CC BY
53
15. Магмедов В.Г., Стольберг Ф.В., Беличенко Ю.П. Биоинженерные системы для охраны водных объектов от загрязнения // Гидротехника и мелиорация. - 1984. - № 1. -С. 68-70.
16. Барсукова В.С. Физико-генетические аспекты устойчивости растений к тяжелым металлам // Аналитический обзор. СО РАН; ГПНТБ; Ин-т почвоведения и агрохимии. - Новосибирск, 1997. - 232 с. _
УДК 504(075.8) Проф. 1.М. Озармв, д-р техн. наук; доц. I.C. Кульчицький-
Жигайло, канд. с.-г. наук; студ. О.1. Озартв; проф. В.С. Джигирей, канд. техн. наук -НЛТУ Украти, м. Rbeie
ВПЛИВ АЛЬТЕРНАТИВНО-В1ДНОВЛЮВАНИХ ДЖЕРЕЛ
ЕНЕРГ11 НА ДОВК1ЛЛЯ
Наведено характеристики енергетичних потенцiалiв вщновлюваних джерел та електроенергетики. Виявлено, що, хоча Украша у свош енергетичнш стратеги на вь тер ставку не зробила, проте вона, на думку вчених-анал^июв, входить до четвiрки краш, найбшьш придатних для виготовлення енергл з вггру. Показано шляхи вико-ристання альтернативних джерел енергл.
Prof. I.M. Ozarkiv; assoc. prof. I.Ye. Kulchytskyj; stud. O.I. Ozarkiv;
assoc. prof. V.S. Dzhyhyrey - NUFWT of Ukraine, L'viv
Influencing of the alternatively restored sources energies on environment
Descriptions of power potentials of the restored sources and electric energy are resulted in work. It is discovered that, although Ukraine in the power strategy on wind a pond did not do, however included it, in opinion of scientists-analysts, is in four of countries, most suitable for the production of energy from wind. The ways of the use of alternative energy sources are shown.
До альтернативних та вщновлюваних джерел енерги вщносять таю и види: вггрова, сонячного випромшювання, мор1в та океашв i внутршнього тепла Землi [1]. Одшею is умов вступу Украши в европейськ структури е рют частки альтернативних джерел енерги в енергобаланс краши. Адже саме стратепя краш Свропейського Союзу спрямована на досягнення до 2010 р. використання альтернативних джерел енерги на рiвнi 12 % вщ всього обсягу внутршнього споживання енерги.
Загальний вггроенергетичний потенщал Земл^ на думку вчених, майже в 30 разiв перевищуе рiчне споживання енерги людством, однак лише незначна частка ще! енерги використовуеться тепер. А за статистичними да-ними, до революци 1917 р. в УкраАт в кожному другому селi працював ряк. Можливост використання енерги в^у в рiзних мюцях планети неодна-ковг Для нормально! роботи вггроелектричних двигушв швидюсть виру (в середньому за рж) мае бути не меншою, шж 4.. .5 м/с, а краще, коли вона ста-новить 6.8 м/с. В УкраАт до таких зон належать узбережжя Чорного моря (особливо Крим), а також Карпати й швденш степовi райони. За даними 1н-ституту вщновлювано! енергетики [2] на першому мiсцi в Gвропi з виготовлення вггроенерги стоггь Дашя, яка мае вже 20 % загального обсягу. На другому - Iсландiя та Нiмеччина з 10 %. 1спанська провiнцiя Наварра, наприк-
лад, поставила за мету досягти 100 % енерги з вщновлюваних джерел енерги, переважно з виру (на сьогодш мае вже 50 %).
Укра1на у сво1й енергетичнiй стратеги на в^ер ставку не зробила, хоча, на думку вчених-анаштиюв, вона входить до четвiрки кра1н, найбiльш придат-них для виготовлення енерги з виру. Вiтровий потенцiал Нiмеччини стано-вить 22248 МВт станом на 2007 р., США - 16818 МВт, 1спани - 15145 МВт, 1нди - 8000 МВт, Китаю - 6050 МВт [3]. Зауважимо, що розвитку вщновлю-ваних джерел енерги (ВДЕ) в Шмеччит, наприклад, сприяе закон про вщнов-люваш джерела енерги, який вступив в силу ще в 2000 р. Метою його е збшь-шення ВДЕ в електроспоживаннi з 14,3 % до 25-30 % в 2020 р.
1\
Рис. 1. Загальний вигляд втрових електростанцш
Зараз у 47 державах прийнят закони про ВДЕ [3]. Молода галузь з вщновлюваних джерел енергiï в Шмеччит стала важливим економiчним чинником, адже кшьюсть зайнятих у цiй сферi до 2005 р. виросла до 214 тис. чоловш (за прогнозами консалтинговоï фiрми Roland Berger, до 2020 р. у цш галузi буде працювати бiльше робiтникiв, шж в автомобiльнiй промисловос-тi). Власне через те, що мiсць на землi для будiвництва ВЕС стае дедалi мен-ше, то в поле зору шмецьких енергетикiв частше потрапляе море (рис. 2). На думку вчених, до 2025-2030 рр. у Шмеччиш вдасться збшьшити потужшсть офшорних зон (паркiв) з 20000 до 25000 МВт [3].
Рис. 2. Загальний вигляд таpo3pi3 eimpoeoïелектроустановки
На сьогодш у свт побудовано 13 тис. вггрових енергоустановок за-гальною потужнiстю бшьше 14 ГВт. Сучаснi вiтроустановки складаються iз фундаменту, башти, машинного корпусу i ротора (рис. 2). Вщ вiтроколеса енергiя надходить безпосередньо через привщ на генератор. При цьому гондола та ротор орiентуються за напрямком виру. Через те, що сила в^у зрос-тае залежно вiд висоти (вiдповiдно зменшуеться турбулентнiсть вiтрового потоку), то вишд вiтряки працюють ефективнiше. Зауважимо, що потужшсть першо! моделi ВЕС становить всього 55 кВт, то сьогодшшня 198-метрова, наприклад, Е-126 (Шмеччина) виробляе 18 кВт/год на рш, що дае змогу за-безпечити близько 4500 домогосподарств.
Зауважимо, що вiтровi веж^ незважаючи на те, що це фактично про-мисловi об'екти, не псують краевидiв, а навпаки, додають 1м унiкального колориту (рис. 1 i 2). Хоча в Укра1ш таке рщко побачиш. Як показуе практика [2], вггрова вежа потужнiстю 20кВт окуповуеться за 10 роюв. Для нагрома-дження енерги вiтру використовують акумуляторш установки, якi дають змо-
гу робити 11 запаси на безвпряш дш. Адже 70 % вiтрiв припадае на перюд вiд листопада до квггня, а електроенергiя в господарствi потрiбна цiлорiчно. Проблема в тому, що лопатки вiтряка рухаються за певно! сили вiтру (не менш, нiж 4,6 м/с). Тодi через 10 хв обертання вони починають виробляти електроенерпю. А влiтку, коли переважно погода безвпряна, то впряк "скла-дае крила". Вiдзначимо, що Польща до 2010 р. хоче досягнути 7,5 % вггрово! енерги в загальному 11 виробництвi.
В Укршт, як i у свт, е два види вiтроенергетики: мала та промисло-ва. Вони рiзняться не лише потужнiстю, але й тим, що мала е локальною (во-на не подае свого струму в загальну енергетичну мережу, як це робить про-мислова). Загалом впрова система - це 17-метрова вежа на 1,5 кВт i два аку-мулятори (коштуе така система 5 тис. евро). До реч^ Украша серiйно випус-кае власнi вiтряки, навiть за кордон.
Вщзначимо, що найкраще встановлювати комбiнованi системи (нап-риклад, поеднуючи з сонячною батареею, яка продукуе енерпю зi свiтла). Вперше, завдяки конверси, вiйськовi установки в 1993 р. стали базою для за-початкування одразу дюжини вiтрових електростанцш. Вперше це сталося в Криму, в курортнш зонi, де будувати електростанци заборонено. На Донуз-лавськш затоцi встановлено 12 установок потужшстю 100 кВт, що вирiшило проблему енергодефщиту. 23 украшсью заводи увшшли в кооперацiю з виго-товлення вузлiв та деталей до ВЕС, а "Швденмаш" складав 1х. Близько 150 в^ових установок в Укра1ш виготовлено таким чином.
Зауважимо, що ще в 1997 р. було прийнято державну програму спору-дження впрових електростанцiй. Рокiв п'ять тому в Укра1ш почали випуска-ти ВЕС потужшстю 600 кВт, кожна з яких може замшити 15 малих вггрових електростанцш. Хоча у свт тепер е установки потужшстю 2 МВт, як сяга-ють 100 м у висоту iз зовшшшм дiаметром лопаток також 100 м. На сьогодш в Укра1ш експлуатуеться понад 700 впроустановок потужшстю 100 кВт i близько 20 - потужшстю 600 кВт [3]. 1хня частка в загальному обсязi виго-товлення електроенерги становлять менше, нiж 1 %. Усi вони розташоваш на морських узбережжях Чорного та Азовського морiв, тобто там, де найбшьш ефективний вiтровий режим. Ще ефектившший вiн на мор^ але будувати там електростанцil складно i дорого.
Вiдзначимо, що впровий потенцiал на Украlнi досить високий, особливо в Криму, Причорномор% Приазов'1 та Прикарпагтi. А в Сврош вiн майже втрачений, бо земля там уже щшьно забудована впровими вежами. У зв'язку з цим Захщ (ввропа) придивляеться до Украши. Наприклад, греки розвiдують територи i хочуть збудувати в Укра1ш 100 вiтрових установок.
У донецькому Приазов'1 споруджуеться найбшьша в Укра1ш ВЕС Но-воазовська, де змонтовано комплекс iз 15 генераторiв енерги (до 2005 р. пла-нувалося досягти на цiй станцil потужнос^ 50 МВт), що достатньо для того, щоб забезпечити електроенерпею найбшьший в областi Новоазовський район, де розташовано бiльш як 100 оздоровниць i баз вiдпочинку. У цш час-тинi приазовсько1 низовини понад 300 дшв на рiк напористо дме вгтер "кал-мик" - стабшьний вiтер iз Калмицьких та Сальських степiв (своерiдна "вiтро-
ва труба"). Слщом за Новоазовською плануеться спорудження подiбних ВЕС у Володарському та Першотравневому районах.
Загалом впроелектростанци не забруднюють довюлля. Сдиним нега-тивним чинником е низькочастотний шум (гудшня) шд час роботи впроенер-гетичних станцш та ще не поодиною випадки загибелi птахiв, якi потрапля-ють у лопатки вiтродвигунiв.
ЕнерНя мор1в та океанiв також мютить колосальнi запаси. По-пер-ше, це енерпя сонячного випромiнювання, що нагромаджуеться океанською та морською водами i проявляе себе у виглядi енерги морських течш, хвиль. Прибою, рiзницi температур рiзних шарiв води. По-друге, це енерпя тяжшня Мiсяця та Сонця. Що спричиняе морсью припливи та вщпливи (це еколопч-но чисте джерело енерги використовуеться дуже мало).
Першими об'ектами тако1 енергетики можна вважати морсью хвильовi електростанци, яю акумулюють енергiю вертикальних коливань води. Хвиля метрово1 довжини забезпечуе 25-35 кВт енерги (навпъ хвиля висотою до 35 см може обертати спещальну турбшу й давати електричний струм). Вперше хвильову електростанцш потужшстю 350 кВт близько 30 роюв тому було побудовано у Норвеги бшя мiста Бергена. Першi морськi електростанци, що використовують енерпю припливiв та вiдпливiв, були побудоваш на узбе-режжi Ла-Маншу у Франци (потужнiсть 240 тис. кВт) i в Кольськiй затощ у Роси потужнiстю 100 кВт. На тихоокеанському островi Науру дiе електрос-танцiя потужнiстю 100 кВт, яка працюе за принципом термопари, тобто вико-ристовуе рiзницю температур нагргтого тропiчним сонцем поверхневого шару води та холодного глибинного шару.
ЕнерНя внутршнього тепла Земл^ як джерела енерги, ще дуже мало використовуеться. Вщомо, що з глибиною шдвищуеться температура в земнш корi в середньому на 300 С на 1 км, а у вулкашчних районах - набагато швид-ше. За оцiнками геолопв [4], до глибин 7-10 км загальна кiлькiсть теплоти в 5000 разiв перевищуе питому теплоемнiсть вЫх видiв мiнерального палива, що е на Земль Теоретично лише 1 % цього тепла достатньо, щоби забезпечити людство енерпею на найближчi 4000 роюв. Найкрашд результати досягаються в районах активно1 вулканiчноl дiяльностi (Iсландiя. Камчатка, Гавайськi ос-трови), де близько до поверхш розташоваш термальнi води. Крiзь свердлови-ни гаряча водяна пара проходить у турбши, що виробляють електроенерпю. Вщпрацьована гаряча пара йде на обiгрiвання теплиць, житла тощо.
В Укра1ш доЫ немае установок такого типу, хоча у нас е перспективш зони для застосування геотермально: енерги. Це Карпати, Закарпаття та Крим. Хоча зазначимо, що у разi споживання геотермальное' енерги постае проблема вщпрацьованих термальних вод. Адже вони сильно мшерашзоваш i 1'х не можна випускати у водостоки. Тому таю вщпрацьоваш води знову зака-чують у шдземш водосховища (горизонти) для повторного використання. Iнодi з деяких таких розсолiв добувають йод, бром, лтй та деякi iншi еле-менти. На рис. 3 наведено схему геотермально1 електростанци. За допомогою геотермiчних джерел (гарячо1 води) теплова енерпя подаеться до теплооб-мшника, де вона (вода) вщдае тепло i приводить в рух турбши (2), що виробляють електроенерпю. Залишкове тепло використовуеться по^м для цен-
трального опалення (3). Охолоджена вода далi подаеться вниз, в ripcbKy породу або у сховище.
У Дюрнхаарi бiля Мюнхена було розроблено i встановлено бурильну установку для добування гарячо! води. У кшщ 2008 р. планувалось запустити електрос-танцiю потужнiстю 5 МВт, щоби одночас-но виробляти енергiю i тепло. Для цього нiмецька фiрма "Herrenknecht" та науковий центр GFZ в Потсдамi розробили ш-новацiйну установку для глибокого бурш-ня [4]. Ця установка бурить 100 м за день. До лгга з глибини 4400 м на поверхню повинно подаватися 150 л гарячо! води за секунду iз температурою 140 0С. Вщзначи-мо, що на сьогодш працюючi загалом у свт геотермальш електростанцп виробля-ють стшьки ж електроенерги, скiльки 7 АЕО. Тому в цьому плаш геотермiя ду-же помiтно вiдстае вщ iнших вщновлюва-них джерел енерги.
У Шмеччит, наприклад, и частка
Рис. 3. Схема електростанци, що працюе на геотермальнй гарячш eodi: 1 - електростанщя; 2 - турбта; 3 - система центрального опалення; 4 - г1рська порода
Рис. 4. Схема отримання електроенерги eid сонця за допомогою плоских або параболоподiбних концентраторiв сонячно'1 енерги
серед екологгчно чистих енергоджерел становить 1 % на кгнець 2005 р.
Сонце, його електромагнгтне випромiнювання е найпотужнгшим дже-релом екологiчно чисто1 енерги [4]. Що стосуеться областг сонячно1 енерге-тики, то, на вгдмгну, наприклад, вiд вiтроенергетики, в Украшг державного пгдходу або цiлеспрямованоï полгтики поки що не спостерiгаеться. Прийнята ще в 1997 р. Кабгнетом Мгшстргв Украïни "Програма державноï пгдтримки розвитку нетрадицiйних джерел енергiï та ма^' гiдро- i теплоенергетики " не виконуеться i практично забута.
Використання сонячних систем в Украшг стримуеться такими основ-ними чинниками:
• низькою цiною (порiвняно з европейськими крашами) на традицiйнi види па-лива (вугiлля, нафта, природний газ);
• засоби фiнансування та кошти направленi на пiдтримання гснуючих коте-лень, як вже давно ввдпрацювали свiй термiн експлуатаци;
• дороговизна якгсних сонячних систем для украшського споживача (вартгсть сонячних водонагрГвних колекторiв, якг розробленi та виготовляються на Ук-раïнi, сьогоднi становить 70, 100 доларiв США за 1 м2, а вартiсть високоефек-тивних колекторiв - 200-400 доларiв США за 1 м2.
В Украшг нiякоï державноï стимуляци використання альтернативних джерел тепловоï енерги поки що немае. Хоча гснуе "Нацгональна енергетична програма Украши до 2030 р.", яка передбачае досягнення частки нетради-цгйних та вiдновлюваних джерел енерги в загальних об'емах виготовлення тепловоï та електричноï енерги до 8 %. Зауважимо [1], що 1 м сонячного ко-лектора для клгмату Украши дае змогу щорiчно зекономити до 0,35 Гкал теп-ловоï енерги, що вгдповгдае близько 50 м на ргк природного газу. Очевидно, що найбгльш перспективним регiоном для успгшного використання сонячних систем, з причин свого географiчного розташування, е Крим, швденш областi та реггони центральноï Украши.
Спектр випромiнювання Сонця за межами земноï атмосфери приблиз-но збiгаеться iз спектром випромшювання "абсолютно чорного тiла", що мае температуру 6000 К. Енергетична свгтимгсть становить 6,2-10 Вт/м. До поверхш Землi вiд Сонця через атмосферу доходить, в основному, випромшювання в дiапазонi довжини хвиль 0,30-3,0 мкм зi смугами поглинання, обу-мовленими наявнгстю в атмосферi водяноï пари, вуглекислого газу й озону. У приземних шарах атмосфери випромшювання Сонця еквгвалентне випромг-нюванню чорного тiла з температурою 5600 К. Енергетична освгглешсть, створювана Сонцем на площадцi, перпендикулярнiй до напрямку на Сонце, на поверхш Землi лежить в межах 616-913 Вт/м . У приземних шарах максимальна освгглешсть становить 105 лк [1]. Основна перешкода використанню сонячного випромгнювана полягае у значнгй розсгяностг енерги: наприклад, на широтах Украши на 1 м поверхш за ргк надходить лише 1900 кВт соняч-ноï енерги.
Сонячну енерггю можна використовувати для добування електроенер-гг!: (рис. 4), побутового тепла, високотемпературного тепла в промисловостг (наприклад, для сушгння вологих матергалгв), на транспорт (електромобглг
тощо). Для добування електроенерги вгд Сонця застосовують кглька методгв, найперспективнгшим з яких е метод, що полягае у безпосередньому перетво-реннг енерги сонячного випромшювання на електрику за допомогою напгв-провгдникових фотоелектричних генераторгв (сонячних батарей), ККД яких на сьогоднг доходить до 25-30 %. Потргбно вгдзначити, що через високу вар-тгсть так батареï тим часом використовуються обмежено (на космгчних су-путниках та станцгях, у ретрансляторах, навггацгйних маяках телефонних станцгях у пустельних мгсцевостях, для живлення невеликих електростанцш, мгкрокалькуляторах, електронних гграшках тощо).
Особливгсть параболо- або коробоподiбноï електростанци полягае в технологи отримання енерги. На вгдмгну вгд сонячних (гелгоколекторгв) со-нячне випромшювання не перетворюеться безпосередньо в електроенерггю. Дзеркала параболоподiбноï форми вгдбивають сонячнг променг (бгльше 98 % випромшювання) на абсорбцгйну (поглинальну) трубу-ресивер, що проходить через фокальну лгнгю колектора.
Сам ресивер складаеться гз двох трубок (зовнiшньоï - скляно", внут-рiшньоï - сталево"). В абсорбцгйних трубках знаходиться ргдкий теплоносгй, який завдяки сфокусованому сонячному випромгнюванню нагргваеться до 4000 С. Своею чергою, ргдина переносить поглинене сонячне тепло в тепло-обмгнники, де утворюеться пара, котра обертае турбгни, виробляючи таким чином електроенерггю. 1нтегрованг сонячнг накопичуванг в серединг колек-торного поля пгсля заходу Сонця вгддають необхгдне тепло [1]. Мгж трубками ресивера створюеться вакуум, щоб гзолювати металеву трубку г цим самим максимально знизити втрати тепла.
Електроенерггю вгд Сонця добувають також за допомогою паротур-бгнних генераторгв. Одну з таких сонячних електростанцш (СЕС) потужнгс-тю 1200 кВт споруджено в Криму поблизу мгста Керч. У центрг кола дгамет-ром 500 м встановлено 70-метрову башту гз парогенератором на верхгвцг. Ïï оточують 1600 рухомих дзеркал (гелгостатгв). Стежачи за допомогою ЕОМ за рухом Сонця, вони вгдбивають його променг на парогенератор, нагргваючи в ньому воду до утворення пари гз температурою 3000С. Далг пару подають на турбгну з електрогенератором.
Зауважимо, що сонячнг електростанци не забруднюють повгтря. Щоп-равда, для майбутнгх потужних СЕС на сонячних батареях знадобляться велик площг. Щоб задовольнити енергетичнг потреби людства, треба розмгсти-ти сонячнг батареï на площг вгд 1 до 3 млн км , тобто достатньо зайняти лише 5-15 % площг пустель. Сонячна енерггя може використовуватись для добування тепла (100-150°С), що йде на опалювання примгщень, приготування 1жг, опргснення води тощо. Кргм того, сонячна енерггя може застосовуватись г на транспорт - для електроживлення автомобшв, невеликих суден, лгтакгв. Наприклад, гз площг в кглька квадратних метргв (дах мгкроавтобуса) можна згбрати енерггю для живлення автомобильного акумулятора. На лгтаку, вер-хню площу крила якого було вкрито сонячними батареями, здгйснено полгт через Ла-Манш.
На майбутне плануються електростанци, що працюватимуть на вис-хiдному потоцi повiтря. Для цього в пустелi будуватимуть скляш дахи шириною в декшька кiлометрiв над камiном висотою до 1 км [5], де Сонце буде на^вати повггря, яке буде шдшматися по камiну-трубi вгору. Ця енерпя вгг-ру (за рахунок самотяги) буде приводити в рух розташоваш внизу його турбь ни i виробляти електроенерпю.
В Австрали будують екологiчно чисту сонячно-вiтрову електростан-цiю (так званий "сонячний камш") потужнiстю 200 МВт. Конструктивно це буде бетонна труба заввишки 1 км, яка оточена скляним кожухом. За принципом ди ця електростанщя подiбна до ГЕС, але рушiем ïï турбiн буде не вода, а висхщний потiк нагрггого Сонцем повiтря. Нагрiте сонцем у скляному ко-жусi повiтря шдшматиметься вгору трубою й надаватиме рух генераторам електростанци.
B^4i генератори станци працюватимуть вiд повiтря, що на^вати-меться в спецiальних водяних колекторах, як протягом дня запасатимуть тепло за рахунок на^вання сонячним випромшювання.
Ыоенергетичш технологи тюно взаемопов язанi iз життям та дiяль-нiстю людей; останнi супроводжуються утворенням вели^ кiлькостi орга-нiчних вiдxодiв (побутового смiття, вiдxодiв виробництва, наприклад дерево-оброблення: тирси, обрiзкiв, гшок, хво'' тощо). Крiм цього, звалиська навколо великих мiст забруднюють повггря та воду.
Один iз шляхiв утилiзацiï вiдxодiв - це отримання енергiï за рахунок спалювання ïx. Водночас, е бiльш перспективна технологiя перероблення вщ-xодiв за допомогою метанобактерш. Данi мiкроорганiзми активно розмножу-ються в будь-яких органiчниx рештках, продукуючи внаслiдок своеï життедь яльност цiнну енергетичну сировину - бюгаз (сумiш метану i чадного газу). Зазначимо, технолопя добування бiогазу дуже проста: бетонш мiсткостi або колодда заповнюються гноем, смiттям, листям, тирсою тощо. Сама мютюсть мае бути щшьно закритою, щоб не було доступу кисню. Газ, що утворюеться за рахунок бродшня, выводиться в приймальний пристрiй (балон, цистерну) або безпосередньо подаеться до газовоï плити. Шсля закiнчення процесу бродшня залишаеться мiнеральне добриво, яке знезаражене, без запаху, цштше за гнш.
Упродовж останнix рокiв розробляються технологи добування палива для двигунiв внутршнього згоряння з органiчниx речовин (наприклад, в Бра-зили з вiдxодiв виготовлення цукру з тростини добувають техшчних спирт; в Австрали виготовляють "зелену" нафту - продукт перероблення спещальних мiкроскопiчниx водоростей). Для Украши особливе значення мае теxнологiя добування палива з рiпаковоï оли. Вщомо, що рiпак, як невибаглива рослина, дае до однiеï тонни оли з гектара. Вiн може рости на непридатних землях (наприклад на полях АЕС). В ршаку, як i в ршаковш оли, не нагромаджують-ся радюнуклщи. Це значить, що ршакову олiю можна безпосередньо залива-ти в баки дизелiв або на ïï основi отримувати екологiчно чисте й дешеве спе-цiальне дизельне паливо (так званий "блакитний ангел").
До дуже перспективних джерел добування теплово! та електрично! енерги належить воднева технолопя; коли водень, що мае високу теплову здатшсть, може успiшно замшювати природний газ. Вiдзначимо, що внасль док згоряння водню утворюеться лише водяна пара. Тому використання його на ТЕС дозволило б зменшити викиди в атмосферу вуглекислого газу та ш-ших шюдливих сполук. Наприклад, в США розроблено технологи добування водню з глюкози або глюкозовмюних речовин (крохмалю, целюлози дереви-ни тощо). Внаслiдок оброблення глюкози або и полiмерiв спецiальними ферментами, добутими з бактерш, вона перетворюеться, на глюкуронову кислоту; при цьому й видшяеться водень.
Таким чином, енергозбереження та впровадження енерго- й матерь алоощадних технологш повиннi стати основними орiентирами подальшого розвитку економiки. За розрахунками вчених, зниження питомо! енергомю-ткостi нащонального продукту Укра!ни вдвое дасть змогу зберегти спожи-вання енерги в першш чвертi XXI столiття на тепершньому рiвнi. Адже Ук-ра!на iмпортуе 55 % необхiдних для не! енергоресурЫв. Своею чергою, за умови використання вЫх потенцiйних засобiв енергозбереження вона могла б зекономити 48 % енергоресурЫв i стала б практично незалежною вiд зов-нiшнього постачання, тобто Роси, Казахстану, Туркмешстану, Азербайджану.
В Укра!ш е велик резерви для економи енерги. Наприклад, у захщних кра!нах на освгглення витрачаеться близько 13 % вироблено! електроенерги. В Укра!нi цей показник у 1,5 раза вищий. Це пояснюеться тим, що у нас ви-користовують дуже неекономiчнi джерела свггла (лампи розжарювання, що перетворюють на свггло лише 5-8 % енерги). У розвинених кра!нах Свропи та свiту використовують люмшесцентш лампи, ККД яких становить 20-30 %. Розрахунки показують, що перехщ на застосування таких ламп дасть змогу заощадити до 70 % електроенерги.
Надзвичайно багато електроенерги споживае вггчизняна побутова тех-нiка (телевiзори, пилососи, пральнi машини тощо). Фахiвцi стверджують, що споживання енерги можна зменшити: у побут - на 34 %; на транспорт - на 24 %; у промисловост - на 13-33 %.
Таким чином, марнотратство енергетичних та матерiальних ресурсiв саме й вимагае вщповщного ставлення до природних багатств Укра!ни.
Л1тература
1. Озарк1в 1.М., Мисак Й.С., Копинець З.П. Використання сонячно! енерги в проми-словостi : навч. иоабник / за ред. д-ра техн. наук 1.М. Озарюва. - Львiв : НВФ "Украшсью технологи", 2008. - 276 с.
2. Ромашв G. Вiтряк не складае крил // Експрес, 31 травня - 1 червня 2008 р. - С. 7-8.
3. Сила ветра: Фирма Enercon - история успеха // Deutschland, 2008. - № 2. - С. 40-45.
4. Энергия из чрева Земли: Сокровище на голубине // Deutschland, 2008. - № 2. -С. 54-55.
5. Сила света: энергия в трубах // Deutschland, 2008. - № 2. - С. 52-53.
