CC BY
63
Сторшки iCTOpiï
Page history
УДК 61 (092) (477) РОТАР Д.В.
Буковинський державний медичний унверситет, м. 4epHiBц
ЗЕЛЬМАН АБРАХАМ ВАКСМАН — ВЕЛИКИЙ ВЧЕНИЙ ТА ОДИН З НАЙВИДАТЫШИХ БЛАГОДМНИЮВ ЛЮДСТВА
Резюме. У CTarri висвiтленi у хронолопч^й послдовност основн аспекти вдкриття першого протиту-беркульозного препарату — стрептомицину та наведенi вдомостi про нобел'1вського лауреата з фiзiологií та медицини украНського походження Зельмана Абрахама Ваксмана. Ключовi слова: З.А. Ваксман, акrиномiцети, стрептомiцин.
«1з землг прибуде ваше спаання».
Так скорочено вчений Зельман Ваксман штерпретував цитату з апокрифа.
Туберкульоз продовжуе залишатися серйозною проблемою та викликом для громадського здоров'я в усьому свт. Так фактори, як поява нових форм захворювання, висо-ка поширешсть тубер-кульозу з множинною стшшстю до протитубер-кульозних препарапв, ураження зростаючого числа В1Л-шфшованих людей та значна чисель-шсть людей у мюцях по-збавлення волi, а також шдвищення мобiльностi населення, сприяли тому, що проблема туберку-льозу набула масштабiв надзвичайно! ситуацп. Проблема подолання туберкульозу в Укра'1ш перебувае в площинi вщ-повiдальностi не тiльки пацiентiв, а й лiкарiв, якi повиннi враховувати формування резистент-них форм туберкульозу та запобтати йому. Сьогоднi, коли з дня першого усшшного за-стосування в людини вiдкритого З.А. Вакс-маном стрептомiцину, а це вщбулось 12 травня 1945 року, минуло 70 рошв, актуальним е питання ращ-онально! терапп туберкульозу, адже, знаючи, яким тяжким та трудомютким було вiдкриття першого протитуберкульозного препарату, варто щнувати здобутки минулого [7, 12].
Зельман Ваксман народився в 1888 рощ в укра-!нському селi Нова Прилука нишшнього Липовець-
кого району Вшницько! област i вирiс там. У селi вш вiдвiдував традицiйний хедер i вивчав Бiблiю й Талмуд. BiH був викладачем i соцiально вщповщаль-ною особистiстю з раннього вшу. Йому ще не ви-повнилось 16 рошв, коли вiн оргашзував школу для малозабезпечених дiтей села, де викладав еврейську й росшську мови, граматику, iсторiю та арифметику.
BiH також сформував трупу хлопчиыв для догляду хворих. Шд час революцп 1905 року, коли полщя й козаки органiзовували еврейсьш погроми, вiн допомiг створити мю-цеву групу самооборони i3 еврейсько! молодi, яка вмша користуватись зброею. Biн м^ би стати меламедом або навпъ ра-бином, якби залишився в Укра!ш, але став ученим шсля ем^рацп в Америку в 1910 рощ [2, 3].
У Рутгерс (США) пiд впливом бактерю-лога Джекоба Г. Лiпмана та боташка й генетика Байрона Девща Хал-стеда Ваксман вир1шив вступити на сшьськогосподарський курс. Вважа-еться, що наукова кар'ера Ваксмана розпочалась з мапстерського проекту з вивчення грибiв та
Адреса для листування з автором: Ротар Д.В.
E-mail: [email protected]
© Ротар Д.В., 2015 © «Актуальна шфектолопя», 2015 © Заславський О.Ю., 2015
актиномщепв Грунту, що був виконаний на Нью-Джерсiйськiй сiльськогосподарськiй експеримен-тальнш станци [14].
Його раннi самостшш дослiдження торкались продовження роботи з актиномщетами й оргашз-мами, втягнутими в процеси окислення шрки. У цш роботi вiн спiвпрацював з Джекобом С. Джоффом i Робертом Л. Старкеем. Робота його асшранпв i докторантiв упродовж наступних рошв була при-свячена дослiдженню характеру розподшу i власти-востей мiкроорганiзмiв Грунту, розпаду органiчних останкiв i фiзичних та хiмiчних особливостей Грунту та компостiв. Вiн став консультантом багатьох ком-панiй, що виробляли ферменти, вггамши та iншi продукти з грибiв i бактерiй [13, 17].
Фундаментальш знання Зельманом Ваксманом ушх видiв мiкроорганiзмiв, особливо актиномще-тiв, дозволили створити надзвичайно оригшальш й водночас простi скринiнговi методики дослщжень. «Я вiдчував зi свого досвщу, що гриби й актиномь цети можуть виявитись значно бшьш ефективними джерелами антибактерiальних засобiв, шж звичайнi бактерп», — писав вш пiзнiше [20].
Ще на початку свое! науково! кар'ери Ваксман помiчав, що патогеннi мiкроби гинуть у Грунть Вiн не раз обговорював з колегами той факт, що мшьйо-ни людей померли вщ туберкульозу, !х бактерп були внесет в Грунт, але щось змусило щ бактерп зник-нути. Це спостереження лежало в основi його бшьш шзньо! готовностi почати дослшження для пошуку цих вiдповiдальних агенпв [18].
Ще одним поштовхом для штенсивно! роботи в цьому напрямку була Друга свгтова вiйна, «яка мая-чила на горизонт^ — писав Ваксман, — яка диктувала необхщшсть створення нових засобiв для контролю над рiзноманiтними iнфекцiями й ешде-мiями, що могли виникнути» [15].
Слш також згадати, що ще в 1932 рощ Американ-ська нащональна асоцiацiя iз боротьби з туберкульо-зом звернулась до Ваксмана з проханням вивчити процес руйнування палички туберкульозу в Групп. Давно було помiчено, що трупи померлих вiд туберкульозу шсля тривалого перебування в землi нiби сануються, очищаються вш шфекцп. Ваксман лопч-но зашдозрив, що цей процес теж пов'язаний з дiею на мшобактерп туберкульозу мiкробiв-антагонiстiв. Для розв'язання поставленого завдання ним була створена спещальна наукова група, у яку ввшшли трое студенпв, асистент i трое вже досить вшомих дослiдникiв. Одержимi шеею ентузiасти пiд керiвни-цтвом Ваксмана розробили стратепчний план досль дження: внести в Грунт хвороботворш бактерп; ви-дiлити iз Грунту мшроби, що ефективно дiють проти цих бактерш; розмножити такi мiкроби в лаборато-рп; видiлити з них хiмiчнi сполуки, що пригнiчують бактери, i, нарештi, подiяти цими сполуками на бактерп, що прижилися в тш тварин або людей [1, 10].
Для проведення всебiчних дослшжень потрiбнi були грошi, i Ваксман звернувся в Комiтет медич-
них дослiджень у Вашингтонi, де йому вщповши вiдмовою: «Ми зараз воюемо, i Bci зусилля повинш бути направленi на перемогу у вшш. Вашi розробки мають суто науковий характер i не общяють швид-ких практичних результатiв, тому ваше прохання не можна задовольнити». На щастя, голова комiтету А.Н. Рiчардс оцiнив значення роботи й порекомен-дував Ваксману Фонд Сшвдружносп Нацiй, який i видiлив необхгдну суму [9].
Упродовж всього 1940 року науковщ в пошуках мiкробiв-антагонiстiв проводили численнi посiви на агар зразшв Грунту, вирощуючи культури при рiз-них умовах. Наукова група вивчила близько 10 ти-сяч рiзних мiкробiв Грунту в пошуках антибютишв, якi могли би руйнувати бактерГ], не завдаючи при цьому шкоди людинГ
Шд час роботи дослГдники вдосконалювали тех-нологш кожного етапу. Ыту'щя Ваксмана, шдкрь плена його досвГдом, дозволила груш досить швидко вийти на правильний шлях: ]'х увага зосередилась на актиномщетах. КропГтка праця дала видатш плоди. У 1940 рощ була видшена речовина червоного ко-льору, що вбивала бактерп. ДослГдники назвали цей антибютик актиномщином. На жаль, вш виявився високотоксичним. Ще через два роки був отрима-ний стрептотрицин. Нарешп, у 1943 рощ Гз штаму Streptomyces griseus дослГдники видшили стрептомь цин. Випробування показали високу ефектившсть стрептомщину при лшуванш багатьох тяжких хвороб: бруцельозу, чуми, туляремГ], кишкових шфек-цш. Але дослГдники з нетершнням чекали, як буде дГяти антибютик на мГкобактерГ] туберкульозу. На початку 1944 року в лабораторГ] Ваксмана були проведет першГ тести, як довели in vitro, що стрепто-мщин активно дГе проти туберкульозних бактерш
[19].
Експериментальш та кшшчш випробування препарату були проведет в клшвд Майо. Для вивчення дГ] стрептомщину Вшьям X. Фельдман, ветеринарний лшар, який працював у цш клшщГ з 1920 року й присвятив свое життя вивченню туберкульозу, створив першу експериментальну модель хвороби в морських свинок. Вш довГв високу ефектившсть нових лшв i теоретичну можливють ]'х застосування в людей. Перше кшшчне випробування стрептомщину було проведене Х.К. Хш-шоу, лГкарем клшши Майо, разом з К.Х. Пфутцем. Щ випробування почались у листопадГ 1944 року в туберкульозному санаторГ] мшеральних джерел у штат Мшнесота, а перше усшшне застосування стрептомщину в людини вГдбулось 12 травня 1945 року [6, 11].
З 1946 року, шсля кшькох мюящв тестування й доробки, препарат почав широко використовува-тись у всьому свГтГ По суп, це був перший зашб, що ефективно дГяв на збудник туберкульозу — страшно']', невилГковно']' в т часи хвороби. КрГм того, вш згубно дГяв на шшГ бактерГ], навГть стшы до сульфа-ншамГдних препарапв i пенщилшу.
Постшно працюючи в практичному напрямку, Ваксман встановив tîchî ефективнi зв'язки з ком-панieю «Мерк», що займалась розробкою рiдких середовищ для вирощування бактерiй. Ця сшвп-раця виявилась дуже плшною впродовж багатьох роив. Патентш вiдрахування вiд виробництва ан-тибiотикiв дозволили Ваксману в подальшому вщ-крити iнститут мiкробiологiï та створити благодш-ний фонд [14].
З допомогою вже напрацьовано! технологи' Ваксман i його сшвроб^ники видшили й iншi новi антибютики: клавацин (1942), гризеш (1946), нео-мiцин (1948), а також фразидин, кандицидин, кан-дидин. Усього впродовж кшькох рошв група Зель-мана Ваксмана вшкрила понад 70 нових природних речовин з антибактерiальною дieю, одержаних пе-реважно з актиномщепв, 40—60 % з яких виявились продуцентами антибютишв [15].
Робота з актиномщетами та розроблеш Ваксма-ном методики привернули пильну увагу дослшни-шв у рiзних крашах, що дозволило створити ряд нових, у тому чи^ протитуберкульозних, антибю-тишв. Можна згадати про циклосерин ^зомщин, серомiцин, орieнтомiцин), який Куросава видшив у 1952 роцi iз Streptomyces orchidaceus i Streptomyces garyphalus; канамщин (Умезаа i сшвавтори, 1952) з Actynomyces kanamyceticus; флоримщин та вюмщин (Фiнлей, 1951) iз Streptomyces pimiceus i Streptomyces floridae; капреомщин (Герр, 1960) та iншi [10, 16].
Вшкриття стрептомiцину, виконане в сшвробгт-ництвi з А. Шатцом i за пiдтримки Е. Будж^ було видатним досягненням, що змогло забезпечити Ваксману виконання його багатьох особистих без-корисливих плашв. Патент на стрептомщин справедливо входив до «десяти патенпв, що формували свгт», починаючи з часiв створення Патентно!' служ-би США в 1823 рощ [12-14].
Перелш нагород та призiв Зельмана Васкмана великий та рiзноманiтний. Ще в 1942 рощ, у роз-палi роботи над антибютиками, на знак визнання його енергшних дослiджень i роботи з вивчення мiкроорганiзмiв Грунту Ваксман був обраний членом Нащонально! академп' наук США та пiзнiше — Французько! академп' наук. Йому були присуджеш ступенi почесного доктора медицини, науки, сшь-ського господарства ушверситепв Льежа, Афiн, Павп', Мадрида, Страсбурга, брусалиму, Геттшге-на, Перуджi й кшькох американських ушверсите-тiв та коледжiв [3, 8].
Вiн був президентом Американського товари-ства мшробюлопв, членом Нацiональноï асоцiацiï дослiдникiв, Асощацп' американських бактерюло-гiв, Американсько! науково! спiлки Грунтознавцiв, Американсько! хiмiчноï асощацп' та Асощацп' експе-риментально! бюлогп' й медицини, а також членом або почесним членом багатьох наукових товариств у США, Франци, Швецп', Мексищ, 1ндп', Нiмеччинi, Бразили, 1спанп' та Iзраïлi. Його роботи вiдмiченi численними призами та нагородами наукових това-
риств у США, Данп', Нидерландах, Канадi, Швецп', Японп', 1зра'М, 1талп', 1спанп' й Туреччинi. Вш був нагороджений французьким Командорським орденом Почесного легюну, японською Зiркою Сходу сонця, Командорським орденом Швденного Хрес-та Бразилп', Великим хрестом Охорони здоров'я 1спанп', Призом Ласкера (Американська асощащя охорони здоров'я, 1948 рш), Призом американ-сько! академп' мистецтва й науки, медаллю Емшя Христiана Хансена (Данiя, 1948 рш), медаллю Нью-Джерсiйського сiльськогосподарського товариства (1948 рш), Почесною медаллю нащонально! асо-цiацiï туберкульозу США, Премieю Карлбергсько! лаборатори (Данiя, 1948 рш), медаллю Левенгука (Голландiя, 1950 рш), багатьма iншими нагородами та ввшшов до списку ста найвидатнiших людей свь ту [2, 9].
Однак чи не найдорожчою нагородою для Вак-смана стало визнання сотень тисяч хворих, яш були врятоваш завдяки стрептомщину. У 1950 рощ, тд час вшвшування 1талп', Ваксману вручили бронзо-ву статуетку вершника — символ мюта Верони. На нiй був надпис: «Зельману Ваксману — благодшни-ку людства. Хворi госпiталю Верони з найкращими побажаннями. 26 травня 1950 року» [3].
Численш нагороди та почесп, якi полились на Ваксмана шсля 1940 року, лопчно завершились врученням йому в 1952 рощ Нобелiвськоï премп' з фiзiологiï та медицини «за вiдкриття стрептомщину, першого антибiотика, ефективного при лшуванш туберкульозу» [10, 16].
У промовi при врученнi преми професор Арвш Волгрен, член ради професорiв Королiвського ме-дико-хiрургiчного iнституту Швеци, звертаючись до Ваксмана, сказав: «Незважаючи на те, що ви не фiзiолог i не лiкар, ваш внесок у розвиток медицини — першочергово! важливость Стрептомiцин уже врятував тисячi людських життiв, i ми, лшар^ на-городжуемо вас як одного iз найбiльших благодш-никiв людства».
А. Волгрен особливо вщмгтив, що «на вшмь ну вш вiдкриття пенiцилiну професором Александром Флемшгом, яке було значною мiрою зумовлене щасливою випадковiстю, вшкриття стрептомщину стало результатом довготривало'1', систематично!' й невтомно! працi велико! групи вчених» [3, 4, 5].
З усього свгту надходили численш привгтання, у яких вiдзначались зусилля й тершння Ваксмана, витраченi на створення антибютиыв. Та широкий свгтовий резонанс цieï престижно! нагороди послужив, зокрема, стимулом багатьом дослшникам для пошуку нових антибiотикiв, i в цьому теж велика заслуга Ваксмана перед людством. Усвшомлення тяж-косп шляху вiдкриття та впровадження в практичну медицину першого протитуберкульозного препарату надасть нам розумшня його цшносп та обмежить неращональшсть у використанш всiх антибактерь альних засобiв.
Список лператури
1. Ваксман Соломон Яковлевич [Электронный ресурс] / Чисто Одесский сайт. — Раздел: Чисто одесские кумиры. — в. — Режим доступу: http://odesskiy.com/v/vaksman-solomon-jakovlevich.html
2. Либа У. Нобелiвськi лауреати, як народилися в Украт [Електронний ресурс] / У. Либа // Украшське слово. — 2010. — № 44 (3502). — Режим доступу: http://dyvensvit.org/ articles/457.html
3. Кучер В. О. Зельман Абрахам Ваксман / В. О. Кучер, 0.1. Роговий. — Вшниця: ТОВ «ITI», 2003. — 96 с.
4. Маринжа Л. Выдающийся благодетель человечества [Электронный ресурс]. — 2015. — Режим доступу: http:// health-ua.com/article/2407.html
5. Мусский С.А. Зельман Ваксман [Электронный ресурс] / С.А. Мусский // 100 великих нобелевских лауреатов. — Режим доступу: http://100v.com.ua/ru/Zelman-Vaksman-person
6. Пухлик Б.М. Завтра исполняется 40 лет после смерти украинца, открывшего антибиотик от туберкулеза [Электронный ресурс]. — 2013. — Режим доступу: http://www. segodnya.ua/science/Zavtra-ispolnyaetsya-40-let-posle-smerti-ukrainca-otkryvshego-antibiotik-ot-tuberkuleza-454396.html
7. Пухлик Б.М. Зельман Абрахам Ваксман — наш великий соотечественник / Б.М. Пухлик // Туберкульоз, легеневi хво-роби, ВШ-шфекця. — 2013. — № 1 (12). — С. 117-121.
8. ТОП-6 сniввimчизникiв, ям стали Нобелiвськими лауреатами [Електронний ресурс]. — 2015. — Режим доступу: http://espreso.tv/article/2014/10/09/6_urodzhenciv_ukrayiny_ schostalynobelivskymylaureatamy
9. Циганков С. Зельман Ваксман — нобелiвський лауреат [Електронний ресурс] / С. Циганков // День. — 2007. — № 92. Рубрика: Украина Incognita. — Режим доступу: http:// www.day.kiev.ua/ru/article/ukraina-incognita/zelman-vaksman-nobelivskiy-laureat
10. Шалаева Т.П. Кто есть кто в мире/Т.П. Шалаева. — М. : Филологическое общество «СЛОВО»: ОЛМА-ПРЕСС, 2003. — С. 219-220. [Электронный ресурс]. — Режим доступу: https://books.google.com.ua/books ?id=Dd9aONENAxgC&pg =PA219&lpg=PA219&dq=Ваксман+лimераmура&source=bl& ots=C_il9GuZA6&sig=aiMhBBS7cigIhmBQPlR7Nsgn8G4&hl=
uk&sa=X&ei=fMlIVfyeB4P8UsrlgZgO&ved=0CDoQ6AEwBDgU #v=onepage&q=%D
11. Шнайдман В. Соломон Ваксман [Электронный ресурс] / В. Шнайдман, М. Маркович // Бог создал лекарства из земли. — С. 44-53. — Режим доступу: http://odessitclub.org/ publications/almanac/alm_32/alm_32_44-53.pdf
12. Hedley-Whyte J. Tuberculous Scrofula: Belfast Experience / J. Hedley-Whyte, D. R. Milamed// Ulster Med. J. — 2011. — Vol. 80, № 2. — P. 97-103.
13. Lechevalier H. The Search for Antibiotics at Rutgers University / Lechevalier H., Parascandola J. // The History of Antibiotics: A Symposium, Madison, Wisconsin: American Institute of the History of Pharmacy. — 1980. — 118р.
14. Selman A. Waksman Papers [Електронний ресурс] // A Fin-ding Aid to the Collection in the Library of Congress Manuscript Division, Library of Congress Washington, D.C., 2004. — Режим доступу: http://rs5.loc.gov/service/mss/eadxmlmss/ead-pdfmss/2009/ms009269.pdf
15. Selman Waksman and Antibiotics. National Historic Chemical Landmark [Електронний ресурс]. — American Chemical Society. — 2015. — Режим доступу: http://www. acs.org/content/acs/en/education/whatischemistry/landmarks/ selmanwaksman.html
16. The Nobel Prize in Physiology or Medicine 1952 [Електронний ресурс]. — 2014. — Режим доступу: http://www. nobelprize.org/nobel_prizes/medicine/laureates/1952/
17. Waksman S.A. My Life with the Microbes / S.A. Waksman. — New York: Simon and Schuster, 1954. — Р. 145.
18. Waksman S. Actinomyces Antibioticus, a New Soil Organism Antagonistic to Pathogenic and Non-Pathogenic Bacteria / Waksman S., Woodruff H.B. // Journal ofBacteriology. — 1941. — № 42. — P. 231-249.
19. Waksman S. Streptohricin, A New Selective Bacteriostatic and Bactericidal Agent, Particularly Effective Against GramNegative Bacteria / S. Waksman, H. B. Woodruff // Society for Experimental and Biological Medicine. — 1942. — Vol. 49. — Р. 207-210.
20. Waksman S. What is an Antibiotic or Antibiotic Substance / S. Waksman // Mycologia. — 1947. — Vol. 39, № 5. — Р. 565-569.
Отримано 22.05.15 Ш
Ротарь Д.В.
Буковинский государственный медицинский университет, г. Черновцы
ЗЕЛЬМАН АБРАХАМ ВАКСМАН — БОЛЬШОЙ УЧЕНЫЙ И ОДИН ИЗ ВЕЛИЧАЙШИХ БЛАГОДЕТЕЛЕЙ ЧЕЛОВЕЧЕСТВА
Резюме. В статье освещены в хронологической последовательности основные аспекты открытия первого противотуберкулезного препарата — стрептомицина и представлены сведения о нобелевском лауреате по физиологии и медицине украинского происхождения Зельмане Абрахаме Ваксмане.
Ключевые слова: З.А. Ваксман, актиномицеты, стрептомицин.
Rotar D.V.
Bukovinian State Medical University, Chernitvtsi, Ukraine
SELMAN ABRAHAM WAKSMAN — A GREAT SCIENTIST AND ONE OF THE GREATEST BENEFACTORS OF MANKIND
Summary. The article presents in chronological order the main aspects of the discovery of the first antituberculous drug — streptomycin and information about Nobel Prize winner in physiology and medicine of Ukrainian origin — Selman Abraham Waksman.
Key words: S.A. Waksman, actinomycetes, streptomycin.
