CC BY
8
1СТОР1Я ДЕРЖАВИ I ПРАВА
УДК 342.4
Олександра Белiченко
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального унiверситету ^bBiBCb^ полггехшка», аспiрант кафедри юторп держави i права
АСПЕКТИ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА В ПОЛ1ТИКО-ПРАВОВИХ ПОГЛЯДАХ С. Ю. ДЕСНИЦЬКОГО
© Бел1ченко О., 2018
Розглянуто внесок С. Ю. Десницького в дослщження та розроблення аспеклв реформування державно-полiтичного устрою та судовоТ системи в другiй половин! XVIII ст., а також про мкце та принципи процесуального права у функщонуванш державно-правового механiзму.
Ключовi слова: законодавча влада; виконавча влада; судова влада; конституцiйна монархiя; принципи судового процесу.
Александра Беличенко
АСПЕКТЫ ПРОЦЕССУАЛЬНОГО ПРАВА С ПОЛИТИКО-ПРАВОВЫХ ТОЧЕК ЗРЕНИЯ С. Ю. ДЕСНИЦКОГО
В статье рассматривается вклад С. Ю. Десницкого в исследования и разработку аспектов реформирования государственно-политического устройства и судебной системы во второй половине XVIII в., а также о месте и принципах процессуального права в функционировании государственно-правового механизма.
Ключевые слова: законодательная власть; исполнительная власть; судебная власть; конституционная монархия; принципы судебного процесса.
Olexandra Belichenko
Institute of Jurisprudence and Psychology, Lviv Polytechnic National University, Department of History of State and Law
ASPECTS OF PROCEDURAL LAW IN POLITICAL AND LEGAL VIEWS OF S. DESNYTSKYI
The paper presents the contributions of S. Desnytskyi to the research and development of the aspects of reforming the state political system and judiciary in the second half of the XVIII century and the place and principles of procedural law in functioning of the state legal mechanism.
Key words: legislature; executive power; judiciary; constitutional monarchy; principles
of trial.
Постановка проблеми. Важливим e питання оптишзаци державного управлшня, впорядку-вання та вдосконалення законодавства, все це сьогодш потребуе не тiльки полггично! волi, а й грунтовно! теоретично! розробки та комплексних реформ, зазначеш проблеми вггчизняно! спшь-ноти були предметом уваги мислителiв i вчених упродовж багатовшового перiоду встановлення та розвитку державно-правових шституцш.
Вiтчизняне процесуальне право пройшло тривалий iсторичний шлях перш шж сформуватися як сучасна галузь права. Яке на початковому етат свого формування зазнало низки значних метаморфоз li особливе значення в цьому вдагравали не тiльки суспшьно-полггичш чинники, але й вчення низки укра!нських та iноземних вчених-юристiв, серед яких визначне мюце займае С. Ю. Десницький.
Аналiз дослiдження проблеми. Життевий шлях, теоретична спадщина та реформаторсью ще! С. Десницького завжди викликали iнтерес для дослiдникiв рiзних наукових галузей. Тривалий перiод аспекти про процесуальне право як складову науково! концепци С. Десницького розглядали побiжно пiд загальним гаслом щеологи просвiтництва та лiберально-буржуазно! науки.
У сучасних вiтчизняних публiкацiях представлення С. Десницького як вченого класичного напряму здшснено в наукових напрацюваннях В. I. Тимошенко, яка розкривае основш моменти проблематики прав i свобод людини, що !х здiйснив вчений, та О. А. Банчука, в статп якого висвгг-лено значущють наукових поглядiв С. Десницького на публiчне та приватне право.
У працях зарубiжних вчених у бшьшосп публiкацiй акцентували увагу на ролi вченого в про-цесi остаточного оформлення росшсько! теоретично! юриспруденцi! як самостшно! науки та навчально! дисциплши (С. А. Сгоров, П. Н. Берков, М. Н. Марченко та ш.).
Проте передовi iде! С. Десницького щодо реформування процесуального права аналiзують частково, що й потребують комплексного та грунтовного наукового дослщження аспектiв процесуального права в полггико-правових поглядах вченого.
Метою статт е представлення вчення С. Десницького про процесуальне право в розробленш концепцi! суспiльно-полiтичних основ державних оргашв влади та правово! системи. Досягнення визначено! мети передбачае здiйснення юторико-теоретичного аналiзу базових положень науково! концепци С. Десницького, а саме: розроблення теорп права як основи законодавства, характеристика проекпв полггично! та правово! реформ, оцшка !х ролi в процесах модернiзацi! суспiльства та значення для подальшого вчення про державу i право, аналiз особливостей вчень С. Ю. Десницького про процесуальне право в контекст поглядiв на державно-правову систему друго! половини вiсiмнадцятого столiття.
Виклад основного матерiалу. За своею суттю теоретичш погляди С. Десницького, до аналiзу еволюцi! суспiльно-правових вiдносин, сформувалися на основi методологiчних пiдходiв Дж. Лок-ка, що були популярними в англшських i шотландських унiверситетах протягом XVIII ст. Дж. Локк у концепци природного права передбачав пояснення суспшьних явищ на основi принципу причин-ностi та об'ективно! обумовленосп. Також роки навчання в ушверситет дали можливiсть майбут-ньому вченому отримати знання та ознайомитися з полггико-правовими щеями просвiтництва, що шзшше визначально вплинули на формування його наукового свггогляду та громадянсько! позицп. Зокрема С. Десницький виявив фундаментальш знання та зрiлу наукову позицда щодо критичного ставлення до теорп природного права Пуффендорфа, який вщстоював крiпосне право та абсолютизм. Також, виступаючи проти вказано! концепцi!, вш негативно ставився до схоластичних щей епохи Просвiтництва, котрi використовували для оправдання наявних феодальних порядкiв [1, с. 159].
Особливе мюце у поглядах вченого займають права людини. Вш добиваеться проголошення «натуральних» прав людини, що мае антифеодальну спрямованють та паралельне вщстоювання буржуазних принцитв, котрi вiдповiдали iнтересам розвитку кашталютичних вiдносин. Проте
водночас вш вказував на небезпеку спотворення суспшьно! моралi пiд тиском «комерцшного стану», що може призвести до правового шгшзму перед владою грошей, де не тшьки правосуддя, а й сам державний мехашзм опиниться в руках олтархату. На превеликий жаль, це пророцтво мислителя збулося, адже сьогодш проблеми у боротьбi з корупци iснують не тшьки у нас, а й в кра!нах старо! захщноевропейсько! демократи [2, с. 124].
Сформувавши положення про невщчужуваш права людини в умовах абсолютно! монархи та панування кршосного права, можна вважати його новаторсью пропозици революцiйною iдеeю, адже ще! економiчних прав людини, на вщмшу вiд громадянських прав, задекларованих Великою харпею вольностей (1215) i Бшлем про права (1669), випередили тодшшх сучасникiв та отримали визнання в юриспруденци лише через сто роюв [3, с. 236].
Розкриваючи змют натурального права дослiдник визначав та ставив таю завдання, як вияс-нення причини походження держави i права, особливосп !х iсторично! генези в рiзних народiв, залежнiсть розвитку держави вщ суспiльно-економiчного стану та аналiз характеру шмейно-шлюб-них вщносин.
С. Десницький е послiдовним i переконаним прихильником конституцiйно! монархi! як найкращо! форми правлiння з розподшом на законодавчу, виконавчу та судову гшки влади. Однiею з основних рис тако! форми владного правлшня е вiдповiднiсть здiйснення законотворчостi, судити зпдно з чинним законодавством та приводити в дда суд [4, с. 118].
Розглядаючи спiввiдношення рiзних гiлок влади С. Десницький прагнув зробити своерiдний «синтез» теорi! та практики вийти за рамки чистого права та зв'язати його з сощальним змютом i на основi цього дати поняття права як державного явища у контекстi сощального та iнших явищ. Вчений дотримуеться позицш щодо права як до одного iз засобiв для досягнення гармони в державi та суспшьствг
С. Десницький пропонував власну модель законодавчо! влади за його проектом вона повинна здiйснюватися спiльно з монархом та представницьким органом сенатом. Сам сенат повинен представляти штереси як дворянства, так i буржуази. Вибори в сенат здшснюються на пiдставi буржуазного принципу майнового цензу, за яким кандидатом у сенатори може стати будь-яка забезпечена особа, що зробила вагомий внесок у розвиток вггчизни. Важливо, що без представ-ницького органу влада монарха не мала би повноважень щодо законодавчо! дiяльностi. Проте в законотворчому процес остаточне ршення повинен приймати монарх, без резолюци якого не могло прийнятися жодне ршення чи проект. Потрiбно зазначити, що Десницький добре усвщом-лював значення законодавчо! влади для розвитку держави [5]. Зпдно з проектом сенат надшявся законодавчими та судовими повноваженнями, але на його думку, головним завданням сенату е законотворча дiяльнiсть.
Таким чином, погляди С. Десницького щодо реформування державно! влади е своерщним планом державно-правових перетворень, спрямованих на обмеження влади самодержавства, поступовий перехщ до конституцшно! монархи та забезпечення полiтичними правами рiзних сощальних станiв.
Що стосуеться виконавчо! влади, то автор у своему проекп пропонував переважно надiлити !! полщейськими функцiями i, як законодавча влада, шдпорядковуватися волi монарха, який ми- би призначати воевод. Виконавча влада у нього здшснюеться монархом, що володiе правом вето, i вищими органами управлiння, колегiями, котрi мають подвiйне пщпорядкування: монарховi та Сенату [6, с. 97].
Для надежного управлшня державним мехашзмом С. Десницький вважав за необхщне сформу-вати шститут мiсцевого самоуправлiння шляхом затвердження так звано! «цивiльно! влади», яка мала функцюнувати в губернських центрах та в шших значущих адмiнiстративно-територiадьних одиницях.
С. Десницький визначае ще й так звану «наказательную владу», повноваженнями котро! надi-ленi воеводи в губершях та провiнцiях. 1х призначае безпосередньо монарх, але у сво!й дiяльностi пiдзвiтнi губернському суду, який приймае скарги на ди воевод i публiчно !х розглядае [7, с. 129].
Прогресивне значення мали й пропозици вченого щодо судово! влади, яка у сво!х положеннях мала конституцшний характер. Особливо С. Десницький визначае це до повноваження та призна-чення судiв. Губернсью суди повинш були слщкувати за дотриманням законностi, щоб не допус-тити свавiлля, а за необхщносп створити вiддiлення для розгляду скарг. Нижча судова шстанщя у
проект визначасться у виглядi всестанового судового органу при мюцевш адмiнiстративнiй владг Новаторством вченого була пропозицiя шдпорядкування адмшютрацп судовому контролю.
У сво!х прогресивних поглядах С. Десницький хотв докорiнно змiнити наявну судову систему та судочинство, iз використанням прикладiв зарубiжних вчень про оргашзащю судово! влади та позитивний досвщ европейських кра!н iз врахуванням вггчизняних особливостей. Оскiльки у другiй половиш XVIII столiття судова система Росшсько! iмперн характеризувалася свавiллям, а судон-чинство мало риси феодально-кршосницько! системи. Кримшальш справи були обтяженi бюрократичною тяганиною та розглядалися в умовах повно! канцелярсько! таемницi. Участь у кримшаль-ному процесi представниюв сторiн не допускалося, а для отримання доказiв широко застосовува-лися катування [8, с. 348].
Десницький пропонував незалежну судову владу, яка повинна поширюватися на всю терито-рда iмперil, що давало би змогу швидшому проведенню кримiнально-процесуальних дiй та здшс-ненню судових розглядiв i тим самим спряло би змщненню законностi в кра!ш. На вщмшу вiд зако-нодавчо! влади, яка за проектам мала концентруватися в одному мющ, судова влада iз постшних судiв повинна розмiщатися у восьми найважливших мiстах. До складу суду на постшнш основi повинш входити дванадцять професiйних суддiв, зокрема генерал-адвокат, чотири сувд кримшаль-них та шм суддiв для розгляду кримшально-процесуальних справ [9, c. 264].
У сво!х поглядах на судову владу Десницький висунув низку принцишв та положень, на яких вона повинна базуватися. Найважлившим принципом судочинства правознавець вважав принцип законности На його думку, ш один злочин не повинен залишатися без покарання i ш одна особа, яка ско!ла його, не може бути оправдана через незнання закону.
Щодо принципу незалежносп та незмiнностi сувдв, то Десницький добивався !х незалежносп вiд всесильно! аристократi! та намагався !х обмежити вщ впливу адмшютрацп, щоб суддя, не зазнаючи жодного тиску та не боячись погроз, здшснював правосуддя та виносив судовi рiшення неупереджено, дотримуючись букви закону. На думку вченого, цей принцип можна забезпечити лише за незмшносп сувдв. Проте автор вважав, що нижча судова iнстанцiя повинна функцюнувати у виглядi всестанового судового органу при мюцевш адмшютративнш владi, тим самим вш заперечив принципу незалежносп суду. Вирiшувати у судовому процесс щодо винностi чи невинностi шдсудно! особи i чи шдлягае позитивному виршенню позов можуть тiльки присяжш засiдателi [10, c. 137].
Визначаючи принцип гласносп судового процесу С. Десницький вказуе на його значущють як зашб виховання народу в дотриманш законностi. Кримiнальнi та цившьш справи потрiбно розгля-дати та виршувати публiчно в присутностi стороншх людей, а самi судовi ршення, що прий-маються з будь-яко! конкретно! справи, повиннi опублiковуватися в пресг
У часи дiяльностi С. Десницького судовий процес був письмовим, вчений навпаки, дотримувався принципу усносп процесу та вважав, що свщки яких заслуховують на суддi, так само, як i процесуальнi сторони, повинш давати показання усно. Оскшьки Росiйська iмперiя була багатонацiональною, а також у судових процесах часто використовувалися не всiм зрозумiлi латинсью та французькi слова, то С. Десницький вважав, що судочинство повинно проходити рщною для народу мовою.
Через постшне вивчення справи й можливють неправильного рiшення у нш, С. Десницький вiдстоював принцип повного та всебiчного вивчення справи та встановлення ютини, Проголошував право обвинуваченого на захист, вважав за необхщне ввести шститут адвокатури, а судовий процес повинен проходити з дебатами сторш за обов'язково! участi адвоката. Вш пояснював, що iнститут адвокатури необхщний для справедливого ведення справ i такий судовий процес повинен забезпе-чувати законнiсть судового ршення [11, c. 124]. Вчений висував принцип свщчень та доказiв, у якому виступав за вшьну оцшку доказiв суддями та проти теорп формальних доказiв.
С. Десницький також висував щею прискореного процедурного розгляду цившьних справ i вважав, що необхщним об'еднувати окремi позови в одному процесс Для розгляду малозначущих справ виступав за створення державно-правового шституту мирових суддiв.
Отже, за задумом С. Десницького, органiзацiя судово! влади та здшснення правосуддя повинне вщбуватися на принципах характерним для сучасно! демократi!, що дiстали в проекп реформатора не лише належне обгрунтування, а й спосiб практичного втшення. На жаль, бiльшiсть положень
ре^зовано частково лише через сто роюв пщ час проведення судово! реформи 1864 року. Вщповщно до тодшньо! стабiльно! практики в захiдноевропейських кра!нах, вiтчизняне судочинство повинно здiйснюватися на засадах рiвностi всiх перед законом, вщокремлення суду вiд адмiнiстративно! влади та введення суду присяжних. На той час демократизащя судово! системи вщкривала мождивостi для еволюцiйного розвитку державно-полггично! системи та формування громадянського суспiльства, зрозумiло, що таю пропозици С. Десницького випереджали свiй час [12, с. 34].
С. Ю. Десницький у доповда на публiчному зiбраннi Московського унiверситету «Слово о прямом и ближайшем способе к научению юриспруденции» визначив, що вчення про полщда або благоустрш громадянський е одшею з чотирьох головних частин «юриспруденци натурально!». Тут, на думку укра!нського просвггника, мае бути зосереджене все, що «принадлежит до благо-устроения и благосостояния, удобного содержания и безопасности обывателей». Зокрема, це -питання управлшня зовшшшми зносинами, армiею, мануфактурним виробництвом, комерщею, банкiвськими i фiнансовими справами, пошук засобiв для вдосконалення землеробства, утримання наук i мистецтв, рацюнальне ведення бюджетно! i податково! полггики. Просвiтник надав сво! пропозицi! щодо оргашзаци виконавчо! влади в Роси. Вiдтодi виразно намiтилися два тдходи до полiцейського права. Його можна розглядати як юридичний засiб захисту абсолютизму ^ навпаки, як зашб обмеження свавiлля i деспотизму.
Десницький вважав, що джерелом процесуального права та судочинства е природне право, система римських закошв та вггчизняне законодавство. I основною умовою для майбутшх юриспв е устшне вивчення джерел права в ушверситет [13, с. 117].
Отже, пропозици С. Десницького щодо державно-правових змш свщчить про еволюцшнють та далекогляднiсть його поглядiв як вченого та полггика. Заслуговуе на увагу сувора визначенють компетенцi! та повноважень усiх рiвнiв та гiлок влади, у практищ державного управлiння необхiднiсть суворого дотримання норм права. Вчений першим у вггчизнянш наущ аргументував принцип подшу гiлок влади, за яко! одна гшка влади не повинна втручатися в дiяльнiсть iншо!. Цiкаво, що цей принцип був задекларований у «Конституци...» П. Орлика, а сьогодш вш успiшно реалiзовуеться в державно-полггичнш системi США «принцип стримувань та противаг» трьох гiлок влади. Це свщчить не лише про вггчизняний прюритет у розвитку прогресивних щей мислителя в галузi державно-полiтичних шститупв i правово! системи, а й спадкоемнють теоретико-штелек-туальних традицiй, що !х покладено в основу реформування державно-управлшсько! та полггико-правово! систем [14, с. 89].
Висновки. Теоретична спадщина та реформаторсью ще! С. Десницького щодо державно-управлiнських та полггико-правових перетворень залишаються актуальними для шституцшних перетворень вiтчизняно! правово! системи. Варто виокремити сформульоваш та аргументоваш вченим фундаментальнi положення про реоргашзащю судово! системи загалом та процесуального права зокрема, послщовне використання на практищ яких сприятиме усшшносп правових реформ та прогресивним перетворенням суспшьства.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Берков П. Н. Основные вопросы изучения руського просвтительства. Проблемы руського просвещения в литературе XVIII века. М.; Л., 2012. 162 с. 2. Десницкий С. Е. Представление о учреждении законодательной, судительной и наказательной власти в Российской империи. Юридические произведения прогрессивмх руських м1слителей. Вторая половина XVIII века / под общ. ред. С. А. Покровского. М.: Государственное издательство юридической литературы. С. 99-142. 3. Семевский М. И. Очерки и рассказы из русской истории XVIII века. М. : Слово и дело: Моск. кадр, центр, 2013. 263 с. 4. Егоров С. А. История отечественного государства и права. IX первая половина XIX века. Опыт проблемного изложения. Ярославль: Изд-во Ярослав, гос. ун-та, 2010. 264 с. 5. Антолог1я украгнськог юридичног думки: в 6 т. /редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та т.; упоряд.: Ю. I. Римаренко, В. Б. Авер 'янов, I. Б. Усенко; в1дп. редактори Ю. I. Римаренко, В. Б. Авер 'янов. К.: Видавничий Д1м «Юридична книга», 2003. Т. 5: Пол1цейське та адм1тстра-
тивне право. 600 с. 6. Анисимов Е.В. Россия в середине XVIII в. : Борьба за наследие Петра. М.: Мысль, 2013. 263 с. 7. Десницкий С. Е. Слово о прямом и ближайшем способе к научению юриспруденции Юридические произведения прогрессивных руських мыслителей. Вторая половина
XVIII века / под. общ. ред. С. А. Покровского. М. : Государственное издательство юридической литературы.170 с. 8. Марченко М. Н. История политических и правовых учений: Учебник. Издательство: Инфра-М, Норма. 2014. 424 с. 9. Рыженко Л. И. Вторая половина XVIII века: Монография. Омск: СибАДИ, 2012. 397 с. 10. Лазарев В. М. История государственно-правовых учений: учебник. М. : Спарк, 2012.274 с. 11. Рубаник С. А. История политических и правовых учений. Академический курс: учебник для вузов. М. : Издательство Юрайт, 2014. 477 с. 12. Тимошенко В. I. Права i свободи людини у втчизнятй полтико-правовт думц епохи В1дродження i Просвтницт-ва. Бюлетень Мiнiстерства юстицИ' Украгни. 2010. № 2. С. 32-40. 13. Банчук О. А. Публiчне i при-ватне право: iсторiя украгнських вчень та сучастсть. К.: Конус-Ю, 2008. 184 с. 14. Небрат В. В. Економто-правова концепщя та реформаторсью iдеi Семена Десницького. Економiчна теорiя. 2013. № 1. С. 86-97.
REFERENCES
1. Berkov P. N. Osnovnye voprosy yzuchenyia ruskoho prosvitytelstva. Problembi ruskoho prosveshchenyia v lyterature XVIII veka. [Basic issues of studying Russian Enlightenment. Problems of Russian enlightenment in the literature of the XVIII century]. M.; L., 2012. 162 p. 2. Desnytskyi S. E. Predstavlenye o uchrezhdenyy zakonodatelnoi, sudytelnoiy nakazatelnoi vlasty v Rossyiskoi ymperyy. Yurydycheskye proyzvedenyia prohressyvnikh ruskykh mislytelei. Vtoraia polovyna XVIII veka [The idea of the establishment of legislative, judicial and punitive power in the Russian Empire. Legal works of progressive russkikh misliteley. Second half of the 18th century]. M.: Hosudarstvennoe yzdatelstvo yurydycheskoi lyteratury. pp. 99-142. 3. Semevskyi M. Y. Ocherky y rasskazb yz russkoi ystoryy XVIII veka. [Essays and stories from the Russian history of the XVIII century]. M.: Slovo y delo: Mosk. kadr, tsentr, 2013. 263 p. 4. Ehorov S. A. Ystoryia otechestvennoho hosudarstva y prava. IXpervaia polovyna
XIX veka. Opbit problemnoho yzlozhenyia. [History of domestic state and law. IX first half of the XIX century. Experience of problem statement]. Yaroslavl: Yzd-vo Yaroslav, hos. un-ta, 2010. 264 p. 5. Antolohiia ukrainskoi yurydychnoi dumky: v 6 t. [Anthology of Ukrainian legal thought: 6 tons]. redkol.: Yu. S. Shemshuchenko (holova) ta in.; uporiad.: Yu. I. Rymarenko, V. B. Averianov, I. B. Usen-ko; vidp. redaktory Yu. I. Rymarenko, V. B. Averianov. K.: Vydavnychyi Dim «Iurydychna knyha», 2003. T. 5: Politseiske ta administratyvne pravo. 600 p. 6. Anysymov E. V. Rossyia v seredyneXVIII v.: Borba za nasledye Petra. [Russia in the middle of the XVIII century: The struggle for the legacy of Peter]. M.: Mbisl, 2013. 263 p. 7. Desnytskyi S. E. Slovo o priamom y blyzhaishem sposobe k nauchenyiu iurysprudentsyy. Yurydycheskye proyzvedenyia prohressyvnykh ruskykh myslytelei. Vtoraia polovyna XVIII veka. [A word about the direct and the nearest way to the teaching of uressprudence Legal works of progressive Russian thinkers. Second half of the 18th century]. M.: Hosudarstvennoe yzdatelstvo yurydycheskoi lyteratury. 170 p. 8. Marchenko M. N. Ystoryia polytycheskykh y pravovykh uchenyi: Uchebnyk. [History of Political and Legal Studies: A Textbook]. Yzdatelstvo: Ynfra M, Norma. 2014. 424 p. 9. Ryzhenko L.Y. Vtoraia polovyna XVIII veka: Monohrafyia. [The second half of the XVIII century: Monograph]. Omsk: SybADY, 2012. 397 p. 10. Lazarev V. M. Ystoryia hosudarstvenno-pravovukh uchenyi: uchebnyk. [History of state-legal doctrines: a textbook]. M.: Spark, 2012. 274 p. 11. Rubanyk S. A. Ystoryia polytycheskykh y pravovykh uchenyi. Akademycheskyi kurs: uchebnyk dlia vuzov. [History of political and legal doctrines. Academic course: textbook for high schools] M.: Yzdatelstvo Yurait, 2014. 477 p. 12. Tymoshenko V. I. Prava i svobody liudyny u vitchyznianii polityko-pravovii dumtsi epokhy Vidrodzhennia i Prosvitnytstva. [Human rights and freedoms in the national political and legal thought of the Renaissance and Enlightenment]. Biuleten Ministerstva yustytsii Ukrainy. 2010. No. 2. pp. 32-40. 13. Banchuk O. A. Publichne i pryvatne pravo: istoriia ukrainskykh vchen ta suchasnist. [Public and private law: the history of Ukrainian doctrines and the present]. K.: Konus-Yu, 2008. 184 p. 14. Nebrat V. V. Ekonomiko-pravova kontseptsiia ta reformatorski idei Semena Desnytskoho. Ekonomichna teoriia. [The economic-legal concept and the reform ideas Semen Desnitsky]. 2013. No. 1. pp. 86-97.
Дата надходження: 25.04.2018р.
