CC BY
73
УДК 74.036
Нада БУД1Й
ЗАСТОСУВАННЯ НАРАТИВНИХ ТЕХНОАОГШ 3 Д1ТЬМИ МОАОДШОГО ШКОЛЬНОГО В1КУ НА УРОКАХ Р1ДН01 МОВИ
У cmammi розглядаеться використання наративних технологш з дтьми молодшого шклльного ежу на уроках pidnol мови. Показано, що метод наративу як ¿нноващйна дгяп,ьтсть вчителя початкових made сприяс розвитку зв 'язного мовпення, формуванню вшння висловлюеати власш думки, розеитку тнгвокреативних здгбностей молодших школяров. Наголошуеться, що важливими функщями наратиеного методу с функщя саморозкриття i самовыражения дитини, транслящя нею власних переживань оточуючим, тдтримання и. псшячного здоров 'я.
В статье рассматривается использование нарративных технологий с детьми младшего школьного возраста на уроках родного языка. Показано, что метод нарратива в качестве инновационной деятельности учителя начальных классов способствует развитию связной речи, формированию умений высказывать собственные мысли, развитию лингвокреативных способностей у младших школьников. Акцентируется на важности таких функций нарративного метода как функции самораскрытия и самоеыраженостиребенка, трансляции им собственных переживаний окружающим, поддержки его психического здоровья.
The article deals with the usage of the narrative techniques in work with the junior schoolchildren on the lessons of native language when working with a text. The method of narration (short story, tale, creation of own stories and fairy tales) is an innovative activity of a primary school teacher. This method facilitates the development of coherent thinking and the formation of lingvo-creative faculties of junior schoolchildren. Important functions of the method of narration are the child's self-revelation and self-expression, the translation of a child's own emotions to people around a child, the maintenance of child's mental health.
Формування лшгвокреативноГ особистосп, if мое лен нев отв орч о i д ¡я льн осп е актуальною i своечасною проблемою в зв'язку з перебудовою сучасжи освгги в Укранн. В час глобал1зацшних змш, зауважуе академж АПН Украши В. Андрущенко, «украшська освгга мае зберегти свою щентичшсть, залишитись саме украГнською - сердечною, духовною i душевною, людською i людяною, народною i родинною, патрютичною i моральною у в cix загальнолюдських BHMipax» [1, с. 54]. Це певною Mipoio стосуеться науково-теоретичного обфунтування mobhoi щеологи осштньо-виховних практик на основ! «педагопчно1 матрнщ» укра!нсько1 освпи, закладених у педагопчних творах К. Ушинського i М. Драгоманова, С. PycoBoi, Г. Ващенка,
A. Макаренка, В. Сухомлинського, Ш. Амонашвш, В. Захаренка, М. Стельмаховича та ¡нших видатннх педагопв. Актуальним залишаеться запов1т великого знавпя дитячо! дуни
B.Сухомлинського про те, що «вчити творчосп необхщно не для того, щоб зростити юних поеив, а для того, щоб збагатити кожне юне сфце» [12, с. 638].
В умовах м1жкультурного д1алогу акттшзувалися науки, спрямоваш на розвиток мовно! особистосп: стшистика, лшгвктика тексту, культура мовлення, сощолшгвютика, психолшгастака, сощальна психолопя, психолога особистосп, педагопка, методика викладання мови та ¡и. Згщно з думкою украшських лшгаспв-педагопв (А. Богуш, М. Вашуленко, Н. Гавриш, С. Срмоленко, Л. Мацько), особиспсть, кшра досконало i фамотно володк рщиою мовою, як активний Hocift практичиих BMiiiL i навичок робота 3i словом, текстом починаеться з пробудження ¡ндивщуальжм мовотворчосп, що забезпечуе вшьне самовираження людини в житп. Словесна творчкть як д1яльгасть, що виникае гад впливом художнього слова i сириймаиня довюлля, в початкових класах пов'язана ¡з самоспйним складанням дгами оповщаиь (зв'язних текспв): казок, розповщей, BipruiB, висповлювань [2; 3; 5; 7].
Осв1тня функщя рщно! мови в поеднанш ¡з свггоглядною е визначальною, бо саме в ппыш, викладаючи основи мови i формуючи до не! ¡нтерес i любов, можна зберегти цшопсть i едшсть сприйняття mobhoi картини свггу дггьми зокрема й етносом загалом. В зв'язку з цим мовознавець М. Кочерган зауважуе, що «вщ нашого вчителылва чи не найбшыне залежить, чи
нацюнально свщомими громадянами стануть Tenepimiii учш, чи зумпоть вони вщстояти свою нацюнальну гщшсть» [8, с. 23].
У иедагопчшй практищ важливим також е розгляд комушкатавно! та пов'язано! з нею сощал1зацшно! функцш мови в контсксп психолопчно! герменевтики, наратавно! методологи ¡сторико-педагопчного знания. Як зазначае Л.Ваховський, наратив (вщ лат. narrado -розповщь, оповщання) «дае можпивктъ не просто описати ¡сторико-педагопчний досвщ, а й надшита його смислом, внести до сучасного со щ о культур но го контексту i, зрештою, ифетворити на ¡нструмент змши п ед aro ri ч но í д i йен о cii» [4, с. 45].
3 метою шдвшцення р1вня культури мовлеиия учшв 3míct шюльно! oceítm мае спрямовуватися на здшенення естетичного впливу засобами рщноГ мови. Одним ¡з шлях1в реал1заци цього завдання е ознайомлення школярíe з характерними якосгями мови, ÍI багатством, мелодшшетю, образшетю [7, с. 18]. Вщзиачаючи иодвшну природу слова, шмецький мовознавець Вшьгельм фон Гумбольдт писав: «Внутрнлня мовна св¡дометь - це принцип, що надае всьому початковий ¡мпульо>. Бона е своерщною психоментальною колискою, в якш народжуеться i функщонуе слово (мова) з його 3míctom i формою як надзвичайно складне утворення, що ставить проблему практичного втшення духовного та енергетичного BHMÍpy слова в про нее i мое ле нн ево i' д ¡ял ь но cri Homo Lingualis (людини-мовця) [6].
Наративний гадхщ у гумаштарних та сощальних науках дав змогу, стверджуе Н.Чепелева, розширити предмет дослщження особистосп з огляду на те, що ко га п ив н i та ¡нтериретацшш процеси, результата яких вщображаються у наративних текстах, становлять ядро особистосп та íí исихолопчного доевщу [10]. Вщомо, що базовим принципом наратавно! психологи е те, що особиспсть не лише розумк себе за допомогою мови, а й конструюе себе у мовленш. Мовна форма ставлення людини до ев ¡ту виражаеться у висловлюваннях та íx переплетениях - текстах. Ю. Лотман писав, що культура взагшп «тяше до того, щоб розглядати створений Богом чи Природою cbít як Текст i прагнути прочитати иовщомлення, що в ньому мктиться» [9, с. 10].
Сучасними дослщженнями i педагопчною практикою доведено доцшьнкть i можливкть ознайомлення молодших школяр1в з поняттям «текст». Вщповщно до Teopií тексту в лшгвктищ, bíh е одиницею мови, íí найвищим р1вневим поняттям шеля звуюв мовлення (фонем), морфем, айв, словосполучень i речень; а також основною одиницею мовлення, що виражае завершене висловлювання (М. Вашуленко, В.Губмольдт, Н. Дз ю бишина-Мельник. Г. Коваль, М. Кочерган, О. Потебня TaiH.).
Научшня учн1в структуруванню навчального матер1алу, згщно з новим курсом початкового навчання украшсько! мови, сприятаме вивчеиню ними bcíx мовних одиниць на ochobí зв'язного висловлювання (тексту) з опорою на одержан! мое ле нн ев озн авч i i текстолопчш вщомосп, що вщкривае велша можливосп для розвитку творчих зд1бностей молодших школяр ¡в, формування в них .шнгыстичних уявлень про текст, пропедевтичних знань i вмшь та уев ¡до мп ен ого застосування octrhhíx у практичшй мовленневш д1я.пьносп. Проге оволодшня учнями початкових клас1в специф1чними мовленневими вмшнями, визначення найважливших текстових характеристик i íx врахування у процес1 побудови власних висловлювань стосовно i'xHboi узагальненосп, м1жпредметносп та вдосконалення у контексп наратавно! методолоп! не було предметом окремого дослщження.
Актуальшсть i недостатая розроблешеть вказано! ироблеми визначили мету нашо! стагп - виевпжння застосування методу наративу в po6ori з молодшими школярами на уроках рщно! мови з метою розвитку в них творчих дд1бностей.
У психолого-педагопчних дослщженнях виявлено, що основи наукового св1тогляду в дитини молодшого шильного eíkv найиовшше закладаються з оиертям якраз на засоби i категори рщно! мови. Психо.шнгв1 стичний гадхщ до вивчення текспв самоопиав (автонаратив1в) сформувався на стику лопки, л1нгв1стики, пенхоаня.шзу та фшософи мови. У В1тчизняшй традици bíh дуже мало вщомий i донедавна практично не використовувався як дослщницька парадигма. Проте urn i й завдання сучасно! психолого-педагопчно1' д1яльносп вчителя початкових клаав у контексп особисткно-оркнтованого пщходу визначили необхщшетъ застосування наративних технолопй при робот! учшв з текстом на уроках рщно! мови.
Оскшьки мову можна розглядати як систему репрезентацш життевого досвщу суб'екта, то правомрно говорите про ¡снування стабшьних текстових еле мент, аиал1з яких може пр извести до визиачеиия конкретних особиспсних характфистак автор ¡в тексту, зо крема р1вня самоактушизаци особистосп. Здатшсть до самоактуал1заци визначаеться як ¡нтефальна базова характеристика особистосп, що вщображае найвищий р1вень и розвитку, максимальиий прояв П творчих зд1бностей.
Як зазначае О. Шиловська, метод наративу е важливим ¡нструментом самовираження та самошзнання дитини \ д1е як зас1б усвщомлення особистого досвщу [14, с. 117]. Кожна нова под ¡я особиспсно! ¡сгори мае свою ¡нтфпретащю, що зумовлена поперед шм ходом подш. На думку багатьох вчених, вщ цього залежить подальше позитавне ставлення дитини до свого досвщу, бюфафи, життя загалом. Споаб переживания поди! [ визначае психолопчну долю особистосп. «Особиспсть розкриваеться у свош бюфафи, вона розкривае себе, свое «тж-буття», свою ушкальну сутшсть тшьки бюграф1чному пояснению, не пщдаючи прямому анашзу. В юнцевому гадсумку, 01ограф1я - це не що ¡нше, як пояснения особистосп в чаа», -писав В. Франкл [13, с. 100].
Ефектившсть посереднииько1 функци наративу М1 ж культурою та особиспстю визначаеться и подвшною природою: наративи е водночас «каргами ев ¡ту й особистосп», що дозволяе нам конструювати себе за допомогою ¡сгори як частини нашого св1ту. Осмислення життя вщбуваеться через оповщь: як через загальнокультурш та нащонально-родов1 наративи, так [ чфез особиспсш наративи, що конструюються на ищстав1 ¡нтфюризованих культурних вз1рщв. У контексп наративжн психологи особиспсть розглядаеться як оповщач ¡сгори. Таким чином, у фюкуа и уваги е проблема «Я» (Дж. Брунер, К. Роджфс, Н. Чепелева, О. Шиловська, I. Ялом та ¡и.).
Вчега вказують, що в психолопчшй практищ останшм часом утвфджуеться тенденщя повфнення до цшносп безпосереднього психолопчного досв1ду. Це формуе ор1ентащю на поеднання пржтак дтгностики, виховання тощо, тобто з'являеться тенденщя до створення пшсних практик. Необхщшсть 1 можлив\сть використання ¡нтефативних практик е особливо важливими при робот! з дггьми, де власне розвивальш завдання тно пфеплетеш з завданнями навчання та розвитку. К. Роджфс ствфджував, що дитиш властивий високий стушнь конфуентносп, що передбачае вщкрютсть власному досвщу, усвщомлення тепершнього «Я» [11]. Створюючи «¡сторш власного життя», дитина отримуе змогу уевщомити минул1 життев1 ситуаци, IX вплив на новий етап. Кр1м того, вона може визначити свое ставлення до тих чи ¡нших життевих подш, надавати Гм позитивне емоцшне забарвлення, що сприяе позитивному ставленню до власного життя.
Одшею з важливих ознак тексту е його шформатившеть, тобто здатшсть нести певне повщомлення. Ниш ¡снують ргзш пщходи до клаак}икаци текстово1 ¡нформаци. Тж, одш психологи ироионують розглядати в тексп когштиеш. рефлексивга та регулятивш ¡нформацшш складов! (Н. Чепелева). Тнтт вчеш вказують, що акаолопчний компонент пов'язаний ¡з самогазнанням I зумовлюе усвщомлення дитиною ушкальносп власно! особистосп. 1нструментальний компонент пфедбачае оволодшня рефлекаею як засобом самошзнання, здЮшстю концентрувати евщомкть на своему внутршньому свт. I, нареит, потребово-мотавацшний компонент забезпечуе появу в дитини потреби в саморозвитку, спонукае и до самореал1заци (О. Шиловська).
Враховуючи це, ми на уроках рщноГ мови гад час вивчення упх тем навчальжи ирофами використовували р1зш наративш методики, в яких иоеднувалися перераховаш компонента. В свош робот1 ми застосовували таю прийоми: 1) продовжити розпочату розповщь або казку; 2) скласта розповщь на задану тему вщ ¡меш ¡нших учаеншав; 3) скласти розповщь вщ ¡меш якогось предмета; 4) дати «¡нтерв'ю журналштовЬ>; 5) словесно оиисати I зробита висновок за малюнком будь-кого з учасниив фупи; б) розпов1сти ¡сторш вщ ¡мен) своГх батьив; 7) дати власне заюнчення розповщ1 або казки тощо.
Як показала практична робота з дпъми молодшого шильного вжу, дуже ефективним прийомом роботи е написания ними невеликих розиовщей на задану тему, фупове створення оповщей, власних казок [ профавання казкових ситуацш. Зазначимо, що розповщання ¡сторш е важливим засобом осмислення людиною оточуючого се ¡ту [ пфедання ¡нформаци', знань,
мудросп вщ поколшия до поколшня. Чфез розповщання icropiñ школяр1 виражають i транслюють досвщ оточуючим, вщчуваючи себе включеними до сусшльсгеа. Водночас icropii та казки доиомагають 1м стати дороешшнми, отримувати осмислене уявлення про навколишнш cbít, сприяють розвитку стосуныв mí ж д1тьми та дорослими. KpiM функцп саморозкриття i трансляцн власних пережинянь розповщання icropiñ несе у co6i функщю дотримання псих1чного здоров'я.
Наведемо зразок наративу учня 4-А класу Романа П.
Дерево шцне коргнням, людина -родом i народом
Рщ, родина, народ... Що означають щ слова для кожного з нас? Щодня змалку нас оточують найближч1 люди - мама, тато, бабуся, дщусь. Вони завжди розум1ють, пщтримують нас, i ми почуваемо себе надшно i затишно. Так ми усвщомлюемо себе частинкою чогось бшьшого - CBoeí родини. Пам'ятаю, коли я вже niflpic, то попросив у 6a6yci, щоби вона розповша меш про cboíx батьюв. Я д1знався, що шд час Друга cbítoboí bíiIhii шмецью окупанти вивезли íx на примусов! робота до ABcrpií, а теля вшнн вони повернулися в Украшу i працювали вчителями в сшьсьюй школ i. Мене схвилювала розповщь 6a6yci. Я подшився сво1ми почугтями з татом i ми вир!тили скласти наше родове дфево. Дпнаватися про члешв своеГ родини сталося дуже щкавим заняттям. Розповщь другоГ 6a6yci про важке життя i! батыав була не менш щкавою. Moro прадщуся, a ií батька, репресували - радянсьи власп перед вшною i безшдставно засудили. 3 ув'язнення bíh вже не повернувся. Moíñ npa6a6yci вииала нелегка доля дружини «ворога народу», а на руках у не! було двое малих дггей. Лише чфез багато pokíb мого прад1дуся реаб1л1тували, а про прабабусю у мкцевш ra3eri habiib була надруковаиа статгя (вона збф1гаеться в нашому ciMeñHOMy apxiBi). Затамувавши подих, я слухав оповщь мого д)дуся про те, як його батъко визволяв нашу землю вщ 1имецькпх фашиспв. На жаль, cboíx прабабусь i npafliflyciB я не пам'ятаю, але горджуся ними. У мене чудовi батьки, лагщш i Myflpi 6a6yci й дщуа. А разом ми - мш,на украшська родина [15, с. 27].
Анал1з дитячих розповщей дозволяе зробита висновок, що навпъ у невеличких розповщях можна спо стер i гати проекщю pisHHX фаней власного «Я». Ось як висловив свою думку у наратив1 «Що таке людське Я>>? учень 3-в класу Роман С.: «Я - син, я - учень я -людина, я - фомадянин, я - товарищ, я - шшохщ... У мене е багато «Я». Та найголовшше -людське «Я», бо справжня людина буде i хорошим учнем, i добрим сином, i BipmiM товарищем. Якщо я буду працьовитим, чесним i справедливим, мене поважатамуть, 3Í мною будуть дружита д1ти. 3 чесно! дитини виростае чесна людина». У наратив1 «Як досягти ycnixy» учень З-б класу Вадим Т. пише: «У житп ми бфемо приклад з людей, яы чогось досягли. Вони стають ycniniiniMii i вщомими. Я теж хочу бути усгашним, але не буду когаювати ¡иших. Думаю, що треба бута працьовитим i 3Íбраним а також наполегливим. А ще для мене дуже важливе натхнення».
Завдання з наративних технолопй нами умов но були розподшеш на таш фупи:
1) завдання, що сприяють емощйному сприйняттю дтми поетичних i прозових TBopie;
2) завдання, в ochobí яких лежить використання прийому емпатп;
3) завдання для розвитку творчо! уяви засобами слова;
4) завдання, що сприяють збагаченню словникового запасу дней;
5) tbop4í види робота на ochobí прочитаного тексту;
6) лггературш iqin як особливий pisHOBim педагопчних irop, джерелом яких виступае навчальний матф1ал з лтратури (текста художшх TBopiB, теор етико-л ¡тер атур hí поняття, BiflOMOCTi з 6ioграфи письменниюв та ¡и.).
Складання тексту-м1ркування за прочитаиим текстом етичного змсту з ускладненим завданням дозволяе учням виразита i довести власну думку. Складання твору за певною темою ¡з використанням цитат, добором пришв'Гв i фразеолопчних звороттв та ¡нших прикпадш народно1 мудросп сприяе розвитку багатсгеа i культури ix мовлення. Так, зокрема, у наратггв! «Що означае бути доброю лк'диною?» ученица 1-А класу Леся К. розм1рковувала:
Робити добр i справ и, не робити зла, допомагати людям, любити i'x, поважати, любити свою spai'Hy, ходити в церкву.
Бута добрим - це буги хорошим, поважати старших, слухати батьыв, буги чемним, вчасно приходита до школи.
Добра людина не слпаъся з чужо1 бщи, иробачае шшим, не байдужадо чужого горя.
Той, хто добрий, той не обманюе, не б'еться, не свариться, не говорить погаш слова, не ображае нжого.
Добра людина - щира, дружелюбна, шануе природу.
Наративш ¡сторп вщкриванпъ шлях до вшьного вираження емоцш, потреб, переживань 1 ифеконань, а це створ юе умови для саморозвитку дитини. Молодший школяр згодом зможе досить усгашно иисьмово викласти сво1 думки та почугтя, якщо спочатку вш зможе написати про и речь юлр1 знае найкраще, яю важлив1 для нього. Тому роботу, сирямовану на розвитоквмшня письмово викласти думки, як необхщну умову самовираження та самошзнання дощльно, на нашу думку, починати ¡з складання невеличких довшьних розповщей. Головне - дата шжлив1сть диташ спробувати висловита иевну щкаву думку, яка би вщргзняла п розиовщь вщ ¡нших. Наведемо илька приклад1в оповщань, складених учиями 1-3 клаав [15, с. 4].
Перший урок папуги Куз!
Папуга Кузя пфший раз прийшов у школу. Пролунав дзвшок. Кузя ав за парту. Мудра Сова роздала зошита. Кузя вщразу почав писата, нав1ть малюнок в юнщ зошита розмалював. Папужка так захопився роботою, що зробив багато помилок. Учителька Сова сказала, гцоб вш писав уважшше. Папу жказ ас мутив ся...
В;шер1я П., учениия 1-А класу
Допомога ведмежаткот
Жив соб1 на свт зайчик Вухастак. Була у нього подружка - бшочка Руденська. Якось вони шшли вдвох на прогулянку л1сом 1 полита л и заплакане ведмежатко.
- Чого та, ведмедику, плачеш?
- Я загубився, - вщпов1в той.
- Не плач, друже, ми знаемо, де тв1й д1м. Ми тебе вщведемо додому.
Здалеку було чути тужливий голос ведмедищ - мами ведмежати. Якою радкною була ¡х ня зустр1ч!
- Нколи бшьше не йди далеко вщ дому! - сказала ведмедиия своему сину.
-1 бфи приклад з твоIX друз1в - не залишай у бщ1 шкого.
Настя К., учениця 2-В класу
Пор1внюючи описи учшв початково1 школи, можна помпити, що описи третьокласниыв бшьше розгорнуп, насичеш пев ними иод1ями, спрямоваш на видшення та анал1з якостей особистосп, появу р1зних персонаяав. Певною \ирою дням вдаеться вщобразита сво1 погляди, мрИ, уподобання, ифеживання, пфеконання. Таким чином, цей напрямок розвивально1 робота дае можлившть школярам шзната власне «Я», розкрити сво1 певш риси та я ко сл. Пор1вияймо наратави Наел Г. у 1 та 3 клан (вщповщно): «Коли я йшла до школи, то дуже боялася. Було дуже багато людей. Я навпъ заблукала. А пстм мене взяла за руку вчителька 1 привела у клас. Так я познайомилась з1 своею пфшою вчителькою» (1 клас). «У шко.ш меш иодобаеться те, що тут проходять виставки дитячих роб1т. Наша школа наче музей. Приемно йти коридором 1 бачити свою роботу. Директор дуже дбае про школу. Нещодавно туг зроблено ремонт. Для дггей стши розписали гфоями улюблених казок. Я дуже люблю свою рщну школу» (3 клас).
Аншиз наративу од ноли ками дае 1м змэгу ифеосмислига певш аспекта власного досв1ду. Ось як це проявится у фуповому наратав1 учшв 2-А класу: «Спитаете у нас: чому «бджоленята»? Не тшьки тому, що ми рухлив1 [ шумш, весел11 завзят!. Вамвщомо, що серед нашого украшського люду побутуе прианв'я Шрацьовитай, як бджола». У багатьох культурах свт1 ця комахауособлюе також мудр1сть, родктесть. Бджола втшюс працьовитссгь [ самовщдашстъ, бфежлив1сть 1 творч1 зд1бпосп. мужшсгь I хоробр1сть, ощадлив1сгь, чистоту [ порядок.
Ось 1 ми таы - товарисьы, ирацелюбш, вщповщальш. Нас - 24 невгамовних хлопчиюв I д1вчаток. Ми залюбки вчимося, з радктю ходимо у школу, яка нагадуе нам великий вулик. У шй завжди гям1ртг весело, шумно. Як бджшки теля роботи злпяються до своГх будиночюв, так 1 ми б1жимо до школи, шби до рщно1 дошвки. Як бджшки по краплинщ збирають нектар, так 1 учш щодня у шксхш здобувають нов1 знания.
«Бджоленята» мають можлив1сгь проявити себе у кориснш пращ, ¡з задоволенням виконують доручення. Ми доглядаемэ зарослинами, яи еу клаа, гаклуешся про збфеження пщручниюв.
Життя у нашому клаа вируе [ тому нам у ньому завжди щкаво!» [15, с. 10].
Враховуючи, що авторами оповщей i поставлених запитань були учш, можна стверджувати, що наведеш прийоми сприяють розвитков1 зв'язного мовлення д1тей, формуванню ix улпння висловлювати CBoi'x думки, опоссрсдкованому саморозкриттю особиспсних якостей та вщображенню власного досвщу дитини у розповщнш ситуаци. Ось, наприклад, наратив на тему «Оання пора», який склала учениця 2-А класу Катря Ч.: «Осшь - моя улюблена пора року. Яка красива оання природа! Сюльки кольор1в: помаранчевий, коричневий, жовтий, червоний! Нлжш хризантеми цэпугь, у noBiTpi лггае тонесенька павугинка - «бабине л ¡то». Це пора, коли з вщпочинку повертанггься moi найкраиц друз1 - однокласники. Ми йдемо до школи i розповщаемо про CBoi лггш пригоди. Завдяки кожному з нас школа оживае. А ще я люблю осшь за те, що в цю пору року, святкую свое найкраще свято - день народження».
У процей роботи над р1зними роздшами навчальноГ профами учш закр1плювали практичш в мл пи щодо розр1зиення художшх i науково-иопулярних текст, ix само спйн ого творения з поданих зразюв, а також наводили власш рефлекси побаченого. Наведемо зразки дитячих po6iT [15, с. 26]:
Моя гклздка на батътещину Тараса Григоровича Шееченка Крихггаа 6iленька хатанка посеред старого саду. Невже у нш може жита ¿м'я? А там бшыне велика ам'я. Заходи мэ всередину. Малюаныа вжонечка навггь вдень пропускають небагато свила. Як же тут можна вчитася, читати, иисата i нашть малювата? Дивно co6i уявити, але саме тут народився Генш! I немае украшця , який би йога не знав, не чув його BipuiiB. 3bicho, це ж хатина, в яий народився наш Кобзар - Тарас Шевченко. Роздивляюсь навколо. Образи на стшах, вигшт рушники, старовинний посуд. Невже саме щ ре1 и бачив малий Тарас? А може й дшсно BiH 1в щею ложкою? Тут особлива атмосффа, якийсь дивний спокш пануе i таша. Дуже захотшося нам хоч трохи пожита так. А повпря тут чисте-чисте. У саду ростутъ CTapi дфева i cnioaioTL птахи, як майже дв1сп роюв тому спшапи малому TapacoBi. A BiH все це осгавував у свок Bipmax. Це найщкавша подорож у моему житп i я дуже вдячна за це свош 6a6yci.
Соломя П., учениця 4-В класу Чудоеий адпочинок в Карпатах Карпати - це надзвичайш гори, яю чаруютъ людей. Меш випала можлив1сть побувати у них. I здаеться, що природа з1брала в одному мкщ Bci лки, гори, водоспади, джерела. Зд1йснивши в noxifl на гору Хом'як, я отримав велике задоволення. 3 вфшини ще! гори вщкриваються мальовнич1 краевиди. Також запам'ятався потужний водоспад, який розташований на BiicoTi 871 метр. Протягом подорош я не раз блукав вузькими стежками, густами л1сами i коридорами з камння. Ще я вщвщав два Mi ста - Яремче i Коломию. Гуцули вважають, що пфшим сфед rip поселився бщняк Ярема, вщ цього i шшла назва Яремче. В Коломи1 е единий у свт Музей писанки. Його Оутцвлю виконано у ф>орм1 яйця, виготовленого з кольорового скла. Я зрозумв. що кращого М1сця для вщпочинку, шж Карпати, не знайта.
Дмитро С., учень 4-В класу
Як слушно зазначае М. Вашуленко, «для вщпрацювання нормативного темпу мовлення слщ використовувати кращ зразки усно1 народно1 творчостг загадки, скоромовки, гошшки, л1чилки, дражнилки, мирилки, ирисл1в!я тощо, дитяч1 авторсьы Bipmi» [5, с. 17]. Так, Юля М., учениця 3-В класу у своему Bipmi «Найпрекрасшша земля» написала: Багато краш е на свт, Можливо, кращих, н1ж моя, Але для мене Укра1на - це найирекрасн1ша земля.»
Настя С., учениця 3-В класу, в авторському наратив i «Mn.iim Украши нема на 3eMni» пише: «Маленький струмочок шепоче MeHi: «Mirnim Украши нема на Земш». Де е таю гори, cpiO.racri моря, Широю роздоли, родюча земля? I сонце яскраве, небесна блакить,
А мкяць лукавий над степом сто1ть. Щаслива, весела i рад1сна я, Бо моя ВкраГнав тенях солов'я».
Актуал1защя на уроках утфа1'нсько1 мови мжнредметних зв'язюв сприяла набутпо д1тьми емощйно-чуггевого досв1ду, знань про довюлля, формуванню cnoco6iB творчоГ дкпьносп та прийомш розумових Д1Й. Мовленневотворче самэвираження третъокласниюв в1добразилося, зо^зема.
у наративах про «Андршсью вечорнищ», що були присвячеш збору копгпв на памятник спав ел йй опфнш спшачщ Соломп Крушельницьюй. Так, Олександр К. зазначав: «Меш найб1льше сподобалися на свят! cniBH, танщ, гуморески. Коли я готувався до вечорниць, то дгзнэеся про традицп, народ hi украшсьм nicHi. MeHi сподобалося ритуальне кусания калити. Було дуже весело i щкаво!». А Оля Ш. написала: «Сйято було чудове. Там грали музики. Було весело i загадково. Був ярмарок, наякому продавали солодощ, дощечки i скатфтини. Я д1зналася, як Hami npa6a6yci i прадщуа веселились. У кафе все було зроблене в украшському crani. А також ми Tpinnoi разом з мамою i татом вщпочшш. MeHi дуже сиодобалось, як на Андр1я тати мкили калиту».
Отже, застосування методу наративу дало змогу иоеднати мовленнево-творч1 та KpeaTiiEHC'-iqioBi прийоми для розкриття у дней лшгеокреативних зд1бностей, що пфедбачало акпшзащю творчого мовленневого самовираження в р1зномаштаих мовленневих ситуащях, самостшного шсценування театрал1зованих irop тощо. Сфед педагопчних умов розвитку творчого мовленневого самовираження молодших учшв в ¡фових наративних ситуащях вкажемо на: занурення д1тей у змкт художнього тексту; максимальну мовленневу актив Hi сть дггей у po6oTi з текстом; наявшсть позитивних емоцшних емощй у складанш творчих розповщей; створення ситуацш ycnixy в мовленн?.во-iгровiй д1я.пьносп учтв; стимулювання творчого самовираження i творчо! ¡шшативи школяр1в у наративно^грових ситуащях.
Як показало наше дослщження, вказаш методики сприяли когштивному збагаченню словника учшв текстами зачишв i юнщвок, мов ними i немовними засобами виразносп, гадвищенню ix 3Miстоутворювальжм мотиваци, оволодшню практичними вмшнями, тобто насичення мовно-освггнього простору школяр1в вщбулось завдяки поеднанню аксюлопчного, ¡нструментального та мотавацшного компонент наративу. Результатом дитячо! творчосп е друк ixHix BipuiiB, оповщаиь, казок у всеукрашськш газет1 для школяр1в «Долонька», шюльних i класних ст1нн1вках, у зСирщ «Ilepnii пфлини творчосп», «Люблю цей CBii» (Юш таланта Тсрнош.пля), у газет1 «Шкшка» та ¡н.
Формування в молодших школярщ умшь i навичок користуватася мов ними засобами в пронес! сприймання, розумшня та продукування текспв ycHoi i писемно! форм е провщною метою навчання укра1нсько1 мови. Вщ того, як учень оволод1е означеними формами мовленнево1 д1яльносп, залежить його внутршня культура, мораль Hi пфеконання та естетичш щеали. Як зразок, наведемо приклад наративу учня 4-В класу В1гшпя Кондраиького -переможця Всеукрашського конкурсу юних мовознавщв ¡м. П. Яцика2008 року.
Слово чемне кожному присмне
Велика сила слова! Що може найбкпьше зворушити людпну, проникнута у найпотаемшпи куточки ii дупл? Слово. Воно може возвеличита людину, а може принизити, може пщнята настрш, а може його зшсувати.
У моему жита е люди, KOTpi спраЕД1 володштъ чартними словами. Це moi матуся i татко, яи завжди мене пщбадьорюють, пщтримуюгь у скрутш хвилини, радштъ разом 3i мною у хвилини пфемог. «Синочок», «зайчик», «розумник»..., «Постарайся, будь-ласка,», «Ми рнримо в тебе», «пишаемось тобою».... Xi6a я можу пщвести?
Красу мови розкривае перед! мною моя вчителька. Вона каже, що слово - то Божий дар.
Слова вв1члив осп, слова звфтання приемш кожшй людиш. Я намагаюся бути привггаим, правдивим i ве1члиеим. Твор1мо добро словом i дшом! Слово чемне кожному приемне, благородие, гцире, дороге. Добре слово душу очищае, робить друзями тебе й мене!».
Отже, можна зробити висновок, що вищим щаблем мовленневотв орчо! д1яльносп учшв початкових клаав е словесна творчкть. Вона - показник яисного, емоцшно багатого мовлення, де передбачаеться вживания c.niB i словосполучень у незвичайному метафоричному значении що дае можлив1сть художньо вщтворювата дшсшсть. Результата дослщження, засвщчили, що застосування наративннх технологш у po6ori з молодшими школярами сприяло розвитку ix творчих зд1бностей на уроках рщно! мови як пфедумов самовираження, самошзнання i саморозвитку мовця.
Л1ТЕРАТУРА
1. Андрущенко В. Болонсьи o6pi'i вищо! ост in // Св1тогляд. -2007. — № 1. — С. 50-54.
2. Богуш А. М., Гавриш Н. В. Дошкшьна лшгводидактика: теория i методика навчання дгтей pi д hoi
мови: Шдручник / За ред. А. М. Богуш. - К.: Вшца школа, 2007. -542 с.
3. Будш Н. Д. 'IbopHi завдання до вивчення частан мови у 4 (3) клаи. Помбник для вчител1в, учив, батъыв. - Терногаль, 2001. - 72 с.
4. Ваховський Л. Наратив у ¡стсрико-педагопчному дошпдженш: методолопчний аналЬ // Шлях ocbíth. -2007. - № 1 (43). - С. 42—45
5. Вашуленко М. С. Украшська мова i мовленияу початковш шкота. -К.: Осв1та, 2006. -272 с.
6. Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию. - М., -Прошгрес, 1984.
7. Коваль Г. П. Зшст та дидактична структура уроку читання в початкових класах. - Тернопшь: ГНдручннки i поибники, 2003. - 78 с.
8. Кочерган М. Мовна ситуащя i мовна погатика в УкраМ // Свиогляд. -№ 2. - 2008. - С. 18-24.
9. Лотман Ю. М. - Несколько мыслей о типологии культур // Языки культуры н проблемы переводнмостн. - М.: Гнознс, 1987. - 287 с.
10. Наратнвш психотехнолorii / За заг. ред. Н.В. Чепелевот - К.: Главник, 2007. -144 с.
11. Роджерс К. К науке о личности//История зарубежной психологии (30-60-е гг. XX в.). Тексты -М., 1986.
12. Сухомлинський В. О. Слово про слово // Внбр. тв. у 5 т. - Т. 5. - К.: Рад. школа, 1977. - С. 638.
13. Франкл В. Человек в поисках смысла. - М.: Прогресс, 1990. - 368 с.
14.Шиловська О. М. Розвиток у дней вмпшя будуватн зв'язну розгодадь - крок до самогазнання // Актуальш проблемн психологи: Психолопчна герменевтика / За ред. Н. В. Чепелевот - К.: Мшенум, 2006. - Т. 2. Вип. 4. - С. 117-123.
15.Шгалка. Гнформащйно-тзнавальна газета Терногальсько? спетцагпзовашн школи I—III ст. №3 з поглибленим вивченням шоземних мов. - №1. - березень,2009 р. - 28 с.
УДК 371.31-371:371.333
Ольга КОЛОМ1НОВА
РЕАА13АЦ1Я ПРИНЦИП1В НАВЧАННЯ АНГАОМОВНОГО АУД1ЮВАННЯ В НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОМУ КОМПАЕКС1 ДАЯ ПОЧАТ КОBOI ШКОЛИ
Стаття присвячена розгляду питанъ реашзащ принципов навчання англомовного ауджеання учшв початковся шкот в навчалшо-методичному комплекта для початковоi школи. Досллджеш принцши навчання ауджеання в початковш школ1, зшст якш. зумовлений особливостями сучасноI д1яльшсно1 особистгсно-оргентованоТ культуровгдповгдноТ i комушкативно спрямованоТ концещй навчання iноземних мов. Розглядаються функци ауджеання. Пропонуються вправи у навчанш ауджеання як самостШного рецептивного виду мовленневоi д1яльност1. Даються практичт рекомендацй щодо упровадження визначених принцитв у навчально-методичному комплекта з ангтйсько! мови для початковоI школи.
Статья посвящена вопросам реализации принципов обучения англоязычного аудирования учащихся начальной школы в учебно-методическом комплекте для начальной школы. Исследуются принципы обучения аудированию в начальной школе, содержание которых обусловлено особенностями современной деятельностной личностно-ориентированой культуросоответствующей и коммуникативно ориентированной концепции обучения иностранным языкам. Рассматриваются функции аудирования. Предложены упражнения по обучению аудированию как самостоятельному виду речевой деятельности. Даются практические рекомендации ж реализации определенных принципов в учебно-методическом комплекте по английскому языку для начальной школы.
The article deals with the issues of realizing in the course book for primary school children the principles of teaching English language listening comprehension. The principles of teaching English language listening comprehension are analyzed in the light of their content, pertaining to the modern activity personality-oriented cultural and communicative-oriented concept of teaching foreign languages. The functions of listening comprehension are investigated. The exercises for teaching listening comprehension as one of the four main skills are suggested. Practical recommendations towards the implementation of the outlined principles in the coursebook for young learners are outlined.
Формування у молодших школяр1в умшь розумшня сприйнятого на слух ¡ншомовного мовлення становить одне ¡з периючергових завдань початкового етапу навчання дггей
