CC BY
64
УДК338.242.4.001.8 Доц. М.€. Горожанкта, д-р екон. наук -
Донецький НУ економки i торгiвлi т. Михаила Туган-Барановського
ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО: СУЧАСНА МОДЕЛЬ 1НТЕГРАЩ1 1НТЕРЕС1В
Наведено концептуальш засади створення шституту державно-приватного партнерства на пiдставi узгодження суперечливих iнтересiв державного i недержавного секторiв нащонально! економжи. Показано свiтовий та вiтчизняний досвщ ефектив-но! взаемоди економiчних агента з метою консолщаци суспiльства та стшкого роз-витку господарства.
Ключовг слова: трансформацшна економiка, державний сектор, економiчнi функци держави, приватний сектор, державно-приватне партнерство, концепщя, модель, механiзм, мошторинг, мiжнароднi та нацiональнi стандарти.
Постановка проблеми. Пошук нащонально! ще! консолщаци суспшь-ства з метою досягнення прогресу й процвгтання укра!нсько! нацп ведеться впродовж ушх роюв незалежносп Укра!ни. Багато перешкод виникало на цьому юторичному шляху, тому 1 сьогодш ми не отримали бажаного результату. На нашу думку, концептуальною основою яюсних змш може стати стратепя сталого розвитку економжи, розроблена й прийнята у вигляд1 дов-гостроково! програми сполучення шновацшних зусиль усх господарюючих суб'екпв незалежно в1д !хнього майнового та статутного позищювання в сус-тльствь
Нацюнальна стратепя сталого розвитку повинна вщповщати свгговим стандартам, яю були зафжсоваш в низщ м1жнародних докуменлв, розробле-них оргашзащями ООН [1-3]. Програмш положення стратеги стосуються широкого спектра економ1чних, сощальних 1 еколопчних проблем, припускають обговорення, узгодження й можливе сшвробггаицтво як усередиш кра!ни, так 1 м1ж кра!нами свггу у цариш методологи об'еднання штерешв людей щодо розподшу й використання обмежених ресурив сучасно! економжи. Для досягнення стану сталого розвитку як суспшьства загалом, так 1 його найважли-в1шо! складово! - економжи, велике значення мае гармошзащя вщносин м1ж економ1чними агентами, узгодження !хшх штерешв.
Методика досл1джень. Мета роботи. Отже, виходячи з цього, акту-альшсть науково! проблеми 1 мету дослщження визначають необхвдшстю з'ясування теоретико-методолопчних засад мехашзму взаемоди державного 1 приватного сектор1в економжи, обгрунтування засоб1в актив1заци рушшних сил сощально-економ1чного розвитку кра!ни.
Результати досл1дження. М1с1я державно-приватного партнерства полягае у взаемовипдному ствробггаицтв! влади й б1знесу, досягненш еко-ном1чних штерешв сторонами на догов1рнш основ^ Учасниками догов1рного процесу виступають органи влади й територ1альних громад вих р1вшв, з одного боку, 1 тдприемщ (юридичш й ф1зичш особи) як приватш партнери, з шшого. Приватних учасниюв партнерства вибирають уповноваженим державою органом на конкурснш основи
У контекст науково! теми малодослщженим моментом залишаеться розгляд суперечливо! природи взаемоди економ1чних агенлв та розвитку
зв'язюв мiж ними. Тому цiлком 3aKOHOMipHO, що питання формування та удосконалення господарських форм i методiв економiчно! взаемоди перебу-вають у центрi дослщницьких iнтересiв вiдомих науковцiв i практиюв.
Вирiшення проблеми партнерства в умовах розвинено! ринково1 еко-номiки висвгтлено у працях переважно зарубiжних учених: Г. Ецковща, М. Джеррарда, Л. Шаршгера, В. Варнавського, М. Дерябшо!. Серед вгтчизня-них дослщниюв, як враховують особливостi трансформацшно! економжи, варто назвати насамперед О. Головшова, С. Дщювську, П. Захарченка, А. Сосновського, О. Гавриша, С. Ушацького.
Разом з тим досить велика кшьюсть теоретичних i методологiчних пи-тань в межах ще! складно! проблеми ще залишаються до кiнця не виршени-ми, дискусiйними та потребують проведення подальших дослiджень. Так, наприклад, на сьогоднi не iснуе загальновизнано! сутност природи "держав-но-приватне партнерство". Автори бшьше уваги придiляють аргументаци ви-бору сфер сшвробгтництва, прюритепв кра!ни щодо реалiзацil окремих про-екпв, формам юридичного оформлення проекпв, визначенню методiв розпо-дiлу ризику, вiдповiдальностi та результатiв мiж партнерами.
Зацитуемо найбшьш типовi визначення термша, на який ми натрапили в процес аналiзу науково! лiтератури - це:
• "сшвробпництво державного та приватного сектс^в у реалiзацil проекта розбудови державно! та комунально! шфраструктури, що традицшно знахо-диться у сферi компетенци державного сектору" [4, с. 19];
• "юридично оформлена на певний термiн взаемовипдна сшвпраця органiв i органiзацiй державно! влади (державних структур) та суб'ектiв приватного тдприемництва вдаосно об'екпв, що знаходяться у сферi безпосереднього державного (суспшьного) штересу та контролю. Таке партнерство передба-чае розподiл ризику та результат^ мiж партнерами з метою найбшьш ефек-тивно! реалiзацil проектш, що мають важливе державне i суспiльне значення" [5, с. 23];
• "стратепчний, iнституцiональний i оргашзацшний альянс мiж державою та бiзнесом... у широкому спектрi сфер дiяльностi: вiд базових галузей промис-ловост та НДДКР до забезпечення суспшьних послуг" [6, с. 13].
Бшьш узагальнено трактуе сутнiсть поняття М. Дерябша. Автор вщок-ремлюе партнерство у "самостшну економiчну категорiю" [7, с. 64], наголо-шуе на його контрактнш основi та вщповщнш домовленостi сторiн. Подшя-ючи авторський тдхщ, можна розглядати сутнiсть цього партнерства як систему економiчних вщносин мiж державним i приватним секторами у виглядi формально! угоди про взаемш обов'язки та вигоди сторш.
Крiм того, у свгтовш практицi для позначення поняття партнерства державного i приватного секторiв переважно використовують термш "public - private-partnership (PPP)", тобто "публiчно-приватне партнерство". У вгт-чизняному варiантi застосовують "державне-приватне партнерство". Виникае питання: чи вiдрiзняються цi явища, що мають зазначеш назви? Так, вiдрiзня-ються, а саме: термш "public" вщдзеркалюе - вщкритють, прозорiсть, тдкон-трольнють дiй держави з боку суспшьства, тому що насамперед йдеться про суспшьний iнтерес. I це дуже iстотно для захiдного суспiльства. У вгтчизня-
нiй теорп й практищ, як завжди, переважае закрита ментальшсть, що прита-манна учасникам партнерства.
У свт напрацьовано значний теоретичний доробок щодо використан-ня приватно-державного партнерства i кожна з численних концепцш надае певну модель вирiшення проблеми оптимiзацп взаемоди економiчних агентiв та узгодження 1хшх суперечливих iнтересiв. Перед укра1нською наукою пос-тае завдання адаптацп положень й рекомендацш рiзних концепцiй до особли-вих умов трансформацшно1 економжи.
У Донецькому НУ економiки i торгiвлi iм. Михайла Туган-Барановсь-кого виконано науково-дослщну роботу, яка передбачае обгрунтування й конкретизацiю принципiв, структури й елеменлв побудови механiзму державно-приватного партнерства, визначае його функцп i форми реалiзацil. Ви-ршення дослiдницьких завдань дае змогу розглядати iнститут державно-приватного партнерства як необхщний i потенцiйний ресурс досягнення сталого розвитку нащонально1 економiки. У ходi дослiдження виявлено тенденцп, визначено закономiрностi й особливостi процесiв формування й вiдтворення взаемоди мiж економiчними агентами ново1 генерацп.
Зв'язки, що становлять структуру ствпращ секторiв нацюнально! еко-номiки, е багатоплановi. Найважливший аспект цього партнерства пов'яза-ний з перерозподшом правосил власностi (тобто повноважень власника), що вщбуваеться мiж державою i суб'ектами приватного катталу. Звичайно, ролi мiж державою i приватним бiзнесом чiтко розмежованi i про те, як вiдомо, створена вщповщна неокласична теорiя. Держава дiе в просторi одних повноважень, приватний сектор - шших. Партнерство поеднуе цi простори та тран-сформуе функцп окремих суб'ектiв, бо дтоть вони тепер вже за шшими принципами i нормами. Партнерство, як нова шституцшна форма, перетворюе структуру дiяльностi державного сектору, але не виводиться повнiстю за його межг За умов збереження у державнш власностi важливих нацюнальних об'ектiв держава дае змогу передавати тшьки частину сво1х повноважень власника приватному сектору й робить це не за традицшними адмшстратив-ними методами.
Партнерство утворюеться та працюе за новою економiчною моделлю. У рамках партнерства держава делегуе бiзнесу серед основних: право на уп-равлiння, право на контроль, право на дохщ. С i бiльш конкретнi права: на спорудження, експлуатащю та утримання об'екпв. Мiж тим, у вщносинах партнерства держава залишае за собою ключову роль. Отже, виникае нерiв-нiсть прав мiж партнерами: держава i приватний сектор, дiйсно, е партнерами в досягненш загальних цшей, але через iстотнi вiдмiнностi сво1х нових фун-кцiй, залишаються суб'ектами рiзного масштабу: держава одночасно зали-шаеться i суб'ектом влади, i суб'ектом господарювання, а приватний партнер - тшьки його учасником [8, с. 49].
Методолопчний тдхщ до категорп партнерства дае змогу пояснити принципову рiзницю мiж мехашзмами державно-приватного партнерства i приватизацп, з одного боку, та його вщмшшсть вщ звичайного укладання контрактiв щодо надання послуг державi, з шшого. Стосовно першого порiв-
няння, то партнерство варто трактувати як вщмшний вщ приватизацшних програм метод, а школи, особливо коли ресурси останшх вичерпано, повно-цiнну 1хню замшу. Таке партнерство дае змогу державi зберiгати за собою та ре^зувати контроль за наданням суспiльних благ у сощально значимих сферах економжи. При цьому право власност зберiгаеться за державою.
У частит укладання контрактiв треба розрiзняти угоди, за якими бiз-нес надае державi супутнi 11 дiяльностi послуги, вiд послуг суспiльству зага-лом. На партнерство покладаються бiльш значимi зобов'язання - вирiшувати вагомi сощальш проблеми. Це завдання, як держава i приватний сектор, пра-цюючи окремо один вiд одного, реалiзувати не зможуть. Тому, на наш розсуд, саме шститут державно-приватного партнерства в змозi забезпечити виконан-ня значущих нацiональних проектiв на довгостроковш контрактнiй основi.
Далi, за лопкою вибраного авторського методологiчного пiдходу, варто зупинитися на алгортм дш партнерiв, цiлях та причинах започаткування державно-приватного партнерства як у свгговш, так i у вiтчизнянiй практищ. Треба зазначити, що в ще! частинi вони достатньо схожi, мають загальнi ри-си. Застосування моделi державно-приватного партнерства обумовлено об'ективною необхщшстю розширення меж економiчноl дiяльностi держави щодо надання населенню суспiльних благ в умовах скорочення обсягу бюджетного фшансування проектiв соцiального характеру.
Головна причина тако! щлеспрямованосп дш держави - це зростання складностi та чисельностi фiскальних проблем, що не дае змоги органам влади традицшним iнструментальним шляхом забезпечити задоволення попиту населення на сощальш послуги. Збшьшення дохщно! частини бюджету за ра-хунок зростання обсяпв податкiв або розширення бази оподатковування мае об'ективш межi. Останнiм часом таке обмеження демонструе незворотний характер, бюджетний дефщит закрiпився як норма державних фшаншв, позба-вивши нацiональнi уряди фiнансових ресурсiв для виконання сво!х сощаль-но-економiчних зобов'язань.
За ощнками фахiвцiв, проекти державно-приватного партнерства та його рiзновиди реалiзуються бiльше нiж у 100 кра!нах свiту. Пiонером рефор-мування управлшня соцiальною взаемодiею стала Захiдна Свропа й, зокрема, Велика Британiя. Починаючи з 90-х рокiв, у цш кра!ш було розроблено й ре-алiзовано бiльше нiж 600 проекпв (PPP - Public Private Partnership), фшансування яких досягло 15 % загального обсягу каштальних швестицш державного сектору. Переважно швестором виступив нацiональний бiзнес, який роздь лив ризики сво!х вкладень iз державною скарбницею. У цiй кра!ш договiрнi вiдносини щодо об'еднання ресуршв, сощально! вiдповiдальностi й розподiлу доходу регламентоваш законодавчими актами, якi вiдомi пiд назвою "приватна фшансова iнiцiатива" (PFI - Private Finance Initiative). Активними посль довниками ново! господарсько! практики стали уряди 1рландп, Голландп, 1та-лil, Францп, Имеччина, а також Австралп, Канади, США, яю створили вщпо-вiднi центри розвитку PPP [9, с. 27].
Закордонний менеджмент дотримуеться принципiв публiчно-приват-ного партнерства переважно в галузях iнфраструктурного сектору економiки,
а це: транспорт, охорона здоров'я, освиа, оборона, житлово-комунальне гос-подарство, будiвництво дорщ i суспiльних споруд. Так, тшьки у Велиюй Бри-танп, яка за обсягами проекпв перевищуе вс iншi регiони Свропи до 1,5 раза, усередиш 1990-х за ощнками 11 казначейства, бюджет проекпв досягав 5 млрд фунлв стерлiнгiв, а протягом 2001-2008 рр. становив вже суму у 61 млрд фунлв стерлшпв [9, с. 29, 32].
Наведет приклади, яю не е поодинокими для свиу, наочно показу-ють, що наша держава тшьки починае використовувати цю модель управлш-ня. Аналiз практики упровадження державно-приватного партнерства в Укра-!ш дае змогу констатувати, що у нас партнерство набуло безсистемного характеру, сфера застосування контракпв партнерства е досить вузькою (переважно це: енергетика, телекомушкацп, водопостачання та водовщведення, портовi термшали). Усього юльюсть проектiв за 1992-2007 рр. становила бшьше двох десяткiв [10, с. 235].
Подолання економiчного вщставання нашо1 кра1ни вiд провiдних держав свпу багато в чому досягаеться шляхом створення вiдповiдного законо-давства, визнання й дотримання агентами шститущональних норм i правил цивЫзованого економiчного поводження учасникiв партнерства. Побудова дточого iнституцiонального механiзму дае змогу забезпечити встановлення й тдтримку сталого економiчного порядку. Своею чергою, економiчний порядок - це повнощнне iнституцiональне середовище, у якому економiчнi агенти симетрично iнформованi про умови обмшу правами на об'ект, володтть дос-товiрною iнформацiею про параметри предмета обмшу, про взятi партнерами зобов'язання щодо виконання контракту. 1накше кажучи, економiчний порядок базуеться на виконанш як формальних, так i неформальних правил.
Але сьогодення доводить, що державно-приватне партнерство в нашш кра!ш все ж таки мае як правовий, так i економiчний досвiд реально1 госпо-дарсько! взаемоди держави i бiзнесу. Мова може йти про поширену практику державних закутвель товарiв, робiт i послуг, концесiйнi угоди, спiльне тд-приемництво. Така спiвпраця набула вщповщно! оцiнки фахiвцiв i, на жаль, не завжди позитивно!. Однак новi шституцюнальш та органiзацiйнi засади завдяки цьому активно напрацьовуються.
Будь-яке економiчне спiвробiтництво стане успiшним тшьки в тому випадку, якщо воно буде базуватися на единих принципах, яю подшяють усi учасники партнерства, а саме: рiвнiсть сторiн перед законом; заборона дис-кримшаци учасниюв пiд час реалiзацil ними прав власностц узгодження ште-ресiв учасниюв з метою досягнення взаемно! вигоди; незмшшсть цшьового призначення об'екта партнерства протягом дп строку договору; установлення прав i обов'язкiв сторiн на договiрнiй основi; виключення будь-яко! можли-востi змiни статусу державно! форми власност [11, с. 3].
Сьогодш в Укра!ш Закон встановлюе розподш прав мiж суб'ектами власностi у таких оргашзацшно-правових формах: контракт, оренда, лiзинг, концесiя, угода про розподш продукцп, спiльнi пiдприемства. Економiчне уп-равлiння взаемодiею економiчних агентiв за умов дотримання засад концеп-
туального тдходу передбачае певний компромiс як шлях до комерцшного успiху. Партнерство таку потенцiйну можливiсть надае, але припускае за обов'язкове грамотне правове та шститущональне поводження усiх його учасниюв.
Висновки. Отже, для ефективного розвитку нацюнально1 моделi державно-приватного партнерства потрiбно застосувати:
• створення системи шституцш для забезпечення проектiв партнерства та по-силення контролю з боку громадянського суспiльства в особi незалежних ек-спертав, неурядових, некомерцшних суспiльних оргашзацш;
• монiторинг виконання проектiв на всiх етапах та ршнях на пiдставi розроб-лення вiдповiдних стандартiв оцiнки 1х ефективносп, зниження ризикiв та за-поб^ання 1м;
• пiдвищення ступеня довiри з боку iнвестора шляхом реального захисту прав власностi економiчних суб'ектш та створення реальних умов щодо зростання !хшх доходiв.
Запропонованi вдосконалення е необхщними у процесi подальшого розроблення механiзму реалiзацil державно-приватного партнерства, досль дження досвiду використання вггчизняно1 моделi та вирiшення тих проблем, як перешкоджають досягненню сталого розвитку нацюнально1 економiки.
Л1тература
1. Програма дай: "Порядок денний на ХХ1 столiття" ("Agenda 21"). - К. : Вид-во "1нтел-сфера", 2000. - 360 с.
2. Human Development Report (2005 b). Technical Note 1. The Human Development Index, United Nations Development Programme. - New York. - Pp. 241. [Electronic resource]. - Mode of access http://www.hdr.undp.org/reports/global/2005/.
3. United Nations Educational, scientific and Cultural Organisation, UNESCO (2002) What is sustainable development?: UNESCO. [Electronic resource]. - Mode of access http://www.por-tal.unesco.org/frev.phpURL.
4. Дщгавська С. Партнерство державного та приватного сектс^в: тенденцп та зарубiж-ний досвщ / С. Дщювська // Вiсник Кт'вського нацюнального торговельно-екож^чного уш-верситету. - К. : Вид-во КНТЕУ. - 2004. - № 3. - С. 18-32.
5. Мшешн С. Концептуальш засади розвитку механiзмiв державно-приватного партнерства в люоресурснш сферi / С. Мшешн, Г. Мшешна // Економют : наук. журнал. - 2010. -№ 12. - С. 23-26.
6. Варнавский В.Г. Партнерство государства и частого сектора: формы, проекты, риски / В.Г. Варнавский; Рос. акад. наук, Ин-т мир. экономики и междунар. отношений. - М. : Изд-во "Наука", 2005. - 315 с.
7. Дерябина М. Государственно-частное партнерство: теория и практика / М. Дерябина // Вопросы экономики : теорет. и научно-практ. журнал. - 2008. - № 8. - С. 61-77.
8. Головiнов О.М. Державно-приватне партнерство в шновацшнш сферi / О.М. Голов^ нов // Вюник екож^чно1 науки Украши : наук. журнал. - 2010. - № 1 (17). - С. 47-51.
9. Проекти в Ti^i шфраструктури: партнерство державного та приватного сектс^в : шдручник / Ки1в. нац. ун-т буд-ва i архи\; П.В. Захарченко та ш. - К. : СПД Павленко, 2009. -256 с.
10. Проданова Л.В. Екож^чне зростання й економiчний розвиток: забезпечення ста-лога екож^чно1 системи : монографiя / Л.В. Проданова. - Донецьк : Вид-во ТОВ "Схщний Вид. дам", 2011. - 400 с.
11. Про державно-приватне партнерство: закон Украши вщ 1 лип. 2010 р., № 2404-VI // Законодавство Украши / Верховна Рада Украши. - Електрон. текст. даш. - К., 2010. [Елек-тронний ресурс]. - Доступний з http://www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=2404-17.
Горожанкина М.Е. Государственно-частное партнерство: современная модель интеграции интересов
Приведены концептуальные основы создания института государственно-частного партнерства на основании согласования противоречивых интересов государственного и частного секторов национальной экономики. Показан мировой и отечественный опыт эффективного взаимодействия экономических агентов с целью консолидации общества и устойчивого развития хозяйства.
Ключевые слова: трансформационная экономика, государственный сектор, экономические функции государства, частный сектор, государственно-частное партнерство, концепция, модель, механизм, мониторинг, международные и национальные стандарты.
Gorozhankina M.Ye. State private partnership: modern model of integration of interests
In the article the conceptual bases of creation the institute of state private partnership are resulted on the basis of concordance the contradictory interests of state and private sectors of national economy. World and domestic experience of effective co-operation the economic agents with the purpose of consolidation the society and sustainable development of economy is shown.
Keywords: transformation economy, state sector, economic functions of the state, private sector, state-private partnership, conception, model, mechanism, monitoring, international and national standards.
УДК 502.33:630 Проф. €.В. Мiшенiн1, д-р екон. наук; ст. викл. ГА. Мшенша2, канд. екон. наук; ст. викл. 1.€. Ярова1, канд. екон. наук
КОНЦЕПТУАЛЬНО-МЕТОДОЛОПЧШ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ПВДПРИеМНИЦТВА У Л1СОВОМУ ГОСПОДАРСТВ1 НА ЕКОЛОГО-ЕКОНОМ1ЧНИХ ЗАСАДАХ
Розкрито сутшсно-змютовну основу розвитку шдприемництва на еколого-еко-номiчних засадах, обгрунтовано його видовi форми: еколопчно opieHTOBaHe, еколо-пчне, екосистемне через розкриття функцш, яга характеризуюсь його як вид дiяль-ност та особливий тип господарсько!' поведшки. Дослщжено оргашзацшно-еконо-MÎ4m засади створення умов формування та розвитку люогосподарського шдприемництва еколопчного спрямування.
Ключовг слова: люове господарство, еколопзащя, еколопчно орiентоване тд-приемництво, еколопчне шдприемництво, екосистемне шдприемництво, еколого-економiчнi засади.
Вступ та постановка проблеми. В умовах ринково1 л1берал1зацп при-родогосподарювання та люового господарства одну з провщних ролей у про-цесах досягнення сталого люоресурсного розвитку об'ективно потр1бно нада-вати саме тдприемництву як потужному, мобшьному та активному елементу ринкових перетворень в ушх сферах сустльного господарювання. За умови наявност цивтзованих та ефективних шституцюнально-регулятивних меха-шзм1в люокористування суб'екти шдприемництва шляхом реал1зацп приват -них шщатив могли б бшьш ефектившше залучати л1сов1 ресурси та 1х влас-тивост (еколопчш, сощальш, культурш i тлн.) до системи товарно-грошових
1 Сумський нацiональний аграрний yHÏBepcHTeT;
2 Сумський державний yнiвеpснтет
