CC BY
76Ученые записки Таврического национального университета имени В.И. Вернадского Серия «Проблемы педагогики средней и высшей школы». Том 26 (65). 2013 г. № 1. С. 3-14.
РАЗДЕЛ I
ФИЛОСОФСКО-МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ ПЕДАГОГИЧЕСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ
УДК 3 78.018.8:17.024.4
базов1 компетентности сутн1сть та значення
у життевому ycnixy особистост1
Глузман О.В.
Таврический национальный университет имени В. И. Вернадского, Симферополь, Украина
E-mail: aleks-gluzman@yandex.ru
У статп розкрито сутшсть i функци дефшщш «компетенттсть» i «компетенщя», !хш основш особливосп та характеристики. Дослщжено pi3Hi походи до формування професшних i особистiсних компетенцiй.
Ключовi слова: освгга, середня i вища школа, освпня дшльшсть, особистiсть фахшця, компетенттсть, компетенщя, ключовi компетентностi.
ВСТУП
СьогодН ми е не лише свщками, а й безпосередшми учасниками трансформацшних процешв, що вщбуваються у житп суспшьства, торкаються ус1х сфер його д1яльност1, зокрема осв^ньо! сфери як засадничо! 6ази формування нацюнального благополуччя. Темпи прогресивних змш, практично некерований процес суспшьних переворота, розпад держав i перешачення геополгшчно! карти св1ту, науков1 винаходи та !хне впровадження у життя вплинули на вимоги, що стоять перед осв^шми системами останшх десятатть.
Безповоротно змши, притаманш сучасному сощуму, впливають на розвиток шформацшного, зокрема й осв1тянського простору. 1нформащя сьогодш е стратепчним продуктом. Вщомий сучасний американський фшософ Е. Тоффлер, анатзуючи феномен трансформаци сучасних суспшьств, стверджуе, що «свгт, який швидко утворюеться вщ з1ткнення нових цшностей i технологш, нових геопол1тичних вщносин, нових стил1в життя й засо61в сполучення, вимагае зовшм нових щей i аналогш, класифшацш i концепцш...» [1, с 14]. Ця позищя вщображуе сьогодшшню парадигму суспшьного буття та лежить в основi формування освiтнiх цiлей розвинутих держав свпу.
Протягом останшх десятилггь у багатьох крашах свiту та в Укра1ш зокрема змiнювалась суспiльна парадигма - вщ технократично1 до шдустрiальноl, вiд шдустрiальноl до шформацшно1. На розвиток осв^и вплинули суспiльнi штеграцшш процеси, такi напрями розвитку сустльства, як глобалiзацiя, демократизацiя, розпад союзу краш ядерного блоку, створення единого шформацшного простору. Темп цих змш зумовив потребу негайно переглянути й реформувати освiту, оскiльки наявнi системи не повшстю вiдповiдали сучасним запитам, потребували переорiентацil. Сучаснi цивiлiзацiйнi виклики у багатьох крашах закономiрно призводять до нового «освггнього буму», до хвилi глибоких реформ системи освгги.
Незалежно вiд краши й наци, вщ людських ресурсiв та суспшьного устрою освiта, зокрема й вища, як всi освiтнi iнститути, вщграе важливу роль - готуе людину до професiйного життя та творчосп, до реатзацп себе як особистост в суспiльствi.
Саме тому метою статп е розгляд сутностi та значення базових освггшх компетентностей задля досягнення особистiстю життевого успiху в умовах сучасного сощуму, що перебувае у сташ модернiзацiйних перемiн.
1. ПОНЯТТЯ «КОМПЕТЕНТН1СТЬ» У СУЧАСН1Й НАУЦ1
Знання, вмiння та навички, котрi молодь набувае й виробляе тд час навчання у вищому навчальному заклад^ беззаперечно, е визначальними. Актуальност набувае поняття «компетентнiсть студента», що визначаеться багатьма чинниками, оскшьки саме компетентности на думку багатьох мiжнародних експертiв, е тими iндикаторами, що дозволяють визначити готовнiсть студента-випускника до професшного життя, до подальшого особистого розвитку й до активное' учасп в життi суспiльства. Орiентуючись на сучасний ринок пращ, освга до прюрите^в сьогодення вiдносить умгння оперувати такими технологгями та знаниями, що задовольнять потреби ШформацШного сустльства, готують молодь до нових ролей у цьому сустльствг. Саме тому важливим ниш е не тшьки вмшня вшьно волод^и власними знаннями, а й бути готовим змгнюватись та пристосовуватись до нових потреб ринку пращ, управляти тформащею, активно д1яти, швидко приймати ршення, навчатися упродовж життя. Прогресивна осв^ня спшьнота сьогодш ставить перед собою нове завдання - сформувати у студента вмшня вчитись.
Протягом останнього десятилггтя розвинеш краши Свропи та свггу, серед яких Австрiя, Велика Британiя, Канада, Нова Зелацщя, Нiмеччина, Францiя, деякi краши Схщно1 Свропи - Угорщина, Румушя, Молдова, Литва, Латвiя - розпочали грунтовну дискусiю, яка й дос тривае на мiжнародному рiвнi, навколо того, як дати людиш належш знання, вмiння та компетентностi для забезпечення И гармоншно1 взаемоди з технолопчним суспiльством, що швидко розвиваеться. Як показу е аналiз досвiду осв^шх систем багатьох таких кра1н, одним зi шляхiв оновлення змiсту освгги й навчальних технологiй, узгодження !х iз сучасними потребами, штеграци до св^ового освiтнього простору е орiентацiя навчальних програм на компетентнiсний шдхщ та створення ефективних механiзмiв його запровадження.
Biдомi мiжнароднi оргашзаци, що e активними y сферi освiти, серед ниx -ЮНЕСКО, ЮН1СЕФ, ПРООН, Рада Свропи, Органiзацiя eвропейського сшвробггництва та розвитку, Мiжнародний департамент стандарта, останшми десятилiттями вивчають проблеми, пов'язаш з появою компетентнiсно-орieнтованоï освiти.
На думку сyчасниx педагогiв, саме набyття життeво важливиx компетентностей орieнтye людину у сучасному сyспiльствi, в шформащйному просторi, у швидкоплинному розвитковi ринку пращ, у процес подальшого здобуття освiти. Компетентнiсно-орieнтований пiдxiд до формування змюту освiти став новим концептуальним орieнтиром вищо! школи зарyбiжжя i породжye безлiч дискyсiй як на мiжнародномy, так i на нащональному рiвняx рiзниx краш. Gвропейськi науковщ вважають, що набуття молоддю знань, умшь i навичок спрямоване на вдосконалення х^ньо! компетентностi, сприяe штелектуальному й культурному розвитковi особистостi, формуванню в не! здатностi швидко реагувати на запити часу. Саме тому важливим e усвщомлення сyтностi дефшщи «компетенттсть», розyмiння, якi саме компетентности i як необxiдно формувати, що маe бути результатом навчання. У багатьоx eвропейськиx краïнаx сьогоднi внесено змши до навчальниx програм для створення пiдrрyнтя для того, щоб основш результати навчання базувались на досягненш учнями, студентами необxiдниx компетентностей. Бшьшють наyковцiв говорять про необxiднiсть визначити, вiдiбрати та грунтовно щентифшувати обмежений набiр компетентностей, якi e найважлившими, iнтегрованими, ключовими. Такий пiдxiд дав пiдстави зарyбiжним науковцям зробити висновок про те, що найвагомiшi та найбшьш iнтегрованi ключовi компетентносп сприяють досягненню ycnixie у життi й тдвищенню якостi сустльних iнститутiв.
На думку експерта, створення умов для набуття необxiдниx компетентностей протягом всього життя сприятиме: 1) продуктивност та конкурентоздатносп людини на ринку пращ; 2) скороченню безроботя завдяки розвитковi гнучко! (адаптивно!) та квалiфiкованоï робочо! сили; 3) розвитковi середовища для iнновацiйниx перетворень у yмоваx глобально!' конкyренцiï.
Впровадження ключовиx компетентностей у змют освiти та уведення ïx вимiрникiв у систему мошторингу якостi освiти в eвропейськиx краïнаx вiдбyваeться поступово, сyпроводжyeться широким обговоренням та грунтовним науково-дидактичним iнстрyментарieм. Оскшьки поняття ключовиx компетентностей багатогранне, його трактування e дискусшним.
Мiжнародна комюя Ради Свропи в сво!^ до^меш^ розглядаe поняття компетентностi як загальш, або ключовi, вмiння, базовi вмшня, фyндаментальнi шляxи навчання, ключовi квалiфiкацiï, кроснавчальнi вмiння або навички, ключовi уявлення, опори, або опорнi знання.
На думку експертiв Ради Свропи, компетентносп передбачають: 1) спроможнiсть особистосп сприймати та вiдповiдати на шдивщуальш й соцiальнi потреби; 2) наявшсть комплексу ставлень, цiнностей, знань i навичок.
Експерти краш Свропейського Союзу визначають поняття компетентностей як «здатшсть застосовувати знання й умшня» (Eurydice, 2002), що забезпечye активне
використання навчальних досягнень у нових ситуащях. В останшх публшащях ЮНЕСКО поняття компетентностi трактуеться як поеднання знань, умiнь, цiнностей i ставлень, застосовних у повсякденнi [5, с. 5]. На конференци мiжнародного рiвня, що вiдбулась за шщативою ЮНЕСКО та Департаменту технiчноï осв^и та професiйноï пiдготовки Мiнiстерства осв^и Норвегiï в Осло у 2004 рощ було запропоновано трактувати компетентшсть як здаттсть застосовувати знання та вмтня ефективно й творчо в м1жособист1сних eidnocunax - ситуащях, що передбачають взаемод1ю з тшим людьми в сощальному контекстi так само, як i в профестних ситуащях. Компетентшсть - поняття, що логiчно iде вiд ставлень до цтностей, вiд умть до знань.
Зпдно з трактовкою Мiжнародного департаменту стандарта для навчання, досягнення та освгги (International Board of Standards for Training, Performance and Instruction (IBSTPI), поняття компетентностi визначаеться як спроможшсть квалiфiковано провадити дiяльнiсть, виконувати завдання або роботу. При цьому поняття компетентносп мютить набiр знань, навичок i переконань, що дають змогу особистосп ефективно дiяти або виконувати певш функци, спрямованi на досягнення певних стандарта у професшнш галузi або певнiй дiяльностi [6, с. 1]. Для того щоб полегшити процес оцiнювання компетентностей, Департамент пропонуе видiлити з цього поняття таю шдикатори, як набутi знання, вмшня, навички та навчальнi досягнення.
Починаючи з 1980-х рокiв, Оргашзащя економiчного спiвробiтництва та розвитку (ОЕСР) розгорнула дослiдження у цьому напрямь Фахiвцi цiеï органiзацiï протягом деюлькох рокiв збирали й аналiзували вщомосп про освiту в рiзних крашах з позицiй результативностi та ефективносп, що дало змогу визначити систему освггшх iндикаторiв.
Саме краши-члени ОЕСР вщзначили, що вiд 1990-х роюв у свiтi бракуе дослiджень щодо теоретичних та концептуальних знанневих засад, навичок й компетентностей та сшввщношення ix мiж собою. Органiзацiя економiчного спiвробiтництва та розвитку спрямовуе ниш свою дiяльнiсть на проблему впровадження компетентностей у змют освiти.
2. КЛЮЧОВ1 КОМПЕТЕНТНОСТ1
Питання, якi поставила ОЕСР перед собою на початку 2001 року, стали основним орiентиром рефлекси експерта у процесi визначення поняття ключових компетентностей [5, с. 4]. Як базовi постають таю питання:
- чи можливо визначити перелш компетентностей для успiшного життя та ефективноï участi у рiзниx життевих сферах, зокрема й економiчнiй, полiтичнiй, соцiальнiй i сiмейнiй?
- яка природа таких компетентностей, що ïx вирiзняе серед iншиx як ключовi поняття? Як саме ].'х можна описати та теоретично обгрунтувати? Якими е основнi компоненти ключових компетентностей? Чи лiмiтованим е перелш ключових компетентностей?
- чи можливо розглядати ключовi компетентностi як незалежнi поняття, чи ]_'х слiд розумiти як взаемозалежний набiр понять?
- як саме ключовi компетентносп сшввщносяться з соцiальними, економiчними та культурними умовами життя? Чи е вони валiдними у рiзних крашах та регiонах?
- до яко! мiри можливо iдентифiкувати ключовi компетентносп незалежно вiд вiку, статi, статусу, професшно! дiяльностi тощо? Чи е компетентносп, особливо важливi для рiзних перiодiв життедiяльностi iндивiдууму?
- якими е наслщки результатiв застосування компетенцш у практику соцiуму та якою мае бути iнтерпретацiя цих результата?
Напрацювання ОЕСР грунтуються на декшькох положеннях, якi сьогоднi е засадничими для бiльшостi вiдповiдних дослiджень шших установ, органiзацiй i фахiвцiв, що працюють у цьому напрямi.
Основними е таю положення: 1) формування компетентностей е результатом взаемодн комплексу рiзноманiтних чинникiв; 2) сучасне життя вимагае вщ людини набуття певного набору компетентностей, яю називаються ключовими; 3) вибiр ключових компетентностей мае вщбуватися на фундаментальному рiвнi, за умов врахування актуальних свiтоглядних щей щодо взаемодп суспiльства й iндивiдуума; 4) мае бути врахований також вплив культурного й шших контекста суспшьства чи краши; 5) на вiдбiр та iдентифiкацiю ключових компетентностей впливають суб'ективнi чинники, пов'язанi з самою особиспстю: вiк, стать, сощальний статус тощо; 6) визначення та в^^р ключових компетентностей потребуе широкого обговорення серед фахiвцiв та ошб з рiзних соцiальних груп.
Тшьки за цих умов можна здшснити вiдбiр, iдентифiкацiю, забезпечити подальший розвиток ключових компетентностей населення та визначити шдикатори !х розвитку.
З метою певного поступу в атрибуцп вищезазначених понять було започатковано програму «Визначення та вiдбiр компетентностей: теоретичнi й концептуальш засади» зi скороченою назвою «Бе8еСо» (1997 рiк), яку запропонувала група експертiв з рiзних галузей - освiти, бiзнесу, працi, представники мiжнародних, нацiональних освiтнiх, державних та недержавних органiзацiй тощо. Ця програма («Бе8еСо») зробила результативну спробу систематизувати й узагальнити досвiд багатьох краш.
Експерти програми зазначають, що останшм часом проблема розвитку особистiсних здiбностей е найактуальнiшою. В цьому контексп розглядаються особистi досягнення учнiв - результати навчально! дiяльностi.
1нтерес до навчальних успiхiв протягом шкiльних роюв зосереджуеться навколо таких паралелей: що учень знае - як багато вш умiе зробити, як сшввщносяться здiбностi учня з освiтнiми цшями (ефективнiсть освiтнiх систем) та наскшьки результати навчання вiдповiдають вхiдним ресурсам (результатившсть освiтнiх систем).
Цi сшввщношення важливi не тiльки для визначення, чого навчати дтей i молодь, а й для вибору ефективних шляхiв та форм навчання, вщ яких залежить набуття учнями найскладшших iнтегрованих умiнь i ключових компетентностей (див. рис. 1).
Комиетентшсть, оркнтована на потреби
Наприклад, адатшеть до cruunpaui
Виутришш структура компетентности
♦ ♦ ♦ ♦
Знания
ГПзнавальж
иавички
Практкчт
навички
Вщношення
Емош'Т
Цжност! та етика Моти Bauiii
О
са
fe Si s
н
io о
CL-СО
ъ
U
Рис. 1. Компетентнють, opieHTOBaHa на потреби («DeSeCo», 2002).
На думку експерпв «DeSeCo», KOMneTeHTHiCTb виявляеться в дiяльнoстi oсoбистoстi у piзних контекстах (наприклад, у сoцiaльнo-екoнoмiчнoму та пол^ичному оточеннях). При цьому не тшьки школа е вiдпoвiдaльнoю за набуття oсoбистiстю неoбхiдних компетентностей; на 'х формування впливають сiм'я, робота, мaс-медia, pелiгiйнi та культуpнi оргашзацн тощо.
Експерти «DeSeCo» запропонували створити шформацшну базу (за принципом пopiвняння), яка буде корисним ресурсом для розроблення стратеги освганських, сощальних та екoнoмiчниx сектopiв. Вони пеpекoнaнi, що така пopiвняльнa iнфopмaтивнa база дасть змогу визначити мехашзм впливу тих чи шших компетентностей на розвиток ринку пращ, сощальш процеси в кра'ш. Мoнiтopинг наявних piвнiв компетентностей слугуватиме важливим показником ефективнoстi освгтньо' системи [3, с. 8]. Важливим е те, що, з огляду на перспективу, набуття особистютю необхщних життевих (ключових) компетентностей важливе для не].', oскiльки вони сприятимуть: 1) участ у ствopеннi демократичних засад суспшьства; 2) сoцiaльнoму взaeмopoзумiнню та справедливости 3) дотриманню прав людини й автономи всупереч глoбaльнiй неpiвнoстi та неpiвним можливостям, iндивiдуaльнiй мapгiнaлiзaцii.
Отже, поняття ключових компетентностей (key competencies) (OECD) застосовуеться для визначення таких, що дають змогу особистосп ефективно дiяти у багатьох сощальних сферах, роблять внесок у полшшення якост суспшьного буття, сприяють особистому усшхов^ що може бути застосовано до багатьох життевих сфер. Ключов1 компетентност1 становлять основний Ha6ip найзагальнших понять, яю слid деталiзувати у комплекс знань, умть, навичок, щнностей та вiдношень за навчальними галузями й життевими сферами школярiв. Одним iз найважливших теоретичних узагальнень дискуси навколо поняття ключових компетентностей стало визначення представниками OECD трьох категорт ключових компетентностей як концептуальног бази. Ними стали: 1) автономна дiяльнiсть; 2) штерактивне використання зaсoбiв навчання; 3) вмшня
функщонувати в сощально гетерогенних групах. Рисунок 2 презентуе уявлення OECD про структуру трьох категор1й ключових компетентностей, у якш демократичш принципи й iндивiдуалiзм е основними рисами, що розглядаються з штернащонально! позицп.
Автономна л1я
• Злзттсть зяхищати талбати про ищпонщальшсть, права, ¡нтереси н потреби ¡нших
• Здаттсть складати та адшенюиати плани й особист! проекти
• Здатнкггь д1яти у знач ному/широкому kohtckcti
1нтерактивне викорнстання ucouib
• Здатшсть штерактнино гастосовуватн мону, снмвол1ку та тексти
• Здатшсть иикормстовувати знания та шформашйпу грамотность
■ ЗдаТН!СТЬ эастосовувати (HOUi) LHTCpaKTHBHi технологи
Вмшня фу >i к] иону кати в сощалыю гетерогенних трупах
• Здатшсть успешно взаем од i яти з шшими
• Здатшсть С1ШПрацювати
• Здатшсть розв'изуиати конфликта
Рис. 2. 1нтегрований пiдхiд до визначення трьох категорш ключових компетентностей „DeSeCo", 2002.
Як вважають експерти OECD, така класифшащя визначае критери, на яких базуються основнi перелши ключових компетентностей. Розгляньмо детальнiше щ категори.
Автономна дiя передбачае двi чiльних 1де!: вiльний розвиток особистосп й автономнiсть вибору та ди у визначеному контекстi. Ключовi компетентности що належать до ще! сфери:
- здатшсть захищати i дбати про вщповщальшсть, права, iнтереси та потреби шших, що передбачае вмшня робити вибiр з позицiй громадянина, сiм'янина, робiтника, споживача тощо;
- здатшсть складати i здiйснювати плани й особист проекти дозволяе визначити та обгрунтовувати цiлi, що сшввщносяться iз власними цiнностями та е сенсом життя;
- здатнiсть дiяти в значному/широкому контекстi означае, що особа усвщомлюе, як функцiонують рiзнi системи (контексти), знаходить власну позищю в них, бачить взаемодiю багатьох чинниюв у сво1х дiях та можливi наслiдки таких дiй.
1нтерактивне використання засобiв передбачае розумiння низки прийомiв, що дають змогу особистосп ефективно взаемодiяти з навколишнiм свггом:
- здатнiсть iнтерактивно застосовувати мову, символшу й тексти означае
ефективне використання мов i символiв у рiзноманiтних формах та ситуащях для досягнення цiлей, p03BmK0Bi знань та власних можливостей. Це допомагае розумiти свгт, брати участь у дiалоговому спiлкуваннi, ефективно взаемодiяти з оточенням;
- здатнiсть застосовувати знання й iнформацiйну грамотнiсть означае ефективне використання шформацп i знань, дае змогу особистост !х сприймати та застосовувати, використовувати !х як основу для формування власних можливих варiантiв ди, позицiй, прийняття ршень та активних дiй;
- здатшсть застосовувати (новi) iнтерактивнi технологи передбачае не тшьки технiчнi здiбностi, 1КТ-вмшня, а й обiзнанiсть у застосуванш нових форм взаемоди з використанням технологiй. Ця компетентнiсть допомагае особистост пристосувати власну поведiнку до змш у повсякденному життi.
Вмiння функщонувати в соцiально гетерогенних групах передбачае здатшсть жити та взаемодiяти з шшими, що пов'язано з полшультурним суспiльством у широкому сенсi (взаемодiя з людьми, що спiлкуються шакшими мовами, вiдрiзняються за поглядами тощо). Це вмiння е важливим для взаемоди з суспiльством, де iншi культура, цiнностi, соцiально-економiчне пiдrрунтя:
- здатшсть усшшно взаемодiяти з шшими дозволяе iндивiдуумовi проявляти iнiцiативу, шдтримувати й керувати власними взаеминами з шшими;
- здатшсть сшвпрацювати дозволяе людиш разом домагатися спiльних цшей;
- здатнiсть розв'язувати конфлiкти дае змогу людиш сприймати конфлшти як один з аспекпв людських взаемин, налагоджувати себе на конструктивного долання !х.
Процес, що вiдбувався завдяки програмi «DeSeCo», дав змогу крашам-учасницям (понад 18 кра!н) визначити перелш ключових компетентностей для кожно! з них.
Краши-члени OECD також зробили першi спроби оцiнити компетентност через мiжнароднi тести PISA (Involvement of EU Member States in Large-scale International Studies on Educational Studies on Educational Attainment. Зокрема, 2000 року саме до мiжнародних тесив PISA було закладено оцшювання нас^зних компетентностей, як, наприклад, мотиващя учнiв, деякi аспекти ставлення до навчання, вмшня використовувати комп'ютер, саморегуляцшне навчання. Окрiм того, було розроблено план тако! роботи впродовж 2000-2006 роюв. На майбутне було заплановано продовжити нинiшню практику з проведення iспитiв щодо навичок розв'язувати проблеми та 1КТ-навичок.
Базуючись на численних дослщженнях, мiжнароднi експерти окреслюють основт критерп [5, с. 4], яю е засадничими для визначення та вщбору ключових компетентностей, а саме: 1) ключовi компетентностi е результативними та досягненню високого соцiального рiвня на шляху до успiшного життя та розвиненого суспiльства; 2) ключовi компетентностi е вiдповiдними засобами щодо важливих, складних потреб та виклиюв у широкому контекстi; 3) ключовi компетентностi е визначальними для устшно! соцiалiзацii особистостi.
Аналiз рiзних пiдходiв до визначення поняття «ключовi компетентность», яю склались завдяки зусиллям мiжнародних освiтнiх iнституцiй, уможливлюе вiдзначити, що дискушя, котра тривае впродовж останшх 10-15 рокiв, дала змогу
багатьом крагнам зробити власш узагальнення й визначення, однак основна роль у розробленш проблем ключових компетентностей належить м!жнародним оргашзацгям. Саме вони спробували узагальнити доробок педагопв з рiзних кра!н св^у.
В результат розгляду, проведеного в обсягах цього дослщження, було виявлено, що:
1) виокремлення та визначення поняття «ключовi компетентности пов'язане зi змiною осв^ньо! парадигми та з кiнцевим результатом будь-якого осв^нього процесу чи набутого досвщу;
2) за означенням багатьох мiжнародних експертiв, поняття «ключовi компетентность» мютить у собi систему умшь, навичок, цiнностей, iнших чинникiв, що становлять особистюш й суспiльнi аспекти життя та дiяльностi людини i вiд яких залежить особистий та суспшьний прогрес;
3) найдетальнiше класифшащю ключових компетентностей стали розглядати кра!ни-члени ОЕСР - Оргашзацп економiчного сшвроб^ництва та розвитку -шляхом широких дискусш серед св^ово! педагопчно! громадськосп. Запропоновану класифiкацiю багато кра!н прийняли як стратегiчну умову для впровадження осв^и протягом життя. Концептуальнi положення, що стосуються набуття ключових умшь i компетентностей, увiйшли до рекомендацш мiжнародно! спiльноти (Бiла книга, яку розробила Свропейська Комiсiя, 1996; Меморандум з осв^и впродовж життя, 2000; План дш Евросоюзу та Ради Свропи, 2002; План дiй з навичок та мобшьносп Сврокомюп, 2002).
Укра!нська освiта тiльки починае оперувати поняттям компетентностi в тому сенш, який пропонують европейськi кра!ни. Як зазначають мiжнароднi експерти, значну роль у визначенш ключових компетентностей вщпрае контекст !х застосування. Незалежно вщ кра!н i суспiльств громадяни виконують однаковi функцн впродовж життя. Оскшьки основна маса дорослих е водночас пращвниками й студентами, батьками та шклувальниками, учасниками рiзноманiтних видiв дозвшля, пол^ично!, культурно! та iнших видiв дiяльностi, основна функцiя суспiльства - дати змогу вшм громадянам стати повнощнними членами цих рiзноманiтних громад. Тобто наскрiзний та унiверсальний характер вшх категорiй ключових компетентностей е сприятливим для всiх.
Окресливши основш пiдходи до визначення поняття ключових компетентностей, зарубiжнi експерти видiляють основну !хню рису: ключовг компетентност1 мають бути сприятливими для вах члемв сустльства, тобто вщповщними вшм незалежно вщ статi, класу, раси, культури, шмейного стану та мови.
О^м того, ключовi компетентностi мають бути узгодженими не тшьки з етшчними, економiчними та культурними цiнностями й конвенщями певного суспiльства, а й бути суголосними прюритетам та цшям освiти, мати особистюно-орiентований характер.
На рiвнi кожного унiверситету компетентнюний пiдхiд проголошено як один iз основних напрямiв стратегi! власного розвитку. Основними щеями цього пiдходу ми вважаемо:
- компетентшсть е ключовим поняттям, оскiльки воно, по-перше, поеднуе у собi iнтелектуальний i навичковий складники освгти; по-друге, у понятп компетентностi закладено iдеологiю штерпретацн змюту освiти, сформованого «вiд результату» («стандарт на виходЬ>); по-трете, ключова компетентшсть е штегративною за природою, тому що вона мiстить низку однорщних чи близьких умiнь i знань, що належать до широких сфер культури та дiяльностi (шформацшно!, правово! тощо);
- цей пiдхiд не е цшком новим для вищо! школи, оскiльки орiентацiя на освоення умiнь, способiв дiяльностi i, тим бшьше, узагальнених способiв дiяльностi юнувала як напрям розвитку педагогiчних дослщжень i практики, однак не була провщною. Тому сьогоднi для реатзацп компетентнiсного пiдходу потрiбно опиратися на мiжнародний досвiд, власний досвiд мiжнародноl спiвпрацi, враховуючи необхiднiсть адаптування до традицш i потреб Украши;
- не слщ протиставляти компетентностi знанням чи вмiнням i навичкам. Поняття компетентностi ширше за поняття знання, умiння, навички; воно мiстить !х у собi (хоча, зрозумiло, не йдеться про компетентшсть як просту адитивну суму «знання - умшня - навички»), це поняття трохи шшого значенневого ряду;
- поняття компетентносп охоплюе не тiльки когштивний i операцшно-технологiчний складники, а й мотивацшний, етичний, соцiальний та поведшковий. Воно мiстить результати навчання, систему цшшсних орiентацiй, звички тощо; компетентносп формуються в процесi навчання, але й пiд впливом родини, друзiв, роботи, полiтики, релшп, культури. У зв'язку з цим реалiзацiя компетентнюного пiдходу залежить вiд загально! освгтньо-культурно1 ситуацн, у якiй живе й розвиваеться студент.
ВИСНОВКИ
Сьогодш ми дшшли висновку, що спроби вiдповiсти на виклики сучасност донедавна зводилися до змши змiсту вузiвськоl освiти шляхом внесення або вилучення тих чи шших тем з чинних навчальних програм, тодi як так зваш «пiдвалини наук» залишалися незмiнними. Ця тенденцiя зберiгаеться в державних освгтшх стандартах i тестах для зовшшнього незалежного оцiнювання. Проте такi змши призводять лише до кшьюсного збшьшення обсягу знань з окремих навчальних дисциплш, до надмiрного навантаження на пам'ять студента, введення до навчальних плашв предмета, властивих професшнш освт. Вочевидь е потреба послiдовно перейти вщ нинiшнього навчально-предметного змiсту осв^и до iншого И сенсу - особистiсно-орiентованого, дiяльнiсного, що грунтуеться на засвоенш й розвитку унiверсальних способiв вивчення свiту. Тобто, компетентшсний тдхгд полягае у змщенм акценту з накопичування нормативно визначених знань, умгнь г навичок до формування й розвитку в учмв здатност1 практично д1яти, застосовувати тдив1дуальт техмки 7 досв1д устшних д1й у ситуащях профестног д1яльност1 та сощальног практики. Перспективмсть компетентшсного тдходу полягае в тому, що в1н передбачае високу готовмсть випускника вищого навчального закладу до устшног д1яльност1 ур1зних сферах.
Разом з цим, у процес впровадження компетентшсного пiдходу виникло кшька запитань, яю потребують переусвiдомлення та обгрунтування. А саме:
1) як pi3rn академiчнi дисциплiни можуть забезпечити розвиток розумшня та формування ключових компетентностей?
2) якi ключовi компетентносп е необхiдними для того, щоб дiяти в piзних сферах життя, зокрема економiчнiй, полiтичнiй, соцiальнiй, имейнш, е потpiбними для публiчних та особистих вщносин, для особистiсного розвитку?
3) як можуть бути описаш та теоретично обгрунтоваш цi компетентносп та якi емпipичнi дослiдження можуть тдтвердити !х вагомiсть?
4) чи може кожна з ключових компетентностей розглядатись (формуватись) окремо чи вони е взаемозалежними i особиспсть набувае ix тiльки у певному комплексi? Як вони пов'язанi одна з одною?
5) до якого piвня ключовi компетентностi е незмiнними, як вони обумовлеш суспiльними атрибутами (сощальними, економiчними, культурними)? Чи мають вони певш pегiональнi особливостi залежно вщ соцiально-економiчного та культурного pегiонального контексту?
6) чи можливо щентифшувати ключовi компетентностi незалежно вiд вiку, стат, статусу, пpофесiйноi дiяльностi особи? Чи е певш компетентносп важливiшими на тому чи шшому етапi життя людини i якщо так, то яю саме? Наприклад, чи е для людини потpiбними однi й т ж унiвеpсальнi компетентностi, коли вона молода i тiльки обирае пpофесiю, коли вона створюе шм'ю, коли вона дбае про професшне зростання i кар'еру або йде на пенсiю?
7) що саме наукове обговорення проблеми компетентностей додае до науки та практики? Яю висновки щодо стратеги й тактики осв^и воно зумовлюе? Якщо piзнi фаxiвцi розглядають цi проблеми, чи потpiбно виробляти загальнi критерп та спшьне бачення?
8) якою е роль теорп та практики у визначенш, вiдбоpi й описi ключових компетентностей? Яю полiтичнi, економiчнi, сощальш, культуpнi чинники на це впливають та як саме? У чому полягае функщя осв^и з ii визначеними установами та процесами у pозвитковi ключових компетентностей? Яким е вплив шших потенцiйниx джерел на набуття компетентностей (як дpузi, батьки, робочий колектив, релпшш та культурш установи й оргашзацп)? Якою е роль деpжавноi полiтики в pозвитковi компетентностей населення?
9) якими е шдикатори та ix iнтеpпpетацiя задля вимipювання piвнiв компетентностi учнiв i населення кpаiни?
Саме у вщповщ на цi питання у комплекс полягають перспективи подальших pозвiдок з проблеми сутносп та значення компетентностей у процеш життедiяльностi iндивiдуума.
Список л^ератури
1. Тоффлер Е. Третя хвиля / Е. Тоффлер. - К. : Видавничий д1м «Всесвгг», 2000 - 480 с.
2. Quality education and competencies for life/ Workshop 3/ Background Paper - 2004. - p. 6.
3. Definition and Selection of Competencies: Theoretical and Conceptual Foundations (DES Strategy
Paper on Key Competencies). An Overarching Frame of Reference for an Assessment a search Program
- OECD (Draft). - p. 8.
4. Laura H. S Competencies in the OECD Context: Analysis of Theoretical and Conceptual Foundations, SFSO, CESSI / H. S. Laura, S. R. Dominique, J. W. Constant.
5. Ruchen D. S. Key Competencies for a Successful Life and a Well-Functioning Society / D. S. Ruchen. - Hogrefe & Huber Publishers, Germany, 2003. - Р. 4 - 5.
6. Spector J. M. Competencies for online teaching / J. M. Spector, Teja I. de la. - Syracuse, N.Y. : ERIC Clearinghouse on Information & Technology, Syracuse University, 2001. - P. 1-3.
Глузман А.В. Базовые компетентности: сущность и значение в жизненном успехе личности /
А.В.Глузман // Вчеш записки Тавршського национального ушверснтету iменi В. I. Вернадського. Серiя: Проблеми педагогжи середньо! та вищо! школи. - 2013. - Т.26 (65), №1 . - С. 3-14. В статье раскрыты сущность и функции дефиниций «компетентность» и «компетенция», их основные особенности и характеристики. Исследованы разные подходы к формированию профессиональных и личностных компетенций.
Ключевые слова: образование, средняя и высшая школа, образовательная деятельность, личность специалиста, компетентность, компетенция, ключевые компетентности.
Gluzman A.V. Key competences: the essence and significance in the life success of a personality /
A.V.Gluzman // Scientific Notes of Taurida National V. I. Vernadsky University. - Series: Issues of Secondary and Higher School Education. - 2013. - Vol. 26(65), No.1. - P. 3-14.
The article focuses on revealing the essence and functions of the notions „competence" and „competency", their main peculiarities and characteristics. Different approaches to the formation of professional and individual competencies were studied.
Keywords: education, secondary school and higher school, educational activity, individuality of specialist, competence, competency, key competences
Поступила в редакцию 11.02.2013 г.
