CC BY
83тковий масаж. Під час тренування важкоатлетів з навантаженнями середньої інтенсивності після кожного тренування протягом 15-20 хв робили частковий відновний масаж за авторською методикою. Масажували спину, плечовий пояс, руки. У кінці тренувального тижня важкоатлети отримували загальний відновний масаж протягом 60 хв. Після тренувань з високою інтенсивністю протягом 20-30 хв важкоатлетам робили короткочасний масаж усіх ділянок тіла, а наприкінці тижня, в день відпочинку, - загальний відновний масаж протягом 60 хв. Короткочасний відновний масаж за авторською методикою робили через 15-20 хв після тренування, коли ЧСС майже досягала норми. Починали сеанс масажу з ділянки спини. Спочатку, після 2-3 погладжувань, виконували витискання з обтяженням або ліктьовою частиною передпліччя. Після 2-3 розминань довгих м’язів спини основою долоні обох рук переходили до масажу попереку. У важкоатлетів у зв’язку з подоланням значної ваги штанги часто трапляється пошкодження м’язів попереку, яке має характер травматичного люмбаго, іноді спостерігається травматичний періостит остистих відростків 3-го поперекового або 7-8-го грудних хребців. Збільшений вигин хребта під час підйому штанги викликає стискання міжхребцевих дисків, іноді розтягнення зв’язок, защемлення нервових корінців.
Розтягнення зв’язок і м’язів спини часто стається внаслідок нахилів уперед зі штангою за головою.
У зв’язку з цим постійно і дуже ретельно важкоатлетам необхідно масажувати не тільки поперекову ділянку, але і вздовж хребта. Велике навантаження на зв’язково-суглобовий апарат плечових суглобів також потребує детального масажування. Вони займають друге місце за частотою хронічних пошкоджень у важкоатлетів. Масажують плечові суглоби в положенні лежачи на животі і лежачи на спині прийомами розтирання.
Після розтирання міжхребцевих проміжків, фасцій трапецієподібного м ’яза плечових суглобів переходять до розминання довгих м’язів спини: основою долоні з перекатом гребнями кулаків, ліктьовим кінцем передпліччя або двома кулаками одночасно. Для зручнішого й ефективнішого виконання цього прийому правою рукою захоплюють великий палець лівої руки, щоб кисті не розходилися. Цей прийом виконують на всіх великих м’язах..
Шию масажують загальноприйнятими прийомами протягом 6-8 хвилин. Верхні кінцівки масажують у два прийоми: один раз у положенні лежачи на животі, інший - лежачи на спині. Окрім детального масажу всіх м’язів, на верхніх кінцівках ретельно масажували всі суглоби.
Окрім звичайного масажу грудної клітки, важкоатлетам додатково масажують ділянку грудини, яка у них постійно травмується внаслідок ударів грифом штанги. Потім ще раз виконується масаж плечового суглоба (передня частина). Закінчується сеанс масажу масажем живота, де особливу увагу
приділяють масажу прямих і косих м’язів.
Під час загального відновного масажу за авторською методикою на прийоми розминання відводиться 70% часу, який призначений для масажної процедури; на розтирання та витискання - 25%; погладжування, валяння, потрушування, струшування, зсування, вібрацію - 5%.
Висновки.
1. Методика відновного масажу як засобу відновлення потребує вдосконалення, оскільки фізичні навантаження спортсменів зростають як за обсягом, так і за інтенсивністю. Однак майже відсутня науково-методична література, у якій висвітлюються питання впливу відновного масажу на спеціальну працездатність спортсменів, і зовсім не розроблено методики відновного масажу у передзмагальному мезоциклі підготовчого періоду.
2. Розроблено методику застосування відновного масажу в підготовчому періоді передзмагально-го мезоциклу кваліфікованих важкоатлетів, яка передбачає: різновиди основних та додаткових прийомів масажу залежно від інтенсивності та обсягу тренувального навантаження, короткочасний відновний масаж після кожного тренування, наприкінці тренувального тижня - загальний відновний масаж.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем використання масаж у передзмагальному мезоциклі з навантаженнями різної інтенсивності
Література
1. Биохимия мышечной деятельности / Н.И. Волков, Э.Н. Несен, А. А. Осипенко, С.Н. Корсун. - К.: Олимпийская литература, 2000. - 504 с.
2. Бирюков А.А. Как восстановить работоспособность. - М.: Физкультура и спорт, 1997. - 126 с.
3. Васичкин В.И. Методики массажа: 1200 способов массажа. - М.: Комбине, 2001. - 307 с.
4. Дубровский В.И. Практический массаж. - М.: Стома, 2000.
- 218 с.
5. Єфименко П. Б. Техніка та методика масажу: Навч. посіб.
- Х.: ОВС, 2001. - 143 с.
6. Макарова ГА. Спортивная медицина: Учебник. - М.: Советский спорт, 2003. - 480 с.
Надійшла до редакції 09.04.2007р.
ЗАВИСИМОСТЬ РЕЗЕРВА АДАПТАЦИИ ОРГАНИЗМА СПОРТСМЕНОВ ОТ СТЕПЕНИ ПРОЯВЛЕНИЯ ДИСПЛАЗИИ СОЕДИНИТЕЛЬНОЙ ТКАНИ
Соколова Н.И., Криволап Н.В.
Областной центр спортивной медицины г. Донецка
Аннотация. В статье проанализированы патогенетические основы проявлений соединительно-тканной дисплазии, методы их верификации, зависимость характера адаптации организма спортсмена от степени проявления наследственных коллагенопатий. Спортсмены, у которых диагностирована соединительно-тканная дисплазия, нуждаются в дополнительных текущих медицинских осмотрах в течение игрового сезона, коррекции тренировочного режима и дополнительных курсах метаболической терапии.
Ключевые слова: дисплазия соединительной ткани, спорт, адаптация, патология.
Анотація. Соколова Н.І., Криволап Н.В. Залежність резерву адаптації організму спортсменів від ступеня прояву дисплазії сполучної тканини. В статті проаналізовані патогенетичні основи проявів сполучно-тканинної дисплазії, методи їх верифікації, залежність характеру адаптації організму спортсмена від ступеню проявлення наслідуваних колагенопатій. Спортсмени, у яких діагностовано сполучно-тканинна дисплазія, мають потребу в додаткових поточних медичних оглядах протягом ігрового сезону, корекції тренувального режиму й додаткових курсів метаболічної терапії.
Ключові слова: дисплазія сполучної тканини, спорт, адаптація, патологія.
Annotation. Sokolova N.I., Krivolap N.V. Dependence of a reserve of adaptation of an organism of sportsmen on a degree of display dysplasia a conjunctive tissue. In clause pathogenetic bases of displays connecting woven dysplasia, methods of their verification, dependence of character of adaptation of an organism of the sportsman on a degree of display hereditary kollagenopatiy are analysed. Sportsmen for whom it is diagnosed connecting woven dysplasia, require additional current medical surveys during a game season, correction of a training mode and additional rates of metabolic therapy.
Key words: dysplasia of conjunctive tissue, sports, adaptation, pathology.
Введение.
Чрезмерные физические и нервно-эмоциональные нагрузки, предъявляемые современным уровнем спортивных тренировок, рассматриваются как факторы риска развития патологических состояний у спортсменов высокой квалификации [4]. На фоне нарастания интенсивности и объемов тренировочных нагрузок возрастают требования к уровню функциональной готовности организма спортсмена. Ведь только в случае оптимального взаимодействия основных физиологических систем, достижения высокого уровня их согласованности можно ожидать адекватную реакцию организма на тренировочные нагрузки различного объема и интенсивности [1,5]. Одной из важнейших задач спортивной медицины на современном этапе является своевременная диагностика ранних функциональных нарушений одной из основных систем организма спортсмена - сердечно-сосудистой системы. В связи с этим очевидна необходимость ранней диагностики и прогнозирования начальных функциональных изменений системы кровообращения, которые предшествуют развитию заболевания и этиопатогенетически связаны с ним [1].
В последние годы в литературе все больше внимания уделяется так называемым малым аномалиям сердца: пролапсам клапанов сердца, наличию аномально расположенных хорд в полости желудочков и т.д. [7]. Однако довольно редко проблема недифференцированных форм наследственных колла-генопатий анализируется во всем многообразии их проявлений, редко учитываются патогенетические основы данной патологии.
Работа выполнена в соответствие с практическими задачами областного центра спортивной медицины г. Донецка.
Формулирование целей работы.
Целью данной работы является выявление закономерностей прогрессирования проявлений дисплазии соединительной ткани в зависимости от уровня тренированности спортсменов и степени вовлечения в процесс различных соединительнотканных структур.
Дисплазия соединительной ткани - группа генетически гетерогенных и клинически полиморфных состояний, объединенных нарушением формирования соединительной ткани в эмбриональном и постнатальном периодах. Недифференцированные наследственные коллагенопатии в популяции встречаются в 10-15% случаев (Дзяк В.Г., 2000). Генетически предрасположенные дефекты коллагена обусловливают снижение стабильности и прочности соединительно-тканных структур [7]. Всеобъемлющее распространение в организме соединительной ткани определяет системность, полиорганность поражения при наследственных коллагенопатиях, причем наиболее выраженные изменения наблюдается со стороны максимально коллагенизированных органов и тканей. Так ткани опорно-двигательного аппарата содержат в себе - 50% запасов коллагена организма, кожа - 40% и только 10 % коллагена приходится на строму внутренних органов. Чаще всего подвержены изменениям наиболее коллагенизиро-ванные органы. Чисто соединительнотканным образованием является клапанный аппарат сердца, где коллаген определяет основные свойства артерий и вен, отсюда и довольно большой удельный вес аномалий сердечно-сосудистой системы: пролабирова-ние створок клапанов сердца, аномально расположенные хорды в полости желудочков, дилатация фиброзных колец, аневризмы артерий, варикозное расширение вен (Мартынов А. И., Земцовский
Э.В.,1998). Также одной из наиболее коллагенизи-рованных структур в организме является желудочно-кишечный тракт. При наличии соединительнотканной дисплазии органов ЖКТ выявляются наиболее характерные проявления: деформации и перетяжки желчного пузыря, долихосигма, нарушение моторики органов ЖКТ, грыжи пищеводного отверстия диафрагмы [1,7].
Вариантами проявления наследственных коллагенопатий со стороны опорно-двигательного аппарата считают: синдром гипермобильности суставов, деформацию грудной клетки, слабость связочного аппарата позвоночника и стопы с формированием сколиоза и плоскостопия [7]. Особого внимания заслуживает синдром гипермобильности суставов, так как характерным проявлением этого состояния является особая чувствительность к физическим нагрузкам и склонность к частым травмам, что говорит о несостоятельности соединительной ткани. Периартикулярные поражения (тендиниты, эпикондилит, бурсит, туннельные синдромы) у спортсменов с симптомами гипермобильности суставов встречаются чаще, чем в популяции. Возникают они в ответ на непривычную нагрузку или ми-
нимальную травму. Обращает на себя внимание также преждевременное развитие остеоартроза. Это может быть как истинный узелковый полиостеоартроз, так и вторичное поражение крупных суставов (коленных, тазобедренных), возникающих на фоне сопутствующих ортопедических аномалий (плоскостопие, нераспознанная дисплазия тазобедренных суставов) и спортивных травм [8].
Материалы и методы исследования. Было обследовано 68 футболистов молодежных клубных команд Донецкой области. Возраст спортсменов -16-18 лет, спортивный стаж - 7-9 лет. Спортивная квалификация 1, 2 разряд, КМС. Первым этапом общеклинического обследования был осмотр, антропометрия, определение гипермобильности суставов (синдром гипермобильности верифицировали при наличии не менее 4 баллов по методике Бейтона).
Всем спортсменам было проведено исследование функционального состояния организма: электрокардиография (по общепринятой методике в 12 отведениях с использованием автоматизированного диагностического комплекса «КАРДИО +»); особенности клапанного аппарата сердца (изучались методом эхокардиографии с использованием ультразвукового диагностического аппарата «Сономед-400»). Во время проведения исследования обязательно регистрировалось состояние митрального и аортального клапанов, а также фиксировались ре-гургитирующие потоки; состояние органов брюшной полости (исследовали методом ультразвуковой диагностики с использованием аппарата «8опойу»); уровень физической работоспособности (определялся по методике велоэргометрической пробы PWC -170 с помощью электронного эргометра).
Проведение экспресс-диагностики функци-
онального состояния и резервных возможностей организма спортсменов (тестирование по методике «Б&К-ТБ8Т»).
Результаты исследования и их обсуждение.
У обследованных футболистов были выявлены наиболее часто встречающиеся и существенные проявления дисплазии соединительной ткани:
• со стороны опорно-двигательного аппарата: ско-лиотическая осанка и сколиоз у - 19 (27,9%) человек от общего числа обследованных, плоскостопие у - 7 (10,2%) человек, синдром гипермобильности суставов у 9 (13,2%) человек;
• со стороны сердечно-сосудистой системы: пролапс митрального клапана I степени с незначительной регургитацией - у 9 (13,2%) человек от количества всех обследованных, наличие аномально расположенных хорд в полости левого желудочка - у 4 (5,8%) человек, сочетание этих изменений выявлено у 3 (4,4%) спортсменов. Кроме этого у футболистов, занимающихся футболом более 8 лет лоцирована митральная ре-гургитация без пролабирования створок митрального клапана - у 4 (5,8%) человек от общего числа обследованных, а также прогиб створок митрального клапана в пределах фиброзного кольца как с наличием незначительной митральной регургитации, так и без нее - у 7 (10,2%) спортсменов;
• после выполнения ультразвукового исследования органов брюшной полости выявлено: перетяжки желчного пузыря у 3 (4,4%) человек, перегиб желчного пузыря у 2 (2,9%) человек;
• диагноз астигматизм выставлен окулистом 4 (5,8%) футболистам.
6,20%
4,10% 4,10%
2
18,70%
4,00%
40%
8,30%
18,70%
□ ПМК + АРХ □ гипермобильный синдром
□ аномально расположенные хорды □ астигматизм
□ пролапс митрального клапана □ сколиоз
□ перетяжка желчного пузыря □ перегиб желчного пузыря
Рис.1. Удельный вес различных проявлений синдрома дисплазии соединительной ткани в общей структуре
патологии
Таблица 1. Динамика показателей адаптации футболистов с проявлениями дисплазии соединительной ткани и футболистов контрольной группы
Основная группа Контрольная группа
Показатели В начале сезона В конце сезона В начале сезона В конце сезона
ЧСС покоя 57 + 5 64 + 5 53 + 5 59 + 5
Оценка физической работоспособности на кг массы (м/мин) 1572- 1789 1359- 1699 1589-1799 1399-1719
Уровень аэробной мощности МПК на кг массы (мл/мин/кг) 60 + 2 58 + 3 60 + 3 59 + 2
Вариационная ритмография преобладание парасимпатич н. с.; устойчивая регуляция дисрегуляция центрального генеза, активация симпатической нервной системы преобладание парасимпатич н. с.; устойчивая регуляция состояние оптимального напряжения регуляторных систем.
Всего синдром соединительнотканной дисплазии верифицирован у 23 спортсменов, они объединены в основную группу наблюдения. В контрольную группу вошли футболисты без выявленной патологии, 21 человек.
Для верификации диагноза системной дисплазии соединительной ткани учитывалось наличие не менее 4 больших критериев (детерминация полисистемности поражения по Брайтоновским критериям ) (рис. 1).
Среди сопутствующей патологии преобладают: хронический тонзиллит со стадии субкомпенсации у 5 (7,3%) человек, вегетативная дисфункция у 4 (5,8%) человек. Причем сопутствующая патология выявлена только у футболистов с дисплазией соединительной ткани.
Все футболисты в составе команд дважды прошли углубленный мед осмотр: после летнего двухнедельного отдыха в июне и после окончания сезона в декабре. На протяжении времени наблюдения дважды было проведено врачебно-педагоггичес-кое наблюдение за спортсменами всех команд (табл.1.).
Было отмечено, что частота сердечных сокращений в покое у спортсменов с явлениями наследственных коллагенопатий, в среднем, выше, чем у спортсменов контрольной группы на 4-5 единиц. Таким образом, деятельность сердца у этих спортсменов менее экономизирована.
В обеих группах наблюдалось снижение показателей физической работоспособности и уровня аэробной мощности по тесту PWC 170 по окончании сезона. Однако у футболистов основной группы отмечалось, в среднем, более выраженное снижение описанных показателей при условии, что и оценка физической работоспособности, и уровень максимального потребления кислорода у спортсменов в обеих группах в начале сезона достоверно не отличались между собой.
При тестировании спортсменов с использо-
ванием методики «Б&К-ТБ8Т» в основной группе было отмечено более выраженное снижение показателей мощности аэробного источника энергообразования и общей метаболической емкости. В рамках данной методики также проводилась вариационная пульсометрия с определением вегетативной регуляции. Если после летнего отдыха у спортсменов обеих групп отмечалась устойчивая регуляция вегетативной деятельности, то по окончании сезона в большем проценте случаев (на 19% больше, чем в контрольной группе) наблюдалась дисрегуляция центрального ге-неза. Это было расценено как начальные признаки физического утомления.
Следовательно, футболисты с проявлениями дисплазии соединительной ткани сердца менее адаптированы к тренировочным занятиям на выносливость и нуждаются в углубленном медицинском динамическом наблюдении.
Выводы:
1. Наиболее часто встречающимися проявлениями системной дисплазии соединительной ткани у футболистов являются: сколиозы, синдром гипермобильности суставов и диспластическая кардиопатия в различных её проявлениях: про-лабирование створок митрального клапана, наличие аномально расположенных хорд в полости левого желудочка и сочетание этих признаков
2. Процент выявления данной патологии у футболистов достоверно выше, чем в популяции.
3. Футболисты с проявлениями наследственных коллагенопатий менее адаптированы к тренировочным нагрузкам на выносливость повышенной интенсивности.
4. Спортсмены, у которых диагностирована соеди-нительно-тканная дисплазия, нуждаются в дополнительных текущих медицинских осмотрах в течение игрового сезона, коррекции тренировочного режима и дополнительных курсах метаболической терапии.
Дальнейшие исследования предполагается
провести в направлении изучения других проблем адаптации организма спортсменов.
Литература
1. Земцовский Э.В. “Спортивная кардиология”.- СПб.: Гиппократ, 1995.- 44So.
2. Коренева И. Т. Патогенетические основы коррекции функциональных изменений сердца юных спортсменов: Авто-реф. ...д-ра мед. наук.- М., 2003.- 47 с.
3. Поляков С.Д. Патогенетические основы изменений сердца при избыточной двигательной активности детей спортсменов: Дис. ...д-ра мед.наук.-М., 1994.-2б0с.
4. Нестеров В.А. Физический статус человека. Механизмы формирования. Методы исследования: Учебн. пособие.-Хабаровськ, 1997.-74 с.
5. Романенко А.Н., Джус О.Н., Догадин М.Е. Тренировка футболистов.Учебное пособие.-К.: Здоров,я, 19S9.
6. Степаненко В. Анализ структуры подготовленности юных футболистов в 11-15 лет//Футбол-профи. Д.: Диапринт, 200б г. - №б(7). - C1S-22.
7. Земцовский Э.В. Соединительноканные дисплазии серд-ца.-СПб,: Политекс, 2000. - С. 115.
Поступила в редакцию 09.04.2007г.
МЕМБРАНОПРОТЕКТОРНИЙ ВПЛИВ КОМПЛЕКСУ АНТИОКСИДАНТІВ НА СТАН БІОЛОГІЧНИХ МЕМБРАН У СПОРТСМЕНІВ - ТРИАТЛОНІСТІВ
Станкевич Л. Г., Земцова І. І. Національний університет фізичного виховання та спорту України
Анотація. Наведено результати експериментальних досліджень впливу комплексу антиоксидантів на показники КФК-ної (креатинфосфокіназної) активності крові і ПГЄ (переоксидний гемоліз мембран еритроцитів) у спортсменів-триатлоністів.
Ключові слова: антиоксиданти, фізична працездатність, триатлон.
Аннотация. Станкевич Л.Г., Земцова И.И. Мембранопротекторное влияние комплекса антиоксидантов на состояние биологических мембран у спортсменов-триат-лонистов. Приведены результаты экспериментальных исследований влияния комплекса антиоксидантов на показатели КФК-ной (креатинфосфокиназной) активности крови и ПГЭ (перекисный гемолиз эритроцитов) при физических нагрузках у спортсменов-триатлонистов. Ключевые слова: антиоксиданты, физические нагрузки.
Annotation. Stankevich L.G., Zemtcova I.I. Membrane protective influence of complex of antioxidants on the state of biological membranes at sportsmen. The results of experimental researches of influencing of complex of antioxidants are resulted on the indexes of KFK activity of blood and peroxide hemolysis of red cells at the physical loading at sportsmen.
Key words: antioxidants, physical work capacity.
Вступ.
У спорті вищих досягнень із неухильно зростаючим обсягом фізичних навантажень, виконання яких дуже часто супроводжується граничною мобілізацією функціональних можливостей організму спортсмена, з великою ймовірністю може виникати стан фізичного та психічного перевантаження, наслідком чого є зниження фізичної працездатності, гальмування процесу відновлення. Останнє, в свою чергу, супроводжується активізацією процесів вільно-радикального, чи пероксидного окис-
нення (ПОЛ).
ПОЛ - це фізіологічний процес, який постійно відбувається у біологічних мембранах і він бере участь у важливій функції оновлення клітинних мембран, у біосинтезі ряду біологічно активних речовин, є необхідним ланцюгом окиснювального фос-форилювання в мітохондріях, проведення нервового імпульсу тощо. ПОЛ впливає також на активність усіх основних ферментних систем організму [7,8]. Проте, при надмірній активації утворення високоактивних форм кисню, які по суті є вільними радикалами, ПОЛ може бути інструментом руйнування біологічних мембран клітини та ферментних систем [9]. При цьому значно підсилюється пряме окиснен-ня жирних кислот, підвищується проникненість міто-хондріальних мембран, пригнічується активність дихальних ферментів, порушується спорідненість дихання та фосфорилювання. Велика кількість токсичних продуктів ПОЛ може пригнічувати активність ключових ферментів гліколізу, а також таких важливих ферментів, як РНК-ази, сукцинатдег-ідрогенази, ацетилхолінестерази та інших, що може негативно впливати на фізичну працездатність спортсменів [7]. Відмічається також можливість негативного впливу ПОЛ на показники крові, що пов’язано, насамперед, з високою чутливістю ерит-роцитарної мембрани до ПОЛ . При цьому і сам гемоглобін, що звільняється, здатний до генерації вільних радикалів [3, 7].
За умов звичайних стресових ситуацій, незначної відносної гіпоксії та помірних фізичних навантажень активація ПОЛ обмежена. Це забезпечується постійним функціонуванням достатньо надійної антиоксидантної системи, яка обмежує ПОЛ у всіх ланках [1,3]. Проте характерні для спорту великі фізичні навантаження в сполученні із емоційним стресом, наприклад, у змагальній діяльності, викликають значну активацію ПОЛ [2,8]. Руйнування клітинних мембран вільними радикалами - один з важливих факторів стомлення, що порушує ресинтез АТФ і хід відновлювальних процесів. Пригнічення активності ферментних систем, яке відбувається, подовжує період відновлення після тренувальних занять, що ускладнює формування необхідного рівня підготовленості [1,4].
У зв’язку із цим розробка методів, що дозволяють забезпечити підтримку високого рівня працездатності та здоров’я в умовах напруженої м’язової діяльності, є актуальною медико-біологічною та соціальною проблемою [1,3, 6].
Серед великого різноманіття чинників, які можуть ефективно впливати на фізичну працездатність та процеси відновлення, певне місце належить медико-біологічним (неспецифічним) засобам, а саме біологічно активним добавкам [3, 4,6,9].
У зв’язку з установленою можливістю спрямовано впливати на стан антиоксидантної системи, пізнання особливостей функціонування та розробка шляхів підвищення ефективності даного механізму в умовах інтенсивної м’ язової діяльності варто
