CC BY
126
УДК 658.8
КОНЦЕС1Я ЯК ФОРМА ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА: СУТШСТЬ, ПЕРЕВАГИ I НЕДОЛ1КИ ЗАСТОСУВАННЯ
Д.В. Попович, к.е.н.
Лъвгвсъка державна фтансова академ1я, Лъв1в, Украта
Попович Д.В. КонцеЫя як форма державно-приватного партнерства: сутшсть, переваги i недолжи застосування
Розглянуто сутшсть державно-приватного партнерства та сутшсть KOHneci'i як найбшып поширено1 його форми. Проаншпзовано сутшсть концесшного мехашзму та заруб1жну практику застосування концесшних схем. Дослщжено переваги i недолжи застосування KOHueciV як для державного, так i для приватного сектор1в економжп.
Ключовг слова: державно-приватне партнерство, концес1я, концесшннй мехашзм, державний сектор, приватний сектор
Попович Д.В. Концессия как форма государственно-частного партнерства: сущность, преимущества и недостатки применения.
Рассмотрены сущность государственно-частного партнерства и сущность концессии как наиболее распространенной его формы. Проанализированы сущность концессионного механизма и зарубежную практику применения концессионных схем. Исследовано преимущества и недостатки применения концессии как для государственного, так и для частного секторов экономики.
Ключевые слова: государственно-частное партнерство, концессия, концессионный механизм, государственный сектор, частный сектор
Popovych D.V. Concession as a form of state-private partnerships: essence, the advantages and disadvantages of use
The essence of state-private partnerships and essence of concession as the most common form is considered. The essence of the concession mechanism and foreign practice of use of concession schemes is analyzed. The advantages and disadvantages of the concession for the state and the private sectors are examined.
Keywords: technological policy, potential of the enterprise, competitiveness, business strategy, tools and processes
На сучасному етап розвитку влчизняна економжа потребуе застосування нових прогресивних методiв господарювання на засадах ствпращ мiж державним та приватним сектором. Дiевим та ефективним мехашзмом державно-приватного партнерства е концесiя. Вщтак дослщження сутност концесшного мехашзму, переваг та недолЫв його застосування мае важливе теоретичне та практичне значення. Дослщження набувае особливо!' актуальност в умовах гостро! необхщност структурних реформ у стратепчних галузях економжи Укра'ни.
Анал1з останшх дослщжень та публжацш
В економiчнiй лiтературi теоретичш та практичш проблеми застосування концесп як форми державно-приватного партнерства дослщжеш у працях багатьох вщомих зарубiжних та вггчизняних вчених: I. Бернштейна, В. Варнав-ського, О. Вжарчук, Б. Данилишина, Е. Карра, П. Ковалишина, Ж. Кулщжа, Ф. Мьоллерса, П. Надолтнього, О. Ольшанського, Т. Пузанова, Я. Усенка, Г. Ялового та ш. Означеш науковцi у сво'х працях окреслюють проблеми сутносл та механiзму застосування концесп.
Незважаючи на велику кiлькiсть дослiджень проблеми концесшного мехашзму як форми державно-приватного партнерства, потребуе подальшого дослщження видшення переваг та недолтв його застосування в умовах транс-формацiйноí економжи Укра'ни.
Метою статтг е аналiз сутностi державно-приватного партнерства та сутност концесп як найбiльш поширено!' його форми та обгрунтування переваг i недолiкiв застосування концесiйного мехашзму.
Виклад основного матер1алу
У науковш лiтературi видiляють ряд пiдходiв до визначення поняття «державно-приватне партнерство». Так, В.Г. Варнавський у сво'х працях зазначае, що державно-приватне партнерство е шститущональним i органiзацiйним альянсом мiж громадською владою i приватним бiзнесом в цiлях реалiзацií нащональних i мiжнародних, масштабних i локальних суспшьно-значимих проектiв в широкому спек^ сфер дiяльностi. Обгрунтовуючи свою думку, автор трактуе державно-приватне партнерство як
юридично закршлену форму взаемоди мiж державою та приватним сектором у вщношенш об'екпв державно! i мунщипально! власносп, а також послуг, що виконуються i надаються державними та мунщипальними органами, устано-вами i шдприемствами з метою реалiзацil суспiльно значущих проектiв у широкому спектр1 видiв економiчно! дiяльностi [1]. На думку К.В. Павлюка трактування поняття державно-приватного партнерства включае конструктивну взаемодш держави, приватного сектору, грома-дянських iнститутiв в економiчнiй, полiтичнiй, сощальнш, гуманiтарнiй та iнших сферах сустльно! дiяльностi. У зв'язку з цим державно-приватне партнерство можна розглядати як сустльно-приватне партнерство, визначаючи його як конструктивне сшвробггаицтво держави, суб'ектш тдприемницько! дiяльностi i громадян-ських iнститутiв в економiчнiй, полiтичнiй, сощальнш, гумаштарнш та iнших сферах сустльно! дiяльностi для реалiзацi! суспiльно значимих проектiв на засадах прiоритетностi штересш держави, l! полiтично! щдтримки, консолщацп ресурсiв сторiн, ефективного розподiлу ризишв мiж ними, рiвноправностi i прозоросп ввдносин для забезпечення посту-пального розвитку суспiльства [2]. Ввдповвдно до тдходу Б.М. Данилишина саме мехашзм державно-приватного партнерства, як одна з форм взаемодi! держави та приватного сектору економши, дае кращi можливостi отримати бажаний рiвень ефективностi пiд час реалiзацil важливих для всiе! кра!ни масштабних проект-тiв [3].
Ст. 1 Закону Укра!ни «Про державно-приватне партнерство» визначено, що державно-приватне партнерство - сшвробггаицтво мгж державою Укра!на, Автономною Республiкою Крим, територiальними громадами в особi вiдповiдних органiв державно! влади та органiв мiсцевого самоврядування (державними партнерами) та юридичними особами, ^м державних i комунальних тдприемств, або фiзичними особами - тдприемцями (приватними партнерами), що здiйснюеться на основi договору в порядку, встановленому Законом та iншими законодавчими актами [4].
У господарськш практицi багатьох кра!нах свiту набув поширення термш «публiчно-приватне партнерство» («Public-Private Partnership», PPP), який часто застосовуеться для будь-яких форм ствробггаицтва державно! влади i бiзнесу i являе собою альтернативу приватизаци стратепчно важливих для держави об'ектiв.
Узагальнюючи дещо вiдмiннi подходи до трактування поняття державно-приватного партнерства, слщ зазначити, що !х об'еднавчим елементом е ствпраця державних шституцш та приватного сектора з метою задоволення суспiльних потреб.
Свiтовою практикою господарювання спормо-вано п'ять базових моделей (форм) партнерства державного i приватного секторiв, що характе-
ризуються особливими формами власносп, фшансування й управлшня, а також строками реалiзацiï проектiв. До таких моделей належать: модель оператора, модель коопераци (5-10 рошв), модель концесiï (20-30 рошв), модель договору (35 рошв), модель лiзингу (8-15 рокiв). Вибiр тieï чи iншоï моделi залежить вiд виду дiяльностi та iнфраструктурноï мережi, в яких реалiзуeться проект партнерства [5].
За даними Свггового банку, найб№ш поширеною за кордоном формою державно-приватного партнерства при здшсненш великих, капiталомiстких проектiв е концесiï. Концес^я - це система вщносин мiж державою (концедентом) i приватною юридичною або фiзичною особою (концесюнером), що виникае внаслiдок надання концедентом концесiонеру прав користування державною власнютю за договором, за плату i на поворотнш основi, а також прав на здшснення видiв дiяльностi, якi становлять виняткову монополш держави. Загалом в термiнологiï Светового Банку пвд концесiею розумiеться прийняття приватною стороною функцiй управлiння державним шдприемством на протяз1 певного перюду часу та покладання на себе значних фшансових ризик1в.
Визначення концесп Законом Укра!ни «Про концесiï» [6] включае як функцп управлiння (експлуатаци), так i права на створення (будiвництво) об'екта концесiï. Таким чином, украшське законодавство визначае концесiю у бшьш широкому колi вiдповiдальностi та функцш приватноï сторони.
Деяк1 науковщ розумiють пiд поняттям концесi! таку форму державно-приватного партнерства, яка передбачае, що приватний iнвестор проектуе, фшансуе, здiйснюе споруд-ження об'екту, надае послуги, в обмiн на право безпосередньо отримувати (збирати) дохвд вщ споживачiв послуг упродовж чiтко визначеного перюду часу, як правило - 25-30 рошв. Водночас, об'ект залишаеться у публiчнiй формi власностi. Конце^ е формою делегування державно! послуги (délégation de service public), яка визначаеться як контракт, зпдно з яким державний орган передае використання державного об'екта або шфраструктури публiчному чи приватному суб'екту, доходи якого мають, значною мiрою, походити ввд кiнцевих користувачiв згаданого об'екта або шфраструктури [7].
Аналiз лиературних джерел дае нам змогу стверджувати, що немае чiтко визначеноï суп концесi! як форми державно-приватного партнерства. Вичизняш дослщники розглядають поняття «концес^я» як у широкому так i у вузькому значениях. Так, у широкому розумшш концеая визначаеться як економiчнi ввдносини, що складаються мгж концедентом i концесюнером з приводу передачi у довгострокове користування недержавним суб'ектам державного (комуналь-ного) майна без втрати права власносп на нього, що створюе умови для узгодження сустльних та
приватних iнтересiв [8]. У вузькому трактуванш пiд концеаею розумiють передачу концесiонеровi об'екту державно! (мунщипально!, комунально!) власностi для будiвницгва, модернiзацi!, рекон-струкцi!, експлуагацi!, управлiння, обслуго-вування на визначених у договорi умовах га вiдповiдно до концесшного законодавсгва [9]. 1снуе гакож шдхщ вiдповiдно до якого концеаю розглядаюгь як дароване привагнiй особi право на здiйснення якого-небудь виду дiяльносгi, який держава вважае своею прерогативою, у тому числ з використанням державного майна або як особливу договiрну форму надання приватнш особi на гимчасовiй основi права на господарське використання державного або комунального майна, за що така особа сплачуе державi або територiальнiй громадi всгановленi законом податки, збори та iншi платеж! за наслщками такого господарського використання.
На сучасному егапi видшяють три основш напрямки дослiдження поняття «концеая» [10]: — як система ввдносин м!ж державою та юридичною або ф!зичною особою, що виникають у результат надання концесю-неровi прав на володшня, користування, а за
певних умов i на розпорядження державною власнiсгю на догов!рнш, строковш i плагнiй основ!, а також прав на здшснення певних вид!в д!яльносп;
— як передача концесюнеров! об'екта державно! власносп для буд!вництва, модершзацп, реконструкций експлуатацп, управлшня, обслу-говування на визначених у договор! умовах ! вщповвдно до концесшного законодавства;
— як особлива форма надання приватнш особ! на тимчасовш основ! права на господарське використання державного або мунщипального майна.
Слщ також зазначити, що науковщ видшяють дв! групи сфер використання концесш: природш ресурси, транспортна шфраструктура та житлово-комунальне господарство; сощальна шфраструк-тура ! деяк1 природш монополл (виробництво спирту, вибухових речовин, буд!вництво та утримання тюрем, митна д1яльшсть ! тощо). На нашу думку, такий шдхвд необхщно враховувати при реал!заци мехашзму концеси (концесшного мехашзму) як форми державно-приватного партнерства (рис. 1).
Рис. 1. Схема концесшного мехашзму [11, с. 436]
У заруб!жнш практищ вид!ляють наступш види концесшних схем [12]:
ВОТ (Build-Operate-Transfer) - «Буд!вництво-управлшня-передача». Концесюнер здшснюе бу-д!вництво та експлуатацш протягом встанов-леного строку, шсля чого об'ект передаеться держав!. Зазвичай концесшш схеми ВОТ використовуються при буд!вництв! автострад
(1тал!я, 1спашя, Швденна Корея), трубопровод!в (Шмеччина), електростанцш (Туреччина, 1нд!я, Та!ланд), аеропорпв (Египет, Грещя, Канада), тунел!в (Франц1я), стадюшв шших об'еклв, як1 вимагають значних кашталовкладень, проте повинш залишатись у власносп держави.
ВТО (Build-Transfer-Operate) - «Будавництво-передача-управлшня». Концесюнер будуе об'ект,
aKun nepegaeTbca gep®aBi y BnacHicTb ogpa3y nicna 3aBepmeHHa 6ygiBHHurBa, nicna Horo BiH HagaeTbca B eKcnnyaTaqiro KOH^cioHepy. ^ cxeMa HanBH-rigHima gna gep®aBH, ocKinbKH nepeg6anae bhcokhh cryniHb gep®aBHoro Komponro Hag o6'ektom koh^ch i y BHnagKy Heo6xigHocTi gep®aBa b 6ygb-aKHH Hac Mo®e BnnHHyru Ha gianbHicrb кoнцecioнepa.
BOO (Build-Own-Operate) - «EygiBHH^rBo-BonogiHHa-ynpaBniHHa». KoH^cioHep 6ygye o6'eKT Ta 3gincHMe HacTynHy eKcnnyaTa^ro, Bonogironu hhm Ha npaBi BnacHocTi, CTpoK giï aKoro He o6Me®yeTbca.
BOOT (Build-Own-Operate-Transfer) - «EygiB-HHurBo-BonogiHHa-ynpaBniHHa-nepegaHa» nepeg-6anae, ^o KoH^cioHep 6ygye o6'ekt, 3gincHMe eKcnnyaTa^ro, Bonogie o6'ektom npoTaroM neBHoro CTpoKy, nicna 3aKiHHeHHa aKoro o6'eKT nepexogurb y BnacHicTb gep®aBH.
ROT (Rehabilitate-Operate-Transfer) - «PeKoH-crpyKuia-ynpaBnmHa-nepegana». Цa cxeMa aHano-rinHa BOT, ane 3aMicTb 6ygiBHunrBa HoBoro o6'eKTa nepeg6aneHa peкoнcтpyкцia icHyronoro.
DBFO (Design-Build-Finance-Operate) - «npo-eKTyBaHHa-6ygiBHHurBo-$iHaHcyBaHHa-eKcnnyaTa-^a». npu TaKoMy nigxogi Bca BignoBiganbHicTb 3a npoeKTyBaHHa, 6ygiвннцтвo, ^rnaHcyBaHHa Ta eKcnnyaTa^ro noB'a3aHa BoeguHo Ta nepegaHa npuBaTHoMy napTHepy. B GBponi, HaTHHCbKin ÂMe-pнцi Ta Â3iï TaKa cxeMa 3a3BHHaH BHKopucTOByeTbca gna po3po6neHHa hobhx npoeKTiB nnaTHux gopir.
Bn^e3a3HaneHi cxeMH He e cTa6inbHHMu Ta gy®e Hacro nepennrraroTbca Mi® co6oro, ctbopmmhh hobî BHgn KoH^cin. ,3,na e^eKTHBHoro 3acTocyBaHHa KoH^cinHoro MexaHi3My b YKpaïHi Heo6xigHo BHKopncToByBaTH Bce ïx pi3HoMaHirra. Bu6ip $opMH KoH^ciï BH3HanaeTbca rany3eBoro Hane®Hicrra o6'eKTa, cxeMoro perynMBaHHa gianbHocTi rany3i i iHmHMH ^aKTopaMH.
3acTocyBaHHa кoнцeciï' aK $opMH gep®aBHo-npuBaTHoro napTHepcTBa Mae cboï nepeBaru i HegoniKH. Cepeg nepeBar 3acTocyBaHHa KoH^cin-Horo MexaHi3My gna gep®aBHoro ceKTopy cnig 3a3HaHHTH: 36epe®eHHa npaBa BnacHocri Ha o6'eKT KoH^ciï; Mo®nuBicTb 3anyneHHa goBrocTpoKoBHx npHBaTHHx iHBecTH^H y ManopeHTa6enbHi ceKTopH eKoHoMiKH; Mo®nuBicTb 3acTocyBaHHa e^eKTHBHoro ynpaBniHHa; Mo®nuBicrb BHKopucTaHHa HoBiTHix iH®eHepHHx po3po6oK; noKpa^eHHa aKocTi Ta acopTHMeHTy nocnyr; cTBopeHHa KoHKypeHTHoro cepegoBH^a; e^eKTHBHe BHKopucTaHHa Kanirany Ta oTpHMaHHa gogarKoBux goxogiB, cTBopeHHa hobhx po6onux мicцb to^o. HegoniKiB (pH3HKiB)
3acTocyBaHHa KoH^cinHoro MexaHi3My, Ha Hamy gyMKy, ochobhhmh 3 hhx e: Mo®nuBicTb BTpaTH hh nocna6neHHa Komponro 3 6oKy gep®aBHux opraHiB 3a 3pocTaHHaM Tapu^iB Ta aKic™ nocnyr; 6aHKpyTcTBo nignpнeмcтвa-кoнцecioнepa Mo®e MaTH HeraTHBHi co^anbHi HacnigKH i npu3BecTH go BTpaTH goBipu HaceneHHa go gep®aBHux opraHiB Bnagu; KoH^cia b yMoBax Henpo3opocTi go3BinbHux npo^gyp Ta HegocKoHanocri BiTHH3HaHoro
npaBoBoro nona cTBoproe gogaTKoBi yMoBH gna Kopyn^HHHx gin.
^na npuBaTHoro ceKTopy Te® icHyMTb aK cboï nepeBaru, TaK i HegoniKH 3acTocyBaHHa koh^-ciHHoro MexaHi3My. ,3,o nepeBar Mo®Ha BigHecTu: Mo®nuBicTb oTpHMaHHa eKoHoMiHHoï Burogu Big ynpaBniHHa o6'eKToM KoH^ciï; orpuMaHHa ^iHaHcoBux ninbr 3 6oKy gep®aBu; HaaBHicTb rapaHToBaHoro Kona cno®HBaniB nocnyru; 3a yMoBH ycnimHoï peaniзaцiï npoeKTy 3pocTaHHa ginoBoï penyтaцiï' nignpнeмcтвa-кoнцecioнepa i, aK HacnigoK, noro KoHKypeHTocnpoMo®Hocri. Cepeg HegoniKiB (pH3HKiB) 3acTocyBaHHa MexaHi3My кoнцeciï gna npuBaTHoro ceKTopy cnig BuginaTu: BucoKi pu3HKH KaniTanoBKnageHb; pu3HKu HeBHKoHaHHa 6rog®eTHux 3o6oB'a3aHb; npo6neMH BcTaHoBneHHa PHHKOBHX Tapu^iB Hepe3 noniTH3oBaHicTb gaHoro nuTaHHa; Mo®nuBicTb BTpaTH o6'eKTa кoнцeciï y BHnagKy cynepeHKH 3 opraHaMH Bnagu Ta KoH^cioHepoM to^o. Bmcmobu'm
MexaHi3M gep®aBHo-npuBaTHoro napTHepcTBa, aK ogHa 3 $opM B3aeMogiï gep®aBH Ta npuBaTHoro ceKTopy eKoHoMiKH, mupoKo BHKopucToByeTbca y KpaïHax i3 po3BHHyToM phhkobom eKoHoMiKoM. CniBnpaua Mi® gep®aBHHM i npuBaTHHM ceKTopaMH eKoHoMiKH gae Mo®nuBocTi oTpuMaTH 6a®aHHH piBeHb e^eKTHBHocTi nig Hac peani3a^ï Ba®nuBux gna Bcieï KpaïHu MacmTa6Hux npoeKTiB. CBiToBoM npaKTHKoM rocnogapMBaHHa c^opMoBaHo geKinbKa 6a3oBux Mogenen ($opM) napTHepcTBa gep®aBHoro i npuBaTHoro ceKTopiB, ^o xapaKTepu3yMTbca oco6nuBHMH ^opMaMH BnacHocTi, ^rnaHcyBaHHa h ynpaBniHHa, a TaKo® crpoKaMH peaniзaцiï npoeKTiB. HaH6inbm nomupeHoM $opMoro gep®aBHo-npuBaTHoro napTHepcTBa e koh^cu. BuginaMTb gBi rpynu c$ep BHKopucraHHa кoнцeciн: npupogHi pecypcu, TpaHcnopTHa iH^pacTpyKTypa Ta ®htoobo-KoMyHanbHe rocnogapcTBo; co^anbHa iH^pacTpyK-Typa i geaKi npupogm MoHononiï. TaKHH nigxig Heo6xigHo BpaxoByBaru npu peaniзaцiï MexaHi3My кoнцeciï (KoH^cifeoro MexaHi3My) aK $opMH gep®aBHo-npHBaTHoro napTHepcTBa.
KoH^ciï aBnaMTb co6om po3BHHeHy, nepc neK-THBHy i KoMnneKcHy $opMy napTHepcTBa. 3acTocyBaHHa кoнцeciннoro MexaHi3My Mae ^nufi pag nepeBar: 36epe®eHHa npaBa BnacHocTi Ha o6'eKT кoнцeciï; Mo®nuBicTb 3anyneHHa goBrocTpoKoBHx npHBaTHHx iнвecтнцiн y ManopeHTa6enbHi ceKTopu eKoHoMiKH; Mo®nuBicTb 3acTocyBaHHa e^eKTHBHoro ynpaBniHHa; Mo®nuBicTb BHKopucTaHHa HoBiTHix iH®eHepHux po3po6oK; noKpa^eHHa aKocTi Ta acopTHMeHTy nocnyr; cTBopeHHa KoHKypeHTHoro cepegoBH^a; e^eKTHBHe BHKopucTaHHa KaniTany Ta oTpHMaHHa gogaTKoBHx goxogiB, cTBopeHHa hobhx po6oHux Micub; Mo®nuBicTb oTpHMaHHa eKoHo-MiHHoï Burogu Big ynpaBniHHa o6'eKToM koh^cu; oTpHMaHHa ^iHaHcoBux ninbr 3 6oKy gep®aBu; HaaBHicTb rapaHToBaHoro Kona cno®HBaniB nocnyru; 3a yMoBH ycnimHoï peani3a^ï npoeKTy 3pocTaHHa ginoBoï penyтaцiï mgnpueMCTBa-KoH^cioHepa i, aK HacnigoK, noro KoHKypeHTocnpoMo®HocTi. Pa3oM 3
тим, концесшний мехатзм мае i ряд недолЫв, яш необх1дно враховувати при його ре^зацп на практицi: можливють втрати чи послабления контролю з боку державних оргашв за зростанням тарифiв та як1стю послуг; банкрутство пiдприемства-концесiонера може мати негативнi сощальш наслвдки i призвести до втрати довiри населення до державних оргашв влади; концес1я в умовах непрозоросп дозвiльних процедур та
недосконалостi вичизняного правового поля створюе додатковi умови для корупцшних дiй; висок1 ризики катталовкладень; ризики невиконання бюджетних зобов'язань; проблеми встановлення ринкових тарифiв через полiтизованiсть даного питания; можливють втрати об'екта концесп у випадку суперечки з органами влади та концесюнером тощо.
Список лiтератури:
Надано до редакцй' 02.12.2014
Попович Дарiя Володимирiвна / Daria V. Popovych
dariapopovych@ukr. net
Посилання на статтю / Reference a Journal Article:
Концетя як форма державно-приватного партнерства: суттсть, переваги i недолки застосування [Електронний ресурс] / Д.В. Попович // Економка: реали часу. Науковий журнал. — 2015. — № 1 (17). — С. 49-53. — Режим доступу до журн.: http://economics.opu.ua/files/archive/2015/n1.html
