CC BY
13
нлты
УКРЛИНИ
wi/ган
Науковий BicHMK НЛТУУкраТни Scientific Bulletin of UNFU http://nv.nltu.edu.ua
https://doi.org/10.15421/40270535
Article received 22.06.2017 р. Article accepted 29.06.2017 р.
УДК 392.[3+91](477.[83/.84+86])
ISSN 1994-7836 (print) ISSN 2519-2477 (online)
1 ЁЕЗ Correspondence author I. Z. Denys idenys15@gmail.com
I. З. Денис
Нацюнальний лкотехшчний утверситет Украши, м. Львiв, Украта
ВПЛИВ РЕЛ1Г1ЙНИХ ПЕРЕКОНАНЬ БАТЬК1В НА НАЙМЕНУВАННЯ ДИТИНИ НА ОП1ЛЛ1
З'ясовано, який вплив мали релггшш переконання батьюв на традицп найменування новонароджено1 дитини, яких основных принцитв дотримувалися батьки при 1м'янареченн1, яким 1менам надавали перевагу на теригорИ юторико-етногра-ф1чного району Опшля. Сьогодш тривають пошуки нових аспеклв дослщження антропошм1в, поглиблено вивчають складо-в1 частини укра1нсько1 антропошмшно1 системи у р1зш юторичш перюди 11 розвитку, в синхронп та даахронп, дослщжують бш плями етнолшгвютичного ономастичного простору. Правила вибору 1меш р1зн1 у р1зних еттчних, конфесшних i ло-кальних традищях. Вщомо, що в1дношення м1ж конкретною особою та 11 власним 1м'ям не дане ввд природи, а е довшьним, а навпъ великою м1рою випадковим. Встановлено, що основними мотивами найменування дитини е таю чотири: а) побож-шсть чи забобоншсть батьюв; б) родинш традицп; в) визначш чи авторитетт особи; г) вплив часу. Доведено, що при найме-нуванш свое1 новонароджено1 дитини бшьшють батьюв на Ошт виб1р 1мен1 для нащадка узгоджують 1з церковним календарем, тобто так чи шакше основним е перший мотив - вплив релтйних в1рувань батьюв на процес найменування. Однак, е ще немалий ввдсоток найменувачш, яю не керуються церковним календарем при 1м'янареченн1 новонароджено1 дитини, а свш виб1р пов'язують 1з родинними традициями, визначними та авторитетними особами чи модою на 1мена, котра юнуе у певному сел1 або м1сп Опшля.
Ключовi слова: власне особове 1м'я; церковний календар; традицп найменування дитини; релтйш в1рування; Опшля.
Вступ. Вивчення традицш найменування украшшв, зокрема дослщження його регюнально1 специфши на Опшл^ е одним 1з малодослщжених та щкавих науко-вих завдань, оск1льки в украшському традицшному 1м'янареченн1 зберйаеться чимало рел1кт1в прадавньо1 обрядово1 культури. Спешальне дослщження традицш найменування ополян актуальне 1 з погляду перспек-тивних напрямшв укранознавчих та загалом слов'яноз-навчих студш, у структур1 етногенезу, ритуал1стики, лiнгвiсгики, семютики, культурологи тощо.
Варто зазначити, що сьогодш тривають пошуки нових аспекпв дослвдження ангропонiмiв, поглиблюеться вивчення складових частин укра1нсько1 антропош-мшно1 системи у рiзнi iсгоричнi перiоди 11 розвитку, в синхронп та дiахронil, дослвджують бiлi плями етнолш-гвiсгичного ономастичного простору. Однак, незважа-ючи на значну роботу, яку провели дослщники за ос-ганнi роки у вивченш укра1нсько1 ономастики, все ж за-лишаеться ще чимало прогалин. Поза увагою дослвдни-к1в залишилася проблема вибору iменi для новонаро-джено1 дитини, мотиви iм'янаречення, а також тi народ-нi вiрування i повiр'я, як1 супроводжували процес найменування. Сьогодш визначено, що батьки як ос-новш найменувачi при виборi iменi для немовляти зва-жають на час народження дитини, тобто керуються цер-ковним календарем, на родинш традицп, на моду iмену-вання у певному населеному пунктi тощо.
Мета до^дження - розглянути та проаналiзувати один iз найосновнiших мотивiв найменування дитини
на Опiллi - вплив релтйних переконань батьк1в при iM^rape4eHHi.
Методи дослiдження - вибiрковий, дедуктивний, по-рiвняльно-зiсгавний, описовий, хронологiчний, метод опитування та iнтерв'ю.
Виклад основного матер1алу. Як ввдомо, власне iM^ - це юридично зафiксоване слово, за допомогою якого вщбуваеться iндивiдуалiзацiя (легалiзацiя) певно! люди-ни. В Укра!т (як на Буковинi, так i на Опiллi. - I. Д.) порядок присвоення iменi визначаеться укранським зако-нодавством, проте вибiр iменi здiйснюють батьки дитини залежно вiд свого бажання та уподобання (Kozholyanko, 2001).
Варто зазначити, що визначень термша "власне iм'я" iснуе сьогоднi досить багато, кожен дослвдник вносить у це поняття свою наукову новизну i свш iндивiдуальний пiдхiд. Наприклад, росiйська дослщниця С.М. Толстая стверджуе, що "имя - в народной традиции персональный знак человека, определяющий его место в мироздании и социуме; мифологический заместитель, двойник или неотъемлемая часть человека; объект и инструмент магии" (Tolstaya, 1999, p. 408). 1м'янаречення, як далi продовжуе дослвдниця, - важливий акт, який надае ново-народженому статус людини. 1м'я остаточно формуе лю-дину: пор. укр. "Прибери пня, дай ему имня - и з него бу-де чоловгк"; болг. (прокляття) "Да му ся не найде имято!" (Щоб йому 1мет не знайшлося); кашуб. mono vëmazac "умерти" (Tolstaya, 1999).
1нформацт про aBTopiB:
Денис 1рина Зеновмвна, асистент. Email: idenys15@gmail.com
Цитування за ДСТУ: Денис I. З. Вплив релтйних переконань 6aTbKiB на найменування дитини на Оптлк Науковий вiсник НЛТУ
Украши. 2017. Вип. 27(5). С. 183-186. Citation APA: Denys, I. Z. (2017). The influence of parents' religious beliefs on the child's name in Opillja. Scientific Bulletin of UNFU, 27(5), 183-186. https://doi.org/10.15421/40270535
Правила вибору iменi рiзнi у рiзних етнiчних, кон-фесiйних i локальних традищях. Вiдомо, що вщношен-ня мiж конкретною особою та Н власним iм'ям не дане вiд природи, а е довiльним, а навиъ великою мiрою ви-падковим. Справдi, у самого iндивiдуума iм'я не закла-дене вiд природи чи властивосп, що !х виражае це iм'я. Звичайно, якщо комусь даютъ iм'я Павло, то це ще зов-сiм не означае, що вш завжди буде малим, так само i те, що особа з iменем Над1я завжди буде нести зi собою певну надiю.
Ставлення найменувача (той, хто дае iм'я) до найме-нованого, а отже, й до самого iменi не е абсолютно до-вiлъним. Нашi предки з давшх-давен дотримувалися ввдповвдних звича!в i традицiй при номшацп особи. Найменувач не е абсолютно вiлъним у виборi iменi для новонародженого. Свобода дш найменувача великою мiрою обмежена при акп найменування. У сучасних умовах людина, наприклад, не може обрати iменем для свое! дитини будь-який знак, тобто будь-який звуковий комплекс. У 11 розпорядженнi для цього е усього близь-ко ста чи шлькасот спецiалъних ^в (власних особових iмен), усталених традищею. Тiлъки з цього кодексу можна вибирати для новонародженого iм'я, та й то, ви-являеться, не усяке, бо для хлопчишв е одш iмена, а для дiвчаток - iншi.
Варто зазначити, що навггь у цих рамках найменувач не е абсолютно вшьним у виборi iменi, а сам процес ви-бирання не е зовам стихшним. Здебiлъшого у найменувача е щлком конкретний привiд чи тдстава для вибору саме цього iменi, а не якогось шшого. 1накше кажучи, найменувач у сво!х дях залежний вiд чинних мотивiв найменування, тдпорядкованих загальним принципам номшаци. Отже, хоча зв'язок м1ж особою та и iменем довiлъний, але вш значною мiрою вмотивований, принайми, у свiдомостi найменувача, тобто батьшв.
Вiдомо, що мотиви найменування бувають рiзнi. Найчастiше вони пов'язаш з естетичними, релiгiйними та полггачними уподобаннями чи переконаннями соцi-уму, в якому живе найменувач. У цих мотивах, як справедливо зауважив П. П. Чучка, захований спосiб мис-лення народу, його психолопя, рiзнi вiрування, погляди на свгт, на життя i на смерть (Chuchka, 1970).
Простий укранець ще донедавна обирав для свое! дитини здебшьшого те iм'я, яке "сама дитина принесла зi собою сво!м народженням": дитинi давали, як правило, iм'я того календарного святого, честь якого тд час 11 народження вiдзначала церква. До календаря заглядати майже не доводилося, бо кожен знав, що у ачш такими святами е Мари, Стефана, Василя та 1вана, у лютому -1вана, у травш - Юргя, у липш - 1вана, Петра i Павла, Ольги i Володимира, у серпш - 1лл1, у вереснi - Мари, Вгри, НадИ, Любов! та СофИ, у листопадi - Дмитргя, Параскеви i Михаила, у грудш - Романа, Катерини, Ан-др1я, Миколая i Анни тощо. Релшйш люди у цш тради-цп вбачали певний неписаний закон, за яким кожна лю-дина не просто повинна мати свого патрона, тобто покровителя чи охоронця серед лику святих, а що вона уже народжуеться з ним (Khanas, n.d.). Традицiя називати дитину вiдповiдно до церковного календаря зберь гаеться на територп Опiлля i за наших часiв, про що
сввдчать записи у церковних метричних книгах хре-щень. Наприклад, дитину, народжену 17 грудня 1967 р. у селi Угри Городоцького р-ну Лъвiвсъко! обл., назвали Микола, 9 ачня 1968 р. - Степан, 28 вересня 1968 р. -Любов, 11 грудня 1968 р. - Андрш, 28 липня 1970 р. -Володимир, 1 грудня 1986 р. - Роман, 26 серпня 1989 р.
- Мар1я, 11 липня 1990 р. - Павло, 20 листопада 1998 р.
- Михайло, 14 ачня 2000 р. - Василь, 7 липня 2003 р. -1ванна тощо. Це явище спостертаемо також у селi Уш-ковичi Перемишлянського р-ну Лъвiвсъко! обл.: 4 ачня 1949 р. народилася дiвчинка i назвали 11 Мар1я, 24 липня 1998 р. - Ольга, 26 липня 1998 р. - Володимир, 17 грудня 1998 р. - Микола, 7 ачня 2005 р. - Мар1я тощо; у селах Рогатинського р-ну 1вано-Франк1всько1 обл.: 13 грудня 1984 р. народився хлопчик i хрещений Андрш (с. Зелешв), 9 ачня 1986 р. - Степан (с. Горо-диська), 12 липня 1986 р. - Петро (с. Верхня Липиця), 19 листопада 1988 р. - Михаил (с. Верхня Липиця), 21 грудня 1992 р. - Ганна (с. Верхня Липиця), 12 ачня 1993 р. - Василь (с. Верхня Липиця), 22 травня 1994 р. -Микола (с. Малишвка), 21 вересня 1994 р. - Мар1я (с. Лопушня), 7 липня 2002 р. - 1ванна (с. Верхня Липи-ця) тощо.
У деяких селах донедавна побутував звичай надава-ти дитиш iм'я того святого, якого у певному селi вщзна-чали на "храм церкви". Цим пояснюють, наприклад, що у с. Братковичi Городоцького р-ну дуже поширене iм'я Маргя (храмове свято припадае на 21 вересня, коли церква вшановуе Рiздво Богородищ). Поряд iз релтйними звичаями у багатьох селах Отлля й Укра!ни загалом донедавна ствюнували i деяк1 народт обряди i звича!, пов'язанi iз надаванням iмен. Декотрi iз цих звича!в дуже давнi та сягають ще дохристиянських часiв, а засно-ванi на вiрi у мапчну силу iменi.
Одним iз таких поширених звича!в був звичай "про-давання" (чи "купування") кволо! дитини та надавання !й охоронного, заклинального iменi з метою врятувати 11 вiд смертi чи вщ певного iншого лиха. Мати, у яко! систематично вмирали дiти, за незначну символiчну суму (за монету) умовно продавала свою хвору дитину багатодiтнiй знайомш (кумi, тiтцi, подрузi), у котро! дь ти здоровi i не вмирали. Таемно вщ iнших людей уночi рiдна мати передавала свою дитину ^зь хатне вiкно на подвiр'я "купувалъницi". "Купувальниця" вiдносила дитину кудись (на цвинтар, на перехрестя, до млина), ворожила, тсля чого приносила 11 знову i повертала справжнiй матерi. Тшьки на цей раз дитину передавали уже не ^зь вiкно, а через хатнш порiг. При цьому рщ-на мати дитини промовляла приблизно таке: "Вiднинi ти вже не моя дитина, а тичина чи кумина; я тшьки го-дуватиму тебе сво1ми грудьми". Смисл ворож1ння поля-гав у тому, щоб обманути злого духа, ввдвернути його згубну силу вiд рщно! дитини. По деяких селах дитину тд час ворож1ння перейменовували (скаж1мо, з Петрика на Василька), i з того часу як домашш, так i сусiди дитину називали уже тiлъки цим новим для не! iменем. Мета обряду купування та продавання у такому випад-ку зводилася до того, щоб переконати "нечисту силу" у тому, що в цш ам'! уже немае то! дитини, яка там була до цього, а е зовам iншa (Chuchka, 1970).
1ншим звичаем, що базувався на вiрi у мaгiчну силу iменi, було повторне використання того ж iменi у роди-нi для двох рiзних дiтей. Унaслiдок цього у деяких селах серед дней однiе! родини можна зустрiти по двi Христини, по двi Ганни i т.п. Повторне використання того ж самого iменi для двох живих дiтей одно! родини практикувалося виключно у бaгaтодiтних сiм'ях.
Як стверджуе П. П. Чучка, повторне використання одного iменi для двох брапв чи двох сестер рiзнi батьки пояснюють по-рiзному - бвдтстю iменного репертуару i небажанням давати дитиш таке iм'я, якого ще у селi немае; iншi пояснюють, що це iм'я чимось припало !м до душi. Але ввдверп розмови з людьми старшого вшу переконують у тому, що у повторному використанш того ж самого iменi для двох дней однiе! родини батьки вбачали мапчну силу. Бaгaтодiтнi батьки вдавалися до цього прийому як до засобу, що мав припинити дггона-родження, i вiрили, що пiсля такого акту в !хнш сiм'! бшьше не народжуватимуться дiти. Цей звичай ввдомий також болгарам, як1 за таких умов новонародженш дiв-чинщ давали iм'я Доста, а хлопчиковi - Достан (Chuchka, 1970, р. 46).
1снують i зовсiм протилежш думки. Деяк1 люди вва-жають, що повторне iм'я серед дией одно! родини - це зааб забезпечити мiцне здоров'я цiй дитиш. Та яш вiру-вання не ховалися б за цим звичаем, треба визнати, по-перше, що сам звичай дуже дaвнiй, а по-друге, що вiн мав гaльмiвний вплив на розвиток iменного репертуару певно! мiсцевостi.
Як зазначае Г. К. Кожолянко, на Ншейському хрис-тиянському соборi у 325 р. було прийнято рiшення, за яким заборонялось давати християнам язичницьш (на-роднi) iменa. I у наступному впроваджувались христи-янсьш (в основному юдейсько-жидiвського походжен-ня) iменa. Християнсьш священики пiд час хрещення надавали iменa на честь християнських "святих", як1 були переважно греками та юдеями-жидами (Кж^^п-ко, 2001).
Народознавець Г. Лозко зазначае, що понад 80 % юдейських iмен пов'язано з iменем юдейського бога Яг-ве (Сгова, Елог1м). Для прикладу: Азарт (той, що дотами Ягве), 1ван (Ягве помилував), 1сай (допомога Ягве), Матвш (дарунок Ягве), Авдш (раб Ягве), 1лля (мш бог Ягве), Яюв (пам'ятка Ягве), Лазар (Елог1м допом^), Ми-хайло (подiбний Елог1м) i т. д. (Lozko, 1998).
Дуже часто укра!нщ не могли чiтко вимовити незро-зумiлi !м iменa. Тому були випадки, коли чуж1 iменa пристосовувалися до власно! мови. Вщповщно з Бази-л1я став Василь, iз Даниила - Данило, з Дмитргя - Дмит-ро, з ГавриИла - Гаврило, з Анастаса - Настя тощо.
Вщомо, що священики й сaмi змшювали iменa на прохання людей при iм'янaреченнi. Про це писали дос-лщники ще у кiнцi XIX ст.: "1м'я зазвичай даеться на честь святого, якого пам'ять святкуеться в цей день; як-що iм'я попадаеться незручне для вимови, то баба просить перемшити його: "Ой, батюшко, дайте шше яке, ато сього й зроду не донесу". I дшсно, так1 випадки, коли баба не в силах "донести" iменi й перебрiхуе його до невшзнанносп, не поодинош, тому священикам i перед-
писано давати бшьш вживанi серед народу iMeHa" (Koz-holyanko, 2001).
Щодо давностi iMeH та !х походження Г. Лозко зазначае: "Для слов'ян слово було священним, бо вважало-ся не просто звуком, а особливим станом свпу i люди-ни, коли можливо вести дiалог з Богами (людини з космосом). В уах iндоевропейських народiв "слово" i "дiя" первюно були синонiмами, тобто Слово (молитва) теоретично мае здатшсть стати дiею, дiйснiстю. Для цього треба тшьки практично увiйти в той стан, який створюе можливiсть для такого стлкування з Богами. Нашi пращури знали, коли i де це можливо, бо мали до-сить точний астрономiчний календар, за яким встанов-лювали строки молшь. Саме поеднання слова й часу давало чудодшш результати !хньо! магi!. Тому пiд час на-родження дитини треба було уважно слухати довк1лля, як1 звуки вловлюе слух, зввдки вони долiтають (з яко! сторони свiту, з люу, з рiчки чи з поля i т.iн.), дивитися, пiд якими зорями (сузiр'ями) народилася дитина, а також враховувати багато шших прикмет, як1 були важ-ливим засобом зрозумiння (передбачення, пророкуван-ня) не просто майбутньо! долi дитяти, але, насамперед, з'ясування !! внутршньо! сутi (того, що становить !! "войми"), тобто сам об'ект називання iменем. За такого пiдходу до вибору iмен забезпечувався лад (духовний комфорт) людини i !! iменi, а отже, - iм'я не суперечило особиспсним характеристикам людини" (Lozko, 1998).
Висновки. У давнi часи в народi вважали, що iм'я мае фатальне значення. З iменем при хрещеннi дитина отримуе ангела-охоронця, дiстае наставництво Божо! сили, за iменем i дiями кожна людина перебувае пiд контролем богiв у Всесвт. Варто зауважити, що бшь-шiсть мешканцiв сiл та мют iсторико-етнографiчного району Опiлля й у наш час ретельно дотримуються цих народних повiр'!в. I навiть якщо батькам не зовсiм по-добаеться iм'я того святого у церковному календаре у день пам'ятi якого народився !хнш нащадок, то вони найменовують дитину подвiйним iменем, щоб Отже, за-лишити дитинi Ангела-Хоронителя. Оск1льки уже доведено, що Захщна Укра!на, до складу яко! входить юто-рико-етнографiчний район Опшля, е найбiльш рель гiйною з-помiж усiе! територi! Укра!ни, мабуть тому бшьшють мешканцiв цього iсторико-етнографiчного району при iм'янареченнi зважають на власш релiгiйнi переконання та обирають iмена для сво!х дiтей iз церковного календаря ввдповщно до дати народження не-мовляти.
Перелiк використаних джерел
Chuchka, P. P. (1970). Anthroponomy of the Transcarpathia (Introduction and names). Uzhgorod, 103 p. Khanas, I. (n.d.). Materials of the ethnographic expedition. In Archive of the Institute of the National Academy of Sciences of Ukraine (pp. 25-28), F. 1., Des. 2., 571 p. (+ Add. A). Kozholyanko, G. K. (2001). Family-baptismal rites (vol. 2). In Ethnography of the Bukovina (in 3 vol., pp. 45-86). Chernivtsi: Gold timpani.
Lozko, G. S. (1998). Imenoslov: Slavic names, historical and mythological. Kyiv: Svarog, 360 p. Tolstaya, S. M. (1999). Name (vol. 2). In N. I. Tolstoy (ed). Slavic antiquity: ethnolinguistic dictionary (in 5 vol., pp. 408-413). Moscow: International relations.
I. З. Деныс
Национальный лесотехнический университет Украины, г. Львов, Украина
ВЛИЯНИЕ РЕЛИГИОЗНЫХ УБЕЖДЕНИЙ РОДИТЕЛЕЙ НА НАИМЕНОВАНИЕ РЕБЕНКА НА ОПОЛЬЕ
Выяснено, какое влияние имели религиозные убеждения родителей на традиции наименования новорожденного ребенка, каких основных принципов придерживались родители при имянаречении, каким именам отдавали предпочтение на территории историко-этнографического района Ополья. Сегодня продолжаются поиски новых аспектов исследования антропонимов, углубляется изучение составных частей украинской антропонимической системы в разные исторические периоды ее развития, в синхронии и диахронии, исследуются белые пятна этнолингвистического ономастического пространства. Правила выбора имени различны в разных этнических, конфессиональных и локальных традициях. Известно, что отношение между конкретным лицом и его собственным именем не дано от природы, а является произвольным, а даже во многом случайным. Установлено, что основными мотивами наименование ребенка являются следующие четыре: а) набожность или суеверность родителей; б) семейные традиции; в) выдающиеся или авторитетные лица; г) влияние времени. Доказано, что при наименования своего новорожденного ребенка большинство родителей на Ополье выбор имени для ребенка согласовывают с церковным календарем, то есть так или иначе доминирующим является первый мотив - влияние религиозных верований родителей на процесс наименования. Однако есть еще немалый процент родителей, которые не руководствуются церковным календарем при имянаречении новорожденного ребенка, а свой выбор связывают с семейными традициями, выдающимися и авторитетными лицами или модой на имена, которая существует в определенном селе или городе Ополья.
Ключевые слова: собственное личное имя; церковный календарь; традиции наименования ребенка; религиозные верования; Ополье.
I. Z. Denys
Ukrainian National Forestry University, Lviv, Ukraine
THE INFLUENCE OF PARENTS' RELIGIOUS BELIEFS ON THE CHILD'S NAME IN OPILLJA
The study of the traditions of denomination of Ukrainians, in particular the study of its regional specificity in Opillja, is one of the less-studied and interesting scientific problems, since in Ukrainian traditions of naming a child contain many relics of the ancient ritual culture. A special study of the traditions of naming a child of the locals is relevant also from the point of view of perspective directions of Ukrainian studies and Slavonic studies in general, in the structure of ethnogenesis, rituals, linguistics, semiotics, cultural studies, etc. Therefore, the purpose of the study is to examine and analyze one of the most important motives of naming of the child in Opillja that is the influence of the parents' religious beliefs on it. In the course of the study the author has defined what impact has the religious beliefs of parents on the tradition of naming a newborn child, what are the core principles adhered to parents when ma-naregen, what names are preferred in the historical and ethnographic region of Opillja. Today the study continues to search for new aspects of research anthroponymy, deeper study of the components of the Ukrainian antroponimiynoyi system in different historical periods of its development, in synchrony and diachronic, studied ethnolinguistic gaps onomastic space. Terms of the name are different in different ethnic, religious and local traditions. It is well known that the relationship between a specific person and her real name is not given by nature, and is arbitrary, and even largely accidental. The main motives are the following four: a) piety or superstition everyone parents; b) family traditions; c) outstanding or influential people; d) the influence of time. It is proved that at the name of their newborn child the majority of parents in Opillja choosing a name for offspring agree with the church calendar, that is, one way or another dominant the first is the influence of the religious beliefs of the parents in the naming process. However, there is still a considerable percentage of people that do not follow the church calendar when manaregen newborn baby, and your choice associated with family traditions, outstanding and reputable individuals or fashion for names that exist in a particular village or town in Opillja.
Keywords: personal name; church calendar; the tradition of naming a child; religious beliefs; Opillja.
