CC BY
17
Реферат
ВЛИЯНИЕ ИМУННОЙ СИСТЕМЫ ОРГАНИЗМА НА ОПУХОЛЕВЫЙ РОСТ Довгий Р.С., Макаренко А.М.
Ключевые слова: имунная система, Т-лимфоциты, В-лимфоциты, дендритные клетки, опухоль.
Обзор литературы посвящен анализу данных относительно влияния некоторых клеток имунной си-темы, в частности Т-лимфоцитов, В-лимфоцитов и дентритных клеток на опухолевые клетки. Для активации Т-лимфоцитов необходимы 2 сигнала: первуй - взаимодействие комплекса опухолевого пептида и молекул главного комплекса гистосовместимости з Т-лимфоцитом и вхождение в Т-клеточный цикл; второй - взаимодействие КО-стимулирующих молекул, экспресированных на антигенпрезенту-ющей клетке и на Т-клетке.
При снижениии експресии ко-стимулирующих молекул на опухолевых клетках может развиваться анергия Т-лимфоцитов, которая может быть причиной неэффективности имунного ответа. Что касается В-лимфоцитов, то их роль в протиопухолевой защите изучена меньше, чем Т-лимфоцитов, однако они играют важную роль как антигенпрезентующие клетки и как предшественники плазматических клеток - продуцентов противоопухолевых антител. Что же касается дендритных клеток, то они являются главными антигенпрезентующими клетками, которые активируют не толькоТ-клетки памяти, но и наивные Т-клетки. Инфольтрация опухолевой ткани дендритными клетками имеет положительное значение.
Summary
INFLUENCE OF IMMUNE SYSTEM ON TUMOR GROWTH Dovgiy R.S., Makarenko A.N.
Keywords: immune system, T-lymphocytes, B-lymphocytes, dendritic cells, tumor.
This literary review is devoted to the analysis of data on the influence of certain immune system cells, including T-lymphocytes, B-lymphocytes and dendritic cells on tumor cells. Two signals are necessary for the activation of T-cells: the first is the interaction of tumour peptide and major histocompatibility complex molecules on T-lymphocytes and entering the T-cell cycle, and the second is the interaction of co-stimulating molecules expressed on antigenpresentating cells and T-cells. The reduced expression of co-stimulating molecules on tumor cells can cause anergy of T-lymphocytes, which can cause inefficiency of the immune response. The role of B-lymphocytes in antitumor protection studied less than T-lymphocytes, but they play an important role as antigen-presenting cells and as precursors of plasma cells - producers of anti-tumor antibodies. Dendritic cells are the main antigen-presenting cells that activating not only memory T-cells, but also naive T-cells. The infiltration of tumor tissue by dendritic cells is positive.
УДК: 504.61:502.1:616-091.8
1ванова К.А., Лантух А.П., Мирошниченко М.С. АНТРОПОГЕННИЙ ТИСК ТА ПРОБЛЕМИ СОЦ1АЛЬНО1 ЕКОЛОГП
Нацюнальний фармацевтичний ушверситет, Харш Харшський нацюнальний медичний ушверситет
В cmammi розкриваеться поняття «антропогенний тиск», яке актуал{зуе проблеми сощальног екологп. Автори намагаються окреслити шляхи виршення проблеми сощальног екологп, що сприятиме розширенню сфери свободи за рахунок створення гуманних вiдносин до природи та до тших людей.
Ключовi слова: со^альна еколопя, антропогенний тиск, здоров'я.
Останшм часом вчеш звертають особливу увагу на глобальш проблеми, що стосуються ш-тереав вс1х нацш, держав, усього людства. До Тх числа належать: встановлення мщного миру на Земл1, знищення осередк1в м1жнародноТ напру-женосп, охорона навколишнього середовища, рацюнальне використання природних ресурав, забезпечення потреб людства в еколопчно чис-тих продуктах харчування, запоб1гання розпо-всюдженню найбтьш небезпечних захворювань.
Своерщнють глобальних проблем полягае в тому, що вони не можуть бути вир1шен1 зусил-лям окремих держав. Розв'язання Тх передбачае скоординоваш дм всього населення Землк Окр1м зазначеного, глобальн1 проблеми е комплексни-
ми, тобто взаемообумовленими й тюно пов'язаними м1ж собою. Та останшм часом св1-тове сшвтовариство дедал1 часпше усвщомлюе, що навпъ зменшення загрози вшни не виведе людство з того критичного стану, до якого при-звело споживацьке ставлення людей до природи [10]. Тому з очевиднютю I впевненютю можна заявити про збтьшення з часом проблем та пи-тань, що постають перед соц1альною еколопею.
Мета статт - довести актуальнють проблем соц1альноТ екологи, яка на сучасному етап1 роз-витку сусптьства затребувана антропогенним тиском, що здшснюеться на оточуюче середо-вище.
Соц1альна еколопя - це галузь науки, яка ем-
шрично дослщжуе та теоретично узагальнюе спец^чы зв'язки мiж суспiльством, природою, людиною та ''' життевим середовищем у контекс-тi глобальних проблем людства з метою не тть-ки зберегти, але й удосконалювати середовище життедiяльностi людини [9]. Поява со^ально' екологп - це закономiрний процес розвитку екологп взагал^ яка в 60-тi роки ХХ стол^тя зовсiм по-новому поставила питання про взаемодш людини i природи. Со^альна екологiя перетво-рилася iз природничо' науки, яка виникла з потреб бюлопчних наук i як бiологiчна наука, в су-спiльну i науку про рацюнальне вiдношення до природи. В якост сусптьно' науки соцiальна екологiя намагаеться окреслити взаемоперепле-тiння життево важливих можливостей людини i '"' залежнють вiд самих рiзнопланових природни-чих умов та умов, що створюе остання. Тобто со^альна екологiя у самому загальному визна-ченнi е наукою про взаемодш суспiльства та природи. Со^альна екологiя несе на собi велике навантаження суспiльства, бо е ноаем цшнос-тей, ч^ко' системи, громадсько' органiзованостi та поличного дiйства. Але найголовнiша мета со^ально' екологп - це сприяти розширенню сфери свободи людини за рахунок створення гуманних вщносин як до природи, так i до шших людей.
1сторичний екскурс свiдчить, що взаемодiя суспiльства i природи налiчуе три стади розвитку. Перша стадiя (вщ появи на Землi перших людей примiтивного виду до виникнення близько 40 тисяч рош тому сучасного людського виду) тривала близько 2-3 млн. рош. Це перюд орга-нiчного входження людини в природу, накопи-чення знань про оточуючий св^, пристосування людини до природних умов середовища.
Друга стадiя взаемодп суспiльства та природи тривала близько 40 тисяч рош (вщ початку палеолiту i до кiнця друго' св^ово' вшни) i хара-ктеризувалася iнтенсивним розвитком земле-робства, скотарства, виникненням ремесел, бу-дiвництвом сiл, мiст, фортець, розвитком наук та одержанням перших кислот, пороху, фарб тощо. Характеризуючи другу стадш взаемодп суспть-ства й природи, слщ вiдмiтити як еколопчно ви-важену поведiнку, так i споживацьке ставлення членiв сусптьства до природничих ресурсiв.
Третя стадiя взаемодп суспiльства та природи почалася з середини ХХ стол^тя (пюля закш-чення друго' св^ово' вiйни) i характеризувалася стрiмким розвитком науки та впровадженням у виробничу дiяльнiсть досягнень науково-технiчного прогресу. Це перюд протистояння сусптьства природа неконтрольованого та безвщ-повщального використання ''' ресурсiв [10].
В цих умовах стае затребуваною со^альна еколопя. Проблема со^ально' екологи сьогодн актуалiзуеться антропогенним тиском, який з уаею очевиднiстю зростае у геометричнш прогресс. Антропогенний тиск - це стушнь впливу людсько' дiяльностi на оточуюче середовище.
Життедiяльнiсть людей змшила якiсть питно' води, склад атмосфери, фунту, вплинула на кт-мат. Пояснюеться це тим, що людство для по-лтшення комфортносп свого iснування та задо-волення постiйно зростаючих проблем штенсив-но розвивае енергетику, засоби зв'язку, легку, харчову, металургшну, машинобудiвну, прничо-видобувну, хiмiчну, нафтопереробну промисло-востк
Глобальний антропогенний тиск на природне середовище спричинив назрiвання еколопчно' кризи, що вже мае певн прояви. Так, за свщчен-ням науков^в, кожно' години на нашiй планер 1000 людей вмирае вiд отруення водою, 55 - ги-не вщ пестицидiв та iнших хiмiчних речовин, зникае 5-6 видiв рослинного чи тваринного св^у. До того ж, у Пвычнш пiвкулi планети випадае до 2000 тонн кислотних дощiв, з ^е!' та iнших причин 1700 акрiв продуктово' землi стае пустелею. На Землi вiдбуваеться руйнацiя озонового шару, що виникае внаслщок попадання в верхн шари атмосфери оксидiв азоту, брому, хпороргашчних сполук, в результатi чого озон розкладаеться на кисень. Дуже негативним з еколопчно' точки зо-ру е витк антарктичного озону. Але якщо рашше пульсуюча дiра в озоновому шарi вщновлюва-лась, то в останн десятилiття вона спостер^а-еться цiлорiчно i розширюеться. I це досить не-повний перелк наслiдкiв, спричинених спожива-цьким ставленням людини до довктля [10].
Не уникнула впливу глобально'' еколопчно''' кризи i територiя Укра'ни. За природними ресурсами Укра'на належить до найбагатших держав свiту. Але структурна деформа^я економiки з орiентацiею на продаж сировини та ресурсоемн виробництва призвели до того, що на початок XXI сторiччя природне середовище Укра'ни та-кож терпить деградацiйнi процеси. Найбтьш за-брудненими районами е Донбас та Приднт-ров'я. Це природно, осктьки в цьому регюы, що складае 18% вiд уае' територп, проживае 28% населення та виробляеться 40% вас' продукцп. Виробнича сфера Укра'ни залучае у використання бтьш нiж 1,5 млрд. тонн природних речовин, з яких бтьше 1 млрд. тонн йде у вщходи. Ряд промислових пщприемств Укра'ни недоста-тньо очищають вщходи вщ токсичних речовин. Це веде до того, що навколишне середовище забруднюе неприпустимо велика ктькють от-руйних речовин [10].
В Укра'ш спостерiгаеться процес швидко' втрати якост поверхневих та пiдземних вод, що пов'язано зi скиданням дуже забруднених спч-них вод. До 48% неочищено'' води дае комуна-льне господарство Укра'ни. Мошторинг шфек-цiйно' захворюваностi свiдчить, що кожний 2-3 спалах кишкових iнфекцiй пов'язаний iз вживан-ням недоброякiсно' питно' води. У неблагополучному стаж знаходиться весь Азово-Чорноморський басейн, що складае твденний кордон Укра'ни. До нього надходить велика ктькють побутових та промислових спчних вод, на-
фтопродуктiв та залишковоТ кiлькостi добрив i пестицидiв.
Щорiчно в УкраТнi викидаеться в атмосферу 20 млн. тонн шкщливих речовин. У середньому на кожного громадянина УкраТни припадае по-над 380 кг шкщливих речовин [12].
Одним з найбтьш техногенних шцидетчв в ютори людства постае аварiя на Чорнобильськш АЕС (ЧАЕС) 1986 р. Тодi в атмосферу було ви-кинуто близько 450 тишв рiзних радiонуклiдiв. Бiльшiсть з них - короткоживучi iзотопи. Вщбу-лося радiацiйне забруднення величезних тери-торш [11]. Причому цi територiТ не мають держа-вних кордонiв. Забруднення охопило територш Бторуси, РосiТ, УкраТни, а саме 17880 км2, де забрудненють становила вщ 5 до 15 кюр^км2 (зокрема, Бiлорусiя мала 10160 км2, Роая - 5760 км2, а УкраТна - 1960 км2); 7090 км2 - вщ 15 до 40 кюр^км2 (вiдповiдно Бторуая - 4210 км2, Роая - 2060 км2, а УкраТна - 820 км2) i 3100 км2 -вщ 40 кюр^км (Бiлорусiя - 2150 км2, УкраТна -640 км2, Роая - 310 км2) [8, 13]. Як бачимо, в результат чорнобильськоТ катастрофи створена величезна за розмiрами та штенсивнютю впливу радiоактивна аномалiя на великiй територiТ.
Щоб усвщомити собi масштаби катастрофи, порiвняймо: сумарний викид iз реактора IV блока ЧАЕС в три мтьйони разiв перевищував такий на американськiй АЕС «Тримайл Айленд» i за радюактивним забрудненням еквiвалентний ви-буху 330-ти двадцятиктограмових атомних бомб. Крiм того, сумарна довготривала дiя радн аци вiд зруйнованого реактора адекватна вибуху десятимегатонноТ водневоТ бомби, тобто 500 двадцятиктограмових атомних бомб. Директор Нацюнального центру дослщжень в галузi атом-ноТ енергетики М.Танока (Японiя) у 1990 р. вщ-мiчав, що в результат вибуху атомноТ бомби над Хiросимою сумарний викид радюактивносп склав 0,74 кг, в той час як при авари у Чорнобилi - 63 кг [8, 11, 13].
Цей антропогенний тиск на природу призвiв до того, що iз 400 тис. людей, що приймали участь у лквщаци авари на ЧАЕС, 7 тис. лквща-торiв померли або закшчили життя суТцидом, а 30 тис. стали швалщами. Також 0,5 млн. людей проживають на забрудненш територи. Дуже при-кро, але вичерпаних свщчень про кiлькiсть опромiнених людей так i не iснуе, як доа немае передбачень науковцiв про можливi генетичнi наслiдки впливу радiацiТ' [3, 9].
За участю 1нституту гiгiени та медичноТ екологп iм. О.М. Марзеева НАМН УкраТни виконано цикл робiт, що дозволив охарактеризувати основы фактори ризику плодових репродуктивних невдач. Серед причин, що несприятливо впли-вають на генетичний апарат людини i призво-дять до вродженоТ патологи, до 50% становлять зовшшн фактори, дiя яких особливо небезпечна для жшок пщ час вагiтностi.
Зростання онколопчних захворювань, що пов'язанi з факторами довктля, зумовлене нас-
л1дками авари на ЧАЕС. Так, ч1тко встановлено зростання випадк1в раку щитопод1бноТ залози, кровотворних оргашв, л1мфатичноТ системи. Вчеш 1нституту урологи НАМН УкраТни вперше в св1т1 д1агностували I довели ймов1рнють радюш-дукованого циститу та раку сечового м1хура, опрацювали мехашзм рад1ац1йного канцерогенезу [12].
Сьогодн в св1т1 панують агресивн1, нав1ть во-йовнич1, споживчо-руйн1вн1 принципи природо-користування. На стад1Т шдустр1альноТ цивт1за-ц1Т вони досягли свого апогею. Стае зрозумтим, що под1бний розвиток веде до загибел1 б1осфери [10]. Професор Д.Д. Зербшо у своТх наукових працях зазначае, що вс1 види техногенноТ д1яль-ност1 людини призвели до «цунамЬ - пгантсько-го х1м1чного та ф1зичного пресингу на усе живе на Земл1 [7].
Вплив техногенних забруднювач1в довктля на людину призводить не лише до змши адапта-ц1йних реакцш та патоморфозу в1домих хвороб, а й до появи нових - власне еколопчних. Еколо-г1чна патолопя формуеться як окрема значуща проблема, супутня науково-техн1чному прогресу.
Еколог1чна патолопя - поняття двояке, але не ешвалентне поняттям «токсиколопя» чи «професшна патолог1я». Так, з одного боку, еко-лог1чна патолог1я (у широкому розумшш терм1ну) 1нтерпретуеться як така, що виникла внаслщок попадання у довктля потенцшно агресивних щодо людського оргашзму чинник1в. Зрозум1ло, що частково ефекти вщ цього будуть у вим1р1 д1Т потужних доз I автоматично «передаються» у компетенц1ю т1еТ ж таки токсиколог1Т, рад1ац1йноТ медицини, професшноТ патолог1Т тощо. У вузь-кому розум1нн1 терм1н «еколог1чна патолопя» означае патолопчш процеси, як1 виникають в ор-ган1зм1 людини пщ впливом малих доз низькоТ штенсивносл агресивних чинник1в довк1лля, що переважно д1ють стереотипно I зазвичай без за-лежност1 «доза-ефект» [3, 5, 11]. Еколопчну па-толог1ю Д.Д. Зербшо подтяе на так1 групи: еко-лог1чна патолог1я побутового ^енезу; профес1й-ного ^енезу; урбан1стичного ^енезу; «дотичного» ^енезу; геох1м1чна патолог1я; еколопчна патоло-г1я, що пов'язана з антропогенними змшами кл1-мату; рад1ацшного ^енезу; трансгранична; пара-профес1йна. Як видно з наведеноТ номенклату-ри, еколопчна патолопя - це «своерщний експе-римент» самоТ людини над ус1м живим. I насам-перед - над собою. Це катастрофа шдивщуума, конкретноТ популяци або бтьш широких угрупо-вань. Якщо вшна - це травматична еп1дем1я, то антропогенне забруднення навколишнього се-редовища - прихована еколопчна епщем1я [6, 7].
Несприятлива еколопчна ситуац1я в УкраТн1 призвела до пог1ршення стану здоров'я насе-лення. На думку вчених, чинники, що формують здоров'я сучасноТ людини, розподтяються таким чином: споаб життя - 53%, еколопя - 21%, спадковють - 16%, система охорони здоров'я -10%. Статистика свщчить, що р1вень загальноТ
смертност в Укра'ш - один з найвищих серед кра'н колишнього Радянського Союзу. Лише один iз чотирьох-п'яти д^ей може вважатися цн лком здоровим [10]. Чому у наш час все частше зус^чаються в молодому й середньому вiцi ш-фаркт мiокарда, iнсульт, злоякюн пухлини? Нн хто поки що не знайшов вщпов^д - як причини, яка конкретна етiологiя? Iснуючi пояснення не виходять за меж1 патогенезу та морфогенезу, стандартних факторiв ризику. Разом iз тим, не враховуеться всеохоплюючий вплив ксенобюти-мв. А тепер - прямi i непрямi докази загрози не-дооцшки екологп. 2002 р. у свт зареестровано 57 млн. смертей, iз них 1б,7 млн. вiдбулися вна-слiдок серцево-судинних захворювань. Тридця-тирiчна динамiка рiвня смертностi вiд серцево-судинних захворювань (1999-2020 рр.) вже за 12 рош дозволяе прогнозувати невтшну картину: у розвинутих кра'нах смертнють вiд серцево-судинних причин зросте приблизно на 40%, тодi як у кра'нах, що розвиваються, очкуеться ''' збн льшення на 130%. 1снуе едине пояснення - вин-на сама людина, змшивши свое довкiлля, свое природне оточення на штучне [7].
Сьогодш, за даними вибiркового дослщжен-ня, проведеного Укра'нським iнститутом сусш-льного здоров'я, ттьки 4,4% чоловiкiв та 2,9% жшок працездатного вiку вiд 20 до 59 рош ма-ють високий i вище середнього рiвень здоров'я i знаходяться у так званш «зон безпечного здоров'я». Проте, що надзвичайно небезпечно, це те, що «зона безпечного здоров'я» весь час зву-жуеться. Адже середнiй рiвень фiзичного здоров'я мае тiльки 22,1% чоловiчого населення та 19,4% жшочого. Останне працездатне населення, а саме 73,5 % чоловшв та 77,7 % жшок, ма-ють рiвень здоров'я нижче середнього та низь-кий. Як бачимо, таких е бтьшють. Про це нав^ь свiдчить суб'ективний фактор. Так, ттьки 18% опитаних у межах програми EUROHIS у 2000 роцi оцшили свое здоров'я як добре. I весь тра-гiзм ситуацп в тому, що серед 12 кра'н, що на-дали шформацш за самооцшкою здоров'я у базу даних европейсько' програми «Здоров'я для вах», Укра'на посiдае останне мюце [1].
З усiею очевиднiстю виникае питання: Де шу-кати порятунок? За визначенням провщних вче-них св^у, единим виходом з юнуючо' екологiчно'' кризи е докорiнна змша ставлення людини до природи, глибоке вивчення закошв '"' розвитку й обов'язкове дотримання цих закошв у процеа життедiяльностi кожного члена сусптьства.
В Рiо-де-Жанейро з iнiцiативи ООН в червы 1992 р. вщбулася конферен^я, в якiй взяли участь лщери i голови урядiв 179 держав св^у, з питань оточуючого середовища та «моделi стш-кого розвитку». Конферен^я заявила, що ва до-сягнення науки i техшки, всi завоювання цивтн зацп без виршення проблем оточуючого середовища поставлен пiд загрозу зникнення. Було визнано, що людству, якщо воно хоче вижити, необхщно достеменно змшити не ттьки модель
розвитку, але й сам споаб життедiяльностi. Для цього необхщно провести кардинальн перетво-рення за всю iсторiю земно' цив^заци [9]. Кон-ференцiя прийняла Декларацш, в якiй були про-голошенi основнi принципи розвитку: 1) 5 прин-ципiв присвяченi правам людини, ролi ж1нки, мо-лодi та мiсцевих громад, а також штересам на-родiв, що жили в умовах гшту; 2) 3 принципи присвячеш необхiдностi пiдтримувати мир та мирне виршення проблем; 3) 7 принцишв стiйко-го розвитку; 4) останш принципи - це принципи, що торкаються пол^ики держав та мiжнародного спiвробiтництва в галузi охорони оточуючого середовища та регулювання використання приро-дних ресурав. Широкого визначення одержали сформульованi у Рю принципи стiйкого розвитку, суть яких в наступному: економiчний розвиток у вiдривi вiд екологС веде до перетворення плане-ти у пустелю; наголос на еколопю без економiч-ного розвитку закрiплюе несправедливють та злиднi; рiвнiсть без економiчного розвитку озна-чае злиднi для вах; еколопя без права на дм стае частиною системи пригнiчення; право на дС без екологп вiдкривае шлях до колективного са-моприниження.
Проте час показав, що в межах ООН, не див-лячись на р^ення конференцС в Рю, необхiдна бiльш дiева координа^я та кооперацiя з питань екологп: боротьба з голодом, епiдемiями, дитя-чою смертнiстю; розробка та впровадження нау-ково об^рунтованих екологiчних нормативiв, но-вих екологiчних технологiй, програм з метою глибокого аргументованого попередження про наближення до порогу незворотних змш; бтьш ефективна мiжнародна навчаюча система, предметом вивчення яко' е свiт, у якому ми жи-вемо.
Це актуалiзуеться тим, що споживча частка людьми продук^в бюсфери складае 10-25%, що на порядок вище ^е'' частки, при якiй ще можли-ве повне вщновлення. Крiм того, свiт сто'ть на порозi третьо' (пiсля аграрно' та шдус^ально'О цивiлiзацiйно' революцС, а саме ноосферно'. Стiйкий розвиток повинен шти по-новому постiн-дустрiальному шляху, по шляху становлення «шформацшного суспiльства», що е одним iз перших еташв на шляху становлення ноосферно' цив^зацп. Це якiсно нова ступшь розвитку суспiльства. Це перехiд вщ прiоритету речовин-но-енергетичних цiнностей до шформацшних, оскiльки за рахунок шформацп зменшиться спо-живання речовин та енергп, що дозволить вирi-шити багато еколопчних проблем.
Ноосферний розвиток - це розумово керова-ний сорозвиток людини, сусптьства та природи, при якому задоволення життевих потреб населення здшснюються без утиску штереав майбутшх поколшь. Ноосферна цивiлiзацiя спираеться на принцишальне твердження едностi людини-природи-сусптьства, глобаль-ний пiдхiд до локальних проблем екологп, об'еднання зусиль в пошуках загальних меж
життя на земл1, формування певного типу люди-ни з ноосферною св1дом1стю. Ноосферна свщомють виступае основною детерм1нантою радикальних змш еколог1чноТ ситуац1Т. З одного боку, вона визначае умови життед1яльност1 шдивщ1в (здоров'я, продукти харчування, умови прац1, житлов1 умови, рекреац1я тощо), а з другого - вона визначае цшносп та цшнюн1 ор1ентацп, за допомогою яких сприймаються еколопчш фактори. Формування ноосферноТ свщомосп повинно стати прерогативою соц1альноТ екологп. Для цього у неТ е вс1 важел1 та можливост1.
10.
11.
12.
13.
Зербино Д.Д. Экологическая патология и экологическая нозология: новое направление в медицине / Д.Д. Зербшо // Архив патологии. - 1996. - № 3. - С. 10-14.
Зербшо Д.Д. Еколопчна патолопя: концепц1я первинноТ проф1-лактики / Д.Д. Зербшо // Мистецтво лкування. - 2010. - № 1(б7).
- С. 87-90.
Зербшо Д.Д. Еколопчна патолопя: проблеми превентивноТ медицини / Д.Д. Зербшо // Мистецтво лкування. - 2010. - № 2(68).
- С. 80-83.
Израэль Ю.А. Чернобыль-90 / Израэль Ю.А. - Правда, 1990. -С. 4.
Лосев А.В. Социальная экология: учебное пособие для вузов / А.В. Лосев, Г.Г. Провадкин; Под. ред. В.И. Жукова. - М. : Гума-нит. изд. центр ВЛАДОС, 1998. - 312 с.
Мантула Т.1. Перюди взаемодп людства з природою / Т.1. Ман-тула // Вюник Житомирського державного ушверситету 1м. 1.Франка. - 2004. - № 14. - С. 35-38.
Методичн засади розшзнавання патолог1Т, шдукованоТ чинни-ками ЧорнобильськоТ катастрофи, для встановлення факту ш-валщизацп / [В.П. Терещенко, Л.В. Дегтярьова, Т.П. Середа и др.]. - К., 2005. - 131 с.
Мишанич Г.1. Демограф1чна криза в УкраТш I роль медичноТ науки в ТТ подоланн1 / Г.1. Мишанич, Н.В. Нетяженко // Внутр1шня медицина. - 2007. - № 4. - С. 25-31.
Чернобыль. Солдаты и генералы / Литературная Россия. -1990. - № 39. - С 11-16.
Л^ература
1. Аргументы и факты Украина. - 2000. - № 36. - С. 1-3.
2. Бузиашвили В.А. Здоровье как категория социальной экологии / В.А. Бузиашвили, Н.Н. Саппа // Харьковские социологические чтения. - Х., 1997. - С.105-108.
3. Зелёный мир. - 1995. - № 2. - С. 35-39.
4. Зербшо Д.Д. Еколопчна патолопя та еколопчна нозолопя -один з прюритетних напрямiв у медициш / Д.Д. Зербшо // Журнал Академп медичних наук УкраТни. - 1995. - № 2, Т. 1. - С. 323-327.
Реферат
АНТРОПОГЕННОЕ ДАВЛЕНИЕ И ПРОБЛЕМЫ СОЦИАЛЬНОЙ ЭКОЛОГИИ Иванова К.А., Лантух А.П., Мирошниченко М.С.
Ключевые слова: социальная экология, антропогенное давление, здоровье.
В статье раскрывается понятие «антропогенное давление», которое актуализирует проблемы социальной экологии. Авторы пытаются очертить пути решения проблемы социальной экологии, что будет способствовать расширению сферы свободы за счет создания гуманных отношений к природе и к другим людям.
Summary
ANTHROPOGENIC PRESSURE AND PROBLEMS OF SOCIAL ECOLOGY Ivanova K.A., Lantuh A.P., Myroshnychenko M.S. Keywords: social ecology, anthropogenic pressure, health.
The article may an attempt to define the concept of «аnthropogenic pressure», which actualizes the problems of social ecology. The authors try to outline the ways in deciding certain problems of social ecology that will promote the expansion of the freedom sphere due to the creation of humane attitudes toward nature and other people.
5
6
7
8
9
