CC BY
38
10. Сухомлинський В. О. Вибраш твори. В 5-ти томах. — К.: Рад. школа, 1977. — Т. 4. — 640 с.
11. ЦДАВО Украши, ф. 166, оп. 15, спр. 6050 (1нформащя про дiяльнiсть наукових гуртшв за 1967 р.)
— 279 арк.
Серий ОШУРКО
ЗМ1СТОВО-МЕТОДИЧН1 АСПЕКТИ НАВЧАННЯ ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОМУ МИСТЕЦТВУ УЧН1В ОСНОВНО1 ШКОЛИ У 80-Х РОКАХ ХХ СТОЛ1ТТЯ
У статтi розкрито окремi .змктово-методичт аспекти навчання декоративно-прикладному мистецтву учнiв 5-7 клаав у 80-х роках ХХ столiття. Проаналгзовано можливостi варiативноi частини навчально'1' програми щодо реалгзаци навчання школярiв декоративно-прикладному мистецтву. Описано напрямки, на як було зосереджено методику навчання учтв основноi школи декоративно-прикладному
мистецтву.
Народне декоративно-прикладне мистецтво живе на основ! спадковосп традицш { розвивасться в юторичнш послщовносп як колективна художня д!яльшсть. Воно мае глибинш зв'язки з юторичним минулим, школи не розривае ланцюжка локальних { загальних закошв, яю передаються ¿з поколшня в поколшня, збагачуються новими елементами.
Декоративно-прикладне мистецтво — предметно-духовний свгг людини — включае в себе численш види художньо! практики. Це плетшня { ткання, розпис I вишивка, р1зьблення { виточування тощо. Одш види — керамша, обробка юстки { каменю, плетшня — виникли на зор1 людсько! цившзацп, шш! — молодшк мереживо, гобелен, вироби з бюеру, витинанки з паперу, !м нал1чуеться кшька столггь [1].
Декоративно-прикладне мистецтво, як жоден шший вид навчально-творчо! роботи школяр1в, дозволяе одночасно з розкриттям велико! духовно! цшносп вироб1в народних майстр1в, формуванням естетичного смаку озброювати учн1в техшчними знаннями, розвивати в них трудов! умшня ! навички, вести психолопчну ! практичну п!дготовку до пращ ! вибору профес!!'. На заняттях декоративно-прикладного мистецтва учн! користуються основами багатьох наук — ф!зики, х!мп, л!тератури, !стор!!, як! мають важливе значення в загальн!й пол!техн!чн!й ! профес!йн!й осв!т!. У процес! створення декоративних вироб!в д!ти на практищ застосовують знання з креслення, трудового навчання та шших предмет!в, що викладаються у школ! [6, 4].
Проблема оргашзаци декоративно-прикладного мистецтва завжди перебувала на порядку денному, це шдтверджують численн! досл!дження, зокрема: Б. В. Бойчук дослщив народне декоративне мистецтво Покуття у Х1Х-ХХ ст.; Б. А. Прокопович — змют ! методику навчання народним художшм ремеслам майбутн!х учител!в трудового навчання; А. А. Руденченко — методику навчання декоративному розпису на заняттях з художньо! пращ та образотворчого мистецтва в основнш школ!; Л. С. Стшс — формування у шдл!тюв художньо-творчих штерешв засобами декоративно-прикладного мистецтва; Н. I. Кузан — виховання шдл!тюв на традиц!ях народного декоративно-ужиткового мистецтва Захщно! Укра!ни.
Однак, в педагопчнш та науков!й л!тератур! недостатньо матер!алу, в якому було б висв!тлено особливост! навчання декоративно-прикладному мистецтву учшв основно! школи у р!зш часов! пер!оди. Це ! п!дтверджуе актуальн!сть статт!.
Метою стата е окреслення окремих зм!стово-методичних аспекпв навчання декоративно-прикладному мистецтву учн!в основно! школи у 80-х роках ХХ стол!ття.
Для вщображення у змют! трудового навчання регюнальних особливостей виробничого оточення школи, зм!н в характер! пращ, у техшщ ! технолог!! виробництва, наявност! в дан!й мюцевосп народних ремесел ! промисл!в у навчальнш програм! передбачено вар!ативну частину.
Проанал!зуемо можливост! вар!ативно! частини навчально! програми (1986 р.) щодо реал!заци навчання школяр!в декоративно-прикладному мистецтву [5]:
1. Вузликове плетшня в техшщ макраме.
2. Художня обробка деревини вщповщно до традицш мюцевих народних промисл!в.
2.1. Контурне р!зьблення.
2.2. Яворiвське рiзьблення.
2.3. Тригранно-вшмкове рiзьблення.
2.4. Аплiкацiя соломкою.
2.5. Оздоблення виробiв розписом по дереву.
2.6. Художня обробка деревини на токарному верстать
2.7. 1нтарая.
2.8. 1нкрустащя.
2.9. Iнкрустацiя металом (жирування).
2.10. Плоско-рельефне рiзьблення.
3. Художня обробка металу вiдповiдн до традицш мiсцевих народних промислiв.
3.1. Робота з дротом.
3.2. Металопластика.
3.3. Чеканка.
3.3.1. Плоско-рельефна чеканка по металу для прикраси виробiв iз деревини та шших матерiалiв.
3.3.2. Чеканка без насмолювання бляшки.
3.3.3. Чеканка з насмолюванням бляшки.
3.4. Басменне тиснення.
3.5. Мосяжництво.
3.6. Виготовлення ажурних виробiв iз металу.
4. Художня обробка тканин вщповщно до традицiй мiсцевих народних художшх промислiв.
4.1. Обробка тканин художшми швами вiдповiдно до традицш мюцевих народних художнiх промислiв.
4.2. Художня обробка тканин вишивкою у вщповщносп з традицiями мiсцевих народних художшх проми^в.
4.3. Художня обробка тканин аплшащею i розписом вщповщно до традицiй мiсцевих народних художшх проми^в.
5. Виготовлення i прикрашення виробiв в'язанням.
Як бачимо, можливосп варiативноl частини навчально! програми щодо реалiзацil навчання школярiв декоративно-прикладному мистецтву були досить широкими i для кожно! школи можна було вибрати вид дiяльностi найбiльш актуальний для регюну, в якому вона розташована.
Включенi до варiативноl частини ще! програми варiанти за сво!м змютом узгодженi з окремими темами основно! частини програми. 1нструменти й обладнання, прийоми та операци, якими оволодiвають учнi у процесi виконання практичних завдань, у бiльшостi варiантiв багато в чому е спшьними або схожими.
Визначальною умовою для реалiзацil змiсту варiативноl частини програми була наявшсть замовлень базових пiдприемств шкш, дитячих садкiв та iнших закладiв на виготовлення рiзного роду об'екпв та видiв робiт. При цьому враховувалась матерiальна база i квалiфiкацiя вчителя.
Слiд зазначити, що постановою Ради Мiнiстрiв СРСР вiд 30 серпня 1984 року № 928 було затверджено нове «Положення про базове тдприемство загальноосв^ньо1 школи» [3, 13-20].
Завданням спшьно1 роботи базового шдприемства i школи було забезпечення загальнотрудово1 пiдготовки полiтехнiчного характеру учшв i пiдготовка до оволодiння масовими профешями. Разом з тим на замовлення пiдприемств було передбачено працю дiтей на договiрнiй основi. Договiр був тим документом, на якому будувались фiнансово-економiчнi вiдносини адмшютраци школи та шдприемства. Цей документ дозволяв школi перспективно планувати як оргашзащю продуктивное' працi учнiв, так i !х трудову пiдготовку в цшому.
Об'екти працi для певного варiанта програми обумовлювались в договорi, де передбачались усi аспекти двостороннього сшвроб^ництва школи i замовника.
Значну частину робгг для реалiзацil змiсту вибраного варiанта можна було виконати при вивченш основно1 частини програми. Так, з деревини, металу i тканини виготовляли ряд заготовок, яю тзшше могли оздоблюватись згiдно з традищями мiсцевих народних промислiв.
На теоретичну пiдготовку учнiв в кожному класi було передбачено 12 годин iз всiх 68, вщведених на обов'язкову суспiльно корисну продуктивну працю [5].
У р^ вiдсутностi в школi можливостей для реатзаци наведених у програмi варiантiв i в разi проведення шшого виду робiт на замовлення базових пiдприемств, шкiл, дитячих садкiв та шших оргашзацш, дозволялося розробляти за такою структурою, як у програмi [5], свш варiант i, затвердивши його в ОБЛВНО, працювати за ним [4].
Велик можливосп у справi формування декоративно1 культури учшв мала робота 1'х над цшюним вирiшенням художнього твору, яка тдпорядковувала единiй творчiй метi — пiдбiр матерiалу, визначення способу його обробки, пошук потрiбноl форми, вiдповiдного 1'й узору тощо. Все це сприяло розвитку творчого мислення, смаку та вщчуття мiри, матерiалу, розумiння закошв композици, вiдчуття декоративностi. Саме на це i була спрямована методика навчання декоративно-прикладному мистецтву на уроках, зосереджуючи увагу на таке [4]:
- формування завдань;
- вiдбiр i концентрацiя змiсту;
- вибiр найкращих для цих умов стану форм проведення навчально-виховного процесу;
- вибiр найбiльш оптимального плану поеднання методiв проведення педагогiчного процесу;
- складання найбiльш оптимального плану поеднання методiв проведення педагогiчного процесу, враховуючи вiковi особливостi учнiв;
- реатзащя вибраного плану;
- аналiз оптимальносп вирiшення поставлених завдань.
Для прикладу розглянемо, як реалiзовувався варiант програми «Художня обробка деревини вщповщно до традицш мюцевих народних проми^в» у 5-7 клас [5].
Варто зауважити, що на особливостi декоративно-прикладного мистецтва, зокрема Захщно1 Укра1ни мало вплив мистецтво й шших регюшв. До ще1 думки ми схилилися з певних причин:
- до здобуття незалежност нашо1 держави багато сфер народного господарства були централiзованими;
- Мшютерство освiти СРСР було основним осв^шм органом, Постанови якого поширювались на уа республiки Союзу;
- багато лтературних видань, зокрема фаховий журнал «Школа и производство», в якому публшувались пращ науковщв, вчителiв рiзних республiк, розповсюджувались i на Украш.
Усе це призводило до обм^ досвiдом, зокрема i щодо питань декоративно-прикладного мистецтва.
У 7 клас одним iз варiантiв варiативноl частини навчально1 програми був варiант «1нкрустащя металом». Розглянемо, для прикладу, методику шкрустацп оловом по деревинi, що мала мюце на уроках трудового навчання у дослщжуваний перiод.
Техшка шкрустацп оловом була вiдома ще в глибоку давнину. Технологiя покриття орнаменту така: вибiр матерiалу i малюнка; виточування заготовки на верстатц вирiзування рисунка; заливання його металом; обточування на верстатi i лакування готового виробу [2].
Складаючи есюз виробу, потрiбно зобразити на ньому декоративну оздобу. При цьому не слщ забувати, що вс елементи орнаменту повинш бути з'еднанi мiж собою. Пiсля цього як вони будуть прорiзанi спецiальним iнструментом «штихелем», по цих своерщних канавках потече розплавлений метал. I чим складшший вiзерунок, тим бiльше повинно бути з'еднувальних протокiв — лiнiй на декоративному орнамента
Пюля того, як заготовка виточена на токарному верстап, на И поверхню переноситься малюнок орнаменту. По його лшях спещальним iнструментом для рiзьблення деревини прорiзаються заглибини шириною i глибиною 2-3 мм. Пюля того, як весь вiрезерунок вирiзано, заготовку слiд обмотати картоном i обв'язати дротом. Розплавивши попередньо олово, його заливають у верхнш поясок; розтiкаючись з нього по з'еднувальних поясках, метал швидко заповнюе вш лшп орнаменту. Пюля того, як олово застигне, картон зшмаеться i заготовку встановлюють у токарний верстат. Проводиться шлiфування i полiрування, тодi готовий вирiб покриваеться лаком [2].
Розглянувши OKpeMi аспекти змюту i методики навчання y4HiB основно! школи декоративно-прикладному мистецтву, можна зробити таю висновки:
- аналiз навчальних програм дослiджyваного перiодy показав, що в них було закладено велик можливостi для навчання yчнiв декоративно-ужитковому мистецтву, враховуючи мiсцевi традицн краю, в якому вони проживають;
- декоративно-ужиткове мистецтво виступало ефективним засобом рiзностороннього розвитку школярiв, воно сприяло збагаченню пiзнавальних iнтересiв та здшснювало вплив на формування художньо-естетично! та технолопчно! культури yчнiв;
- використання виховного потенцiалy народних ремесел сприяло збереженню нацiональноï культури;
- декоративно-ужиткове мистецтво окремих регiонiв краïни не було повшстю автономним, на нього мали вплив традицiï iнших регюшв, що було зумовлено плином часу та суспшьно-пол^ичними обставинами.
Л1ТЕРАТУРА
1. Антонович £. А., Захарчук-Чугай Р. В., Станкевич М. £. Декоративно-прикладне мистецтво. — Льв1в: Свгг, 1993. — 272 с.
2. Земляков Е. И. Инкрустация оловом по древесине // Школа и производство. — 1983. — № 12. — С. 33.
3. Кулешов С. М., Аверичев Ю. П. Сборник документов по трудовому и профессиональному обучению. — М.: Просвещение, 1987. — 209 с.
4. Оргашзащя трудово! тдготовки учшв 1-7 клас1в за новими програмами. 1нструктивно-методичний лист на допомогу вчителям трудового навчання, директорам i заступникам директор1в шкш. — К.: Радянська школа, 1986. — 71 с.
5. Программа трудового обучения учащихся 5-7 классов— К.: Радянська школа, 1986. — 150 с.
6. Хворостов А. С. Декоративно-прикладное искусство в школе: Пособие для учителей. — М.: Просвещение, 1981. — 175 с.
Оксана ШПАРИК IAEÏ HEnEPEPBHOÏ ОСВ1ТИ У СПАДЩИН1 КОНФУЦ1Я
У cmammi проан^зовано основш концептуальт положения щодо доцiльностi неперервно'1 oceimu, вiдобрcженi у творчш спcдщuнi видатного давньокитайського педагога, фшософа та суспшьно-культурного дiячc Конфуцiя.
Багатство суспшьства значною мiрою визначаеться сумою знань, нагромаджених у ньому, й умшням творчо !х використовувати. Термш «знання» охоплюе не лише знания техшчш, що використовуються у процеа створення товарного продукту, а передуем знання фyидамеитальнi, яю стосуються галyзi природничих наук, культури й мистецтва. За визначенням тих, обгрунтував реальнiсть сyспiльства знань, кожен його член повинен прагнути того, щоб на основi загально! високо! культури знань в галyзi природничих i загальнотехшчних наук добирати квалiфiкованих рiшень у полiтицi, виробництвi товарiв чи виробництвi нових знань.
Концепщя неперервно! освiти — це система поглядiв на освiтню практику, яка проголошуе навчальну дiяльнiсть людини невщ'емною та природною складовою ïï способу життя у будь-якому вiцi. Отже, це послщовний i взаемопов'язаний процес засвоення знань, yмiнь i навичок в ддачш системi закладiв, установ освгги та самоосвiти протягом всього життя.
Неперервна освга е цшсним процесом, що забезпечуе поступовий розвиток творчого потенщалу особистостi i рiзнобiчне збагачення ïï духовного свiтy. Цьому покликаш сприяти послiдовнi етапи, так би мовити «щаблЬ> спецiально оргашзованого навчання, що водночас впливае на сприятливi для людини змiни в ïï сощальному статyсi. Основна мета неперервноï освiти — довiчне збагачення творчого потенщалу особистосп.
У цен^ уваги парадигми неперервноï освiти перебувае людина, ïï особистють, ïï бажання та здiбностi, «рiзнобiчномy розвитку яких придiляеться основна увага» [1, 125].
1дея освiти впродовж життя не е новою. Вона висувалася вже педагогами i мислителями Стародавнього св^у. Одним iз них був китайський фшософ i сyспiльно-кyльтyрний дiяч
