CC BY
8
ТЕОР1Я ТА Ф1ЛОСОФ1Я ПРАВА
УДК 347.965
Назарш Бочуляк
адвокатське об'еднання "Бочуляк i партнери"
АДВОКАТОЛОГ1Я ЯК НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНА ОСНОВА РОЗВИТКУ АДВОКАТСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ
© Бочуляк Н., 2018
У контекст адаптацн нацiонального законодавства до мiжнародних норм права адвокатура виконуе роль своерщного iндикатора iстинностi практичнот реалiзащт законодавчих 1н1ц1атив. Появу нового термша щодо визначення напряму наукових дослщжень з проблематики адвокатури слiд сприймати похвально, оскшьки вiдтодi дефшщн "адвокатолопя" та "адвокатська дiяльнiсть" аналiзуються як еквiвалентнi, тотожнi. Дискусiйне тлумачення термшологн адвокатологн як у наукових розвщках, так i законодавцем актуалiзуе нагальшсть конструктивного аналiзу уает шформативнот бази стосовно адвокатури, Тт iнституалiзацiт, окреслення та закршлення на рiвнi законодавства понятшного апарату. Загалом, на наше переконання, адвокатолопя як теорiя мае грунтуватися, щонайменше, на трьох взаемопов'язаних елементах: теоретичних концепщях, нормах законодавства та практищ тх застосування.
Ключовi слова: iнститут адвокатури; адвокатське самоврядування; адвокато-логiя; адвокат; адвокатська дiяльнiсть; правнича наука; законодавствство.
Назарий Бочуляк
АДВОКАТОЛОГИЯ КАК НАУЧНО-ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ ОСНОВА РАЗВИТИЯ АДВОКАТСЬКОГО САМОУПРАВЛЕНИЯ
В контексте адаптации национального законодательства с международными нормами права адвокатура выполняет роль своеобразного шдикатора истинности практической реализации законодательных инициатив. Появление нового срока по определению направления научных исследований по проблематике адвокатуры следует воспринимать похвально, поскольку с тех пор дефиниции "адвокатология" и "адвокатская деятельность" анализируются как эквивалентные, тождественны. Дискуссионное толкование терминологии адвокатологии как в научных исследованиях, так и законодателем актуализирует насущность конструктивного анализа всей информативной базы адвокатуры, ее институализации, определения и закрепления на уровне законодательства понятийного аппарата. В целом, по нашому убеждению, адвокатология как теория должна основываться, как минимум, на трех взаимосвязанных элементах: теоретических концепциях, нормах законодательства и практикеих применения.
Ключевые слова: шститут адвокатуры; адвокатское самоуправление; адвока-тология; адвокат; адвокатская деятельность; юридическая наука законодавствство.
Nazari Bochlylyak
lawyers' union "Bochuliak and partners"
ADVOCACY AS A SCIENTIFIC-THEORETIC BASIS OF ADVOKATIUM SELF-GOVERNMENT DEVELOPMENT
In the context of the adaptation of national legislation to international law, the law office acts as a pivotal indicator of the truthfulness of the practical implementation of legislative initiatives. The emergence of a new term for determining the direction of scientific research on the issues of the advocacy should be taken comfortably, since since then the definitions of "advocatology" and "advocacy" are analyzed as equivalent, identical. Discussion discussion of the terminology of advocatology both in scientific researches and the legislator actualizes the urgency of constructive analysis of the entire informative base in relation to the advocacy, its institutionalization, definition and consolidation at the level of legislation of the conceptual apparatus. In general, according to our conviction, law-practice as a theory should be based, at least, on three interrelated elements: theoretical concepts, norms of legislation and practice of their application.
Key words: Institute of Advocacy; lawyer's self-government; advocacy; lawyer; advocacy; law science; legislation.
Постановка проблеми. У перюд глобалiзацiйних виклиюв та трансформацшних процешв у npaBi одним i3 визначальних правозахисних шститупв е адвокатура. З огляду на тенденщю щейно! штеграци у европейський правовий простр, питання значущосп адвокатури як одного з фундаментальних шститупв демократичного поступу укра!нського сощуму, гарантп прав i свобод його суб'ектш та !! внутршньо! iнституaлiзaщ! е актуальним та дуже важливим i для нащонального законодавства, i для свгтових держав, зокрема Укра!ни, де оргашзоване адвокатське самоврядування.
Конститутивним напрямом ефективно! дiяльностi iстинно демократично! держави е гарантування забезпечення права на захист, який не уявляеться без розвитку та яюсного функщонування адвокатського самоврядування. Звюно, що без здшснення права на захист неможливо говорити про побудування демократично! держави, навгть бшьше, у контекстi aдaптaцi! нащонального законодавства до мiжнaродних норм права адвокатура виконуе роль своерщного шдикатора iстинностi практично! реaлiзaцi! законодавчих шщатив.
Аналiз дослiдження проблеми. Науково-теоретичною базою науково! розвiдки стали нaуковi дослщження зaрубiжних та вiтчизняних нaуковцiв. Теоретичш i прaктичнi проблеми iнституту адвокатського самоврядування дослщжували Баев О., Белкш Р., Овсiй G., Челишева О., Рагулш А., Грудцина Л., Адибекян О., Лубшев Ю., Конiн В., Кучерена А., Яновська О., Фурс С., Мельниченко Р., Бакаянова Н. та ш.
Мета статт - дослщити aдвокaтологiю як науково-теоретичну основу розвитку шституту адвокатського самоврядування.
Виклад основного матерiалу. Дефiнiцiя "адвокатолопя" як наймення фахово! науки про адвокатуру, адвокатське самоврядування ввiв у науковий обiг росшський учений Баев О. G. порiвняно недавно, в 1996 р. [1, с. 46-58]. Поява нового термша щодо визначення напрямку наукових дослщжень iз проблематики адвокатури слiд сприймати похвально, оскшьки вiдтодi дефiнiцi! "адвокатолопя" та "адвокатська дiяльнiсть" aнaлiзуються як е^валентш, тотожнi.
У контекстi розвитку спещально! юридично! науки aдвокaтологi! спостертаемо тенденцiю збiльшення наукових розвiдок, проте розбiжне !х тлумачення вимагае теоретичного визначення !!
фундаментальних категорш [2, с. 10-15]. Щцтвердженням цьому е актуальнiсть питання учасп адвоката та адвокатури у визначенш напрямiв адвокатського самоврядування, адвокатсько! дiяльностi. Зокрема, здiйснено чимало спроб щодо визначення протесно! дiяльностi адвоката в кримшальному провадженнi [3, с. 182], аргументацп адвокатури як визначально! складово! в системi суб'ектiв судового права [4, с. 20-23], а також реалiзащ! адвокатурою забезпечення права обвинуваченого на захист у кримшальному процес Укра!ни. Разом з тим зауважимо, що право захисту у кримшальному провадженш в контексп адвокатсько! дiяльностi реалiзовують адвокати, а не адвокатура як така.
Дискусiйне тлумачення термшологи адвокатологи як у наукових розвщках, так i законодавцем актуалiзуе нагальнiсть конструктивного аналiзу уше! шформативно! бази стосовно адвокатури, !! iнституалiзацi!, окреслення та закрiплення на рiвнi законодавства понятiйного апарату. Вiдтак, сьогодш особливу значущiсть мае науково-дослiдницький напрямок, що системно розкривае предмет адвокатури та адвокатсько! дiяльностi.
Адвокатолопя (наука про адвокатуру) науково осмислюеться у таких вимiрах:
— як спещальна галузь правничо! науки, яка подае концептуальне розумшня (теорiю), рiзнi науковi погляди (уявлення) та правовi ще! про адвокатську дiяльнiсть та адвокатуру [5, с. 347];
— як юридична (суспшьна) наука про передумови виникнення, чинники формування, тенденци розвитку, особливосп функцiонування адвокатури, !! змюту, рiзновиди та певнi форми утворень дiяльностi адвокатiв [6, с. 129];
— як гумаштарна (юридична) галузь знань про особливосп виникнення, процес становлення, властивосп функцiонування та перспективний розвиток адвокатури з метою втшення першочергово! соцiально!' мiсi!' держави, скеровано! на захист прав i свобод, сприяння законних iнтересiв громадян Укра!ни, пiдтримку iноземних громадян, осiб без громадянства, юридичних осiб [7, с. 13].
Однак !! окреслення не становить собою реального факту для дослщниюв, адже бшьшють наукових публшацш та iнших матерiалiв скерованi тшьки на самий навчальний процес. Варто зауважити i те, що чимало вчених-правниюв досить критично ставляться до квалiфiкацi! означеного напрямку дослiдження як юридично! науки.
Як зауважуе Конш В. В., адвокат - це передусiм професiя, фах, спецiальнiсть. I тому перед тим, як актуалiзувати необхщнють виокремлення "адвокатологи" в окрему галузь, необхщно з'ясувати доцiльнiсть створення нових наук про окремi професп, чiтко визначити !хнiй предмет, об'ект, систему, !! основнi компоненти, чи щ науки за характером будуть прикладними чи фундаментальними [8, с. 153-157].
Здшснюючи порiвняльний аналiз адвоката та адвокатсько! дiяльностi у контексп iнших видiв професiйно! дiяльностi, доцшьно визначити вiдмiннiсть тих результатiв, яю виникають унаслiдок !хньо! дiяльностi. Адвокатськш дiяльностi характернi винятковi правовi наслщки, якi часто кардинально впливають на життя громадян, долi людей. Значущють адвокатури в громадянському соцiумi, характер !! вiдносин з державою, управлшським корпусом, правовий статус адвоката, змют та гарантi! реалiзацi! адвокатсько! дiяльностi, адвокатська етика та iншi сумiжнi питання мають високу суспiльну вагу й торкаються не лише особи адвоката, але й кожно! людини, яка звернулася зокрема та суспшьства загалом.
Як свщчить укра!нський досвщ, далеко не завжди реальнi професшш якостi адвоката вiдповiдають його правовому статусу, почеснш мiсi! запитам сощуму та науково визначеним стандартам. Дискусшний характер запропонованих пiдходiв до виршення реальних проблем здебiльшого обумовлюе пожвавлення штересу у наукових колах. Не е винятком адвокатура, в якш чимало таких питань, i вш вони мiж собою взаемопов'язанi. Здшснення системного аналiзу iнформативно-джерельно! бази з проблематики адвокатури повинне здшснюватися в контексп конкретно! галузi правничо! науки.
У фшософи поява комплексних наук тлумачиться об'ективною нагальнютю на тому або шшому етапi розвитку науково-теоретичних знань в процеш iнтеграцi! роздшьних у рамках певних
наук знань, i це е цшковито аргументованим. У тому випадку, коли жодна iз функцюнуючих наук не може стати об'еднавчим чинником щодо певно! системи знань, окреслюеться нагальнють у створеннi ново! комплексно! науки [9, с. 108-110]. Очевидно, саме таю ушверсальш передумови, на наше переконання, е засадничою передумовою виникнення науки про адвокатуру. Виникнення цих передумов обумовлюеться збшьшенням ролi aдвокaтiв в захисп прав громадян, охоронi штереив юридичних осiб, зумовлених демократичними процесами в укра!нському соцiумi.
Вiдтaк створення у OT^^i правничо! науки ошбно! галузево! науки про адвокатуру е, по суп, логiчним нaслiдком об'ективних процешв прогресивного розвитку правничо! науки, штеграцшними запитами правничих науково-теоретичних знань про адвокатуру. Можемо також зауважити, що галузевий комплекс правничо! науки включають знання, концептуальш iде!, фундаментальш положення, якi певною мiрою стосуються адвоката, адвокатури та адвокатсько! дiяльностi. Зокрема, тaкi знання розкриваються в доктринах як загальнотеоретичних правових наук, примiром в теори держави i права - адвокатура як фундаментальна шститущя громадянського суспiльствa, концепцiя правозахисту; так i галузевих правових науках, передуем конституцiйному праву -принципи конституцшних засад оргaнiзaцi! та дiяльностi aдвокaтологi!, кримiнaльному процесi -процес здшснення адвокатом функцi! захисту вщ обвинувачення у судовому порядку тощо, також цивiльному процесу - реaлiзaцiя адвокатами представницько! функцi! тощо. Разом iз тим розвиток знань про адвокатську дiяльнiсть та адвокатуру у контекст кожно! окремо! науки е мiзерним, частковим, а саме !х вивчення характеризуеться вiдсутнiстю системного тдходу.
З цiллю оптимально! реaлiзaцi! покладених на адвокатуру завдань постае об'ективна необхiднiсть iнтегрaцi! цих знань, яюсного забезпечення системного застосування здобуткiв кожно! галузево! науки у фаховш дiяльностi адвоката; iнiцiaтивно! науки, яка б змогла гармоншно поеднати цi знання, адже до моменту появи адвокатологп не iснувaло. Саме запити комплексного дослщження адвокатури призвели до !! появи, обумовили виникнення новiтньо! комплексно! правничо! науки, яка штегрувала в себе ус нaуково-теоретичнi знання про адвокатуру. Як зауважив дослiдник Ю. Ф. Лубшев, сьогоднi гумaнiтaрно-прaвовi знання про адвокатуру фуикцюнують та розвиваються як вщносно монолiтнa (цiлiснa) наукова система, що вливаеться у набагато ширшу сферу вивчення права, дослщження зaконiв життедiяльностi держави, соцiуму та шдивща [10, с. 9].
Кaтегорiя "aдвокaтологiя", яку застосовують у сучасних наукових розвщках, на наше переконання, е доволi складним через !! незвичну лексичну конструкцiю, яка мютить латинську дефiнiцiю (advoco - запрошую, advocates - той, кого запросили,) та грецьку (logos - вчення, слово), проте ця правова кaтегорiя уже ввшшла до понятiйно-кaтегорiaльного апарату правничо! методологи, а тому вносити яюсь корективи недоцшьно. Безумовно, означена дефшщш е бiльше науково обгрунтованою, aнiж поняття "наука про адвокатуру", оскшьки сама адвокатура означуе спшку aдвокaтiв, адвокатське об'еднання, нaтомiсть наука охоплюе i питання адвокатсько! дiяльностi. Сьогоднi ми можемо простежити, що наукова термшолопя дедaлi чaстiше використовуе слова греко-латинсько! комбiнaцi!, тaкi модерш дефiнiцi! формуються передусiм для абсолютно новггшх понять, не характерних попередшм iсторичним епохам. Тому цiлком переконаш у доцiльностi застосування в юриспруденци правово! кaтегорi! "aдвокaтологiя" щодо наукового осмислення науки про адвокатську дiяльнiсть та адвокатуру [11, с. 61].
Використання у правничш наущ синонiмiчно! дефiнiцi! "aдвокaтологiя" словосполучень "наука про адвокатуру" та "теорiя адвокатури" також е науково прийнятним. У сучаснш науковш методологiя поняття "теорiя" (вщ грецько! 08®pia - дослiдження, розгляд) тлумачиться як:
1) лопчна наукова систематизащя досвiду, узагальнення суспiльно! практики, яке грунтуеться на аналiзi сутносп дослiджувaного явища та висвiтлюе його тенденци;
2) галузь знань, вчення про певну систему, сукупнють явищ, сформовану на бaзисi такого теоретичного узагальнення;
3) сукупнють (комплекс) узагальнених положень, концеппв, якi являють собою роздш науку чи окрему науку взагалц
4) унiверсaльнi засади окремо! науки та !х абстраговане розумшня;
5) система поглядiв, наукових суджень, з яких виходять певш правила поведшки [11, с. 62].
Отже, "теорiя адвокатури" у термiнологiчному застосуванш може потенцiйно ототожню-ватися як з "наукою про адвокатуру", так i "адвокатолопею".
Окрiм того, в юридичнш iсторiографi! також використовують таку правову категорда як "адвокатське право" [12]. Однак вживання означено! дефшщи е феральним, адже правова категорiя "право" за своею природою мае багатофункцюнальний вимiр, а вiдтак маркування галузей правничо! науки таким поняттям не завжди вважаеться слушним. Передуем, чимало процесуалюив принципово вiдiйшли вщ використання означено! категорi! щодо визначення процесуальних галузей правничо! науки. Примiром, якщо ранiше здебiльшого застосовувалося "цившьне процесуальне право", то нинi набагато популяршшим е використання поняття "цившьний процес". Окрiм того, через певну специфiчнiсть дослiджуваних предметiв певнi галузi науки користуються власними своерiдними назвами, зокрема, термш "наука про судоустрш" визначае науку про органiзацiйно-iнституцiйну систему судово! влади в Укра!нi. Беручи це до уваги, ми вважаемо за невщповщнють щодо означення науки про адвокатуру "адвокатським правом".
Актуальною науковою проблемою, на наше переконання, е концептуальне визначення змюту знань про адвокатуру, зокрема щодо !! прикладного вимiру.
Чимало науковщв стверджуе, що ця наука за своею природою характеризуеться здебшьшого як прикладна. Зокрема, на думку Рагулша А. В., основна вщмшнють прикладних наук вщ теоретичних у тому, що першi скерованi передусiм на наукове забезпечення практичних дiянь. З огляду на це, адвокатолопя безперечно входить до комплексу прикладних правових (юридичних) наук [13, с. 33]. Таке твердження, очевидно, зумовлене тим, як зауважуе Мельниченко Р. Г., е той факт, що традицшно науковими дослщженнями з проблематики адвокатури та адвокатсько! дiяльностi, на доктринальному рiвнi, займаються адвокати-практики або екс-адвокати, яю досить устшно виявили себе в цш сфер^ що й означуе виняткову особливють цiе! науки та дозволяе вважати !! прикладною [14, с. 21]. Однак категорично говорити про прикладний характер адвокатологи не можна, оскшьки питання провокуе на жваву дискусда.
Проблема демаркаци прикладних та фундаментальних наук ниш е вщносною i доволi суперечливою. Слушно зауважуе Белкiн Р. С., що у контексп iнтеграцiйних та диференщацшних процесiв системи знань, подiл наук на теоретичш та емпiричнi (практичш), як на фундаментальнi та прикладш, набирае цiлком умовного характеру [15, с. 72].
Вивчаючи функци юридичних наук, дослщниця Скакун О. Ф. абсолютно аргументовано вирiзняе такi !! функцi!: евристичну, пiзнавальну (онтологiчну), щеолопчну, методологiчну, прогностичну, обслуговування практики - практично-оргашзацшну, полiтичну [16, с. 5]. Вщтак практично-органiзацiйна (обслуговування практики) е лише одшею зi загально! системи функцш сучасно! правничо! науки. Реалiзацiя означено! функцi! в переважнiй бшьшосп наук зумовлена обсягом здобутих знань, грунтовнютю здiйснюваних дослiджень, направленостi знань не тшьки на вирiшення нагальних проблем, але й на майбутню перспективу, вщ наявносп концептуальних теоретичних розробок, а не лише пропозицш/рекомендацш щодо вдосконалення окремих норм права чи положень законодавства.
У контексп глобалiзацiйних викликiв узагалi досить складно уявити будь-яку науку, яка б користувалася лише особливостями тзнання - пропонувала лише теоретичш положення та концепций з повною вщсутшстю засобiв щодо перетворення дшсносп (була б абсолютно фундаментальною) [17, с. 145]. I з шшого боку, фактично кожна наука мае як теоретичний компонент, метою якого е тзнання та тлумачення об'ективно! дшсносп, визначення закономiрностей, формулювання понять, категорш, так i прикладну, яка дае реальш рекомендаци щодо полшшення практично! дiяльностi у конкретних дшянках. Право, на вiдмiннiсть вщ математичних абстрактних формул, покликане мати конкретш, реальнi обриси, в шшому випадку втратить свою рацiю.
Кожна галузь правничо! науки зобов'язана мютити елементи практично! значущосп, що вщкривае можливiсть ефективно застосовувати у нш досягнення iнших неправових наук. Сьогодш спостерiгаеться тенденцiя метизацi! основ багатьох наук, примiром, здобутки комп'ютерних технологш, генно! iнженерi! активно використовують у процесуальних галузях правничо! науки, передуем, у процее доведення.
Конструктивне розумшня умовного подшу галузей наук на теоретичш та прикладнi, необхщно окреслити цiлеспрямованiсть та якiсть певно! набуто! шформаци для визначення !! значущостi. У правовiй сферi потрiбно керуватися не лише вiдомою та доступною шформащею, але й висувати новi ще!, концепти, що потребують жвавого обговорення, дискуси, апробацп. Сучасш адвокати повиннi не лише володгги нормами законодавства, а передусiм вмгги продуктивно !х застосовувати у конкретних ситуащях, мобiльно та абсолютно знаходити контраргументи та непередбачуваш резони процесуального супротивника, вибудовувати оперативну тактику та ефективну стратепю власних дiянь при здшсненш захисту, представництва у певнш справi. Як наслiдок тако! своерщно! творчостi (адвокатсько! креативностi) з'являеться чимало альтернатив щодо виршення збiжних правових ситуацш новими манерами.
Аналогiчно, на наш погляд, можна розумгги й адвокатолопю як iнформативну систему, в якш iснуe власний базис - належне законодавство та установлен модуси його застосування, а теж теоретична складова, яка пропонуе новi концепцп, доктрини, гiпотези науковцiв тощо. Саме неординарш позицi! фахiвцiв на традицшш усталенi положення, норми спосiбнi спровокувати конструктивш дискусi! та позитивнi трансформацшш процеси в правi.
Загалом поступ нашо! держави iстотно вiдрiзняеться вщ переважно! бiльшостi розвинених кра!н бурхливим i не завжди передбачуваним розвитком суспшьних вiдносин, унаслiдок чого досить швидко змiнюеться й законодавство. При цьому, на жаль, особливютю таких змш е те, що науковщ не завжди вчасно оцiнюють сшрнють i навiть помилковiсть !х внесення, а це призводить до недостатньо яюсного оновлення практичного базису того чи шшого виду правово! науки.
Наприклад, аналiзуючи реформування законодавства про адвокатуру, К. Овсш зазначае, що адвокатуру не так давно вже реформували. Здавалося б, що ще потрiбно, нехай тепер система роботи налагоджуеться. Однак пошук за ключовим словом "адвокат" на офщшному сайт Верховно! Ради Укра!ни дасть змогу зрозумгги, що в минулому рощ зареестровано досить багато законопроекта, пов'язаних iз бажанням знову змiнити правила гри в цш сферi [18]. Вщзначимо, що це думка практика, а не науковця, але i в нш вiдображено негативне ставлення автора до хаотичного реформування адвокатури.
У зв'язку з цим, на наш погляд, необхщно посилити дослщницьку складову науки про адвокатуру i зробити розвиток вщповщного законодавства бшьш обгрунтованим i передбачуваним, щоби застерегти вщ несподiваних i необгрунтованих результата роботи законотворщв i непродуманих експеримента у правовiй площинi.
Враховуючи наведене, наука про адвокатуру (адвокатолопя) е сукупнютю iнформацi!, яка стосуеться дiяльностi адвокатiв та органiзацi! адвокатури, що систематизуеться i аналiзуеться вченими для виявлення та виршення проблемних питань оргашзацп адвокатсько! спiльноти, вироблення концепцш щодо вдосконалення адвокатсько! дiяльностi з надання правово! допомоги громадянам та юридичним особам.
Завдання теоретично! частини адвокатологи полягае в дослщженш i роз'ясненнi об'ективних процесiв, якi привели до виникнення адвокатури, визначенш !! сутностi та призначення у громадянському сустльста, формулюваннi !! понятiйного апарату. Але головним напрямком дослщжень слщ вважати формулювання наступних рацiональних кроюв у розвитку адвокатури, вдосконалення законодавства про адвокатську дiяльнiсть. Варто, на наш погляд, щоб теорiя адвокатури визначала, передовым, новi концепцi! вчених, практиюв, якi ще не набули широкого застосування, вщмежовувала iнформацiю, яка мае широко i критично обговорюватися, удосконалюватися перед запровадженням вiдповiдного законодавства та практики його застосування вщ загального масиву шформацп.
Теоретичну або дослщницьку частину адвокатологи складають дослщження вчених у виглядi численних наукових статей, дисертацш, монографiй та шших робiт, в яких аналiзуються и чи iншi проблеми адвокатури. До ще! частини адвокатологi! можна вщнести й працi зарубiжних дослiдникiв, зокрема, росшських, котрi укра!нськi фахiвцi аналiзують i доволi часто "адаптують" до укра!нських умов i в наущ, i в практицi при пщготовщ законопроектiв.
1нший, бшьш стабiльний блок шформацп - це нормативна частина адвокатологп. Вона являе собою сукупнiсть норм законодавства, яким оперують не тiльки практики, а й учеш. Для останшх нормативний блок шформацп стае предметом аналiзу i вироблення пропозицiй щодо його оптимiзацil. Через необхiднiсть постшного аналiзу законодавства про адвокатуру процес розвитку адвокатологп як науки набувае нескшченного характеру, позбавляе li явищ застою.
Тому адвокатологiя як теорiя мае грунтуватися, щонайменше, на трьох взаемопов'язаних елементах: теоретичних концепщях, нормах законодавства та практищ 1'х застосування.
За будь-яких умов висловлеш у наущ про адвокатуру гiпотези та сформульоваш концепцп мають позитивно впливати на правову систему Украши, ставати знаряддям лише для ii полшшення. Задля цього будь-яке застосування науково обгрунтованих положень у законодавствi чи практищ повинно бути доречним i належним, оскшьки адвокатологiя, як i iнша наука, не позбавлена непристосованих або навггь хибних для практики щей.
Висновки. Узагальнюючи наведене, вважаемо, що не можна говорити лише про прикладну спрямовашсть адвокатологп' як науки. Адвокатолопя як наука виконуе i теоретичну, тзнавально-евристичну функщю, i прикладну, спрямовану на сприяння вдосконаленню дiяльностi органiв адвокатського самоврядування, пщвищення професiйного рiвня адвокатiв тощо. Але такий доволi умовний пщхщ може бути конкретизований об'ективними i суб'ективними факторами. Зокрема, теоретична частина адвокатологп повинна мати стратепчш та тактичш складовi, орiентованi на визначення майбутшх прiоритетниx напрямкiв розвитку адвокатури, а також на вирiшення тих завдань, як стоять перед наукою сьогодш.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Баев О. Я. К основам теории профессиональной защиты в уголовном процессе: объект и предмет криминалистической адвокатологии. Правовая наука и реформа юридического образования. Вып. 6 : Юридический процесс: реформа процедур управления, законодательной деятельности и судебной власти. Воронеж, 1996. С. 46-58. 2. Адвокатура Украши : навч. поеб. У 2 кн. Кн. 1 / ред. С. Я. Фурса ; Центр правових дослщжень Фурси. Ки1'в : КНТ, 2007. 940 с. 3. Яновська О. Г. Протестна дiяльнiсть адвоката в кримшальномупровадженш. Окремi питання правозастосування. Нац. асоц. адвоката Украши, Рада адвоката Украши. Харюв : Фактор, 2013. 48 с. 4. Яновська О. Г. Адвокатура в ^^mi суб'екта судового права. Актуальм проблеми судового права : матерiали мiжнар. наук.-прак. конф., присвяч. пам'ят проф. I. С. Марочкша (Харюв, 30 жовт. 2015 р.). Нац. юрид. ун-т iм. Я. Мудрого, каф. орг. суд. та прав. оргашв. Харюв : Право, 2015. С. 20-23. 5. Кучерена А. Г. Адвокатура : учебник. М.: Юрист, 2004. 351 с. 6. Грудцына Л. Ю. Адвокатура в России : учеб. пособие. Москва : Эксмо, 2005. 410 с. 7. Адвокатура Украши: пщручник. У 2 кн. Кн. 1. Оргашзащя адвокатури(з практикумом) / за заг. ред. С. Я. Фурси та Н. М. Бакаяново!. 2-ге вид., допов. i переробл. Ки1'в : Алерта, 2016. 864 с. 8. Конин В. В. К вопросу об "адвокатологии". Воронежские криминалистические чтения : сб. науч. тр. Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 2006. Вып. 7. С. 153-157. 9. Адибекян О. А. Основные, смежные и комплексные науки. SCI-ARTICLE.RU. 2015. № 18. С. 106-111.URL: http://sci-article.ru/stat.php?i=1423219908.
10. Лубшев Ю. Ф. Адвокатура в России : учебник. Москва : ООО "Профобразование", 2001. 832 с.
11. БакаяноваН. М. Функщональш та оргашзацшш основи адвокатури Украши : дис. ... д-ра юрид. наук ; 12.00.10. Одеса, 2017. 395 с. 12. Грудцына Л. Ю. Адвокатское право. Москва :Деловойдвор, 2009. 320 с. 13. Рагулин А. В. Формирование науки об адвокатуре в России. Евразийская адвокатура. 2013. № 2 (3). С. 128-140. 14. Мельниченко Р. Г. Адвокатуру вычеркнули из науки. Адвокат. 2009.№ 6. С. 19-24. 15. Белкин Р. С. Курс криминалистики: в 3 т. Т. 1: Общая теория криминалистики. Москва: Юрист, 1997. 408 с. 16.Скакун О. Ф. Теорiя держави i права : пщручник. Харюв : Консум, 2001. 656 с. 17. Челышева О. В. Соотношение фундаментальных и прикладных знаний в криминалистической науке. Вестник Санкт-Петербургского университета МВД России, 2012. Вып. 1, т. 53. С. 144-147. 18. Овсий Е. Реформа адвокатуры: что ждет адвокатов в 2016 году? Адвокатская фирма GORO legal. URL: http://goro.ua/system/0000/6011/Goro_.pdf.
REFERENCES
1. Baev O. Ya. K osnovam teoryy professyonalnoi zashchytbi v uholovnom protsesse: obbekt y predmet krymynalystycheskoi advokatolohyy. [To the basics of the theory of professional protection in criminal proceedings: the object and subject of forensic advocacy] Pravovaia nauka y reforma yurydycheskoho obrazovanyia. Vyp. 6 : Yurydycheskyi protsess: reforma protsedur upravlenyia, zakonodatelnoi deiatelnosty y sudebnoi vlasty. Voronezh, 1996. P. 46-58. 2. Advokatura Ukrainy [Advocacy of Ukraine]: navch. posib. U 2 kn. Kn. 1 / red. S. Ya. Fursa ;Tsentr pravovykh doslidzhen Fursy. Kyiv : KNT, 2007. 940 p. 3. Ianovska O. H. Protestna diialnist advokata v kryminalnomuprovadzhenni. Okremi pytannia pravozastosuvannia. [Protest activity of a lawyer in criminalinstallation. Separate law enforcement issues.]. Nats.asots. advokativ Ukrainy, Rada advokativ Ukrainy. Kharkiv : Faktor, 2013. 48 p. 4.Ianovska O. H. Advokatura v systemi subiektiv sudovohoprava. [Advocacy in the system of subjects of judicial law]. Aktualni problemy sudovoho prava : materialy mizhnar. nauk.-prak. konf., prysviach. pamiati prof. I. Ye. Marochkina (Kharkiv, 30 zhovt. 2015 r.). Nats. yuryd. un-t im. Ya. Mudroho, kaf. orh. sud.ta prav. orhaniv. Kharkiv : Pravo, 2015. P. 20-23. 5. Kucherena A. H. Advokatura [Advocacy] : uchebnyk. Moskva : Iuryst, 2004. 351 p. 6. Hrudtsbina L. Yu. Advokatura v Rossyy [Bar in Russia] : ucheb. posobye. Moskva : Эksmo, 2005. 410 p. 7. Advokatura Ukrainy [Advocacy of Ukraine] : pidruchnyk. U 2 kn. Kn. 1. Orhanizatsiia advokatury(z praktykumom) / za zah. red. S. Ya. Fursy ta N. M. Bakaianovoi. 2-hevyd., dopov. i pererobl. Kyiv : Alerta, 2016. 864 p. 8. Konyn V. V. K voprosu ob "advokatolohyy" [On the issue of "law"]. Voronezhskye krymynalystycheskye chtenyia : sb. nauch. tr. Voronezh : Yzd-vo Voronezh.un-ta, 2006. Vyp. 7. P. 153157. 9. Adybekian O. A. Osnovnue, smezhnbie y kompleksnbie nauky. [Basic, related and complex sciences.] SCI-ARTICLE.RU. 2015. No. 18. P. 106-111.URL: http://sci-article.ru/stat.php?i=1423219908. 10. Lubshev Yu. F. Advokatura v Rossyy [Bar in Russia]: uchebnyk. Moskva : OOO "Profobrazovanye", 2001. 832 p. 11.Bakaianova N. M. Funktsionalni ta orhanizatsiini osnovy advokatury Ukrainy [Functional and organizational foundations of the Bar Association of Ukraine]: dys.d-ra yuryd. nauk ; 12.00.10. Odesa, 2017. 395 p. 12. Hrudtsbina L. Yu. Advokatskoe pravo. [Attorney at law] Moskva : Delovoidvor, 2009. 320 p. 13. Rahulyn A. V. Formyrovanye nauky ob advokature v Rossyy [Formation of the science of advocacy in Russia]. Evrazyiskaia advokatur, 2013. No. 2 (3). P. 128-140. 14. Melnychenko R. H. Advokaturu vucherknulyyz nauky. [The bar was struck out of science.] Advokat, 2009.No. 6. P. 19-24. 15. Belkyn R. S. Kurs krymynalystyky: v 3 t. [Forensics course: 3 tons.] T. 1. Obshchaia teoryia krymynalystyky. Moskva : Yuryst, 1997. 408 P. 16. Skakun O. F. Teoriia derzhavy i prava [Theory of state and law] : pidruchnyk. Kharkiv : Konsum, 2001. 656 p. 17. Chelbisheva O. V. Sootnoshenye fundamentalnbikh y prykladnukh znanyi v krymynalystycheskoi nauke. [The ratio of fundamental and applied knowledge in forensic science]. Vestnyk Sankt-Peterburhskoho unyversyteta MVD Rossyy, 2012. Vyp. 1, t. 53. P. 144-147. 18. Ovsyi E. Reforma advokaturu: chto zhdet advokatov v 2016 hodu? [Reform of the Bar: What awaits lawyers in 2016?] Advokatskaia fyrma GORO legal. URL: http://goro.ua/system/0000/6011/Goro_.pdf.
Дата надходження: 01.11.2018р.
