CC BY
26
Орипнальж ctqttï
Original Articles
почки
НИРКИ KIDNEYS
УДК 616-018.2-007.17-036.1:616.61]-074-053.2:504.7]477.83) DOI: 10.22141/2307-1257.7.3.2018.140199
Лук'яненко Н.С.12,1сьюв М.Ю.1, Кенс К.А.2, МакухГ.В.1
1ДУ «1нститут спадково/патологи НАМН Украни», м. Льв1в, Украина
2Льв1вський нацональний медичний ун1верситет 1м. Данила Галицького, м. Льв1в, Украина
Дисплазiя сполучно!' тканини як провокуючий фактор важкост шелонефриту в д^ей
For cite: Pocki. 2018;7(3):158-166. doi: 10.22141/2307-1257.7.3.2018.140199
Резюме. Актуальнсть. Останнми десятир'ччями все бльшу увагу привертае патолопя рзних органв
i систем людини, асоц1йована з дисплаз/'ею сполучноÏ тканини (ДСТ), через часте формування на ÏÏ фон патологи р'зних систем органзму, зокрема з боку нирок. Мета до^дження — з'ясування ролi
недиференцйовано!' дисплазИ' сполучно)' тканини (НДСТ) у важкост перевгу пелонефриту (ПН) у дтей та пошук можливих молекулярно-генетичних маркерв, асо^йованих iз порушенням ф'брилогенезу в дтей iз р'зними вар'юнтами перевгу ПН. Матерiали та методи. Обстежено 60 дтей iз ПН. За результатами ка-тамнестичного спостереження вони були розподленi на 2 групи: I — 30 дтей ¡з хрончним пелонефритом (ХрПН), у катамнезi яких дiагностувались 3 еп'зоди рецидиву ПН i бльше впродовж 2 роюв, II — 30 дтей ¡з ПН, в яких впродовж 2 роюв не вiдмiчалось рецидив'в ПН. Контрольну групу становили 42 здоровi ди-тини. Дтям проводилося рутинне обстеження, встановлювались клМко-лабораторнi маркери пору-шення ф'брилогенезу (фенотипов'1 ознаки ДСТ, вм'ют оксипролну (Оп) у плазм'1 кров'1 та сечi) та молеку-лярно-генетичне тестування локуав ТТ та СТ полiморфного локусу rs565470 гена COL4A2 та локуав AA та AG полiморфного локусу rs605143 гена колагену COL4A1. Результати. У дтей ¡з ХрПН в'ропдно частше в'дм'чались фенотипов'1 ознаки недиферен^йованоÏ дисплазИ' сполучноÏ тканини пор'вняно з даними дтей ¡з гострим ПН (ГПН). Практично у вах обстежених¡з ХрПН були в'ропдно п!двищен показники в'льно'!' та зв'язаноÏ фрак^й Оп у плазм'1 кровi (47,14 ± 0,03 мкмоль/л та 40,08 ± 0,03 мкмоль/л вдповдно), в'ропдно в'др'зняючись вд даних дтей ¡з ГПН (17,65 ± 0,01 мкмоль/л та 17,22 ± 0,02 мкмоль/л), серед яких цi показники були п!двищен тльки у 12,0 та 16,0 % дтей вдповдно. У 97,0 % дтей ¡з ХрПН визначався пдвищений рiвень Оп у сеч'1, що перевищувало частоту його видлення ¡з сечею в дтей ¡з ГПН (10 %). Установлена вiрогiдна вища частота «дикого» генотипу АА — rs605143 гена колагену COL4A1 у дтей ¡з ХрПн пор'вняно
з даними оаб загальнопопуля^йноÏ контрольно!' групи (21,4 проти 4,8 %, p < 0,05). Розрахунки показали, що носйство цього генотипу в п'ять раз'в звльшуе ризик розвитку ХрПН (OR 5,105, 95% CI 0,12-0,87), а наявнсть у дитини генотипу ТТ пол!морфного локусу rs565470 гена колагену COL4A2 зменшуе ризик розвитку рецидивування ПН (OR 0,14, 95% CI 0,02-1,19). Висновки. Наявнсть НДСТ у дитини в^грае важливу роль у процес хрон'заци п'елонефриту, тому наявнсть ознак НДСТе прогностично неблагополучною. З метою прогнозування генетично детерм'новано]' схильност до хройзацн ПН рекомендуеться проведен-ня молекулярно-генетичного тестування генотипв AA та AG пол!морфного локусу rs605143 гена колагену COL4A1 та генотип'в ТТ та ТС пол!морфного локусу rs565470 гена колагену COL4A2. Ключовi слова: дти; дисплазiя сполучно]' тканини; порушення ф'брилогенезу; клiнiко-лабораторнi та молекулярно-генетичн маркери дисплазИ'; оксипролн; колаген; пiелонефрит
Вступ
Останшми десятирiччями все бшьшу увагу лжа-piB-npaKmKiB привертае патолопя pi3Hrn оргашв i систем оргашзму людини, що асоцшована з дис-плазiею сполучно! тканини (ДСТ). Значимють дано! проблеми обумовлена значною поширешстю ДСТ,
системнютю ураження, високою ймовiрнiстю формування патологИ з боку рiзних оргашв та систем [1, 2].
ДСТ — це унжальна онтогенетична аномалiя розвитку оргашзму, що належить до числа склад-них, далеко не вивчених питань сучасно! медицини. Безумовно, провщне значення в розвитку клтч-
© «Нирки» / «Почки» / «Kidneys» («Pocki»), 2018
© Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2018
Для кореспонденци: Лук'яненко Натал1я Сергивна, доктор медичних наук, завщувач вщдтення шшчно!" генетики, Державна установа «1нститут спадково!" патологи Нацюнально'"' академи медичних наук Укра'ни», вул. М. Лисенка, 31а, м. Льв1в, 79000, Укра'на; e-mail: nslukyanenko@gmail.com, тел.: +3 (8067) 943-88-34.
For correspondence: Natalia Lukyanenko, MD, PhD, Professor, Head of the Department of Clinical Genetics, State Institution "Institute of Hereditary Pathology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine', M. Lisenka st., 31a, Lviv, 79000, Ukraine; e-mail: nslukyanenko@gmail.com, phone: +3 (8067) 943-88-34.
них проявiв ДСТ мають мутацГi генгв, що кодують синтез i просторову оргашзащю колагену та вщпо-вщають за формування компонентiв екстрацелю-лярного матриксу [3, 4]. За генетичною основою усi дисплазГi сполучно! тканини (СТ) подгляються на диференцiйованi та недиференцшоваш. Диферен-цiйованi ДСТ — це хвороби з мутац1ями одного гена бглка колагену. Вони зустрiчаються рiдко та мало за-лежать вщ зовнiшнiх факторiв. У популяцп частiше спостерiгаються недиференцiйованi ДСТ (НДСТ), якг характеризуються мутацieю не одного гена, а нуклеотидним полiморфiзмом [5]. ДСТ може бути пов'язана як iз порушенням синтезу колагену тд час фiбрилогенезу, так i зi змiнами його бгодегра-дацГi, ферментопатгями, дефектами фiбронектину, еластину, глгкопротещв, протеоглгкашв, а також iз дефiцитом рiзних кофакторiв ферментiв (магнiю, цинку, мщ), аскорбгново! кислоти, кисню та гн., що беруть участь в утвореннг ковалентних зв'язкiв, необхiдних для стабшзацп колагенових структур, в основi яких лежать мутацп генiв, що кодують синтез та просторову оргашзащю елементгв СТ [6, 7].
У лiтературi все частгше зустрiчаються данi про роль екзогенних факторiв у розвитку дезорганiзацГi сполучно! тканини [8]. Певну роль у прогресуваннi НДСТ вщграють екологiчнi фактори, навколишне середовище, свинець, алюмшгй, стронцiй, кадмiй, що затримують дозрiвання сполучнотканинних структур; нерацюнальне харчування, що призводить до де-фiцитних станiв (магнiю, аскорбгново! кислоти, мщ, селену, цинку, молiбдену), як наслгдок порушення обмiну та дозрiвання сполучно! тканини, повна вщ-сутнють або нерацiональна фiзична активнiсть [9].
Негативний вплив преморбiдних чинникiв е своерщним патогенетично обумовленим пщГрун-тям щодо стану здоров'я дiтей iз синдромом не-диференцгйовано! ДСТ i пiдвищуе !х схильнiсть до розвитку генералгзовано! диспластикозалежно! патологи в дгтей [4].
СТ завдяки запрограмовангй природою мгнли-вiстi та поширеностг в органiзмi (понад 85,0 % маси тгла) визначае полiорганнiсть уражень при недифе-ренцiйованiй дисплазг! сполучно! тканини [9].
Ушкальшсть структури та функцгй сполучно! тканини створюе умови для виникнення велико! кiлькостi !"! аномалiй та захворювань, викликаних хромосомними та генними дефектами, що мають певний тип успадкування або виникають у резуль-татi зовнiшнiх мутагенних впливiв у фетальному перiодi [10]. Окрiм велико! кглькостг захворювань, в основi яких найчастгше лежать геннi дефекти, не-ргдко виникають вродженi аномал!! СТ мультифак-торно! природи [11, 12].
Нирки беруть участь у багатьох патологгчних процесах, оскгльки е одним з основних органгв, що п!дтримують гомеостаз органгзму в будь-якому вiцi. Клшгчш прояви багатьох захворювань у дггей зна-чною мiрою залежать вщ ступеня зрiлостi органiв сечоутворення та сечовидглення [13, 14].
Багатьма дослщниками вiдмiчаеться, що остан-нiм часом клшгчний перебiг пiелонефриту в дггей характеризуеться збiльшенням кiлькостi латентних форм захворювання, пiдвищенням резистентностi до традицшно! антибактергально! терапи, що призводить до хрошзаци i рецидивування патологгч-ного процесу в нирках [2]. Зггдно зi статистичними даними МОЗ Укра!ни, за останнi 5 рокгв захворюва-нiсть на шфекцп сечово! системи збiльшилась вiд 40 до 56 дггей на 1000 дитячого населення. Рецидивування шфекцш сечовивгдних шляхiв вiдмiчаеться в 30-50 % пащенпв [15].
При цьому в структурi нефропатiй у дiтей пере-важають захворювання вродженого та спадкового генезу, а також захворювання, пов'язанг зi спадко-вою схильнiстю, що мають прихований початок та торпгдний перебгг [16]. Особливо! уваги заслугову-ють дiти з проявами ДСТ [17].
На сьогоднг загальнi методи молекулярно! ме-дицини знаходять свое мгсце в клiнiчнiй практицi, розширюють дiагностичнi можливостi та допома-гають виргшувати питання розробки профглактич-них заходiв [18]. Усе бiльше дослгдникгв останнiм десятирiччям звертаються до питання генетично! обумовленостi порушень стану здоров'я у дггей [19, 20].
Закордонними та вгтчизняними досл!дженнями доведено, що значна кглькгсть соматичних захворювань характеризуються полiморфiзмом, при цьому виявляються сугтевi популяцiйнi, етнiчнi, расовi ва-ргаци, пов'язанi з iсторичними традицiями, вгдмш-ностями в харчуваннi, географiчним середовищем життедiяльностi, епiдемiями iнфекцiйних захворювань, особливостями забруднення довкiлля тощо [21, 22]. Щ рiзноманiтнi фактори ризику розгляда-ються як ешгенетичш фактори впливу на органiзм людини.
З огляду на вищевикладене залишаеться вщкри-тим питання про роль дисплазг! сполучно! тканини при пiелонефритi в дггей, ознаки яко! все частгше зустрiчаються серед хворих нефрологгчно! групи та можуть впливати на характер г перебгг захворювання, його виникнення, хронгзацгю та стгйкгсть до терапи.
Мета — з'ясування ролг недиференцгйовано! дисплазг! сполучно! тканини у важкостг перебггу пг-елонефриту в дгтей та пошук можливих молекуляр-но-генетичних маркергв, асоцгйованих гз порушенням фгбрилогенезу в дгтей гз ргзними варгантами перебггу пгелонефриту.
Матер1али та методи
Обстежено 60 дгтей вгком вгд 3 до 18 рокгв, якг поступали на стацгонарне лгкування з дгагнозом «го-стрий телонефрит» у I педгатричне вгддглення КЗ ЛОР ЛОДКЛ «ОХМАТДИТ» у 2016-2017 роках. За результатами спостереження за хворими в катамнезг 1-2 рокгв вони були розподгленг на 2 групи за частотою епгзодгв загострення запального процесу нирок упродовж 2 рокгв: I група (I — ХрПН — 30 осгб) —
це дгти з хронгчним пгелонефритом, рецидивуючим перебггом, в яких дгагностувалось 3 г бгльше епгзодгв рецидиву телонефриту впродовж 2 рок1в, II група (II — ГПН — 30 дггей), у яких при поступленш в ста-цгонар був дгагностований гострий пгелонефрит, а впродовж 2 роюв катамнестичного спостереження не вгдмгчалось рецидивгв захворювання.
Результати дослщження дггей основних груп по-ргвнювали з результатами обстеження 42 соматично здорових дггей того ж вгку (III — здоров! — контроль), якг були обстеженг пгд час ви!здгв групи на-укових спгвробгтникгв в екологгчно чистг райони Львгвсько! областг в межах виконання планово! на-уково-дослщно! роботи.
Усгм дгтям проводилося комплексне клгнгко-ла-бораторне обстеження зггдно зг стандартними, за-гальноприйнятими в дитячгй нефрологг! та педгатрг! методами клтчного, лабораторного та шструмен-тального обстеження.
При поступленнг дгтей здгйснювалися:
— ретельне опитування дгтей та !х батькгв за спе-щально розробленою анкетою для уточнення необ-хгдних анамнестичних даних;
— клтчний огляд дггей та антропометричш ви-мгрювання з акцентом на виявлення фенотипових ознак недиференцгйовано! дисплазг! сполучно! тка-нини;
— визначення рутинних клгнгчних, лаборатор-них показникгв (загальний аналгз кровг, загальний аналгз сечг, бюхгмгчний аналгз кровг) та шструмен-тальних методгв обстеження (УЗД нирок, мжцшна цистографгя, екскреторна урографгя);
— визначення фенотипових ознак недиференцг-йовано! дисплазг! сполучно! тканини за Брайтонгв-ськими та модифгкованими Мглковською — Дими-тровою г Каркашевою критергями;
— визначення ргвнгв вгльно! та зв'язано! фракцгй оксипролшу в плазмг кровг за методом Шараева;
— дослгдження ргвня екскрецг! оксипролгну в сечг за методом Е.О. Юрьево!, В.В. Длин у модифь кацп О.О. Добрик, С.Л. Няньковського, М.Ю. ^ь-юв;
— проведення молекулярно-генетичного досль дження АА та AG генотитв/алелгв полгморфного локусу rs605143 гена колагену COL4A1 та ТТ г ТС ге-нотитв/алелгв полгморфного локусу rs565470 гена колагену COL4A2 за допомогою методу полгмераз-
но! ланцюгово! реакцГ! та полiморфiзму довжин ре-стриктивних фрагмента.
Статистична обробка результатiв дослщжен-ня здшснювалась i3 використанням програми Microsoft Excel та прикладного пакета Statistica 5.0 for Windows. Для обробки результат1в, що потра-пляли пщ нормальний розподiл, використовувався статистичний метод i3 вираховуванням середньо! арифметично! (М), стандартного в1дхилення (SD). Розрахунки основних статистичних величин здш-снювались за загальноприйнятими формулами [29].
Результати
Розподгл обстежених дiтей за вiком та статтю по-даний у табл. 1.
Аналiз табличних даних вказуе на можливiсть коректного порiвняння результат1в дослщження д1-тей iз шелонефритом обох груп, оскiльки вони мало вiдрiзнялись як за вiком, так i за статтю (табл. 1).
З метою вивчення можливо! ролi недиферен-цшовано! дисплазГ! сполучно! тканини в переб1гу пiелонефриту проанал1зовано характер та частоту фенотипових прояв1в недиференцшовано! ДСТ в обстежених дiтей двох груп (табл. 2).
Визначення частоти фенотипових прояв1в НДСТ в обстежених дгтей вказуе на те, що в дгтей I групи в1рогщно частiше вiдмiчались фенотиповi ознаки недиференцшовано! дисплазГ! сполучно! тканини, чого не спостер1галось у дiтей II групи та ос16 групи контролю (табл. 2).
З метою уточнення наявносп недиференцшо-вано! дисплазГ! сполучно! тканини в дiтей, у тому числ1 i як причини бгльш тяжчого перебiгу тело-нефриту в дгтей i схильност1 до хрошзацИ процесу, а також 1з метою прогнозування частих рецидивiв телонефриту ус1м д1тям 1з пiелонефритом проведено визначення р1вшв вгльно! та зв'язано! фрак-цГ! оксипрол1ну в плазм! кров! та сеч! [25, 26] як показника пщвищеного метабол1зму колагену та порушення ф1брилогенезу i, вщповщно, загально-прийнятого маркера наявност1 дисплазГ! сполучно! тканини. Отриман1 даш пор1внювались 1з даними здорових дгтей контрольно! групи (табл. 3).
У практично всгх обстежених д1тей обох груп по-казники п1двищеного метабол1зму колагену були в1-рог1дно вищими в1д даних здорових д1тей (табл. 3). Проте в дгтей I групи пщвищеш показники вгльно!
Таблиця 1. Розподл обстежених дтей за вком та статтю
BiK Стать
Групи д^ей Кшьмсть, n 4-6 poKiB 7-12 poKiB 12-16 poKiB Хлопчики Дiвчатка
n % n % n % n % n %
1 — ХрПН 30 8 33,3* 12 40,0*' ** 10 33,3* 12 40,0* 18 60,0*
II — ГПН 30 11 36,7* 9 30,0* 10 33,3* 13 43,3* 17 56,6*
III — здоровi — контроль 42 14 33,3 16 38,1 12 28,57 24 57,14 18 42,86
Примтки: * — в'рог'щна р'зниця показника м'ж даними дтей 'з шелонефритом та здорових групи контролю, р < 0,01; ** — в 'рог'щна р'/зниця показника mïm двома групами дтей i3 шелонефритом, р < 0,01.
та зв'язано! фракцiй оксипролiну в плазмi кровi дiа-гностованi в бшьшо! кiлькостi дiтей (87,0 та 78,0 % вщповщно), якi за середньоарифметичними даними вiрогiдно вiдрiзнялись вiд даних дiтей II групи (12,0 та 16,0 % вщповщно), що свщчить про посилений обмiн колагену в дггей iз хронiчним пieлонефритом та частими його рецидивами.
З метою вивчення штенсивносп процесiв деградаций колагену в дiтей обох груп спостереження методом яюсно! реакцп (за ступенем помутнiння) було визначено рiвень оксипролiну в сечi як показника патолопчного метаболiзму колагену в результат по-рушення процесiв фiбрилогенезу. Результати екс-крецп оксипролiну з добовою сечею в дiтей iз те-лонефритом обох груп спостереження порiвняно з даними здорових дггей поданi в табл. 4.
Визначення рiвня екскреци оксипролiну в сечi дiтей iз пieлонефритом (табл. 4) свщчить про поси-лення розпаду й екскрецiю продуктiв обмiну кола-
гену в дитячому органiзмi в 97,0 % обстежених дiтей I групи, що значно перевищуе частоту видшення оксипролiну iз сечею в дггей II групи (10,0 %) та в оаб контрольно! групи (8,0 %), що вказуе на пору-шення катаболiзму сполучно! тканини в практично вах дiтей iз ХрПН iз рецидивуючим перебiгом.
З метою пошуку можливих генетичних маркерiв, асоцiйованих iз порушенням фiбрилогенезу в дггей, за допомогою методiв полiмеразноl ланцюгово! реакцп та полiморфiзму довжин рестракцiйних фраг-ментiв проводили молекулярно-генетичне досль дження АА та AG генотипiв/алелiв полiморфного локусу ге605143 гена колагену COL4A1 (табл. 5, 6).
Порiвняльний аналiз розподiлу генотитв АА та AG за полiморфним локусом rs605143 гена колагену гена COL4A1 у дiтей iз шелонефритом проводили з особами, вибраними методом випадково! вибiр-ки, що становили IV групу загальнопопуляцiйного контролю (ЗГПК).
Таблиця 2. Характер та частота фенотипових прояв'/в в обстежених дтей
Виявлеж фенотиповi прояви НДСТ Групи д^ей
1 — ХрПН, п = 30 II — ГПН, п = 30 III — здоровi — контроль, п = 42
п % п % п %
Ппермобтьнють суглобiв 16 53,0*, ** 2 6,67 2 4,76
Астешчна ттобудова 17 56,67*, ** 8 26,67* 7 16,67
Порушення зору 26 86,67*, ** 11 36,67* 3 7,14
Арахнодактилiя 1 0,33* ** - - - -
Деформа^я грудноТ кл^ки 13 43,33*, ** 3 10,0* 2 4,76
Плоскостопють 6 20,0* ** - - - -
Сколютична постава 16 53,33*, ** 4 13,33* 2 4,76
Схильнють до кровотеч 2 6,67*, ** - - - -
Пупкова кюта 4 13,33*, ** 1 3,33* - -
Примтки: * — вропдна р1зниця показника м1ж даними дтей ¡з шелонефритом та здорових групи контролю, р < 0,01; ** — в'ропдна р 'зниця показника м1ж двома групами дтей ¡з шелонефритом, р < 0,01.
Таблиця 3. Показники розпаду колагену в кров'1 дтей ¡з шелонефритом (М ± т)
Показники Групи д^ей
I — ХрПН, п = 30 II — ГПН, п = 30 III — здоровi — контроль, п = 42
М ± т q М ± т q М ± т q
Втьний оксипролш, мкмоль/л 47,14 ± 0,03*, ** 0,87*, ** 17,65 ± 0,01* 0,12* 12,64 ± 0,38 0,08
Зв'язаний оксипролЫ, мкмоль/л 40,08 ± 0,03* ** 0,78* ** 17,22 ±0,02* 0,16* 8,30 ± 0,29 0,06
Примтки: * — в'ропдна р '/зниця показника м1ж даними д1тей ¡з шелонефритом та здорових групи контролю, р < 0,01; ** — в'ропдна р '/зниця показника м1ж двома групами дтей ¡з шелонефритом, р < 0,01. Таблиця 4. Вмст оксипролну в сеч1 дтей ¡з шелонефритом (М ± т)
Показники Групи д^ей
I — ХрПН, п = 30 II — ГПН, п = 30 III — здоровi — контроль, п = 42
М ± т q М ± т q М ± т q
ОксипролЫ у сечi (+) 0,70 ± 0,02*, ** 0,97*, ** 0,13 ± 0,01*, ** 0,10** 0,06 ± 0,01 0,08
Примтки: * — в1рогщна р1зниця показника м1ж даними дтей ¡з п1елонефритом та здорових групи контролю, р < 0,01; ** — в'рог'щна р'/зниця показника м1ж двома групами дтей ¡з шелонефритом, р < 0,01.
Зареестровано вiрогiдно нижчу частоту генотипу AG у дiтей iз хрошчним перебiгом телонефри-ту порiвняно з результатами загальнопопуляцш-но! групи контролю (39,3 проти 66,7 % вщповщно, р < 0,025). Встановлена вiрогiдна вища частота «дикого» генотипу АА в дггей iз хрошчним телонеф-ритом iз частими рецидивами порiвняно з даними осiб ЗГПК (21,4 проти 4,8 % у IV ЗГПК, р < 0,05). Доведено, що наявнiсть у дитини генотипу АА поль морфного локусу rs605143 гена колагену COL4A1 у п'ять разiв збiльшуе ризик розвитку рецидивування хронiчного пiелонефриту (OR 5,105, 95% С1 0,12— 0,87) (табл. 5, 6).
З метою пошуку можливих генетичних марке-рiв, асоцiйованих iз порушенням фiбрилогенезу в дiтей, також проводили молекулярно-генетичне дослiдження ТТ та СТ генотипiв/алелiв полiморф-ного локусу ге565470 гена колагену COL4A2 за до-помогою методiв полiмеразноi ланцюгово! реакцп та полiморфiзму довжин рестракцшних фрагментiв (табл. 7, 8).
Зареестровано вiрогiдно нижчу частоту генотипу ТТ у дггей iз гострим перебiгом пiелонефриту по-рiвняно з результатами загальнопопуляцшно! групи
контролю (0,37 проти 21,4 % вщповщно, р < 0,05). Таким чином, доведено, що наявнють у дитини генотипу ТТ полiморфного локусу ге565470 гена колагену COL4A2 зменшуе ризик розвитку рецидивування телонефриту ДО 0,14, 95% С1 0,02-1,19) (табл. 8).
Обговорення
Висока частота проявiв недиференцшовано! дисплазп сполучно! тканини в дггей неодноразово продемонстрована даними ряду дослщжень [6, 17, 23]. Однак частота фенотипових проявiв у дггей iз нефрологiчною патологiею вивчалась в основному в дггей iз вродженими аномалiями розвитку сечо-вивщно! системи [4, 13, 14]. За даними лггератури, маркером лабораторного пщтвердження порушен-ня фiбрилогенезу та, вщповщно, недосконалого ко-лагенового обмiну е пщвищення рiвня оксипролiну в сироватщ кровi та сечi [24, 26].
За даними лггератури, в дггей референтно! групи рiвень вгльного та зв'язаного оксипроль ну в плазмi кровi дорiвнюе 12,20 ± 0,49 мкмоль/л i 8,60 ± 0,34 мкмоль/л вщповщно. Чим вищий показ-ник, тим бiльше посиленим вважаеться обмш колагену [30].
Таблиця 5. Анал'з розподлу генотитв за пол'морфним локусом к605143 гена COL4A1 серед дтей
iз хрошчним телонефритом
Генотипи ^605143 ХрПН, п = 30 ЗГПК, п = 42 X2 Р OR (С1)
п % HWE р = 0,32 п % HWE р = 0,007
GG 11 39,3 0,347 12 28,6 0,383 0,874 > 0,05 1,62 (0,59-4,45)
AG 11 39,3* 0,484 28 66,7* 0,472 5,105 < 0,025 0,32 (0,12-0,87)
АА 8 21,4* 0,169 2 4,8 0,145 4,61 < 0,05 5,45 (1,01-29,36)
Примтка: * — в'рог'щна р'зниця показника м'ж даними дтей '¡з телонефритом та здорових групи контролю, р < 0,01.
Таблиця 6. Аналiз розподлу генотитв за пол'1морфним локусом к605143 гена COL4A1 серед д^тей
iз гострим телонефритом
Генотипи ^605143 ХрПН, п = 30 ЗГПК, п = 42 X2 Р OR (С1)
п % HWE р = 0,32 п % HWE р = 0,007
GG 14 53,8* 0,563 12 28,6* 0,383 4,344 < 0,05 2,92 (1,05-8,10)
AG 11 42,3* 0,375 28 66,7* 0,472 3,896 < 0,05 0,37 (0,13-1,01)
АА 1 0,38* 0,063 2 4,8* 0,145 0,032 > 0,05 0,80 (0,07-9,29)
Примтки: * — в'рог'щна р'зниця показника м'ж даними д^тей '¡з телонефритом та здорових групи контролю, р < 0,01.
Таблиця 7. Аналiз розподлу генотитв за пол'1морфним локусом к565470 гена COL4A2 серед д^тей
iз хрошчним телонефритом
Генотипи ^565470 ХрПН, п = 30 ЗГПК, п = 42 X2 Р OR (С1)
п % HWE р = 0,46 п % HWE р = 0,03
ТТ 7 23,3 0,267 9 21,4 0,300 0,037 > 0,05 1,12 (0,36-3,43)
СТ 17 56,7* 0,499 28 66,7* 0,495 0,747 > 0,05 0,65 (0,25-1,72)
СС 6 20* 0,234 5 11,9* 0,205 0,886 > 0,05 1,85 (0,51-6,74)
Примтка: * — в'рог'щна р'зниця показника м 'ж даними дтей /з телонефритом та здорових групи контролю, р < 0,01.
За нашими даними, практично у вах обстеже-них дiтей обох груп показники пiдвищеного мета-болiзму колагену були вiрогiдно вищими вiд даних здорових дггей. Проте в дггей iз ХрПН пiдвищенi показники вгльно! та зв'язано! фракцiй оксипроль ну в плазмi кровi дiагностованi в бгльшо! кiлькостi дiтей (87,0 та 78,0 % вщповщно), н1ж у дггей iз ГПН (12,0 та 16,0 % вщповщно), що за середньоарифме-тичними даними вiрогiдно вiдрiзнялись вiд даних дiтей iз ГПН, що свщчить про посилений обмш колагену в дiтей iз хронiчним пiелонефритом та час-тими його рецидивами. Щ данi певною мiрою збь гаються з даними, отриманими Т.А. Кригановою та В.В. Длшом [31], щодо змiни функщонального стану нирок залежно вiд ступеня вираженост дис-плазп сполучно! тканини в дггей iз пiелонефритом. За !х даними, раннiй дебют телонефриту вiдмiчав-ся в дiтей iз важким ступенем дисплазп сполучно! тканини, а фгльтрацшна здатнiсть нирок при легкому та середньому ступеш ДСТ залишалась збере-женою, тодi як !"! зниження вiдмiчалось при тяжких вадах розвитку, поеднаних iз мiхурово-сечовiдним рефлюксом [31].
Якiсна реакщя на виявлення оксипролiну в сечi дае можливiсть ранньо! дiагностики порушень об-мiну колагену [25, 26], що може застосовуватись як скриншг-тест у пащенпв iз пiелонефритом. За результатами нашого дослiдження, позитивнi результати вiдмiчались у 97,0 % обстежених дггей iз ХрПН, що значно перевищувало частоту видь лення оксипролшу з сечею в дiтей iз гострим те-лонефритом (10,0 %) та в оиб контрольно! групи (8,0 %), що вказуе на порушення катаболiзму сполучно! тканини в практично вах дiтей iз ХрПН iз рецидивуючим перебiгом. У дослщженш Г.О. Железно! [32] отримаш подiбнi данi, зокрема най-бiльш виражена оксипролiнемiя й оксипролiнурiя були вiдмiченi при змiшаному нетриманш сечi та спостерiгались при ургентному i стресовому не-триманнi сечi в жiнок iз дисплазiею сполучно! тканини, що свщчить про збгльшення швидкостi розпаду колагену в органiзмi жiнок за наявнос-тi ДСТ, проте в дггей таю дослщження автори не проводили.
Закордонними та вгтчизняними дослщженнями доведено, що значна кгльюсть соматичних захворю-вань характеризуеться полiморфiзмом, при цьому
виявляються сугтевi популяцшш, етнiчнi, расовi ва-рiацГ!, пов'язаш з iсторичними традицiями, вщмш-ностями в харчуванш, географiчним середовищем життед1яльносп, епiдемiями iнфекцiйних захворю-вань, особливостями забруднення довкiлля тощо [21, 22]. Щ рiзноманiтнi фактори ризику розгляда-ються як епiгенетичнi фактори впливу на оргашзм людини.
З метою пошуку можливих генетичних марке-рiв, асоцшованих iз порушенням фiбрилогенезу в дггей, за допомогою методiв полiмеразно! ланцюго-во! реакцп та полiморфiзму довжин рестракцшних фрагментiв було проведене молекулярно-генетич-не тестування локусiв ТТ та СТ полiморфного ло-кусу ге 565470 гена COL4A2 та локуав AA та AG по-лiморфного локусу rs605143 гена колагену COL4A1 [27, 28].
Показано, що наявшсть у дитини генотипу АА полiморфного локусу ^605143 гена колагену COL4A1 у п'ять разiв збгльшуе ризик хронiзацГ! т-елонефриту з частими рецидивами (OR 5,105; 95% С1 0,12—0,87). Доведено, що наявшсть у дитини генотипу ТТ полiморфного локусу ^565470 гена колагену COL4A2 зменшуе ризик рецидивування тело-нефриту, а отже, i його хрошзащю (OR 0,14; 95% С1 0,02—1,19). У доступнш авторам лiтературi аналогiч-них досл!джень не зустрiлось.
Отже, проаналiзувавши результати клiнiко-па-раклiнiчного обстеження дггей iз рiзними варiанта-ми переб^ пiелонефриту, можна зробити висно-вок, що недиференцшована ДСТ вiдiграе важливу роль у процесi хронiзацГ! телонефриту в дггей, а дгти з проявами НДСТ мають важчий переби захво-рювання з частими рецидивами.
Проведене дослщження вказуе на суттеву роль недиференцшовано! дисплазГ! сполучно! тканини як причини бгльш важкого перебiгу пiелонефриту в дiтей i схильностi до хронiзацl! процесу та про-вокуе частi рецидиви телонефриту в дггей. Отже, наявшсть ознак НДСТ у дитини з телонефритом е прогностично неблагополучною щодо хрошзацп патолопчного процесу, що змушуе задуматись над необхвдшстю призначення метаболiчно! терапп, що здатна покращити бiоенергетичнi процеси в спо-лучнiй тканинi, при перших етзодах виникнення пiелонефриту в дггей за наявносп в них клшко-ла-бораторних проявiв НДСТ.
Таблиця 8. Анал'з розподлу генотип'/в за пол1морфним локусом к565470 гена COL4A2 серед дтей
Iз гострим телонефритом
Генотипи ^565470 ХрПН, п = 30 ЗГПК, п = 42 X2 р OR (С1)
п % HWE р = 0,0007 п % HWE р = 0,03
ТТ 1 0,37* 0,198 9 21,4* 0,300 4,167 < 0,05 0,14 (0,02-1,19)
СТ 22 81,5* 0,494 28 66,7* 0,495 1,808 > 0,05 2,20 (0,69-7,04)
СС 4 14,8 0,309 5 11,9 0,205 0,123 > 0,05 1,29 (0,31-5,29)
Примтка: * — в1рогщна р1зниця показника мж даними дтей ¡з телонефритом та здорових групи контролю, р < 0,01.
Висновки
1. У дiтей з хрошчним телонефритом з части-ми рецидивами достовiрно частше, н1ж в дггей з гострим пiелонефритом, вiдмiчались фенотипо-Bi ознаки недиференцшовано! дисплазп сполуч-но! тканини, такi як ппермобшьшсть суглобiв (у 53,0 % дггей проти 6,67 %), астенiчна тглобудо-ва (56,67 проти 26,67 %), порушення зору (86,67 проти 36,67 %), деформацiя грудно! клГтки (43,33 проти 10,0 %), сколютична постава (53,33 проти 13,33 %). Арахнодактилiя та схильшсть до крово-теч вiдмiчались лише у дiтей з хрошчним перебь гом пiелонефриту (0,33 та 6,67 % вщповщно).
2. У дггей ¡з хрошчним телонефритом ¡з час-тими рецидивами встановлено пщвищення по-казниюв вгльно! (87,0% обстежених) та зв'язано! фракцш оксипролшу (78,0% оаб) в плазмГ кро-вГ (47,14 ± 0,03 мкмоль/л та 40,08 ± 0,03 мкмоль/л вщповщно), що за середньоарифметичними даними вГрогщно вщрГзнялось вщ даних дггей ¡з гострим телонефритом (17,65 ± 0,01 мкмоль/л та 17,22 ± 0,02 мкмоль/л), серед яких щ фракцИ оксипролшу були пщвищет тгльки у 12,0 та 16,0 % обстежених вщповщно, що свщчить про посилений обмш колагену у дгтей ¡з хротчним телонефритом.
3. Визначення рГвня оксипролшу в сечГ в дггей ¡з хротчним телонефритом ¡з частими рецидивами свщчить про посилення розпаду й екскрецго продукта обмшу колагену в дитячому оргашзмГ в 97,0 % обстежених, яке значно перевищувало рГвень видь лення оксипролшу ¡з сечею в дггей ¡з гострим пере-бГгом телонефриту (10,0 %), що вказуе на виражене порушення катаболГзму колагену в дггей, схильних до хрошзацИ та рецидивування телонефриту.
4. Зареестровано вГрогщно нижчу частоту генотипу AG у дггей ¡з хрошчним перебГгом телонефриту порГвняно з результатами загальнопопуляцш-но! групи контролю (39,3 проти 66,7 % вщповщно, p < 0,025). Встановлена вГрогщна вища частота «дикого» генотипу АА в оаб загальнопопуляцшно! контрольно! групи порГвняно з даними дггей ¡з ре-цидивуючим перебГгом хронГчного телонефриту (21,4 проти 4,76 % у III - ЗГПК, p < 0,05). Наявнють у дитини генотипу АА полГморфного локусу rs605143 гена колагену COL4A1 у п'ять разГв збгль-шуе ризик хрошзацИ телонефриту (OR 5,105; 95% CI 0,12-0,87).
5. Наявнють у дитини генотипу ТТ полГморфно-го локусу rs565470 гена колагену COL4A2 зменшуе ризик розвитку хрошчного телонефриту (OR 0,14; 95% CI 0,02-1,19).
6. З метою прогнозування в дгтей генетично де-термшовано! схильностГ до хрошзацИ та рецидивування телонефриту рекомендуеться проведення молекулярно-генетичного тестування генотитв AG та AA полГморфного локусу rs605143 гена COL4A1 та ТТ полГморфного локусу rs565470 гена колагену COL4A2 як шформативних маркерГв, асоцшованих ¡з дисплазГею сполучно! тканини.
Бiоетика. Пщ час проведення дослщження були до-тримаш б1оетичн1 норми, пац1енти (батьки, откуни) пщписали добровтьно 1нформовану згоду про проведення дослщження й обробку персональних даних.
Конфлiкт 1нтерес1в. Автори заявляють про вщсут-н1сть будь-якого конфлжту 1нтерес1в при п1дготовц1 даног публжацп.
Рецензенти: проф. Беш Л.В., проф. Гнатейко О.З.
References
1. Lavrenchuk OV. Aktualna diagnostyka, faktory pro-gresuvannja ta likuvannja pijelonefrytu u ditej. Diss. dokt. med. nauk [Current diagnostics, factors of progression and treatment of pyelonephritis in children. Dr. med. sci. diss.]. Kyiv: Poligraf pljus; 2015. 37p. (in Ukrainian).
2. Ministry of Health of Ukraine. Order № 627 dated November 3, 2008. On the approval of the protocol for the treatment of children with urinary tract infections and tubulointersti-tial nephritis. Available from: http://old.moz.gov.ua/ua/portal/ dn_20081103_627.html. Accessed: November 3, 2008. (in Ukrainian).
3. Pyantkovsky A. Analysis of the frequency of connective tissue dysplasia. Family medicine.2016;(67):149-154. (in Ukrainian).
4. Frolova TV, Ohapkina OV, Sorokolat YuV, Koliushko KG. Risk of origins on the fibrillogenesis disorders in children at population. Experimental and clinical medicine. 2013;(58):131-135. (in Ukrainian).
5. Kovalchuk TA. Genetic aspects of heritable disorders of connective tissue of the heart in children. Achievements of clinical and experimental medicine. 2014;(2):81-86. (in Ukrainian).
6. Solejko OV, Rykalo NA, Osypenko IP, Solejko LP. Syndrom nedyferencijovanoi' dysplazii' spoluchnoi' tkanyny: vid koncepcii'patogenezu do strategii' likuvannja: navchal'nyj posi-bnyk [Syndrome of undifferentiated connective tissue dysplasia: from the concept of pathogenesis to the strategy of treatment: a textbook]. Vinnitsa: Nova Knyga; 2014. 166p. (in Ukrainian).
7. Nazarenko LG. Connective tissue dysplasia: role in human pathology and gestational period problems (a review). Zhino-chyj likar'. 2010;(1):42-48. (in Ukrainian).
8. Albitsky VYu, Vinyarskaya IV. Possibilities of using the criteria for quality of life to assess children's health status. Rossi-iskii Pediatricheskii Zhurnal. 2007;(5):54-56. (in Russian).
9. Makarchuk OM, Rymarchuk OM, Drogomyreckyj LV. Undifferentiated connective tissue dysplasia as a factor of likely gestational complications. Obsterics. Gynecology. Genetics. 2015;(2);18-19. (in Ukrainian).
10. Zaremba EH, Rak NR.. The manifestations of undif-ferentiated connective tissue dysplasia on the part of the cardiovascular system in patients with arterial hypertension. Acta medica Leopoliensia. 2015;21(2);14-18. (in Ukrainian).
11. Kazimirko VK, Ivanitskaya LM, Dubkova AG, et al. Diagnostic difficultis in undifferentiated connective tissue dysplasia in rheumalogists clinical practice. Ukrainian journal of rheumatology. 2013;(53):96-100. (in Ukrainian).
12. Tymochko-Voloshyn R, Mukhin V. On the problem of connective tissue dysplasia in children: means of physical reha-
bilitation. Physical activity health and sport. 2014;(15):46-53. (in Ukrainian).
13. Povshedna TJu, Shevchuk DV, Kornijchuk NM. The role of timely treatment of congenital malformations of the urinary system in preventing chronic renal insufficiency in children. Biological research. Collection of scientific works. Zhitomir: Ruta; 2015. 423-429pp. (in Ukrainian).
14. Lukyanenko NS, Kens KA, Petritsa NA. Evaluating the diagnostic value of the tissue hypoxia, membrane destruction and undifferentiated connective tissue dysplasia markers in young children with vesicouretheral reflux. Zdorov e rebenka. 2016;(74):86-92. doi: 10.22141/2224-0551.6.74.2016.82138. (in Ukrainian).
15. Maydannik VG, Kovalchuk IV. Modern aspects of pyelonephritis in children. International Journal of Pediatrics, Obstetrics and Gynecology. 2016;9(3):17-40. (in Russian).
16. Ivanov DD, Korzh OM. Nefrologija v praktyci sime-jnogo likarja: navchal'no-metodychnyj posibnyk [Nefrology in the practice of a family doctor: teaching aid]. Donetsk: Publisher Zaslavsky OYu; 2014. 464p.( in Ukrainian).
17. Sinitska VO, Pavlyshyn GA, Chubata OB. Metabolic therapy in the complex treatment of connective tissue dysplasia syndrome. Mystectvo likuvannja. 2008;(54):89-90. (in Ukrainian).
18. Podol's'kyj VV. Female reproductive health is the most important problem of our time. Zhinoche zdorovja. 2003;(13):100-102. (in Ukrainian).
19. Baranov VS. Genetic foundations of predisposition to some common multifactorial diseases. Medical Genetics. 2004;3(3):102-112. doi: 10.18370/2309-4117.2015.22.58-61. (in Russian).
20. Tempfer CB, Simoni M, Destenaves B, Fauser BC. Functional genetic polymorphisms and female reproductive disorders: part II--endometriosis. Hum Reprod Update. 2009 Jan-Feb;15(1):97-118. doi: 10.1093/humupd/dmn040.
21. Nebert DV. Polymorphisms in drug-metabolizing enzymes: what is their clinical relevance and why do they exist?Am J Hum Genet. 1997Feb;60(2):265-71.
22. Baranov VS, editor. Genetic passport as the basis of individual and predictive medicine. SPb: Publishing House H-L; 2009. 528 p. (in Russian).
23. Beighton P, de Paepe A, Danks D, et al. International Nosology of Heritable Disorders of Connective Tissue, Berlin, 1986. Am J Med Genet. 1988 Mar;29(3):581-94. doi: 10.1002/ ajmg.1320290316.
24. Sharaev PN, Pishkov VN, Solov'eva NI, et al. Method of determination of bound and free hydroxyproline in blood serum. Laboratornoe delo. 1987;(5):330-332. (in Russian).
25. Iur'eva EA, Dlin VV. Diagnosticheskii spravochnik nefrologa [Diagnostic guide for nephrologist]. Moscow: Overley; 2002. 95p. (in Russian).
26. Nyan'kovskyi SL, Dobrik OO, Iskiv MYu. Metabolic therapy and its role in the complex treatment of connective tissue dysplasia in Pediatric Nephrology. Sovremennaya pediatriya. 2016;(73):131-136. doi10.15574/SP.2016.73.131. (in Ukrainian).
27. Adi D, Xie X, Xiang Y, et al. Polymorphisms of COL4A1 gene are associated with arterial pulse wave velocity in healthy Han Chinese and Uygur subjects. Int J Clin Exp Med. 2015 Feb 15;8(2):2693-701.
28. Adi D, Xie X, Ma YT, et al. Association of COL4A1 genetic polymorphisms with coronary artery disease in Uygur population in Xinjiang, China. Lipids Health Dis. 2013 Oct 25;12:153. doi: 10.1186/1476-511X-12-153.
29. Borovikov V. Statistica: iskusstvo analiza dannyh na kompjutere [Statistica. The art of data analysis on a computer]. SPb: Piter; 2001. 656p. (in Russian).
30. Kadurina TI, Gorbunova VN. Displaziia soedinitelnoi tkani: rukovodstvo dlia vrachei [Connective tissue dysplasia: a guide for doctors]. SPb: Elbi; 2009. 702p. (in Russian).
31. Kryganova TA, Dlin VV. The rate of urinary tract abnormalities and the functional state of kidneys in relation to the degree of connective tissue dysplasia in children. Rossiyskiy Vestnik Perinatologii i Pediatrii. 2016;61(3):81-86. (in Russian).
32. Zhelezna GO. Biochemical features of collagen exchange in the treatment of urinary incontinence in women. Mediko-sotsia'nyeproblemysem'i. 2012;(3-4):68-74. (in Ukrainian).
OTpuMaHO 15.03.2018 OTpuMaHO y BunpaBneHOMy Burnagi 10.06.2018 ■
Лукьяненко Н.С.1-2, Иськив М.Ю.1, Кенс К.А.2, МакухГ.В.1
1ГУ «Институт наследственной патологии НАМН Украины», г. Львов, Украина
2Львовский национальный медицинский университет им. Данила Галицкого, г. Львов, Украина
Дисплазия соединительной ткани как провоцирующий фактор тяжести пиелонефрита у детей
Резюме. Актуальность. В последние десятилетия все большее внимание привлекает патология различных органов и систем человека, ассоциированная с дисплазией соединительной ткани (ДСТ), из-за частого формирования на ее фоне патологии различных систем организма, в частности со стороны почек. Цель исследования — выяснение роли недифференцированной дисплазии соединительной ткани (НДСТ) в тяжести течения пиелонефрита (ПН) у детей и поиск возможных молекулярно-генетических маркеров, ассоциированных с нарушением фибриллогенеза у детей с различными вариантами течения ПН. Материалы и методы. Обследовано 60 детей с ПН. По результатам катамнестического наблюдения они были разделены на 2 группы: I — 30 детей с хроническим пиелонефритом
(ХрПН), в катамнезе которых диагностировались 3 эпизода рецидива ПН и более в течение 2 лет, II — 30 детей с ПН, у которых в течение 2 лет не отмечалось рецидивов ПН. Контрольную группу составили 42 здоровых ребенка. Детям проводилось рутинное обследование, устанавливались клинико-лабораторные маркеры нарушения фибриллогенеза (фенотипические признаки ДСТ, содержание оксипролина (Оп) в плазме крови и моче) и мо-лекулярно-генетическое тестирование локусов ТТ и СТ полиморфного локуса rs565470 гена COL4A2 и локусов AA и AG полиморфного локуса rs605143 гена коллагена COL4A1. Результаты. У детей с ХрПН достоверно чаще отмечались фенотипические признаки недифференцированной дисплазии соединительной ткани по сравнению с
данными детей с острым ПН (ОПН). Практически у всех обследованных с ХрПН были достоверно повышенные показатели свободной и связанной фракций Оп в плазме крови (47,14 ± 0,03 мкмоль/л и 40,08 ± 0,03 мкмоль/л соответственно), достоверно отличаясь от данных детей с ОПН (17,65 ± 0,01 мкмоль/л и 17,22 ± 0,02 мкмоль/л), среди которых эти показатели были повышены только у 12,0 и 16,0 % детей соответственно. У 97,0 % детей с ХрПН определялся повышенный уровень Оп в моче, что превышало частоту его выделения с мочой у детей с ОПН (10 %). Установлена достоверная высокая частота «дикого» генотипа АА — ге605143 гена коллагена СОЬ4А1 у детей с ХрПн сравнению с данными лиц общепопуляционной контрольной группы (21,4 против 4,8 %, р < 0,05). Расчеты показали, что носительство этого генотипа в пять раз увеличивает риск развития ХрПН (OR 5,105, 95% С1 0,12—
0,87), а наличие у ребенка генотипа ТТ полиморфного ло-куса ге565470 гена коллагена СОЬ4А2 уменьшает риск развития рецидивирования ПН ДО 0,14, 95% С1 0,02—1,19). Выводы. Наличие НДСТ у ребенка играет важную роль при хронизации пиелонефрита, поэтому наличие признаков НДСТ является прогностически неблагополучным. С целью прогнозирования генетически детерминированной склонности к хронизации ПН рекомендуется проведение молекулярно-генетического тестирования генотипов АА и AG полиморфного локуса ге605143 гена коллагена СОЬ4А1 и генотипов ТТ и ТС полиморфного локуса ге565470 гена коллагена СОЬ4А2.
Ключевые слова: дети; дисплазия соединительной ткани; нарушение фибриллогенеза; клинико-лабораторные и молекулярно-генетические маркеры дисплазии; оксипро-лин; коллаген; пиелонефрит
N.S. Lukyanenko12, M.Yu. Iskiv1, K.A. Kens2, H.V. Makuch1
1State Institution "Institute of Hereditary Pathology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine", Lviv, Ukraine
2Danylo Halytskyi Lviv National Medical University, Lviv, Ukraine
Connective tissue dysplasia as a trig< Abstract. Background. In recent decades, more and more attention of practitioners is attracted to the role of pathology of various organs and systems of the human body associated with connective tissue dysplasia, which leads to chronicity and relapse of the pathological process in the kidneys. The purpose of the research: to clarify the role of undifferentiated connective tissue disease in the severity of pyelonephritis in children and to search for possible molecular genetic markers associated with violations of fibrillogenesis in children with different clinical course of pyelonephritis. Materials and methods. There were examined 60 children with pyelonephritis aged 3—18 years. According to the results of follow-up, they were divided in 2 groups: I — 30 patients with chronic pyelonephritis, whose follow-up was characterized by 3 and more pyelonephritis relapses during 2 years, II — 30 children with pyelonephritis, who didn't have relapses within 2 years. The control group consisted of 42 somatically healthy children of the same age. All children underwent the routine comprehensive clinical and laboratory examination, clinical and laboratory markers of fibrillogenesis disorders were evaluated. There was conducted the molecular and genetic investigation of polymorphic loci rs605143 of collagen gene COL4A1 and rs565470 of collagen gene COL4A2. Results. In children with chronic pyelonephritis, phenotypic signs of undifferentiated connective tissue dys-plasia were significantly more common as compared to that of children, who had only one episode of pyelonephritis a year. Virtually in all examined children with chronic pyelonephritis, the values of free and bound fractions of hydroxyproline in the blood plasma were significantly increased (47.14 ± 0.03 ^mol/l and 40.08 ± 0.03 ^mol/l, respectively) indicating an increased collagen exchange, and differed reliably from those in patients with acute pyelonephritis (17.65 ± 0.01 ^mol/l and
r of pyelonephritis severity in children
17.22 ± 0.02 ^mol/l), whose hydroxyproline fractions were elevated only by 12.0 and 16.0 %, respectively. In 97.0 % of children with chronic pyelonephritis, elevated levels of urinary hy-droxyproline were detected indicating an increase in the breakdown and excretion of collagen metabolism products, which significantly exceeds the rate of excretion of hydroxyproline in patients with acute pyelonephritis (10 %). The frequency of the wild AA genotype rs605143 of the COL4A1 collagen gene in children with recurrent chronic pyelonephritis was found to be higher than that of control group (21.4 vs. 4.8 %, p < 0.05). The presence in a child of AA genotype of the polymorphic rs605143 locus of the COL4A1 collagen gene five times increases the risk of chronic pyelonephritis recurrence (odds ratio (OR) 5.105, 95% confidence interval (CI) 0.12—0.87). On the contrary, as our studies have shown, the presence of TT genotype of the polymorphic locus rs565470 of the COL4A2 collagen gene reduces the risk of pyelonephritis recurrence (OR 0.14, 95% CI 0.02—1.19). Conclusions. The presence of undifferentiated connective tissue dysplasia in a child plays an important role in the course of chronic pyelonephritis. In order to predict genetically determined propensity to pyelonephritis relapse, it is recommended to carry out a molecular genetic testing of AA and AG genotypes of the polymorphic locus rs605143 of COL4A1 collagen gene, and TT and TS the genotypes of the rs565470 polymorphic locus of the COL4A2 collagen gene. Keywords: children; connective tissue dysplasia; violations of fibrillogenesis; clinical laboratory and molecular genetic markers of dysplasia; hydroxyproline; collagen; pyelonephritis
