CC BY
1001
УДК 314.1:330.1 JEL C 43, I 31
I. Романюк, асп. КНУ iMeHi Тараса Шевченка, КиТв
"ЯК1СТЬ ЖИТТЯ" ЯК СОЦ1АЛЬНО-ЕКОНОМ1ЧНА КАТЕГОР1Я ТА ОБ'СКТ СТАТИСТИЧНОГО ДОСЛ1ДЖЕННЯ
У cmammi анал/'зуеться гносеолог/'чн/' корен поняття "яюсть життя" як сoцiальнo-екoнoмiчнo¡ категорИ та м'ж-народн nidxodu до визначення якост/' життя з метою вивчення п як об'екта статистичних до^джень. Ключoвi поняття: стандарти житт, яюсть життя, iндекс якостi життя.
Постановка проблеми. Концеп^я якост життя вже бтьше п'яти десятил^ь займае важливе мюце в низцi найважливiших оцiнок i характеристик розвитку суспь льства. Для того, щоб здмснити аналiз якосп життя як поняття, що вщображае певне явище соцiальноí реальности необхiдно розглянути появу та розвиток самого феномена якосп життя i усвiдомлення його як проблеми. Окрiм того, попри значну ктькють концепцiй i пщхо-дiв до вивчення "якосп життя", вiдсутнiй единий пщхщ, який забезпечить отримання дост^рних даних для здiйснення точного прогнозу якосп життя населення та дозволить здмснювати позицiонування Украíни у мiж-народних рейтингах якостi життя.
Аналiз останнiх дослiджень i публiкацiй. Пщходи до визначення поняття якостi життя як со^ально-економiчноí категорií та об'екта статистичних досль джень розглянут в працях багатьох вiтчизняних i зару-бiжних вчених i практиюв, а саме О.А. Грiшнова [10],
H.В. Ковтун [14], Е.М. Лiбанова [15], Р. Бауер [21],
I.В. Бестужев-Лада [4], Дж.К. Гелбрейт [25], У. Джеймс [11], А. Тоффлер [26], Дж. Форрестер [23]. Незважаючи на велику ктькють роб^ i публiкацiй, присвячених цьо-му питанню, на мiжнародному науковому рiвнi немае ч^кого визначення дослiджуваного поняття.
Мета статт - аналiз гносеологiчних корешв якостi життя та мiжнародних пiдходiв до визначення "якостi
життя" як соцiально-економiчноí категорií та об'екта статистичних дослщжень.
Виклад основного матерiалу дослщження. Як
соцiальний феномен якiсть життя з'являеться разом з виникненням людського суспiльства. У ньому виража-еться момент стшкосл, визначеностi, своерiдностi людського життя, що в^зняе якють життя людини вiд життя Ыших живих iстот. Усвiдомлення феномена якосп життя починаеться на рiвнi мiфологiчноí, релiгiйноí та iнших форм дофтософського знання.
Якiсть життя е невщ'емною вiд сутностi людини та и поведiнки категорiею. При цьому i людина, i и поведЫка за своею суттю суб'ективнi, багатосторонн та неодно-значнi. Жодна гумаштарна категорiя, "якiсть життя" в тому числ^ не може бути достатньо повно та своечасно розкрита в якшсь одшй конкретнiй науковiй дисциплУ. Тому "якiсть життя" е мiждисциплiнарною категорiею, а отже, вважаемо за необхщне розглянути основнi вiдомi пщходи рiзних галузей знань до об'екту дослiдження.
Враховуючи мiждисциплiнарний характер поняття, варто виокремити деюлька етапiв розвитку катего-рií. Так, 1.В. Бестужев-Лада [4] видiляе три основы ста-д1Т розвитку поняття "якють життя": ембрiональна (кь нець 50-х - середина 60-х рогав), квантифкацмна (60-70-тi роки) i концептуальна (з 70-х роюв). Перша ст^я пов'язана з виникненням поняття "якють життя"; друга характеризуемся побудовою системи ктькюних оцiнок,
© Романюк I., 2014
квантифкуванням "якостi життя" як наукового поняття; третя стадiя пов'язана з розробкою концепцiй оцЫю-вання якост життя. Ми пiдтримуeмо таку перюдизацю, але при цьому вважаемо за доцiльне видiлити ще двi стадií: iдейну або фiлософську (до 1950-х рош) та по-стконцептуальну (поч. 21 ст. - до цих пiр).
Якiсть життя з виникненням фтософп пiзнаеться як проблема, яка мала та мае до цих шр практично без-межн рамки. Рiзнi дослiдники включають в не''' безлiч питань, починаючи з проблем людсько''' свободи та ща-стя, закiнчуючи проблемою утилiзацií вiдходiв i очи-щення мiст. У 'х вирiшеннi кожен керуеться деякими цшнюними орiентирами, що дозволяе розглядати проблему якост життя початково як проблему щеально''' людини певно' епохи. Цей iдеал вiдбився в уявленнях про благородну людину, про доброчесного громадяни-на. Фiлософи робили спроби об^рунтувати той чи шший iдеал людини, якiсть життя яко' адекватно виражало б людську природу чи вщповщало поняттю людини. У той же час робляться спроби державного регулювання способу та якост життя за сусптьними групами. Приписи щодо одягу, житла, поведЫки, видiв дiяльностi пов'язу-ються зi загальним законом неба, який шхто не може порушити безкарно.
Подiбнi iдеí в давньогрецьш фiлософií вираженi в iдеалi "золото' середини". Hi занадто велике багатство, н крайня бiднiсть не забезпечують пдно''' якостi життя. Передумовою останнього е шляхетне ("якiсне") мис-лення. Поставлене Сократом завдання вдосконалення афшських громадян - одна з перших спроб вплинути на якють життя сво'х спiвгромадян. Його щеал - помiрнiсть (софросiне). Теоретичне об^рунтування такого iдеалу ми знаходимо в прац Аристотеля "Hiкомахова етика": "Надлишок i нестача притаманнi порочностi, а володш-ня серединою доброчесностi ... За сутнютю i по поняттю, що визначае суть и буття, доброчеснiсть е дотриму-вання середини, а з точки зору вищого блага й доскона-лост - володЫня вершиною" [1]. Аристотель вважае, що людина володiе свободою вол^ тому що вона в однако-вiй мiрi владна у виборi добра i зла, чесноти i пороку, а отже, сама визначае якють свого життя. Чеснота - не в знаннях самих по соб^ а у виборк Це вибiр середини мiж надлишком i нестачею. Причому, в силу вщмЫносп людей, "середне" для одного не е таким для Ышого.
Теоретична фiлософiя розглядае категорю "якiсть життя" як частковий випадок поняття "якють". Загально-вiдомо, що вперше "якiсть" як фiлософська катеп^я була дослiджена Аристотелем у його працях "Категорп" та "Топiка". Якост (значення, що вiдповiдае на питання "Яке?") Аристотель приписував чотири можливих кон-тексти: 1) наявнють чи вщсутнють вроджених, вихiдних здiбностей чи характеристик; 2) наявнють як перехщ-них, так i стабiльних властивостей; 3) властивост та стан, характеры речi та явищу в процес 'х iснування; 4) зовнiшнiй вигляд (облк) речi чи явища.
В Аристглелвсьш логiцi якiсть - це одна з 10 катего-рй на якi Аристотель подiлив вс речi реальностi. Як одна з таких категорй якiсть - це побiчна обставина, за допомогою яко' рiч е якогось типу чи виду; побiчна обставина, що вказуе, якою е рiч (и змiстовнi якостi та фор-ми) i як рiч дiе (и здатностi та навики); побiчна обставина, котра е зовнiшньою оцiнюючою формою. Тобто, якють е невщ'емною i конкретною характеристикою ("маркером") якого-небудь предмета, явища чи поди. У фтософсько-му розумЫш "якiсть" - це послйна сукупнiсть невiд'емних властивостей об'екта дослiдження, якi об'ективно скла-дають його вщносно стiйку, визначену сутнють.
У пiсляаристотелевськоí фiлософií орiентирами яко-стi життя виступають щастя i нещастя. Епiкур говорить
про земну природу людського щастя, пов'язаного iз за-доволенням потреб в Тж любовi, дружбi, у творчостi. Щастя людини укладено в життя розумноТ, духовноТ, вь льноТ вiд марних страхiв i забобон. Пщ щастям розумь еться гармонiйне iснування та юнування, яке задоволь-няе. Це дозволяе сказати: те, що сприймають як щастя, становить найвищу оцЫку якосп життя, тобто iдеал.
Досягнення високоТ якостi життя, на думку фтосо-фiв, можливо шляхом узгодження життя з писаними i неписаними законами держави, за допомогою розвитку принцитв щеальноТ держави, а також через просвти-цтво та розвиток чеснот у людиш. Епiкур i Лукрецiй пропонували свiй конструкт оптимально!' якосп життя, пов'язаний насамперед з атаракаею, пiд якою вони ро-зумiли стан незворушностi, розумноТ насолоди життям, задоволеностi собою i життям, що досягаеться лише мудрецями. Таким чином, представники античноТ фтософп (Сократ, Платон, Аристотель, Епкур, Лукрецм) ототожнювали високу якiсть життя з духовною свободою людини, ТТ моральною досконалютю.
В рамках середны^чноТ фiлософiТ (Августин, Фома Аквiнський) розвивалися уявлення про високу якють життя, можливу ттьки через любов до Бога. Щастя людини цтком залежить вiд отримання благодатi як дару Бога. Благополуччя уявлялося не як особисте збага-чення i служшня державi, а як осягнення сенсу Божест-венноТ волi i повне пiдпорядкування Тй. При цьому ре-тельне виконання кожною людиною своТх обов'язкiв, установлюваних Богом, виступае гаран^ею досягнення суспiльного блага, що в юнцевому пiдсумку забезпечуе високу якють життя кожного члена держави.
У фтософп Нового часу проблема якост життя знайшла свое висвптпення в теори суспiльного договору (Т. Гоббс, Дж. Локк, Ш. Монтеск'е, Ж.-Ж. Руссо). Представники ^еТ теорiТ розглядали суспiльний договiр як основу досягнення оптимальноТ якостi життя людей. Сусптьний договiр представлявся як акт переходу людей з природного стану в стан цивтьний, тобто держа-вний. Державна влада переводить сусптьство в новий якюний стан, що характеризуемся взаемними зобов'я-заннями держави i людини, а також наявнютю влади закону. Людина при цьому отримуе бтьше можливос-тей для задоволення своТх потреб, отже, життя людини набувае новоТ якосп [9]. Громадська гармонiя i розум-ний порядок встановлюються тод^ коли закони, що фо-рмуються в державу узгоджуються з духом народу, його звичаями, звичками (Ш. Монтеск'е).
Спроби осмислити життя людини з точки зору ТТ якост робилися представниками фтософп епохи Просв^-ництва. При цьому висока якють життя ототожнювалася зi станом щастя (К.А. Гельвецiй). Досягнення цього стану можливо за допомогою держави, яка спрямована на загальне благо й охорону прав людини, основним з яких визнаеться право приватноТ власносп. "Сдиний зааб привернути увагу широкоТ публiки до проблеми iдеального законодавства - це спростити проблему та звести ТТ до двох наступних положень. Перше завдання полягае в тому, щоб вщкрити закони, здатн робити людей максимально щасливими. Друге завдання - вщкрити засоби, за допомогою яких можна непом^но перевести народ зi стану нещастя, в якому вш знаходиться, в стан щастя, яким вЫ може насолоджуватися" [8].
Близькою до ^еТ проблеми можна назвати фтософп I. Канта, який розумiв високу якють життя як вище благо, яке представляе собою еднють чесноти та благополуччя. Здмснення найвищого блага, на думку I. Канта, полягае в прагненн до моральноТ досконалос-т^ ТТ досягнены, використанн ^еТ досконалост як необ-хiдного результату досконалоТ чесноти [13]. I. Кант ба-
чив досягнення благополуччя (високо'1 якостi життя) через формування правового громадянського сусптьс-тва, здатного обмежити негативний вплив людських порокiв i захистити своТх членiв. Нiмецький фтософ якiсть трактував як вимогу i ознаку ютинно'1' церкви: "Ïï суттева властивiсть (якiсть) - тобто чистота, еднання на основi тiльки моральних, а не будь-яких Ыших спону-кань. (Вона очищена вiд слабоумства забобон i вщ безумства фантазп)" [13]. При цьому I. Кантом катеп^я "якiсть" розглядаеться, як щось чисте, правильно зроб-лене, i е протилежним поганим характеристикам. Гегель же, вивчаючи дослщжуване поняття, вщзначав, що "якiсть е взагалi тотожна з буттям, безпосередня визна-ченiсть... якiсть е, по сут, лише категорiя кiнцевого, яка тому i знаходить свое справжне мюце лише в царств природи, а не в свт духу" [7].
У рамках фтософп утилп"аризму (I. Бентам, Дж. Мiлль та Ы..) моральне судження стае судженням про якють життя (щастя): благо - це задоволення, порок -страждання. Мораль розглядаеться у взаемозв'язку з законодавством, яке повинно прагнути до гармони при-ватних i сусптьних штереав. До основних завдань, що стоять перед цивтьним законодавством, належать: пщтримання юнування, достаток, безпека, рiвнiсть гро-мадян. Все це призводить до пщвищення якостi Ух життя (I. Бентам) [3]. Заслуга утилп"аризму полягае ще й у тому, що вЫ пщкреслюе аспект якостi, а не ктькосл задоволення. Представники утилiтаризму захищають право Ыдивща жити так, як йому подобаеться. "Кожен з нас самодостатнй щодо власного здоров'я, як тлесно-го, так i розумового, i духовного" (Дж. Мтль).
У XIX стоптт велика увага придiлялася питанню якостi людини, яке повнiстю залежать вщ того сусптьс-тва, в якому людина живе. Представники фтософп марксизму-лешшзму (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленн) наполягали на тому, що для усунення негативних якос-тей необхщно змiнити суспiльнi вщносини, поклавши в |'х основу щеТ гуманiзму, рiвностi та справедливостi.
Дещо пзнше, вже в рамках фтософп прагматизму (У. Джеймс, Д. ДьюТ, Ч. Прс), при аналiзi якост життя особистост увага акцентуеться на задоволен-нi/незадоволеннi ïï суб'ективних штересв. Благо iснуе тiльки в зв'язку з вимогами шдивща, що сприймае подп, задоволеного або розчарованого (У. Джеймс) [11]. Досягнення гщноТ якост життя пов'язуеться з утворенням, з розвитком тако'1' держави, яка, пклуючись про сво'1'х громадян, стимулюе особисту iнiцiативу.
Фiлософiя екзистенцiалiзму (Г. Марсель, М. Хайдег-гер, К. Ясперс) досягнення гщноТ якостi життя розгля-дала через розвиток свободи особистост. Особистсть екзистенцiалiстами розглядаеться як самоцть, колек-тив виступае як засб, що забезпечуе особистостi ïï свободу. При цьому повна свобода можлива лише в духовному житт. Свобода думки дае все розмаггтя можли-востей безкровного виршення особливо гострих соца-льних проблем. При цьому еднють людства в часi та просторi забезпечуе гуманзацю людини, набуття нею вищих цнностей, досягнення високо!' якостi життя.
З позицп фiлософiï персоналiзму (Х. Керр, Ж. Лак-руа, Е. Мунье) гщну якiсть життя особистсть отримуе тльки в умовах персоналютсько-комуштарного суспть-ства, яке засноване на любов^ що реалiзуеться в чуй-ностi та причетностi, коли особистсть приймае на себе долю, страждання i радють ближнх (Е. Мунье). Особистсть при цьому повинна вм^и контролювати державу, центральну владу повинн врiвноважити мiсцевi органи влади i громадянськ права особистостi.
Фтософи ХХ ст. (А. Камю, Ж.-П. Сартр, X. Ортега-i-Гассет) основну увагу зосереджували на свобода неза-
лежностi, самодостатностi особистостi, ïï необмежених соцальних можливостях. Тому якiсть життя дослщжу-валася як певна соцюкультурна цiннiсть соцiуму.
Термiн "якiсть життя" у науковм лiтературi з'явився вщносно нещодавно: у працях зарубiжних вчених - в 50-60-т рр. 20 столггтя, а в роботах вчених колишнх краïн СРСР - в 90-т роки. Це пояснюе причини вщсут-ностi концепцiй, якi б дозволяли достовiрно визначати якiсть життя населення, чпжого та системного пояснен-ня, тлумачення й iнтерпретацiï цеТ категорiï у сучаснiй науцi. "Якють життя" як наукова катег^я е предметом вивчення багатьох галузей знань: фтософп, соцюлогп, психологи, демографи, економки та iнших наук.
Саме як термш "якiсть життя" вперше з'явився в книзi Дж. Гелбрейта "Сусптьство достатку" (1958) [25] i став широко використовуватися, але чпжого наукового змюту не мав. Пiд "якстю життя" вiн розумiв усi блага, як можуть бути наданi споживачевi "розвиненим iндус-трiальним суспiльством", де пануе вже не приватний штерес, а наука й оргашзаця.
До 60-х рр. особливост умов життя у зарубiжнiй на-уковiй лiтературi описувалися за допомогою таких еко-номiчних термiнiв як "рiвень життя" ("level of life"), "спо-сб життя" ("life style"), "стандарти життя" ("living standard"). Сьогодн таке рiзноманiття термiнiв i |'х трак-тувань обумовлено вщносною "недавнiстю" дослiджу-ваного феномена. Не зважаючи на те, що ц поняття е взаемопов'язаними, так твердження е неправильними, оскльки вони е лише частинами якост життя. Якють життя служило для вихваляння яксних аспектв щодо високого рiвня життя в США (аналоты шаблони типу "американське якiсть життя - найвище у свт"), хоча в багатьох роботах - i, зокрема, у згаданш вище робот Дж. Гелбрейта - воно з самого початку носило критич-ний характер протиставлення порiвняно високого рiвня життя явного вщставання задоволення соцальних та Ытелектуальних потреб населення США.
Серед вчених не юнуе однозначно прийнято'1' думки щодо визначення категорм "якють життя" та '^вень життя". Погоджуемося з думкою Л. Беляево!', яка вщзначае: "Часто вони використовуються як взаемозамЫн, а пере-лк показникiв, якi |'х описують, в багатьох випадках спв-падають. Тим не менше, цi поняття варто роздтяти. Pi-вень життя бтьш вузька категорiя порiвняно з якстю життя. Вiн визначаеться умовами юнування людини в сферi споживання i вимiрюеться соцiально-економiчними показниками загального благополуччя людей. Ц показ-ники включають доходи, споживання, житловi умови, послуги освiти, охорони здоров'я i т.д. Вони можуть опе-рацiоналiзуватися як через систему статистичних показ-ниш, так i суб'ективних оцночних суджень" [2].
Починаючи з 60-х рокв ХХ ст. якiсть життя розглядаеться як наукова категсря. Негативн наслiдки науко-во-технiчного прогресу, зростання великих корпорацй, якi нав'язували споживачам сво'1' продукти, посилило темпи виснаження землi й основних ресурсв i виклика-ло екологiчнi проблеми загальносвтэвого характеру. Це зумовило перем^ення уваги вчених на соцiальнi умови життя, соцальний розвиток суспiльства. У сво'ш роботi "Соцiальнi iндикатори" (1966 р.) Р. Бауер i його колеги - А. Бщерман, Б. Гросс i Г. Вайсе - зосередили увагу на аналiзi причин вщставання в т роки США вщ СРСР за масштабами та темпами освоення космiчного простору i логчно перейшли до аналiзу негативних со-цальних явищ та причини |'х виникнення в США. Ця пра-ця стала важливим вкладенням у формування та розвиток напрямку американських i захщноевропейських соць альних дослiджень, вiдомого пiд назвою "рух за соцiальнi
шдикатори" (social indicators movement), яке з самого початку TicHO пов'язано з поняттям "якiсть життя".
Велику увагу проблемi "якоcтi життя" придтяв аме-риканський футуролог Алвш Тоффлер. У сво'ш роботi "Футурошок" (197 р.) А. Тоффлер видтяе три аспекти поняття "якicть життя" - еколопчний, економiчний i со-цiапьний. Екопогiчна скпадова вкпючае в себе боротьбу з забрудненням навколишнього середовища, виршення проблем перенасепення в окремих регюнах, шумового забруднення. Економiчнi показники якоcтi життя А. Тоффлер пов'язуе з задоволенням нематерiальних потреб, що носять естетичний i психолопчний характер (прагнення до краси, вишуканосп, гарного настрою, позитивних емоцй спокою або, навпаки, ризику тощо). А. Тоффлер вводить поняття "психолопчна економка", стверджуючи, що на сучасному етат структуру спожи-вання починають визначати "пcихопогiчнi характеристики процесу споживання"..."Ми переходимо вiд економiки "гальгасно!" до економiки "пcихопогiчноï", тому що володь емо вже кiпькicним змютом, спроможним нас задоволь-нити" [26]. Розкриваючи cоцiапьний аспект, А. Тоффлер говорить про стиль життя, а не про його якють.
Початок четвертой', концептуально!', стадп розвитку категори "якють життя" пов'язаний з працею американ-ського iнженера Дж. Форрестера, який у сво'ш роботi "Свтова динамiка" (1971 р.), намагаючись концептуаль зувати поняття "якicть життя", перетворити його на ч^ко сформульовану наукову концепцю, запропонував соць альну модель якосп життя у виглядi такоТ системи по-казникiв: рiвень (стандарт) життя; рiвень cкупченоcтi населення; рiвень харчування; рiвень забруднення навколишнього середовища.
На межi ХХ-ХХ1 столпъ, перед початком нового тися-чолггтя, що завжди було переломним моментом в юторп людства, перiодом переоцшки icнуючих цiнноcтей, œiTO-вими вченими та практиками здшснюеться спроба оцши-ти якicть життя в кожнш краïнi за допомогою одного пока-зника, забезпечивши при цьому його вивчення у динамь цi. Таким чином найбтьш вiдомим iнтеграпьним показ-ником якоcтi життя вважаеться 1ндекс розвитку людсько-го потенцiапу, розроблений фахiвцями ООН.
1ндекс розвитку людського потенцiапу (1РЛП, англ. Human Development Index) це шдекс, що розрахову-еться для порiвняпьноï оцiнки бщносп, грамотноcтi, оcвiти, середньоТ тривапоcтi життя й шших показникiв краТни. 1ндекс був розроблений у 1990 роц пакистанським економicтом Махбубом ель Хаком i використовуеться з 1993 року ООН в щорiчному звт до розвитку людського потен^алу.
При пщрахунку 1РЛП враховують три види показни-кiв: середня тривапicть життя при народженн - оцiнюе довгопiття; шдекс оcвiти: рiвень грамотноcтi дорослого населення краши (2/3 iндекcу) i сукупна частка учшв та cтудентiв (1/3 шдексу); рiвень життя, оцiнений через ВВП на душу населення при паритет кутвельно! спро-можноcтi (ПКС) в доларах США. Альтернативним шдек-сом е 1ндекс бiдноcтi (також розроблений ООН для оць нки якосп життя населення в будь-яш краТш).
Так, до недавнього часу добробут наци вимiрювапоcя за допомогою валового внутршнього продукту та 1ндексу людського розвитку. Але в останн роки cпоcтерiгаетьcя тенденцiя переходу вщ цього "бiдного" економiчного пщ-ходу до визначення "як робить сусптьство". Розвиваеть-ся тенденцiя створення розширених заходiв вимiрюван-ня добробуту, яга охоплюють со^альш, економiчнi чин-ники та фактори, пов'язанi з навколишшм середовищем. Такий iнтереc був шщшований Стамбульсько! Деклараць ею [24], яку пщписали краТни - члени Оргашзацп Об'ед-наних Нацiй, Програма розвитку Оргаызацп Об'еднаних
Нацiй (ПРООН), Дитячий фонд Оргаызацп Об'еднаних Нацiй (ЮН1СЕФ), Органiзацiя Об'еднаних Нацiй з питань освп"и, науки i культури (ЮНЕСКО), Управлшня Органь зацп Об'еднаних Нацш по партнерству, Свропейська комiciя, Оргашза^я icпамcькоï конференцп, ОЕСР, Свь товий банк та ^i органiзацiï в 1996 роц з намiром по-пiпшити якicть життя вciх людей шляхом забезпечення належним житлом та сталим розвитком населених пунк-тв у урбашзованому cвiтi. З метою забезпечення поставлено!' мети, головними завданнями е: боротися з низь-кою ягастю житла i умовами життя; домогтися пщвищен-ня якосп життя, миру, cправедпивоcтi, демократ^', що базуеться на економiчному та со^альному розвитку, охоронi навколишнього середовища.
У документ передбачено прийняття вiдповiдних за-ходiв для боротьби з проблемами нестшких структур споживання i виробництва, особливо в промислово розвинених кражах; нестшких демографiчних змiн; без-домносл; зростання зпиднiв; безробiття; cоцiапьноï iзоляцiï; неcтiйкоcтi ciмей; неадекватних реcурciв; вщ-cутноcтi базовоТ iнфраcтруктури та послуг; вщсутност безпеки та поширення насильства; деградацп навколишнього середовища. Враховуючи те, що центральне мюце в розвитку займае людина, Деклара^ею визнан оcобпивi потреби жiнок, дiтей i молодi в cтабiпьних, здорових i безпечних умовах життя. Особливу увагу придтено проблемi подолання бiдноcтi та дискримша-цiï, заохочення i захисту вах прав людини та основних свобод для вах i задоволення основних потреб, в тому чи^ що стосуються осв^и, харчування i медичного обслуговування протягом усього життя, i особливо на-лежного житла для вах.
Забезпечити повну та рiвну участь уах жiнок i чоло-вiкiв та ефективну участь молодi в попiтичному, еконо-мiчному та cуcпiпьному життi; сприяти забезпеченню рiвноcтi мiж чоповiками i жшками з точки зору попiтики, програм i проекпв у гапузi забезпечення житлом i ста-лого розвитку населених пунктв е одним з прогресив-них завдань, передбачених Деклара^ею. У Декпарацiï також придiпено увагу проблемi села, забезпечення його адекватною шфраструктурою, необхiдними послу-гами та можливостями працевлаштування (проблема мiграцiï в пошуках роботи).
Статистичними пщтвердженням i продовженням Стамбульсько! Декпарацiï е Зв^ про людський розвиток (1996), опублкований Програмою розвитку ООН (ПРООН). Зв^ ПРООН доcлiджуе природу та силу зв'я-зкiв мiж економiчним ростом i людським розвитком, осгальки це питання вже довгий час турбуе все сусптьство. Це пов'язано з переходом в 21 столггтя, що по-требуе бтьшого економiчного росту i, що е найголовнь шим, позитивного людського розвитку, що б тягло за собою скорочення бщносп, захист навколишнього середовища та забезпечення стабтьносп. Це е дуже ва-жливим, адже такий стан для краТн, що розвиваються, i краТн третього св^у е вкрай необхщним. Така ситуа^я нерiвномiрного розвитку зумовлюе ще бiльшу поляри-зацiю cвiту, що, в свою чергу, збтьшуе розрив мiж бщ-нicтю та багатством: "20% найбщшшого населення свь ту cпоcтерiгало як Тхня частка в глобальному доходi знизилась з 2,3 % до 1,4 % за останн 30 рогав. Тодi як, частка 20 % найбагатшого населення зросла вщ 70 % до 85 %. Це подвото cпiввiдношення часток найбагат-ших i найбiднiших вiд 30:1 до 61:1" [27]. Варто вщзначи-ти, що це е характерним i для нашоТ краши також.
Проведен доcлiдження вказують на те, що навпъ коли краТна мае cтабiльний економiчний рicт i збтьшення доходу, це не забезпечуе ш позитивного людського розвитку. Досить часто трапляються ситуацп, коли краша
знаходиться на високому рiвнi людського розвитку, при цьому ïï рiвень доходу е незначним порiвняно з Ышими (навiть мiнiмальним), i навпаки. У деяких кражах (напри-клад Мексика) присутшй внутрiшнiй контраст у розвитку населення, тобто виникае "нерiвнiсть людського розвитку" в самм кран. При цьому доходи можуть рiзнитися в протилежну сторону. На це впливае державна полiтика, певнi юторичш аспекти, походження, соцiальнi й економь чнi фактори. Piвень людського розвитку та економiчне зростання мають рухатися в одному напрямi. Адже шви-дкий людський розвиток i повтьно зростаючi темпи еко-номiчного росту не можуть довго юнувати одночасно.
Проаналiзувавши визначення поняття "якiсть життя" вщомих вчених, представлених в табл. 1, можна зроби-ти висновок, що найбтьш загальне визначення якост життя характеризуе його як системне поняття, яке ви-значае положення Ыдивщуума в сучасному суспiльствi, рiвень задоволення всiх його потреб та Ытересв, яким властиво змiнюватися з часом.
Таким чином, пропонуемо власне визначення досль джуваного поняття: якють життя - це комплексне, Ытег-ральне поняття, яке визначае i оцнюе об'ективн та су-б'ективн характеристики всiх сфер життедiяльностi людини, а саме: економiчну, соцальну, психологiчну, поль тичну, культурну, в тому чи^ утворення, i духовну. Отже, компонентами категори "якiсть життя" е шдикато-ри, властивi перерахованим вище областям дiяльностi.
Вважаемо за доцтьне розглядати це поняття як ка-тегорiю, що постiйно еволюцюнуе, яка може наповню-ватися рiзним змiстом залежно вiд соцiальних iдеалiв
Таким чином, 1РЛП, Стамбульська Деклараця, Звiт про людський розвиток та прагнення статиств за допо-могою власних шструментв оцiнити якiсть життя населення, забезпечивши його яксний i достт^рний прогноз з урахуванням усх факторiв, не лише об'ективних (со-цiальних i економiчних), а й суб'ективних (психологч-них), е вщправною точкою для новоТ сучасноТ стадп розвитку поняття "якiсть життя" - постконцептуальноТ, стадiï "якостi життя 21 стол^тя".
У табл. 1. представлен визначення поняття "якють життя" вщомих вчених, як присвятили цьому питанню сво'1' роботи.
того чи Ышого спвтовариства, iсторичного перiоду часу, пщходу до визначення суп та Ыше, що включае в себе еднють показникiв, що характеризують рiвень ре-алiзацiï потреб людини i ступшь ïï задоволеностi вщ здiйснення сво1'х життевих планiв, тобто якють життя визначаеться тим, якою мiрою нашi потреби здiйсненi, задоволен ми цим чи нi, i як це спввщноситься з соца-льними стандартами суспiльства.
Проаналiзувавши вищевказане, можна з впевненю-тю виокремити наступн пiдходи до об'екту дослщжен-ня, якi видiлилися у процес еволюцiï поняття "якiсть життя": об'ективний, суб'ективний i економiчний.
Основи "об'ективного" пiдходу були закладенi такими авторами, як Р. Бауер, А. Бщерман, Б. Гросс, як визначали якють життя через набiр статистичних пока-зникiв. Зведення об'ективних (соцальних) показникiв в один iндекс представлене в роботах Ф. Форрестера, модель якого дозволяе враховувати ступшь важливост
Таблиця 1. Визначення поняття "ямсть життя"
Автор Визначення
1. Кант Якють життя - вище благо, яке представляе собою еднють чесноти i благополуччя.
Г.В.Ф. Гегель Якють життя - тотожна з буттям визначенють.
К. Маркс Якють життя - несамостйна категорiя, розглянута в прямш залежност з образом, стандартом i стилем життя.
У. Джеймс Якють життя - задоволення/незадоволення суб'ективних штересв особистост.
Дж.К. Гелбрейт Якють життя - сусптьн блага, що даються особистост iз зростанням штелектуальних потреб.
Р. Арон Якють життя - визначаеться ступенем розвитку рiвня життя (життевого стандарту) i виражаеться в "зрос-таннi шдивщуального доходу i в пропорцiйному його витрачанн на предмети споживання, розкошл (або близькi до розкошi) i, врешт-решт, навiть на такi нематерiальнi речi, як побутовi послуги, культура, про-ведення вiльного часу.
Дж. Форрестер Якють життя - ступшь задоволення матерiальних i духовних потреб (результат комбшацп рiзних статистичних величин: рiвня злочинностi, безробiття, доходiв та споживання i т.д.)
Р. Джонсен Якють життя - суб'ективне задоволення, яке виражаеться або випробовуване шдивщуумом в фiзичних, ментальних i соцальних ситуацях, навiть за наявност якихось дефiцитiв
1.С. Попов Якiсть життя - це комплексна, штегральна характеристика економiчних i неекономiчних чинникiв, що визначають становище людини в сучасному сусптьст^
А.1. Субетто Якють життя як система включае в себе якють людини, якють освгги, якють культури, якють середовища проживання (екологп), якiсть соцально!', економiчноï i полiтичноï органiзацiï сусптьства
Р. Фатхутдшов Якiсть життя - системне поняття, що характеризуе кнцевий результат насамперед якост роботи, зако-нодавчоï, виконавчо'1' та судовоï влади держави.
В.Н. Майорченко Якють життя - це ступшь досягнення рiвня певно'1' низки показникiв, що характеризують рiзнi сторони й аспекти життя населення.
Енциклопедичний соцолопчний словник Якють життя - соцюлоМчна категорiя, що виражае якють задоволення матерiальних i культурних потреб людей, якють харчування, якють i моднють одягу, комфорт житла, якють охорони здоров'я, освгги, сфери обслуговування, навколишнього середовища, структура дозвтля, ступшь задоволення потреб у змюто-вному спткуванж, заняттях, творчм працi, рiвень стресових станiв, структура розселення i т.д.
ЮНЕСКО Це ступшь вщповщност умов життя людини IT потребам. Сукупнють факторiв, що формують якiсть життя, включае: середовище, що нас оточуе, стан сусптьства та якють людського капталу.
Всесвггня Органзаця охорони здоров'я Сприйняття шдивщуумом його положення в житт в контекст культури та системи цшностей, в яких шди-вщуум живе, i у зв'язку з цтями, очкуваннями, стандартами та штересами цього шдивщуума.
McCall S. Кращий пiдхiд до оцiнки якост життя полягае в тому, щоб оцшювати ступшь, в якй досягаються людсьи "необхiднi умови щастя" - тобто т вимоги, якi е необхщними (хоча i не достатнми) умовами щастя кого завгодно - т, "без яких жоден член людсько!' раси не може бути щасливий".
Quality of Life Research Unit, University of Toronto Ступiнь того, наскiльки людина здшснюе важливi можливостi свого життя. Можливост походять iз шан-св i обмежень, якi кожна особистсть мае у своему житт, i вщображають взаемозв'язок особистих фак-торiв i факторiв навколишнього середовища. Задоволення складаеться з двох елементв: власне вщчут-тя задоволеностi i досягнення деяких характеристик.
*Джерело: розроблено автором за даними [1-26].
окремих компонентв якоcтi життя. Приклади зведення об'ективних показникiв в один Ыдекс можна також ви-явити в роботах М.Д. Морюа та Д. Джонстона. При цьому модель, розроблена Д. Джонстоном, дозволяе вра-ховувати тимчаcовi вщмЫносп.
На противагу цьому пiдходу прихильники "суб'ектив-ного" пiдходу (subjective well-being) вивчають якють життя через призму свщомосп суб'екта, його задоволеноcтi життям i приватними аспектами, а також через вщчуття щастя або нещастя. Тому проблема якосп життя тракту-еться як проблема досягнення щастя. Виходячи з цього якють життя пов'язуеться зi ступенем задоволеност н дивща життям в цiлому та ïï окремими сферами. Досль дження "суб'ективно!" якоcтi життя пов'язанi з такими iменами, як М.М. Бредберн, С. Маккол, К. Терюн, А. Мь шел, Т. Логолетп, Р. Кантор, Ф.Е. Конверс, У. Роджерс, А. Кемпбел, М. Абраму Ф.М. Ендрюс, С.Б. Ут.
Огляд методичних i теоретичних проблем, а також результат численних зарубiжних доcлiджень суб'екти-вного благополуччя вiдображенi у робот М. Аргайла "Психолопя щастя". Вш у сво'ш працi говорить про те, що людина не може мати все, бо в такому випадку вона не отримуватиме задоволення i не вщчуватиме себе щасливою. Саме той момент, коли людина досягае поставлено!' мети, завдання чи отримуе давно очкувану рiч, е моментом щастя, абсолютним задоволенням життя. При цьому цей перюд задоволення е коротким, тому оcобi необхщно знову i знову ставити новi цл завдання, вдосконалювати себе, осягаючи щось нове та невь доме, для того, щоб покорити новi вершини та вщчути себе щасливою. Проте його монографiя зосереджена на аналiзi окремих показнигав суб'ективно! якосп життя, в шй не розглядаеться пщхщ, який реалiзуе лопку вимь рювання складних cоцiальних ознак.
Варто вiдмiтити, що суб'ективний пiдхiд базуеться на встановлен поведiнки людини як дiяльноcтi, що обумов-лена впливом чотирьох головних психолопчних факто-рiв: мотивацп, сприйняття, установлення i переконання.
Мотивацiя - це "активний стан пcихiки, що спонукае людину робити визначен види дiянь" [5]. Згiдно з теорь ею З. Фрейда, визнаеться дю певних пcихологiчних чинникiв, що формують поведшку людини, в тому чи^ i на неcвiдомому рiвнi. Це можна уявити вщповщними реакцiями людини на дю зовнiшнiх i внутршшх подраз-никiв (cтимулiв). Теорiя З. Фрейда, крiм того, стверджуе, що "значна частина поведiнки людини, якщо не вся вона повнютю, пов'язана з рiзними стресами вcерединi само! особистосп" [6].
Сприйняття - це "процес цiлicного вiдображення предметiв або предметних ситуацш, що виникають при безпосередньому впливi фiзичних подразникiв на рецепторы зони оргашв чуття" [5]. Найважпивiшу роль у сприйнятт грають емоцiï, оcкiльки емоцiйна сторона потреб вщображае суб'ективний cпоciб Ух прояву. Результата дослщжень експериментально! психологи ви-значають емоцiï як "вщображення мозком людини ... будь-яко! актуально! потреби (ïï якоcтi i величини) i ймовiрноcтi (можпивоcтi) ïï задоволення, яку мозок оць нюе на оcновi генетичного i ранше набутого шдивщуа-льного доcвiду" [16].
Установлення (установки) - це "фасована в со^а-льному доcвiдi особистосп (групи) схильнють сприйма-ти i оцшювати cоцiально значущi об'екти, а також готов-нicть оcобиcтоcтi (групи) до певних дм, орiентованих на со^ально значущi об'екти" [5]. Установки тюно пов'язанi з суб'ективною оцшкою якоcтi життя. Так, Г.М. Зараков-ський, доcлiджуючи cуб'ективнi оцiнки якосп життя, ви-явив, що вони досить сильно залежать вщ рiвня со^а-льних установок, якi, вщповщно тягнуть за собою i рь
вень приcтоcованоcтi населення до змш у трансфор-мацiйному cуcпiльcтвi. Так, цей рiвень безпосередньо пов'язаний з професшними та оcобиcтicними досягнен-нями (кар'ерний рют, cамореалiзацiя, змiцнення здоро-в'я, досягнення в ciмейному житл, в оcвiтi, тощо). Також цим дослщником був виявлений зворотний зв'язок мiж показниками задоволеноcтi якicтю життя з показниками пасивност - вщсутнютю у людини значущих життевих цтей. При цьому адаптивнicть пов'язана з психолопчним потенцiалом оcобиcтоcтi, iндикатором якого е активнють досягнень [12]. Важливо також i те, що суб'ективна оцшки якоcтi життя залежить вщ установок щодо рiвня матерiа-льного добробуту. Виходячи з cоцiального досвщу осо-биcтоcтi (групи) i схильност сприймати й оцiнювати соць ально значущi об'екти, а також готовнють оcобиcтоcтi (групи) до певних дм, орiентованих на cоцiально значимi об'екти, кожна людина суб'ективно визначае для себе еталон якосп життя, який знаходить вираження у грошовому е^валенп. Наприклад, це може бути уявлення про рiвень багатства i бщносп або величину середнього прожиткового мУмуму на одну людину.
Переконання - це "твердий погляд на що-небудь, оснований на ягай-небудь ще!, свтоглядГ' [5]. Це також "використання комункацш з метою змiни вщносин i, як кiнцевий результат, поведЫки" [20]. Доcлiдженнями Н.П. Фетicкiна, В.В. Козлова, Г.М. Мануйлова встанов-лено, що якють життя може визначатися такими со^а-льно-психолопчними детермiнантами, як: "со^ально-оcобиcтicна якicть життя", "cоцiально-економiчна якicть життя", "якicть ciм'!'", "со^ально-психолопчна якicть життя", "якicть cуcпiльcтва" (со^ального середовища), "якicть епохи", "якicть cамореалiзацiï", "якicть свободи i життевих обмежень", "якicть дозвiлля", "якicть життевих цЫностей i переваг", "якicть споживчо! сфери", "якicть життевих перспектив i !х реалiзацiï" [19].
Отже, якicть життя - це комплексна суб'ект-об'ектна характеристика умов жит^яльносп окремо! людини та со^уму в цiлому. Сприйняття Ыдивщом категорiï "якicть життя" обумовлено взаемопов'язаним впливом чотирьох головних психолопчних факторiв: мотиваци, сприйняття, установок i переконання.
Як об'ект дослщження економiчно!' теори категорiя "якicть життя" вивчена недостатньо. Поняття "якють життя" походить вщ англ. "quality of life" (скорочено QOL) i трактуеться як категорiя, що дозволяе охаракте-ризувати cyn^i обставини життя окремо! людини чи населення регюну, та визначити ступшь особисто! чеcтi та персонально! свободи кожно! людини. Прихильники економiчного пщходу (Р. Арон, Т. Атталi, Д. Белл, Дж. Гелбрейт, М. Пйом, Д. Медоуз, У. Ростоу, А. Турен, Дж. Форрестер) розглядають якють життя як необхщний атрибут нового постшдус^ального cуcпiльcтва. Хоча вони i приписують якосп життя нематерiальний характер, все ж пов'язують цей показник з досягненням пев-ного рiвня матерiального добробуту, економiчного розвитку та намагаються його вимiряти за допомогою сис-теми об'ективних показнигав, включаючи в не! тага фак-тори, як стандарт життя, рiвень доходiв, демографiчнi показники, забруднення середовища та шшк
Представники економiчного пiдходу зробили знач-ний вплив на визначення змюту поняття "якють життя". Вони розглядали ягасть життя як необхщну детермiнан-ту постшдус^ального cуcпiльcтва та самодостатню, комплексну, Ытегральну характеристику економiчних, cоцiальних, пcихологiчних i культурних фаюгрв, що визначають положення людини в сусптьствк Хоча ця група дослщнигав якоcтi життя приписувала переважно нематерiальний характер, але, разом з цим, економюти пов'язували ïï з досягненням певного рiвня iндикаторiв
матерiального благополуччя: стандарти життя, рiвень доходу, демографiчнi показники, забруднення навколишнього середовища тощо. Вважаемо такий пщхщ економiчно об^рунтованим i справедливим, але непов-ним, оскiльки вiн лише визначае положення людини в сусптьства не враховуючи якють такого положення.
Висновки. Отже, враховуючи мiждисциплiнарний характер i тривалу еволюцю соцiально-економiчного поняття "якiсть життя", видтено п'ять основних стадп розвитку поняття: щейна або фiлософська (до 1950-х рокв), ембрiональна (кiнець 50-х - середина 60-х рокв), кван-тифiкацiйна (60-70-тi роки), концептуальна (з 70-х рокв) та постконцептуальна (поч. 21 ст. - до цих пр).
Як свщчить iсторiя дослщження якостi життя пред-ставниками рiзних фiлософських шкiл i течiй, починаю-чи зi стародавнього свiту i практично до наших часв, катег^я якостi життя розглядалася ними однобiчно: або з точки зору дм виключно об'ективних чинникiв, або з урахуванням тльки суб'ективних компонент якост життя. I тiльки у ХХ1 ст. методологiя дослiдження якостi життя базуються на засадах системного пщходу i розглядаеться дослщниками як комплексна штегральна оцнка, яка розробляеться на основi системи показникiв, що враховують весь спектр дм основних чинникв -складових якостi життя.
Категсря "якiсть" характеризуеться багатогранною природою походження та юнування, яка застосовуеться у рiзних сферах дiяльностi сусптьства, тому може роз-глядатися як фтософська, суспiльна, економiчна кате-гсря. Таким чином, можна впевнено сказати, що якють е стратетною категсрею, що впливае на всi аспекти життя сусптьства.
Piзнi аспекти якостi життя теоретично осмислюються в свтэвм фiлософськiй, соцiологiчнiй i економiчнiй лп"е-ратурi протягом двох останнiх стол^ь. На сьогоднi iснуе безлiч рiзних пiдходiв до визначення якостi життя. Вивчення цих пiдходiв до визначення сутност категорп "якiсть життя" дозволяе зробити висновок про неможли-вють визначення единого встановленого ïï формулюван-ня, однiеï концепцп. Це пщтверджуеться наявнiстю безль чi робп", присвячених розгляду якостi життя населення i рiзних його сторiн, в яких до тепершнього часу немае едност у визначеннi цього термшу. Тому доцiльно ви-вчати соцiально-економiчну категорiю "якiсть життя" як таку, що постйно еволюцiонуе та аналiзувати як комплек-сне, iнтегральне поняття, яке визначае i оцнюе об'ективн та суб'ективнi характеристики всiх сфер життедiяльностi людини, а саме: економiчну, соцiальну, психологiчну, поль тичну, культурну, в тому чи^ утворення, i духовну.
Розглядаючи соцiологiчнi аспекти цеТ категори, вар-то зазначити, що в^чизняш та закордоннi вченi вщзна-чають, що на межi 20-21 стол^ь суспiльство вступило в нову цивлзацю. Пояснюемо це тим, що саме в цей перюд дослщниками рiзних галузей було написано до-сить багато праць, пов'язаних з цею проблемою. Це, в першу чергу, було зумовлено екологчною кризою 20 столптя та наслiдками, як позитивними, так i негати-вними, науково-техшчного прогресу. Саме тому "якють життя 21 столбя" та ïï сусптьство потребують принци-пово нового пщходу до визначення якост життя з пода-льшим забезпеченням единою методикою та статисти-
И. Романюк, асп.
КНУ имени Тараса Шевченко, Киев
чним шструментар1ем для оцнювання якост життя населення, побудови достов1рних прогноз1в i зд1йснення позицюнування та мiжнародних спiвставлень.
Список використаних джерел
1. Аристотель. Никомахова этика // Аристотель. Сочинения: в 4 т. / Пер. с древнегреч.; общ. ред. А.И. Доватура. - М., 1983. - Т. 4 - 830 с.
2. Беляева Л.А. Уровень и качество жизни. Проблемы измерения и интерпретации / Л.А. Беляева // СОЦИС. - 2009. - № 1. - С. 33-42.
3. Бентам И. Введение в основание нравственности и законодательства / И. Бентам. - М., 1998. - 415 с.
4. Бестужев-Лада И.В. О качестве жизни / И.В. Бестужев-Лада, Г.С. Батыгин // США - экономика, политика, идеология. - 1978. - № 1. -С. 23-35.
5. Всемирная энциклопедия: Философия / Главн. науч. ред. и сост. А.А. Грицанов. М.: АСТ, Мн.: Харвест, Современный литератор, 2001. -1312 с.
6. Гантер Б. Типы потребителей: введение в психографику / Б. Ган-тер, А. Фернхам; Пер. с англ. под ред. И.В. Андреевой. - СПб: Питер, 2001. - 304 с.
7. Сочинения [Текст] / Г.В.Ф. Гегель ; Ин-т философии ком. академии. - М.: Соц.-Экон. изд-во. Т.8 :Философия истории / пер. А.М. Воден.
- 1935. - 470 с.
8. Сочинения в 2-х т. [Текст]: монография. Т.2 / К.А. Гельвеций; Сост. и общ. ред. Х.Н. Момджяна. Примеч. М.Н. Делограмматика. - М: Мысль, 1974. - 687 с.
9. Избранные произведения [Текст]: в 2-х т.: Пер. с латин. и англ. яз. / Т. Гоббс; Вступит. статья В.В. Соколова. - М.: Мысль, 1964. - 2 т.
10. Гршнова О.А. Людський розвиток : навч. посб. / О.А. Гршнова.
- К.: КНЕУ, 2006. - 308 с.
11. Джеймс У. Воля к вере: пер. с англ. / Сост. Л.В. Блинников, А.П. Поляков. - М.: Республика, 1997. - 431 с. - (Мыслители ХХ века).
12. Зараковский Г.М., Казакова Е.К. Адаптация населения России к новым условиям и качество жизни // Психология адаптации и социальная среда: современные подходы, проблемы, перспективы / Отв. ред. Л.Г. Дикая, А.Л. Журавлев. М.: Наука, 2007. - 486 с.
13. Кант И. Антропология с прагматической точки зрения / И. Кант.
- М., 2002. - 471 с.
14. Ковтун Н.В. М1жнародний досвщ оцшювання якост1 життя населення i можливост його використання в УкраТн / Н.В. Ковтун, 1.П. Романюк // Вюник КиТвського нацюнального унверситету iменi Тараса Шев-ченка.: Економка. - 2013. - № 134. - С. 32-37.
15. Людський розвиток регюжв УкраТни: аналiз та прогноз (колекти-вна монографiя) / За ред. Е.М. ЛiбановоТ. - К.: 1н-т демографп та соца-льних дослщжень НАН УкраТни, 2007. - 367 с.
16. Симонов П.В. Эмоциональный мозг: [монография] / П.В. Симонов - М.: Наука, 1981. - 215 с.
17. Современные концепции уровня, качества и образа жизни. -М.: Ин-т социол. Исслед., 1978. - 199 с.
18. Суббето А.И. Управление качеством жизни и выживаемость человека / А.И. Суббето // Стандарты и качество. - 1994. - № 1. - С. 63
- 65.
19. Фетискин Н.П. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп / Н.П. Фетискин, В.В. Козлов, Г.М. Мануйлов. - М.: Наука, 2009. - 342 с.
20. Фоксол Г. Психология потребителя в маркетинге / Г. Фоксол, Р. Голдсмит, С. Браун; Пер. с англ. под ред. И.В. Андреевой. СПб: Питер, 2001. - 352 с.
21. Bauer J. "Social Indicators". / J. Bauer; Ed. by R. Bauer. -Cambridge, Mass.: The MIT Press, 1966. - 554 р.
22. Campbell A. The quality of American life. Perceptions, evaluations and satisfactions [Електронний ресурс] / A. Campbell, Ph.E. Converse, W.L. Rodgers. - New York, 1976. - Режим доступу: http://flogiston.ru/files/glava_1.pdf .
23. Forrester J.W. World Dynamics / J.W. Forrester -Cambridge: Wright-Allen Press, 1971. - 142 p.
24. Istanbul Declaration_on Human Settlements. General Assembly resolutions 51/177 of 16 December 1996 and 53/242 of 28 July 1999.
25. Galbraith J. The Affluent Society. / J. Galbraith - Boston: Houghton Mifflin., 1958. - 276 p.
26. Toffler A. Future shock / A. Toffler - New York: Random House, 1970. - 505 p.
27. United Nations Development Programme (UNDP), (1996), Human Development Report 1996: Economic Growth and Human Development, Oxford University Press, Inc, New York.
Надшшла до редакцм 21.03.14
"КАЧЕСТВО ЖИЗНИ" КАК СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКАЯ КАТЕГОРИЯ И ОБЪЕКТ СТАТИСТИЧЕСКОГО ИССЛЕДОВАНИЯ
В статье анализируется гносеологические корни понятия "качество жизни" как социально-экономической категории и международные подходы к определению качества жизни с целью изучения его как объекта статистических исследований. Ключевые слова: стандарты жизни, качество жизни, индекс качества жизни.
I. Romaniuk, PhD student
Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv
QUALITY OF LIFE AS A SOCIAL AND ECONOMIC CATEGORY AND AS AN OBJECT OF STATISTICAL RESEARCH
The gnosiological roots of the concept of quality of life as a social and economic category are analyzed in the article. International approaches to the definition of quality of life are investigated in order to study it as an object of statistical research. Keywords: standards of life, quality of life, quality of life index.
УДК (31:33)+330.362
JEL O11
Т. Трубшк, канд. екон. наук, ст.викл.
ДВНЗ "КиТвський нацюнальний економiчний ушверситет iменi Вадима Гетьмана", КиТв
СТАТИСТИЧНЕ ОЦ1НЮВАННЯ ДИСПРОПОРЦ1Й СЕКТОРАЛЬНО! СТРУКТУРИ
НАЦЮНАЛЬНО! ЕКОНОМ1КИ
В статт/' запропонований нструментарш дiагностики порушень у пропорцях секторального розподлу. Система /ндикатор/'в спрямована на виявлення макроекономiчних диспропорцй та адаптована пд специфку структур за га-лузевою, вiдтворювальною, регональною та iнституцiйною ознаками. Виявлен основн секторальн диспропорцп нацюнально/ економки та наведен рекомендацп щодо коригування секторальноI полтики.
Ключовi слова: секторальна структура, дiагностика диспропорций, монторинг iндикаторiв, секторальн пр оритети.
Постановка проблеми. Останн прояви кризових явищ поставили перед сучасною економiчною наукою низку нових нерозв'язаних i складних проблем та за-вдань, що стосуються оцшювання та прогнозування динамки розвитку нацюнального господарства, цишч-ност його коливань. Зокрема, у перюд кризових ситуацш мошторинг стану економки i мезоструктур стае над-звичайно важливим. Це пов'язано з необхщнютю оперативного реагування на нестабтьну ситуацю та мшь мiзацiï наслщгав впливу свтово! кризи на со^ально-економiчний розвиток нацiональноï економiки.
Аналiз останжх дослщжень i публкацш. Вияв-ленню та аналiзу макроекономiчних пропорцiй нацюнально! системи приcвяченi працi науковцiв З. Герасимчу-ка [1], В. Гейця [4, 5], Я. Жалша [2], Б. Кваснюка [3], А. Чухна [8].
Невиршеш рашше частини загально'Г проблеми.
Непередбаченicть наcлiдкiв економiчноï трансформаци ускладнюе факт важких зовнiшнiх умов з боку св^ового ринку, невизначенють стану внутрiшнього нацюнально-го середовища i вимагае пристосування до окреслених чиннигав системи управлшських рiшень. Невиршеним залишаеться питання формування механiзму протиди зовнiшнiм кризовим явищам. Якщо аспект антикризово-го cтратегiчного внутрiшнього менеджменту широко розроблявся вп"чизняними i зарубiжними вченими, то iнcтрументарiй з пристосування до зовншньо! кризи та мiнiмiзацiï власних втрат тiльки починають опрацьову-вати. Тому виникае необхiднicть, по-перше, в удоскона-леннi дiагноcтики стану шституцшно-господарських одиниць у cкпадi cекторiв будь-яких рiвнiв i монiторингу факторiв зовнiшнього кризового середовища. По-друге, у рекоменда^ях теоретичного i методичного плану щодо адекватно! стратеги i тактики господарювання з метою покращення ефективносп використання власного потен^алу, результативносп функцюнування та змiц-нення позицп на ринку. По-трете, комплекс антикризових заходiв економiчних систем у cкладi cекторiв мае спря-мовуватися та гармошювати з державною стратегю розвитку та забезпечувати економiчну безпеку краТни.
Мета статтi. Трансформа^я економiчноï системи вимагае доcлiдження макроекономiчних пропорцiй мiж ïï елементами i складовими та досягнення оптимального стввщношення у cекторальнiй cтруктурi. Тому
постае нагальна потреба у пщсумовуванш загального досвщу i розробленнi статистичного шструментар^ дiагноcтики диcпропорцiй економiки. Система шдика-торiв повинна вcебiчно забезпечувати потреби аналь зу ефективноcтi економiчних перетворень на галузе-вому, вщтворювальному, територiальному та iнcти-туцiйному рiвнях. Це сприяе пошуку ефективно! стратеги розвитку нацюнально! економки та пщвищенню нацiональноï безпеки кра!ни.
Виклад основного матерiалу дослiдження. Нацi-ональний господарський комплекс Укра!ни - це поед-нання дiяльноcтi окремих господарських суб'екпв, якi утворюють единий економiчний проcтiр. 1х розвиток базуеться на використанш основних видiв реcурciв: трудових, виробничих, фшансових, iнвеcтицiйних, iнно-вацшних та iн. Господарська система трансформуеться, поспйно вiдчувае дiю зовнiшнiх факторiв, що позначу-еться на ïï внутршнш cиcтемi. Такi перетворення мають переб^ у горизонтальному та вертикальному розрiзах. Горизонтальнi змiни набувають прояву в оргашзацшно-му, управлiнcькому та функцюнальному напрямах. Рiвнi вертикального розрiзу - галузевий (за дiяльнicно-видовою структурою), просторовий (репональна структура), шституцшний (за формами господарювання та формами власносп), секторальний (за класифка^ею системи нацiональних рахункiв) [6].
Створення ефективно! ринково! моделi економiки Укра'!ни полiформiчного типу в першу чергу пов'язано з результативним функцюнуванням шституцшно-госпо-дарських одиниць. Сучаcнi умови вимагають вщ суб'ек-тiв господарювання розроблення та реалiзацiï cтратегi-чних заходiв зi збереження i нарощування конкурентних позицш та адаптацiï до кризи. Саме в умовах фшансо-во-економiчноï кризи загострюеться проблема пошуку заходiв, що cпрямованi на активiзацiю конкурентного потен^алу та для реалiзацiï посткризового прориву.
Формування стратеги вщновлення економiчного зростання, спрямовано!' на збаланcованicть мiж секто-ральними структурами економiки, повинно диференць юватися вiдповiдно до класифкацшних ознак cекторiв (галузевою, вiдтворювальною, регюнальною, шститу-цiйною) i включати дiагноcтику диcпропорцiй за кожною з них, напрацювання шляхiв оптимiзацiï структур i ме-тодiв ïх реалiзацiï. (табл. 1).
© Трубшк Т., 2014
