CC BY
44
Отже, активш методи навчання дозволяють викладачевi:
- зазначити прюритет характеристик, запитiв, особливостей студенев при розробцi й оргашзаци процесу навчання;
- органiзувати сшвроб^ництво студентiв пiд час планування i реалiзаци всiх етапiв процесу навчання (вщ визначення навчальних цiлей до оцшки ступеня !хнього досягнення);
- шдвищити активну, творчу, iнiцiативну участь студенев у процесi одержання необхщного !м результату навчання;
- максимально наблизити результати навчання до сфери практично! дiяльностi студенев та одержати результати для практичного впровадження, розвитку й удосконалення тсля закiнчення навчання;
- забезпечити розвиток прийомiв ефективного навчання разом iз специфiчними дослщжуваними навичками студентiв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Генкин Б. М.,. Кононова Г. А., Кочетков В. И. и др. Основы управления персоналом: Учеб. для
вузов — М.: Высшая школа, 2002. — 383 с.
2. Герчекова И. А. Менеджмент: Учебник. — М.: Бизнес и биржи, 2003. — 620 с.
3. Кибанов А. Я. Управление персоналом организации: Учебник. — М.: ИНФРА-М, 1999. — 512 с.
4. Маслов Е. В. Управление персоналом предприятия. — М.: Инфра-М, 1999. — 295 с.
5. Оганесян И. Управление персоналом организации: Учеб. пособие. — Минск.: Амалфея, — 2000.—
256 с.
6. Педагогические технологии / Под ред. В. С. Кукушкина. — М., 2000. — 123 с.
7. Цыпкин Ю. А. Управление персоналом: Учеб. пособие. — М.: Юнити — Д., 2001. — 446 с.
Людмила МАРЦЕВА
КОМПЕТЕНТН1СНИЙ П1ДХ1Д ЯК ОСНОВА ПОДГОТОВКИ СПЕЦ1АЛ1СТ1В З ВИЩОЮ ОСВ1ТОЮ
У статтi подано аналiз запровадження компетентнкного пiдходу до пiдготовки спецiалiстiв у вищих навчальних закладах. Придшена увага ргзноматтним визначенням поняття комnетентностi, наведено перелiк важливих компетентностей, необхiдних для молодих спецiалiстiв технiчного профшю.
Дослщження тенденцш розвитку вищо! професшно! осв^и у свт засвщчують широкомасштабне запровадження в педагопчнш практищ рiзних зарубiжних кра!н компетентшсно орiентовано! осв^и, яка сприяе набуттю майбутшми спещалютами життево важливих (ключових) компетентностей.
Проблема формування професiйних компетентностей е актуальною для вищо! професшно! осв^и нашо! кра!ни. Сьогоднi особливо вщчуваеться потреба у глибоких фундаментальних дослiдженнях само! природи компетентнiсно орiентовано! освiти, впровадження компетентнiсного пiдходу як основи тдготовки спецiалiстiв з вищою професiйною освiтою.
Незважаючи на свое велике значення у вищiй освт, проблема компетентiсного пiдходу розв'язана недостатньо. Разом з тим е грунтовш науковi дослiдження для розробки теорп та практики формування професiйних компетентностей у вуз^ якi розглянутi у працях Е. Гельфмана, М. Кабакова, О. Матюшкша, О. Овчарук, С. Трубачева та ш. Рiзноманiтнi аспекти професiоналiзму, основу якого складають компетентности розглянутi у дослiдженнях В. Богданова, Ю. Варданяна, М. Нштша. Найбшьш детально проблема компетенцiй та компетентностей обгрунтована у працях Р. Бадера, Р. Коллiнза, В. Ланшера, Д. Мартена, Саймона Шо та ш. Необхiдно вiдзначити дослiдження А. Андреева, Н. Банько, В. Байденко, О. Дахша, I. Зимньо!, Н. Кузьмшо!, О. Савченко, О. Хуторського та ш. щодо проблеми формування компетентносп у студентiв вузiв.
Метою статт е обгрунтування необхiдностi застосування компетентшсного пiдходу до змiсту освiти у вищому навчальному закладi,
розробки, розвитку якостей особистост студента, якi забезпечують професiйну компетентнiсть у питаннях виршення технiко-економiчних завдань.
Виклад основного матерiалу. Сьогоднi вже не виникае сумшву, що компетентнiсний пiдхiд не тшьки сприяе модершзацп освiти, але й виршуе проблему пiдготовки конкурентоспроможних на укра!нському та мiжнародному ринку пращ майбутшх спецiалiстiв.
На освiту суттево впливають змiни у сучасному суспшьства Важливим чинником перегляду основних концепцш та особливо змiсту освiти в багатьох кра!нах е розширення кордошв i тих можливостей, що вщкриваються перед молоддю. У сучасних умовах, коли спостершаеться мiграцiя у межах цших регiонiв, формуються освiтнi цш на мiждержавному та мiжнацiональному рiвнi, виникае потреба швидко адаптуватись до здобуття освiти i роботи.
Знання, вмiння та навички, якi студенти набувають, навчаючись у вищих навчальних закладах, е дуже важливими. Разом з тим особливо! актуальност на сьогодшшнш день набувае поняття компетентност студента, оскiльки саме компетентностi взагалi i професiйнi компетентностi зокрема, е тими показниками, що дозволяють визначити готовшсть молодого спецiалiста до життя, його подальшого професiйного розвитку та активно! участ у життi суспшьства. Важливо пiдготувати студентську молодь до можливих нових ролей у суспшьств^ умiння оперувати отриманими знаннями та сучасними технолопями, як того вимагае сучасне шформацшне суспiльство [1, ].
Як засвщчуе досвiд систем осв^и розвинених кра!н свiту (Нiмеччина, Франщя, Велика Британiя, Австрiя, Канада та ш.), гострою проблемою залишаеться питання як дати молодiй людинi саме таю знання, вмшня та навички, як дають можливiсть гармонiйно взаемодiяти з технологiчним суспiльством, що швидко змшюеться. Вирiшення цiе! проблеми можливе за умови орiентацi! навчальних плашв та програм на компетентнiсний тдхщ та його грунтовне запровадження у вищих навчальних закладах.
Дослщники ще! проблеми переконливо доводять, що набуття молоддю знань, умiнь i навичок спрямоване на вдосконалення !хньо! компетентности сприяе формуванню в особистостi здатносп швидко реагувати на запити часу [1, 4].
Чимало мiжнародних оргашзацш (ЮНЕСКО, ЮН1СЕФ, Рада Свропи, Оргашзащя спiвробiтництва та розвитку (ОЕСР)) на сьогодшшнш день вивчають проблему компетентшсно орiентовано! освiти.
Звернемося до змюту поняття компетентностi, що е одшею з складових теоретичного фундаменту реалiзацi! компетентнiсного тдходу у вищiй професшнш освiтi. Цей термiн необхiдно розглядати у виглядi логiчно! схеми з подальшою конкретизацiею: компетентнiсть —>^профешйна компетентнiсть —> професiйна компетенттсть спецiалiста технiчного профiлю.
У науковш лiтературi та матерiалах мiжнародних оргашзацш юнуе декiлька пiдходiв до визначення цих понять. Серед дослщниюв ще! проблеми найбiльш популярними пiдходами до визначення поняття компетентност е особистюний та дiяльнiсний. Бiльшiсть зарубiжних та вгтчизняних учених (Башкирський А., Бiбiк Н., Ващенко Л., Овчарук О., Пометун О., Сластьонш В., Митрофанов К., Шиянов С.) об'еднують цих два шдходи в особистюно-дiяльнiсний.
Пiд компетентнiстю розумiють здатнiсть людини виршувати будь-яку значну проблему (коло проблем). Тобто спочатку видшяють вдивщ i певну проблемну ситуацiю, отримавши результат вирiшення ним цiе! ситуацн, автори визначають наскiльки iндивiд компетентний у певнш галузi. Компетентнiсть на !х думку — це характеристика особистосп, яка визначаеться внаслiдок ощнки ефективностi його дiй, направлених для виршення певного кола важливих для суспшьства проблем. Автори пропонують ефектившсть вирiшення проблемних ситуацiй розглядати як мiру компетентностi.
На думку I. 1саева, В. Сластьонiна, С. Шиянова визначення поняття компетентностi потребуе едносп теоретично! i практично! готовностi особистосп до дiяльностi, що характеризуе його професiоналiзм. Автори пiдкреслюють зв'язок компетентносп та професiоналiзму, але не ототожнюють цi поняття.
Змiст пiдготовки спещалюта технiчного профiлю наведенiй у квалiфiкацiйнiй характеристицi, яка е нормативною моделлю компетентносп i мiстить перелiк професшних
знань, вмшь та навичок майбутнього фахiвця. Квалiфiкацiйна характеристика — це узагальненi вимоги до спещалюта на рiвнi його теоретичного i практичного досвiду.
Наведеш вище визначення поняття компетентностi дозволяють говорити про можливiсть формування деяко! моделi компетентного фаивця, яка б охоплювала рiзноманiтнi види дiяльностi та шдкреслювала особистiсний характер цього поняття.
У визначенш поняття компетентностi у св^овш практицi дослiдники видiляють два тдходи:
• американськi вченi пов'язують компетентнiсть iз базовими характеристиками людини, що обумовлюють !! успiхи у певних видах дiяльностi;
• европейсью дослiдники компетентнiсть ототожнюють зi здiбностями, особистiсними рисами людини та набутими знаннями (у Великш Британi! переважае думка, що компетентшсть повинна визначатись як вщповщшсть результатiв дiяльностi особистосп визначеним стандартам).
З метою дослiдження поняття компетентшсть у рамках Федерального статистичного департаменту Швейцари та Нацюнального центру осв^ньо! статистики США й Канади було започатковано програму "Визначення та вiдбiр компетентностей: теоретичш й концептуальнi засади" зi скороченою назвою "Ве8еСо", яку започаткувала група експертiв з рiзних галузей -освiти, бiзнесу, пращ, здоров'я, представники мiжнародних, нацiональних осв^шх програм, державних та недержавних оргашзацш тощо. Експерти програми визначають поняття компетентносп (сотреiепсу) як здатнiсть усшшно задовольняти iндивiдуальнi та соцiальнi потреби, дiяти й виконувати поставленi завдання. На думку експер^в "Ве8еСо", компетентшсть проявляеться в дiяльностi особистостi в рiзних контекстах (сощально-економiчному, пол^ичному). При цьому не тiльки навчальний заклад е вiдповiдальним за набуття необхiдних компетентностей; на !х формування впливають шм'я, робота, масмедi!, релшйш та культурнi органiзацi! тощо.
Росшсью науковцi дослiдженню поняттю компетентностi придшяють надзвичайно багато уваги. Вiдомий дослщник О. Дахш вважае, що компетентшсть - це оволодшня людиною вщповщно! компетенцiй, включаючи !! особистiсне ставлення до не! та предмету дiяльностi.
Схожу характеристику поняття компетентносп можна зустр^и у працях О. Хуторського: "Компетентшсть — володшня людиною вщповщними компетенцiями, включаючи !! особистiсне вщношення до не! та предмету дiяльностi" [5, 15]. Пiд компетенцiею розумдать сукупнiсть взаемопов'язаних якостей особистостi (знань, умшь, навичок, способiв дiяльностi), що задаються по вiдношенню до певного кола предме^в та процесiв. Автор тдкреслюе необхiднiсть розрiзняти поняття компетенци та компетентностi, розумiючи пiд компетенщею певнi вимоги до освiтньо! тдготовки людини, а компетентшстю - уже сформовану особиспсну якiсть (сукупнiсть якостей) та мшмальний досвiд людини у певнш дiяльностi. Саме такого шдходу необидно дотримуватись, на нашу думку, розглядаючи проблему формування професшних компетентностей у студешгв вищих навчальних закладiв.
З психологiчно! точки зору шдходить до визначення компетентностi Н. Кузьмша, акцентуючи увагу на рефлексивнiй складовш цього термiну.
У наведених нами визначеннях простежуеться рiзноманiтнiсть та рiзноплановiсть визначення поняття компетентностi, що пояснюеться складшстю та багатограннiстю поняття, вщносною новизною у педагогiцi.
Компетентнiсть — це складна системна характеристика особистосп, що поеднуе теоретичний та практичний компоненти та оцшюеться ефектившстю розв'язання практичного завдання. Процес формування компетентносп (на вiдмiну вiд розвитку) е кшцевим результатом i може бути метою професшно! освгги.
При шдготовщ майбутнiх спецiалiстiв з вищою осв^ою особливого значення набувають професiйнi компетентность Пщ поняттям професiйно! компетентностi дослщники розумiють рiвень професiйно! готовностi до конкретно! дiяльностi, якi мiстять професшш знання, вмiння, навички, особистiснi якосп, нацiленi на певну професiю.
Професшна компетентнiсть охоплюе всi сфери особистосп i е основною метою, до досягнення яко! прагне людина на шляху професшного становлення. Як складовi професiйно! компетентностi дослiдники називають: — здатшсть особистостi до актуального виконання
дiяльностi; сформованють вiдповiдних навичок та вмiнь; постшне оновлення знань; потенцiйна готовнiсть спещалюта розв'язувати завдання; критичнiсть мислення спещалюта та iн.
Вiдомий росiйський вчений К. Абульханова професшну компетентнiсть спещалюта розглядае як "комплексну характеристику суб'екта пращ, що виражае його професшну шдготовленють i здатнiсть ефективно, творчо виршувати завдання професiйно! дiяльностi" [2, 34]. Погоджуючись iз дослiдниками проблеми професшно! компетентностi (В. Байденко, А. Башкирський, О. Овчарук, О. Пометун), шдкреслимо, що професiйна компетентнiсть — особистюна характеристика спецiалiста, яка е результатом розвитку професшно важливих здiбностей у теоретичнiй та практичнiй дiяльностi та оцiнюеться ефективнiстю вирiшення практичних завдань.
Найбiльшим завданням вищого навчального закладу е пiдготовка спецiалiста конкурентоспроможного на укра!нському та мiжнародному ринку пращ. Аналiз лiтератури засвiдчив тенденщю змiни вимог до випускникiв вищих навчальних закладiв технiчного профiлю у напрямку формування у них певних компетенцш. Керiвники пiдприемств, де студенти проходять практику, вiдзначають зниження рiвня професiйно! пiдготовки випускникiв вузiв, до того ж чим досвщчений керiвник, тим бiльш критична оцiнка. Таку ситуащю можна пояснити двома факторами: з одного боку,
зросли та стали шшими вимоги роботодавцiв у зв'язку зi змiнами економiчних умов у кра!ш, а з iншого — сучасна професiйна пiдготовка випускника вже не забезпечуе !х компетентнiсть у розв'язанш завдань пiдприемства.
Аналiз мошторингу ринку iнтелектуально! працi дозволяе констатувати наступне:
1. На вiдмiну вщ радянських часiв першими засвоюють нов^ш технологi! не профiльнi вищi навчальш заклади, а пiдприемства, якi працюють в умовах сучасного ринку.
2. Випускник вищого навчального закладу розглядаеться роботодавцями лише як вихщний матерiал для пiдготовки повноцiнного фахiвця. Отримана освга не дозволяе молодому спещалюту миттево включитися у роботу.
Незважаючи на вищезазначене, замовлення пiдприемств на молодих спещалюпв останнiм часом збшьшуеться. Роботодавцi вважають, що можливiсть сформувати !х як фахiвцiв iз вщповщними сучасними вимогами пiдприемств набагато вища, порiвняно з працiвниками, обтяженими сво!м накопиченим досвiдом, сво!ми упередженнями.
Професшш компетентностi молодого спецiалiста пов'язують iз виршенням техшко-економiчних завдань. Як засвщчуе досвiд пiдготовки молодших спещалюпв, у студентiв технiчних спецiальностей необхвдними компетентностями е:
1. Готовнiсть до реалiзацi! свого потенцiалу (мотивацiйний аспект).
2. Здатнють до аналiзу та синтезу.
3. Здатнють до оргашзацп та планування.
4. Здатнiсть приймати ршення.
5. Володiти базовими знаннями з певно! професi!.
6. Ум^и трансформувати набутi у навчальному закладi знання в iнновацiйнi технологi!.
7. Знати як отримати доступ до глобальних джерел знань.
8. Волод^и сучасними шформацшними технологiями.
9. Волод^и навичками самостiйного отримання знань i пiдвищення квалiфiкацi!.
10.Дослiдницькi здiбностi.
11.Здатнють адаптацi! до нових ситуацiй.
12. Здатнють до генераци нових iдей.
13. Здатнють працювати самостшно.
Необхiднiсть включення компетентнюного пiдходу в систему вищо! професшно! осв^и пiдкреслюеться багатьма укра!нськими та зарубiжними дослiдниками. Це обумовлено змшою за останнi роки освiтньо! парадигми на особистiсно-орiентовану, провiдним компонентом яко! е компетентностi майбутнiх фахiвцiв взагалi i професiйнi компетентностi зокрема.
Л1ТЕРАТУРА
1. Компетентшсний шдх1д у сучаснш освт: свгтовий досввд та украшсьш перспективи. Ыблютека з освгтньо!' политики. Колективна монограф1я. / П1д заг. Ред. О.В. Овчарук. — К.: "К.1С.", 2004. — 112 с.
2. Абульханова-Славская К. А. Социальное мышление личности: проблеми й стратегия исследования // Психологический журнал. — 1994. — Т. 15, № 4. — С. 39-55.
3. Зимняя Й. А. Ключевые компетентности как результативно целевая основа компетентносного подхода в образовании. — М.: Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2004. — 20 с.
4. Татур Ю.Г. Компетентность в структуре модели качества подготовки специалиста с высшим образованием // Высшее образование сегодня № 3. — 2004. С. 20-26.
5. Хуторской А. В. Ключевые компетентносп как компонент личностно-ориентированой парадигми образования // Народнее образование. — 2003. — № 2. — С. 14-19.
