CC BY
25
вания - изучение особенностей клинического течения и особенностей качества жизни больных гаст-роэзофагеальной рефлюксной болезнью лиц молодого возраста с сопутствующим ожирением. Материалы и методы исследования. Во время обследования из 50 больных гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью, в зависимости от присутствия сопутствующего ожирения, было сформировано 2 группы. В первую группу вошли больные с сопутствующим ожирением, во вторую - без сопутствующей патологии. Контрольную группу составили 20 практически здоровых лиц. У больных определяли выраженность жалоб, влияние болезни на качество жизни с помощью оценки жалоб и опросников GERDQ и SF-36. Полученные результаты и выводы. Было установлено, что у больных первой группы были значительно выражены типичные проявления гастроэзофагеальной рефлюксной болезни (отрыжка, регургитация, дисфагия), в показателях выраженности изжоги в обеих группах не было выявлено достоверной разницы (p> 0,05). У больных с сопутствующим ожирением было достоверно больше выражено влияние болезни на повседневную жизнь (согласно опросника GERDQ) (p <0,05) и отмечалось значительное снижение показателей качества жизни, более выраженное по показателям физического, социального функционирования и влияния эмоционального состояния на ролевое функционирование.
Summary
CLINICAL COURSE AND QUALITY OF LIFE IN PATIENTS WITH GASTROESOPHAGEAL REFLUX DISEASE IN YOUNG PATIENTS WITH CONCOMITANT OBESITY Kornienko D.A.
Key words: gastroesophageal reflux disease, obesity, comorbidities, clinical symptoms, quality of life.
Today, gastroesophageal reflux disease and obesity are widely spread among young adults, affecting their quality of life therefore the study of this issue seems to be one of the most pressing problems in the internal medicine. The purpose of the research was study of the clinical course and characteristics of the quality of life of young patients with gastroesophageal reflux disease and concomitant obesity. Materials and methods. 50 patients with gastroesophageal reflux disease, depending on the presence of concomitant obesity, the patients of the 2nd group had no concomitant pathology. The control group was made up of 20 healthy individuals. Patients were interviewed about the severity of their complaints, the impact of the disease on their quality of life with the help of questionnaires GERDQ and the SF-36. Results and conclusions. It was found that the patients of the first group demonstrated significantly expressed typical symptoms of gastroesophageal reflux disease (belching, regurgitation, dysphagia), in terms of the severity of heartburn both groups showed no significant difference (p> 0,05). The patients with concomitant obesity demonstrated significantly more pronounced effect of the disease on their daily life (according to the questionnaire GERDQ) (p <0,05) and a significant decline in their quality of life, more pronounced in terms of physical, social activity and emotional state influencing on the role functioning.
УДК 616.839-001-0096:577.11 Коршняк В. О., Донник Т. А.
ВПЛИВ ПРОГРАМОВАНОЇ СЕНСОРНОЇ ДЕПРИВАЦІЇ НА ДИНАМІКУ МЕЛАТОНІНУ У ХВОРИХ З СИНДРОМОМ ВЕГЕТАТИВНОЇ ДИСТОНІЇ ТРАВМАТИЧНОГО ГЕНЕЗУ
ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України», м. Харків Харківська міська клінічна багатопрофільна лікарня № 25.
В статті вивчено динаміку мелатоніну у хворих з наслідками закритої черепно-мозкової травми дота після програмованої сенсорної депривації. Виявлено, що на відміну від літературних даних, де вказується на зниження показника мелатоніну, нами одержані дані його підвищення. Скоріше за все, це є компенсаторною реакцією на ті дизрегуляційні порушення, що мають місце у даної групи хворих в період декомпенсації. Програмована сенсорна депривація нормалізує у більшості випадків ці порушення та призводить до покращення суб'єктивного стану пацієнтів. Ключові слова: програмована сенсорна депривація, наслідки легкої черепно-мозкової травми, мелатонін.
Вступ значення те, що при церебральній травмі по-
Частота закритих черепно-мозкових травм шкоджуються ,структури гіп°таламусу, ретикуля-(ЗЧМТ) з кожним роком зростає. Відповідної- ^ фоРм аціІ мозкового стовбУРУ, даже^сго -
лобно- та скронево-медіобазальні відділи. По-льшується і кількість хворих з віддаленими нас- щ ^ипии мздішаошюпі оі^цит.
лідками ЗЧМТ. В середньому у 2хворих із 3, що РУшення функціІ неспеЦифнних структфа «ад*
перенесли ЗЧМТ, м^ють місц еу віддалені н аслЩ- них відділів мозку посилюються ,ще й фактором Ц ^ стресу, який нерідко має місце під час травми та
ки ^виникненні віддалених наслідків ЗЧМТ має після неї з виникненням біохімічних нейрогумо-
ральних, нейроендокринних зрушень.
Дизрегуляційна патологія в поєднанні з ней-ропластичністю обумовлює формування патологічних функціональних систем мозку [6, 7]. Порушення структурно-функціональної організації мозкових структур, пов'язаних безпосередньо із ЗЧМТ, в поєднанні з появою незвичайних функціональних систем центральної нервової системи (ЦНС) призводить до порушення аферентації у ЦНС та викликає виснажливе навантаження на регуляторні центри вегетативної нервової системи, що, в свою чергу, поглиблює вегетативні та метаболічні зміни, тобто формується «хибне коло» в роботі ЦНС. Виникаюча після ЗЧМТ функціональна неповноцінність надсегментарних неспецифічних утворень мозку погіршує керування ними інших регуляторних систем організму [8].
Після ЗЧМТ формується інша нейрохімічна організація інтегративної взаємодії, характерною ознакою якої є порушення екскреції нейрогормо-нів, що може викликати розлади у віддаленому періоді церебральної травми. Тому розроблення нових немедикаментозних методів корекції розладів функціонування основних нейромедіатор-них систем центральної нервової системи є пріоритетною основою медичної реабілітації.
Мета дослідження
Вивчити динаміку мелатоніну в сечі у хворих з синдромом вегетативної дистонії травматичного ґенезу до- та після програмованої сенсорної депривації.
Матеріали та методи
Матеріалом даної роботи стали дані, одержані нами при обстеженні 26 хворих (18 чоловік та 8 жінок) з віддаленими наслідками легкої закритої черепно-мозкової травми, що знаходилися на амбулаторному лікуванні по місцю проживання, віком від 25 до 40 років. Давність травми склала від 2 до 5 років. Всі хворі до останнього часу періодично одержували традиційне медикаментозне лікування за місцем проживання з короткочасним ефектом, а деколи і без нього. До початку лікування всім хворим було проведено детальне клініко-неврологічне обстеження та проаналізовано показники екскреції мелатоніну у сечі.
Визначення рівня добової екскреції епіфізар-ного гормону (нмоль/добу) проводили флюорометричним методом на апараті «Флуораш 02-АБЛС-Т» (Росія), в основу якого покладено кількісне визначення мелатоніну по реакції з ортоф-талевим альдегідом після його екстракції із сечі хлороформом.
Вивчення показників одержаних даних по мелатоніну проводили до- та після програмованої сенсорної депривації.
Сама кімната сенсорної депривації являє со-
бою закрите приміщення повністю ізольоване від світло -, шумо, тепло - та звукових подразників. У дно ванни та стелю камери вмонтовані на-грівачі, що підтримують постійну температуру на рівні 35,0°С. Дно ванни на 25-27 см заповнюється рідиною, насиченою сіллю Епсона, що дозволяє пацієнту знаходитися на поверхні, в стані, близькому до невагомості.
Перед початком кожного сеансу з хворим працював психотерапевт. Враховуючи те, що у більшості хворих під час сеансу мали місце га-люцинаторні ефекти, було запропоновано біоре-гулююче програмування, яке полягає у відключені каналів сприйняття та направлені фокусу уваги на потреби свого організму та «заспокоєння» вегетативної нервової системи через зниження на неї, а саме дігітального каналу сприйняття, візуально-образного та аудіального. Кінестетичний канал, через який і проводиться терапія програмованої сенсорної деривації, залишається відкритим. Фокус уваги внутрішнього та зовнішнього сприйняття свого тіла, положення, і тих процесів, що проходять в організмі, звужується. Фільтри свідомості, що «поставлені», значно знижують сприйняття подразників, відповідно процес переходить під контроль сприйняття свого тіла. Зняття стресового фактору на деякий час мозок сприймає як вирішене питання, що сприяє послабленню нейромускульного замку. Таким чином, знімається напруга в різних відділах м'язової системи організму.
По закінченні терапії хворому накладається програма здорового сприйняття світу навколо себе, а ті патологічні програми, що призводили до психоневротичних розладів, знецінюються, виводяться як не логічні та непотрібні пацієнту.
Сеанси сенсорної депривації проводили хворим через день. Курс лікування складав 10 сеансів по 60 хвилин кожний.
Обговорення одержаних результатів
Загальновідомо, що черепно-мозкова травма сприяє посиленню запальних реакцій автоімунного походження [3, 4]. За даними літератури [5, 6] пошкодження гіпоталамусу, супрахіазмальних ядер при церебральній травмі сприяє зниженню екскреції епіфізом мелатоніну, що в свою чергу посилює запальні автоімунні реакції, порушує функції нейромедіаторних механізмів, підвищує глутаматну нейротоксичність, активує апоптоз, знижує репаративні процеси нервової тканини за рахунок нейрогормонів та комплексну нейропро-текцію.
Максимальні та мінімальні показники мелатоніну у хворих з синдромом вегетативної дистонії травматичного ґенезу представлені в таблиці 1.
Таблиця 1.
Максимальні та мінімальні показники мелатоніну у сечі хворих з синдромом вегетативної' дистонії травматичного ґенезу.
Показник Контрольні показники Максимально виявлені показники Мінімально виявлені показники
Мелатонін Чол. 62-84 нмоль/добу 1) 231,6 нмоль/добу 1) 66,1 нмоль/добу
2) 72,4 нмоль/добу 2) 63,5 нмоль/добу
Жін. 36-51 нмоль/добу 1) 71,5 нмоль/добу 1) 30,1 нмоль/добу
2) 46,9 нмоль/добу 2) 30,1нмоль/добу
Примітка: 1) - до лікування. 2) - після лікування.
Як видно з таблиці 1, у групі хворих чоловіків максимальні показники в три рази перевищували контрольні цифри, у жінок таких величин не спостерігалося, що може свідчити про дизрегу-ляційні процеси в цій системі, навіть через 2-5
років після одержаної ЗЧМТ.
Вивчення в динаміці одержаних показників мелатоніну у сечі хворих з наслідками ЗЧМТ дота після програмованої сенсорної депривації представлені в таблиці 2.
Таблиця 2.
Динаміка показників мелатоніну у хворих з синдромом вегетативної дистонії травматичного ґенезу до- та після програмованої сенсорної депривації.
Показник До лікування Після лікування
Мелатонін норма вище норми нижче норми норма вище норми нижче норми
Чол. n=18 2(11 ±8%) 16 (89±10%) - 14(78±10%)* 4(22±10%)* -
Жін. n=8 1 (12±12%) 7(88±12%) - 6(75±16%)* 1 (12±12%) 1 (12±12%)
Всього 26 3(12±6%) 23(88±6%) - 20(77±8%)* 5(19±8%) 1 (4±4%)
Примітка: *р<0,05.
Одержані нами дані свідчать про підвищення мелатоніну в сечі у 23(88±6%) хворих з наслідками ЗЧМТ до початку лікування. Після проведеної сенсорної депривації підвищений рівень був у 5(19±8%) пацієнтів (р<0,05). Нормалізація екскреції мелатоніну після лікування стала у 20(77±8%) із 3(12±6%) хворих (р<0,05).
Таким чином, підвищення рівня мелатоніну у більшості хворих з наслідками ЗЧМТ були проявом компенсаторної реакції ЦНС на ті порушення, що мають місце після перенесеної травми; з іншої сторони як спроба нормалізації енергетичного обміну та пригнічення запальних автоімунних реакцій, що спостерігаються у віддаленому періоді; стимуляція нейрогенезу та забезпечення комплексної нейропротекції, направленої на обмеження пошкодження мозкової речовини, відновлення нейрофізіологічних процесів, адаптогенних механізмів.
В цьому випадку, вторинну мобілізацію епіфіза можна розглядати в якості захисного феномену, направленого на подолання тих дизритмі-чних порушень, що виникли після ЗЧМТ.
Висновки
У хворих з наслідками ЗЧМТ в період декомпенсації відмічається підвищення показників мелатоніну. Підвищена екскреція мелатоніну у хворих з синдромом вегетативної дистонії є свідченням не тільки активації компенсаторних механізмів на стадії функціональних розладів з подальшим виснаженням резервних можливостей, але й порушенням генералізованої адаптивної реакції у даних пацієнтів.
За даними літератури [2, 5, 6, 7] підвищення рівня мелатоніну у крові знижує у людини температуру тіла, зменшує емоційну напруженість, індукує сон, впливає на нейропластичність, яка є однією із властивостей нервової системи, що забезпечує захист клітин мозку від пошкодження.
При ЗЧМТ має місце пошкодження структур гіпоталамусу, стовбурових структур, медіобаза-льних відділів мозку. Все це наводить на думку про можливість цих пошкоджень на продукцію мелатоніну, оскільки для нейронів цих структур характерною є чутливість до мелатоніну. Тоді можливо припустити, що саме зміни в секреції мелатоніну і є одним із патогенетичних механізмів, які приймають участь у формуванні вегетативних розладів у віддаленому періоді ЗЧМТ [2].
Після проведеного курсу програмованої сенсорної депривації відмічено у більшості хворих нормалізацію екскреції мелатоніну. Саногенез програмованої сенсорної депривації на нашу думку полягає в тому, що в умовах спеціальної камери з організму пацієнта майже повністю знімається дія навколишніх сенсорних подразників (світло, шум, статичне навантаження і т. д.). Окрім того, в цих умовах у пацієнта повністю знімається вплив гідростатичного тиску крові, зменшується навантаження на опорно-руховий апарат, що призводить до зменшення потоку аферентної імпульсації, відновлення збалансованості в діяльності симпатичного та парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи. Оскільки при цьому людина перебуває в стані психоемоційної релаксації, можна вважати, що зменшення імпульсації з периферії до лімбі-чної системи може знижувати в ній синтез гормонів та медіаторів стресу (адреналін, кортизол, АКТГ, норадреналін) і підвищувати утворення ендорфінів, тобто, депривація сприяє відходу свідомості від стресу та хвороби [4].
Перебування в умовах зменшеного потоку сенсорної імпульсації, «розум і тіло як єдина система, занурюється» в стан, в якому вона здатна сприймати себе, як систему, котра діє у власних інтересах. Тоді наш організм «може направити всю свою енергію на відновлення самого себе» [8]. Завдяки зменшенню потоку аферентної імпульсації відбувається зниження висхідної імпу-
льсації в кору півкуль мозку та нисхідної до підкірково-стовбурових структур. Спільність функціональних систем, що забезпечують переробку зовнішньої і внутрішньо-організаційної інформації в цих умовах, призводить до зменшення оцінки локалізації зовнішніх подразників і тим самим проходить переналагодження цих систем на регуляцію внутрішнього стану організму, в якому мелатонін відіграє не останню роль. Все це обумовлює відновлення оптимальної активності нервової системи та систем організму в цілому.
Література
1. Тайцлин В.И. Закрытая черепно-мозговая травма и ее последствия / В.И. Тайцлин // Международный медицинский журнал. -2002. - №1-2. - С.58-63.
2. Шогам И. Й. Место и значение синдрома вегеативной дистонии в клинико-патофизиологической структуре отдаленных последствий легких закрытых черепно-мозговых травм / И.Й. Шогам,
B.И. Тайцлин, Г.Д. Перцев и др. // Журнал неврологии и психиатрии. - 1992. - Т.92. - Вып.5. - С.19-21.
3. Вегетативные расстройства: клиника, лечение, диагностика. / Под ред. А. М. Вейна. - М.: МИА, 2000. - 752с.
4. Насібуллін Б.А. Обгрунтування застосування методу сенсорної депривації для корегування антено-невротичних розладів / Б.А. Насібуллін, В.О. Коршняк // Загальна патологія та патологічна фізіологія. - 2014. - №4. - С. 13-15.
5. Насібуллін Б. А. Мелатонін і вегетативна регуляція циркадних процесів в життєдіяльності людини в нормі і при деяких патологічних процесах / Б.А. Насібуллін, В.О. Коршняк // Загальна патологія та патологічна фізіологія. - 2012. - Т.7,№ 4 (додаток А). -
C.17-23.
6. Дизрегуляционная патология нервной системы / Под ред.. Е, Н. Гусева, Г. Н. Крыжановского. -М.: ООО «МИА», 2009. - 512с.
7. Коршняк В.О. Нейропластичність у хворих з наслідками закритих черепно-мозкових травм, терапевтичні можливості її активації / В.О. Коршняк // Міжнародний неврологічний журнал. - 2011.
- №8(46). - С.61-64.
8. Korshnyak V. A. Influence microwave electromagnetic waves on the content of some requlatory molecules patients with consequences head injuri / V.A. Korshnyak, B.A. Nasibullin // Journal of Education, Health and Sport. 2015. - Vol.5, №8. - P.361-367.
References
1. Tajclin V.I. Zakrytaja cherepno-mozgovaja travma i ee posledstvija / V.I. Tajclin // Mezhdunarodnyj medicinskij zhurnal. - 2002. - №1-2. -S.58-63.
2. Shogam I. J. Mesto i znachenie sindroma vegeativnoj distonii v kliniko-patofiziologicheskoj strukture otdalennyh posledstvij legkih zakrytyh cherepno-mozgovyh travm / I.J. Shogam, V.I. Tajclin, G.D. Percev i dr. // Zhurnal nevrologii i psihiatrii. - 1992. - T.92. - Vyp.5.
- S.19-21.
3. Vegetativnye rasstrojstva: klinika, lechenie, diagnostika./ Pod red. A. M. Vejna.- M.: MIA, 2000. - 752s.
4. Nas^iUm B.A. Obgruntuvannja zastosuvannja metodu sensorno'i' deprivacn dlja koreguvannja anteno-nevrotichnih rozladw / B.A. Nas^llm, V.O. Korshnjak // Zagal'na patologja ta patolog^hna fiz^^a. - 2014. - №4. - S. 13-15.
5. Nas^llm B. A. Melatonrn і vegetativna reguljacja cirkadnih process v zh^djal'nos^ ljudini v no^ і pri dejakih pa^og^n^ procesah / B.A. Nas^llm, V.O. Korshnjak // Zagal'na patologja ta patolog^hna fiz^^a. - 2012. - T.7,№ 4 (dodatok A). - S.17-23.
6. Dizreguljacionnaja patologija nervnoj sistemy / Pod red.. E, N. Guseva, G. N. Kryzhanovskogo. -M.: OOO «MIA», 2009. - 512s.
7. Korshnjak V.O. Nejroplastichrnst' u hvorih z nasNdkami zakritih cherepno-mozkovih travm, terapevtichn mozhlivostі її aktivacn / V.O. Korshnjak // Mіzhnarodnij nevrologіchnij zhurnal. - 2011. -№8(46). - S.61-64.
8. Korshnyak V. A. Influence microwave electromagnetic waves on the content of some requlatory molecules patients with consequences head injuri / V.A. Korshnyak, B.A. Nasibullin // Journal of Education, Health and Sport. 2015. - Vol.5, №8. - P.361-367.
Реферат
ВЛИЯНИЕ ПРОГРАМИРОВАННОЙ СЕНСОРНОЙ ДЕПРИВАЦИИ НА ДИНАМИКУ МЕЛАТОНИНА У БОЛЬНЫХ С СИНДРОМОМ ВЕГЕТАТИВНОЙ ДИСТОНИИ ТРАВМАТИЧЕСКОГО ГЕНЕЗА Коршняк В. О.1, Донник Т. А.2
Ключевые слова: программированная сенсорная депривация, последствия легкой черепно-мозговой травмы, мелатонин.
В статье изучена динамика мелатонина у больных с последствиями закрытой черепно-мозговой травмы до- и после програмированной сенсорной депривации. Обнаружено, что в отличии от литературных данных, где указывается на снижение показателя мелатонина, нами получены данные его повышения. Скорее всего это является компенсаторной реакцией на те дизрегуляционные нарушения, которые имеют место в данной группе больных в период декомпенсации. Програмированная сенсорная депривация нормализует в большинстве случав эти нарушения и улучшает субъективное состояние пациента.
Summary
INFLUENCE OF PROGRAMMED SENSORY DEPRIVATION ON MELATONIN DYNAMICS IN PATIENTS WITH VEGETATIVE DYSTONIA SYNDROME OF TRAUMATIC GENESIS Korshnyak B. O.1, Donnyk T. A.2
Keyword: programmed sensory deprivation, consequences of mild brain injury, melatonin.
The paper focused on the dynamics of melatonin in patients with the consequences of closed cranial injury before and after programmed sensory deprivation. It was found that in contrast to the published data indicating a decline of melatonin, we obtained data demonstrating its increase. This might be a compensatory response to the dysregulations which were observed in this group of the patients in the decompensation period. Programmed sensory deprivation normalized these disorders in most cases, and improved the patient's subjective state.
