CC BY
14Х1РУРГ1ЧНИЙ РОЗД1Л
УДК 616.316-006-091.8-092-07 «2014/2018» I. С. Бродецький, к. м. н
Нацюнальний медичний ушверситет iM. О.О. Богомольця
АНАЛ1З КЛ1Н1ЧНОГО ТА ПАТОПСТОЛОПЧНОГО Д1АГНОЗ1В ХВОРИХ З НОВОУТВОРЕННЯМИ СЛИННИХ ЗАЛОЗ ЗА ДАНИМИ АРХ1ВНИХ 1СТОР1Й ХВОРИХ КЛ1Н1КИ НМУ 1МЕН1 О.О. БОГОМОЛЬЦЯ В ПЕР1ОД 2014-2018 РОКИ
Розповсюджетсть новоутворень слинних залоз зберiгаеть-ся високою - 3 до 6 % eid ycix пухлин голови та шш людини. Найбыьш поширеною доброятсною пухлиною е плеоморфна аденома, що складае вiд 58 до 92 %, а серед злояюсних пухлин - мукоетдермо!дна аденокарцинома - 20-34 %. Быь-шiсть з пухлин слинних залоз на рантх етапах мають ти-пову не виражену клтчну симптоматику, що призводить до тзнього звернення хворих до лжаря. Не дивлячись на зна-чт устхи в хiрургiчному л^ванш, вдосконалення та пок-ращення дiагностичних методiв, помилки мiж клжчним та патогiстологiчним дiагнозом залишаються достатньо ви-сокими - 30 - 40 %. Тому метою до^дження е проведення аналiзу архiвних матерiалiв хворих iз новоутвореннями слинних залоз за даними клтчного та патогiстологiчного дiагнозiв, що проходили л^вання на базi клтки кафедри НМУ iменi О.О. Богомольця в перюд 2014-2018 роки. Ма-терiалом обстеження були архiвнi ктори 232 хворих iз новоутвореннями слинних залоз. Середнт вж хворих становив 52±14,5 р. Жiнки становили 144 (62,06 %), чоловirn 88 (37,09 %). Yd хворi були обстеженш (аналiзи кровi, ЕКГ, КТ, МРТ, УЗД та iншi.). Проводили типовi оперативш втручання - ексцизшна бiопсiя, часткова, субтотальна, тотальна паротидектомiя. Пiсляоперацiйний матерiал пi-длягав патогiстологiчному до^дженню. Проведений ана-лiз арх1вних iсторiй хвороб з новоутвореннями слинних залоз показав, що у 97 (41,81 %) хворих вiдмiчалось не ствпа-дтня клтчного та патогiстологiчного дiагнозiв. При цьо-му у 2-ох групах цей вiдсоток був найбыьший- (плеоморфна аденома - аденокарцинома) - 36 (37,11 %) та група (плеоморфна аденома - аденолiмфома) - 23 (23,71 %). Серед злояюсних новоутворень слинних залоз найбыьша тльтсть хворих мала мукоетдермо!дний рак та ацинарно-клтинну аденокарциному - 16 (34, 78 %) та 12 (26, 08 %) пацiентiв вiдповiдно.
KnmKoei слова: новоутворення слинних залоз, плеоморфна аденома, аденолiмфома, аденокарцинома, клШко-морфологiчна оцтка.
И. C. Бродецкий
Национальный медицинский университет им. А. О. Богомольца.
АНАЛИЗ КЛИНИЧЕСКОГО И ПАТОГИСТОЛОГИЧЕСКОГО ДИАГНОЗОВ БОЛЬНЫХ С НОВООБРАЗОВАНИЯМИ СЛЮННЫХ
ЖЕЛЕЗ ПО ДАННЫМ АРХИВНЫХ ИСТОРИЙ БОЛЬНЫХ КЛИНИКИ НМУ ИМЕНИ А. О. БОГОМОЛЬЦА В ПЕРИОД 2014-2018 ГОДЫ
Распространенность новообразований слюнных желез сохраняется высокой - 3 до 6 % от всех опухолей головы и шеи человека. Наиболее распространенной доброкачественной опухолью является плеоморфная аденома, что составляет от 58 до 92 %, а среди злокачественных опухолей - мукоепидермоидная аденокарцинома - 20-34 %. Большинство из опухолей слюнных желез на ранних этапах имеют типичную не выраженную клиническую симптоматику, что приводит к позднему обращению больных к врачу. Несмотря на значительные успехи в хирургическом лечении, совершенствования и улучшения диагностических методов, ошибки между клиническим и патогистологическим диагнозом остаются достаточно высокими - 30 - 40 %. Поэтому цель исследования - проведение анализа архивных материалов больных с новообразованиями слюнных желез по данным клинического и патогистологического диагнозов, проходивших лечение на базе клиники кафедры НМУ имени А.А. Богомольца в период 2014-2018 годы. Материалом обследования были архивные истории 232 больных с новообразованиями слюнных желез. Средний возраст больных составил 52±14,5 лет. Женщины составляли 144 (62,06 %), мужчины 88 (37,09 %). Все больные были обследованы (анализы крови, ЭКГ, КТ, МРТ, УЗИ и др.). Проводили типичные оперативные вмешательства - эксцизионная биопсия, частичная, субтотальная, тотальная паротидэкто-мия. Послеоперационный материал подлежал патогисто-логическому исследованию. Проведенный анализ архивных историй болезней с новообразованиями слюнных желез показал, что у 97 (41,81 %) пациентов отмечалось не совпадение клинического и патогистологического диагнозов. При этом в 2-х группах этот процент был самый большой -(плеоморфная аденома - аденокарцинома) - 36 (37,11%) и группа (плеоморфная аденома - аденолимфома) - 23 (23,71 %). Среди злокачественных новообразований слюнных желез наибольшее количество больных имели мукоэпидермо-идний рак и ацинарно-клеточную аденокарциному - 16 (34, 78 %) и 12 (26 08 %) пациентов соответственно. Ключевые слова: новообразования слюнных желез, плеоморфная аденома, аденолимфома, аденокарцинома, клини-ко-морфологическая оценка.
© Бродецький I. С., 2019.
I. S. Brodetskyi
O.O. Bogomolets National medical university
ANALYSIS OF CLINICAL AND PATHOGISTOLOGICAL DIAGNOSES
OF PATIENTS WITH NEOPLASMS OF THE SALIVARY GLANDS ACCORDING TO THE ARCHIVAL HISTORIES OF PATIENTS IN THE CLINIC OF THE O.O. BOGOMOLETS NMU IN THE PERIOD 2014-2018 YEARS
ABSTRACT
The prevalence of tumors of the salivary glands are still high -from 3 to 6 % of all tumors of the head and neck. The most common benign tumor is a pleomorphic adenoma, ranging from 58 to 92 %, and among malignant tumors - mucoepidermoid adenocarcinoma - 20-34 %. Most of the tumors of the salivary glands in the early stages have a typical non-expressed clinical features, which leads to late appearances of patients to the doctor. Despite of significant advances in surgical treatment, improvement of diagnostic methods, divergence between clinical and pathogistological diagnosis remain rather high - 30-40 % . Therefore the purpose of the study is to carry out the analysis of archival materials of patients with neoplasms of the salivary glands according to the clinical and pathogistological diagnoses that were treated on the basis of the clinic of the O.O. Bogomolets in the period 2014-2018 years. The material examination was archival histories of 232 patients with neoplasms of the salivary glands. The average age of patients was 52±14.5 g. Women constituted 144 (62.06%), men 88 (37,09 %). All patients were examined (blood tests, ECG, CT, MRI, ultrasound, etc.). Performed typical surgical interventions - excisional biopsy, partial, subtotal, total parotidectomy. Postoperative material was subject to pathogistological study. The analysis of archive histories of diseases with neoplasms of the salivary glands has shown that in 97 (41.81 %) patients, there was no coincidence of clinical and pathogistological diagnoses. At the same time, in the two groups, this percentage was the largest (pleomorphic adenoma - adenocarcinoma) - 36 (37.11 %) and the group (pleomorphic adenoma - adenolymphoma) - 23 (23.71 %). Among the malignant neoplasms of the salivary glands, the largest number of patients had mucoepidermoid cancer and acinar-cellular adenocarcinoma - 16 (34, 78 %) and 12 (26, 08 %) patients, respectively.
Key words: neoplasms of the salivary glands, pleomorphic adenoma, adenolymphoma, adenocarcinoma, clinical morphological evaluation.
Акшуальшсть теми. Розшвсюджешсть ново-утворень слинних залоз збергаеться високою на сьо-годшшнш день - 3 до 6 % ввд ycix пухлин голови та ши! людини [1, 2]. Найбшьш поширеною доброяюс-ною пухлиною е плеоморфна аденома, що складае ввд 58 до 92 %, а серед злояшсних пухлин - мукоепвдер-мо1дна аденокарцинома - 20-34 % [3, 4].
Бшьшють з пухлин слинних залоз на ранн1х ета-пах мають типову не виражену кттчну симптоматику, що призводить до тзнього звернення хворих до лшаря. Методи дiагностики та хiрyргiчне лшування цих захворювань достатньо вiдомi (КТ, МРТ, УЗД, ТАБ, аалограф1я та часткова, субтотальна, тотальна паротидектомгя) [5]. Не дивлячись на значш усшхи в хiрyргiчномy лшуванш, вдосконалення та покращення дiагностичних методш, помилки м1ж ктатчним та па-
топстолопчним дiагнозом залишаються достатньо високими - 30 - 40 % [6]. Таким чином, метою цього дослвдження було проведення аналiзy архшних мате-рiалiв хворих iз новоутвореннями слинних залоз за даними ктатчного та патопстолопчного дiагнозiв, що проходили лшування на базi клшши кафедри НМУ iменi О.О. Богомольця в перюд 2014-2018 роки.
Матер1али i методи. Матерiалом обстеження були арх1вш ютори 232 хворих iз новоутвореннями слинних залоз, що перебували на лшуванш в КМКЛ (Ки1вська мюька клшчна лшарня) №12 на клшчнш базi кафедри НМУ теш О.О. Богомольця в перюд 2014-2018 роюв. Середнш вк хворих становив 52±14,5 р. Жшки становили 144 (62,06 %), чоловки 88 (37,09 %). Уа хворi пройшли загальноклiнiчнi обстеження (аналiзи кровi, ЕКГ, КТ, МРТ, УЗД та шш!). Уст хворим проводили типовi оперативнi втручання
- ексцизшна бiопсiя, часткова, субтотальна, тотальна паротидектомгя. Пiсляоперацiйний матерiал проходив необхвдне патогiстологiчне дослвдження.
Результати. Таким чином, серед 232 хворих з новоутвореннями слинних залоз в перюд з 2014-2018р. у 97 (41,81 %) вiдмiчалось не ствпадшня кль тчного та патогiстологiчного дiагнозiв. При цьому у 2-ох групах патопстолопчного дiагнозy цей ввдсоток був найбшьший - (плеоморфна аденома - карцинома)
- 36 (37,11 %) та група (плеоморфна аденома - адено-лiмфома) - 23 (23,71 %) (табл. 1).
Аналiз даних розподшу хворих за видами злоякь сних новоутворень слинних залоз показав, що найбь льша кiлькiсть хворих була з мукоепвдермовдним раком та ацинарно-клтгинною аденокарциномою по 16 (34, 78 %) та 12 (26, 08 %) пащент ввдповвдно (табл. 2).
Обговорення. Серед слинних залоз видшяють ве-ликi (бiлявyшна, пвдщелепна, пвд'язикова) та малi (ро-зташоваш на слизовш оболонцi порожнини рота, пвд-небшня та iнш.). Серед найбшьш вразливих до пух-линних процес1в ввдносять бiлявyшнy слинну залозу (за даними рiзних джерел ввд 40 - 72 % [7], та пвдне-бiннi малi залози ввд 16 - 62 % [8] ). Плеоморфна аденома та аденолтфома е найбшьш розповсюдженими доброяисними пухлинами слинних залоз, а серед зло-якiсних - мукоепвдермовдна аденокарцинома за бшь-шiстю шоземних джерел [8].
Клiнiчний переби- новоутворень слинних залоз на раншх стадиях е безсимптомним та малопомiтним, що утруднюе дiагностикy та спричинюе помилки на пер-винному клiнiчномy еташ обстеження хворого.
Серед причин помилок в дiагностицi пухлин слинних залоз виокремлюють - недостатню квалiфi-кацш лiкаря (проведення лише одного з необхвдних додаткових обстежень - УЗД, при необхвдносл мшь мум двох КТ + УЗД, або МРТ + УЗД), незадовшьний соцiально-економiчний стан кра1ни, що в бiльшостi випадив не дозволяе фiнансово-неспрожнiм пащен-там провести додаткове обстеження (КТ або МРТ слинних залоз), складна анатомия великих слинних залоз (наявтсть щшьного фасцiально-мязевого шару в дiлянцi бшявушно! слинно! залози, що спотворюе пальпаторне ввдчуття щiльностi та консистенцii пух-лини, наявтсть додаткових глибоких фрагмент залоз, розташування магiстральних судин та нервiв).
Аналiз даних клшши НМУ iменi О.О. Богомоль-ця за перiод 2014-2018 роки показав, що серед 232 хворих з новоутвореннями слинних залоз у 97 (41, 81 %) спостертали розходження клiнiчного та патопсто-логiчного дiагнозiв. Основною групою за цим показ-ником - група плеоморфна аденома - карцинома (37,11 %). Серед злояисних новоутворень слинних
залоз найбшьша кiлькiсть хворих була з мукоепщер-мощним раком - (34, 78 %). Ц данш ще раз доводять, що на раншх етапах розвитку пухлини слинних залоз виявити тип пухлини (злояисна чи доброяшсна) дос-татньо важко, навiть використовуючи сучаснi, вдос-коналеш методи обстеження (КТ, МРТ, УЗД, ТАБ та ш.).
Таблиця 1
Розподш хворих з новоутвореннями слинних залоз за не сшвпадшням клiнiчного та патопстолопчного
дiагнозiв за 2014-2018р. (п=97)
Д-з клiнiчний Д-з патопстолопчний Кiлькiсть хворих
1. Плеоморфна аденома 1. Рiзновиди аденокарцином 36(37,11 %)
2. Плеоморфна аденома 2. Аденолшфома 23 (23,71 %)
3. Плеоморфна аденома 3. Запальна гранулема 2 (2,06 %)
4. Плеоморфна аденома 4. Лiмфоепiтелiальне ураження 1 (1,03 %)
5. Плеоморфна аденома 5. Мiоепiтелiома 4 (4,12 %)
6. Плеоморфна аденома 6. Ретенцшна к1ста у стадп запалення 5 (5,15 %)
7^брома 7. Плеоморфна аденома 4 (4,12 %)
8. хрошчний лшфадетт 8. Плеоморфна аденома 5 (5,15 %)
9.ретенцшна шста у стадп запалення аденолшфома 2(2,06 %)
10. Адено лшфома Ретенцшна шста 1(1,03 %)
11.Бокова шста ши! аденолшфома 2(2,06 %)
12.аденолшфома аденокарцинома 1(1,03 %)
13. Адено лшфома Лiмфоепiтелiальне ураження 1(1,03 %)
14.Плеоморфна аденома бокова кста у стадш запалення 1(1,03 %)
15.Плеоморфна аденома фiброма 2(2,06 %)
16.Плеоморфна аденома Оксифiльна аденома 1(1,03 %)
17.Плеоморфна аденома Артерiо-венозна гемангiома 1(1,03 %)
18.хронiчний лшфадетт аденолшфома 1(1,03 %)
19.новоутворення щдщелепно! дiлянки Рiзновиди карцином 2(2,06 %)
20.новоутворення щдщелепно! дiлянки Карцинома в плеоморфнш аденомi 1(1,03 %)
21.новоутворення щдщелепно! дiлянки Плеоморфна аденома 1(1,03 %)
Таблиця 2
Розподш хворих за видами злоякiсних новоутворень слинних залоз за 2014-2018 р. (п=46)
Дiагноз Юльюсть хворих
1. Мукоепщермовдний рак 16 (34, 78 %)
2. Ацинарно-клiтинна аденокарцинома 12 (26, 08 %)
3. Аденовд-шстозний рак 6 (13,04 %)
4. Карцинома в плеоморфнш аденомi 4 (8,69 %)
5. Базально-клгшнна аденома 2 (4,34 %)
6. Високодиференцшована аденокарцинома 1 (2,17 %)
7. Епiтелiально-мiоепiтелiальна аденокарцинома 1(2,17 %)
8. Злояк1сна В-клгганна лшфома 1(2,17 %)
9. Низькодиференцшована аденокарцинома 1(2,17 %)
10. Нейрогенна саркома 1(2,17 %)
Загальна кшьшсть хворих 46 (100 %)
Таким чином, одним з майбутшх, перспективних напрям1в в дiагностицi та диференщальнш дiагности-цi пухлин слинних залоз, лежить у використанш та впровадженi генетичних технологш - виявлеш гене-тичних маркер1в пухлин в рiзних бiологiчних середо-вищах - кровi, слинi, пунктатi пухлини та шш.
Висновки. 1. Проведений аналiз арх1вних iсторiй хвороб (п=232) з новоутвореннями слинних залоз за перюд 2014-2018 роки показав, що у 97 (41,81 %) вщ-
мiчалось не сп1впадшня клiнiчного та патопстолопчного дiагнозiв. При цьому у 2-ох групах цей ввдсоток був найбiльший - (плеоморфна аденома - карцинома) - 36 (37,11 %) та група (плеоморфна аденома - аденолшфома) - 23 (23,71 %).
2. Серед злоякiсних новоутворень слинних залоз найбшьша кшьшсть хворих мала мукоепщермовд-ний рак та ацинарно-клггинну аденокарциному - 16 (34, 78 %) та 12 (26, 08 %) пащентш ввдповвдно.
REFERENCES
1. El-Naggar A.K., Chan J.K.C., Grandis J.R., Takata T., Slootweg P.J. WHO Classification of Head and Neck Tumours. Lyon: IARC Press, 4th edition, Volume 9, 2017:159-202.
2. Tian Z., Li L., Wang L., Hu Y., Li J. Salivary gland neoplasms in oral and maxillofacial regions: a 23-year retrospective study of 6982 cases in an eastern Chinese population. Int J Oral Maxillofac Surg. 2010;39:235-242.
3. Lyu H.X., Wang Z.R., Gao Y.Q., Yu M., Li B.Q., Zhang Z.B. Clinical pathologic analysis on 3 724 cases of salivary gland tumors. Zhonghua Kou Qiang Yi Xue Za Zhi. 2019 Jan 9;54(1):10-16.
4. Spiro R.H. Salivary neoplasms: overview of a 35-year experience with 2,807 patients. Head Neck Surg. [Internet]. cited 2017 Jul 9];8(3):177-184.
5. Wang X-d, Meng L-j, Hou T-t, et al. Tumours of the salivary glands in northeastern China: a retrospective study of 2508 patients. Br J Oral Maxillofac Surg. 2015;53:132-137.
6. Gazal' A. S., Izatulin V. G., Leven I. I. i dr Morphological substantiation of improvement of puncture of the parotid salivary glands. Sibirskij medicinskijzhurnal — Irkutsk.2007;5:17-20.
7. Sotelo-Gavito J.J., Perez-Montano M., Alderete-Vazquez G., Capetillo-Hernandez G., Grube-Pagola P. Salivary gland tumors in Veracruz. Experience of two institutions. Rev Med Inst Mex Seguro Soc. 2018 Mar-Apr;56(2):148-153.
8. Da Silva L. P., Serpa M. S., Viveiros S. K., Sena D. A. C., de Carvalho Pinho R. F., de Abreu Guimaraes L. D., de Souza L. B. Salivary gland tumors in a Brazilian population: a 20-year retrospective and multicentric study of 2292 cases. Journal of Cranio-Maxillofacial Surgery. Volume 46, Issue 12, December 2018, Pages 2227-2233.
Hagmm^a 21.02.19
УДК 616.311+617.52/.53]002.36:615.281:615.38:616-003.93
В. О. Маланчук д. мед. н., *А. В. Сидоряко
Нацюнальний медичний ушверситет iM. О. О. Богомольця *Державний заклад «Запорiзька медична академш шслядипломно! освгги Мшютерства охорони здоров'я Украши»
КОМПЛЕКСНЕ Л1КУВАННЯ ХВОРИХ НА ФЛЕГМОНИ ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЬОВО1 Д1ЛЯНКИ ТА ШИ1 В ПО€ДНАНН1 З Л1МФОТРОПНОЮ АНТИБАКТЕР1АЛЬНОЮ ТЕРАП1€Ю, ВАКУУМНИМ ДРЕНУВАННЯ ТА ПЛАЗМОЛ1ФТ1НГОМ
Лiмфаmична система вiдiграe важливу роль в розвитку та паmогенезi гншно-запальних захворювань. Вона забезпечуе затримку мiкрорганiзмiв у лiмфаmичних вузлах, де створю-еться, так зване, «токсичне депо». Отже, ендолiмфаmичне введення антибютиюв, iмуномодуляmорiв, анmиоксиданmiв, анmикоагулянmiв е патогенично обтрунтованим. Другим дуже важливим методом л^вання флегмон на стадй ре-парацй - плазмолiфmинг. Це один з вiдомих засобiв бiоме-зотерапп, при якому використовують власт бiомаmерiали пащента, що забезпечуе повну бiосумiснiсmь i виключае можливiсmь виникнення алергiчнихреакцш. Мета дослгдження. Пiдвищиmи ефективтсть дй анmибi-отика на запальнш процес в ексудативнш фазi, та стиму-лювати репаративш процеси у раю на стадп пролiферацii при л^ванш хворих на флегмони щелепно-лицевоi дыянки.
Mamepianu та методи. Було пролжовано 120 хворих з одо-нтогенними флегмонами. Хворi при надходженн до стащ-онару були розподшею на 2 групи: 1 гр. - 60 хворих, в яких л^вання проводилось традицтним методом. 2 гр. - 60 хворих, л^вання яких л^вання яких полягало в тому, що до традицшного методу л^вання на стадп ексудацп було застосовано введення лiмфотропно другого антибактерi-льного препарату «Лткомщину». На стадй репарацй була застосована аутоплазма, збагаченая тромбоцитами, яку отримували методом обробки кровi пащента за допомогою спещального набору вакуумних бiотехнологiчних пробiрок i особливого принципу центрифугування. Висноки. Регiонарне лiмфотропне введення антибiотика при л^ванш флегмон щелепно-лицевог дыянки та шиг приз-водить до быьш ефективног дп на запальний процес, прис-корюе перехiд до другог фази розвитку запалення. Введення аутоплазми багатог тромбоцитами в мягю тканини навко-ло вогнища запалення стимулюе пролiферацiю та приско-рюе процес регенерацп, загоення рани
Knw4eei слова: Флегмона, щелепно-лицева дыянка, регю-нарна антибактерыьна тератя
В. А. Маланчук, *А. В. Сидоряко
Национальный Медицинский Университет им. А.А. Богомольца ГУ «Запорожская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины»
КОМПЛЕКСНОЕ ЛЕЧЕНИЕ БОЛЬНЫХ ФЛЕГМОНАМИ ЧЕЛЮСТНО-ЛИЦЕВОЙ ОБЛАСТИ И ШЕИ В СОЧЕТАНИИ
С ЛИМФОТРОПНОЙ АНТИБАКТЕРИАЛЬНОЙ ТЕРАПИИ ВАКУУМНИМ ДРЕНИРОВАНИЕМ И ПЛАЗМОЛИФТИНГОМ
Актуальность. Лимфатическая система играет важную роль в развитии и патогенезе гнойно-воспалительных заболеваний. Она обеспечивает задержку микрорганизмив в лимфатических узлах, где создается так называемое «токсическое депо». И так, эндолимфатическое введение антибиотиков, иммуномодуляторов, антиоксидантов, антикоагулянтов является патогенично обоснованным. Вторым очень важным методом лечения флегмон на стадии репарации - плазмолифтинг. Это один из известных средств биомезотерапии, при котором используют собственные биоматериалы пациента, обеспечивает полную биосовместимость и исключает возможность возникновения аллергических реакций.
Цель работы. Повысить эффективность действия антибиотика на воспалительный процесс в экссудативной фазе, и стимулировать репаративные процессы в ране на стадии пролиферации при лечении больных флегмоны челюстно-лицевой области.
Материалы и методы. Было пролечено 120 больных с одонтогенными флегмонами. Больные при поступлении в стационар были разделены на 2 группы: 1 гр. - 60 больных, у которых лечение проводилось традиционным методом. 2 гр. - 60 больных, лечение которых лечение которых заключалось в том, что к традиционному методу лечения на стадии экссудации было применено введение лимфотроп-ной второго антибактерильного препарата «Линкомици-на». На стадии репарации была применена аутоплазма, обогощенную тромбоцитами, которую получали методом
© Маланчук В. О., Сидоряко А. В., 2019.
