CC BY
57
УДК 330.322.12:658.5
СУЧАСН1 ОСОБЛИВОСТ1 РОЗВИТКУ ВЕНЧУРНОГО 1НВЕСТУВАННЯ НА
ПРОМИСЛОВИХ П1ДПРИСМСТВАХ
Ю.С. Шипулша, к.е.н., доцент
Сумський державний утверситет, Суми, Украша
ШипулiнаЮ.С. CyuacHi особливостi розвитку венчурного iнвестування на промислових тдпри-емствах.
Визначено сучаст проблеми венчурного фшансування, швестування венчурних проектiв. Розкрито механiзм оргатзацп венчурного фшансування. Проаналiзовано особливостi венчурного фшансування як джерела iнвестицiйних кошпв. Визначено переваги та недолiки венчурного фшансування.
Ключовi слова: венчурний каттал, iнновацiйний продукт, швестицп, ринок, тдприемство, фiнансування
Шипулина Ю. С. Современные особенности развития венчурного инвестирования на промышленных предприятиях.
Определены современные проблемы венчурного финансирования, инвестирования венчурных проектов. Раскрыт механизм организации венчурного финансирования. Проанализированы особенности венчурного финансирования как источника инвестиционных средств. Определены преимущества и недостатки венчурного финансирования.
Ключевые слова: венчурный капитал, инновационный продукт, инвестиции, рынок, предприятие, финансирование
Shypulina Yu.S. Modern features of development of venture investment at industrial enterprises.
The article determines modern problems of venture financing, of venture projects investing. It reveals the mechanism of the organization of venture financing. The features of venture capital financing as a source of investment funds are analyzed. Advantages and disadvantages of venture capital financing are determined.
Keywords: venture capital, innovative product, investment, market, enterprise, financing
Вумовах технолопчного вщставання та застаршосп основних 3aco6iB проми-словосп, з одного боку, та браку власних i швестицшних кошпв для виршення проблем нацюнально! e^^MiEn, з шшого боку, виникае проблема у пошуку та освоент нових форм фшансування шновацшно! дiяльностi тдприемств. Однiею з таких форм е венчурне iнвeстування, яке успiшно виконуе функцiю пiдтримки малих iнновацiйних компанш у кра1'нах з розвинутою економшою. Анaлiз останшх дослiджень та публжацш
Рiзнi аспекти питань венчурного фшансування освгглювали багато укра1'нських i зарубiжних дослiдникiв: А.А. Дагаев [4], Т.В. Калшеску, А.1. Каширин, К. Кемпбелл [6-8], О.М. Кова-льова [9], В.О. Корецька-Гармаш [10], О.В. Красо-вська [11], Б.Г. Пилипенко [13], Н.1. Рeдiна [14], Д.О. Тарадайко , Н.М. Фонштейн , Л.А. Шило [1618].
Видiлення iieiuipiiiieinix рашше частин загальноТ проблеми
Незважаючи на достатньо велику кiлькiсть публшацш, залишаеться не до кiнця розкритим питання особливостей розвитку венчурного фшансування стосовно до сучасних умов функщонування тдприемств у нацюнальнш економщг
Метою cmammi е дослiджeння сучасних особливостей розвитку венчурного швестування на промислових тдприемствах.
Виклад основного мaтepiaлу дослiджeння
Венчурний бiзнeс - це одна з форм технолопчних нововведень. Цей вид бiзнeсу характерний для комeрцiалiзацil рeзультатiв наукових дослiджeнь у наукомютких та, в першу чергу, високотехнолопчних галузях, де отримання ефекту не гарантовано та стутнь ризику е доволi високою. Пiд венчурною компанiею розумiють, звичайно, комерцшну науково-технолопчну компанiю, що займаеться розробкою та впрова-дженням нових та найновших тeхнологiй i продукци з невизначеним заздалепдь доходом, тобто з ризикованим вкладенням капiталу. Венчурний бiзнeс мае низку переваг перед шшими формами шновацшного пiдприемництва: високу гнучшсть, динамiзм тощо [12].
З шшого боку, венчурш капiталiсти - це посередники мiж фiнансовими iнститутами, що пропонують капiтал, та венчурними шнова-цшними компанiями, як1 мають фiнансовi потреби для свого розвитку. Деяш фiнансовi iнститути мають власнi фонди венчурного швестування. Однак, як у США, так i в Захiднiй £врош бiльшiсть фондiв венчурного капiталу е незалежними. 1м доводиться поеднувати каттал фiнансових iнститутiв, перш нiж швестувати у малi та середнi за розмiром пiдприемства. Роль венчурного кашталюта зводиться до вiдбору проектiв для швестування, структурування угоди, iнвестування ^ в пiдсумку, до отримання приросту катталу шляхом продажу свого пакету акцш або пiсля того, як вони почнуть котуватися на фондовому ринку (рис. 1). Додатковими
можливостями для збшьшення капiталу е угоди продажу компанп сторонньому стратегiчному швестору або менеджменту само! компанп на базi угоди викупу акцiй. Незалежт фiрми венчурного капiталу отримують винагороду у виглядi вiдсотку вiд чистого прибутку та фiксованого проценту вщ управлiння коштами, що наданi бшьш крупними iнвесторами [17].
Венчурне тдприемництво базуеться на принципах розподiлу ризику. Воно дозволяе авторам щей, яш не мають власних кошпв в достатньому обсяз^ реалiзувати цi ще! на практицi та досягти комерцшного успiху. Розробник ще! займаеться дiяльнiстю з виконання дослiджень та впровадження нових видiв технолопчно! продукцп, а Нестор надае йому необхiднi для ще! мети грошовi кошти.
Рис. 1. Оргашзащя процесу венчурного фшансування
Компанiя-розробник також може вкладати сво! кошти у проект, однак, основним И вкладенням залишаеться науково-технологiчний потенщал i людськ1 ресурси.
У загальних рисах вщмштстъ венчурного фiнансування вщ традицiйних видiв фiнансування полягае в наступному: венчурне фшансування пов'язане з пайовими вкладеннями в акцп, тобто iнвестор повнiстю подiляе з розробником усi ризики iнновацiйного проекту; венчурний кат-талiст вкладае сво! кошти не безпосередньо у компашю, а в и акцiонерний капiтал, шшу частину якого утворюе
iнтелектуальна власнiсть засновник1в ново! компанп; швестицп здiйснюються у компанп, лшыдтсть капiталу яких i, вщповщно, швести-цiйних вкладень, дуже мала.
У випадку венчурного фiнансування необхвдт кошти можуть надаватися пiд перспективну iдею без гарантованого забезпечення наявним майном,
заощадженнями або iншими активами тдприемця. Сдиною заставою виступае спещально обговорена частка акцiй пiдприемства, що вже юнуе або утворюеться. Якщо проект буде успiшним, iнвестор матиме змогу на певному етапi продати свою частку акцiй i в результата повернути не тiльки кошти, що були вкладеш у здшснення проекту, але й отримати ввдчутний прибуток. Якщо ж проект не буде устшним, а такий результат виключити заздалегiдь у багатьох випадках просто неможливо, максимум, на який буде претендувати iнвестор, це частина активiв дано! компанп, що пропорцiйна його долi у зареестрованому статутному каттал^ На вiдмiну вiд традицiйних прямих iнвестицiй у даному випадку з самого початку припускаеться можливiсть втрати вкладених коштiв, якщо проект, що фшансуеться, не дасть пiсля свое! реалiзацil очiкуваних результатiв. 1нвестори венчурного катталу подiляють усю вщповь
дальнiсть та фшансовий ризик разом з тдприемцем [5].
Слiд також вiдмiтити, що у бшьшосп випадк1в венчурний каттал спрямовуеться саме в малi, часто нов^ високотехнологiчнi компанiï, що орiентованi на розробку та випуск новоï високоте-хнологiчноï продукцiï. При цьому iнвестицiï надаються високотехнологiчним компанiям на середнш та тривалий термiни i не можуть бути вилученi венчурним капiталiстом за власним бажанням до завершення життевого циклу компанiï.
Також важливою особливiстю венчурного фiнансування е те, що воно надаеться переважно компанiям з потенцiальною можливiстю зрос-тання, а не компанiям, що вже дають великий прибуток. У даному випадку iнвестор шукае можливосп отримання максимального прибутку на вкладений капiтал, яку можна здобути лише фшансуючи новi компанiï i новi проекти. Це пов'язано з тим, що власники нових компанiй, що не мають стшких позицiй на ринку, з бшьшою готовнiстю вщдаватимуть значну частину сво1'х
акцiй тд фiнансування сво!х проектiв. Бiльше того, вкладення венчурного капiталу саме в ексклюзивш малi високотехнологiчнi компанп продиктовано прагненням не тiльки отримати бшьш висок1, у порiвняннi з швестищями в iншi проекти доходи, але й бажанням створити новi ринки збуту, зайнявши на них домiнуючi позицп.
1нвестор вкладае кошти у венчурний бiзнес тiльки на певний час до того моменту, коли вартють компанп досягне рiвня, за якого швестор може отримати бажану норму прибутку. У зв'язку з цим, венчурний кашталют, спрямовуючи швестицп у нову малу компанiю, повинен заздалепдь вирiшити, як буде у кшщ життевого циклу профшансовано! компанп виходити з швестицп. Як правило, це реалiзуеться або через перепродаж свое! частки акцш в компанп шшому стратепчному iнвестору, або оргашзащею публiчного розмiщення акцiй компанп на фшансовому ринку [3]. Особливостi венчурного фшансування у порiвняннi з традицшними видами фiнансування представленi у табл. 1.
Таблиця 1. Порiвняльна характеристика венчурного i традицшного iнвестування
Порiвняльнi ознаки Венчурнi швестицп Традицiйнi iнвестицil
Розподiл ризику Венчурний швестор подшяе ризики разом з власниками фiрми Традицiйний швестор мае прюритет у отриманнi прибутку та повернент коштiв на випадок банкрутства перед власниками
Пiдприемства-одержувачi iнвестицiй MQni, високотехнолопчш компанiï, що розпочинають бiзнес Компанil, що вже мають достатнш розмiр катталу для покриття можливих збиткiв та устшний досвiд роботи на ринку
Критерш вибору пiдприемства Потенцшна можливiсть зростання Висока прибутковють
Функцiï iнвестора Надання капiталу, консультативна допомоги в управлiннi, використання зв'язкв iнвестора на ринках постачання, фшансш, маркетингу, збуту Надання капiталу
Надання забезпечення Без забезпечення Забезпечення надаеться
Отримання прибутку Продаж акцш тдприемства пiсля зростання ïхньоï вартостi Фжсований вiдсоток на вкладет кошти або вiд реалiзацil швестицшного проекту
Пвд час аналiзу венчурного фiнансування слщ враховувати, що роль iнвестора в устшному роз-витку ново! компанп не обмежуеться лише свое-часним наданням капiталу, а включае водночас швестування свого досвщу в бiзнесi та дiлових зв'язк1в, що сприяють розширенню дiяльностi компанп, появi нових контакпв, партнерiв та ринк1в збуту. При цьому венчурний швестор повинен мати команду професшних управлшщв, зв'язки в сферi фiнансiв та шших ринках, ресурси для залучення стороншх експертiв.
Венчурний капiталiст пiд час вкладення кошпв у нову компашю повинен надавати !й допомогу у сферi управлiння. Як правило, оргашзатором вен-чурно! компанп, що реалiзуе iнновацiйний проект, е науковi пращвники, як1 не мають належного досвщу у галузi управлiння бiзнесом. У даному випадку швестор пропонуе свш досвiд у фшансо-
вому i комерцiйному управлiннi через власну поточну участь або за допомогою залучення сторонньо! управлшсько! компанп.
Венчурний капiталiст також повинен мати стшш зв'язки на фшансових ринках для забезпе-чення своечасного припливу iнвестицiйних ресур-ав у компанiю. Окрiм цього, вш повинен мати зв'язки на шших ринках для забезпечення безпе-ребшного функцiонування свое! венчурно! фiрми. До таких риншв можна вiднести ринки збуту шновацшно! продукцil, ринки реклами та маркетингу, постачання та лопстики. Усi цi зв'язки допомагають венчурнiй компанil ефективно реалiзовувати сво! швестицшш проекти [3].
Нарештi, до прийняття остаточного рiшення про участь у венчурному фшансуванш конкретних щей та розробок здшснюеться велика попередня робота з вивчення рiвня тдготовки та особистих
якостей тдприемця, ан^зу наданого бiзнес-плану, оцiнки супуттх ризик1в та можливих шляхiв 1х зменшення. На це спрямована вироблена за багато рок1в на практиц технологiя вiдбору та супроводження ризикових швестицшних проектiв, що увiбрала до себе рекомендацп по управлiнню, власний досвщ та штущгю професiоналiв венчурного бiзнесу [15]. В багатьох випадках iнвестор залучае стороннiх експертiв для оцшки проектiв, що запропонованi для швестування, а також для 1х подальшо! модифшацп та супроводження у випадку прийняття позитивного рiшення про швестування.
Слщ вiдмiтити, що для збшьшення сво1х шан-сiв на отримання необхiдних коштiв, тдприемець-розробник повинен навчитися розумгги фiлософiю та цш венчурного капiталiста, так само як i сам процес видшення венчурного катталу. Мета венчурного кашталюта - забезпечити довгострокове зростання вартостi свого капiталу, задля чого венчурний капiталiст готовий вносити змши до сво1х iнвестицiйних планiв. Осшльки задачею пiдприемця е виживання його компанп, часто цiлi обох сторш суперечать одна однiй, особливо, якщо виникають проблеми.
Якщо запропонований проект знаходиться на початковому етат здiйснення, корисна для прийняття рiшення iнформацiя готуеться самим тдприемцем у формi бiзнес-плану [5].
Шсля реестрацп пропозицiй, що надiйшли, здшснюеться 1х швидка оцiнка, пiд час яко! вiдразу вiдкидаеться бiльше за половину проекпв. Частина, що залишилася, проходить коротку перевiрку i ствставлення за ступенем прюри-тетностi. Тшьки пiсля цього проводиться зустрiч iз пiдприемцями, що зробили найбiльш цiкавi пропозицп. Для iнвесторiв важливо з'ясувати рiвень пiдготовки, управлiнськi навички, майбутт намiри творцiв ново! компанп, а також реально необхщний обсяг катталовкладень [4].
Пiсля збору та аналiзу необхщно1 шформацп, венчурний фонд розробляе власну пропозицiю, де формулюе сво! умови, за яких вiн згодний брати участь у проекп. Попм починаеться стадiя вироблення взаемоприйнятних умов. Крiм того, iнвестори органiзують акумуляцш уае1 можливо1 шформацп щодо майбуттх партнерiв.
Викликають цiкавiсть питання i критерп, якими керуються iнвестори тд час оцiнки пропозицiй, що надходять, на основi аналiзу бiзнес-плану. Як правило, тд час оцiнки тдприемницьких iнновацiйних проектiв на першому мгсщ знаходиться критерiй, що вiдображае рiвень квалiфiкацil та практичний досвiд управлшського персоналу компанп, що утворюеться тд конкретний проект. Таким чином, швестори на ринку венчурного фiнансування вважають, що успiшна реалiзацiя проекту першочергово залежить вiд якостi оргатзаци управлшня та вiдповiдних вмiнь iнiцiаторiв проекту.
Подiбний пiдхiд мае пiд собою реальне шдгрунтя. Успiх або невдача проекту багато в
чому обумовлюеться коректшстю стратегiчного планування, вiрнiстю маркетингових ршень, вмiнням пiдiбрати квалiфiкованi трудовi ресурси, згуртувати !х колектив однодумшв та створити доброзичливу та мотивуючу атмосферу, знайти вiрну для даного етапу розвитку пiдприемства ступiнь делегування владних повноважень за рiвнями управлшня. Менеджери iнновацiйного пiдприемства повиннi одночасно поеднувати в собi так1 важливi риси як твердiсть у досягненш поставлено1 цiлi та гнучк1сть у пристосуванш до змiни умов зовшшнього середовища, вмiння ризикувати i скрупульозно розраховувати наслiдки рiшень, що приймаються, досконале знання як технiчних аспекпв справи, так i юридичних питань. Тому невипадково венчурнi фонди з бшьшою готовнiстю працюють з тими тдприемцями, як1 вже керували аналопчними проектами на протязi тривалого часу.
Велику увагу тд час аналiзу бiзнес-плану при-дiляють i таким критерiям, як майбутня норма прибутку iнвесторiв, а також наявнiсть у нововве-дення ринково1 нiшi з високим потенцiалом зростання. Щкаво, що, за даними деяких опублшова-них дослiджень, технiчний аспект запропонова-ного нововведення не викликае у iнвесторiв великого зацiкавлення. Цю обставину можна пояснити тим, що венчурт фонди мають довiру до компетенцп пiдприемцiв щодо спецiальних питань. Запорукою пе1 компетенцil часто виступае висока частка учасп у фiнансуваннi ризикових проекпв самих засновник1в ново1 компанп. Разом iз тим, iнвестори пильно спостерпають за тенденцiями розвитку науки i технiки, реагують на найменшi змiни у економiчнiй полiтицi держави i кон'юнктури ринку [4].
Висновки
У цiлому проаналiзованi спецiалiстами шльшсш данi свiдчать, що фактори очшуваного ризику впливають на процес прийняття ршення бiльше, нiж фактори, яш характеризують очiкуваний прибуток. Це добре узгоджуеться з розстановкою критерilв оцшки пропозицш, що надiйшли, самими венчурними фондами.
У процесi аналiзу венчурного фшансування необхiдно також виокремити п основнi переваги, якими воно володiе: виступае як надiйне джерело фшансування на вах етапах розвитку шновацшного проекту для задоволення широкого кола фшансових потреб; пропонуе гнучк1 форми пайового i кредитного фiнансування з рiзними параметрами; пiдприемець зберiгае контроль над дiяльнiстю пiдприемця, оск1льки венчурний катталют не ставить за мету придбання контрольного пакету; венчурний катталют подае нефiнансову допомогу у формi консультацiй, використання його управлiнського i технiчного досвiду i знань, завдяки чому покращуеться як1сть управлiння.
Слщ вiдмiтити при цьому, що венчурне фiнан-сування уявляеться на тепершнш момент най-бiльш реальним та придатним засобом фiнансу-
вання iнновацiйних проектiв на початкових ста-дiях ïхнього розвитку. Внаслщок цього венчурне фiнансування е дуже важливою умовою розвитку як ринку шновацш, так i вае1 нацiональноï еконо-
Список лiтератури:
мiки. Саме воно сприяе практичнiй реалiзацiï багатьох технологiчних проектiв у всьому свт, а також допомагае багатьом науковим пращвникам самореалiзовуватися у сферi пiдприемництва.
1. Закон Укра1ни «Про захист eKOHOMi4HOi конкуренцп» // Офщшний вiсник Укра1ни. - 2001. -№ 7. - С. 51-81.
2. Балацкий О.Ф. Управлшня швестищями: навчальний посiбник / О.Ф. Балацкий, О.М. Телiженко, М.О. Соколов. - Суми: Ушверситетська книга, 2004. - 2-е вид. - 232 с.
3. Грузнов И.И. Управление процессами исследования и разработки инноваций / И.И. Грузнов. -Одесса: Полиграф. - 2007. - 434 с.
4. Дагаев А.А. Механизмы венчурного (рискового) финансирования: мировой опыт и перспективы развития в России / А.А. Дагаев // Менеджмент в России и за рубежом. - 1998. - № 2. - С. 12-15.
5. Захарченко В.1. 1нновацшний менеджмент: теорiя i практика в умовах трансформацшно! економ^ / В.1. Захарченко, Н.М. Коракова, М.М. Меркулов. - К.: Центр учбово! лггератури. -2012. - 448 с.
6. Калшеску Т.В. Управлшня венчурним фшансуванням шдприемств: монографiя / Т.В. Калшеску, О.М. Антшов, В.О. Корецька-Гармаш; Схщноукр. нац. ун-т iм. В.Даля. - Луганськ, 2009. - 276 с.
7. Каширин А.И. Венчурное инвестирование в России: практический опыт реализации проектов; методы оценки проектов; особенности венчурных инвестиций в 1Т / А.И. Каширин,
A.С. Семенов. - М.; СПб.: Вершина, 2008. - 336 с.
8. Кемпбелл К. Венчурный бизнес: новые подходы [Текст] / К. Кемпбелл; пер. с англ. Д. Липинский. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. - 426 с.
9. Ковальова О.М. Особливосп органiзацiйно-економiчного забезпечення венчурного фшансування на умовах державно-приватного партнерства в Укра1ш / О.М. Ковальова // 1нвестицп: практика та досвщ. - К: ТОВ «ДКС-Центр». - 2014. - № 20. - С. 78-82.
10. Корецька-Гармаш В.О. Планування потреби у венчурному фшансуванш на шдприемствах /
B.О. Корецька-Гармаш // Прометей. Репональний зб. наук. праць з економiки. Вип. 3(21). -Донецьк: «Юго-Восток, Лтд», 2006. - С. 243-246.
11. Красовская О.В. Венчурное финансирование: мировые тенденции и ситуация в Украине / Красовская О.В.; Нац. акад. наук Украины, Центр исслед. науч.-техн. потенциала и истории науки им. Г.М. Доброва. - К.: Конус-Ю, 2013. - 106 с.
12. Кристенсен К.М. Решение проблемы инноваций в бизнесе. Как создать растущий бизнес и успешно поддерживать его рост / К.М. Кристенсен, М.Е. Рейнор. - М.: Альпина Бизнес Букс. -2004. - 290 с.
13. Пилипенко Б.Г. Методи розрахунку ефективносп фшансування довгострокових венчурних проекпв / Б.Г. Пилипенко // Актуальш проблеми економши. - 2015. - № 2. - С. 450-460.
14. Редша Н.1. Венчурний каттал у ринковш економщ / Н.1. Редша, Н.Ю. Шкулша; Дшпропетровська держ. фшансова академiя. - Д., 2005. - 124 с.
15. Риск-анализ инвестиционного проекта: учебник для вузов / Под ред. М.В. Грачевой. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 351 с.
16. Тарадайко Д.О. Сутшсть i особливосп формування ринку венчурного катталу в умовах шновацшного розвитку // Вюник Донецького ушверситету економiки i права. - Донецьк: ДонУЕП. - 2005. - № 2. - С. 49-58.
17. Фонштейн Н.М. Венчурное финансирование - теория и практика / Н.М. Фонштейн. - М.: АНХ, 1998. - 272 с.
18. Шило Л.А. Венчурне фшансування як форма нагромадження катталу в системi управлшня потеншалом шдприемства : монографiя / Л.А. Шило, В.В. Железняк; Дшпропетр. нац. ун-т залiзн. трансп. iм. В. Лазаряна. - Д.: Д11Т, 2010. - 194 с.
Надано до редакцп 15.10.2015
Шипулiна Юлiя Сергивна / Yuliya S. Shipulina
shipulinaj@ukr.net
Посилання на статтю / Reference a Journal Article:
Сучаст oco6Mueocmi розвитку венчурного твестування на промислових тдприемствах [Електронний ресурс] / Ю. С. Шипулта //Економта: реалН часу. Науковий журнал. - 2015. - № 5 (21). - С. 210-214. - Режим доступу до журн.: http://economics. opu. ua/files/archive/2015/n5. html
