiв rnoï e cтвopeння нaйбiльm cпpиятливиx yмoв для пpaктичнoгo poзвиткy людини в ц^му тa ïï гyмaнicтичниx якocтeй зoкpeмa, щo cпiвcтaвлeтьcя тa e пpямoзaлeжнoю з пipaмiдoю пoтpeб A. Ma^oy. Bвeдeнo тa poзтлyмaчeнo пoнятгя «ara^^Ha блaгoдiйнicть» як дiяльнicть, щo кoмплeкcнo виpimye пpoблeми coцiaльнoгo xaparcrepy. Висновки. Блaгoдiйнicть, як iнcтитyцiйнa тa pecypcHa cклaдoвa гpoмaдянcькoï дiяльнocтi, виcтyпae oдним iз пpaктичниx шлямв пoбyдoви cycпiльcтвa Ha пpинципax гyмaннocтi, Однaк, He вci фopми блaгoдiйнocтi e oднaкoвo eфeктивними. Пpeдcтaвники aктивнoï блaгoдiйнocтi, нaйвищoгo щaбля iepapxiчнoï cтpyктypи блaгoдiйнocтi, e фiнaнcoвo-cтaбiльнi, cвiдoмi ocoбиcтocтi, щo бeзпocepeдньo виcтyпáють пpaктикaми гyмaнiзмy тa e нaйбiльm peзyльтaтивними.
Ключовi слова: блaгoдiйнicть; гpoмaдянcькe cycпiльcтвo; гyмaнiзм; eвпpacкoфiя; iepapxiчнa пipaмiдa блaгoдiйнocтi; aктивнa блaгoдiйнicть.
Актyaльнicть
Aктyáльнicть гyмaнiзмy в су^стму cвiтi e нaгáльнoю пoтpeбoю чacy. У нayкoвiй фiлocoф-cькiй свтовш дyмцi cфopмoвaнo дecятки тeope-тичниx oбIpyнтyвaнь нeoбxiднocтi
фyнкцioнyвaння гyмaнiзмy, як oahoto з ocнoв-ниx ^инцитв фiлocoфiï. Зoкpeмa, впepшe ^o-блeмa гyмaнiзмy яcкpaвo 6yna пpeдcтaвлeнa тeo-peтикoм PeHecaHcy Пiкo MipaH4onnoro y
poбoтi «Пpoмoвa пpo пднють людини», дe 6yno зacвiдчeнo, щo гyмaнiзм - цe пpoeкт poзвиткy Gвpoпeйcькoï cвiдoмocтi Ha мaйбyтнi столггтя. Aнтpoпoцeнтpичнe бaчeння фiлocoфa з XV столггтя зáлишaeтьcя дiйcним пo cьoгoднiшнiй дeнь. Aджe дo пoки Ha raaHeri вiдбyвaтимyтьcя вшни й aмopáльнi вичинки, щo знищують, ^и-гшблюють, знeцiнюють людину тa ïï пднють, питания гyмaнiзмy зaвжди пociдaтимe чшьж мicцe y peйтингy питaнь, щo пoтpeбyють виpiшeння.
Baжливий пpинцип фyнкцioнyвaння гу-мaнiзмy був poзpoблeний y дiáлeктикo мa-тepiáлicтичнiй мeтoдoлoгiï. Mи coлiдapнi з дум-кoю oднoгo з cy^acH^ вiтчизняниx фiлocoфiв, пpeдcтaвникa дaнoï мeтoдoлoгiï, Б.B. Hoвiкoвa [7] cтocoвнo Heo6x^Hocri пepeвeдeння гyмaнiз-му з фopми тeopeтичнo oбIpyнтoвaнoï вipтyáль-нocтi y фopмy пpaктичнo здiйcнювaнoï arc^am-Hocri i ввaжaeмo зa нeoбxiднe poзкpити дaнy пpoблeмaтикy y нaшoмy дocлiджeннi. Бiльшe тoгo, дискушя нaвкoлo гyмaшзмy i йoгo дoлi в cyчacнoмy свт вкaзye He лишe Ha ra^o^ ero-нoмiчнy кpизy, ята зapaз icHye, áлe i Ha шго вáжливe знaчeння для вcieï icтopiï людcтвa.
Baжливo зaзнaчити, щo пepшoчepгoвoю тa нeoбxiднoю cклáдoвoю виpiшeння пpoблeмниx питaнь e ïx тeopeтичнe ocмиcлeння. Aлe, вoнo (тeopeтичнe ocмиcлeння) дiáлeктичнo мae rape-xoдити в ^a^my, бeз якoï тeopeтичнe дo-cлiджeння зáлишaeтьcя виключнo aбcтpaктним фiлocoфyвaнням coцioкyльтypниx, cимcлoжит-тeвиx, eкзиcтeнцiйниx вимipiв буття, щo He
трансформуеться в дшсну практику фшософсь-кого наукового шзнання та знання.
Сучасний стан вшськових дш на територп нашо! держави та палаючих репошв свгту свщ-чить, що суспшьство мае звернутися до теорш та практик гумашзму. Саме науков1 теорп та практики мають сконцентруватися на осмисленш цшностей i шлях1в гумашстичного юнування людсько! цившзаци. У цьому аспектi проблему гумашзму соцiуму можна вирiшити розкриваю-чи багатоплановi можливостi благодiйностi, як умови i механiзму функцiонування сучасного громадянського суспiльства.
Мета
Тому, метою статп е характеристика благо-дшносп як складово! громадянського суспшь-ства, що розвиваеться на основi принципу гумашзму в сучасному суспшьство
По при всi науково-фiлософськi обгрунту-вання дана проблематика потребуе подальшого дослiдження. Оскiльки наука займалася детальною розробкою кожно! областi - гумашзм, бла-годiйнiсть, громадянське суспшьство - окремо. Гуманiзм - Арютотель, Демокрiт, Епiкура, Лу-крецiйй, Першл, Ф. Беконом, Боккаччо, Е. Рот-тердамським, Монтенем, Т. Мор, Петрарка, М. Бердяев, I. Борзенько, А. Горелов, В. Кувакш, В. Гузенко, А. Здравомислова, Н. Юяшко, А. Круг-лова,У.А. Смiт, П. Куртц, К. Ламонт, В. Лейбiка; благодшництво - Сенека, Гегель, Т. Гоббса, I. Канта, Т. Адорно, К. Маркс, Ф. Енгельс, П. Лафарг, Дж. Мiлль, Н. Бердяева, М. Бубера, Д. Гшьдебранда, Г. Йонаса, Е.Левшаса, К. Л'ююа, Е. Макiнтайра, П. Рiкера, Дж. Ролза, Е.Фрома, О. Гьоффе, А.Швейцера та А. Прокоф'ева,Т. Васи-левсько!, А.Срмоленка, С. Кримського, В. Малахова; громадянське суспшьство - Платон, Арютотель, Д. Гоббс, Дж. Локк, Ш.Л. Мон-теск'е, I. Кант, Ф. Гегель, К. Маркс, Ф. Енгельс, Дж. Кш, А. де Токвшь, Е. Арато та Дж. Коен, М. Драгоманов, I. Франко, М. Грушевський, Б. Кютяювський, М. Шаповал, Ю. Габермаса, Е. Арато, Дж. Коена, Р.Д. Пантема, А. Грамш^ А. Алексанян, К. Гаджiев, В. Степаненко, Ф. Хайек, G. Шацький, В. Нерсесянц.
Сучасний стан розвитку суспшьства вимагае !хнього комплексного дослщження в дiалектич-нiй взаемоди Залогу одиничного, особливого та загального. Де загальним е громадянське сус-пшьство, одиничним - благодiйнiсть, особливим
- гуманiзм.
Виклад основного матерiалу
Гуманiзм (вiд лат. «Homo» - людина, «humanus» - людський, людяний, ^<humanitas» -людська природа) - особливий тип фшософсь-кого свiтогляду, в центрi якого людина з ll' зем-ними справами i звершеннями, з властивими ll природi здiбностями i схильностями, з характер-ними для не1 нормами поведiнки i вiдносинами. У широкому сенш слова гуманiзм - це добро-зичливе ставлення до людини, яке утверджуе ll свободу i пдшсть незалежно вiд будь-яких ви-конуваних нею соцiальних функцiй i ролей та вбачае в ньому самостшне джерело творчих сил
[4].
Широке трактування даного поняття в су-часнш фiлософськiй науцi засвiдчуе, що сво1м виникненням воно зобов'язане перш за все куль-турнiй практицi Вiдродження, яке заклало початок абсолютно ново1 - гумашстично-антропоцентрично1 культури, багато в чому про-тилежно1 клерикальнiй культурi Середньовiччя з ll пануванням релш1 i церкви в духовних i мирських справах.
Якщо однi захiднi iсторики (напр., П.О. Крютеллер) вбачають в гуманiзмi епохи Вiд-родження всього лише техшчний термiн, що по-значае певну педагогiчну i культурну програму, набiр дисциплiн гуманiтарного профiлю (грама-тика, риторика, iсторiя, поетика, етика i iн.), то iншi (Е. Гарен), полемiзуючи з цим, надають цьому явищу насамперед фiлософський сенс, бачачи в ньому принципово нове у порiвняннi з середньовiчним розумшня природи i призначен-ня людини. За словами Я. Буркхардта, «саме в Iталil епохи Вщродження людина i людство були вперше пiзнанi в повнш мiрi i в 1'х найглибшш сутностi. Вже одного цього достатньо, щоб бути вдячним Ренесансу. Лопчне поняття людського (Menschheit) iснувало з давшх пiр, але тiльки Вщродження повною мiрою пiзнало суть цього поняття» [5, с. 58].
На вщмшу вщ античного космоцентризму i середньовiчного теоцентризму новоевропейсь-кий гумашзм вщстоюе антропоцентричну картину св^у, в якiй людина займае самостшне («серединне») мiсце мiж Богом i природою, небесним i земним. В рiзноманiттi знань про зовнiшнiй св^ i Бога знання про природу само1 людини гуманiзм вважав вищим i едино доступ© М. М. Житник, 2017
ним для людей видом знания, стверджуючи при своему виникненш прюритет гумашгарного знания перед природничим, з одного боку, i се-редньовГчною схоластикою - з шшого [6, с. 77104].
Людина розглядаеться як вiльна iстота, здат-на творити саму себе, надавати собi тГе! форми, яку вона сама забажае як суб'ект шзнання i дiяльностi, що у сво!х дiях керуеться власним розумом i творчим потенцiалом. У цьому поля-гало головне вгдкриття гуманiзму, яке отримало розвиток в рацiоналiстичнiй парадигма Нового часу, яка утвердила виршальне значення люд-ського розуму як в шзнанш свiту, так i в ство-реннi суспiльно-полiтичних форм людського спiвжиття. У розвитку сощально-фшософсько! думки це вiдобразилося у виникненш певного гумашстичного iдеалу особистостi як вшьно! iндивiдуальностi, здатно! до творчого са-моздiйснення, мри про суспшьство, в якому цi можливостi будуть повнютю реалiзованi, що призвело до виникнення перших сощальних утопiй (Т. Мор, Т. Кампанелла i in).
В соцiально-фiлософськiй думцi ХХ ст. гу-манiзм зберiгае значення основоположно! культурно! цiнностi, з позицп яко! ведеться критика капiталiзму як суспшьства, що виключае справжню свободу i автономiю людини, що шдпорядковуе свош владi рацiонально оргашзо-ваш сили у виглядi фiнансово-промислових кор-порацiй, полгшчно! бюрократп i електронних засобiв масово! шформацп. Така критика характерна для багатьох напрямюв лiвого спрямуван-ня i рiзних представникiв неофрейдистiв, зокре-ма Франкфуртсько! школи (М. Хоркхаймер, Т. Адорно, Г. Маркузе, Е. Фромм, Ю. Хабермас) i iн.
Пошуки нових форм гуманiзму, вiдповiдних духу часу, велися в захвднш фшософп першо! половини ХХ ст. як в неоязичницта, так i в хри-стиянськiй, католицькiй, протестантськiй думцi (К. Барт, Рiчард Нiбур, П.Тiллiх) та неотомютсь-кому проектi «штегрального гумашзму» Ж. Марiтена.
Зазначимо, що вченими ХХ ст. було запро-поновано декшька варiантiв систематизування гуманiзму, враховуючи його iсторичний розвиток. Ми вважаемо одшею з найгрунтовнiших класифшацш е класифiкацiя запропонована У.А. Смггом, який у 1949 р. виокремив сГм видiв гу-манiзму i дав !м детальну характеристику у свош
робой «Хто е хто в пеклк Довiдник i мiжнарод-на адресна книга для гуманiстiв, вiльнодумних, натуралюпв, рацiоналiстiв i нетеlстiв». До кла-сифiкацil увiйшли:
- гуманiзм - поняття, що означае ставлення до людських iнтересiв або до вивчення гу-манiтарних дисциплiн (study of the humanities);
- античний гумашзм - поняття, що вiдно-ситься до систем фшософп Арiстотеля, Демократа, Епiкура, Лукрецiя, Перiкла, Протагора або Сократа;
- класичний гуманiзм - поняття, що вщно-ситься до древшх гуманiстичних iдей, якi запо-чаткованi Ф. Беконом, Боккаччо, Е. Роттердам-ським, Монтенем, Т. Мор i Петраркою у перiод Ренесансу;
- теютичний гуманiзм - поняття, яке включае в себе як християнських екзистенцiалiстiв, так i тих сучасних теологiв, якi наполягають на здат-ностi людини працювати над сво!м порятунком спiльно з Богом;
- атеютичний гуманiзм - поняття, яке описуе творчють Жан-Поля Сартра та in;
- комунiстичний гуманiзм - поняття, що ха-рактеризуе переконання деяких марксистiв (наприклад, Ф.Кастро або колишнього секретаря Л. Троцького Ра! Дунаевсько!), якi вважають, що послщовним натуралiстом i гуманiстом був К. Маркс;
- натуралютичний (або науковий) гумашзм -еклектичний набiр установок, народжених в су-часну наукову епоху i сконцентрованих на вiрi в найвищу щншсть i самовдосконалення людсько! особистостi [11, с. 542].
Останнш, сьомий, вид гуманiзму за У.А. Смггом придбав широку популярнiсть в 50-х роках ХХ ст.. Своею популяршстю вш був зо-бов'язаний дГяльносп американських ФГлосоФГв СГднГ Хука i Корлiсса Ламонта. Хук вщзначав, що натуралiстичний гуманiзм вiдрiзняегься вщ те1стичного гуманiзму запереченням будь-яко! форми супранатуралiзму, вГд ате1стичного -прагненням уникнути виставлення себе напоказ, вщ комунГстичного - опозицiею до вшх устале-них переконань, що не засноваш на Где! свободи, важливосп ГндивГдуально! та полГтично! демо-крати (11, с. 543). НатуралГстичний гумашзм Хука i Ламонта став основою для становлення такого виду гумашзму, як свгтський гумашзм. Зупинимося докладшше на поглядах Ламонта -найгрунтовшшого представника фшософського
руху натуралютичного гумашзму.
Одшею з найбшьш вщомих праць К. Ламон-та е книга «Фшософ1я гумашзму», що вперше була опублшована шд назвою «Гумашзм як фшософ1я» 1947 р., та до сьогодшшнього дня мае вюм перевидань. Свое фшософське кредо Ламонт виклав в «десяти твердженнях гу-ман1стично1 фшософи». За його словами, щ тези дозволяють дати визначення фшософи гумашз-му, а також вщокремити ïï вщ шших свггогляд-них напрямюв. Ламонт стверджував, що:
1. вс форми надприродного е м1фом, а природа (nature), як юнуюча незалежно вщ свщо-мост знаходиться в постшнш змш системи матери i енергiï та становить повноту буття;
2. людина е продуктом природноï еволюцiï, ïï свщомють нерозривно пов'язана з дiяльнiстю мозку i не мае шаншв вижити пiсля смертi;
3. люди мають здатнiсть вирiшувати власнi проблеми, керуючись розумом i застосовуючи науковий метод;
4. люди, хоча i пов'язаш з минулим, але, тим не менше, мають свободу творчого вибору i ди;
5. етика складае основу вшх людських цшно-стей у формах досвщу i видах вiдносин;
6. вдивщ досягае блага, гармонiйно поедну-ючи особистi бажання i безперервний саморо-звиток з роботою, що робить внесок у добробут суспшьства;
7. необхiдний якомога ширший розвиток ми-стецтва i естетичний досвiд може стати одшею з основних реальностей в житп людей;
8. необхiдна довгострокова сощальна про-грама, яка передбачае встановлення в усьому свiтi демократiï, миру i високого рiвня життя;
9. повне здшснення розуму i наукового методу можливо в ушх галузях економiчного, полiтичного i культурного життя;
10. гумашзм - це не нова догма, але фшо-софiя, що постiйно розвиваеться i завжди зали-шаеться вiдкритою до експериментальноï пе-ревiрки, нових фактiв i бшьш суворих мiрку-вань.
За словами Ламонта «щ десять пунктов втiлюють гуманiзм в його найбшьш прийнятнiй сучаснiй формi. Ця фiлософiя бiльш точно може бути охарактеризована як науковий гумашзм, свтоський (secular) гумашзм, натуралютичний гуманiзм або демократичний гуманiзм, в залеж-ностi вщ акценту, який йому прагнуть надати» [10, с. 11-12].
Вагомий внесок у розвиток свiтського гу-манiзму належить американському фiлософу та Президенту Мiжнародноï академп гуманiзму П. Куртцу. У 2000 р. у свош книзi «Мужшсть стати: чесноти гуманiзму» Куртц пропонуе видши-ти п'ять наступних стрижневих (core) ознак гумашзму:
- гуманiзм пропонуе набiр щнностей i чес-нот, що випливають з визнання людськоï свобо-ди i самостойносп. Етика гуманiзму протистоггь релiгiйно-авторитарнiй етицi;
- гуманiзм заперечуе щею надприродного;
- гуманiзм базуеться на методi дослiдження, що спираеться на розум i наукову об'ектившсть;
- гуманiзм мае свою нередукцюшстську природну онтологiю, засновану на науковому знанш;
- справою фiлософiв-гуманiстiв е не тшьки питання теорiï, а й втшення iдей гуманiзму в практичному житп як альтернативи теютичним релiгiям [9, с. 110].
Важливо шдкреслити, що данi принципи пов'язаш лопчним вiдношенням кон'юнкцiï, тобто шд гуманiзмом слiд розумiти те, що шдкоряеть-ся всiм без винятку вищезазначеним ознакам.
Особливу увагу Куртц придшяе проблемам гуманiстичноï практики (п'ятий принцип). У зв'язку з цим вш пропонуе ввести нове поняття «евпраксофiя» (eupraxsofia; вiд лат. ей - блаженство, praxis - практика i sofia - мудрють). Ев-праксофiя е нерелшйною фiлософiею або свтоо-глядом, яке шдкреслюе, наскiльки важливо жити яскравим i моральним життям, спираючись на таю рацюнальш методи, як логiка, спостережен-ня i наука, а не вiра, мiстицизм або одкровення. Поки гумашзм не стане реальною альтернативою релшйних культов, вiн «...ризикуе зали-шитися одним з штелектуальних рух1в, до якого виявляють защкавлешсть певна кiлькiсть вчених фiлософiв, але яю мають мiнiмальне вiдношення до живого життя» [9,
с. 124].
Таким чином, сучасний свтоський гуманiзм заявляе про себе як про щейний рух, у якому теорiя i практика повиннi бути нерозривно пов'язаш i оргашчно доповнювали один одного.
На нашу думку, одним iз шляхiв беззапереч-ного втiлення теоретичних iдей гумашзму в практику е благодiйнiсть, в ушх ïï проявах. Вона виступае аксюлопчною складовою суспiльних вiдносин, що базуються на гумашстичних заса-
даx y свiдoмoстi гажго!' людини. Hавiть найза-гальнiшe eнциклoпeдичнe тлyмачeння благодш-нoстi вiдпoвiднo дo якoгo в oснoвi благoдiйнoстi лeжить намip пpoявити любoв нe лишe дo ближ-ньoгo, алe i дo нeзнайoмoï людини, надати бeзo-платнy матepiальнy дoпoмoгy нyждeнним i шщальш нeзаxищeним гpoмадянам e вiдoбpа-жeнням сyкyпнoстi дiй в ^rnpi якиx e, пpeш за вте, людина з yсiма ïï мopальними цiннoстями. Hа жаль, на сьoгoднiшнiй дeнь аксioсфepа сус-пiльства тpансфopмyвалася i людська дyxoвнiсть дeгpадye y pyrai дeгyманiзацiï [3]. Aлe, в той жe час, дiяльнiсть благодшниюв, якi piзними шля-xами дoпoмагають нyждeнними, e пoказникoм пpактичниx дш спpямoваниx на poзвитoк гуман-шсп y сyспiльствi.
Пoгoджyeмoся з думтою К. Mаpкса, щo мipилoм гyманнoстi людськиx вiднoсин e тe, наскшьки вoни на пpактицi спpияють виpiшeн-ню нагальниx завдань сyспiльнoгo пpoгpeсy. Благoдiйна дiяльнiсть, зi всieю палiтpoю людсь-киx вiднoсин, вистyпаe як пpактичний дo-пoмiжний мexанiзм y виpiшeннi сoцiальниx ^o-блeм гpoмадян, як пpавилo такиx, щo нeспpo-мoжна виpiшити дepжава.
Bиpiшeння такж пpoблeм мoжливo за yмoв фopмyвання oснoв гpoмадянськoгo сyспiльства. Йoгo пpeдставники e самoopганiзoванoю сфepoю свiдoмиx гpoмадян, щo за мeтy свoeï дiяльнoстi oбpали oсoбистий poзвитoк та самopeалiзацiю в pамкаx дoсягнeння сyспiльниx тази^н^ звepшeнь i, за нeoбxiднoстi, дoпoмагають дep-жавi y викoнаннi ïï тощальнж фyнкцiй [8]. Як бачимo, фeнoмeни гpoмадянськoгo сyспiльства та благодшшсп тiснo взаeмoпoв'язанi, взаeмoв-ключeнi та взаeмoдoпoвнюючi oдин oднoгo.
У нашoмy дoслiджeннi ми poзглядаeмo бла-годшшсть, як yнiвepсальнy загальнoлюдськy цiннiсть, щo e oдним з найважливiшиx атpибyтiв гpoмадянськoгo сyспiльства, який стаe rnorpy-мeнтoм, за дoпoмoгoю якoгo сyспiльствo задo-вoльняe свoï oснoвнi тощальш, загальнoлюдськi пoтpeби. Oкpiм всьoгo, благодшшсть гpoмадян-ськoгo сyспiльства e вагомими сeгмeнтoм сoцioкyльтypнoгo життя кoжнoï ^аши [2].
Звepнeмo yвагy на те, щo дiяльнiсть ак-тивю^в i opганiзацiй гpoмадянськoгo суспшь-ства oнтoлoгiчнo e благoдiйнoю. Oскiльки, ïxm дiï базyються, пepш за вте, на цiннiсниx opiernn-pаx спpямoваниx на пoкpащeння життя людини, як пpавилo, на бeзoплатнiй oснoвi. !ншими rao-
вами, пepeважна бiльшiсть гpoмадськиx дiячiв завжди e благoдiйниками, жepтвyючи на благо шшж свiй найцiннiший нeвiднoвний peсypси -час та здopoв'я. Oкpiм всьoгo, благoдiйнiсть e пoвнoпpавним тощальним iнститyтoм гpoмадян-ськoгo сyспiльства, який закoнoдавчo визначe-ний та вiдпoвiдаe ключoвим xаpактepистикам iнститyтy: сoцiальна пiдтpимка нyждeнниx, го-шук шляxiв кoнсoлiдацiï сyспiльства, poзвитoк вiднoсин сoцiальнoï сoлiдаpнoстi, poзвитoк ду-xoвнo-цiннiснoï сфepи суспшьства. Toмy, oснoва бyдь-якoï гpoмадськoï дiяльнoстi e благо-дiйнiсть.
Tака пpактична гpoмадська благoдiйна дiяльнoстi автeнтифiкye oдpазy бiльшiсть твep-джeнь гyманiстичнoï фiлoсoфiï Ламoнта. 3o^e-ма, пpo те, щo iндивiд дoсягаe блага, гаpмoнiйнo пoeднyючи oсoбистi бажання i бeзпepepвний самopoзвитoк з poбoтoю, щo poбить внeсoк у дoбpoбyт сyспiльства, а татож пoлoжeння, щo люди мають здатнiсть виpiшyвати власнi ^o-блeми, кepyючись poзyмoм i застoсoвyючи нау-кoвий мeтoд.
Moжeмo з ушв^ис™ ствepджyвати, щo в pамкаx гpoмадянськoï благoдiйнoï дiяльнoстi нeoбxiдна peалiзацiя вoсьмoï тeзи Ламoнта з oбoв'язкoвoю пiдтpимкoю дepжави у виглядi дoвгoстpoкoвoï сoцiальнoï пpoгpами, яка пepeд-бачаe встанoвлeння в yсьoмy свiтi дeмoкpатiï, м^у i висoкoгo piвня життя [1, с. 148]. Aджe, самe щ тpи базиси лiбepалiзмy e гад^ущ^м свiдoмoгo гyманнoгo сyспiльства в ц^му.
Як бачимo фeнoмeн благoдiйнoï дiяльнoстi багатoаспeктний. Aлe кoжeн ïï вид, нeзалeжнo вiд сфepи дiяльнoстi, зoкpeма гpoмадськoï, маe piзнi стyпeнi peзyльтативнoстi у виpiшeннi сoцiальниx пpoблeм та фopмyваннi yмoв для гу-машзаци сyспiльства. Mи пpoпoнyeмo наступну класифшащю oснoвниx фopм благoдiйнoï дiяль-шсп: милoстиня, гyманiтаpна дoпoмoга, фшан-тpoпiя, мeцeнацтвo та активна благoдiйнiсть.
Bважаeмo, дoцiльнo вiдoбpазити вищeзазна-чeнi види благoдiйнoстi у виглядi iepаpxiчнoï пipамiди, кpитepiями poзмiщeння eлeмeнтiв якoï e ствopeння найбiльш спpиятливиx yмoв для пpактичнoгo poзвиткy людини в ц^му та ïï гу-манiстичниx я^стой зoкpeма.
/Активна \ благодшшст]
Меценацтво
ФОЙНТрОШЯ
Гумаштарна допомога
Милосгиня
Рис.1. Ieрархiчна пiрамiда благодiйностi
Рiвень розташування кожно! форми вiдповiдаe рiвню потреб iерархiчно! пiрамiди за Маслоу. Рiзниця полягае тiльки в тому, що система Маслоу вiдображае iерархiю задоволення власних потреб, а класифшащя форм благодш-ностi показуе глибину й об'ем задоволення потреб тшог людини, цим самим створюючи умо-ви для розвитку та утвердження гуманiзму в суспiльствi.
Найнижчий рiвень - милостиня та фiзiологiя; в обох iерархiях на мет задоволення виключно фiзiологiчних потреб необхщних для виживан-ня: !жа, вода, дiм. Наступний рiвень - гу-манiтарна допомога та безпека; визначае потребу в безпещ i полягае у асекураци засобiв для життя, безкоштовно поширюваних серед насе-лення районiв, охоплених катастрофою або таких, що перебувають на 11 меж1. Вiдрiзняеться вiд першого рiвня бiльш ширшою сферою впли-ву. Третiй рiвень - фшантропи та приналеж-ностi; виражае любов до людей та доброзичливе ставлення до людини взагалi, включае почуття приналежностi до чого-небудь або кого-небудь. На вщмшно вiд попереднiх форм, характери-зуеться постiйною, вiдносно систематичною та широкою спрямовашстю дiй, а не одноразовою спещально визначеною шдтримкою. Четвертий рiвень - меценацтво та повага; задовольняе потребу в особистих досягненнях, компетентностi, повазi оточуючих, визнаннi та приносить задоволення як благодшнику так i бенефщару.
Вершина iерархi! - активна благодшшсть та самореалiзацiя; задовольняе потреби в реалiзацi! потенцiйних можливостей та зростанш особи-стостi. Активна благодШтсть - це дiяльнiсть
спрямована на практику здiйснення благодiйно-го внеску з метою досягнення максимально якiсних, а не кшьюсних змiн. Основою 11 дiяль-ностi е створення таких умов, яю сприятимуть усуненню джерела виникнення проблемно! си-туацi! та запобпатимуть !х повторному виник-ненню. Це створення такого шструменту, що використовуватиметься безпосередньо нужден-ними самостшно i матимуть змогу особисто виршувати власнi проблемнi ситуацi!. Саме таким чином формуеться основа i рушiйна сила становлення гуманiстичного, свщомого, вдячно-го суспiльства.
Виходячи з дано! iерархi! стверджуемо, що лише форма активно! благодшносп е цшена-правленою, всесторонньою, системною та комплексною. Вона виступае одним з ефективних методiв пiдтримки та розвитку добробуту насе-лення створюючи умови для того, щоб гу-машстична дiяльнiсть зайняла вщповщне мiсце в iерархi! цiнностей людини. Решта форм е обме-женими або не такими ефективними у виршенш проблем сощального та гумашстичного характеру.
Перебування суспiльства на певному рiвнi iерархi! благодiйностi залежить вщ матерiально! спроможностi громадян задовольняти сво! потреби. Подаючи милостиню жебраку на вулищ ми лише на деякий час полегшуемо йому долю, так само як i задоволення потреб найнижчого рiвня, але не сприяемо вирiшенню ситуаци в цiлому. Таке «недовиршення» проблемно! ситуаци вщбуваеться на кожному з рiвнiв, окрiм активно! благодшносп. Це вiдбуваеться через те, що люди, яю не мають фшансово! можливостi задовiльнити особистi потреби перших чотирьох рiвнiв, так само не мають достатньо додаткових ресурав, щоб реалiзовувати себе та дiяти в руслi гуманiзацi!. Всi !хш сили спрямованi на здобут-тя, в основному, матерiальних, а не морально-духовних цiнностей.
Представники активно! благодшносп - це натхненнi люди, яю своею дiяльнiсть привно-сять позитивш перетворення у сучасний св^ невпинного розвитку технологiй та поступово! втрати самобутностi iснування; люди, яю своею роботою, усвiдомлюючи всю важливють свое! свободи та рiвень вщповщальносп за сво! дi!, спонукають мешканщв планети Земля перегля-нути власш моральнi цiнностi та докласти зусиль до шдвищення рiвня гуманiзацi! вщносин
у суспшьста; люди, яю серед тисяч1 негаразд1в здатш вщнайти один позитивний момент, що рухае 1х дал1 та дае !м сили заряджати шших людей. Це св1дом1 особистосп, що керуються почуттями душ1 та моральними устоями, яю поширюють серед шших. На жаль, таких людей не значна кшьюсть. Але саме вони сво1ми д1ями роблять суспшьство гуманним не лише теоретично, але й практично.
Наукова новизна
Наукова новизна роботи полягае в тому, що вперше було проведено комплексний анал1з взаемоди феномешв благодшносп, гумашзму та громадянського суспшьства. Окреслено взаемозв'язок методолопчних п1дход1в та р1зно-планових практичних версш розвитку благодшносп та життездатностей громадянського суспшьства на основ1 гумашстичного принципу. Розроблена та запропонована до використання 1ерарх1чна шрамща благодшносп, критер1ями розмщення елеменлв яко! е створення найбшьш сприятливих умов для практичного розвитку людини в цшому та 11 гумашстичних якостей зокрема, що сшвставлеться та е прямозалежною з iерархiчною шрамщою потреб А. Маслоу. Введено та розтлумачено поняття «активна бла-годшшсть», як дiяльнiсть, що комплексно виршуе проблеми соцiального характеру.
Висновки
Отже, гумашзм сучасно! свтово1 спшьноти характеризуеться негомогенним рiвнем розвитку та проблемами у процес його становлення. Але, в той же час, теоретичш напрацювання в обласп вирiшення даних питань е достатньо обгрунтованими. Проте, вiдсутнiсть постшно! iмплементацil теори у сферу практично! дiяль-ностi, призводить до виникнення та розповсюд-
ження антигуманних дiй. Одним iз практичних шлях1в побудови суспшьства на принципах гу-манностi виступае благодшшсть, як шститу-цiйна та ресурсна складова громадянсько! дiяль-носп. Однак, не всi форми благодшносп е одна-ково ефективними. Представники практичного гуманiзму знаходяться на найвищому щаблi iерархiчноl структури благодшносп - активного благодшництва. Iншi чотири види - милостиня, гуманiтарна допомога, фшантрошя, меценацтво, е позитивними, але не виступають iнструментом викорiнення проблеми, а лише тимчасово по-кращують ситуацiю. Враховуючи коре-ляцiйнiсть з класифшащею потреб Маслоу, де на вершиш пiрамiди знаходяться фшансово-стабшьш особистостi, фiксуемо показник ма-терiального забезпечення як обов'язковий та необхщний для становлення й стабшьнох шдтримки гуманiзму в суспiльствi. Тому для того, щоб морально-цiннiсний аспект юнування суспiльства мав можливiсть повноцiнно функцюнувати не тiльки в теори, а й на практищ потрiбно працювати над забезпеченням достат-нього розвитку демократа та високого рiвня життя.
На сьогоднiшнiй день розвиток громадсько! благодшно1 дiяльностi в Укра1ш, що представлена волонтерством, гуманiтарною допомогою вошам АТО стае важливою сферою функцюнування украшського суспiльства, але, на жаль, знаходиться тшьки на другому рiвнi iерархil, що в деяких мiсцях переходить в третiй. Це е показником того, що наша нащя мае хоро-ше шдгрунтя для розвитку гуманного суспiль-ства, але недостатньо для того, щоб практично виршувати проблеми вiйськових та антигуманних дш на Украшу
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Андр1енко, О. В. Свгтоглядш вим1ри демократичного сощуму : монограф1я / О. В. Андр1енко; Донец. нац. ун-т. - Донецьк : ДонНУ, 2013. - 344 с.
2. Бакальчук, В. Мехашзм державного стимулювання благодтно! д1яльност1 у сфер1 культури : Портал «Н1СД» / В. Бакальчук. - 2009. Режим доступу: http:// www.niss.gov.ua/Monitor/june2009/5.htm/. - Назва з екрану. - Перев1рено: 31.03.2017
3. Bazaluk, O. The Problem of War and Peace: а Historical and Philosophical Analysis / O. Bazaluk // Philosophy and Cosmology - 2017. - Vol. 18. - C. 85-103.
4. Борзенко, И. М. Основы современного гуманизма: учебное пособие для студентов / И. М. Борзенко, В. А. Кувакин, А. А. Кудишина. - Москва: РГО, 2002. - 389 с. - Режим доступа: http://rudocs.exdat.com/docs/index-331532.html. - Перев1рено: 31.03.2017
5. Буркхардт, Я. Культура Италии в эпоху Возрождения: Опыт исследования / Я. Букхарт. - Москва : Интрада, 1996. - 306 с.
6. Красин, Ю. А. Новый гуманизм: метаидеология инновационной модернизации социума // Мировой социально-политический процесс и идеология гуманизма XXI века : монография / колл. авторов. - Москва: Издательство Русайнс, 2015. - С. 77-104.
7. Новиков, Б. В. Гуманизм, духовность, в современном информационном обществе / Б. В. Новиков // Народна освгта: електронне фахове видання. - 2008. - Вип. 1 (4). - Режим доступу: https://narodnaosvita.kiev.Ua/Narodna_osvita/vupysku/4/statti/1novikov.htm - Назва з екрану. - ПеревГрено: 31.03.2017
8. Hovnannisyan, H. Idea and Models of Civil Society: Development Tendencies, Arguments Pro and Con / H. Hovnannisyan // ResearchGate. - 2016. - Access Mode : https://www.researchgate.net/publication/314866578_Idea_and_Models_of_Civil_Society_Development_Tende ncies_Arguments_Pro_and_Con. - Title from Screen. - Date of Access: 31 March 2017.
9. Kurtz, P. The courage to become: the virtues of humanism / P. Kurtz. - Westport, Conn. : Praeger, 1997. -138 p.
10. Lamont, C. The philosophy of humanism. - London, 1961. - 243 p.
11. Smith, W. A. Who's who in hell: A handbook a. international directory for humanists, freethinkers, naturalists, rationalists a. non-theists / W. A. Smith. - New York, 2000. - 1237 p.
1 *
М. М. ЖИТНИК1
1 Национальный технический университет Украины «Киевский политехнический институт имени Игоря Сикорского» (Киев), эл. почта [email protected], ORCID 0000-0003-3374-0091
БЛАГОТВОРИТЕЛЬНОСТЬ В ПРОЦЕССЕ ФОРМИРОВАНИЯ ГУМАНИСТИЧЕСКОЙ АКВИОСФЕРЫ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА
Целью работы является характеристика благотворительности как составляющей гражданского общества, развивающегося на основе принципа гуманизма в современном обществе. Методология статьи основывается на комплексном направлении исследований в диалектическом взаимодействии триалога единичного, особенного и общего, что позволило рассмотреть отдельные явления в развитии и взаимосвязи, единстве и противоречии, в частности при изучении и анализе отдельных понятий. С целью мнимого ухода от несущественных свойств, связей, характеризующих отдельные понятия, с одновременным выделением их важнейших черт был использован метод абстрагирования и индукции. Научная новизна работы заключается в том, что впервые была обозначена взаимосвязь методологических подходов и разноплановых практических версий развития благотворительности и возможностей гражданского общества на основе гуманистического принципа. Разработана и предложена к использованию иерархическая пирамида благотворительности, критериями размещения элементов которой является создание наиболее благоприятных условий для практического развития человека в целом и ее гуманистических качеств в частности, что сопоставляется и является прямо зависимым с пирамидой потребностей А. Маслоу. Введены и разъяснены понятия «активная благотворительность» как деятельность, комплексно решающая проблемы социального характера. Выводы. Благотворительность, как институциональная и ресурсная составляющая гражданской деятельности, выступает одним из практических путей построения общества на принципах гуманности. Однако, не все формы благотворительности одинаково эффективны. Представители активной благотворительности, наивысшей ступени иерархической структуры благотворительности - это финансово-стабильные, сознательные личности, которые непосредственно выступают практиками гуманизма и являются наиболее эффективными.
Ключевые слова: благотворительность; гражданское общество; гуманизм; евпраскофия; иерархическая пирамида благотворительности; активная благотворительность.
1 *
M. M. ZHYTNYK1
1 National Technical University of Ukraine «Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute» (Kyiv), e-mail [email protected], ORCID 0000-0003-3374-0091
CHARITY IN THE PROCESS OF FORMING THE HUMANIST AXIOSPHERE OF CIVIL SOCIETY
Purpose. The research characterizes the charity as part of civil society, which develops based on humanism in modern society. Methodology of the article is based on the complex direction of research in the dialectical interaction of the triad of a single, a special and a general that allowed to consider certain phenomena in development and interconnection, unity and contradiction, in particular, in the study and analysis of individual concepts. The author used the method of abstraction and induction with the purpose of imaginary departure from the nonessential properties and connections characterizing individual concepts, with simultaneous isolation of their most important features. Originality. The author for the first time in this work has designated the interrelation between methodological approaches and diverse practical versions of the development of charity and the opportunities of civil society based on the humanistic principle. The paper presents the developed and ready for use hierarchical pyramid of charity, the criteria for placing elements of which is the creation of the most favorable conditions for the practical development of human in general and his humanistic qualities in particular, which is directly correlated with the Maslow pyramid of needs. The author has introduced and explained the notion of «active charity», as an activity that comprehensively solves social problems. Conclusions. Charity, as an institutional and resource component of civic activity, acts as one of the practical ways of building a society on the humanity principles. However, not all forms of charity are equally effective. Representatives of active charity, the highest level of the hierarchical structure of charity, are financially stable, conscious individuals who directly act as practitioners of humanism and become most effective. Keywords: charity; civil society; humanism; eupraskophy; hierarchical pyramid of charity; active charity.
REFERENCES
1. Andriienko, O. V. (2013). Svitohliadni vymiry demokratychnoho sotsiumu. Donetsk: DonNU. (In Ukranian)
2. Bakalchuk, V. (2009). Mekhanizm derzhavnoho stymuliuvannia blahodiinoi diialnosti u sferi kultury: Portal «NISD». Retrived from: http:// www.niss.gov.ua/Monitor/june2009/5.htm/. Accessed March 31, 2017. (In Ukra-nian)
3. Bazaluk, O. (2017). The Problem of War and Peace: а Historical and Philosophical Analysis. Philosophy and Cosmology, 18, 85-103. (In English)
4. Borzenko, I. M., Kuvarkin, V. A., & Kudishina, A. A. (2002). Osnovy sovremennogo gumanizma: uchebnoe posobie dlya studentov. Moscow: RGO. Retrived from http://rudocs.exdat.com/docs/index-331532.html. Accessed March 31, 2017. (In Russian)
5. Burkkhardt, Ya. (1996). Kultura Italii v epokhu Vozrozhdeniya: Opyt issledovaniya. Moscow: Intrada. (In Russian)
6. Krasin, Yu. A. (2015). Novyy gumanizm: metaideologiya innovatsionnoy modernizatsii sotsiuma. Mirovoy sot-sialno-politicheskiy protsess i ideologiya gumanizma XXI veka (pp. 77-104). Moscow: Izdatelstvo Rusayns. (In Russian)
7. Novikov, B. V. (2008). Gumanizm, dukhovnost, v sovremennom informatsionnom obshchestve / B. V. Novikov. Narodna osvita: elektronne fakhove vidannya. 1(4). Retrived from https://narodnaosvita.kiev.ua/Narodna_osvita/vupysku/4/statti/1novikov.htm. Accessed March 31, 2017. (In Ukranian)
8. Hovnannisyan, H. (2016). Idea and Models of Civil Society: Development Tendencies, Arguments Pro and Con.
ResearchGate. Retrived from
https://www.researchgate.net/publication/314866578_Idea_and_Models_of_Civil_Society_Development_Tende ncies_Arguments_Pro_and_Con. Accessed March 31, 2017. (In English)
9. Kurtz, P. (1997). The courage to become: the virtues of humanism. Westport, Conn.: Praeger. (In English)
10. Lamont, C. (1961). The philosophy of humanism. London. (In English)
11. Smith, W. A. (2000). Who's who in hell: A handbook a. international directory for humanists, freethinkers, naturalists, rationalists a. non-theists. New York. (In English)
Стаття рекомендована до публтацп д. фт. н., проф. О. В. Корабльовою (Украта)
Надшшла до редколеги: 10.12.2016 Прийнята до друку: 5.10.2017
