CC BY
184
ТЕОР1Я Й 1СТОР1Я ДЕРЖАВИ I ПРАВА
Денис Анатолшович Шигаль,
канд. юрид. наук, доцент На^ональний юридичний ушверситет iменi Ярослава Мудрого, м. Харш
УДК 340.15:340.11
АНАДОПЯ I ТИПОЛОГ1ЗАЦ1Я У ПОР1ВНЯЛЬНОМУ 1СТОРИКО-ПРАВОВОМУ ДОСЛ1ДЖЕНН1
У статт1 досл1джуеться взаемодгя пор1вняльного кторико-правового методу й таких засо-бгв наукового тзнання, як аналогия I типологгзацгя. Анал1зуються умови застосування аналоги I типологгзацй тд час здшснення компаративного дослгдження з кторико-правовог тематики. Робляться висновки про гносеологгчний потенцал аналоги I типологгзацй у ход1 проведення поргв-няльного кторико-правового аналгзу.
Ключовi слова: порiвняльний кторико-правовий метод, аналопя, моделювання, типолоп-защя, класифжащя, типолопя.
Розробка нового наукового методу являе собою надзвичайно складний процес. Це пов'язано з необхвдшстю радикального переосмислення кную-чо! науково! традицп як в онтолопчному, так 1 у гносеолопчному та лопч-ному вщношенш, що вимагае змши способу й стилю наукового мислення та пошуку шших методолопчних основ. Кр1м того, кожний науковий метод мае в1дпов1дну внутр1шню структуру, що визначаеться теор1ею методу й кон-кретизуеться у методищ та техшщ проведення наукового дослвдження. Поява нового засобу наукового шзнання прямо обумовлена розробкою вс1х основних структурних елемент1в методу. При цьому на кожнш стадп роботи над структурою нового методу перед дослвдником неминуче постають про-блемш питання, обумовлеш як пошуком найоптимальшших шлях1в реал1зацп методики, так 1 специфжою застосовуваних знарядь та шструмент1в у рамках
техшки розв'язання науково-дослщного завдання, що лежить в основi тео-ри розроблюваного методу. Все сказане щлком стосуеться й такого нового засобу спещально-наукового пiзнання iсторií держави i права, як порiвняль-ний кторико-правовий метод, який останнiм часом все частше привертае увагу дослiдникiв методологи iсторико-правовоí науки.
Метою цiеí науково'1' статтi е виявлення гносеологiчного потенщалу та розкриття наукового значення аналоги i типологiзацií як засобiв наукового шзнання в контекстi здiйснення порiвняльних iсторико-правових дослiджень. Наукова новизна статт полягае у тому, що вперше робиться спроба детального аналiзу основних напрямкiв взаемоди порiвняльного кторико-правового методу та аналогах' i типолопзаци на всiх етапах компаративного дослвдження. Актуальнiсть статтi проявляеться у подальшш розробцi теори порiвняльного iсторико-правового методу, що у свою чергу сприятиме збагаченню методологи науки ктори держави i права.
Ступiнь науково'' розробленостi зазначено'' проблеми характеризуеться, з одного боку, досить завершеним й досконалим оформленням у наущ таких засобiв пiзнання, як аналогiя i типологiзацiя, а з iншого, - ввдсутшстю достатньо'' уваги з боку науковщв до питань застосування цих прийомiв пiд час проведення компаративного аналiзу з iсторико-правовоí тематики. При цьому обов'язково слщ вiдзначити тих дореволюцшних, радянських й сучасних учених - кториыв i правознавцiв, яы у сво!х працях так чи шакше придiляли увагу вiдповiдним методолопчним аспектам указаноí проблеми. Зокрема, це: Ю. Я. Баскiн [1], С. М. Биковський [4], I. В. Богушова [2], Д. О. Вовк [5], М. В. Воробйов [6], Б. А. Грушин [7], М. А. Дамiрлi [8], Т. Б. Дроботова [9], В. В. 1ванов [10], I. Д. Ковальченко [11], В. Ф. Коло-мийцев [12], Д. В. Лук'янов [13], Л. А. Луць [14], С. О. Маркова-Мурашова [15], Б. Г. Могильницький [17], О. В. Петришин [18], С. П. Погребняк [18], О. П. Пронштейн [19], А. Х. Са!дов [20], С. Г. Серьогша [21], В. I. Синай-ський [22], В. М. Сирих [24], А. О. Тыле [25], Д. I. Фельдман [1], М. М. ФЫ-пенко [28], Г. В. Швеков [25] та ш. Разом з тим, незважаючи на наявшсть значноí уваги з боку науковоí сшльноти до методологи iсторико-правовоí науки, прогалини у дослвдженш специфжи та особливостей застосування порiвняльного кторико-правового методу ще й дос збериаються, а отже, робота у цьому напрямку повинна бути продовжена.
Пiд час проведення компаративного дослщження з iсторико-правовоí тематики неодноразово доводиться вдаватися до загальнонаукового методо-лопчного арсеналу й використовувати досить значну кшьккть iнших засобiв наукового шзнання для досягнення мети науковоí роботи. Пояснити це можна специфжою порiвняльного iсторико-правового аналiзу, яка передусiм полягае у тому, що, з одного боку, порiвняльний кторико-правовий метод е стриж-нем наукового пошуку, навколо якого вибудовуеться методолопя дослiдження, а з шшого, - у ходi роботи виникае досить багато завдань, яы напряму хоча й не пов'язаш з головною метою дослщження, тим не менш можуть безпосередньо вплинути на достовiрнiсть та яккть отриманих результатiв. Одними з найщка-
Шигаль Д. А. Анaлогiя i типолог 'зац 'я у пор'вняльному сторико-правовому доcлiдженнi
вших зaгaльнoнayкoвих зacoбiв шзтання, якi ^p^o зacтocoвyютьcя в пpaк-тицi кoмпapaтивних icтopикo-пpaвoвих дocлiджень, e aнaлoгiя i типoлoгiзaцiя.
Як вiдoмo, cyтнicть aнaлoгiï пoлягae в тому, що нa пiдcтaвi cхoжocтi пpед-метiв a6o явищ y деяких влacтивocтях тa вiднoшеннях poбитьcя висновок пpo 1'хню пoдiбнicть тaкoж й y iнших влacтивocтях i вiднoшеннях. Типoлoгiзaцiя як метод тукового пiзнaння пoлягae y poзбивцi cyкyпнocтi oб'eктiв, що вивчa-ються, нa гpyпи; pезyльтaтoм типoлoгiзaцiï e пoбyдoвa типологп oб'eктiв. ^и цьому caмa poзбивкa oб'eктiв нa гpyпи пoвиннa мaти певний змкт тa необхщ-ний piвень пiзнaння; до pечi, caме цей кpитеpiй вiдpiзняe метод типoлoгiзaцiï вiд клacифiкaцiï, якa пpaктичнo пoзбaвленa гнocеoлoгiчнoгo смислу й пoтpiбнa виключно для зpyчнocтi пpи визнaченнi питaння, до якого кгасу нaлежить oб'eкт. 1ншими cлoвaми, метод типoлoгiзaцiï - це змктовний зaciб пiзнaння, a клacифiкaцiя - фopмaльний [26, с. 7-12]. Хapaктеpнo, що мiж типoлoгiзaцieю тa клacифiкaцieю icнye дiaлектичний взaeмoзв'язoк - досить 4acTO фopмaльнy клacифiкaцiю викopиcтoвyють як основу, пoчaткoвий етaп пoдaльшoï вже змк-товно1 типoлoгiзaцiï. Пpи цьому cпpaведливим буде вiдзнaчити той фaкт, що у нayкoвiй лiтеpaтypi дoci пpoдoвжyютьcя дискусп щодо пopядкy сшввщно-шення типoлoгiзaцiï i клacифiкaцiï [14, с. 38-41].
Погазово, що як aнaлoгiя, тaк i типoлoгiзaцiя може включaтиcя у пpoгpaмy пopiвняльнoгo icтopикo-пpaвoвoгo дocлiдження нa бyдь-якiй його cтaдiï. Нaвiть нa caмoмy пoчaткy кoмпapaтивнoï poбoти у дocлiдникa вже можуть винигати здoгaдки, зaмиcли a6o штуТтивне вiдчyття стосовно можливостей тa гносеоло-гiчнoï дoцiльнocтi зacтocyвaння вкaзaних лопчних пpийoмiв. Однaк пoвнicтю cвiй методолопчний пoтенцiaл i aнaлoгiя, i типoлoгiзaцiя poзкpивaють caме нa cтaдiï оцшки oтpимaних pезyльтaтiв у хoдi пopiвняльнoгo icтopикo-пpaвoвoгo aнaлiзy. Пояснити це можта нacaмпеpед тим, що нaпpикiнцi кoмпapaтивнoгo aнaлiзy дocлiдник вoлoдie ycieю необхщною iнфopмaцieю щодо пpедметa свого дослщження. Кpiм того, caме нa ocтaннiй cтaдiï пopiвняльнoгo дocлiдження зaвдaння нayкoвoгo пошуку cтaють гpaничнo кoнкpетизoвaними, пpoйшoвши чеpез неминyчi oбoв'язкoвi мoдифiкaцiю й уточнення та пoпеpеднiх етaпaх кoмпapaтивнoï poбoти. Звичaйнo, це знaчнo yнемoжливлюe oтpимaння недо-cтoвipних pезyльтaтiв шд 4ac зacтocyвaння aнaлoгiï i типoлoгiзaцiï пopiвнянo з тим, коли зaвдaння пopiвняльнoгo icтopикo-пpaвoвoгo дocлiдження oкpеcленi лише у нaйзaгaльнiшoмy виглядi. I ocтaннe. Сaме пicля oбpoбки pезyльтaтiв пopiвняння icтopикo-пpaвoвих oб'eктiв виявляються нoвi aктyaльнi пpoблеми кoмпapaтивнoгo дocлiдження, виpiшити яы досить чacтo якpaз i можливо зa допомогою тих лoгiчних зacoбiв пiзнaння, що e пpедметoм ^eï нayкoвoï cтaттi.
Знaчення aнaлoгiï i типoлoгiзaцiï для пopiвняльнoгo дocлiдження з icrap^ кo-пpaвoвoï темaтики вaжкo пеpеoцiнити, ocкiльки ïx зacтocyвaння у ткному зв'язку з кoмпapaтивним методом може пpизвеcти до cпpaвдi евpиcтичниx, допустимо тавт кaзaти, пpopивниx pезyльтaтiв усього нayкoвoгo пошуку.
Тaк, ocкiльки пopiвняльне icтopикo-пpaвoве дocлiдження безпocеpед-ньо пoв'язaне з вивченням «icтopичнoгo», яке недоступне для безпocеpед-нього cпpийняття вченим-кoмпapaтивicтoм, то вiдпoвiднo виникae пoтpебa
в реконструкци тих або шших кторико-правових об'екив. Звичайно, що реконструювати, або вiдтворити iсторичне минуле з високою точнiстю досить складно, - цьому перешкоджають численнi прогалини у знаннях про порiвнюванi об'екти у зв'язку з ïx неповною досяжшстю для спостере-ження. Застосування ж аналоги як наукового засобу шзнання у бшьшост випадыв дозволяе досить усшшно вирiшити цю серйозну проблему. При цьому, навпь незважаючи на високу ймовiрнiсть висновкiв за аналопею, ïï вживання може призвести до значного розширення горизонтiв наукового пошуку й наштовхнути дослiдника на ввдкриття нових закономiрностей розвитку та функщонування державно-правових явищ. Важливим е й те, що аналопя та висновки, отримаш з ïï допомогою, лежать в основi процесу моделювання державно-правового розвитку. Моделювання державно-право-вих проце^в, що розгортаються в iсторичному час^ дозволяе поставити новi завдання перед дослвдником та значно збагатити порiвняльне кторико-пра-вове дослiдження у гносеолопчному аспектi.
Типологiзацiя у xодi компаративного аналiзу iсторико-правовоï спрямова-ностi дозволяе у свою чергу структурувати як сукупшсть порiвнюваниx кто-рико-правових об'екпв, так i ïx окремих властивостей, якостей, характеристик тощо. Наприклад, мировi суди, що були створенi у Росшськш iмперГï в 1864 р. Порiвнюючи процес ïx органiзацГï, структуру та правовий статус у рГзних реп-онах Росшсько'1 iмперiï, можна видшити наступнi типи шституту мирових суддГв: а) основний шститут; б) польський «комбшований» шститут; в) закав-казький «обмежений» шститут; г) сибiрсько-азiатський «усiчений» шститут тощо. В основ! видiлення цих тишв шституту мирових судд!в лежить комплекс змктовних характеристик цих судових оргашв за географiчною ознакою. Як видно з цього прикладу, розбивка порiвнюваниx iсторико-правовиx об'екпв на типи за тими або шшими критерiями дозволяе яккно змшити ракурс компаративного дослiдження та штенсифшувати процес отримання справдi евристич-них висновшв. ОкрГм цього, застосування типолопзаци сприяе систематизаци отриманих результат i здатне значно полегшити роботу вченого-компарати-вiста з оцшки отриманих результат iсторико-правового порГвняння.
Окремо слад наголосити, що побудова типологш у компаративних дослн дженнях може дати потужний ¡мпульс до переосмислення й оновлення вже встановлених в кторико-правовш наущ традицiй i парадигм. Г. Елшек свого часу писав, що наукове значення установлення тишв задовольняе теоретично у першу чергу синтетичну потребу звести рiзноманiття явищ до едносп, що складае й вищу мету науки взагаль Метою е при цьому «не лише досяг-нення ясност та едност у рiзноманiттi, але й Грунтовне шзнання одиничного явища, котрому тшьки таким шляхом i придшяеться належне мкце у всш сукупност соцiальниx явищ» [15, с. 53].
Разом з тим, незважаючи на досить досконалу розроблешсть аналоги i типологiзацiï як засобiв наукового пiзнання, зокрема, ïx методики i техшки, стосовно кторико-правового компаративного дослщження кнуе низка заува-жень i застережень у застосуванш вказаних лопчних прийомГв. Розглянемо ïx.
Шигаль Д. А. Аналог/я i типолог/заця у пор/вняльному ¡сторико-правовому досл/дженн/
Так, при застосуванш аналоги шд час компаративного аналiзу кторико-пра-вових об'екпв треба пам'ятати, що метод аналоги аж шяк не можна зводити до окремих видГв умовиводГв за аналопею, оскГльки структура методу аналога значно складнiша й рiзноманiтнiша. Зокрема, можна видГлити наступнi етапи застосування методу аналоги у науковому шзнанш з кторико-правово'1 тематики: 1) пошук та вибГр аналога на пiдставi установлення схожост або певно'1 сшльност мГж iсторико-правовими об'ектами; 2) побудова моделi кторико-пра-вового об'екта, стосовно якого вщсутня вся необхщна iнформацiя, на пiдставi даних, отриманих при вивченш аналога; 3) екстраполящя тiеï iнформацiï, що була отримана при вивченш теоретично!" моделi, на кторико-правовий об'ект, що шзнаеться; 4) перевiрка екстраполяца й власне висновюв за аналогiею, в ходГ яко'1 вiдбуваеться порГвняння теоретичних положень, отриманих при вивченш аналога кторико-правового об'екта, що вивчаеться, з вщповвдними кторичними умовами його кнування.
Слад ввдзначити й т чинники, що безпосередньо впливають на ступшь ймовГрност висновюв за аналопею. По-перше, це кшьккть схожих ознак, яка проявляеться у наступнш закономГрности чим у бГльшш кГлькостГ ознак вияв-ляеться схожкть мГж предметами, тим вищим е ступшь ймовГрност отримува-них висновшв. По-друге, необхщно враховувати значимкть схожих ознак, тобто ступшь ïx ктотность Так, чим вищою е значимкть (ступшь ктотносп) схожих ознак, тим вищим е ступшь ймовГрност висновюв за аналопею. I, по-трете, шд час проведення аналогш у компаративному дослщженш з кторико-правово'1 тематики слад враховувати також i ввдмшностГ мГж порГвнюваними об'ектами, а конкретшше - ïx кшьккть i значущкть. Лише при врахуванш всГх цих умов можна отримати висновки з високим ступенем ймовГрност [6, с. 10-14].
Незважаючи на те, що аналопя як метод шзнання знаходить досить широке застосування при вивченш процесГв та явищ сусшльного життя, в контекст кторичного шзнання й зокрема в компаративному дослщженш ï"ï застосування значно ускладнюеться. Як ми вже зазначали, це пояснюеться тим, що аналога дослщжуваного кторико-правового явища вже може не кнувати, через що його не можна безпосередньо вщтворити, а також великим впливом на хГд суспГльних процесГв суб'ективних чинниюв, яю досить важко врахувати та оцшити ступшь ïx значущост для розвитку того або шшого державно-правового явища. СлГд зважати й на те, що шд час роботи з кторико-правовими об'ектами непросто виявити сутшсть того або шшого явища, тож кнуе значна небезпека звести ï"ï виключно до факпв зовшшнього прояву [28, с. 8-9, 17-18].
Тим не менш значення аналога у порГвняльних кторико-правових дослщженнях важко переоцшити, оскГльки саме ïï застосування на стада оцшки отриманих результапв компаративного аналГзу Гз врахуванням усГх кнуючих мГж порГвнюваними кторико-правовими об'ектами глибоких вза-емозв'язшв дозволяе побудувати новГ концепца, дшти до вражаючих своею смГливктю висновшв, звГльнитися вГд застарГлих методолопчних догм. Можна впевнено стверджувати, що ризиковашсть кторичних аналогш внас-лГдок високого ступеня ймовГрност висновшв, отриманих з ïx допомогою,
водночас е !хньою великою перевагою перед шшими засобами загальнона-укового шзнання, оскшьки саме аналопя, особливо у кторико-правовому шзнанш, дозволяе дослвднику вийти за меж1 ввдомого й таким чином вста-новити нов1 оршнтири наукового шзнання. «Аналопя справедливо користу-еться, - писав Гегель, - великою пошаною у емшричних науках 1 завдяки !й були досягнут значш усшхи» [28, с. 6].
Типолопзащя як процес розбивки кторико-правових об'екпв на види, як 1 аналопя, мае певш етапи. По-перше, необхщно видшити поняття (рщ), що вщповщае сукупност дослщжуваних об'ект1в, або ж розчленувати вихвдну сукупшсть на частини з метою видшення декшькох об'ект1в, до яких безпосе-редньо можуть бути застосоваш алгоритми класифжацп. По-друге, треба здшс-нити апрюрний (тобто до само! класифжацп) анал1з поняття (роду) з метою розчленування його на складов! елементи, кожному з яких у принцип! може вщповщати один з шуканих тишв або вид1в. По суп, у даному раз1 йдеться про вироблення деяко! апрюрно! характеристики шуканих тишв, необхвдно! для усп1шно! побудови типологп. I вже на третьому еташ виконуеться розробка процедур, що складають процес типологп, та !х реал1защя, тобто анал1з кожного об'екта з метою визначення його типу [26, с. 12-21].
Як видно, типолопзащя кторико-правових об'ект1в й державно-правових явищ - складний шзнавальний процес, який потребуе дотримання певних методолопчних принцишв. При цьому центральним е питання про т1 основи, виходячи з яких видшяють типи яккно визначених об'ект1в 1 явищ. Вище ми вже в1дзначали, що в основ1 вид1лення тип1в повинш лежати суттев1 властиво-ст1 дослщжувано! об'ективно! реальност1. Вид1лення тип1в на основ1 врахування суттевих рис кторико-правово! реальност1, що вивчаеться, вимагае, перш за все, визначення яккно! природи як уск! сукупност1 об'ект1в, що мктить певн1 !х типи, так 1 самих цих тишв. Уся сукупшсть об'ект1в виступае при цьому як родове явище, а типи, що входять до не!, - як види цього роду. Цшком очевидно, що без розумшня природи щлого не можна видшити 1 яккно визначеш його частини. Показово, що зв'язок роду 1 вид1в може мати як вертикальне, так 1 горизонтальне свое вираження [11, с. 191-192].
Вертикальна типолопзащя передбачае розбивку того або шшого державно-правового явища або кторико-правового об'екта на р1зш стадп !х розвитку, що вщповвдае переважно часовому критерш (так звана д1ахрошя) кторичного п1знання. Горизонтальна типолог1зац1я об'ект1в або явищ, що утворюють родову щлкшсть, виражаеться у !х просторовому сус1дств1 та вза-емод1! (так звана синхрошя). Як приклад, можна навести шститут мирових судд1в 1864 р., що може бути типолопзований як у вертикальному вим1р1 з утворенням вщповщних тип1в, починаючи з 1864 р. 1 завершуючи 1917 р., так 1 у горизонтальному на будь-якш стадп його розвитку (вище ми вже наводили приклад горизонтально! типолопзацп шституту мирових судд1в). В1дпов1дно можна вести мову й про складну - комбшовану або багатом1рну -типолог1зац1ю, коли у пор1вняльних 1сторико-правових досл1дженнях одно-часно застосовуються 1 часовий, 1 просторовий критерп.
Шигаль Д. А. Аналог1я I типолог/зац/я у порвняльному ¡сторико-правовому досл/дженн/
Значний гносеолопчний потенщал типолопзацп не усувае тих трудно-щiв, що традицшно виникають при застосуваннi цього засобу шзнання пiд час проведення кторичних дослiджень й, зокрема, порiвняльних ктори-ко-правових. Так, ускладнюе розробку типологш те, що сутнiсна природа тишв, що виокремлюються, як правило, характеризуеться сукупшстю ознак, склад яких досить часто важко виявити. Ще одна трудшсть типологiзацií державно-правових об'ектiв i явищ пов'язана з тим, що об'екти, як належать до одного типу, рiзною мiрою володiють основними рисами, притаманними цьому типу, тобто одш з цих об'екпв можуть бути бшьш характернi для нього, а iншi - менш. Крiм того, об'екти, що належать до одного з тишв, можуть мати риси схожост з шшими типами. Але особливо складним е виявлення кардинально рiзних стадш iсторичного розвитку державно-правових явищ i процесiв. Звичайно, що у пiзнавальному контекстi найбшьш ефективною е та типологiзацiя, котра дозволяе не просто виокремити ввдповвдш типи, але й встановити як ступшь належност об'ектiв до цих тишв, так й мiру íхньоí схожостi з iншими типами [11, с. 195- 197].
Шдсумовуючи, необхiдно вщзначити, що порiвняльне iсторико-правове дослiдження, незважаючи на те, що його стрижнем е порiвняльний метод, адаптований до потреб iсторико-правовоí науки, тим не менш прямо передба-чае залучення й шших засобiв наукового шзнання для розв'язання тих специ-фiчних завдань, що ставляться самим дослщником або виникають вже у ходi здiйснення компаративного аналiзу. При цьому найважлившими логiчними прийомами виступають аналопя i типологiзацiя. При належному дотриманш основних методичних рекомендацiй i правильному користуванш технiкою аналоги i типолопзацп щ засоби пiзнання здатнi суттево вплинути на весь процес проведення компаративного дослвдження з ^ори^-правово"! тематики i наштовхнути дослiдника на справдi евристичнi висновки.
Список лiтератури:
1. Баскин Ю. Я. Международное право : проблемы методологии (Очерки методов исследования) / Ю. Я. Баскин, Д. И. Фельдман. - М. : Междунар. отнош., 1971. - 176 с.
2. Богушова I. В. Методолопчш засади визначення критерпв типологп держав / I. В. Богу-шова // Держава 1 право. Юридичш 1 полиичт науки : зб. наук. праць. - К. : ¡н-т держави 1 права 1м. В. М. Корецького НАН Украши, 2011. - Вип. 51. - С. 105-109.
3. Бойко I. С. Пор1вняльне правознавство : навч. пос1б. - 2-ге вид., випр. та доп. / I. С. Бойко, Б. В. Бабш. - Одеса : Фешкс, 2011. - 152 с.
4. Быковский С. Н. Методика исторического исследования / С. Н. Быковский. - Л. : ГАИМК, 1931. - 204 с.
5. Вовк Д. О. Релтйний критерш у типолопзацп правових систем свиу / Д. О. Вовк // Проблеми законносп : акад. зб. наук. пр. / ввдп. ред. В. Я. Тацш. - Х. : Нац. юрид. акад. Украши, 2010. - Вип. 112. - С. 20-29.
6. Воробьёв Н. В. Умозаключение по аналогии / Н. В. Воробьёв. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1963. - 26 с.
7. Грушин Б. А. Очерки логики исторического исследования / Б. А. Грушин. - М. : Высш. шк., 1961. - 214 с.
8. Дамирли М. А. Специфика историко-правового познания и новый облик историко-пра-вовой науки / М. А. Дамирли // Актуальт проблеми полиики. - Вип. 16. - Одеса : Юрид. ли., 2003. - С. 416-424.
9. Дроботова Т. Б. Проблеми типолопзацп державно-правових режимiв: теорiя i методоло-пя / Т. Б. Дроботова // Держава i право. Юридичт i полiтичнi науки. - К. : 1н-т держави i права НАН Украши, 2010. - Вип. 48. - С. 36-44.
10. Иванов В. В. Методология исторической науки / В. В. Иванов - М. : Высш. шк., 1985. -168 с.
11. Ковальченко И. Д. Методы исторического исследования / И. Д. Ковальченко. - 2-е изд., доп. - М. : Наука, 2003. - 486 с.
12. Коломийцев В. Ф. Методология истории (От источника к исследованию) / В. Ф. Коло-мийцев. - М. : Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2001. - 191 с.
13. Лук'янов Д. В. Проблеми класифжацп i типологп правових систем сучасносп / Д. В. Лук'янов // Порiвняльне правознавство. Сучасний стан i перспективи розвитку : зб. матерiалiв мiжнар. наук. симпозiуму «Дт порiвняльного правознавства» (м. Ктв, 8-11 кви. 2009 р.). - 2009. - С. 72-77.
14. Луць Л. А. Методологические возможности типологизации правовых систем / Л. А. Луць // Право и демократия. - Минск : БГУ, 2004. - Вып. 15. - С. 38-49.
15. Маркова-Мурашова С. А. Методологический потенциал типологии и классификации в исследовании права / С. А. Маркова-Мурашова // Юридическая наука и методология преподавания юридических дисциплин в условиях реформирования системы высшего образования : сб. науч. ст. по материалам III Междунар. науч.-практ. конф., 10-11 окт. 2008 г. - Ростов н/Д. : Ростов. гос. экон. ун-т, 2009. - С. 52-54.
16. Методология истории : учеб пособие для студентов вузов / А. Н. Нечухрин, В. Н. Сидор-цов, О. М. Шутова и др. - Мн. : НТООО «ТетраСистемс», 1996. - 240 с.
17. Могильницкий Б. Г. Введение в методологию истории : учеб. пособ. [для студ. вузов, обучающихся по спец. «История»] / Б. Г. Могильницкий. - М. : Высш. шк., 1989. - 175 с.
18. Порiвняльне правознавство : тдруч. [для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / С. П. Погребняк, Д. В. Лук'янов, I. О. Биля-Сабадаш та ш ; за заг. ред. О. В. Петришина. - Х. : Право, 2011. - 272 с.
19. Пронштейн А. П. Методика исторического исследования / А. П. Пронштейн. - Ростов н/Д. : Изд-во Рост. ун-та, 1971. - 467 с.
20. Саидов А. Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности) : учеб. / А. Х. Саидов ; под ред. В. А. Туманова. - М. : Юристъ, 2000. - 448 с.
21. Серьогша С. Г. Проблеми типолопзацп сучасних держав з рiзними формами правлшня методами кластерного аналiзу / С. Г. Серьогша // Наука конституцшного права Украши: сучасний стан та напрямки розвитку - Х. : Право, 2009. - С. 100-103.
22. Синайский В. И. Техника юридической методологии в связи с общим учением о методологии / В. И. Синайский [Електронний ресурс]. - Режим доступа : http://www.russkije.lv/ru/ pub/read/tehnika-yuridicheskoi-metodologii/.
23. Старченко А. А. Роль аналогии в познании. На материалах исторического и правового исследования / А. А. Старченко. - М. : Высш. шк., 1961. - 52 с.
24. Сырых В. М. Метод правовой науки: (Основные элементы, структура) / В. М. Сырых. -М. : Юрид. лит., 1980. - 176 с.
25. Тилле А. А. Сравнительный метод в юридических дисциплинах : монография / А. А. Тиле, Г. В. Швеков. - [Изд. 2-е, доп. и испр.] : - М. : Высш. шк., 1978. - 199 с.
26. Типология и классификация в социологических исследованиях : монография / отв. ред. В. Г. Андреенков и Ю. Н. Толстова. - М. : Наука, 1982. - 296 с.
27. Тихомиров Ю. А. Курс сравнительного правоведения / Ю. А. Тихомиров. - М. : Норма, 1996. - 432 с.
28. Филиппенко М. М. Аналогия как средство познания / М. М. Филиппенко. - М. : Мысль, 1975. - 56 с.
Рум'янцев В. 0.1деяукраНського нацЮнальню-державнюгю вдродження...
Шигаль Д. А. Аналогия и типологизация в сравнительном историко-правовом исследовании.
В статье исследуется взаимодействие сравнительного историко-правового метода и таких средств научного познания как аналогия и типологизация. Анализируются условия применения аналогии и типологизации во время проведения компаративного исследования по историко-право-вой тематике. Делаются выводы о гносеологическом потенциале аналогии и типологизации в ходе осуществления сравнительного историко-правового анализа.
Ключевые слова: сравнительный историко-правовой метод, аналогия, моделирование, типологизация, классификация, типология.
Shygal D. A. The analogy and typologization in comparative historical and legal research.
This article examines the interaction of comparative historical and legal method and such means of scientific knowledge as analogy and typologization. Terms of analogy and typologization use during a comparative study on the historical and legal theme are analysed in the article. Findings about gnosio-logical potential of analogy and typologization in the comparative historical and legal analysis are made.
Key words: comparative historical and legal method, analogy, modeling, typologization, classification, typology.
Надшшла до редколегп 24.11.2014 р.
