CC BY
485
УДК 330.3:658.5
Д. е. КОЗЕНКОВ (НМетАУ, м. Днiпропетровськ)
життевий цикл органвацш та етапи життевого циклу
виробничих систем
У статп дослвджено цикл1чний розвиток оргашзацп, уточнено зм1ст поняття життевого циклу оргашзацп, розглянуто стадп розвитку та сучасш модел1 життевого циклу оргашзацп.
Ключовi слова: модель, життевий цикл орган1зацт, циклiчнi процеси, система
В статье исследовано циклическое развитие организации, уточнена суть понятия жизненного цикла организации, рассмотрены стадии развития и современные модели жизненного цикла организации.
Ключевые слова: модель, жизненный цикл организаций, циклические процессы, система
The article researches the cyclical development of an organization; clarifies the modern models of life cyclical and generalized the basic factors of the formation of the life of an organization are defined.
Keywords: model, life cycle of the organizations, cyclic processes, system
Постановка проблеми в загальному виглядц зв'язок з науковим та практичним завданнями
Пристосування поведшки систем до впливу факторiв зовшшнього середовища виступае у формi вщповщних дш, спрямованих на узго-дження потреб системи та зовшшнього середовища. Мехашзм такого пристосування реалiзо-вуе наявний та забезпечуе формування нового алгоритму дш системи, спрямованих на проти-дда невизначеност як у зовшшньому, так i у внутршньому середовищi системи. Стан зовшшнього середовища значною мiрою залежить вщ того, на якш стадп циклу розвитку перебу-вае як макро-, так i мезосередовище функцюну-вання системи. Проблема пояснення циктчно-го розвитку систем привертае увагу вчених давно i не випадково, оскiльки розкриття мехаш-змiв перiодичностi явищ вщкривае шлях до прогнозування розвитку систем. Цикл е упоря-дковуючим чинником всесв^у, единим i уш-версальним законом буття. Всi закони дiалек-тики вiдмiнно вписалися в теорда циклу. Бшь-ше того, центральна щея дiалектики про супе-речнють об'ективного свiту стала центральною щеею теорii циклу.
Аналiз останнiх дослщжень i публiкацiй. Видiлення невир1шених питань
Проблема вивчення життевого циклу орга-шзацш мае мiждисциплiнарну природу та активно дослщжуеться в економiчних науках, теорii менеджменту та теори органiзацii. За останнi
роки сформовано декшька напрямкiв досл> джень, серед яких можна видшити теорiю еко-номiчних циклiв (М. Д. Кондрат'ев, А. Маршалл), теорда економiчного розвитку та зрос-тання (Й. Шумпетер, Е. Пенроуз), шституцю-нальну теорда (Т. Веблен), еволюцiйну теорда економiчних змiн (Р. Нельсон, С. Уштер); по-ведiнковi теорii фiрми (Р. Сайерт, Дж. Марч); теори органiзацiйноi екологii (М. Ханнан, Дж. Фрiмен); теорii життевого циклу галузi (Дж. Мур, М. Портер, К. Крютенсен) та продукту (Т. Левггт, Х. Фокс, К. Еберт); дослщження у галузi життевого циклу оргашзацп I. Адизеса, Л. Грейнера, Дж. Юмберл^ Дж. Парнелла, Д. Мшлера, П. Фрiзена, Д. Лестера, С. Хенкса та ш. Множиншсть дослiджень у цiй галузi призвела до вiдсутностi единого пiдходу та на-явностi значних розбiжностей у сприйнятп життевого циклу органiзацiй, його еташв, мо-ментiв переходу з одного етапу на iнший тощо. Все викладене визначае актуальнiсть проблематики дослщження теорiй життевих циктв орга-нiзацiй з метою отримання бiльш суттевого сприйняття сутностi ще1' концепцii, а також можливостей формування основних характеристик, i перш за все - цшей органiзацii за стадiя-ми и життевого циклу.
Загальна мета
Метою дослщження е узагальнення поло-жень основних концепцш життевого циклу ор-ганiзацiй для визначення можливостей 1'х вико-ристання в управлiннi оргашзацшними змша-
© Козенков Д. е., 2011.
ми, обгрунтування стратепчних цшей за етапа-ми життевого циклу, формування шструмента-р1ю управлшня змшами оргашзацн.
Викладення основного матер1алу
Змша еволюцшного 1 б1фуркащиного еташв розвитку систем, 1х стшкост! й нестшкосп утворюе в чаа динам1чш цикли. Кожиа система мае не тшьки сво! внутршш цикгпчш процеси, зумовлеш и' природою, але I цикли, що продиктован! 1Й зовшшшм середовищем. При цьому цикли внутршнього походження можуть з\п-нюватися шд впливом зовшшшх цикл ¡в. Такий адаптацшний процес називаеться синхрошзащ-ею. В результат! синхрошзацн системи почи-нають рухатися з однаковими, кратними або ств\прними частотами. При цьому внутршня синхрошзащя вщбуваеться, коли певш частотш сшввщношення встановлюються в результат! взаемодп «р1вноправних» систем; а зовшшня -коли одна ¿з систем нав'язуе свш ритм шшим системам. Процес синхрошзацн систем може призвести до 1х когерентное^, тобто до узго-дженого протшання в чаа коливальних процессе. коли елемент системи перебувае не на яко-му-небудь одному р1вш, а на вах вщразу. Ная-вшеть ироцеав синхрошзацн дозволяе прогно-зувати часов! меж1 нижшх тонок б1фуркацп. Точшшому прогнозу шддаються процеси ево-лющйно1 стадн розвитку, оскшьки вони в1др1з-няються стшюстю за вщомих умов зовшшнього середовища.
Функцюнування виробничих систем на будь-якому еташ 1х розвитку вщбуваеться в процеа адаптацн до умов зовшшнього середовища. В1дм1тна ознака уешшних систем - це р1вновага внутршшх характеристик ¡з зовшшшм середовищем. Зовшшне середовище, яке е сукупнютю умов, у яких протшае д1яльшсть системи, е поняттям динам1чним. Вщповщно, р1вновага також мае динам1чний характер. В раз1 низького адаптивного потенщалу та як на-слщок невщповщност! виробничо! системи ви-могам стшкост! велика в1ропдшсть виникнення оргашзацшно! кризи 1 припинення роботи ще! системи як самоспиного суб'екта.
3 метою недопущения таких явищ та визна-чення найбшып ефективно! стратеги розвитку в останш часи використовують тсори. яи базу-ються на анатз! розвитку оргашзацш у довго-строковш перспектив!. Концепщя життевого циклу дозволяе розробити оптимальний способ управлшня виробничою системою на певному еташ И розвитку.
Вперше в сконо\пчшй тсори поняття «цикл»
запровадив К. Жюгляр, вивчаючи дина\пку ко-ливань у торпвл1. Над ал 1 коливання в економщ! дослщжували А. Маршалл, М. Кондрат ев, М. Туган-Барановський. Значний внесок у тео-р1ю розвитку систем зробив А. Богданов, який вперше сформулював ряд понять, що характе-ризували рпш етапи розвитку систем.
Взагал1 юнуе декшька концепцш життевого циклу рпних систем. Умовно 1х под1ляють на три групи - надоргашзацшний р1вень (галузь), оргашзацшний (оргашзащя) та внутршньоор-гашзацшний (продукт, торговельна марка, проект, пращвник тощо) [1].
Зпдно з концепщею життевого циклу, вся д1яльшсть виробничих систем проходит ряд стадш, починаючи з народження, розквт аж до припинення ¡снування або коршно! модерш-зацп. На кожшй фаз1 циклу вщбуваються певш змши параметр!в внутршнього 1 зовшшнього середовища, яю по-р1зному впливають на систему 1 вимагають рпних стратегш II иоведшки. В1д того, на якш стадн життевого циклу перебувае система та з'являються певш проблеми 1 завдання, залежать вщповщш методи й ¡нстру-менти для 1х виршення.
У ирактичшй д1яльносп виникае потреба у визначенш стадн розвитку системи для ухва-лення ефективних управлшеышх ршень. Ви-значення етапу розвитку виробничо! системи дае можливють уникнути помилок як при визначенш тепершнього стану системи, так 1 плануванш II подалыпого розвитку. Одшею ¡з найперших моделей життевого циклу оргашзацн (ЖЦО) була запропонована у 1959 рощ М.Хайре модель життевого циклу державно! установи [2], яка лягла в основу практично ус1х подалыпих розробок.
Взагал! у розвитку ЖЦО вщцялють три ос-новш етапи [3]. Перший етап (1951-1970 рр.) був присвячений розвитку процесних моделей ЖЦО. Найбшып в ¡до мим и роботами у цьому напрямку е модел! Хайре (1959), Пенроуз (1959), Албернагп (1962), Петпгрю (1965), Ш-итта та ИЬпдта (1967) та ¡н. Ц1 моде л 1 мають виключно теоретичний характер, базуються на процесному шдход!, зг1дно ¡з яким передбача-еться можлив1сть уиравл1ння зм1нами.
Наступний етап (1970-1990 рр.) - це пере-важно змютовш моде л! ЖЦО. Найб1льш популярна модель була запропонована у 1972 рощ Л. Грейнером у статп «Еволющя та револющя у процес! росту орашзащй». У 1979 рощ I. Ади-зес вперше представив свою модель ЖЦО, що не втратила актуальносп й донин1.
Л. Грейнер виокремлював п ять еволюцш-них еташв розвитку (використовуючи термш еволющя для опису довготривалих перюд1в зростання, у рамках яких не вщбувалося знач-них змш у оргашзаци), яю заступають один одного внаслщок револющй в оргашзаци, що вщ-буваються завдяки ди вщповщних криз. Тобто, ця модель описуе не стшьки розвиток оргашзаци, с кальки трансформащю II системи управ-лшня. I. Адизес заироионував модель з десяти стадш розвитку оргашзаци та стверджував, що на кожнш стади розвитку оргашзащя мае певш ироблеми. Ц1 ироблеми можна роздшити на хвороби зростання та оргашзацшш патологи. 3 останшми, на думку автора, оргашзащя самос-тшно впоратися не може. Зютавлення цих моделей показуе, що модель I. Адизеса е бшып загальною, шж модель Л. Грейиера, але щ моде л! не е такими, що виключають одна одну.
До шших розробок у цьому напряму взносить моде л 1 Скотта (1971), Торберта (1974), Ка-ца та Кана (1978), Юмберл1 (1979), Гелбрейта (1982), Кушна та Камерона (1983), Мшлера та Фргзсна (1985), Шейна (1985), Фламхольца (1986), Скотта та Брюса (1987), Казан'янца (1988) та ш. Активш дослщження цього перю-ду базувалися на використанш ситуащйиого шдходу у оргатзацшно-управлшськш теори та вшргзнялися акцентом на змютовнш складов!й тсорй оргашзацшних змш. Модель ЖЦО за своею суттю представляла еволющйний шдхвд до класифшацп оргашзацшних змш та розгля-дала оргашзащю як таку, що самооргашзову-еться та постшно оиовлюеться. При тому, змши в оргашзаци е постшними та еволющйиими. Цей етап формуваиня моделей ЖЦО спонукав розвиток також 1 емшричних моделей, що базувалися на кейс-методах, логтодному аналЫ тощо.
Третш етап, який розпочався у 1990 рощ та ниш продовжуеться, мютить роботи гз створен-ня ушвсрсальних моделей оргашзацшних змш та спсщф1чних моделей для ргзних галузей та тишв оргашзацш. Дослшжсння ведуться у напряму створення тако! методологи, яка б допо-могла уникнути числеииих суперечиостей м1ж ргзними моделями ЖЦО. Найбшын вщомими у цьому напряму е роботи Хенкса (1993), Адизеса (1999), Лестера, Парнелла та Каррагера (2003), Хо (2006). Дослщження цього напряму додали до концепцй ЖЦО процесну складову оргашзацших змш, що стимулювало бшып де-тальне вивчення окремих стадш життевого циклу та механизм!в переходу гз одше! стадй' до шшо!. Дослщники почали використовувати
бшып складш економетричш та статистичш методи для створення емшричних моделей; ви-користовувалися також методи крос-секщйного та кластерного аналгзу.
Бшып ранш роботи з питань життевого циклу оргашзацш мала, як уже зазначалося, бшып теоретичний характер. Був наявний значний розб1г в оцшщ кшькосп стадш або еташв розвитку оргашзаци. Деяю автори пропонували модел1 з трьох стадш (Доунз, 1967; Скотт, 1967; Кат та Канн, 1978); шип вважали, що стадш повинно бути чотири (Лайден, 1975). С модель у яких використовують и'ять та бшыне стадш -наприклад, модель Грейнера (1972) складаеться з пяти стадш. модель Торберта (1974) - з дев'яти, а модель Адизеса (1989) - з десяти стадш Ргзш автори також акцентували увагу на ргзних наборах ушкальних характеристик кож-но1 стадй' власних моделей.
Але, незалежно вщ кшькост1 стадш, у ви-сновках практично за кожною моделлю е зага-льне: кшыасть стадш е законом1рною; кожна стад ¡я е наслщком попередньо!, а повернутися на цю попередню стад1ю практично неможли-во; уел модел1 розглядають значний спектр оргашзацшних характеристик.
У загальному вигляд1 кожна модель мае стадй становления («формування ншн», «креатив-шеть», «ранш шновацй»): стадш накопичення або колективност1 («зобов язання». «висока едшеть»); стадш зршосп, формалгзацп та контролю («стабшьшсть», «шституцюнал1защя»); стадш дивсрсифпчацп. або розробки структри та адаптацп («розширення ринюв», «децентра-лгзашя»): деяю модел1 (1х лише чотири - Адизеса, Мшлера та Фргзсна, Фламхольца, а також Лестера, Парнелла та Каррагера) також мають стадш занепаду, що може бути початком стадй' оновлення. Цпчаво. що практично уел модел1, розроблеш до 1980-х роклв. не мають стади упадку.
Практично жоден з автор1в не визначае ш-тервал часу, упродовж якого оргашзащя зали-шаеться на певнш стадй' розвитку.
Але неможливо вважати модел1 життевого циклу оргашзацш некорисними для менеджменту виробничих систем. Теор1я життевого циклу дае можливють вщокремити елементи, що сприяють розвитку та змшам в оргашзаци, тобто можливють адаптацп виробничо! системи до вимог зовшшнього середовища.
Зростання позищй витробничо! системи на ринку пов язано гз змшою оргашзацшних еташв, що характеризуют стадй' життевого циклу. За опублпчованими оцшками фах1вщв, уешшш
оргашзацп з тривалими життевими циклами, мають схожл риси, одна ¡з яких - здатшсть до навчання [4]. Це мае прояв у адаптивносп до зовшшнього середовища, толерантноси до но-вих або протилежних щей та вщцв д!яльносп, що забезпечуе вщкритють навчання та об ективну ощнку ситуацн, що склалася, для формування ново! системи мислення та сприй-няття процесс в. що вщбуваються, менеджментом та персоналом органпацп та, як наел ¡до к. штегращю сшвроб1тншав, шдвищення мотива-цн та результативное^ д!яльносп оргашзацп.
Елементи росту системи залежать вщ сшв-вщношення фактор1в зовшшнього та внутрш-нього середовища. Еконо\пчнс середовище проявляеться у факторах попиту, технолопчних новащях, структурних умовах ринку. Загибе ль системи практично не бувае повною та неми-нучою. II розпад мае прояв у набутп деяких II слсмстлв ¡ншими оргашзащями. тобто наявне роздпення системи. 3 шшого боку, оргашзацп на тку свого розвитку перебудовуеться за ра-хунок впровадження нових тсхнолопй. змши або поповнення кадр1в. перебудови свое! стратеги. Так починаеться новий життевий цикл оргашзацп.
Основш циюпчш процеси в систем! можна пояснити ¡снуванням певних обурень ! специ-ф!ки !1 функцюнування. По-перше, це наявшеть стад!й вщтворювального процесу елеменлв у частинах системи, тобто формування, викорис-тання ресурс!в в рамках т!е! або ¡ншо! класифь кац!!. Це перший р!вень внутршшх цикл!в системи (м!кроцикл!в). Другий р!вень внутр!шн!х цикл!в системи формуеться за рахунок наявно-ст! стадш в!дтворювального процесу в!дносно вс!е! системи, тобто формування, використання вс!е! сукупносп ресурс!в. Трет!й р!вень внут-ршшх цикл!в системи передбачае коливання вартосп впродовж ¡снування системи. Идеться про стадп народження, зр!лост!, смерт!. I, на-приклнець. вплив тотожних параметр!в макро-середовища обумовлюе наявн!сть синхронних процес!в в систем! (!1 складових, резонуючих з тотожними). Це зовшшш цикли системи (макроцикли). Слщ враховувати, що р!зн! види цик-л!в можуть накладатися один на одного, специ-ф!куючи параметри дослщжуваного циклу (утворюючи синергетичн! сплески або, навпа-ки, деструктивш порушення). Кр!м того, до на-званих можна додати циюпчшеть системи зу-мовлену, наприклад, р!зними вимогами зовшшнього середовища.
Важливють вибору критер!!в визначення стад!й життевого циклу зумовлена необхщшс-
тю визначення, який параметр найбшып точно в!дображае конкретний стан оргашзацп: становления, зростання, стаб!льност! або спаду б!з-несу. Кр!м того, динамша зм!н цих критер!!в мае надавати можлив!сть формувати коректну ощнку власне процесу розвитку оргашзацп.
Спроби ушфшацп складу критерпв ощнки позищй орган!защ! на стад!! ЖЦО обумовлю-ють висновок про те, що циюпчш коливання характеризуются не стшьки комб!нац!ею пока-зниклв. ск!льки комбшащею !х значень. Цей висновок шдтверджуеться п!дходами, що реал!-зовано на баз! матриць вибору стратегш розвитку оргашзацп як у продуктовш, так ! у ф!нан-совю-екожмчнш сфер! [5].
Висновки
Поняття життевий цикл оргашзацп слщ в!д-р!зняти вщ поняття загально! тривалост! життя оргашзац!!. Життевий цикл оргашзац!! - це су-купшеть стад!й, що створюють закшчене коло розвитку протягом певного пром!жку еволющ! оргашзац!!, теля якого його цшносп й напрями д!яльност! можуть принципово зм!нюватися. Тому життед!яльшсть орган!защ! в!д моменту створення ! до л!кв!дац!! може бути цикл!чним сп!ралепод!бним процесом. Загальна тривалють життя оргашзащ! може включати кшька житте-вих цикл!в орган!защ!. У свою чергу, стадп життевих циюпв орган!защ! - це пром!жки часу, протягом яких д!яльшсть орган!зац!! характеризуемся в!дносною стаб!льшстю таких парамет-р!в, як: напрям та штенсивнють розвитку; стра-тег!чн! та тактичш щл1; способи ! особливост! формування ресурсного потенщалу; конф!гура-щя оргашзацшного механ!зму.
Перспективи подальших розробок
Модель життевого циклу оргашзащ! може служити важливим ! ефективним ¡нструментом !1 д!агностики, як сприяючи усуненню поточ-них труднощ!в, так ! дозволяючи шдприемст-вам вчасно зд!йснювати стратепчш перетво-рення для забезпечення циюпчност! !хнього розвитку. Тому подальшим дослщженням про-блеми життевого циклу оргашзащ! може бути розробка конкретних шетруменпв оргашзац!й-но! д!агностики й анатзу !1 результат!в.
Б1БЛЮГРАФ1ЧНИЙ СПИСОК
1. Длинные волны: научно-технический прогресс и социально-экономическое развитие [Текст] / отв. ред. С. В. Казанцев, П. Н. Тесля; АН СССР. Ин-т экономики и организации промышленного производства. - Новосибирск: Наука. Сибирское от-ие, 1991.-224 с.
2. Филонович, С. Р. Становление корпорации в контексте жизненного цикла организации [Текст] / С. Р. Филонович // Российский журнал менеджмента. - 2004. - № 2 (4). - С. 19-34.
3. Широкова, Г. Особенности формирования жизненных циклов российских компаний (эмпирический анализ) [Текст] / Г. Широкова, И. Меркурьева, О. Серова // Российский журнал менеджмента. -2006. - № 4 (3). с. 3-26.
4. Доблаев, В. Л. Организационное поведение [Текст] / В. Л. Доблаев. - М.: ИКФ «ЭКМОС», 2002. - 320 с.
5. Кушелевич Е. Модели жизненных циклов организаций [Текст] / Е. Кушелевич, С. Филонович // Менеджмент: век XX — век XXI / под ред. О. С. Виханского, А. И. Наумовой - М. : Экономиста; 2004.-С. 304-321.
6. Adizes, I. Corporate Lifecycles: how and why corporation grow and die and what to do about it [Text] / I. Adizes. - Englewood Cliffs, N. J.: Prentice Hall, 1998.
7. Greener, L. Evolution and Revolution as Orga-nazations Grow [Text] / L. Greener. // Harward Bussi-ness Revew. 1972. - August.
8. Lippit, G. L. Growth of Organizations [Text] / G. L. Lippit // Organizational Renewal. - N. Y., 1969.
НадШшла до редколеги 10.02.2011. Прийнята до друку 28.03.2011.
