CC BY
61Ф'юика живого, Т. 18, No 1, 2010. С. 138-143. I'lnsics of tllC Vlive •
С) Салютна Г. О., Горенко 3.Л., Весельський С.П., Макарчук М.Ю. пни м'кчнччч'пи'г not
УДК 612.36:612.357.7:591.132.5
ВПЛИВ ВАЗОПРЕСИНУ I ОКСИТОЦИНУ НА СПЕКТР КОН'ЮГАТ1В Б1Л1РУБ1НУ
В ЖОВЧ1 ЩУР1В
Самошна Г.О., Горенко З.А., Весельський С.П., Макарчук М.Ю.
НД1 фгзгологИ iмет академика Петра Богача Кшвсъкого нацюналъного утверситету iMeni Тараса Шевченка
Надшшла до редакцп 21.01.2010
В умовах гострих спроб на щурах дослщжено вплив вазопресину i окситоцину на зовшшньосекреторну та екскреторну функцп печшки. Показано, що вазопресин проявляв дозозалежний стимулюючий вплив на об'емну швидюсть жовчоутворення, а в дозi 8 нг/100 г значно посилюе процес кон'югацп бiлiрубiну з глюкуроновою кислотою, яке проявляеться у значному зростанш концентрацп моно- та диглюкуронiду бЫрубшу. Такi змiни якiсного складу жовчi сприяють зменшенню токсичностi бiлiрубiну та потенцшно! можливостi утворення конкрементiв. Окситоцин знижуе рiвень секрецп жовчi, зменшуе концентрацiю некон'югованого бiлiрубiну, але збшьшуе концентрацiю сульфату бiлiрубiну та моноглюкурошдмоноглюкозиду бiлiрубiну в жовчi.
Ключовi слова:. вазопресин, окситоцин, бЫрубш.
ВСТУП
Жовчоутворювальна функцiя печ1нки регулюеться складними нейрогуморальними мехашзмами, серед яких особливе мюце належить гормонам гшоталамо-г1поф1зарного походження [1, 2]. Осшльки щ гормони регулюють практично вс види обмшу речовин, а печiнцi, в свою чергу, належить проввдне мюце у багатьох обмшних процесах, цiлком лопчно, що порушення дiяльностi гiпоталамо-гiпофiзарноI системи не може не вплинути на функцюнальний стан цього органу, зокрема на таку його специфiчну функцто, як екскрецiя кон'югатiв бiлiрубiну. Проте ктшчш дослiдження пiгментного обмiну у хворих проводились переважно за умов гшербшрубшемп, або обструктивно! жовтяницi. А вдентифшащя фракцiй бiлiрубiну оцiнювалася головним чином за прямою i непрямою реакщею з дiазореактивом iз наступним !х кшьшсним спектрофотометричним визначенням, що не дозволяе скласти цiлiсного уявлення про особливосп тгментного обмiну [3, 4, 5, 6]. Тому ощнка метаболiчноl та зовнiшньосекреторноl функдiй печшки вкрай важлива для обгрунтування можливостей клiнiчного застосування вазопресину i окситоцину. Разом з тим юнуе досввд використання агонiстiв i антагонiстiв нейропептидiв гшоталамо-гiпофiзарного походження при лшуванш холестазу та рiзних видiв цирозу печiнки рiзноl етюлогп [7, 8], що доводить важливу роль цих речовин у регуляцп фiзiологiчних функцш печiнки i можливостi корекцп II патолопчних станiв. Варто тдкреслити, що практично не вивчена участь вазопресину i
окситоцину в регуляци певних метаболiчних ланок, задiяних у перетворенн бiлiрубiну та бiлiвердину, котрi е ключовими у забезпеченнi детоксикуючоI функцп печiнки.
Тому метою нашох роботи було дослвдити вплив вазопресину i окситоцину на зовнiшньосекреторну функцiю печiнки та спектр кон'югапфв бiлiрубiну в жовчi щурiв.
МАТЕР1АЛИ I МЕТОДИ
Робота виконана на самцях бших щурiв масою 180-240 г з канюльованою загальною жовчною протокою за умов гостро! спроби. Перед дослвдом тварини голодували впродовж 18 годин з вшьним доступом до води. Тварин наркотизували тiопенталом натрто (7 мг/100 г маси тша тварини, внутрiшньочеревно), фiксували в положенн на спинi, розтинали черевну станку i у вiдпрепаровану загальну жовчну протоку вводили тонку полiетиленову канюлю, з'еднану з мiкропiпеткою, в яку збирали жовч.
Впродовж дослiду збирали шють твгодинних порцш жовчi, враховуючи и об'ем в мiкролiтрах.
Щоб уникнути похибок в оцiнцi отриманих результатов, пов'язаних iз впливом добового обмiнного ритму на холерез, дослвди проводились в один i той же час доби - з 9 до 15 години.
Вплив вазопресину i окситоцину на рiвень холерезу та екскрещю похiдних бiлiрубiну з жовчю вивчали на щурах в двох серiях експериментгв.
В однш серп експерименпв першш rpyni щурiв у ворггну вену вводили вазопресин ([Arg8]-Vasopressin acetate salt (Sigma, USA)) в дoзi 1 нг/100 г маси тiла тварин (n=10); дpyгiй гpyпi в дoзi 2 нг/100 г (n=11); третш гpyпi в дoзi 8 нг/100 г (n=14), розчинений у фiзioлoгiчнoмy poзчинi (з розрахунку об'ему 0,1 мл/100 г).
В другш серп експерименпв внутртньо-портально вводили окситоцин (Oxytocin acetate salt hydrate (Sigma, USA)) в дозах 1 (n=13) та 2 мкг/100 г (n=13) маси тiла тварин вiдпoвiднo. Контролем для вих цих груп слугували oкpемi спроби iз внyтpiшньoпopтальним введенням тваринам фiзioлoгiчнoгo розчину з розрахунку об'ему 0,1 мл/100 г маси тша тварини (n=47).
В кожнш вiдiбpанiй пpoбi жoвчi за допомогою розробленого нами способу визначали концентрацп некон'югованого бiлipyбiнy (НБ), сульфату бтруб^ (СБ), мoнoглюкypoнiдмoнoглюкoзидy бiлipyбiнy (МГМГлБ), моно- (МБ) та диглюкуронщв бiлipyбiнy
(ДБ) [9].
Розрахунки проводили за побудованими попередньо калiбpyвальними кривими, за розчинами чистого бiлipyбiнy та глюкуроново! кислоти з вщомими кoнцентpацiями.
Статистичну обробку отриманих pезyльтатiв дoслiджень проводили за допомогою пакету програм «Statistica 6.0» (StatSoft, США) з використанням t-кpитеpiю Ст'юдента, oскiльки данi мали нормальний poзпoдiл при !х пеpевipцi за допомогою тесту Шатро-Ушка. Статистично значущими вважалися вiдмiннoстi мiж контролем i дoслiдoм при p<0,05.
Дoслiдження на тваринах пpoведенi з дотриманням мiжнаpoдних пpинципiв Свропейсько! конвенцп про захист хребетних тварин, що використовуються для дoслiдних та шших наукових цiлей (Страсбург, 1986; Закон Украши вiд 21.02.2006 р. № 3447-IV).
РЕЗУЛЬТАТИ ТА IX ОБГОВОРЕННЯ
Динам1ка секрецп жовч1 за умов дй' ршш\ доз вазопресину.
Результати наших дослщжень показали, що у контрольних тварин з пеpебiгoм спроби спостерпалось зниження iнтенсивнoстi секрецп жoвчi (рис.1). Бioхiмiчний аналiз жoвчi виявив, що на фoнi зниження piвня холерезу спoстеpiгалoсь збiльшення в останнш пiвгoдиннiй порцп жoвчi щодо першо! проби концентрацп окремих фpакцiй бЫруб^: некон'югованого бiлipyбiнy (на 20,8%; р>0,05), сульфату бiлipyбiнy (на 14,3%; р>0,05), мoнoглюкypoнiдy бiлipyбiнy (на 6,9%; р>0,05), мoнoглюкypoнiдмoнoглюкoзидy бiлipyбiнy (на 33,3%; р<0,01) та диглюкypoнiдy бiлipyбiнy (на 10,8%; р>0,05). Отже, у щypiв з перебпом контрольно!
спроби спoстеpiгалoсь поступове зниження об'емно!
видкoстi жовчоутворення проте збшьшувалась кoнцентpацiя дoслiджyваних нами кон'югата бiлipyбiнy.
час, хв
♦ Контроль - fr Вазопресин 2 нг/100 г - • Вазопресин 8 нг/100 г
Рис.1. Змши об'ему секретовано'1 жовчi у щурiв (M±m) пiд впливом вазопресину в доз1 2 (n=11) та 8 (n=14) нг/100 г маси тша тварин
Примака: ** - p<0,01; *** - p<0,001 щодо контролю; n -кiлькiсть тварин у вибiрцi
Вазопресин при внутршньопортальному введеннi в дозi 1 нг/100 г незначно збшьшував iнтенсивнiсть секрецп жовчi. На вiдмiну вiд об'ему секретовано* жовчi, концентрацiя сульфату бтрубшу пiд впливом вазопресину iстотно зросла. Так, вазопресин у застосованш нами дозi збiльшував щодо контролю концентращю сульфату бiлiрубiну на 28,5% в першу твгодину дослiду; на 57,1% (р<0,01) в другу; на 71,4% (р<0,01) в третю; на 50,0% (р<0,05) в четверту; на 37,5% в п'яту та на 37,5% (р<0,05) в шосту (табл.1). Разом з тим, показники концентрацп некон'югованого бтрубшу, моно-, диглюкурошду бiлiрубiну та моноглюкуронiдмоноглюкозиду бшруб^ не мали статистично вiрогiдних вщмшностей та коливались навколо контрольних значень (табл.1).
Вазопресин в дозi 2 нг/100 г маси тша тварин вже в першому твгодинному про]шжку часу пiдвищував рiвень холерезу i останнiй залишався збiльшеним до кшця спроби. Слiд вiдмiтити, що в першу, другу та третю твгодини тсля введення вазопресину об'ем секретовано1 жовчi статистично значущо не вiдрiзнявся вiд такого у контролi, але в подальшому вiрогiдно перевищив контрольш показники на 21,5% (p<0,01), 22,7% (p<0,01) та 19,6% (p<0,01) в четвертiй, п'ятiй та шостiй швгодинах вiдповiдно (рис.1).
Самонша Г.О., Горенко З.А., Весельський С.П., Макарчук М.Ю.
Примтки: * - р < 0,05, ** - р < 0,01, *** - р < 0,001 щодо контролю; п - кшьшсть тварин у вибiрцi
Таблиця 1
Змши концентрацН фракц1й б1л1руб1ну (мг%) при дИ р1зних доз вазопресину (М±т)
Пiвгодиннi проби Концентращя похщних бшрубшу, мг%
НБ СБ МБ МГМГлБ ДБ
Контроль (п=26)
1 0,24±0,02 0,07±0,01 3,04±0,17 0,12±0,01 4,16±0,29
2 0,25±0,01 0,07±0,01 3,06±0,21 0,14±0,01 4,23±0,30
3 0,25±0,02 0,07±0,01 3,24±0,19 0,16±0,01 4,54±0,25
4 0,27±0,02 0,08±0,01 3,30±0,25 0,17±0,01 4,67±0,28
5 0,30±0,02 0,08±0,01 3,41±0,18 0,19±0,01 5,00±0,21
6 0,29±0,02 0,08±0,01 3,25±0,22 0,16±0,01 4,61±0,25
Вазопресин 1 нг/100 г маси тша тварин (п=10)
1 0,27±0,02 0,09±0,01 2,44±0,16* 0,13±0,01 4,08±0,16
2 0,27±0,01 0,11±0,01** 2,53±0,18 0,15±0,02 4,24±0,13
3 0,27±0,02 0,12±0,01** 2,71±0,21 0,17±0,02 4,48±0,16
4 0,28±0,02 0,12±0,01* 2,95±0,28 0,17±0,01 4,65±0,11
5 0,28±0,02 0,11±0,01 3,05±0,22 0,17±0,01 4,88±0,14
6 0,26±0,02 0,11±0,01* 2,89±0,21 0,16±0,02 4,80±0,23
Вазопресин 2 нг/100 г маси тша тварин (п=11)
1 0,25±0,03 0,09±0,02 3,50±0,27 0,12±0,01 4,63±0,18
2 0,26±0,02 0,09±0,02 3,52±0,24 0,14±0,01 4,97±0,20
3 0,24±0,02 0,07±0,02 3,78±0,27 0,17±0,02 5,22±0,22
4 0,22±0,03 0,06±0,02 4,02±0,30 0,17±0,01 5,52±0,25
5 0,21±0,02** 0,06±0,01 4,27±0,32* 0,16±0,01 5,82±0,26*
6 0,22±0,02** 0,07±0,01 4,02±0,36 0,17±0,01 6,05±0,30**
Вазопресин 8 нг/100 г маси тша тварин (п=14)
1 0,24±0,02 0,11±0,01** 3,89±0,15** 0,16±0,01* 5,26±0,28*
2 0,28±0,02 0,08±0,01 4,12±0,15*** 0,13±0,01 5,61±0,33**
3 0,33±0,02** 0,07±0,01 4,71±0,21*** 0,12±0,01** 6,33±0,34***
4 0,30±0,02 0,08±0,01 4,44±0,21** 0,13±0,01*** 5,94±0,35**
5 0,31±0,02 0,09±0,01 4,62±0,18*** 0,15±0,01* 6,41±0,37***
6 0,34±0,02 0,11±0,01 5,08±0,18*** 0,16±0,01 6,91±0,33***
Порiвнялъний аналiз даних контролю i спроб iз введениям вазопресину в дозi 2 нг/100 г маси тша тварини виявив, що концентращя некон'югованого бiлiрубiну в жовчi щурiв у першiй, другiй та третш пiвгодинах дослiду коливаласъ в межах контрольних значенъ, проте в четвертш, п'ятiй та шостш пiвгодинах вона була меншою за контролънi показники на 18,5%, 30,0% (p<0,01) та 24,1% ф<0,01) вiдповiдно (табл.1). Пвд впливом пептиду змiни показникiв концентрацп сульфату бiлiрубiну впродовж спроби змiнювались рiзноспрямовано, але загалом практично не вiдрiзнялись вiд контрольних значенъ. Дещо iнша картина спостерiгаласъ в змшах концентрацп моноглюкуронiду бiлiрубiну (табл.1). Впродовж дослвду концентращя моноглюкуронiду бiлiрубiну в жовчi поступово збiльшувались. Показники концентрацп моноглюкурошд-
моноглюкозиду бiлiрубiну тд впливом пептиду впродовж трьох годин спостереження практично не вiдрiзнявся вiд показнишв контролю. Нашi дослiдження показали, що вазопресин у дозi 2 нг/100 г збшьшував концентрацiю диглюкуронiду бiлiрубiну
впродовж всього дослiду. При цьому в останнiх двох пробах збшьшення концентрацп щодо контролю було статистично вiрогiдним i прирiст становив 16,4% (р<0,05) в п'ятш та 31,2% (р<0,01) в шостш, вiдповiдно (табл.1). Отже, вазопресин в дозi 2 нг/100 г маси тша тварин бшьш активно впливав на процеси кон'югацп в печiнцi щурiв, шж вазопресин в дозi 1 нг/100 г маси тша тварин.
Результати наших до^джень показали, що бшьш виражено змiнювався рiвень секрецн жовчi при застосуваннi вазопресину в дозi 8 нг/100 г маси тша тварин. Так, тд впливом пептиду рiвень секрецп жовчi впродовж всього дослвду був бiльшим за контрольн показники (рис.1). Об'ем секретовано! жовчi вже в третiй пiвгодиннiй пробi дослiду вiрогiдно збiльшився на 24,7% ф<0,01), в четвертiй на 32,7% ф<0,001), в п'ятiй 25,5% ^<0,01) та 20,5% (p<0,01) шостш твгодинних спробах щодо контролю. Зiльшення об'емно! швидкосп холерезу супро-воджувалось змшами концентрацп похiдних бiлiрубiну в жовчг
ВПЛИВ ВАЗОПРЕСИНУ I ОКСИТОЦИНУ НА СПЕКТР КОНЮГАТШ Б1Л1РУБ1НУ В ЖОВЧ1 ЩУР1В
Отриманi нами результати показали, що вазопресин в дозi 8 нг/100 г маси тiла тварин збiльшував концентращю некон'югованого бiлiрубiну в жовчi щурiв. Слiд зазначити, що в першому пiвгодинному промiжку дослвду концентрацiя некон'югованого бiлiрубiну сшвпадала з контрольними значеннями. У подальшому ввдмь чалось шдвищення концентрацп некон'югованого бiлiрубiну в жовчi щурiв щодо контрольних показникiв, а статистично вiрогiдне збшьшення концентрацп некон'югованого бiлiрубiну було в третш пiвгодиннiй пробi жовчi (32,0%; р<0,01). Пiсля застосування пептиду спостерщались рiзноспрямованi змiни концентрацп сульфату бiлiрубiну. Так, вазопресин в дозi 8 нг/100 г маси тша тварин у перших двох твгодинних промiжках часу тдвищував концентрацiю сульфату бшрубшу на 57,1% (р<0,01) та 14,3% ввдповвдно (табл.1). У подальшому впродовж двох швгодин дослiду показники концентрацп сульфату бiлiрубiну в жовчi щурiв були близькими до контрольних значень, а в останнi двi твгодини дослiду концентращя сульфату бiлiрубiну незначно перевищувала контроль. Проте достовiрними щ вiдмiнностi не були. Дещо iнша картина спостерiгалася в змiнах концентрацп моноглюкурошду бiлiрубiну. Пiсля застосування вазопресину перевищила показники контрольних дослiдiв у першому твгодинному промiжку часу i залишалась статистично вiрогiдно бiльшою до кшця спроби. Концентращя моноглюкуронiду бiлiрубiну пiсля застосування вазопресину перевищувала показники контрольних дослвдв у першому твгодинному промiжку часу на 27,9% (р<0,01), в другому на 34,6% (р<0,001), в третьому на 45,5% (р<0,001), в четвертому на 34,5% (р<0,01), в п'ятому на 35,5% (р<0,001) i в шостому на 56,3% (р<0,001) (табл.1). Пiд впливом пептиду показники концентрацп моноглюкурошдмоноглюкозиду бiлiрубiну з перебтем дослiду змiнювались неоднаково: у першу твгодину дослiду концентрацiя моноглюкурошдмоноглюкозиду бiлiрубiну була бiльшою (на 33,3%; р<0,05) за контроль, а в подальшому вiдмiчено зменшення концентрацп цього компоненту жовчi щурiв. Так, зменшення концентрацп моноглюкурошдмоноглюкозиду бiлiрубiну становило у другiй пробi 7,1%, в третш 25,0% (р<0,01), у четвертш 23,5% (р<0,001); в п'ятш 21,1% (р<0,05). У шосту швгодину до^ду концентрацiя моноглюкуронiдмоноглюкозиду бiлiрубiну спiвпадала з контрольними показниками. Пiд впливом вазопресину в дозi 8 нг/100 г i концентрацiя диглюкуронiду бiлiрубiну впродовж всього перюду спостереження iстотно перевищувала контрольш значения. Так, вже через 30 хв тсля введення вазопресину концентращя диглюкуронiду бiлiрубiну зросла на 26,4% (р<0,05). Через 60 хвилин це зростання стало ще помгтшшим - на 32,6% (р<0,01) щодо контролю. У наступш двi години спостереження
концентращя диглюкуронiду бiлiрубiну продовжувала зростати i була бiльшою в третш пробi - на 39,4% (р<0,001), у четвертой - на 27,2% (р<0,01), в п'ятш -на 28,2% (р<0,001) i у шостiй - на 49,9% (р<0,001) (табл.1).
Отже, шд впливом вазопресину в дозах 2 та 8 нг/100 г тдвищуеться рiвень холерезу та збшьшуеться концентращя кон'югованого бiлiрубiну в жовчi щурiв. Це може свiдчити про дозозалежний стимулюючий вплив цього пептиду на об'емну швидшсть жовчоутворення, а також активащю полiферментних систем гепатоципв, котрi забезпечують кон'югащю бiлiрубiну.
Вплив окситоцину на шгментний склад жовчк
Результати наших дослiджень показали, що тд впливом окситоцину в дозi 1 мкг/100 г маси тша тварин рiвень секрецп жовчi поступово знижувався впродовж трьох годин спостереження. Проте це зменшення не було статистично вiрогiдним. Окситоцин у дозi 1 мкг/100 г незначно знижував концентращю некон'югованого бiлiрубiну, проте збiльшував сульфат бiлiрубiну у жовчi щурiв. Так, вже у перших двох твгодинних пробах жовчi спостер^аеться шдвищення концентрацп сульфату бшруб^ на 28,6% (р<0,05) та 28,6% (р<0,05), вiдповiдно (табл.2). У подальшому впродовж двох годин до^ду спостерiгаеться тенденщя до збшьшення концентрацп сульфату бiлiрубiну в жовчi тварин. Пiсля застосування пептиду концентрацп моноглюкурошдмоноглюкозиду, моно- та
диглюкурошду бiлiрубiну в жовчi щурiв коливались навколо контрольних показнишв.
При дослiдженнi впливу окситоцину в дозi 2 мкг/100 г маси тша тварин нами встановлено, що за таких умов до^ду об'ем видено! жовчi незначно зменшувався впродовж трьох годин спостереження. Окситоцин (2 мкг/100 г) незначно зменшував концентращю некон'югованого бiлiрубiну в жовчi щурiв щодо контрольних значень. Найютотшше зменшення концентрацп некон'югованого бiлiрубiну в жовчi вiдмiчалось у третш (на 28,0%; р>0,05), в четвертш (на 22,2%; р<0,05) та п'ятш (на 26,7%; р<0,05) пiвгодинах до^ду (табл.2). Отриманi нами результати показали, що тд впливом окситоцину концентращя моноглюкурошдмоноглюкозиду
бiлiрубiну в жовчi щурiв перевищувала контрольнi значення впродовж всього до^ду, за виключенням п'ято! швгодинно! проби жовчi. Так, пептид у дозi 2 мкг/100 г збшьшував концентращю моно-глюкуронiдмоно-глюкозиду бiлiрубiну на 83,3% (р<0,001) у першу твгодину дослщу; на 50,0% (р<0,05) у другу; на 18,7% в третю; на 5,8% у четверту i на 25,0% в шосту. Слщ зазначити, що в п'яту твгодину експерименту концентрац1я моно-глюкуронiдмоноглюкозиду бiлiрубiну в дослiдi сп1впадала iз показниками контролю. Також вiдмiчалось незначне тдвищення концентрацИ диглюкуронiду бiлiрубiну в жовчi щурiв.
Самонша Г.О., Горенко З.А., Весельський С.П., Макарчук М.Ю.
Примтки: * - p<0,05 щодо контролю; n - кшьюсть тварин у виб1рщ
Таблиця 2
Зм1ни концентрацп фракцш б1л1руб1ну в жовч1 щур1в при дп окситоцину в доз1 1 та 2 мкг/100 г маси тша
Швгодинш проби Концентрацiя похщних бшруб^, мг/%
НБ СБ МБ МГМГлБ ДБ
Контроль (n=22)
1 0,24±0,02 0,07±0,01 3,04±0,17 0,12±0,01 4,16±0,29
2 0,25±0,01 0,07±0,01 3,06±0,21 0,14±0,01 4,23±0,30
3 0,25±0,02 0,07±0,01 3,24±0,19 0,16±0,01 4,54±0,25
4 0,27±0,02 0,08±0,01 3,30±0,25 0,17±0,01 4,67±0,28
5 0,30±0,02 0,08±0,01 3,41±0,18 0,19±0,01 5,00±0,21
6 0,29±0,02 0,08±0,01 3,25±0,22 0,16±0,01 4,61±0,25
Окситоцин 1 мкг/100 г маси тша тварин (n=13)
1 0,22±0,02 0,09±0,01* 3,15±0,20 0,13±0,01 4,10±0,16
2 0,22±0,01 0,09±0,01* 3,11±0,17 0,13±0,01 4,22±0,15
3 0,24±0,01 0,08±0,01 3,35±0,18 0,15±0,01 4,46±0,19
4 0,24±0,01 0,10±0,01 3,33±0,18 0,16±0,01 4,65±0,20
5 0,26±0,01 0,11±0,01 3,51±0,16 0,18±0,01 4,88±0,19
6 0,26±0,01 0,11±0,01 3,55±0,19 0,18±0,01 4,83±0,17
Окситоцин 2 мкг/100 г маси тша тварин (n=13)
1 0,26±0,02 0,09±0,01 3,33±0,31 0,22±0,03*** 4,44±0,34
2 0,24±0,02 0,09±0,01 3,31±0,33 0,21±0,03* 4,56±0,33
3 0,18±0,03 0,09±0,01 3,10±0,31 0,19±0,03 4,93±0,34
4 0,21±0,02* 0,09±0,02 2,91±0,31 0,18±0,03 5,21±0,36
5 0,22±0,02* 0,11±0,02 2,83±0,28 0,19±0,03 5,31±0,34
6 0,24±0,02 0,10±0,01 2,84±0,27 0,20±0,02 5,15±0,33
Отримаш результати показали, що окситоцин у дозi 1 та 2 мкг/100 г маси тша тварини знижував рiвень секрецп жовчi, зменшував концентрацiю некон'югованого бiлiрубiну, але збшьшував концентращю сульфату бiлiрубiну та моноклю-куронiдмоноглюкозиду бiлiрубiну в жовчi щурiв впродовж трьох годин спостереження, при цьому концентрацп моно- та диглюкурошду бiлiрубiну майже не змiнювались.
ВИСНОВКИ
Результати наших до^джень показали, що вазопресин впливае на зовшшньосекреторну функщю печiнки та змiнюе перебiг фiзiолого-бiохiмiчних процесiв в тканин таким чином, що в цшому сприяе реалiзацil дозозалежного стимулюючого ефекту цього гормону. Окситоцин суттево не впливае на рiвень холерезу i лише посилюе екскрецiю сульфату бiлiрубiну та моноглюкурошдмоноглюкозиду бшру-бiну з жовчю. Таким чином вазопресин та окситоцин впливають на функщональний стан печiнковоl паренхiми, змiнюючи iнтенсивнiсть холерезу та стввщношення окремих фракцiй бiлiрубiну в жовч^ що свiдчить про участь цих гормонiв у регуляцп екскреторно! функцп печiнки.
Л1тература
1. Есипенко Б.Е., Воробей А.И., Жалило Л.И., Синельник О.Д., Филь Г.Б. Механизмы влияния вазопрессина на желчеотделение и метаболические процессы печени //
Проблемы физиологии гипоталамуса. - 1992. - Вып.26. -С.135-141.
2. Лященко П.С., Весельський С.П. Влияние окситоцина на качественный состав желчи собак // Проблемы физиологии. - 1992. - Вып.26. - С.81-85.
3. Маев И.В., Орлов Л.Л., Овчинникова Н.И., Черемушкин С.В. Доброкачественные гипербилирубинемии // Клиническая медицина. - 1999, № 6. - С.9-14.
4. Радченко В.Г., Шабров А.В., Нечаев В.В. Хронические заболевания печени (этиология, клиника, диагностика, лечение, эпидемиология и профилактика). - СПб.: Лань, 2000. - 192 с.
5. Прокопенко 1.В., Рудих ЗМ., Сусак ЯМ., ГамалгяМ.Ф. До методики визначення та отримання 5-фракщ! бшрубшу кровi // Лабораторна даагностика. - 2002, № 4 - С.45-48.
6. Ледянкина О.В. Разработка способа количественного определения общего билирубина в сыворотке крови на фоне лекарственной терапии натрия II-аминосалицилатом, месалазином, парацетамолом: Автореф.дисс... канд. фарм. наук: 15.00.02 / ГОУ ВПО Пермская государственная фармацевтическая академия. - Пермь, 2007. - 18 с.
7. Johnes E.A., Neuberger J., Bergasa N.V. Opiate antagonist therapy for the pruritus of cholestasis: the avoidance of opioid withdrawl-like reaction // Q. J. Med. - 2002. - Vol. 95. -P. 547-552.
8. Holmes C.L., Landry D.W., Granton J.T. Science review: vasopressin and the cardiovascular system. Pat 1-receptor physiology // Critical care. - 2003. - Vol. 7. - P. 427-434.
9. Гарник Т.П., Макарчук М.Ю., Весельський С.П., Крохна Т.1., Самонгна Г.О., Горенко З.А., Решетнж СМ., Полетай В.М. «Споаб визначення спектра поидних бшрубшу та бшвердину в бюлопчнш рщит» Декларацшний патент на корисну модель № u 20009 00708 (а.с.41602/19 UA, МПК G01N 33/52, МПК G01N 33/72); Заявлено 30.01.2009; Опубл.25.05.2009, Бюл.№10.
ВПЛИВ ВАЗОПРЕСИНУ I ОКСИТОЦИНУ НА СПЕКТР КОН'ЮГАТ1В Б1Л1РУБ1НУ В ЖОВЧ1 ЩУР1В
ВЛИЯНИЕ ВАЗОПРЕССИНА И ОКСИТОЦИНА НА СПЕКТР КОНЬЮГАТОВ БИЛИРУБИНА В ЖЕЛЧИ КРЫС Самонина А.А., Горенко З.А., Весельский С.П., Макарчук Н.Е.
В условиях острых опытов на крысах исследовали влияние вазопрессина и окситоцина на внешнесекреторную и экскреторную функции печени. Показано, что вазопрессин проявляет дозозависимый стимулирующий эффект на объем секретируемой желчи, а в дозе 8 нг/100 г существенно усиливает процессы конъюгации билирубина с глюкуроновой кислотой, что проявляется в существенном увеличении концентрации моно- и диглюкуронидов билирубина. Такие изменения качественного состава желчи способствуют уменьшению токсичности билирубина и потенциальной возможности образования конкрементов. Окситоцин снижает уровень секреции желчи, уменьшает концентрацию в ней неконъюгированного билирубина, но увеличивает концентрацию сульфата билирубина и моноглюкуронодмоноглюкозида билирубина в желчи.
Ключевые слова: вазопрессин, окситоцин, производные билирубина.
VASOPRESSIN AND OXYTOCIN EFFECT ON THE SPECTRUM OF BILIRUBIN CONJUGATES IN THE RAT BILE Samonina H.A., Gorenko Z.A., Veselsky S.P., Makarchuk M.Y.
Vasopresin and oxytocin effect on choleresis volume velocity and excretory hepar function in the conditions of acute experiment were discovered. Indicated that vasopressin exhibit dose-dependent stimulating effect on the secretion bile volume and in the dose of 8 ng/100 g it substantially enhance bilirubin conjugation process with glucuronic acid that exhibit of substantial mono- and diglucuronid bilirubin concentration increasing. This changes of quantitative bile structure leads to decreasing of bilirubin toxicity and possibilities of concernments formation. Oxytocin decrease level of bile secretion, decrease cjncentration of unconjugated bilirubin, but increasing concentration of bilirubin sulfat and monoglucuronidemonoglucoside in the bile.
Key words: vasopressin, oxytocin, bilirubin derivatives.
