CC BY
7
науки
С.Г. Половка 1, О.Д. Лаврик 1, О. А.Половка 1, С.М. Довбиш 2
1 Уманський державний педагогiчний yHiBepcMTeT iM. Павла Тичини, м. Умань 21нститут геолопчних наук НАН УкраТни, м. КиТв
ВИДАТНИЙ ДОСЛ1ДНИК МОР1В ТА ОКЕАН1В -ГЕВОРК'ЯН ВОЛОДИМИР ХРИСТОФОРОВИЧ (до 85-р1ччя з дня народження)
В cmammi euceimMem основт eixu життя та HayKoei здобутки укратського doaiidmKa в галузi геологи океатв i Mopie доктора геолого-мiнералогiчних наук, професора В.Х. Геворк'яна.
Ключовi слова: iстopiя морських до^джень, наукoвi напрями, геoлoгiя мopiв та океатв.
Володимир Христофорович Геворк'ян — вщомий вчений, лгголог, морський геолог та геоеколог, доктор геолого-мшералопчних наук, професор, завщуючий вщдтом лггологи 1нституту геолопчних наук (1ГН) НАН Украши, учень Н.М. Бараново! [11].
В.Х. Геворк'ян один i3 оргашзатор1в морських геолопчних дослщжень, що стр1мко розвивалися за час1в СРСР у систем1 АН УРСР, Мшосвгги УРСР та Мшгео УРСР. Основш в1хи життя Во-лодимира Христофоровича тюно пов'язаш з науковими морськи-ми дослщженнями, яй ютотно вплинули на становлення вченого та розвиток дослщжень у галуз1 геологи' океашв i мор1в в 1ГН АН УРСР (НАН Украши).
Володимир Христофорович Геворк'ян народився 17 березня 1933 року в м. Мшськ у родиш службовщв. З 1951 по 1956 роки навчався на прничому факультет! Кшвського полпехшчного шституту, який зак1нчив 1з вщзнакою та отримав спещальнють — шженер-геолог. Свш трудовий шлях у геологи' В.Х. Геворк'ян роз-почав у м. Волноваха Донецько! област в Приазовськш експе-дици Мшгео СРСР. Захоплення науковими дослщженнями роз-почалися, коли Володимир Христофорович перейшов працювати до 1ГН АН УРСР у 1958 рощ, де i пропрацював близько 59 роив. У цш академ1чнш науково-дослщнш установ1 вш гартувався як фах1вець вищо! квашфжаци, пройшовши вс щабл1 становлення вщ шженера, молодшого наукового сшвробггника, старшого на© С.Г. ПОЛОВКА, О.Д. ЛАВРИК, О А. ПОЛОВКА, С.М. ДОВБИШ, 2018
укового сшвробггника, завщуючого лабораторieю, Вченого секретаря 1ГН АН УРСР до завщуючого вщ-дшом цього iнституту [10, 11].
З перших дшв роботи в 1ГН АН УРСР Володи-мир Христофорович показав себе як грамотний фахiвець, який здатний виршувати поставленi перед ним науковi завдання. Початок роботи на нау-ково-дослiднiй нивi В. Х. Геворк'яна припадае на кшець 50-х рокiв ХХ ст. Коли в 1ГН АН УРСР вщбулась реорганiзацiя та було створено вщщл лггологп i корисних копалин (1960 р.), Володимир Христофорович очолив лабораторт морських пiдводних геологiчних дослщжень [1, 3, 10, 11]. Призначення на цю посаду i визначило весь по-В.Х. ГЕВОРК'ЯН дальший життевий та науковий шлях майбутнього
дослщника дна акваторп Свiтового океану. Згодом В.Х. Геворк'ян отримуе вчене звання «старший науковий сшвробггник» за фахом «петрографiя, лiтологiя, мiнералогiя» (1966 р.). В 1985 р. Володимир Христофорович захистив докторську дисертацш, а в 1992 р. отримав звання «професор» за спецiальнiстю 04.00.21 — «лгголопя».
Коло наукових штереав Володимира Христофоровича Геворк'яна досить широке: лiтогенез, геохiмiя i мiнералогiя осадочних утворень, генезис рудних ро-довищ i накопичення вуглеводнево] сировини, палеогеографiя, лiтостратиграфiя, геоекологiя, седиментологiчнi розробки на основi аналiзу балансу речовини в океаш, а також кругообiг глибинних вуглеводшв i мiнералiзованих флющв тощо.
Професор В.Х. Геворк'ян е вщомим морським геологом, лiтологом, багатог-ранним дослщником геосфери, його теоретичнi та прикладш напрацювання, якi вилилися в заснування власних наукових напрямiв вивчення геологи океашв i морiв [3]. Ним створено новий напрям у лггологп, який полягае у вивченш ролi накладених процесiв у лггогенез^ ]х значеннi в формуваннi рудних скупчень рiдких i радiоактивних металiв, бокситiв, фосфатно] сировини, цеолiтiв, форму-ваннi покладiв газогiдратiв та шшо] вуглеводнево] сировини. Розвиток гiпотези аседиментацшно] трансформацп осадово] речовини дозволив iз нових позицiй дати оцiнку процесу сучасного седиментогенезу, а також на новш теоретичнiй базi пiдiйти до ощнки перспектив осадових товщ на рудш, неруднi та горючi ко-риснi копалини, переосмислити теоретичнi основи лггогенезу древнiх осадових утворень. Можливий вплив накладених процесiв, пов'язаних iз дегазацiею земно] кори, на умови сучасного осадкоутворення розширюе нашi уявлення про внесок ендогенно] речовини в океашчну седиментацiю i гiдрохiмiчну обстановку океану. Накладеш процеси супроводжуються еманащями вуглеводнiв i можуть бути пов'язаш з такими компонентами «холодного дихання» земно] кори, з якими ви-носиться низка рудних i нерудних елементав [10—12].
Перший науковий напрям — «глибинш флющи та ]х роль у формуваннi родо-вищ корисних копалин та бiопродуктивних зон», який започаткував Володимир Христофорович — Грунтуеться на теоретичних розробках 1ГН АН УРСР, пов'язаних з необхщнютю освоення районiв розвитку серединних хребтав Атлантичного та Тихого океану, зокрема пщводних гiр i пщнять у вiдкритому океанi з метою гли-
Видатний до^дник мopiв i океатв — Геворк'ян Володимир Христофорович
боководного промислу морепродукпв. В.Х. Геворк'ян багато уваги придшяв зас-тосуванню нових метод1в отримання морсько! геолопчно! шформаци, для чого ним вперше використано в 1974 рощ населеш глибоководш апарати, що дозволило поставити на новий р1вень морськ1 геолопчш дослщження в УРСР. Для цього у вщдш лггологи i корисних копалин, кер1вником якого був д-р геол.-мш наук, проф. В.Х. Геворк'ян, було створено спещал1зований пщроздш метод1в пщводних дослщжень (1982), який трансформувався у вщдш пщводних геолопчних дослщжень (1989) [10—12]. Професор Геворк'ян В.Х. висувае та обГрунтовуе нову концепщю — аседиментащйно! трансформаци i мобшзаци осадових порщ та вщклад1в за рахунок впливу на них глибинних флющв. Фундаментальш i прик-ладш напрацювання з цього напряму висвгглеш у монограф1чних роботах: «Фосфориты и фосфоритизированные породы Атлантического и Индийского океанов» (Ки!в, 1990 р.), «Геологические аспекты биологической продуктивности океана» (Мурманское книжное изд., 1990 р.) та шших опублжованих i нео-публжованих наукових працях [2, 9].
Другий науковий напрям — «пщводш морсьи геолог1чн1 досл1дження», засно-вано В.Х. Геворк'яном 1з застосуванням пщводних апарат1в. Це дозволило вир1-шити низку дискус1йних питань з проблем вивчення геологи, геох1мП та бюпро-дуктивност1 Св1тового океану, що висвгглено в численних публ1кац1ях, зокрема в монографи «Некоторые аспекты использования подводной техники с целью получения ландшафтно-геологической информации» (1986 р.) [7]. Професор Геворк'ян В.Х. — вщомий пщводний дослщник. За його плечима багато спусив на морське дно, на шельф та континентальний схил Чорного, Бшого та Баренцево-го мор1в, Атлантичного та 1ндшського океан1в. В1н е засновником школи аква-навт1в, створив лаборатор1ю пщводних морських дослщжень. Багато уваги нау-ковцем придшялося вир1шенню техн1чних проблем безпеки п1дводних роб1т, нав1гацП, апаратурному забезпеченню, яку в1н разом з Г.А. Голованем висвгглив в науковш прац1 «Подводные обитаемые аппараты базы «Гидронавт» (тактико-технические данные, опыт использования для решения научных и практических задач) (1990 р.) [8].
Tpemiü науковий напрям — геоеколопчний. Морська геоеколопя ниш е син-тезуючою наукою про море, яка з 90-х роив ХХ ст. в Укра1Ш розвиваеться за ге-оеколопчним i геох1м1чним напрямами [4—7, 12]. Дослщження з морсько! геое-кологН було започатковано i набуло розвитку у в1дд1лу сучасного морського се-диментогенезу (О.Ю. Митропольський) та п1дводних морських геолог1чних дослщжень (В.Х. Геворк'ян) 1нституту геолог1чних наук НАН Укра!ни.
Профес1йна д1яльн1сть В.Х Геворк'яна як науковця пов'язана з виконанням численних державних фундаментальних та госпдогов1рних проекпв за л1то-лопчним, геох1м1чним та геоеколог1чним напрямами: «Изучение вещественного состава донных отложений экваториальной части Атлантического океана» (1963); «Изучение закономерностей и геологические исследования донных отложений, придонных и иловых вод Атлантического и Индийского океанов на основе абсолютной геохронологии и физико-химических методов исследования» (1978); «О методике применения подводных аппаратов для получения геологической информации» (1979); «Литолого-геохимические условия осадконакопле-ния в Северной Атлантике, их применение для разработки рекомендаций целенаправленных рыбопоисковых работ» (1980); «Осадочные формации Атланти-
ческого и Индийского океанов» (1981); «Литолого-геохимическая обработка проб донных осадков, изверженных и метаморфических пород. Юго-восточная часть Тихого океана (хребет Наска)» (1984); «Литолого-геохимическая обработка проб осадков, изверженных и метаморфических пород и научная интерпретация результатов исследований» (1980—1985); «Донные отложения шельфовых районов северной части Черного моря и распределение в них органического вещества» (1987); «Разработать эколого-биоценотические основы марикультуры: оценить влияние марихозяйств на природные экосистемы, разработать методы применения искусственных рифов, искусственного апвеллинга (даунвеллинга) для экологической и рыбно-хозяйственной мелиорации прибрежных вод» (1988); «Литолого-геохимическая характеристика проб, условия осадконакопления и морфология подводных гор, поднятий Атлантического океана и сопредельных акваторий с целью разработки рыбно-хозяйственных рекомендаций» (1986— 1990); «Геологическое строение, условия осадконакопления и биологическая продуктивность подводных гор и поднятий Мирового океана» (1986—1990); «Исследования выделений углеводородов на дне северо-западной части Черного моря и их влияние на экологическую обстановку» (1992); «Разработка методов исследования обитаемой подводной техники для ландшафтного геоэкологического картирования» (1993); «Создание технологической основы и разработка прикладных методов использования спутниковых альтиметрических данных в области геологии, океанологии, геодезии» (1995); «The Geoid and the Sea Surface Topography by the ERS-1 Altimetr Data on the Black Sea Region» (1996); «Обработка и интерпретация спутниковых альтиметрических измерений для прогнозирования перспективных на углеводородное сырье структур шельфа и континентального склона украинского сектора Черного моря» (1996); «Вуглеводнева сирови-на» (1997); «Вивчення геолопчно! будови та особливостей лггогенезу в окремих районах Свггового океану 1993—1998 рр.» (1998); «Вивчення мшералого-гео-хiмiчних особливостей нижньокрейдових вiдкладiв швдня Укра'ни та виявлення 1'х потенцшно! рудоносносп 1993—1997 рр.» (1998); «Геолопчш аспекти бю-лопчно! продуктивност Свггового океану» (1998) тощо.
Значну увагу В.Х. Геворк'ян у своix дослщженнях придшяе питанням ролi ор-ганiчноi речовини в процесах аутигенного мшералоутворення, ii значенню для формування горючих корисних копалин i для з'ясування бшьш загальних питань кругооб^у вуглецю в бiосферi Землi. На основi нових даних, отриманих вченим щодо розподiлу вуглеводнево'1' речовини в сучасних океанiчниx вщкладах та ви-вержених породах, запропоновано новi шляхи вивчення проблеми генезису гли-бинних вуглеводшв, що дозволило оцiнити перспективи нафтогазоносност гли-боководних та шельфових районiв Свiтового океану в цшому, та Чорного моря зокрема. Ним встановлено, що з процесами вуглеводнево'1' дегазаци пов'язане формування газогщратних товщ, якi е потенцiйним джерелом еколопчно чисто' енергетичноi сировини майбутнього.
На пщГруни дослiджень професора В.Х. Геворк'яна встановлено, що вуглеводнева дегазащя земно'1 кори тiсно пов'язана з жипедяльнютю вуглеводневопе-реробно' мiкрофлори, яка в процес метаболiзму забезпечуе накопичення пер-винно'1 бiологiчноi продукци i формуе райони пщвищено! бiопродуктивностi, в тому чиои поза зоною фотосинтезу. Виконаний аналiз кругообiгу вуглецю та вуглеводшв дозволив В.Х. Геворк'яну у сшвавторсга з Ю.Г. Чугунним побудувати
Видатний до^дник Mopie i океатв — Геворк'ян Володимир Христофорович
Henporapi4Hy модель формування бюпродуктивних зон, яи утворюють едину систему. Ним обГрунтовано економiчнy доцiльнiсть освоення глибоководних бiологiчних ресурав Свiтового океану [12].
Економiчна криза в краМ призводить до припинення фшансування Нацюнально" програми з морсько" геологи". Наша держава практично втратила один iз найпотyжнiших наyково-дослiдних флотав свiтy (станом на 1995 р.) i як наслщок, морська геолопя до нинi перебувае в сташ стагнаци" [12]. На даний час е нагальна потреба вiдродження власного дослщного флоту, для чого професором В.Х. Геворк'яном розроблено модель вщродження науково-дослщного флоту в Украïнi, орiентованy на промислово-виробничий комплекс нашо"! держави. Цю проблему запропоновано В.Х. Геворкяном та Ю.Г.Чугунним вирiшити викорис-товуючи середнiй морозильний траулер — заводу проекту 05025, який мае висой морехщш якостi, великий обсяг пщпалубних примiщень, найширший комплекс ресyрсозберiгаючих заходiв, сучасну енергетичну установку i пропульсивний комплекс та необхщний запас стшкосп. Це дозволило б проектувати науково-дослiдницькi судна на основi вже юнуючих суден, вирiшyвати проблему забезпе-чення "х запчастинами та виконувати будь-який ремонт на вiтчизняних заводах.
Професор Геворк'ян В.Х. створив школу морських геолопв, ним подготовлено 11 кандидата наук, його наукове керiвництво вiдрiзнялось високою вiдповiдальнiстю, вимогливютю щодо професiйноï пiдготовки. Пiд його голову-ванням у разовiй спецiалiзованiй Вченiй радi Д. 26.162.04 1ГН НАН Украши вiдбyвся захист першо"! докторсько" дисертацiйноï роботи за спещальшстю 04.00.23 — «ютор1я геологи"», а саме — «Iсторiя морських геолопчних дослщжень в УкрашЬ (Половка С.Г., 2011) [10, 12]. Був заступником голови спецiалiзованоï Вчено" ради 1ГН НАН Украши з захисту докторських i кандидатських дисертацiй за спещальностями 04.00.10 — «геологiя океанiв i морiв» та 04.00.21 — «лгтолопя», багаторiчний член Вчено" ради 1нституту геологiчних наук. Активно дискутував i його принципове та високопрофесшне ставлення до робгт, що захищалися, завж-ди сприяло пiдвищенню рiвня подготовки майбyтнiх кандидатiв i докторiв наук.
Професором В.Х. Геворк'яном опублжовано понад 400 друкованих праць, серед яких 12 монографiй. Його наyковi розробки добре вiдомi не лише в Украш, а також геологам Росй", Польщi, Болгари", Угорщини, Норвеги", Сполучених Штатiв Америки.
За значний доробок у розбудову теорп' та практики геолопчно" науки в Украïнi Геолопчна спiльнота Украши високо оцiнила ^уковГ напрацювання В.Х. Ге-ворк'яна. Вш е лауреатом Державно"! преми" в галyзi науки i технiки за роботу «Регюнальна океанологiя: стан середовища та мiнерально-сировинноï бази Ат-лантичного, 1ндшського, Пiвденного океанiв та "х мор1в», академiком Украïнськоï нафтогазово"! академи", нагороджений р1зними вiдзнаками держави [10—12].
В.Х. Геворк'ян займае гщне мюце в когорт1 морських геологiв Украши, його науков! доробки вир1зняються актуальнютю та науковою новизною i широко ви-користовуються геологiчною сп1льнотою.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Бабинець А.С., Митропольський О. Ю. Десять роыв морських геолопчних дослщжень.
Вкник АН УкрашськоГ РСР, 1972. № 11. С. 72—75.
2. Геворк'ян В. Х., Чугунний Ю.Г. Глибоководш геолопчш дослщження Свггового океану у свил завдань Продовольчо! програми. Вкник АНУкрагнськог РСР, 1985. № 1. С. 42 — 49.
3. Геворк'ян В. Х., Митропольський О. Ю. Морська геологя в 1ГН НАН Украши (iсторiя ста-новлення, пошуки, проблеми, новi науковi напрями та школи). Геол. журн., 1996. № 1—2. С. 30—35.
4. Геворкьян В. Х. Применение глубоководных подводных аппаратов для контроля и оценки экологической ситуации в районе нефте-газодобычи и трассы трубопроводов. Мiжнаpод-нийpiK океану (проблеми, пошуки, здобутки). К.: Знання Украши, 2000. С. 13—26.
5. Геворкьян В.Х., Вакарюк В.Т Влияние хозяйственной деятельности на геоэкологию Азово-Черноморского басейна. Мiжнаpоднийрж океану (проблеми, пошуки, здобутки). К.: Знання Украши, 2000. С . 56—69.
6. Геворкьян В. Х., Вакарюк В.Т Мониторинг экологических катастроф и стихийных бедствий в Азово-Черноморском бассейне с помощью подводной техники. Мiжнаpодний рж океану (проблеми, пошуки, здобутки). К.: Знання Украши, 2000. С. 115—118.
7. Геворкьян В. Х., Дмитренко А.И, Заферман М.Л. Некоторые аспекты использования подводной техники с целью получения ландшафтно-геологической информации. Геол. журн. 1986. 46, № 1. С. 100—109.
8. Геворкьян В.Х, Головань Г.А. Подводные обитаемые аппараты базы «Гидронавт» (тактико-технические данные, опыт использования для решения научных и практических задач). 1990. (Препринт. АН УРСР, Ин-т геологических наук; 90).
9. Геворкьян В. Х., Чугунный Ю. Г., Батурин Г. Н. Фосфориты и фосфоритизированные породы Атлантического и Индийского океанов. Киев: Наук. думка, 1990. 192 с.
10. Геоворкьян Владимир Христофорович. Геол. и полезн. ископ. Мирового океана. 2007. № 1. С. 91—92.
11. Половка С. Г. Сто морських геолопв Украши. Кшв: Умань: <ЖзавЬ>. 2007. С. 53—55.
12. Половка С. Г. Iсторiя морських геолопчних дослщжень: дис. ... д-ра геол. наук : 04.00.23 / Сергш Григорович Половка. Кшв, 2011. 318 с.
Стаття надшшла 22.01.2018
С.Г. Половка, А.Д. Лаврик, Е.А. Половка, С.Н. Довбыш
ВЫДАЮЩИЙСЯ ИССЛЕДОВАТЕЛЬ МОРЕЙ И ОКЕАНОВ — ГЕВОРКЬЯН ВЛАДИМИР ХРИСТОФОРОВИЧ
(К 85-тию со дня рождения)
В статье освещены основные вехи жизни и научные достижения украинского исследователя в области геологии океанов и морей доктора геолого-минералогических наук, профессора В.Х. Ге-воркьяна.
Ключевые слова: история морских исследований, научные направления, геология морей и океанов
S.G. Polovka, O.D. Lavryk, O.A. Polovka, S.M. Dovbysh
FAMOUS RESEARCHER OF THE SEAS AND OCEANS — VLADIMIR GEVORKYAN (To the 85-th anniversary)
The article covers the main landmarks of life and scientific developments of the Ukrainian researcher in the field of geology of the oceans and seas, Doctor of Geological and Mineralogical Sciences, Professor V. Kh. Gevorkyan.
Keywords: history of marine research, scientific directions, geology of seas and oceans
