CC BY
53
4. Луговий В. I. Проблема високих педагогiчних технологiй та особистюно! орieнтаци 1х в освт (теоретико-методологiчний аспект) / В. I. Луговий // Вища освiта Укра!ни. № 2. (додаток 1). Тематичний випуск «Педагопка вищо! школи: методолопя, теорiя, технологи». - Рiвне: РДГУ, 2007. - Т. 1. - С. 6-10.
5. Михалш Г. О. Професшна тдготовка вчителя математики у процеи навчання математичного аналiзу: монографiя / Г. О. Михалш. - К.: НПУ iм. М. П. Драгоманова, 2003. - 320 с.
6. Раков С. А. Математична освгга: компетентшсний пiдхiд з використанням 1КТ: монографiя / С. А. Раков. - Х.: Факт, 2005. - 360 с.
7. Руденко В. М. Математична статистика: навч. поЫбнк / В. М. Руденко. - К.: Центр учбово! лгтератури, 2012. - 304 с.
8. Скворцова С. Професшна компетентшсть: змкт поняття та класифжащя / С. Скворцова // Науковi записки Тернотльського нацiонального педагогiчного унiверситету iменi Володимира Гнатюка. Серiя: Педагогiка. - 2009. - № 5. - С. 26-32.
УДК 378.22:7.038.21
Н. В. СУЛА6ВА
ПОДГОТОВКА МАЙБУТШХ ФАХ1ВЦ1В ДО РЕАЛ1ЗАЦ11 НЕФОРМАЛЬНО! МИСТЕЦЬКО! ОСВ1ТИ В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИХ ЗАКЛАДАХ I СОЦ1АЛЬНИХ 1НСТИТУЦ1ЯХ
Представлено один з оптимальных шляхiв тдготовки органiзаторiв неформальноI мистецько! освти в дошкыьних, загальноосвттх та позашкыьних навчально-виховних закладах, клубах за мiсцем проживання, загальноосвттх навчальних закладах для дтей, позбавлених батьювського тклування, загальноосвттх школах i вищих навчальних закладах (ВНЗ) 1—11 рiвнiв акредитацп со^ально! реабттацп, центрах соцiальних служб для Ымдтей та молодi тощо. Акцентовано увагу на доцiльностi поеднання формальноI й неформальноI освти в системi професшноЧ тдготовки студентiв педагогiчних ВНЗ. Подано визначення поняття «неформальна мистецька освта», визначено и мету, завдання, змiст. Сформульовано основт тдходи до оргатзацп мистецько-освтньоI дiяльностi студентiв у художньо-творчих колективах та формування на цш основi умть i навичок менеджменту неформальноI мистецькоI освти в навчально-виховних закладах i соцiальних iнституцiях.
Ключовi слова: неформальна мистецька освта, художньо-творчi колективи, навчально-виховт заклади, сощальт тституцп.
Н. В. СУЛАЕВА
ПОДГОТОВКА БУДУЩИХ СПЕЦИАЛИСТОВ К НЕФОРМАЛЬНОМУ ХУДОЖЕСТВЕННОМУ ОБРАЗОВАНИЮ В УЧЕБНО-ВОСПИТАТЕЛЬНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ И СОЦИАЛЬНЫХ ИНСТИТУЦИЯХ
Представлен один из оптимальных путей подготовки организаторов неформального художественного образования в дошкольных, общеобразовательных и внешкольных учебно-воспитательных заведениях, клубах по месту жительства, общеобразовательных учебных заведениях для детей, лишенных родительской опеки, общеобразовательных школах и вузах 1—11 уровней аккредитации социальной реабилитации, центрах социальных служб для семьи, детей и молодежи и тому подобное. Акцентировано внимание на целесообразности сочетания формального и неформального образования в системе профессиональной подготовки студентов педагогических вузов. Дано определение понятия «неформальное художественное образование», представлены ее цели, задачи, содержание. Сформулированы основные подходы к организации художественно-образовательной деятельности студентов в художественно-творческих коллективах и формирование на этой основе умений и навыков менеджмента неформального художественного образования в учебно-воспитательных учреждениях и социальных институциях.
Ключевые слова: неформальное художественное образование, художественно-творческие коллективы, учебно-воспитательные заведения, социальные институции.
N. V. SULAJEVA
TRAINING OF FUTURE PROFESSIONALS TO IMPLEMENTATION OF INFORMAL ART EDUCATION IN EDUCATIONAL AND SOCIAL
INSTITUTIONS
This article presents one of the best ways of training of organizers of informal art education at preschool, secondary and extracurricular educational institutions, clubs by the place of residence, secondary schools for children deprived of parental care, schools and higher educational institutions of I—II levels of accreditation of social rehabilitation, social service centers for families, children and youth etc. The attention is focused on the appropriateness of formal and informal education combination in the system of professional training of students of higher educational institutions. The definition of "informal art education " is given; its goals, objectives, content are defined. The basic approaches to organization of artistic and educational activity of students in the artistic and creative groups and formation on this basis of skills and management skills of informal art education at educational and social institutions are formulated.
Keywords: informal art education, artistic and creative groups, educational institutions, social institutions.
Сьогодення втизняно1 науки й практики з реформування та модершзаци освии зумовлено новою парадигмою, основна вдея яко1 - перехвд ввд осв^и на все життя до освии впродовж життя. Важливою складовою в ïï реалiзацiï е активне залучення громадян до неформально!' осв^и, що дае можливють не тшьки адекватно, ращонально й швидко реагувати на шдишдуальт потреби кожно'' людини, а й вчасно корегувати ïï компетентнюний розвиток як у професшному, так i в особиспсному напрямах, що, ввдповвдно, розширюе можливосп для самоосвии, самовизначення, самоствердження та самовдосконалення людини.
Найбшьш суттевi до^дження неформальноï осв^и здiйсненi в межах розгляду проблем стосовно рiзних аспектiв освiти впродовж життя. 1м присвятили працi С. Брукфiлд, С. Гончаренко, Р. Кафарелла, П. Кенд^ М. Купер, I. Лiндемен, Л. Лук'янова, У. Мауч, Дж. Мезiров, С. Мерiем, Н. Ничкало, М. Ноулз, О. Опенко, О. Пуховська Л. Сiгаева, Б. Спенсер, Д. Флемшг й iн.
Науковцi вказують, що особливу увагу до неформальноï освiти можна пояснити такими тенденщями:
• прагнення зробити освiту ввдкритою, доступною для задоволення пiзнавальних потреб уих громадян суспiльства;
• висування нових парадигм освiтнього процесу в зв'язку з невiдповiднiстю динамiки розвитку суспiльства й рiвня квалiфiкацiï фахiвцiв;
• трансформування унiверситетськоï освiти з метою тдвищення ïï якостi шляхом розвитку разом з класичними професшно-галузевих i корпоративних унiверситетiв.
Зазначенi тенденцп можна вiдстежити й у ходi аналiзу можливостей неформальноï освiти студенпв педагогiчних ВНЗ, якi е потенцшними менеджерами i втiлювачами в життя нових пiдходiв до навчання й виховання молодого поколiння.
Вiдзначимо, що оргашзащя неформальноï освiти в дошкшьних i позашк1льних закладах, загальноосвiтнiх школах, ВНЗ, ушверситетах третього вiку, центрах сощальних служб, громадських органiзацiях значною мiрою залежить вiд компенетнiсного рiвня менеджера та керiвникiв освiтнiх груп. Вони мають вирiзнятися з-помiж шших готовнiстю до принципових змiн в навчально-виховнш i культурно-дозвiллевiй дiяльностi, вщповвдним свiтоглядом, високим рiвнем освiченостi, оргашзаторськими й творчими здiбностями.
Пiдготовка фахiвцiв такого рiвня, на нашу думку, мае здшснюватися на основi конвергентного поеднання у педагогiчному ВНЗ формальноï й неформальноï освiти. Це зумовлено тим, що для випускника вишу, який, окрiм формального навчання, здобув досввд неформальноï' освiтньоï дiяльностi, процес залучення громадян до неформальноï' освии буде бiльш зрозумiлим, природним i близьким.
Актуальним в означенiй проблемi е визначення особливостей органiзацiï та реалiзацiï конкретного напряму неформальноï освии в педагогiчному унiверситетi, що створило б дiеве пiдгрунтя для подальшоï соцiально-необхiдноï даяльност! Таким, на нашу думку, може стати
мистецький напрям, а отже, отримання майбутнiми вихователями, учителями, психологами, сощальними педагогами, дефектологами, логопедами неформально! мистецько! освiти.
Мета статтi - розкрити суть i напрямки тдготовки майбутнiх педагогiв до здiйснення неформально! мистецько! освии в рiзних навчально-виховних закладах, художньо-творчих колективах i сощальних шститущях.
Залучення до мистецтва е потужним засобом розвитку особистостi в будь-якому вiцi, у чому переконують дослiдження вiтчизняних науковцiв I. Зязюна, М. Лещенко, Л. Масол, Н. Миропольсько!, О. Олексюк, О. Рудницько!, О. Шевнюк, О. Щолоково! й ш.
Мистецтво здатне виконувати надзвичайно широкий спектр соцiальних функцiй:
• естетичну (мистецтво як засiб для формування художнiх смак1в, здiбностей i потреб особистостi, цiннiсного орiентування людини в свт, пробудження !! творчого потенцiалу);
• гедонiстичну (мистецтво як насолода);
• компенсаторну (мистецтво як розрада);
• суспшьно-перетворювальну (мистецтво як дiяльнiсть);
• пiзнавально-евристичну (мистецтво як заиб просвiти, передання досвiду, факта та освiти, передання навичок мислення й системи погляд1в);
• художньо-концептуальну (мистецтво як аналiз стану св^);
• прогнозувальну (мистецтво як передбачення);
• комушкативну (мистецтво як стлкування);
• iнформацiйну (мистецтво як поввдомлення);
• сугестивну (мистецтво як навшвання);
• гармонiзувальну (мистецтво як заиб для вiдновлення гармонi!);
• свиоглядну (мистецтво як засiб формування системи емоцшних та рацiональних форм осягнення людиною навколишньо! дiйсностi) [2, с. 501-502].
Використовуючи поняття «неформальна мистецька освиа», ми спираемося на твердження, що вона е навчально-освiтньою мистецькою дiяльнiстю особистостi, яка органiзована поза формальною мистецькою освтою i не супроводжуеться видачею диплома офiцiйного зразка [3, с. 40]. Така освга е важливим складником навчально-виховно! роботи в навчальних закладах рiзних титв, будинках i палацах дитячо! та юнацько! творчосл, центрах естетичного виховання молодi, будинках культури, унiверситетах третього вiку, громадських центрах i об'еднаннях, соцiально-психологiчних службах тощо.
Неформальна мистецька освиа в системi професiйно! тдготовки вчителя - це його добровшьна мистецька даяльшсть поза обов'язковим навчанням у педагогiчному ВНЗ, що реалiзуеться здебiльшого в художньо-творчих колективах i не передбачае видачу диплома державного зразка [3, с. 75]. Художньо-творчими колективами називаемо органiзованi форми добровшьного об'еднання студентiв i викладачiв на основi цiлеспрямовано! художньо-творчо! дiяльностi [3, с. 74]. Такими можуть бути: хоровi колективи, вокальнi, iнструментальнi ансамбл^ оркестри, хореографiчнi колективи, ансамблi тсш i танцю, гуртки образотворчого мистецтва, кшо-, фото- i вiдеостудi!, цирков^ театральнi колективи, фольклорнi групи, гуртки декоративно-ужиткового, культурно-побутового характеру тощо.
Метою неформально! мистецько! осв^и е стимулювання особистiсно-професiйного розвитку майбутнiх фахiвцiв шляхом задоволення соцiокультурних i освiтньо-професiйних потреб. Вона конкретизуеться в завданнях духовного, сощального й мистецького розвитку, що передбачае:
• активiзацiю творчого потенцiалу особистосп;
• гармонiзацiю психоемоцiйного й фiзичного стану студента;
• розвиток неповторно! шдивщуальносп учасника художньо-творчого колективу;
• узагальнення життевого досвiду та ствввдношення його з системою цiнностей, як iсторично склалися в кра!нi;
• виховання нацюнально! свiдомостi, формування навичок продуктивного проведения вшьного часу;
• активне й дiяльне засвоення рiзних видав мистецтва та прогнозування можливостей !х використання в професiйних ситуащях [3, с. 76].
Ефектившсть неформально! мистецько! освии у педагогiчному ВНЗ визначаеться 11 функцiями, основними з яких е: функ^ естетично! соцiалiзацп (пiдвищення активносп майбутнього фахiвця щодо формування естетичних смак1в, здiбностей i потреб; пробудження творчого начала; прагнення та вмшня жити й творити вiдповiдно до загальнолюдських цiнностей); цiннiсно-орiентацiйна функцiя (формування свиогляду на основi узагальнених та штерпретованих в мистецтвi суспiльних подш; розвиток духовностi; усвiдомлення людини як найвищо! цiнностi; виховання почуття нацюнально! свiдомостi); професiйно-розвивальна функцiя (поглиблення знань, умшь i навичок, необхiдних для результативно! професшно! дiяльностi); катарсисно-компенсацiйна функщя (формування гармонiйно! особистостi; сприяння встановленню психiчно! рiвноваги; збудження почуття насолоди ввд творчостi, вiдкриття, довершеностi; надолуження прогалин в художнiй освiтi); рекреацшна функцiя (поповнення духовних i фiзичних сил при корисному проведеннi вшьного часу).
Мистецько-освiтня дiяльнiсть студентiв в художньо-творчих колективах грунтуеться на принципах: штегративно! едностi мистецтва й педагопки; гуманiстично! спрямованостi; особистiсно-iндивiдуально! орiентацi!; цшсностц культуровiдповiдностi; нацiонально! спрямованостi; систематичност й послвдовносп.
Вiдбiр i структурування змюту неформально! мистецько! освiти зумовлюються вимогами до професшного розвитку майбутнiх фахiвцiв i передбачають врахування !хнiх шдив^альних здiбностей, нахилiв, можливостей, уподобань, штереив i прагнень. Здобуття тако! освии дае можливiсть майбутнiм органiзаторам мистецько-освиньо! дiяльностi в неформальних художньо-творчих колективах наблизитися до високодуховних зразк1в спадщини людства, долучитися до !х ввдтворення й збереження, визначити з них найсуттевiшi ознаки довершеностi людського юнування в !х етичному, естетичному й патрютичному проявах, а також засво!ти теоретичнi й практичнi основи музичного, образотворчого, хореографiчного, лiтературного, театрального та шших видiв мистецтва, обраних студентами для дiяльностi в художньо-творчих колективах.
Водночас студенти, як1 отримують неформальну мистецьку освiту, долучаються до !! оргашзацп. Якщо на менеджерський колектив ВНЗ покладаються завдання загального управлiння неформальною мистецькою освиою, зокрема, здiйснення стратепчного планування (аналiз можливостей ВНЗ, розподш тижневого навантаження студентiв, складання розкладу занять художньо-творчих колективiв), ресурсне (правове, iнформацiйне, кадрове, матерiальне) забезпечення, реалiзацiя неформально! мистецько! освiти (робота щодо !! надання i монiторинг !! результатiв), то студентам довiряеться здшснення консалтингу, що сприяе залученню нових учаснишв художньо-творчих колективiв для отримання ними вказано! освiти. Студенти-консультанти проходять школу, потужнi результати яко! можуть бути неабияким пiдгрунтям для оргашзаци неформально! мистецько! освiти в ходi !хньо! майбутньо! професiйно! дiяльностi.
Для реалiзацi! консультативно! дiяльностi у ВНЗ створюеться калька груп однодумщв iз членiв студентських рад ун1верситету чи факультетiв, учасник1в художньо-творчих колективiв. Вони мають вирiзнятися з-помiж шших:
• високим рiвнем усвiдомлення важливосп неформально! мистецько! освiти в особислсно-професiйному становленнi майбутнього вчителя;
• обiзнанiстю в напрямах мистецько! дiяльностi, як1 може запропонувати унiверситет;
• ввдповвдальшстю за результати консультування;
• особливим ставленням до мистецько! дiяльностi;
• здатнiстю спостерiгати, узагальнювати, ввдбирати й оцiнювати факти;
• повагою до думки шших, терпимютю, легшстю в спiлкуваннi;
• упевненiстю в соб^ особистою iнiцiативнiстю та витримкою;
• щирим бажанням допомогти у виборi мистецько! дiяльностi.
Мiж студентами цих груп ввдбуваеться добровiльний розподш дшянок роботи (пофакультетний чи погруповий консалтинг для безпосереднього спiлкування з потенцшними учасниками художньо-творчих колективiв, ствпраця з помiчниками - кураторами академiчних груп та !хнiми культоргами).
Студенти здiйснюють процесуальне консультування, яке передбачае безпосередню взаeмодiю консультанпв та ïхнiх помiчникiв 3i студентами. Його необхвдшсть зумовлена тим, що молодi люди часто не можуть самостiйно визначитися в доцiльностi мистецькоï освiти навiть в умовах пошформованосп. Консультанти мають допомогти 1м проаналiзувати власнi можливостi та посприяти вибору найприйнятшшого для кожного виду мистецько-освiтньоï дiяльностi. Для цього здiйснюеться як iндивiдуальна, так i групова взаемодiя консультантiв i консультованих. Iï ефектившсть пiдвищуеться при дотриманнi таких умов: невимушена атмосфера спiлкування; залучення якомога бiльшоï кiлькостi студентiв; утримання ввд прямого нав'язування власно1' думки; надання достатньо1' кiлькостi часу на процесуальне консультування.
Процедура цього етапу консалтингу полягае, насамперед, у проведент опитування чи анкетування студентiв для виявлення ïxmx захоплень, нахилiв, здiбностей, уподобань, вдей, пропозицiй, у подальшому - в здшсненш аналiзу отриманих результалв i тдготовщ вiдповiдних рiшень. При цьому консультанти мають ч1тко усвiдомлювати, що функцп «замовника» освiтнiх послуг у цьому разi виконують консультованi, адже тiльки потенцiйнi учасники художньо-творчих колективiв (а не менеджерi неформально!' мистецько1' освiти, керiвники колективiв, куратори тощо) можуть визначити напрямок власноï мистецько-освiтньоï дiяльностi (участь у камерному хорi чи фольклорному колективi, ансамблi народного, сучасного чи бального танцю, театральнш чи лiтературнiй студiï, гуртку вишивки, рiзьблення по дереву чи ткацтва).
Студенти-консультанти здiйснюють також навчальне консультування. У ходi його реалiзацiï вони працюють над формуванням бажань та прагнень однолiткiв стати учасниками художньо-творчих колективiв для отримання неформальноï мистецькоï освiти. Такий процес ввдбуваеться на основi подання вiдповiдноï теоретичноï та практичноï iнформацiï у формi лекцiй, концертiв, виставок художнiх робщ висвiтлення географiï по1здок по Украш чи зарубiжжю, демонстрацiï мистецьких успiхiв художньо-творчих колективiв та окремих учаснишв, випускник1в i керiвникiв у формi грамот, дипломiв, медалей, кубков тощо. Отже, вщбуваеться своерiдне просвiтницько-мистецьке ор!ентування майбутнiх фахiвцiв.
Завершуеться консалтинг збором та узагальненням iнформацiï щодо прагнень студенпв отримувати неформальну мистецьку освггу в художньо-творчих колективах та оргашзащею зустрiчей потенцiйних учаснишв з кер!вниками таких колективiв (за обраними видами д1яльност1), в ход1 яких наголошуеться на осо6ист1сних якостях митця, його устхах, досягненнях тощо.
1з новонабраними учасниками художньо-творчих колектив!в мае ввдбуватися систематична, послiдовна, цiлеспрямована мистецько-освiтня д!яльшсть, що здiйснюеться в умовах ввдповвдного соц1окультурного середовища та позитивного ставлення професорсько-викладацького складу ВНЗ до збагачення формальноï осв1ти студентiв неформальною мистецькою. Така тдтримка викладачiв може проявлятися р!зними способами, окремими з яких е: вияв симпатiï до студенпв, як1 прилученi до мистецтва; наголошення у спiлкуваннi з1 студентами на значенш р1зно61чного розвитку особистосп для професiï вчителя; агiтацiя майбутшх учителiв до участi у творчих колективах; повага до традицш дшчих художньо-творчих колективiв; вiдзнака учаснишв художньо-творчих колектив!в грамотами, дипломами, по1здками на фестивалi, конкурси, екскурси.
За таких умов учасники художньо-творчих колектив!в отримають неформальну мистецьку осв1ту, що виявлятиметься у:
• знаннях з певного виду мистецтва (залежно в1д напряму д1яльност1 творчого колективу):
• музичного: народна, академiчна чи естрадна манери сп1ву; класифiкацiя голос1в у народному або академ!чному хор1; музично-виразш засоби хорового виконавства; способи народного, академ!чного чи естрадного звукоутворення, ствацьш прийоми; складовi вокальноï фольклористики украшського чи 1нших народiв св1ту; складов! вокальноï чи iнструментальноï класичноï музики; музичн1 iнструменти тощо;
• хореографiчного: спецiальна хореографiчна термiнологiя (загальнохореографiчнi термши, назви хореографiчних рух1в укра1нського народу, класичного та сучасного танцiв);
класифiкацiя танцiв; послiдовнiсть виконання вправ екзерсису; хореографiчнi постановки втизняних та зарубiжних хореографiв тощо;
• образотворчого: основт термiни образотворчого мистецтва; його види та жанри; яскравi представники вiтчизняного та зарубiжного образотворчого мистецтва минулого й сучасностi; новi тенденцiï в образотворчому мистецтвi; основт орнаментальт мотиви украшського народу; засоби оздоблення виробiв образотворчого мистецтва тощо;
• лтаратурного i театрального: лгтература як вид мистецтва, ïï види i жанри; театр та основт компонент театрального мистецтва; специфжа театрального мистецтва, основт етапи його розвитку; стилi та жанри театру, його структура; змют роботи режисера; особливоси сцеmчноï культури тощо;
• вмшнях i навичках:
• музичного: ввдтворювати народну, академiчну або естрадну манеру ству; користуватися музично-виразними засобами народного, академiчного чи хорового та шструментального виконавства; застосовувати способи народного та шшого звукоутворення, рiзнi спiвацькi прийоми; вiдтворювати рiзнi складовi вокальноï та iнструментальноï фольклористики украшського народу та класики; грати на одному з музичних iнструментiв; створювати художнiй образ вокальними чи шструментальними засобами; здшснювати концертно-виконавську дiяльнiсть; орieнтуватись у потощ музично1' iнформацiï тощо;
• хореографiчного: вiдтворювати танцювальну технiку народно", класично1' чи сучасно1' хореографiï; виконувати украшсьш народш танцi i танцi, створеш провiдними балетмейстерами Украши й свгту; створювати художнiй образ; здiйснювати концертну дiяльнiсть; орieнтуватися в потоцi хореографiчноï iнформацiï тощо;
• образотворчого: творити в царин1 живопису, графiки, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва; володiти класичними й модерними технiками образотворчого мистецтва; використовувати орнаментальнi мотиви украшського народу; оздоблювати вироби образотворчого мистецтва тощо;
• лтаратурного й театрального: здшснювати лгтературознавчий та мовний аналiз художтх твор1в; писати власнi лiтературнi твори; використовувати мовт фiгури для створення художнього образу; послуговуватися мiмiкою й жестами для тдсилення емоцшного впливу; застосовувати грим (маски), костюми, декораци; володiти елементами музичного, хореографiчного мистецтва; користуватися складовими сцен1чно1' культури тощо;
• досввд творчо1' дiяльностi:
• емоцшно-вольове ставлення до колег, наставников, слухачiв i глядачiв, що виявляеться в почуттях обов'язку й ввдповвдальносп, здатност переборювати внутрiшнi й зовшшш перешкоди на шляху до досягнення мети, наполегливостi, терплячосл, iнiцiативностi, оргашзованосп, психологiчнiй стiйкостi, адаптивностi, самокритичностi, динамiчностi, урiвноваженостi, педагогiчному тактовi, надiйностi, опташзмов^ рiшучостi, творчому пiдходi до виршення проблем;
• iншi особистiснi й професшш якостi, зокрема: високий i достатнш рiвень духовно1' культури (повага до ближнього, душевнiсть, доброзичливiсть, чуйтсть, милосердя, людянiсть, умiння спiвпереживати, емпапя); умiннях слухати й чути шших, спостер^ати й iнтерпретувати вербальну й невербальну поведiнку, активiзувати поведiнку шших, забезпечувати мiждисциплiнарнi зв'язки, iнтерпретувати i виявляти соцiальнi потреби; висока культура мовлення; здатнiсть володiти мiмiкою, пантомiмiкою й жестами, стежити за зовшшшм виглядом тощо.
Високоякiсна органiзацiя неформально!' мистецько1' освiти в художньо-творчих колективах педагопчного ВНЗ е важливим шдгрунтям для вирiшення однiеï з прюритетних проблем педагогiчноï пiдготовки педагога фахiвця - професiйного становления майбутнього вчителя ввдповщно до сучасних вимог розвитку украшського суспiльства.
Л1ТЕРАТУРА
1. Борев Ю. Б. Эстетика / Ю. Б. Борев. - М.: Русь-Олимп: АСТ: Астрель, 2005. - 829 с.
2. Зязюн I. А. Мистецтво / I. А. Зязюн // Енциклопедiя осв^и; гол. ред. В. Г. Кремень. - К.: Юршком 1нтер, 2008. - С. 501-504.
3. Сулаева Н. В. Неформальна мистецька освгга майбутнiх учш^в у художньо-творчих колективах: дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.04 / Н. В. Сулаева. - К., 2014. - 591 с.
4. Сулаева Н. В. Шдготовка вчителя в педагопчному просторi неформально! мистецько! освгга: монографiя / Н. В. Сулаева. - Полтава: ПНПУ 1м. В. Г. Короленка, 2013. - 408 с.
УДК 378.147:372.881.1
е. О. СШВАКОВСЬКА
КОМПЕТЕНТШСТЬ ПОЛ1СУБ'6КТНО1 ВЗА6МОДП ЯК ПЕРЕДУМОВА ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТ1 МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ-ГУМАН1ТАР1Я ДО ПРОФЕС1ЙНО1 Д1ЯЛЬНОСТ1 В ПОЛГСУБ'бКТНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ
СЕРЕДОВИЩ1
Визначено суттсть KOMnemeHmHocmi полiсуб'eктноi взаемодй, вказано основт методологiчнi opieHmupu ii формування. Обгрунтовано, що ця компетенттсть забезпечуе сформоватсть на надежному рiвнi готовностi майбутнього вчителя-гуманiтарiя до професiйноi дiяльностi в полiсуб'eктному навчальному середовищi. Виокремлено й охарактеризовано компоненти дослiджуваноi компетентностi: тформацтну, когттивну, рефлексивну, методичну, суб'ектну компетентностi, компетенттсть дiалоговоi взаемодй, компетенттсть саморозвитку в полiсуб'eктному навчальному середовищi.
Ключовi слова: компетенттсть, полiсуб'ектне навчальне середовище, дiалогова взаемодiя, полiсуб'ектна взаемодiя, вчитель-гуматтарт.
Е. А. СПИВАКОВСКАЯ
КОМПЕТЕНТНОСТЬ ПОЛИСУБЪЕКТНОГО ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КАК ОСНОВНАЯ ПРЕДПОСЫЛКА ФОРМИРОВАНИЯ ГОТОВНОСТИ БУДУЩЕГО УЧИТЕЛЯ-ГУМАНИТАРИЯ К ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ В ПОЛИСУБЪЕКТНОЙ УЧЕБНОЙ СРЕДЕ
Определена сущность компетентности полисубъектного взаимодействия, указаны основные методологические ориентиры ее формирования. Обосновано, что именно эта компетентность обеспечивает формирование на соответствующем уровне готовности будущего учителя-гуманитария к профессиональной деятельности в полисубъектной учебной среде. Выделены и охарактеризованы компоненты исследуемой компетентности: информационная, когнитивная, рефлексивная, методическая, субъектная компетентности, компетентность диалогового взаимодействия, компетентность саморазвития в полисубъектной учебной среде.
Ключевые слова: компетентность, полисубъектная учебная среда, диалоговое взаимодействие, полисубъектное взаимодействие, учитель-гуманитарий.
YE. О. SPIVAKOWSKA
THE COMPETENCE OF MULTISUBJECT INTERACTION AS THE MAIN PRECONDITION IN THE FORMATION OF FUTURE HUMANITIES TEACHER READINESS FOR PROFESSIONAL ACTIVITY IN POLYSUBJECT EDUCATIONAL SURROUNDING
The essence of the phenomenon of multisubject interaction competence has been characterized and the main methodological perspectives of its formation have been defined. It has been substantiated that the mentioned competence makes it possible to form at a decent level the readiness of a future Humanities teacher for professional activity in multisubject educational surrounding. The components of the researched competence (information, cognitive, reflexive, methodical, subjective competences, the competence of dialogue interaction, the competence of self-development in multisubject educational surrounding) have been defined and characterized.
