Научная статья на тему 'ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИЙ КОНТРАКТ: ОСОБЛИВОСТІ УКЛАДАННЯ'

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИЙ КОНТРАКТ: ОСОБЛИВОСТІ УКЛАДАННЯ Текст научной статьи по специальности «Право»

CC BY
181
29
Читать
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Журнал
The Scientific Heritage
Область наук
Ключевые слова
ГОСПОДАРСЬКА ДіЯЛЬНіСТЬ / ЗОВНіШНЬОЕКОНОМіЧНА ДіЯЛЬНіСТЬ / ЗОВНіШНЬОЕКОНОМіЧНИЙ КОНТРАКТ / УМОВИ ЗОВНіШНЬОЕКОНОМіЧНОГО КОНТРАКТУ / СПіР ЗА ЗОВНіШНЬОЕКОНОМіЧНИМ ДОГОВОРОМ (КОНТРАКТОМ)

Аннотация научной статьи по праву, автор научной работы — Остапенко Ю.

У статті доведено, що стосовно зовнішньоекономічного контракту на сьогодні існує багато спірних питань і колізій. Виходячи з цього, спираючись на приписи міжнародного й українського законодавства, обґрунтовано, що істотними умовами ЗЕД є: товар, його кількість, вартість і якість; місце і строк поставки; відповідальність сторін; порядок вирішення спорів. Отже, при укладанні ЗЕД сторони обов’язково мають їх погодити. Констатовано, що роль міжнародних комерційних угод як регуляторів зовнішньоекономічних відносин суттєво зростає, відповідно, підвищується й значення їх стандартизації.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
Предварительный просмотр
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

FOREIGN ECONOMIC CONTRACT: FEATURES OF CONCLUSION

The article proves that there are many controversial issues and conflicts in relation to the foreign economic contract today. Proceeding from this, based on the prescriptions of international and Ukrainian legislation, it is substantiated that the essential conditions of foreign trade are: goods, their quantity, value and quality; place and term of delivery; responsibilities of the parties; dispute resolution procedure. Therefore, the parties must agree on them when entering into a contract of employment. It was established that the role of international commercial agreements as regulators of foreign economic relations is growing significantly, accordingly, the value of their standardization is also increasing.

Текст научной работы на тему «ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИЙ КОНТРАКТ: ОСОБЛИВОСТІ УКЛАДАННЯ»

ЗОВШШНЬОЕКОНОМШНИЙ КОНТРАКТ: ОСОБЛИВОСТ1 УКЛАДАННЯ

Остапенко Ю.

д.ю.н., доцент, асистент кафедри господарського права, Нацюнальний юридичний унгверситет 1мет Ярослава Мудрого

FOREIGN ECONOMIC CONTRACT: FEATURES OF CONCLUSION

Ostapenko Iu.

Doctor of Law, Associate Professor, assistant of the Department of Economic Law,

Yaroslav the Wise National Law University ORCID: 0000-0001-5950-2927 DOI: 10.5281/zenodo.7513825

Анотащя

У статп доведено, що стосовно 30BHrnHb0eK0H0Mi4H0ro контракту на сьогодш icHye багато стрних питань i колiзiй. Виходячи з цього, спираючись на приписи мiжнародного й украшського законодавства, обгрунтовано, що icтотними умовами ЗЕД e: товар, його кiлькicть, вартicть i як1сть; мicце i строк поставки; вщповвдальшсть cторiн; порядок вирiшення cпорiв. Отже, при yкладаннi ЗЕД сторони обов'язково мають 1х погодити. Констатовано, що роль м1жнародних комерцшних угод як регулятор1в зовнiшньоекономiчних ввд-носин суттево зростае, вщповщно, щдвишуеться й значення 1х стандартизацп.

Abstract

The article proves that there are many controversial issues and conflicts in relation to the foreign economic contract today. Proceeding from this, based on the prescriptions of international and Ukrainian legislation, it is substantiated that the essential conditions of foreign trade are: goods, their quantity, value and quality; place and term of delivery; responsibilities of the parties; dispute resolution procedure. Therefore, the parties must agree on them when entering into a contract of employment. It was established that the role of international commercial agreements as regulators of foreign economic relations is growing significantly, accordingly, the value of their standardization is also increasing.

Ключовi слова: господарська дiяльнicть, зовнiшньоекономiчна дiяльнicть, зовнiшньоекономiчний контракт, умови зовнiшньоекономiчного контракту, сшр за зовнiшньоекономiчним договором (контрактом).

Keywords: economic activity, foreign economic activity, foreign economic contract, conditions of a foreign economic contract, dispute under a foreign economic agreement (contract).

На сучасному етап в економiчному жит Укра-ши одним iз найпомттших явищ е бурхливий розви-ток зовшшньоекономчно1' дiяльностi. Так, за роки Не-залежностi для укра1нсько1' економши стала нормою торгiвля з Китаем, США, крашами £С, а отже, процес iнтеграцii у свiтове господарство, правовий вимiр чле-нiв СОТ - реали сьогодення. Виходячи з цього, стае зрозумло, що зовшшня торгiвля для Украiни набувае стратепчного значення. Отже, нинi, як тколи, гостро стогть питання формування у крш'т стiйкоi, вiдкритоi до зовтшнього свиу господарсько! системи, И оргат-чного включення в систему глобального розподшу працi, оскiльки без цього не можливi модернiзацiя економiки, залучення масштабних iноземних швести-цiй, впровадження новiтнiх технологiй [1]. Як ввдомо, у вiдповiдному правовому процесi центральне мiсце вiдводиться зовнiшньоторговельним контрактам [2].

Пояснюеться це тим, що складання зовшшньо-економiчного контракту - важливша складова зов-нiшньоекономiчноi операцii, адже саме в ньому фь ксуються умови зовнiшньоекономiчноi операцп, права й обов'язки сторiн, !х вiдповiдальнiсть у разi невиконання умов договору. К^м того, у контрактi можна передбачити ймовiрнi ризики i шляхи !х мь нiмiзацii [3].

Незважаючи на те, що зовнiшньоекономiчний контракт, як i сама зовнiшньоекономiчна дiяль-шсть, мають усталенi форми, на сьогодш щодо них iснуе багато колiзiй i спiрних питань. Вiдтак, юридичний аналiз сутi i змюту поняття «зовшшньоеко-номiчний контракт» е досить актуальним.

Спираючись на те, що на сучасному еташ еко-номiчних перетворень в Украш, яш охоплюють i сферу зовнiшньоекономiчноi дiяльностi, И правове забезпечення постiйно розвиваеться i удосконалю-еться вiдповiдно та з урахуванням мiжнародних ви-мог i стандартiв. Саме тому унормування взаемо-вiдносин вiтчизняних та шоземних суб'ектiв госпо-дарювання були у цен^ уваги таких науковцiв, як Т. Беседша, О. В. Григор'ев, М. О. Германюк, О. В. Джафарова, В. Н. Дмитриев, А. И. Завгородняя, В. В.Козик, П. С. Лютжов, А. А. Мережко, Л. А. Пан-кова та ш. Розрахунки i контроль при проведенш зовнiшньоекономiчноi дiяльностi стали предметом вивчення Л. Винокуровой А. В. Джаваги. Способи вирiшення спорiв дослiджували С. Задорожна, А. В. Полищук, А. О. Полищук, О. И. Платонов та ш.

Незважаючи на це, досить багато питань не були висвплеш комплексно i грунтовно. Крiм того, залишилися прогалинi й певш колiзii, зо ускладнюе зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть, уповiльнюе И.

Приступаючи до висвгтлення питання, переду-ам треба з'ясувати, що являе собою зовшшньоеко-номiчний договiр (контракт), тобто розiбратися iз змютовним наповненням даного поняття. Зверне-мося до нормативно! бази. Ввдповщно до ст. 1 Закону Укра!ни «Про зовнiшньоекономiчну д!яль-нють» (дат - Закон) зовнiшньоекономiчний дого-вiр (контракт) - це домовленiсть двох або б!льше суб'ектiв зовшшньоеконом!чно! дiяльностi та !х iноземних контрагентiв, за якою встановлюються, змiнюються або припиняються !х взаемнi права й обов'язки при проведенш зовшшньоеконом!чно! дiяльностi.

Зпдно з ч. 2 ст. 6 Закону вш укладаеться суб'ектом зовшшньоекономчно! дальносп (дал1 - ЗЕД) або його представником у простш писъмовш або електроннш формi, якщо шше не передбачено м1жнародним договором Украни чи законом. Проте вш у разi експорту послуг (крш транспортних) може укладатися шляхом прийняття публчно! пропозицп про угоду (оферти) або обмiну електронними повщомленнями, або в шший спосiб, зокрема, виставленням рахунку (iнвойсу), у тому числ1 в електронному вигляд1, за надат послуги. Додамо, що повноваження представника можуть ви-пливати з доручення (довiреностi), установчих документов, договорiв та шших пдстав, як1 не суперечать цьому Закону. Кр1м того, да, вчиненi в!д iменi шозем-ного суб'екта зовшшньоекономчно! дiяльностi суб'ектом ЗЕД Украни, належним чином на це упов-новаженим, вважаються дями самого iноземного суб'екта ЗЕД.

У контексп наведено вбачаеться за дощльне щдкреслити, що вiдповiдно до мiжнародних конве-нцiй (договорiв, угод), у тому числ1 за участю Украши, вказана квалiфiкацiйна ознака репрезенто-вана як критерiй рiзного мюцезнаходження комер-цiйних пiдприемств сторiн. Так, для застосування Вщенсько! конвенци «Про договори м1жнародно! кушвльпродажу товар!в» (1980) потрiбно, щоб ко-мерцiйнi шдприемства контрагентiв знаходилися на територи рiзних кран. I хоча у самш Конвенци змiст термiна «комерцшне щдприемство» не розк-риваеться, анал1з И окремих положень, коментарi до не! дають пiдстави стверджувати, що йдеться не про щдприемство як суб'ект правоввдносин, а про «постшне мюце дiлових стосунк1в (ведення госпо-дарсько! дiяльностi)».

Однак зауважимо, що положення м1жнародних договорiв, конвенцiй, прийнятих з метою впорядку-вання мiжнародного комерцшного обороту, не по-ширюються на кутвлю-продаж товарiв для амей-ного або домашнього використання чи на iншi угоди, укладенi задля досягнення особистих цiлей, не пов'язаних iз провадженням господарсько! д!я-льностi. Наведене дозволяе виокремити ще одну ю-тотну ознаку зовнiшньоекономiчного договору -його господарську мету [4].

У контексп наведеного вбачаеться за необ-хвдне додати, що iснуюча в Укра'ш процедура ор-гашзацп та вчинення зовшшньоторговельних опе-рацiй застарша i потребуе оновлення, бо регламен-туеться актами, як1 не враховують змш, що вiдбулися. Саме через вказане виникають кол1зп i

прогалини, а для укра!нських учасник1в ЗЕД це ма-тиме негативнi наслвдки, бо вони стримують пода-льший розвиток бiзнесу, навiть можуть призвести до фiнансових втрат [5].

Вище уже наголошувалося, що зовшшньоеко-номiчний договiр (контракт) може укладатися шляхом прийняття пубтчно! пропозицп про угоду (оферти). Щоправда, у законодавста Укра!ни не наведено визначення поняття «мiжнародна комерцiйна угода (контракт)». Однак, як вщомо, сторони зовш-шньоекономiчного контракту перебувають пiд юрисдикщею i на територи рiзних держав, товар пе-ретинае митнi кордони, а платеж! здшснюються в шоземнш валютi через уповноважений банк (за ви-нятком товарообмiнних угод).

Зупинимося на цьому детальшше. Почнемо з перетину митного кордону при перевезенш (транс-портуваннi) товару. Так, у ч. 8 ст. 257 Митного кодексу Украши зазначено, що митне оформлення то-варiв, транспортних засобiв комерцшного призна-чення здшснюеться митними органами на пiдставi митно! деклараци, до яко! (залежно ввд митних формальностей, встановлених цим Кодексом для мит-них режимiв, i заявлено! мети перемiщення) декларантом вносяться ввдомосп про декларанта, упов-новажену особу, яка склала декларацш, ввдправника, одержувача, перевiзника товарiв i сторони зовнiшньоекономiчного договору (контракту) або шшого документа, що використовуеться в м1ж-народнiй практицi замють договору (контракту). Отже, згаданою статтею описана процедура декла-рування.

Однак, як уже наголошувалося, при експорт послуг (кр1м транспортних) ЗЕД може укладатися шляхом виставлення рахунку (швойсу). Зпдно з листом НБУ ввд 29.09.2005 р. № 13-134 / 4580-9703 таю фо-рми документа, як «швойс» (рахунок-фактура), лист-розпорядження та ш., що застосовуються в м1жнароднш практицi, можуть вважатися договором у раз!, якщо будуть належним чином оформ-ленi, мютитимуть достатню iнформацiю про сторони, м1ж якими повинш здiйснюватися розраху-нки, умови ! вимоги, зпдно з якими встановлюються зобов'язання, а також прийняття стороною пропозицп ! вчинення певних дш ввдпо-ввдно до наявного документа.

1з вищевикладеного випливае, що ЗЕД може мати вигляд: 1) класичного письмового ЗЕД-контракту; 2) ЗЕД-контракту в електроннш форм!; 3) у вигляд! рахунку-фактури (швойсу), якщо вш мютитиме шформацш про сторони, умови поставки, вимог до виконання зобов'язань сторонами, а також при акцепт! (прийнятп) шшою стороною пропозицп ! вчиненш дш щодо и виконання [6].

Додамо, що зпдно з вищезгаданим листом НБУ акцепт договору ввдбуваеться в момент отри-мання особою, яка направила пропозицш укласти догов!р, ввдповщ про прийняття ще! пропозицп або вчинення дш ввдповвдно до вказаних у пропозицп умов договору. 1накше кажучи, якщо ми говоримо про ЗЕД-контракти у вигляд! швойсу, то до нього мають додаватися: комерцшна пропозищя прода-вця з уама умовами поставки (можливе посилання

на загальш умови продажв); лист покупця про згоду з умовами поставки з проханням виставити швойс на продаж i оплату (якщо за умовами домо-вленостi оплата буде тсля поставки (в разi iмпорту) або поставка ранiше нiж оплата (у разi експорту) [7]. У контекст наведеного варто звернути увагу на один нюанс: у випадках, коли до iнвойсу окремо до-даеться супровiдний лист покупця про згоду на придбання на встановлених умовах, украшсьш ми-тники часто просять проставити на ньому шдпис i печатку покупця, оскiльки це, на !х думку, е б№ш надiйним пiдтвердженням акцепту на укладення договору.

Зауважимо, що укладення контракту в описанш формi (iнвойс + супровщш документи) добре доти, доки справа не дйшла до суперечки i вiдповiдальностi, адже в такому випадку сторони керуватимуться загаль-ними нормами права краши, за яким складено контракт i проводитиметься судовий розгляд. Це не завжди до-зволяе належним чином себе захистити i довести свою правоту.

Виходячи зi сказаного, вбачаеться за доцшьне детальнiше зупинитися на вимогах до зовншньо-економiчного контракту у класичному виглядi.

Якщо договiр на поставку товарiв укладаеться (звюно, за умов передбачення) зпдно з приписами матерiального права Украши, то необхiдно буде ке-руватися: Цив№ним кодексом Украши (нормами, в яких закршлеш загальнi положення про угоди, тобто гл. 16, i присвяченими договорам, а саме гл. 52, 53); Господарським кодексом Укра1ни (йдеться про гл. 20, в якш зафiксованi загальнi положення щодо госпдоговорiв, гл. 30, де вщобрадеш особли-востi окремих господарських договорiв); Законом Украши «Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть»; колiзiйними нормами Закону Украши «Про мiжна-родне приватне право»; Конвенщею ООН 1980 р. «Про договори мiжнародноi кушвльпродажу това-рiв».

У раз^ коли договiр на поставку товарiв буде передбачений матерiальним правом шшо! краши, необхiдно керуватися: приписами такого матерiа-льного права; Конвенщею ООН 1980 р. «Про договори мiжнародноi кушвльпродажу товарiв» (за умов И ратифжацп сторонами договору або на-дання правом договору кра1ни, яка ратифiкувала цю Конвенцш).

Додамо, що в питаннi оформлення зовшшньо-економiчних контрактiв на сьогодшшнш день перевага надаеться Конвенцп ООН 1980 р. «Про договори мiжнародноi кушвльпродажу товарiв» [8]. Щдтвердженням вказаного е ст. 9 Конституци Украши, згiдно з якою, якщо ЗЕД укладаеться на ос-новi права Украши, то згадана Конвенцiя як мiжна-родний акт мае таке саме значення, як i закони Украши, а в деяких випадках (наприклад, вiдповiдно до п. 2 ст. 10 Цив№ного кодексу Украши (далi -ЦК Украши), в якш закладено примат мiжнарод-ного права над нормами ЦК Украши, ст. 3 ЗУ «Про мiжнародне приватне право», окремих статей ГК Украши) вона мае прюритет над украшськими законами.

Нагадаемо, що Конвенцш ООН 1980 р. ратифко-вана Указом Президц Верховно!' Ради УРСР «Про при-еднання Украшсько1' Радянсько1' Сощалстично1' Респу-блiки до Конвенцц ООН про договори мiжнародноi ку-твльпродажу товарiв» i вступила в силу в УкраМ з 01.02.1991 року. Щоправда, вона Конвенцiя була рати-фiкована iз застереженням: якщо стороною угоди е ук-рашське комерцiйне щдприемство ^д автора - ФОП), то договiр кутвлъпродажу повинен мати обов'язкову письмову форму щодо вах аспектiв його виникнення, змiни i припинення. У контекст обрано1' теми для нас становлять iнтерес ст. 14 i 19, за якими ктотними умовами ЗЕД е: товар, його кшьюсть, варпсть i якiсть; мi-сце i строк поставки; вiдповiдальнiсть сторш; порядок вирiшення спорiв. Отже, iз сказаного випливае, що при укладанш ЗЕД сторони обов'язково мають погодити перерахованi вище умови.

Вбачаеться за доцшьне окремо розглянути товар, його кшьюсть, яюсть i варткть.

Передуам вкажемо, що згадана Конвеншя не застосовуеться при продажу: а) товарiв, придбаних: 1) для особистого, амейного або домашнього вико-ристання, крiм випадкiв, коли продавець у будь-який час до або в момент укладення договору не знав i не м^ знати, що товари придбаш для такого використання; 2) з аукцiону; а також (3) конфюко-ваних у порядку виконавчого провадження чи ш-шим чином вiдповiдно до закону; б) фондових па-перiв, акцш, забезпечувальних паперiв, оборотних документiв i грошей; в) суден водного i повiтряного транспорту, а також суден на повгтрянш подушцi; г) електроенергп. Крiм того, положення згадано1' Конвенцiя не застосовуються до договорiв, в яких зафжсовано, що зобов'язання сторони, що постав-ляе товари, полягають переважно у виконаннi ро-боти або наданш iнших послуг. Так, продавець зпдно зi ст. 35 документа повинен поставити товар, який за шльшстю, якiстю й описом вщповвдае ви-могам договору i який затарований або упакований так, як це потрiбно за договором. Незважаючи на те, що неведене е одшею з додаткових вимог, бажано це вiдобразити в контракта

Виходячи з вказаного, можна зробити висно-вок, що товар не задовольняе вимоги договору, якщо вш: не може (тобто не придатний) використо-вуватися в звичайних (заявлених) чи тих, про яш продавцю прямо або побiчно було поввдомлено пiд час укладання договору, шлях; не мае якостей товару, представленого продавцем покупцевi як зра-зок чи модель; не затарований чи не упакований у звиклий для таких товарiв споаб, а за ввдсутносп такого - у споаб, який е належним для збереження i захисту даного товару.

Проте, якщо покупець не поввдомляе продавця про невiдповiднiсть товару в розумний строк, тобто в такий, упродовж якого вона була або мала бути виявлена ним (за загальним правилом у даному ви-падку маеться на уваз^ що це мусить бути зроблено не шзшше, нiж протягом двох рошв iз дати факти-чно! передачi товару покупцевi), вiн не може поси-латися на це.

Перейдемо до мюця i строку поставки. Пере-дуам наголосимо, що, якщо продавець не зо-бов'язаний поставити товар в якесь певне мюце, то вщповвдно до ст. 31 Конвенцп його зобов'язання стосовно поставки полягають у: 1) здач! товару пер-шому перев!зников! для передач! покупцев!, якщо догов!р кушвльпродажу передбачае перевезення товару; 2) наданш товару в розпорядження покупця в певному мющ, якщо товар, який мае бути взятий з визначених запаав або виготовлений чи зробле-ний, ! сторони в момент укладення договору знали про те, що товар знаходиться або мае бути виготов-лений чи вироблений у певному мющ; 3) наданш товару в розпорядження покупця в мющ, де в момент укладення договору знаходилося комерцшне щдприемство продавця, - в шших випадках.

У той же час варто нагадати, що датою поставки товару за ст. 33 Конвенцп е або зазначена в договор! дата (штервал дат), або розумний строк тсля укладення договору, якщо дата поставки не встано-влена. Звюно, для того, щоб не використовувати пе-рерахован вище конвенцшш умови поставки, ба-жано в договор! вказувати конкретш умови поставки зпдно з правилами 1нкотермс. Вщмшною особливютю Конвенцп, так само як, до реч!, ! правил 1нкотермс, е те, що вона не регламентуе перехщ права власносп на товар.

Не менш важливим е те, що покупець повинен оглянути товар або забезпечити його огляд у такий короткий строк, який практично можливий за да-них обставин. Якщо договором передбачаеться перевезення товару, огляд може бути вщкладений до прибуття товару в мюце його призначення.

Вбачаеться за дощльне акцентувати на тому, що у раз! укладання контракту зпдно з правом Ук-ра!ни, рекомендуеться в ньому фшсувати окрем! особливосп приймання за к1льк1стю ! якютю згвдно з 1нструкщею про порядок приймання продукцп ви-робничо-техшчного призначення ! товар!в народного споживання за к1льк1стю в!д 15.06.1965 р. № П-6 й 1нструкщею про порядок приймання продукцп виробничо-техшчного призначення ! товар!в народного споживання за якютю вщ 25.04.1966 р. № П-7.

Розглянувши товар, його шлькють, як1сть ! ва-ртють, а також мюце ! строк поставки, перейдемо до його оплати. Як ввдомо, покупець у раз!, якщо договором не встановлений конкретний строк оплати товар!в, повинен це зробити при передач! товару постачальником (тсля його огляду) або вах товаросупровщних докуменпв (особливо це актуально, коли догов!р передбачае перевезення товару).

Наступним кроком буде з'ясування особливостей вiдповiдалъностi сторт. Так, у випадку порушення зо-бов'язань продавцем покупець може: а) дати додатко-вий час на !х усунення; б) вимагати замши товару (якщо товар не вщповщае умовам договору); в) знизити варпсть товару (навгть якщо оплата товару вже здшс-нена) пропорцшно невщповщносп товару заявленому; г) заявити про роз!рвання договору за частиною товару (якщо товари мають супта дефекти або е тдстави вва-жати, що неяюсний товар буде поставлятися й надал1);

д) заявити про po3ipBaHra договору в ц1лому (у pa3i ic-тотного порушення договору, непостачання товару (неусунення недолшв) у межах додаткового строку; е) вимагати вщшкодування збитюв (реальний збиток, включаючи упущену вигоду).

Якщо ж зобов'язання порушив покупець, продавець у змозг а) дати додатковий час на !х усунення; 2) заявити про pозipвaння договору за частиною товару (якщо е впевненють, що покупець порушить умови договору по цш i/або шших поставлених парпях товару); 3) заявити про pозip-вання договору в paзi icтотного порушення договору, несплати товару в межах додаткового строку; 4) вимагати ввдшкодування збитшв (реальний збиток, включаючи упущену вигоду, ввдсотки за про-строчення оплати).

Кpiм того, будь-яка зi cтоpiн може призупи-нити виконання сво!х зобов'язань, повiдомивши про це шшу сторону, якщо е достатш пiдcтaви вва-жати, що шша сторона не виконае умови договору (поставку або оплату). Причому продавець, який заявив про призупинення сво!х зобов'язань, у змозi перешкодити пеpедaчi товару покупцевi, навпъ якщо покупець мае у своему розпорядженш документ, який дае йому право отримати товар.

Зауважимо, що на пpaкгицi для реальносп притя-гнення/настання вiдповiдaльноcтi до договору, на наше переконання, необхвдно включити мехaнiзм врегулю-вання суперечок у судовому порядку (арбпражне зас-тереження).

Для повноти виcвiтлення питання не можемо оми-нути того факту, що на сьогодт у свт зростае роль «м'якого правам» («soft law»), тобто правил рекоменда-цшного характеру, як1, визнаючись необов'язковими для застосування сторонами договору, доповнюють ре-гулювання приватноправових вщносин, що здшсню-еться мiжнapодним договором. Це ми можемо спосте-piгaти i в Украш.

До джерел «м'якого права» у cфеpi договipних зобов'язань належать i унiфiковaнi звича!, i типовi договори й договipнi умови, кеpiвництвa зi скла-дання певних докуменпв, а також рекомендаци мiжнapодних оргашзацш. Нагадаемо, що мiжнapо-днi тоpговi звича! - це шиpоковiдомi един (однома-нiтнi) правила поведiнки, яких поcтiйно дотриму-ються i за якими учасниками тоpгiвлi визнаеться юридично обов'язковий характер. Додамо, що тра-дицiйно вони вiдiгpaють значну роль у cфеpi регу-лювання зовшшньо! тоpгiвлi й мiжнapодних морсь-ких перевезень [9, с. 100].

У мiжнapодному торговому обiгу найвщомь шими серед торгових звича!в е Правила тлумачення комеpцiйних теpмiнiв «1нкотермс» (Incoterms®), пpийнятi Мiжнapодною торговою палатою (дaлi -МТП). Нинi у контрактах найчаспше застосову-еться pедaкцiя «1нкотермс» 2010 p. (Incoterms® 2010). Щоправда, у IV квapтaлi 2019 р. опублжоваш новi правила «Incoterms® 2020», яш набрали чин-ноcтi 01.01.2020 р. Враховуючи те, що до редакцш-но! групи МТП з тдготовки ново! редакци правил «Incoterms® 2020» входили юристи зi Сполучених Штaтiв Америки, Велико! Британп, Франци, Туре-ччини, Нiмеччини, а також вперше були включен

представники Китаю й Австрали, були сподiвання на те, що вона спростить правила, видаливши зайвi базиси поставок, якi можуть викликати плутанину у використаннi торгових термшв, чiткiше роз'яс-нить усi умови поставок для експортерiв й iмпорте-рiв по всьому свiту. Сподiвання певною мiрою ви-правдалися. Так, у новш редакцii, по-перше, надано роз'яснення щодо митного оформления продукци на кордонi i введено нове поняття «безпека транспорту», по-друге, як продавцю, так i покупцю для перевезення дозволено користуватися сво!м влас-ним транспортом, а не укладати договiр iз третьою особою, передаючи цю послугу на аутсорсинг. Крiм того, до унiфiкованих торгових звича1в також належать Правила для морських накладних, Правила для електронних коносаментiв, розробленi МТП [10].

До джерел «м'якого права» також належать «Принципи мiжнародних комерцiйних договорiв» (Принципи УШДРУА), розробленi М1жнародним ш-ститутом утфшаци приватного права (УН1ДРУА) у 1994 р. i неодноразово ним переглянуп (остання реда-кцш 2016 р.) Вбачаеться, що !х слад визнати зручним посiбником зi складання зовтшньоекономчних конт-ракт1в, за допомогою якого п1д час укладання контракту помилки можна звести до мшмуму. Однак в Укра-М iз цим iснуе проблема, бо на офщшному веб-порталi Верховно!' Ради розмщена (зрозумiло, у переклад1 украгнською) лише редакця 1994 р. Нагадаемо, що принципи УН1ДРУА падлягають застосуванню в тому випадку, якщо сторони погодилися, що !х договiр регу-люватиметься цими Принципами. Отже, не можна вести мову про Принципи УН1ДРУА як про норми, що замшюють собою м1жнародне й нацюнальне законо-давство, але знання i вмшня !х застосувати на практищ значно спрощують контрактну роботу [11, с. 93].

Звюно, звести роль мiжнародних комерцiйних угод як регуляторiв зовнiшньоекономiчних вщно-син до мшмуму ми не можемо, адже, якщо вона зростае, ввдповвдно, пiдвищуеться значення !х стан-дартизацii. Однак виникало бажання полегшити роботу з контрактами, що, урештьрешт, i зумовило появу типових контракта (унiфiкованих контракта, проформ) i стандартних угод.

Так, М1жнародна торгова палата розробила ти-повi договори, яш будь-яка компашя може адапту-вати до сво!х потреб, скорочуючи завдяки цьому час на переговори. Зокрема, МТП щдготувала Ти-повий договiр кушвльпродажу, Типовий договiр комерц1йного представництва, Типовий договiр франчайзингу, Типовий дистриб'юторський дого-вiр, Типове застереження про форс-мажор i Типове застереження про ускладнення, Типову угоду про конфiденцiйнiсть i Типове застереження про конфь денцштсть, Типовий договiр субпiдряду, Юриди-чне керiвництво в договорах глобального пошуку, Типовий договiр на будiвництво «тд ключ» великих об'ектiв, Керiвництво iз застосування умов про використання електронних повiдомлень тощо.

Комiсiею з права мiжнародноi торгiвлi (ЮНС1ТРАЛ), у свою чергу, пiдготовленi Gдинi правила, що стосуються договiрних умов про узго-

дження сум, як1 щдлягають сплап у раз1 невико-нання зобов'язання, Правове кер1вництво 3i складання м1жнародних контракта на буд1вництво про-мислових об'екпв тощо. Проте найб1льш активною в питанш розробки стандартних форм контракта ниш е М1жнародна асощащя торг1вл1 зерном i кормами (англ. The Grain and Feed Trade Association, 6i-льше вщома як ГАФТА/GAFTA), яка пропонуе по-над 100 типових проформ контракта [12].

Додамо, що для спрощення погодження чарте-рних угод у м1жнароднш морськ1й практищ вико-ристовують спещально розроблеш бланков! (стандарта^ постшш) проформи чартер1в, як1 проходять апробацш й узгодження. Проекти проформ у сфер1 торговельного судноплавства, як правило, схвалю-ються Балтшською i Шжнародною морською радою (BIMCO), М1жнародною палатою судноплавс-тва (ICS) та шшими оргашзащями. Факт прохо-дження процедур схвалення проформи зазначаеться зверху на ïï бланку, що, зокрема, е пе-вним гарантом надшносп ïï використання при ук-ладенш договор1в у сфер1 шотнгу [13]. Щоправда, юнують й ушверсальш проформи чартер1в (Gencon, Nuvoy до прикладу), форми чартер1в, що застосову-ються для перевезення певного типу вантаж1в, бер-боут-чартери або тайм-чартери (BALTIME, BARECON) [14].

Таким чином, 1з вищесказаного стае зрозумшо, що використання типових форм стало звичайною практикою, хоча учасники зовнiшньоекономiчноï д1яльност1 до роботи з типовими контрактами ш-коли тдходять безввдповщально, адже думають, що це ушверсальний документ, який однаково за-хищае штереси як продавця, так i покупця. Однак достатньо часто в типових контрактах деяш загаль-нов1дом1 м1жнародн1 документи виключаються з1 сфери застосування. Наприклад, до низки стандартних контракта ГАФТА/GAFTA не застосову-ються положення Конвенцiï ООН 1980 р. про договори мiжнародноï кушвльпродажу товар1в (Ввден-ська конвенця). Це цiлком узгоджуеться з положеннями ст. 6 цього мiжнародного акта, вщпо-ввдно до яко1' сторони договору кушвльпродажу можуть не керуватися ïï положеннями [15, с. 146].

Наостанок зупинимося на порядку врегулю-вання спорiв, як1 виникають з приводу зовшшньо-економiчних контракта. Передуам вкажемо, що з точки зору порядку врегулювання спорiв зовшш-ньоекономiчна дiяльнiсть викликае неабиякий ште-рес, оск1льки ш притаманнi класичний i альтерна-тивний порядки врегулювання спорiв (арбiтраж, механiзм розгляду спорiв у СОТ). Зауважимо, що з огляду на те, що контрагентом виступае нерезидент, то, звюно, юнують певш особливостi вирь шення такого спору. Йдеться про правильнiсть ви-значення, по-перше, права, зпдно з приписами якого розглядатиметься спiр, по-друге, суду чи арбитражу, який компетентний вирiшувати спiр, тощо.

Вiдтак, щодо умов, яш слiд передбачити в до-говорi, наголосимо наступне: до окремого роздшу, присвяченого умовам i порядку виршення спорiв, включаеться також i мехашзм врегулювання спорiв

у судовому порядку, якщо сторони договору не уз-годили !ншого. У ньому також роз'яснюються умови, за яких догов!р (контракт) вважаеться неви-конаним та/або неналежно виконаним, вказуються назва суду або чита критери його встановлення будь-якою з! сторш залежно вщ предмета ! характеру спору, а також погоджений сторонами виб!р матер!ального ! процесуального права, яке застосо-вуватиметься цим судом, ! правил процедури судового урегулювання. Звюно, сторони повинш пого-дити в договор! порядок виршення спору, однак трапляються випадки, коли у договор! взагал1 в!д-сутнш роздш про порядок виршення спору, або вш прописаний некоректно ! його виконання немож-ливе. Виходячи з наведеного, можемо стверджу-вати, що юнуе два вар!анти виршення спору за зо-вшшньоеконом!чним договором (контрактом).

Один -погодження сторонами в договор! порядку виршення спор!в.

Першим кроком у цьому випадку буде встано-влення порядку доарбиражного (досудового) вирь шення спору. Сторони в договор! можуть погодити р!зш доарбпражш (досудов!) способи виршення спору. До них належать, наприклад, передання спору на виршення експерту (комюи експерпв), переговори представнишв сторш, мед!ащя, нейтральна оцшка, надюлання претензш тощо. Звюно, на-дання переваги будь-якому одному з них або деш-льком, враховуючи його (!х) особливосп, обов'яз-ковють застосування залежать виключно в!д вибору сторш. Ризик доарбиражного (досудового) способу виршення спору для защкавлено! сторони полягае саме в тому, що у раз! звернення и до суду (арбитражу) останнш може вказати на обов'язко-вють доарбиражного (досудового) способу вирь шення спору перед тим, як звертатися до суду (ар-биражу). Унаслвдок тако! процесуально! ди, по-пе-рше, виршення спору затягуеться ! дорожчае; подруге, якщо не буде доарбиражно! процедури, тобто не вщбудеться передач! спору до арбиражу, провадження у справ! припиняеться для того, щоб надати сторонам можливють виршити стр, засто-совуючи способи доарбиражного урегулювання; по-трете, ршення арбиражу скасовуеться як таке, що прийнято без дотримання умов арбиражно! угоди.

Звюно, доарбиражний (досудовий) порядок виршення спору може бути визнаний як обов'язко-вою процедурою перед зверненням до арбиражу (суду), так ! необов'язковою. Це залежить насампе-ред вщ крани виршення спору, а саме Г! законодав-ства й усталено! судово! ! арбиражно! практик. Зо-крема, Верховний Суд Укра!ни визнав, що при арбитражному виршенш спору доарбиражт процедури е обов'язковими (ухвала ВСУ в!д 20.02.2008 р.), натомють КСУ вказав, що досудове врегулювання спору необов'язкове ! залежить виключно в!д вол! заштересовано! сторони (ршення КСУ у справ! №15-рп/2002 в!д 09.07.2002 р.), тобто сторони мають погодили м1ж собою доарбиражний порядок виршення спору ! зафшсувати, що вш повинен бути обов'язково застосований.

При виршенш спору важливим е вибiр матерь ального права, за нормами якого регулюватимуться зобов'язання, адже саме вщповщно до обраного сторонами права i буде вирiшуватися iснуючий спiр. Звюно, у рiзних кра!н матерiальне право неод-накове, а вiдтак, i по-рiзному регламентуються ю-нуючi правовщносини, зокрема, щодо визначення моменту чинносп договору, застосування штраф-них санкцш, iстотних умов договору, наслщшв не-дiйсностi договору тощо. Якщо звернутися до ст.47 ЗУ «Про м1жнародне приватне право», то право, яке застосовуеться до договору, охоплюе: дшснють договору; тлумачення договору; права й обов'язки сторiн; виконання договору; наслщки невиконання або неналежного виконання договору; припинення договору; наслщки недшсносп договору; вщступ-лення права вимоги i переведення боргу згiдно з договором. Звичайно, сторони можуть на власний ро-зсуд обрати матерiальне право будь-яко! кра!ни, про що вказуеться у договора Вщповщно до статей 3-5 ЗУ «Про мiжнародне приватне прав» учасники правоввдносин можуть самостiйно обирати право, що тдлягае застосуванню до змiсту правових вщ-носин. Крiм того, учасники правовщносин у змозi обрати право або змшити ранiше обране, зокрема, при вчиненш правочину, на рiзних стадiях його ви-конання. Варто додати, що право може бути обране для угоди в цшому чи окремо! !! частини. Однак, якщо право застосовуеться до окремих частин угоди, це слщ чiтко вказати, оск1льки обираеться нащональне законодавство держави в цiлому, а не окремi законодавчi акти, якими врегульовуються вiдповiднi вiдносини сторiн. Зокрема, сторони можуть домовитися, що до договору застосовуеться право Литви або Укра!ни, ^м розд^ щодо штра-фних санкцiй, до якого застосовуеться право Авст-рп. Зазначимо, прюритет матимуть норми мiжнаро-дного законодавства, яке визнано Укра!ною, у порь внянi з нацiональним законодавством. У той же час, сторони можуть домовитися про незастосування м1жнародного акта, який пщлягае обов'язковому застосуванню, якщо вш дозволяе це i вказуе спосiб.

У рiзi, якщо сторони самостшно не обрали ма-терiальне право, яке застосовуеться до !х правоввд-носин, то воно встановлюеться вiдповiдно до коль зшних норм (норм, що визначають, право яко! держави щдлягае застосуванню). В Укра'ш так1 колiзiйнi норми закршлеш, наприклад, у Законi Украши «Про м1жнародне приватне право».

Стосовно процесуального права, нормами якого врегульовуеться порядок виршення спору (порядок подання позову, вирiшення спору тощо), зауважимо, що воно не може бути обране сторонами, а застосовуеться право кра!ни виршення спору.

Сторони в договорi можуть самостiйно визна-чити, який орган вирiшуватиме стр. Так, ввдпо-вщно до домовленосп сторiн i нормативних актiв таким органом може бути державний або арбираж-ний (арбираж) суди. Головна вимога при цьому, про що вже вище йшлося, - вказати назву вщповщ-ного органу або чита критери визначення суду

будь-якою i3 сторш залежно вщ предмета й характеру спору. Наприклад, якщо в договорi зафжсо-вано, що спори передаються до арбпражу Укра!ни, то спiр не буде виршено, тому що органу з назвою «арбираж Укра!ни» не юнуе, однак, е МКАС при ТИПУ, який i необхiдно вказати. Зпдно i3 статтею 38 ЗУ «Про зовнiшньоекономiчну дгяльшсть» спори, що виникають мiж суб'ектами зовшшньо-економiчноl дiяльностi, iноземними суб'ектами го-сподарсько! дiяльностi у процесi тако! дiяльностi, можуть розглядатися судами Укра!ни, а також, за згодою сторiн, Мiжнародним комерцiйним арбира-жним судом, Морською арбиражною комiсiею при Торгово-промисловiй палап Укра!ни та iншими органами виршення спору, якщо це не суперечить чинним законам Украши або передбачено м1жнаро-дними договорами Укра1ни. Щдтверджують наве-дене положення ст. 76 ЗУ «Про м1жнародне прива-тне прав», зпдно з якими суди можуть приймати до свого провадження i розглядати будь-як1 справи з iноземним елементом, якщо сторони передбачили своею угодою шдсудшсть справи з шоземним елементом судам Укра1ни, ^м випадк1в, передбаче-них ст. 77 цього Закону, якщо на територп Украши вщповвдач у справ мае мiсце проживання або мю-цезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться фь лiя або представництво шоземно! юридично! особи-вiдповiдача, а також у справах про ввдшкоду-вання шкоди, якщо li було завдано на територи Украши.

Зауважимо, що спiр, переданий сторонами до державного суду Укра!ни, розглядатиметься саме господарськими судами Укра!ни вщповщно до Го-сподарського процесуального кодексу Укра!ни, бо сторони договору е суб'ектами господарювання.

Сторони можуть передбачити у договор^ що спiр передаеться на виршення до судового органу певно! кра!ни. Таке можливе за наявносл згоди сто-рiн чи без не!, а визначаеться м1жнародними актами, яш пiдлягають застосуванню, i процесуаль-ним законодавством ввдповщно! кра!ни.

Сторони мають змогу домовитися про передачу спору на виршення арбиражу. У такому випа-дку обираеться один iз двох видiв арбiтражу: тим-часовий арбираж (ad hoc), який створюеться спеш-ально для вирiшення цього спору, або поспйний арбiтражний суд.

Другий варiант мае мiсце, коли сторони у до-говорi не погодили порядку виршення спорiв або погодили таким чином, що його неможливо вико-нати. У цьому разi спiр вирiшуеться вiдповiдно до застосованого права, яке, у свою чергу, також може бути погоджене або не погоджене. Як нами наголо-шувалося вище, воно визначаеться вщповвдно до колiзiйних норм.

Пiдсумовуючи, можемо констатувати насту-

пне.

1. Процедура оргатзаци та здшснення зовтшньо-торговельних операцш в Украiнi була зарегламенто-вана, однак на сьогодт вона мiстить багато прогалин, оскшьки вщбуваеться за застарiлими положеннями, яю

потребують оновлення. Вказане не лише стримуе пода-льший розвиток бiзнесу, а й може призвести до фшан-сових втрат учасникiв зовнiшньоекономiчноl дальности

2. Пд час укладання зовнiшньоекономiчного контракту необхiдно враховувати вимоги не чинного Положення про форму зовнiшньоекономiчних договорiв (контракпв), затвердженого наказом Mi-нiстерства економiки та з питань европейсько! ште-грацй' Укра!ни ввд 06.09.2001 р. №201, а, виходячи зi ст. 382 ГК Укра!ни, ЗУ «Про м1жнародне прива-тне право» ввд 23.06.2005 р. № 2709-IV, положеннями якого закршлюються форма й порядок укладання ЗЕД(К), права й обов'язки сторш.

3. Наголошено, що застосування типових проформ i торгових звича!в спрощуе дiяльнiсть суб'екпв зовнiшньоекономiчноl дiяльностi, однак, щоб уникнути можливих помилок i усунути ризики щодо фiнансових втрат, необхiдно детально про-аналiзувати змiст контракту на ввдповщшсть вимо-гам сторiн, встановити, чи виписана процедура притягнення до ввдповвдальносп сторiн i чи визна-чене право, яке застосовуватиметься у разi виник-нення спору, а також чи детально прописане арбгт-ражне застереження.

4. Процедура врегулювання спорiв за зовшш-ньоекономiчними контрактами дуже багатогранна й мае безлiч шляхiв виршення, однак повинна бути досконало прописана у самому контракт^ що й е одшею з його умов.

Список лггератури

1. Журавка Ф. О. Практичш аспекти викори-стання валютних застережень у зовшшньоекономь чному контрактах шдприемств. Проблеми i перспе-ктиви розвитку баншвсько! системи Укра!ни: зб. наук. праць. Суми: УАБС НБУ. 2007. С. 146-152.

2. Гиренко I. В., Пинчук Д. О. Недержавне ре-гулювання зовнiшньоекономiчних договорiв проформами мiжнародних асоцiацiй. International scientific journal «Internauka.» Series: «Juridical Sciences». URL: http://www.inter-nauka. com/magazine/law/

3. Коломiець Т. П. Аналiз поточного стану зо-внiшньоекономiчноi дгяльносп кра!ни й основнi те-нденцп ii розвитку. Mолодiжний економiчний вю-ник ХНЕУ 1м. С. Кузнеця. 2019. №1. URL: https://www.hneu.edu.ua/wp-content/uploads/2019/12/MV-01-2019.pdf

4. Проблеми правового регулювання договiр-них вiдносин суб'екпв господарювання: моногра-фiя / В. М. Адам., Б. М. Гамалюк та ш; за заг. ред. М. С. Долинсько!. Львiв: ТОВ «Галицька видав. сш-лка», 2019. 247 с. С. 86

5. Гетьман Л. Г. Бiзнес-середовище мiжнаро-дно! економiчноi дiяльностi на сучасному етапi. Ефективна економiка. 2017. № 1. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=5397

6. Фомiчов К. С. Сучаснi тенденцп м1жнарод-ного економiчного права в умовах глобального розвитку. Портал наукових часопиав ЦДПУ iм. В. Винниченка «Науковi записки. Сергя: Право». URL: https://www.cuspu.edu.ua/ua/nz-pravo-

arhiv/586-general-information/naukovi-chasopysy-tsdpu/naukovi-chasopysy -pravo/publikatsii/12175-suchasni-tendentsiyi-mizhnarodnoho-ekonomichnoho-prava-v-umovakh-hlobalnoho -rozvytku

7. Мороз О. В. Пропозищя укласти цив№но-правовий договiр. Право та шновацд. 2019. № 2 (26). С. 83-88.

8. Черниш I. В., Городницька I. О. Управлшня зовнiшньоекономiчними контрактами тдприемс-тва. Ефективна економiка. 2015. № 11. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4480

9. Остапенко Ю. I. «М'яке право» у регулю-ваннi господарських вщносин. Економiчна теорiя та право. 2017. № 1 (28). С. 98-107.

10. Остапенко Ю. I. Процес адаптаци економь чного законодавства Укра!ни: направлення та перс-пективи. Проблеми законности 2018. № 142. С. 99108.

11. Вшник О. Потенцiал Господарського кодексу Укра!ни в ракурс цифровiзацi! економiки та сощального спрямування. Пiдприемництво, госпо-дарство i право. 2020. №2. С. 85-93.

12. Остапенко Ю. I. Модель еволюци господарського законодавства Украши. Slovak international scientific journal. (Slovakia). 2021. № 49 (VOL. 3). С. 53-59.

13. Денисова Г., Юсшьова К. Зовшшня торп-вля, утфжоват звича! та застосування стандарт-них угод у шопiнгу. Юридична газета Online. 2019. №47 (701). URL: https://yur-gazeta.com/publications/practice/zovnishnoekonomich na-diyalnist/zovnishnya-torgivlya-unifikovani-zvichayi-ta-zastosuvannya-standartnih-ugod-u-shippingu.html

14. Остапенко Ю. I. Структурування сфери економiчниx вiдносин як передумова систематиза-цп господарського законодавства. Проблеми законности 2015. Вип. 130. С. 71-78.

15. Бем М. В., Городиський I. М., Саттон Г., Родiоненко О. М. Захист персональних даних: пра-вове регулювання та практичнi аспекти: наук.-практ. посiбник. Ки!в. К.I.С., 2015. 220 с.

ДО ПИТАННЯ М1ЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ СТАНДАРТ1В СОЦ1АЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

НА ВИПАДОК БЕЗРОБ1ТТЯ

Гапочка В.М.

астрант кафедри трудового права Нацiонального юридичного yHiверситету iMeHi Ярослава Мудрого

ON THE QUESTION OF INTERNATIONAL LEGAL STANDARDS OF UNEMPLOYMENT SOCIAL

INSURANCE

Hapochka V.

graduate student of the Department of Labor Law Yaroslav the Wise National University of Law DOI: 10.5281/zenodo.7513838

Анотащя

У статп пpоaнaлiзовaно мiжнapодно-пpaвовi документи у питаниях сощального страхування на випа-док безробптя. Зазначено, що особливютю мiжнapодно-правового регулювання у cфеpi сощального захи-сту е те, що норми мiжнapодно-пpaвових договоpiв, як правило, безпосередньо не регулюють вiдноcини у cфеpi cоцiaльного захисту, а встановлюють певнi стандарти, якi через !х iмплементaцiю в нaцiонaльному зaконодaвcтвi кожно! крани, що бере в них участь, конкретизуються й нaдiляютьcя певним правовим ме-хaнiзмом pеaлiзaцii. Зазначено, що мiжнapодно-пpaвовi стандарти cоцiaльного страхування на випадок безpобiття - це зафжсоваш в мiжнapодних документах i добpовiльно взятi державами модельнi зобов'я-зання зi встановлення й функцюнування нащонально! cоцiaльно-cтpaховоi системи на випадок безробптя, що встановлюють перелж прав та обов'язшв И cуб'ектiв, окреслюють !х обсяг i змicт, порядок !х pеaлiзaцii, щодо виконання яких можливе застосування зaходiв мiжнapодного впливу й контролю. 1х основна мета полягае не у створенш единого правового забезпечення в цш царит, а в доcягненнi результату, передба-ченого мiжнapодно-пpaвовими документами. Набула подальшого розвитку пpопозицiя розробити проект Закону «Про ратифжащю Конвенцiй Мiжнapодноi оргатзацп пpaцi №88 «Про оpгaнiзaцiю служби зайня-тоcтi» (1948), №168 «Про сприяння зaйнятоcтi та захисту вщ безpобiття» (1988) та №181 «Про приватш агентства зaйнятоcтi» (1997)», що в шдсумку зacвiдчить пpихильнicть Укра!ни до cоцiaльноi полiтики, що веде до стабшьного й неухильного економiчного зростання, до гнучких реагувань на змши в економiчному й полгшчному життi cуcпiльcтвa, а також до створення i стимулювання вciх форм продуктивно! й в№но вибрано! зайнятосп, i забезпечить нaдiйний захист и громадян вiд негативних нacлiдкiв вимушеного без-pобiття

Abstract

The article analyzes international legal documents on issues of social insurance in case of unemployment. It is noted that the peculiarity of international legal regulation in the field of social protection is that the norms of international legal treaties, as a rule, do not directly regulate relations in the field of social protection, but establish

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.