CC BY
9Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации» Том 27 (66). № 1. Ч.1 - С. 119-123
УДК 811
Значення основних вiх у розвитку норм украшсько'' мови
Регушевська I. А.
Таврйський нацюнальний унверситет '¡м. В. I. Вернадського, м. амферополь, Республка Крим
Статтю присвячено питанням розвитку норм украгнсько! мови та впливу 7 значенню у в1дпов1дних процесах основних в1х розвитку украгнськог литературно! мови / загалом культури украгнського мовлення на характерт ознаки, вгдмгнностг, фтсацт та в1дтворення норм.
Ключовi слова: мовна норма; лгтературна норма; культура мовлення.
Для кращого осягнення питання розвитку норм укра!нсько! мови, характерних ознак, вщмшностей, фшсацл та вщтворення норм, необхщно, на нашу думку, звернути увагу на певш основш вiхи цього процесу. Такий шдхвд покликаний надати можливють розглядати мовш норми через певш закономiрностi або виключення, та комплексно дослщити характерш предмету вивчення риси.
Лтературна мова юнуе вщтод^ вiдколи iснують твори, написаш нею. При цьому можна, не порушуючи ще! iстини, зробити И на одне-два столотя старшою, пам'ятаючи про те, що найпершi пам'ятки могли й не зберегтися. Навряд чи можна сумшватися в тому, що мова Давньо! Рус була тюно пов'язана зi старослов'янською мовою: про це говорять договори iз греками (X ст.), свiдчення про яю зберiг наш Ки!вський л^опис. У сво!й основi вони мають схiднослов'янську мову, але щедро пересипаш старослов'янiзмами. Пiсля прийняття Руссю християнства (988 р.) старослов'янська мова утверджуеться тут як головна священна лгтературна мова. На Захщну Украшу, зокрема в Закарпаття, вона прийшла ще ранiше, пiд час дiяльностi Костянтина i Мефодiя, тобто в другш половинi IX ст. [1, с. 110]. Найстаршi копи пiсемних пам'яток дшшли до нас в шзшших копiях: в Успенському Збiрнику з кшця XII ст. («Руська Правда» 1019 р.) у списку 1282 р.; повчання Володимира Мономаха з 1096 - 1113 р. (у списку 1375 р.); Паломник («Жиле i ходшня...» iгумена Данила), у списках вщ XVI до половини XIX ст. Очевидно, що за цими списками не можна так впевнено говорити про звуковi ознаки мови - доби, авторiв i мюця написання цих творiв, як це можна робити за пам'ятками, що переписаш в цей час iз старослов'янських рукописiв, тобто за Остромировим евангелiем 1056 р., Збiрником Святослава 1073 р., Збiрником Святослава 1076 р., Архангельським евангелiем 1092 р. та ш. [2, с. 123].
Основоположником сучасно! укра1нсько1 ллературно! мови по праву вважають Тараса Григоровича Шевченка. Саме вiн уперше «своею творчiстю пiднiс И на високий рiвень суспшьно-мовно! i словесно-художньо! культури, заклав пiдвалини для розвитку наукового, публщистичного та iнших статв ллературно! мови... У мовi творiв Шевченка знайшли глибоке вiдображення народнопоетична творчють, усно-розмовнi форми народно! мови» [3, с. 12-13]. Традицп Т. Шевченка у розвитку украшсько! ллературно! мови продовжували у сво!й творчосп I. Франко, Леся Укра!нка, Панас Мирний, М. Коцюбинський та iншi письменники [4, с. 6].
Пюля того, розвиваючись й збагачуючись далi, укра!нська лтературна мова вбирала в себе рiзнi елементи - слова, граматичнi форми, синтаксичш конструкщ! - з рiзних укра!нських говiрок (а також почасти i з чужих мов) i таким чином, зберiгаючи свою киево-полтавську основу, зробилася мовою справдi всеукра!нською, не бувши тотожною (як i кожна лiтературурна мова) з жодною з укра!нських говiрок. Норми 11, поступово виробляючись й вiдстоюючись, були фактично вiдтворенi в мовi найкращих майстрiв укра!нського слова - письменниюв, публiцистiв i науковцiв. Одночасно поодиною мовознавцi робили спроби зафiксувати щ норми в граматиках i словниках. Значний внесок в ствердженш норми у фонетищ i граматицi належить Олексовi Синявському «Норми укра!нсько! лтературно! мови», праця була видана у Харковi у 1931 роцi, друге видання - у Львовi у 1941 рощ. Друга монументальна праця - «Росшсько-укра!нський словник» Укра!нсько! Академи Наук, якого вийшло шiсть книжок (Том I: А - Ж; том II в 3 книжках: З - Н; том III в 2 книжках: О - П. Ки!в, 1924 - 1932), але IV том за Радянських чашв не був видан.
Слщ вщзначити й шших науковцiв минулого, чудових перекладачiв, бездоганних знавцiв украшсько! мови, серед яких Олена Курило, 1ван Огieнко, а також Микола Лукаш, Григорiй Кочур, Свген Попович - чи! роботи присвяченi проблемам культури мовлення. Сво!ми працями з синтаксису вщомий Свген Тимченко. Вш був представником етнографiчно! школи, яка була доволi впливовою в мовознавств^ однак орха!заторська (чистоту укра!нсько! мови шукала в народних шснях i оповiдi старих записiв). У словнищга близько до не! стояв Агатангел Кримський, що позначилося на редагованому ним першому томi Академiчного словника, який вийшов у 1924 рощ. Близькими до погщщв етнографiчно! школи була Олена Курило, вщома 11 праця «Уваги до сучасно! укра!нсько! мови» (перше видання у 1920 рощ, а бшьш поширене - у 1925 рощ) та 1ван Опенко, який працював за кордоном [5].
За чашв незалежно! держави проблемою культури мови откуються таю вiдомi вченi, як Свiтлана Ермоленко («Нариси з укра!нсько! словесностi: стилютика та культура мови» [6]), Олександр Пономарiв («Культура слова: мовностилiстичнi поради» [7]), Марiя Пентилюк («Культура мови i стилiстика» [8]), Олександра Сербенська («Культура усного мовлення» [9]), Надiя Бабич («Основи культури мовлення» [10], «Практична стилютика i культура укра!нсько! мови» [11]), iнши вiдомi вчеш мовознавцi, чi! авторськi та колективш роботи мають фундаментальне значення для розвитку культури мовлення та мовно! норми безпосередньо [12; 13; 14; 15; 16; 17].
Мовна норма - головна категорiя культури мови, а також важливе поняття загально! теорi! мови. Розрiзняють едино можлив^ обов'язковi мовнi норми, якi вщбивають характернi ознаки системи мови, i норми лiтературно! мови [18, с. 26].
Мовна норма - поняття ширше, шж лiтературна норма, але вужче, шж мовна система. Це категорiя iсторична, змiнна, зумовлена змшами в самiй системi мови, взаемодiею укра!нсько! мови з iншими мовами, що виявляються в поширеннi штерферентних явищ на всiх рiвнях мовно! системи, взаемодiею усних i писемних стилiв, впливом книжно! мови i розмовно! на формування мовно! норми. Процес усталення мовно! норми вщбивае iсторiю розвитку укра!нсько! мови, закономiрностi !! стильово! диференцiацi!, тенденцi! нормалiзацi! й кодифiкацi! лiтературно! мови [18, с. 27]. Звичайно, норми характеризуються системнютю, юторичною i соцiальною зумовленютю, стабiльнiстю. Проте, з часом вони можуть змiнюватися. Тому в межах норми сшвюнують мовнi варiанти, тд якими розумiють видозмiни однiе! й пе! само! мовно! одиницi, наявш на рiзних мовних рiвнях: фонетичному, лексичному, морфологiчному чи синтаксичному. Варiанти виникають вiдповiдно до потреб суспшьства у кодифiкацi! написань i вщображають тимчасове спiвiснування в мовi старого й нового [4, с. 7].
Значення основних Bix у розвитку норм..
Початковий перюд становлення мовно! норми супроводжусться наявнiстю значно! кiлькостi варiантних форм - правописних, орфоепiчних, лексичних, граматичних, стилiстичних. З одного боку, варiантнiсть - ознака неусталеностi мовно! норми, з шшого - ознака розбудовано! стилiстичноï системи лiтературноï мови. Варiанти лiтературноï мови е ознакою ïï динамiчностi, рухливостi, а отже, й джерелом постшних мовних змш, що вiдображають пошуки адекватних засобiв мовного вираження. Визначальна риса мовно1' норми, зокрема лiтературноï, - це стабшьшсть, дотримання усталених загальноприйнятих правил щодо слововживання, написання, наголошування, граматичного оформлення висловлювання. Правильнiсть, досконалiсть, зразковiсть - характерш риси, що визначають нормативну ллературну мову, високу культуру мови [18, с. 27].
Варiативнiсть мовних засобiв мае вираз у певному використанш (виборi, пiдборi) однозначних елементiв, що сшвюнують у мовнiй системi. У вузькому змют варiативними вважають близью по функщях засобу тiеï ж мови. У бшьше широкому змют варiанти, засоби, один з яких несе додаткову шформащю або вщтшок значення, стилiстичне навантаження. У цьому випадку явище варiативностi ототожнюеться iз синонiмiею.
Варiативнiсть природньо належить мовт Варiанти норми можна розглядати, насамперед, з погляду походження, що визначае 1'хне мiсце в мовi. На матерiалi нiмецькоï й росiйськоï мов Н. Семенюк указуе на чотири основних джерела варiативних нормативних реалiзацiй: 1) паралелiзм системних можливостей мови й юторичш змiни, якi вщбуваються в його системi, 2) гетерогеншсть лiтературноï мови, 3) природнi процеси старiння язикових норм i поява шновацш, 4) проникнення явищ розмовно1' мови [19, с. 568-569]. Причину виникнення варiантiв бачать переважно у впливi некодифiкованих з мови на ллературну мову.
Лiтературна мова реалiзуеться в уснiй i писемнiй формах. Обидвi форми однаково поширенi в сучасному мовленш, 1'м властивi основш загальномовш норми, проте кожна з них мае сво1' особливостi, зумовлеш специфiкою функцiонування лiтературноï мови в кожнш з форм [4, с. 6].
Ллературна мова безпосередньо впливае на культуру мовлення. Культура мови пов'язана, з одного боку, з правильнютю мови, вщповщшстю ïï орфоешчним, акцентуацшним, граматичним, лексичним, словотвiрним нормам, а з шшого - з мовною майстернютю, стилiстичним чуттям слова, доречшстю використання варiантних мовних форм [18, с. 11]. У свою чергу, культура мовлення - це ще й загальноприйнятий мовний етикет, тобто усталеш мовш звороти, типовi формули, якими послуговуються у певних ситуащях спшкування. Вони вщповщають нащонально-культурним традицiям суспiльства або окремого сощуму [20, с. 333]. Культура мови е дотриманням усталених мовних норм усноï i писемноï лiтературноï мови, а також свщоме, цiлеспрямоване, майстерне використання мовно-виражальних засобiв залежно вщ мети й обставин спiлкування [21, с. 263; 22, с. 81].
Сьогодш маемо визнати, що ллературна мова, культивована освлою, комунiкативною практикою освiчених людей у ХХ1 ст., входить у новi сфери сучасноï комунiкацiï. Це мова дипломатiï, мiждержавних зв'язкiв, розширення словника економiчноï, фшансово].', банкiвськоï, юридичноï дiяльностi. Державний статус мови, передуем, вплинув на розширення й активiзацiю термшотворчих процесiв. Питання лiтературноï норми набувають нових акценлв [18, с. 10]. На тих чи шших етапах усталення мовних норм, вщбуваються поступовi змiни стилютичного статусу лексичних норм украïнськоï лiтературноï мови. Звертаемо увагу на швидю стилiстичнi змiни наприкiнцi ХХ - початку ХХ1 ст., пiд час кардинальних змiн у полiтичному, економiчному й духовному життi суспiльства, в умовах розвитку украïнськоï державностi. Велике значення у таких швидких процесах мають, безперечно, засоби
масово! шформаци, вiд офiцiйних джерел органiв державно! влади, у яких бшьшою мiрою формуються еталони норм дiлового мовлення в рiзних сферах життeдiяльностi держави та мiждержавних стосункiв, до засобiв масово! iнформацi! широкого використання, у яких мовна норма набувае найширших якостей та забарвлення у вщповщносп до потреб певних сощальних груп i сфер життедiяльностi суспiльства вцiлому.
Останшм часом, значною мiрою, лiтературна мовна норма мае розвиток саме у окремих стилях мовлення, зокрема у дшовому. Це стосуеться рiзних сфер житя сустльства i держави - пол^ично!, економiчно!, соцiально!, культурно! та, передуем, юриспруденцi!, яка фiксуе шдвалини спiвiснування рiзних складових громадянського сустльства. Саме лтературна мовна норма використовуеться законодавчим органом в процесс утворення правових норм, що мiстяться у вщповщних нормативно-правових актах - законах, указах, постановах, розпорядженнях тощо, але, першочергово, це стосуеться Основного Закону держави - Конституци. Через використання лтературно! мовно! норми розкриваеться одна з головних властивостей Конституци - !! «доступнють» усiм верствам населення держави i суспiльства. Як консолщуючий документ - Основний Закон держави потребуе використання таких мовних норм, яю зрозумш i не можуть мати подвшного трактування. Такий шдхщ дае можливiсть говорити, що поряд з кодифшащею норм права, певною мiрою, вiдбуваеться одночасна кодифшащя мовних норм.
Тi чи iншi вiхи розвитку мовних норм, надають характерних ознак, вiдмiнностей, способiв фшсацл та вiдтворення норм, узагальнюють i одночасно iдентифiкують !х характернi риси. Розвиток норм укра!нсько! мови пов'язаний з динамшою вiдповiдних процесiв, яю обгрунтовано ускладнюють точне виокремлення певних етатв, проте дае можливiсть говорити про !х значення у фшсацл вiдповiдних ознак та закономiрностей у структурi норми.
Список лiтератури
1. Опенко I. Укра!нська лiтературна мова ХУ1-го столiття. I. Крехiвський «Апостол» 1560 року. - Варшава, 1930. - С. 110.
2. Свенцщький I. С. Нариси про мову пам'яток староруського письменства XI вшу // Учен. зап. Львовского гос. ун-та. 1948. Т. 7. Вопр. славянского языкознания. Кн. 1. - С. 123.
3. Закономiрностi розвитку укра!нського усного лггературного мовлення. - К., 1965. - С. 12-13.
4. Шевчук С. В. Укра!нське дшове мовлення: Навчальний пошбник. - 6-те вид., випр. i допов. - К.: Алерта, 2008. - 301 с. - С. 6, 7.
5. Опенко I. Пам'ятки старослов'янсько! мови Х-Х1 вшв. - Варшава, 1929.
6. Ермоленко С. Я. Нариси з укра!нсько! словесности стилютика та культура мови / С. Я. Ермоленко. - К.: Довiра, 1999. - 431 с.
7. Пономарiв О. Д. Культура слова: мовностилютичш поради: навч. пошб. / О. Д. Пономарiв. - К.: Либщь, 1999. - 240 с.
8. Пентилюк М. I. Культура мови i стилютика: пробний шдруч. для пмназш гумашт. Профшю / М. I. Пентилюк. - К.: Вежа, 1994. - 240 с.
9. Сербенська О. А. Культура усного мовлення : практикум: навч. пошб. / О. А. Сербенська - К.: лггератури, 2004. - 216 с.
10. Бабич Н. Д. Основи культури мовлення / Н. Д. Бабич. - Львiв: Свгг, 1990. - 232
с.
11. Бабич Н. Д. Практична стилютика i культура укра!нсько! мови: навч. пошб. / Н. Д. Бабич. - Львiв: Свгг, 2003. - 432 с.
Значення основних Bix у розвитку норм...
12. Власенко Л. А. Фахова укра!нська мова: навч. noci6. / Власенко Л. А., Дубiчинський В. В., Кримець О. М. - К.: Центр учбово! лiтератури, 2008. - 272 с.
13. Гриценко Т. Б. Украшська мова та культура мовлення: навч. пошб./Т. Б. Гриценко. - К.: Центр навчально! лггератури, 2003. - 536 с.
14. Культура укра!нсько! мови: довщник / [Ермоленко С. Я., Дзюбишина-Мельник Н. Я., Ленець К. В. та ш.]; за ред. В. М. Русашвського. - К.: Либщь, 1990. - 304 с.
15. Украшська дшова i фахова мова: практ. поаб. на щодень / [М. Д. Пнзбург, I. О. Требульова, С. Д. Левша, I. М. Корншовська]; за ред. М. Д. Пнзбурга. - К.: Фiрма «1НКОС», Центр навчально! лiтератури, 2007. - 672 с.
16. Украшська мова. Енциклопедiя / [редкол.: В. В. Русашвський та iн.]. - К.: Укр. енцикл., 2000. - 752 с.
17. Укра!нський правопис / 1н-т мовознавства iм. О. О. Потебш НАН Укра!ни, 1н-т укр. мови НАН Укра!ни. - К.: Наук. думка, 2007. - 288 с.
18. Клещова О. €., Кравчук О. М. Культура украшсько! мови (за кредитно-модульною системою): навч. пошб. [для студ. ф-ту укра!нсько! фiлолологi!]: спец. «Укра!нська мова i лiтература», «Укра!нська мова i лiтература та англiйська мова»; Держ. закл. «Луган. нац. ун-т iменi Тараса Шевченка». / О. С. Клещова, О. М. Кравчук.
- Луганськ : Вид-во ДЗ «ЛНУ iменi Тараса Шевченка», 2011. - 219 с. - С. 10, 11, 26, 27.
19. Семенюк Н. Н. Норма // Общее языкознание. - М.: Просвещение, 1970. - С. 568-569.
20. Укра!нська мова: Енциклопедiя / Редкол.: В. М. Русашвський, О. О. Тараненко (сшвголови) та ш. - К., 2000. - С. 333.
21. Укра!нська мова. Енциклопедiя. - К., 2000. - С. 263
22. Короткий тлумачний словник лшгвютичних термшв. За ред. С. Ермоленко. -К., 2001. - С. 81
РегушевскаяИ. А. Значение основных эпох в развитии норм украинского языка
// Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации» - 2014. - Том 27 (66). № 1. Ч.1 - С. 119-123
Статья посвящена вопросам развития норм украинского языка, влиянию и значению в соответствующих процессах основных эпох развития украинского литературного языка, культуры украинской речи вобщем на характерные признаки, отличия, фиксацию и воспроизведение норм.
Ключевые слова: языковая норма; литературная норма; культура речи.
Regushevskaya I. A. The significance of the main eras in development of the norms of Ukrainian language // Scientific Notes of Taurida V. I. Vernadsky National University.
- Series: Philology. Social communications. - 2014. - Vol. 27 (66). No 1.1 - P.119-123
This article is devoted to questions regarding the development of the norms of Ukrainian language, the significance and influence of the corresponding processes in the main eras of Ukrainian literary language development, Ukrainian culture of speech in general, with characteristic features, differences, fixation and reproduction of linguistic norms. Key words: linguistic norm, literary norm, culture of speech.
Поступила доредакцп 10.05. 2014р.
