CC BY
47
1СТОР1Я 1СТОР1Я УКРА1НИ
УДК 355.48 "1879/1915"
В. В. Задунайський
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В1ДПУСТКАМИ ОФ1ЦЕР1В КУБАНСЬКОГО КОЗАЦЬКОГО В1ЙСЬКА НАПРИК1НЦ1 Х1Х - НА ПОЧАТКУ ХХ ст. (НА ПРИКЛАД1 СОТНИКА КЕЛЕБЕРДИНСЬКОГО ТА ПОЛКОВНИКА
КВАРТОВК1НА)
У статт1 розкрито особливост1 забезпечення в1дпустками офщер1в Кубанського козацького вшська напришнщ Х1Х - на початку ХХ ст. Виявлено, що незалежно в1д р1втв старшинства, офщери не мали перюдичних в1дпусток I отримували !х досить р1дко. Так1 реали в1дпов1дали намаганням Ростськог ¡мпери збер1гаши контроль над козацькими утвореннями.
Клю^о^^ слова: в1дпустки офщер1в, Кубанське козацьке втсько, втськове життя.
Iсторiя Украшського вшська тривалий час стввщносилась з долею рiзноманiтних украшських козацьких формувань, що юнували з кшця XV - до початку ХХ ст. З огляду на це, важливо дослщити процес розвитку вшськово!' системи у вщповщних формуваннях. Все це стосусться й юнування Кубанського козацького вшська, яке найдовше збер^ало та розвивало украшську вшськово-козацьку спадщину.
Серед рiзноманiтних аспектiв вшськово-козацького життя на рубежi Х1Х-ХХ ст. певно'1 уваги заслуговуе й питання вщпусток для козацьких старшин, бо тут виявляються не лише новi тенденцп оргашзацп вшськово!' служби, яю мали ознаки певно'1 трансформацп попередшх цiнностей вiдповiдно до потреб тогочасного буття, але й засвiдчувався статус та певш привiлеi для ще'1 категорп козакiв.
Доводиться констатувати, що серед втизняних науковцiв поступово зростае увага до юторп украшських козацьких формувань на Швшчному Кавказi в Х1Х-ХХ ст. (в першу чергу Кубанського козацького вшська), проте вони зосереджуються на загальних аспектах становления та розвитку цих формувань [3; 11; 13; 17], або трансформацп козацького мешаштету [2].
1стор^ Кубанського козацтва активно дослщжують i сучасш росiйськi вченi, але питання вшськових вiдпусток для козацько! старшини ними дос не розглядалось [1; 12; 14; 15].
Автор послщовно висв^люе засади вiйськового життя украшських козацьких формувань на Кубаш впродовж XIX - XX ст., проте, зазначену проблему також дос не розглядав [5; 6; 7; 8; 9; 10].
Отже, питання забезпечення вщпустками старшин Кубанського козацького вшська в кшщ XIX - на початку XX ст. дос в юторюграфп не дослщжувалось, що й обумовило наше звернення до ще! проблеми та визначило мету пропоновано! статп.
Зазначимо, що спроба висв^лити деяю аспекти отримання вщпусток козацькими офщерами у стройових частинах Кубанського козацького вшська е не лише актуальною (з огляду на забезпечення вщповщною шформащею наукового загалу для бшьш комплексного розумшня тенденцш розвитку згаданох козацькох спiльноти), але й мае певну наукову новизну (вперше здшснюеться огляд ща проблематики та вводиться у науковий об^ частина невщомих та маловiдомих джерельних матерiалiв).
7
Джерельною основою представлено! розробки стали матерiали, почерпнутi в Державному архiвi Краснодарського Краю (ДАКК), в першу чергу у фондi Вiйськового штабу Кубанського козацького вшська (тут важливу шформащю мiстять послужнi списки офiцерiв i чиновникiв та старшинство в них за 1905-1919 рр. [4]). Зазначена джерельна база забезпечуе необхщну достовiрнiсть результатiв пропонованого дослiдження.
Перш за все, наголосимо, що поняття «вщпустка» (у сучасному розумiннi) в козацьких формуваннях XV - XVIII ст. не юнувало. Воно почало ширитись вже пiд час поступового запровадження в козацьку вшськову систему деяких засад Росшсько! регулярно! армп (перш за все, ретельний контроль за виконанням службових обов'язюв офщерськими кадрами) впродовж Х1Х - на початку ХХ ст.
Тут мав мюце певний компромю мiж потребами царату (посилення впливу на козацьку спшьноту задля максимального використання !! вшськового потенцiалу) та козацько! старшини (намагання полегшити вiйськовий обов'язок та забезпечити статус, подiбний до офiцерiв регулярно! армп). Важливе значення у цш справi вiдiграло й постiйне поповнення старшинського складу козацьких формувань представниками армшського офiцерського корпусу через брак власних кадрiв (причини чого заслуговують на окреме дослiдження й тут не висв^люються), якi звикли до певних стандартiв вшськово! служби й намагались !х зберегти й поширити у козацькому середовищi.
Далi прошюструемо на прикладi вшськово! служби двох старшин Кубанського козацького вшська (сотника II Полтавського кавалершського полку В. Келебердинського та полковника III Кубанського пластунського батальйону В. Квартовкша) питання забезпечення вщпустками офщерського корпусу цього козацького утворення.
На початку звернемо увагу на походження згаданих старшин. Так, В.Келебердинський був родовим кубанським козаком зi станиц Царсько! (Майкопський вiддiл Кубанського козацького вшська) [4, с. 242; 18]. Прiзвище й козацьке коршня цього старшини дають пiдстави припустити, що його предки, вочевидь, походили з колишшх козаюв Вiйська Запорозького (Гетьманщини) й належали до Келебердинсько! сотнi Полтавського полку (за козацьких чаав сотенне мiстечко Келеберда знаходилось над Дншром, на межi з Чигиринським i Миргородським полками та неподалш вiд земель Запорiзькоi Сiчi [16]). За таких обставин В.Келебердинський мав бути ноаем вiдповiдних вшськово-козацьких традицiй (цьому сприяли як родина, так i перебування серед родових козаюв - життя у козацькш станицi).
Вiдносно згаданого старшини важливо наголосити й на тому, що вш здобув офщерську освiту в Оренбурзькому козацькому юнкерському училищi [4, с. 242]. Пщкреслимо, що м. Оренбург було столицею Оренбургського козацького вшська (тут бшьшють становили козаки-роаяни), яке за чисельшстю удвiчi поступалось Кубанському козацькому вшську. Сталося це через вщсутшсть подiбного вищого офщерського закладу в Кубанськш областi.
В Оренбурзькому козацькому училищi попри вщсутшсть суто укра!нського козацького середовища, збер^ались й шанувались певнi козацькi цшносп, вiдповiдним чином впливаючи на козацьку молодь. Важливе значення ввдгравало й перебування майбутшх козацьких офiцерiв серед переважно родових козаюв, а не дворян чи рiзночинцiв. Все це сприяло збереженню та розвитку серед випускниюв згаданого училища деяких вшськово-козацьких традицш.
Ведучи мову про полковника Квартовкша, слщ тдкреслити, що вш походив iз дворян Смоленсько! губернп, а тому не мав жодного вщношення до родових козакiв [4, с. 254]. До реч^ й до Кубанського козацького вшська вш потрапив випадково. Так,
тсля закiнчення Тифлiського пiхотного юнкерського училища згаданого молодого офщера було розподшено до стройово! частини армшсько! тхоти, де вiн i розпочав проходження вшськово! служби [4, с. 254-255].
Згаданий офщер лише пiсля кшькох рокiв служби (на той час вже перебував у ранзi поручника) отримав направлення до кубанських пластушв (тхотш формування Кубанського козацького вшська), зайнявши вакантну старшинську посаду [4, с. 255]. До реч^ тут поручник Квартовкш i став сотником (згщно козацьких стандартив армiйський ранг поручника було перейменовано у сотника).
Отже, старшина Квартовкш з огляду на його походження, виховання, навчання й досвщ армшського тхотного старшини був ноаем чеснот i традицш загально-армiйського (в першу чергу - дворянського) офщерського середовища, а не укра!нсько! козацько! спiльноти.
Наведет факти дають пiдстави замислитись над проблемою збереження й розвитку вшськово-козацько! спадщини (у тому чист й украшсько!) у вiдповiдних формуваннях з огляду на факти поповнення козацького офщерського корпусу представниками некозацького середовища. На нашу думку, зазначенш проблемi варто в майбутньоиу придшити окреме дослщження.
Далi безпосередньо зупинимось на питанн забезпечення згаданим кубанським козацьким старшинам вщпусток пiд час перебування на старшинських посадах.
Так, сотник Келебердинський (1883 р. н.) розпочав козацьку вшськову службу в 1902 р., вступивши до вже згаданого нами юнкерського училища, й одночасно був зарахований до I Катеринодарського козацького кавалершського полку [4, с. 242]. Вже тсля завершення навчання (на той час вш отримав офщерський ранг хорунжого) та короткочасно! служби в згаданш кавалершськш частиш його 22.04.1905 було переведено до I Сйського козацького кавалершського полку, в якому вш прослужив близько 8 роюв (на початку 1913 р. тшов у вщставку, з яко! був вщкликаний лише на початку I Св^ово! вiйни й загинув у 1915 р.) [4, с. 242-243]. Отже, В. Келебердинський в цшому вщдав стройовш вiйськовiй службi майже 14 роюв.
Впродовж згадано! служби сотник Келебердинський отримав вщпустку 3 рази:
- в 1905 р. на початку офщерсько! кар'ери (строком на 28 дiб);
- в 1907 р. через хворобу (на 4 мюящ для одужання та вщновлення боездатносп);
- в 1912 р. перед вщставкою (на 32 доби за гарну вислугу та для впорядкування службових справ) [4, с. 243] .
Отже, за 14 роюв вшськово! служби сотник Келебердинський лише три рази отримав вщпустку, з яких два - не за станом здоров'я, але й тодi цей вщпочинок стввщносився з умовами початку чи закшчення служби. Тнакше кажучи, молодший козацький старшина (обер-офщер) переважно служив без вщпусток, що свщчить про вщсутшсть визнання необхщносп перюдично! (щорiчноi) вщпустки для ще! категори офiцерiв.
Стосовно полковника Квартовкша (1860 р.н.) слщ зазначити, що вiн присвятив вшськовш службi (вiд вступу до Тифлюького юнкерського пiхотного училища й до 1915 р.) майже 36 роюв [4, с. 254-257]. За всю свою вшськову кар'еру вш отримав лише 11 вщпусток:
- в 1887 р. (на 2 мюящ);
- в 1888 р. (на 21 добу);
- в 1891 р. (на 21 добу);
- в 1897 р. (на 2 мюящ);
- в 1899 р. (на 50 дiб, що подшено на 3 вщпустки);
- в 1908 р. (на 2 мюящ);
- в 1909 р. (на 28 даб);
- в 1910 р. (на 30 дiб, що подшено на 2 вiдпустки) [4, с. 258].
Наведеш факти свiдчать, що бшьшють з вiдпусток було отримано без врахування обставин хвороби й, вочевидь, спрямовано на вщпочинок та оздоровлення офщера. При цьому першу з них вш отримав у 27^чному вiцi, а останню - у вщ 50 рокiв. Цшаво, що в 1899 й 1910 рр. вш мав по кшька вiдпусток на рiк, що засвщчило можливiсть запровадження поетапного вiдпочинку з огляду на потреби вшськово!' служби [4, с. 258]. Вщзначимо й те, що в останш 4 роки передвоенноi служби штаб-офiцер Квартовкш не отримував вiдпусток, хоча перебував на важливих посадах i мав значний вш.
Цiкаво, що В. Квартовкш (як i В. Келебердинський) впродовж перших 14 роюв служби також отримав 3 вщпустки, але жодна з них не була пов'язана з хворобою чи завершенням служ6ово'1 кар'ери [4, с. 243, 257-258]. Факти свщчать, що така ситуащя була зумовлена не якоюсь традищею чи урядовими постановами, а звичайним зб^ом обставин.
Отже, за 36 роюв служби полковник Квартовкiн отримував вщпустки без ч^ко! перiодичностi та послщовносп й у не достатнш кiлькостi (не щорiчно). Все це свщчило про недостатню увагу вшськового вiдомства цiй сторонi вшськово!' служби навт для вищо! категорп козацьких старшин (штаб-офiцерiв) в Росiйськiй iмперii.
Таким чином, приклад надання вщпусток згаданим офiцерам засвiдчив вiдсутнiсть обов'язковосп щорiчного 1'х отримання та ч^ко! перiодичностi й единого обсягу зазначеноi форми вiдпочинку. Все це дае пщстави стверджувати, що козацькi старшини в кшщ XIX - на початку XX ст. не мали единоi системи надання вщпусток, а тому ця форма забезпечення потреб офщерського складу ще не набула необхiдноi усталеносп, хоча й поступово ширилась у вщповщних козацьких формуваннях. До реч^ залежшсть козацьких старшин вщ вiйськового вiдомства Росшсько!' iмперii (у тому числi й щодо надання вщпусток) була одною iз запорук використання козацького вшськового потенщалу в штересах царату, а також засобом контролю за козацькою вшськовою спшьнотою.
Представлена стаття не вичерпуе зазначеноi проблематики, а лише засвщчуе потребу в й ретельному дослщженш в ширших обсягах i в контексп пiдсиления антропологiчних пiдходiв до вивчення вггчизняно! вiйськовоi iсторii (зокрема юторп украiнських козацьких формувань в останш часи 1х iснування).
Список використано'1 л1тератури
1. Авраменко А. Козацьке вшсько на Кубанi / А. М. Авраменко, Б. С. Фролов, В. К. Чумаченко // Iсторiя Украшського Козацтва : нариси : у 2 т. / редкол.: В. А. Смолш (вщп. ред.) та ш. - К. : Вид. дiм «Киево-Могилянська академiя», 2007. -Т. 2. - С. 364-414.
2. Бший Д. Д. Украшщ Кубаш в 1792-1921 роках. Еволющя соцiальних iдентичностей / Д. Д. Бший. - Львiв ; Донецьк : Схщний видавничий дiм, 2009. - 543 с.
3. Голобуцкий В. А. Черноморское казачество / В. А. Голобуцкий. - К. : Изд-во АН УССР, 1956. - 415 с.
4. ДАКК. Ф. 396, оп. 2, спр. 968.
5. Задунайський В. Бойове мистецтво та вшськова спадщина украшських козаюв в кшщ XIX - на початку XX ст. / В. Задунайський. - Донецьк : Норд-Прес : ДонНУ, 2006. - 335 с. : ш.
6. Задунайський В. Вшськова оргашзащя та бойовi дп донських i украшських кубанських козаюв пщ час революцп 1917-1921 рр. / В. Задунайський // Тсторичш i полiтологiчнi дослщження / гол. ред. П. В. Добров. - Донецьк, 2008. - № 3/4. - С. 4652.
7. Задунайський В. Основи вшськово-прикладно'1' системи Чорноморського козацького вшська за «Положенням 1842 р.» / В. Задунайський // Hay^Bi працi : наук.-метод. журнал. Серiя : 1сторичш науки. - Миколшв : Вид-во ЧДУ iM. П. Могили, 2009. - Т. 115, вип. 102. - С. 131-136.
8. Задунайський В. Рушниця у бойовш системi кубанських козaкiв (початок ХХ ст.) / В. Задунайський // 1сторичш i полiтологiчнi дослiдження / гол. ред. П. В. Добров. - Донецьк, 2009. - № 2. - С. 58-64.
9. Задунайський В. Становлення украшсько'1' тхоти в Чорноморському та Азовському козацьких вшськах (кшець XVIII - 60 рр. Х1Х ст.) / В. Задунайський // Схвд. - 2010. - № 4. - С. 80-83.
10. Задунайський В. Клiмaтичнi та етдемюлопчш умови вшськово'1' служби кубанських козаюв на початку ХХ ст. / В. Задунайський // Кубань - Украша: питання юторико-культурно'1' взаемодп / уклад. А.М.Авраменко. - Краснодар ; К. : ЕДВ1, 2011. -Вип. 5. - С. 211-215.
11. Короленко П. П. Черноморцы / П. П. Короленко // Черноморские казаки. -М. : Вече, 2009. - С. 189-438.
12. Малукало А. Кубанское казачье войско в 1860-1914 гг.: организация, система управления и функционирования, социально-экономический статус / А. Малукало. -Краснодар : Кубанькино, 2003. - 216 с.
13. Попко И. Д. Черноморские казаки в их гражданском и военном быту / И. Д. Попко // Черноморские казаки. - М. : Вече 2009. - С. 3-188.
14. Фролов Б. Е. Оружие кубанских казаков / Б. Е. Фролов. - Краснодар : Традиция, 2009. - 128 с.
15. Шахторин А. А. Подготовка казаков Кубанского казачьего войска во второй половине Х1Х - начале ХХ веков / А. А. Шахторин. - Краснодар : КВВАУЛ, 2008. -213 с.
16. Швидько Г. К. Полтавський полк / Г. К. Швидько // Украшське козацтво : Мала енциклопедiя / кер. авт. кол. Ф. Г. Турченко ; вщп. ред. С. Р. Лях. - Вид. 2-е, доп. i перероб. - К. : Генеза ; Зaпорiжжя : Прем'ер, 2006. - С. 476.
17. Щербина Ф. История Кубанского Казачьего Войска : в 2 т. / Ф. Щербина. -Краснодар : Советская Кубань, 1992.
18. http://dic.academic.ru/dic .nsf/brokgauz_efron/144010.
Стаття надшшла до редакцп 11.04.2012.
V. Zadunaiskyi
FURLOUGHS GRANTED TO THE OFFICERS OF THE KUBAN COSSACK HOST
IN THE LATE 19th - EARLY 20th CENTURIES (EXAMPLES OF SOTNYK KELEBERDYNSKYI AND COLONEL KVARTOVKIN)
Particularities of the reception furlough officer Kuban Cossack army are considered In article at the end Х1Х - at the beginning ХХ. Revealled that officers had not a periodic furlough and got their it is enough seldom. All this has confirmed the attempts to Russian empire to maintain control over Cossack troops.
Key words: furlough of officers, Kuban Cossack army, military life.
