CC BY
9
УДК: 619: 616.9:619:612.017:636.2.1
Лаврiв П.Ю., к.в.н.
Лье1еський нацюнальний утеерситет еетеринарног медицины та б1отехнологт ¡мет С.З. Гжицького
ЗНАЧЕННЯ ПРИРОДНЬО1 РЕЗИСТЕНТНОСТ1 МОЛОДНЯКУ ТВАРИН ПРИ НЕДОПУЩЕНН1 ЗАРАЖЕННЯ IX САЛЬМОНЕЛЬОЗОМ
Представлено огляд лтератури, який присеячений проблемам еиечення природньог резистентност1 молодняку при сальмонельозтй ¡нфекцп та подаються данг експериментальних дослгджень I обгоеорюються мехатзми гх резистентност1, роль Iмунних егдпоегдей на антигенн стимули, анал1зуеться роль ¡мунтету е забезпеченн1 ст1йкост1 теарин до сальмонельозу.
Ключо^^ слова: резистенттсть, сальмонельоз, молодняк теарин, ¡нфекщя, ¡мунна е1дпое1дь, ¡муттет.
В останнш час погляди на iмунiтет як на захист оргашзму значно розширились. Стало вщомо, що еволюцшно розвинений iмунний захист у бюлопчному плаш е досить щнний, але його щншсть постшно знижуеться внаслiдок ди природнiх факторiв, пов'язаних з iмунними реакцiями, такими як аутоiмуннi захворювання, гiперчутливiсть негайного i сповiльненого титв, iмунодефiцити та iн. Можна сказати, що стан iмунноl системи е фактором, вщ якого в основному залежить стiйкiсть органiзму проти шфекцп, проте в деякiй мiрi вiн залежить вiд умов годiвлi дотримання усiх вимог, якi необхiднi для повнощнного розвитку тварин, селекцшно1 роботи з поголiв'ям та iнших, можливо, невiдомих ще причин (1, 2, 7, 11, 13, 16).
Згщно з сучасними даними, шдивщуальна резистентшсть тварин до кожного окремого збудника шфекцш - одна iз важливих проблем iмунологil. Стiйкiсть до патогенних мiкроорганiзмiв забезпечуеться численними факторами природженого та адаптивного iмунiтету, проте !х вiдносна роль у захистi вщ рiзних збудникiв до цього часу остаточно не з'ясована. Стшюсть тварин до конкретного захворювання патогенно i генетично детермшована, при цьому генетичному контролю тдлягають механiзми як природнього, так i набутого iмунiтету (3, 10, 14, 23 ).
Показники, що характеризують стан природно! резистентности е важливими iнтер'ерними ознаками при ощнщ конституци тварин. Тварини з кращими показниками росту i розвитку вщзначаються i кращою iмунологiчною реактившстю.
А. В. Герасимчук (14, 22) в сво!х дослiдах показав, що тварини, яких за будовою тша було вiднесено до широкотiлого видовженого, низькорослого i компактного типiв, характеризувались i бiльш високими показниками iмунологiчноl реактивностi, нiж вузькотiлi, укороченi, високоро^ та рихлi тварини.
189
Також З. I. Вагошс та ш. було проведено дослщження по вивченню особливостей iмуногенезу при близькоспорщненому схрещуванш (брат Х сестра) свиней. Ними виявлено при дослщженш, що iнбреднi тварини першо! генераци пiсля вакцинаци !х сальмонельозною вакциною не вiдрiзнялись вiд аутобредних за рiвнем iмунних антитiл, однак тсля ревакцинаци подвiйною дозою вакцини у шбредних тварин титр антитш був нижчий, нiж в аутобредних. У шбредних тварин друго! генерацп рiвень iмунних антитiл був нижчим як тсля вакцинаци, так i пiсля ревакцинаци порiвняно з аутобредними тваринами (12, 14, 16, 32). Однак, у шбредних свиней друго! генераци автори вщзначали бшьш низью показники фагоцитозу порiвняно з контрольними. Внаслщок збiльшення ступеня iнбридингу було вiдмiчено ослаблення показникiв природно! резистентност органiзму свиней.
Отже, визначення шдив^альних особливостей iмунолоriчно! реактивностi у сшьськогосподарських тварин мае знайти застосування при доборi i пiдборi тварин.
Необхщшсть розмноження тварин, як вказуе В. Н. Красуський (14) та ш. з високою життездатнiстю, продуктивнiстю, пристосовашстю до мiнливих умов i з досить високою стшюстю проти захворювань мае характеризувати певний тип конституци.
Внаслiдок проведено! велико! експериментально! роботи та тдсумовуючи результати по вивченню динамши показникiв неспецифiчного iмунiтету у корiв симентальсько! породи I. Ф. Храбустовський (14, 15, 16, 18) прийшов до висновку, що стан i змiни iмунобiологiчних показникiв оргашзму тварин цiе! породи залежать не стшьки вiд належностi !х до окремих родин, скшьки вiд умов утримання, продуктивност i пори року. Ним було проведено вивчення природно! резистентност та iмунологiчно! реактивностi оргашзму корiв i телят залежно вщ умов утримання i фiзiологiчного стану i яке здiйснювалось шляхом одночасних комплексних дослщжень мiкроклiмату корiвникiв i лiтнiх таборiв, а також клшчних, гематологiчних, бiохiмiчних та iмунологiчних показниюв реактивностi органiзму з урахуванням продуктивност тварин.
На основi багаторiчних дослщжень I. Ф. Храбустовський розробив i апробував комплекс зооппешчних показникiв мжро^мату, визначаючи одночасно стан природно! резистентност органiзму тварин. Одержанi результати дали можливють йому достовiрно оцiнити стан здоров'я i продуктивнiсть корiв при штенсивному !х використаннi в умовах Люостепу Укра!ни (18).
Дослiджуючи бшки сироватки кровi овець на раннш стадi! постнатального онтогенезу, Л. В. Горохова (8, 9, 10, 20) встановила, що у новонароджених ягнят в першi години життя, до споживання молозива, у-глобулiни в кровi мiстяться в дуже незначнш кiлькостi або зовсiм вiдсутнi. Шсля одержання молозива вже через три-чотири години в кровi ягнят з'являються y2-глобулiни, кiлькiсть яких через добу тсля годiвлi молозивом
190
починае перевищувати кшьюсть ïx у KpoBi дорослих овець. З переходом молозива в молоко кшьюсть у -глобулмв у кровi ягнят зменшуеться.
Поява y2-глобулiнiв в кровi ягнят спостерiгаеться пiсля згодовування молозива навт через 37 годин тсля народження; через 46-48 годин було знайдено тшьки слiди.
Авторка встановила, що глобулiни молозива в кровi ягняти зберiгаються близько двох тижшв, а з другоï половини першого мiсяця життя органiзм ягняти починае синтезувати «власш» у -глобулши (9, 13, 17, 21).
У дослщах на морських свинках Т. П. Ятель (23, 27, 31) встановила, що вже в першi дш тсля народження вiдмiчаеться iмунологiчна реакцiя, аналогiчна реакцiï дорослих тварин, i тим самим показала, що вщ високого рiвня фiзiологiчноï зршост залежить повноцiннiсть реакцiï у вщповщь на введення антигену i в зв'язку з цим- здатнiсть виробляти iмунiтет.
Часто цi данi, одержат експериментально на морських свинках, використовують для порiвняльноï оцiнки iмунологiчноï реактивност органiзму новонароджених телят i молодняку шших видiв тварин. Однак, у зв'язку з рiзко вираженими видовими фiзiологiчними вiдмiнностями, цi данi, одержат в експериментах на морських свинках, не можна мехашчно переносити на молодняк великих тварин, хоч така аналопя i напрошуеться iз значною часткою вiрогiдностi ( 17, 19, 20).
Це тдтверджуеться на сьогодш великим експериментальним матерiалом.
Так, вiдмiчено рiзко вираженi вiковi особливостi травлення i обмiну речовин у телят в процес ïx iндивiдуального розвитку.
Експериментальнi данi при виконаннi цих роб^ було одержано в результат застосування единоï методики вивчення iмунологiчноï реактивностi органiзму в цiлому. Як критерш оцiнки ступеня реактивностi тваринного оргашзму було використано реакцп, що характеризують динамiку нагромадження антитiл, коливання бактерицидноï активностi кровi, опсоно-фагоцитарну реакцiю, картину кровi, спецiальну внутршюрну пробу, а також данi цитолопчних та цитоxiмiчниx дослiджень.
Також вченими (18, 19, 21, 23, 32) в результат експериментальних дослiджень було встановлено, що оргашзм телят у першi вiсiм-десять днiв життя вщповщае на введення сальмонельозноï формолвакцини утворенням аглютинiнiв у низьких титрах (1:25-1:50), яю надалi зникали з кровi вакцинованих тварин приблизно в 1,5-мюячному вiцi. При цьому у частини оброблених таким чином тварин цього в^ вщповщна реакцiя на введення даного антигену була вщсутня.
Нормальш аглютинiни по вiдношенню до гертнерiвського антигену в розведеннi 1:25-1:50 з'являлись у кровi телят в середньому з 60-денного вiку. В цей час телята на введення сальмонельозно].' формолвакцини реагували утворенням аглютинiнiв у досить високих титрах (1:400 i вище). Нормальнi аглютинiни в дуже низьких титрах виявлялись i в бшьш ранньому вiцi.
191
Порiвняно з телятами перших дшв життя в мюячному i швторамюячному вщ тварин iмунологiчна реактивнiсть !х характеризуеться певними перехщними показниками, якi поступово наближаються до показниюв, характерних для телят 2-мюячного вiку. Така динамiка реакци тваринного оргашзму в перюд iмунологiчного дозрiвання пов'язана з поступовим переходом плазмобластично1 реакци в плазмоцитарну.
Телята, обстежеш в 4-10-мiсячному вiцi, мали рiзко вираженi показники iмунологiчноl реактивностi. Вакцинащя !х сальмонельозною вакциною в цьому вiцi зумовлювала чiтко виражену вщповщну реакцiю. В органiзмi телят при цьому знаходили аглютинiни (1:60 i вище).
Застосована в процесi дослщжень спецiальна внутрiшкiрна проба давала можливють судити про реактивнiсть органiзму телят на видоспецифiчний антигенний подразник, а також про стан його бар'ерних функцш, його здатшсть давати мюцеву реакцiю i локалiзувати iнфекцiйний агент при його проникненш в оргашзм. Для проби використовували сироватку кровi кролiв, багаторазово оброблених сироваткою велико1 рогато1 худоби (2, 6, 11, 15, 17, 20, 29).
За допомогою ще1 проби було встановлено, що оргашзм новонароджених телят не здатний виявляти типову мюцеву захисну реакцш. Вона формуеться поступово i чiтко виявляеться у тварин 2-3-мюячного вiку. Бiльш раннiм iмунологiчним дозрiванням органiзму характеризувались телята з господарств, де !м було створено добрi умови годiвлi й утримання.
Подiбнi результати було одержано i при вивченш вiкових змiн природно1 резистентност у овець в умовах Кшвсько1 областi (14).
Виявилось, що i для ягнят в першi дш !х життя також характерний стан понижено1 iмунобiологiчпоl реактивностi. В цей перюд пригшчення мiкробiв при контакт !х з кров'яною сироваткою дещо пiдвищуеться i до 40-60-денного в^ досягае рiвня, характерного рiвня сироватки дорослих овець.
У ягнят протягом перших 14-20 дшв життя спостер^алась виражена фагоцитарна реакщя органiзму, яка поим поступово знижувалась, а тсля 2-мiсячного вiку знову пщвищувалась i встановлювалась на одному рiвнi. Мали мiсце також коливання опсоно-фагоцитарного показника в бж пiдвищення або зниження залежно вiд умов догляду, годiвлi, утримання тварин i сезонних факторiв (12, 21, 24, 27, 30, 33) .
Було також з'ясовано, що природна резистентшсть тваринного оргашзму тддаеться сезонним коливанням. Так, помине зниження бактерицидноси кровi вiдмiчаеться з друго1 половини лютого, тривае в березш i першiй половиш квiтня, а з друго1 половиш квiтня вона пiдвищуеться, досягаючи максимуму в червш, пiсля чого в жовтш знову знижуеться i пщвищуеться в першiй половинi листопада, залишаючись досить високою до лютого.
Тривале утримання телят у жарку погоду на сонщ може привести до !х пере^вання i, як наслiдок, до рiзкого зниження бактерицидно1 активностi кровi i природно1 резистентностi, що сприяе розвитку у молодняку велико1 рогато1 худоби шлунково-кишкових та легеневих захворювань (1, 4, 5, 21, 25, 28).
192
Перюд штенсивного вщкладання яець у птищ також впливае на показники !! iмунологiчно! реактивности У дорослих качок i гусей найвища фагоцитарна i бактерицидна актившсть вiдмiчена в груднi-березнi i в липш-серпнi. У травнi i червнi (в перiод закiнчення i протягом деякого часу пiсля припинення яйцекладки) вiдбуваеться значне зниження показниюв природно! резистентностi.
Наведенi данi свщчать про те, що iмунологiчна реактившсть молодняку сiльськогосподарських тварин i птищ порiвняно з дорослими характеризуеться рядом особливостей, властивих молодому оргашзму (15, 17, 18, 22, 26). Вони також вказують на пряму залежшсть природно! резистентност органiзму вiд зовшшнього середовища i на необхiднiсть спрямованого вирощування тварин, яке забезпечувало б поеднання високо! продуктивностi з високою стшюстю проти захворювань.
Отже, в принципi, у представниюв одного вiку тварин можливе формування iмунно! вiдповiдi клiтинного або гуморального профшю при будь-якш iнфекцi!.
Причина цього, мабуть, полягае в неоднаковш вихiднiй резистентностi до конкретного патогену, котра визначае величину антигенного навантаження на етат шщацп iмунноl вiдповiдi. В свою чергу, саме доза антигену е основним фактором селекци альтернативних субпопуляцiй.
Л1тература
1. АрхангельскийИ.И. Пути и методы профилактики паратифа телят. Тр. Института ветеринарии Казахского филиала ВАСХНИЛ, т.У1, Алма-Ата, 1954.
- 250 с.
2. Аршавский И. А. Физиологические механизмы возрастной реактивности.- В сб.: Вопросы педиатрии, вып. 6 Изд- во АМН СССР, 1947. -382 с.
3. Бурая Л.К., Палкин Г.А. К вопросу о зависимости резистентности организма сельскохозяйственных животных от различных факторов. Известия Казанского филиала АН СССР, Казань, 1952. - № 3. - 324 с.
4. Бутенко Г. М. Возрастные изменения иммунитета как предпосылка для развития патологии в старости.-Вестн. АМН СССР, 1980.- № 3 - С 41 - 45.
5. Галкин В. С. некоторые пути направленного изменения реактивности.
- В сб.: Проблемы реактивности и шока. (Труды I Всесоюзной конфер. патофизиологов в г. Казани в 1950 г.). 1952. - 368 с.
6. Ген Э Ю., Матусис И.И. Питание и резистентность организма к инфекции. - ЖИЭИ, 1953, XV, вып. 1. -395 с.
7. Гольдберг Л. Д. О возрастных особенностях реактивности организма.
- «Советская педиатрия», 1936.- № 6.- С 46 - 80.
8. Горохова Л.В. Белки сыворотки крови овец в раннем постнатальном онтогенезе.-В кн.: Индивидуальное развитие сельскохозяйственных животных и формирование их продуктивности. К., 1966. - 472с.
193
9. Дмитриев А.Ф. Естественная резистентность молодняка крупного рогатого скота различных пород в условиях юга УССР. Автореф. канд...дис. Фрунзе, 1968.-20 с.
10. Зотов А.П. Интерференция вирусов.-В кн.:- «Проблемы иммунитета сельскохозяйственных животных». М.,1966. - 455 с.
11. Иммунология и старение I Под ред. Т.Макинодана, Э Юниса. Пер. с анг. -М.: Мир, 1980. -267 с.
12. Коваленко Я.Р. Влияние факторов внешней среды на резистентность организма и иммуногенез. - Вестник сельскохозяйственной науки», 1972.- № 9.
- С 37 - 53.
13. Лихачев Н. В. Иммунология и ее роль в боротьбе с инфекциями животных.-В кн.: Проблемы иммунитета сельскохозяйственных животных. М.:,
- 1966. - 370 с.
14. Школьський В.В. 1нфекщя та iмyнiтет у сшьськогосподарський тварин. К «Урожай», - 1974. - 188 с.
15. Никольская Е.А. Некоторые вопросы естественной резистентности организма кроликов. Автореферат диссертации. I Харьков, 1956. -25 с.
16. Носырева Л. А. Материалы по естественной резистентности организма телят. Автореферат диссертации./ Свердловск, 1960. - 428 с.
17. Покровский В.И., Авербах М.М., Литвинов В.И. и др. Приобретенный иммунитет и инфекционный процесс. - М.: Медицина, 1979. -279 с.
18. Соколова Ю.В., Калегаева А.И. Продукция антител в развивающемся организме.-В кн.:Вопросы возрастной иммунологии, вып.1.,Л.,1947.- 466с.
19. Храбустовский И.Ф. Динамика показателей естественной резистентности организма коров и их телят по сезонам года. Материалы VI
Всесоюзной научно-методической конференции по зоогигиене. М., 1966. - 288 с.
20. Удрис Г.А. Укрепление резистентности организма с.-х. животных к инфекционным заболеваниям биотическими факторами. В кн.: Проблемы иммунитета с.-х. животных. М., «Колос», 1966. - 457 с.
21. Хренов И. И. Физиологические основы выращивания телят. - В кн.: Индивидуальное развитие с.-х. животных и формирование их
продукности. (Тезисы докладов межвуз. научн. коференции). К., 1966. - 276 с.
22. Цион Р. А., Львов В. М. Болезни молодняка сельскохозяйственных животных. М. - Л., Сельхозгиз, 1963. - 375 с.
23. Шляхов Э.Н. Иммунология, иммунодиагностика, иммунопрофилактика. -Кишинев : Картя Молдовеняскэ, 1977. 422 с.
23. Ятель Т.П. Особенности некоторых реакций иммунитета на
ранних
Этапах онтогенеза. Труды 1-й научной конференции по возрастной морфологии и физиологии. М., 1954. - 428 с.
25. Burnet F.M. Die Role des Thymus fur die Immunitetl Naturwiss. Rundschau, 1963, 16, 9, 335.
194
26. Chandra R.K., Newberne P. M.Nutrition, immunite and infection. Plenum Press, New York- London, 1977, 120 p.
27. Fidalgo B. Et al. The physiological role of the lymphoides system. Proc. Nat. Acad. Sci., 1967, 57, 3, 66.
28. Gastke S. The lymphocyte and its role in immunity. Marguete Med. Rev., 1968, 34,1, 11.
29. Humphrey I.H. Advances in Immunology. Vol. 6. Eds. Dixon E.I. New York- London, Acad. Press., 1967, 7, 18, 571.
30 Sorkin E., Boghen S.G. Immunol., 1959, 82, 322.
31. Taliaferro W. H., Taliaferro L.G. Joroslaw B. N. Radiation and immune mechanism. N. V. Acad. Press., 1964.
32. Waksman B. H. B kh: Cellularaspects of immunity. London, 1960.
33. Wood C.B.S. Immune deficiency. - Proc. Roy. Soc. Med., 1977, 70, 12, p. 858 -860.
Summary Lavriv P.Y.
Lviv National university Veterinary Medicine and Biotechnologiesl named
after S.Z.Ghzytskyj
A VALUE OF NATURAL REZISTENCE OF YOUNG ANIMALS AT NON-ADMISSION OF INFECTION WITH SALMONELOSIS.
The review of literature, which is devoted the problems of study of natural resistence young of catle at a salmoneloze infection and information of experimental researches is given and the mechanisms of their rezistence come into a question, is presented, role of immune answers for antigen stimulation, the role of immunity is analysed in providing offirmness of animals to salmonelozis.
To the key of word: rezistence, salmonelozis, young animals, infection, immune answer, immunity.
Cmammx nadiumna dopedaxuii 14.04.2008
195
