CC BY
69
Г.В. Баранець
канд. екон. наук, м. Дшпродзержинськ
РОЛЬ ТА КОМПЕГЕНЦП ЕФЕКТИВНОГО ШВЕСГИЦШНОГО МЕНЕДЖЕРА
Постановка проблеми. Керiвники Bcix пiдроздiлiв пщприемства повиннi приймати участь у процеш пла-нування швестицшно! дiяльностi. Але, яК б фахiвцi не притягувалися до розробки окремих парам eTpiB швестицшно! стратеги оргашзацп, ll реалiзацiю повиннi за-безпечувати пiдготовленi фахiвцi — iнвестицiйнi менед-жери. Слд зазначити, що ця категорiя спещалкпв виз-начаеться сьогоднi досить розмито, молодють ринку призводе до плутанини з назвами посад. Одш й т самi позици в рiзних компанiях часто називаються по^зно-му. Захщна термiнологiя посад в Украш не надто при-жилася. Примiром, iнвестицiйний менеджер може на-зиватися i «керуючий проектами», i Equity sales manager, i «фахiвець з приватного розмщення». Частково така ситуащя пояснюеться тим, що роль, завдання i функци iнвестицiйного менеджера ютотно рiзняться у разi портфельного i проектного iнвестування.
У першому випадку менеджер самостiйно визначае склад i структуру iнвестицiйного портфеля, вибирае час
i умови здiйснення операцiй у рамках встановлених шве-стором обмежень. Iнодi портфельний менеджер мае право приймати ршення щодо форм i способiв фшан-сування швестищйно! дiяльностi. У другому випадку менеджер е, або техшчним представником швестора, що здiйснюе контроль над процесом здшснення проекту, або мае повноваження з прийняття ршень щодо вибо-ру проекту i способiв його фшансування.
Аналiз останнiх досл1джень i публiкацiй. Широке коло питань, пов'язаних з дослщженням рiзних аспектiв управлшня iнвестицiйною дiяльнiстю, знайшли свое вщображення в роботах вiдомих вiтчизняних i закордон-них економiстiв (С. С. Аптекаря, I. А. Бланка, А. Ф. Гой-ко, Т. В. Майорово!, А. С. Музиченко, А. А. Пересади, Д. М. Черваньова, Л. Г. Червово!, М. Г. Чумаченко, I. Ансоффа, Н. В. 1гошино!, А. Б. 1дрисова, В. В. Коссо-ва, I. В. Липсица, М. I. Римера, У. Шарпа та ш.).
Дослщженню компетенцш менеджерiв, факторiв, якi забезпечують !х професiйне становлення, придтяеть-
ся увага з боку таких вчених, як: А. Алексюк, О. Беле-нкова, I. Бех, М. бвтух, I. Прокопенко, О. Романовсь-кий, Л. Холод Л. та ш.
Проте незважаючи на високий стутнь увага до заз-начених проблем, широку вживанiсть базових понять швестування, вони не розглядаються в однiй площинi, внаслiдок чого залишаеться остаточно не визначеною роль швестицшного менеджера, вимоги щодо ефектив-ного здiйснення ним професшно1 дiяльностi, його знань та вмiнь.
Постановка завдання. Визначити роль та функцю-нальнi завдання iнвестицiйного менеджера в сферах вкладення катталу в реальш та фiнансовi активи, сфор-мулювати вимоги щодо формування його особистюних та професiйних компетенцiй.
Основнi результати дослщження. Управлiння активами, в якому б напрямi воно не здшснювалося, скла-даеться з двох основних етатв. На першому здшснюеть-ся аналiз поточно! ситуаци, оцшка активiв, прогнозуван-ня передбачуваного доходу i можливих ризикiв. На другому етат вiдбуваеться власне дiя вiдносно швестицш-них засобiв або об'ектав iнвестицiй. Так, якщо йдеться про так званий «портфельний менеджмент» (формування i управлiння портфелем цiнних паперiв) у швестиц-шному процесi буде задiяне декiлька фанвщв. Аналiтик, який повинен проаналiзувати поточний i передбачува-ний стан ринку, портфельний менеджер, який на пiдставi шформаци, надано! аналiтиком, приймае ршення про доцiльнiсть тих або шших дiй (купiвля нових акцiй, продаж наявних паперiв) i трейдер, що безпосередньо здiйснюе угоди на ринку. У процес бере участь i «група пщтримки» — юристи, фахiвцi бек-офiсу, бухгалтери.
Складно знайти щнний папiр, який би одночасно був високодохiдним, високонадiйним та високолшвщ-ним. Сутнiсть портфельного iнвестування i вiдповiдно роль iнвестицiйного менеджера в процеш його здшснен-ня полягае в розподш iнвестицiйних ресурсiв м1ж рiзни-ми групами активiв для досягнення необхщних пара-метрiв. В залежност вiд того, якi цш та задачi постав-ленi при формуванш портфеля, обираеться певне сшввщношення м1ж рiзними типами активiв, яю його утворюють. Основна задача швестицшного менеджера — врахувати потреби швестора i сформувати портфель цiнних паперiв, який узгоджуе в собi розумний ризик i прийнятну доходнiсть.
На вимогу iнвесторiв менеджери формують пасивш або активнi портфелi цiнних паперiв. Пасивнi портфелi е достатньо диверсифшованими, !х лiквiднiсть, ризик i дохщшсть вiдповiдають середньоринковим. При формуванш таких портфелiв задача менеджера полягае в тому, щоб не включати до !х складу рiзко недоощнених або високоризикових (спекулятивних) цiнних паперiв.
Активш портфелi включають цiннi папери, курси яких нинi (або у перспектив^ рiзко вiдхиляються вiд цш, визначених середньоринковими умовами i можуть заз-навати сильних коливань. Склад такого портфеля активно регулюеться, спираючись на постшний докладний аналiз кон'юнктури ринку. Активш портфелi формують-ся значною мiрою «проти ринку», тому швестицшний менеджер постiйно приймае ршення, намагаючись «по-бити ринок», а не плити за його течiею. Виграш дося-гаеться завдяки купiвлi цiнних паперiв на нижшх точ-
ках поточних коливань курсово! вартостi та продажу !х на ринку на верхнiх точках.
1нвестицшний менеджер на ринку об'екпв реального iнвестування мае всебiчно визначити характеристики проекту, забезпечити науково точш параметри дослiдження, яких вимагають застосоваш ним мето-ди. Саме такий шдхщ дозволить уникнути помилок i втрат при реалiзацil проектiв, цiна яких при швесту-ваннi е дуже високою, а наслщки — навiть катастро-фiчними.
Загалом номенклатура професiй i спецiалiзацiя пра-цiвникiв, задiяних в управлшш реальними швестишя-ми, може бути дуже рiзноманiтна. Якщо йдеться про вкладення в сферу нерухомосп, роль швестицшного менеджера виконуе професшний рiелтор, який зможе надати максимально точну оцшку стану справ на ринку нерухомосп i спрогнозувати доцiльнiсть вкладення за-собiв в той або шший об'ект.
Окремi функцГ! щодо реалiзацil проекту загалом або окремого його етапу може брати на себе керуючий проектом (проджект-менеджер) або спецiалiзована команда спещалютав, що пiлотуе iнвестицiйний проект, тобто виконуе функщ!, iдентичнi тим, що зазвичай виконуе замовник.
Важливе значення в швестицшному процесi вiдiгра-ють iнжинiринго-консалтинговi та екаутинговi фiрми, якi на договiрних засадах розробляють рiзного роду до-кументацiю для iнвестора: шформацшну, науково-техн-iчну, проетно-кошторисну, опрацьовують проекти бiзнес планiв.
Розширюе коло функцюнальних обов'язкiв iнве-стицiйного менеджера участь в реалiзацil iнвестицiй-них проекпв фiрм-девелоперiв. Це найбiльш зручна для iнвесторiв форма управлiнськоl дiяльностi, коли в якосп менеджера виступае представник фiрми-де-велопера, в обов'язки якого входить: пошук найбiльш вигiдного об'екта вкладання коштiв iнвестора, розроб-ка проекту, його фшансування i введення в експлуа-тацiю. Iнвестицiйний менеджер в даному разi вiдпов-щальний за виконання будiвельно-монтажних робiт iз залученням пiдрядних або субпiдрядних оргашзацш. Як правило, в угодi з девелопером передбачаються умови, зпдно з якими вш може стати компаньйоном швестора, або умови, за якими швестор вщмовляеть-ся вiд проекту, а фiрма-девелопер стае його власни-ком i вiдшкодовуе iнвестору витрати i втрачений при-буток.
Передумовами економiчного зростання е створен-ня нових шновацшних пiдприемств та впровадження механiзмiв венчурного iнвестування. В цьому процеа визначальну роль вiдiграють венчурнi кашталюти — iнве-стицiйнi менеджери, яю здiйснюють управлiння фондами венчурного катталу. Венчурними кашталктами, якi керують не сво1ми, а залученими коштами, можуть бути як фiзичнi, так i юридичнi особи — компаш1 з управл-iння активами (КУА). Останш отримують кошти в дов-iрче управлiння, створюючи пайовi фонди венчурного катталу.
Пщприемцю необхiдно знати типи венчурних кап-iталiстiв, яю вiдрiзняються метою i завданнями венчурного швестування, методами роботи з прошвестовани-ми пщприемствами з метою вибору оптимального стра-
тепчного партнера. В економiчнiй лiтературi розрiзня-ють такi типи венчурних кашталюпв [1]:
— «торговщ» — вкладають незначнi фiнансовi ре-сурси у пiдприемства з метою привнесення незначних змш у !хню дiяльнiсть i перепродають !х за вищу цiну iншим компанiям або на бiржах. Такi капiталiсти зац-iкавленi отримати спекулятивний дохiд вщ продажу пiдприемств, не вкладаючи значних зусиль i грошових засобiв у ктотне збiльшення вартостi таких пщприемств;
— «свахи» — iнвестицiйнi менеджери, якi спещал-iзуються на фшансуванш пiдприемств у певнiй знайомiй для них галузi промисловостi, iнвестують кошти в одне пiдприемство з метою розвитку i завоювання ним лщи-руючих позицiй на ринку, отримують значнi частки на ринках певних галузей через купiвлю конкуруючих ком-панiй;
— «чарiвники» — швестицшш менеджери, якi вкладають кошти у проблемш пiдприемства, намагаються ви-вести !х з кризи i пiсля реорганiзацií i фiнансового оздо-ровлення збiльшити ринкову вартiсть таких оргашзацш;
— «виробники» — менеджери, яю допомагають молодим пiдприемствам у матерiально-технiчному по-стачаннi необхщно! сировини i матерiалiв, налагодженнi технологiй виробництва шновацшно! продукци, а пiсля випуску нововведень на ринок i досягнення етапу зро-стання венчурним пщприемством перепродають такi пiдприемства великим компашям-виробникам аналоп-чно! продукци або через 3—5 роив вщ початку сшвпращ з iнвестицiйним менеджером вiдкрито продають пщприемство на бiржi;
— «ринковi садiвники» — венчурнi капiталiсти, яю iнвестують молодi пщприемства на раншх стадiях !хнього розвитку або на стадп проектування створення таких пщприемств, приймаючи на себе значш фiнансовi ри-зики, оскiльки вибирають таю проекти, яю ще не довели свого високого ринкового потенщалу.
Перюд участi венчурного фонду в бiзнесi часто називають «управляти, тримаючи руку на пульсЬ>. Iнвестору небайдуже як компашя використовуе на-даш ним засоби. Для цього представник венчурного фонду (швестицшний менеджер) входить до складу ради директорiв компанп як спостерiгач iз правом голосу. Вш присутнiй на регулярних засщаннях ради й бере участь у розробщ стратегiчних рiшень. До того ж венчурний кашталкт, приходячи в компанш, приносить iз собою один з найцшшших для бiзнесу ак-тивiв — сво! дiловi контакти й досвiд. Керiвники бшьшосп компанiй з венчурним капiталом визнають, що iнвестори привносять щось бшьше, нiж просто фiнансовi кошти. Тшьки 12 % вважають, що !хш вен-чурнi iнвестори е звичайними «менеджерами фондiв», у той час як 52 % впевнеш, що вони — «справжш партнери».
Сам факт одержання засобiв вiд венчурного шве-стора створюе позитивний iмiдж для компани, у результат чого для не! вiдразу стають доступними iншi по-слуги. На Заходi iснуе цiла iндустрiя пропозицп зв'яза-них м1ж собою послуг: «венчурш юристи», «венчурнi лендлорди» i бухгалтерськi фiрми погоджуються пра-цювати з новими малими пiдприемствами майже без-коштовно в надп на високий дохщ у майбутньому.
Бшьше того, для захщних банкiрiв шдикатором пщви-щення кредитного рейтингу пе! або iншоí компани е !! успiшне спiвробiтництво з венчурними фондами. Га-рантiею надiйностi компанГ! в цьому випадку виступае позитивне ршення венчурного кашталкта, засноване на ретельному професшному аналiзi перспектив про-понованого проекту.
Таким чином, швестицшних менеджерiв можна роздшити на двi великi групи. До першо! входять особи, яю працюють з готовим продуктом i орiентуються на роботу з населенням (це швестицшш аналггики, iнвестицiйнi консультанти, керукш портфелями КУА). До друго! — тi, хто працюе з юридичними особами у фондах прямих швестицш та у венчурних фондах. Не-залежно вiд сфери дiяльностi iнвестицiйному менеджеру належить ухвалювати ршення високо! вартостi в умовах ризику.
Швестицшний менеджер — це завжди свого роду «бунтар» — сшвробггаик, який постiйно намагаеться переконати керiвництво в тому, що замють екстенсив-ного розвитку необхiдно вкладати засоби пщприемства у високоризиковi, але разом з тим потенцшно високо-доходнi проекти.
Iнвестицiйний менеджер — це тип особистоста, що визначаеться спещальною пiдготовкою (змiст i структура знань), умовами роботи (передшвестицшна фаза, фаза вкладання кошпв, фаза експлуатаци iнвестицiй), особливостями системи управлшня (мета, стимули, органiзацiя, контроль) й шдивщуальними якостями людини.
Сьогоднi збiрний портрет устшного iнвестицiйно-го менеджера, описаний фахiвцями в галузi iнвестуван-ня, виглядае так: молодий чоловш, молодше 35 рокiв, з респектабельною зовншшстю, вищою освiтою, пози-тивним досвщом у залученнi великих клiентiв i власною клiентською базою. Вiд «швестицшниюв» вимагаеться володiння необхiдним набором професшних знань, iно-земних мов на високому рiвнi i певнi особистюш якостi: вмiння переконувати, комунiкабельнiсть, розвинена шту!'шя, а також висока амбишсть i прагнення досягти успiху в складному бiзнесi.
Структура знань для швестицшного менеджера включае в себе знання й умшня, якими повинен воло-дiти спецiалiст в сферi управлiння iнвестицiйною дiяль-нiстю. Але це не просто перелш знань, а визначене !хне спiввiдношення i взаемозв'язок. Вони повиннi забезпе-чити швестицшному менеджеру свободу орiентацií в рiзноманiтних проблемах органiзацiйно-технологiчного i соцiально-економiчного розвитку органiзацií, економ-iчне мислення i широту поглядiв, господарську ощад-ливiсть, навички аналiтичноí' оцiнки ситуаци, органiзо-ванiсть, винахiдництво i творчють у справах, iнiцiа-тивнiсть.
Професшш знання iнвестицiйного менеджера по-винш базуватися на таких курсах, як: макро- та мшро-економiка, основи менеджменту, маркетингу, стратепч-не планування та управлшня, управлшня проектами, управлшня персоналом, швестування, швестицшний аналiз, шновацшний менеджмент, фiнансовий менеджмент, основи фшансового облiку i аудиту, господарське право, психолопя управлiння i т. ь Це ядро спецiальноí подготовки, але далеко не повний перелш знань, що
лежать в ochobî його дiяльностi. До ряду загальнопро-фесшних дисциплiн можна вiднести статистику, теорш ймовiрностей, iнформатику i комп'ютерну техшку, ма-тематичне моделювання.
Вимоги, що висуваються пiдприeмствами до швес-тицшних спецiалiстiв, можуть бути рiзними, наприклад, економiчна або математична вища освгга. Деякi фiрми вимагають наявностi вченого ступеня. Якщо претендент мае сертифшат CFA (Chartered Financial Analyst), у ньо-го значно бшьше шанав обiйти конкурентiв i отримати бажану посаду.
Необхщшсть для iнвестицiйного менеджера бути однаково переконливим в переговорах з акцюнерами i кредиторами, i3 робггниками пiдприeмства i членами власно! команди сприяе пiдвищенню терпимостi до чу-жо'1 думки, розвивае стримашсть, самоконтроль i в той же час умшня залишатися незалежним у власних думках. Таким якостям навчити не можна — вони прихо-дять з досвщом.
Серед професшних вимог саме досвщ фахiвця ставиться на перше мюце. Доводять цей факт звiти про дос-лiдження навичок працедавцiв у Великобританй' у 1999 роцi, проведет Босвортом та його колегами. Вони показали, що не юнуе прямого зв'язку м1ж освiтою у сферi менеджменту i ефективнiстю роботи керiвникiв, але про-стежуеться (i ними було доказано) зв'язок м1ж досвщче-нiстю та ефективнiстю. Тобто ефектившсть роботи ме-неджерiв значною мiрою залежить вiд ix практичного досвщу.
Досвiд управлiнськоï роботи е тим чинником, який забезпечуе вiрний напрям для професшного розвитку менеджерiв. А сама робота i безпосередне виконання нових поставлених завдань, виршення проблемних питань сприяють формуванню умов для отримання такого необхщного досвiду. Однак, ключовi аспекти вищезазначених дослiджень науковщв стосов-но розвитку управлiнського професiоналiзму не вра-ховують факторiв, як зумовлюють професiйний роз-виток менеджерiв. Такими чинниками е система потреб i мотивiв, якi спонукають керiвникiв до власно-го професшного розвитку, а також пщтримка процеав розвитку менеджерiв з боку топ-менеджменту, настав-никiв, друзiв, колег, тренерiв у контекстi реалiзацiï загальних цшей компанп'.
Виходячи з розглянутих особливостей професшно'1 дiяльностi iнвестицiйного менеджера, виявляеться що кожен етап його роботи вимагае специфiчниx здатно-стей, навичок, прийомiв працi i вiдповiдно визначених умшь, якими повинен володiти менеджер. Щ поняття е складовими бшьш узагальненого, iнтегрального поняття «компетенцй'». Ключовими е професiйнi i осо-бистiснi компетенцй' керiвника, якi визначають його здатнiсть оптимально використовувати сво'1 знання та вмiння [2]. Розширений склад компетенцiй, упорядко-ваний вщповщно до критерй'в, наведених у [3], представлений в табл. 1.
Висновки. Проблеми швестицшно! дiяльностi пiдприeмств сьогоднi широко висвiтленi в економiчнiй лiтературi, матерiалаx наукових дослщжень, перюдич-них виданнях. Проте мюце i роль iнвестицiйниx менед-жерiв в складнiй системi управлiння швестицшним процесом чiтко не визначена. Необхщшсть посилення
Таблиця 1
Компетенцй", якими повинен володтги швестицшний менеджер
Компетенцй' Зм1ст компетенцй
1. Сощально- ОСОбиСТЮШ — цшеспрямовашсть; — здатшсть до критики й самокритики; — здатшсть до самовдосконалення; — креатившсть, здатшсть до системного мислення; — адаптившсть 1 комушкабельшсть; — наполегливкть у досягненш мети; — коректшсть 1 витримашсть; — поряди ¡сть; — вщповщальшсть; — умшня оргашзувати свою особисту роботу: планувати час, дотримуватись режиму, не шддаватися течи; — умшня сформулювати проблему, зрозумгги и змют, вивчити «глибше»; — умшня актив'пувати роботу сшвробггниюв: стимулювати, мотивувати, надихати та ¡н.; — розумшня необх!дност1 та дотримання норм здорового способу життя
2. ¡нструмента-льш — умшня реал1зувати основн'1 форми роботи: оперативш наради, службове переписування, вести телефоны й шил переговори; — знання ¡ноземноТ мови (мов); — умшня працювати з комп'ютером; — дослщницью навички.
3. Загальнона- yKOBÎ — володшня основами сощальноТ психологи \ конфлжтологп; — базов1 знання фундаментальних роздшв математики, в обсяз1, необхщному для володшня математичним апаратом швестицшного анал'пу, здатшсть використовувати математичш методи в обранш професп; — базов1 знання в галуз1 ¡нформатики й сучасних ¡нформашйних технолопй; навички використання програмних засоб1в \ навички роботи в комп'ютерних мережах, умшня створювати бази даних \ використовувати ¡нтернет-ресурси
4. Професшш — умшня ставити перспективш щш 1 завдання, рацюнально планувати роботу, оперативно управляти в умовах, що змшюються, орган1зовувати контроль; — умшня координувати д'1яльшсть керовано'1 системи: розподшяти функщУ, завдання, повноваження 1 обов'язки; — умшня делегувати повноваження, функцп, владу; — знання професшноТ термшологп; — вмшня розробляти ¡нвестишйну стратепю пщприемства; — вмшня проводити анал1з ¡нвестишйноТ привабливост1 проект! в; — вмшня формувати програми реальних швестицш; — вмшня оцшювати ризики швестування; — вмшня оцшювати лжвщшсть об'екпв швестування; — володшня методами формування швестицшного фшансового портфеля; — вмшня забезпечувати своечасну реконструкщю портфеля ф'шансових швестицш та ефективш форми решвестування кап ¡тал у; — вмшня визначати ефектившсть шновацшних проекпв, розробляти шновацшш стратеги, проектувати шновацшш оргашзацшн! структури
уваги до проблем ix функщонування доводить той факт, що реалiзуючи функцiю управлiння завдяки сформо-ваним особиспсним якостям, професiйним знанням, досвщу реалiзацii попереднix науково-теxнiчниx про-екпв, стратегiй на ринку портфельних швестицш, вста-новленню численних дiловиx контакпв, iнвестицiйнi менеджери впливають на швестицшш рiшення пiдприeмств, тим самим перетворюючись з найманих керiвникiв або розпорядниив за контрактом на парт-нерiв iнвестора.
Лiтература
1. Пересада А. А. Фiнансовi iнвестицii : пiдручник / А. А. Пересада, Ю. М. Коваленко. — К. : КНЕУ, 2006. — 728 с.
2. Лещенко М. Особливост становлення професШно! компетентност керiвника / М. Лещенко, С. Шеверун. — [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www. nbuv. gov. ua/portal/Soc_Gum/Gvpkhdpi/2008_16/123— 125. pdf.
3. Комплекс нормативних докуменпв для розроблен-ня складових системи стандартiв вищо'1' освiти / За заг. ред. В. Д. Шинкарука. — К. : 1ШЗО МОН Украши, 2007. — 83 с.
