CC BY
330
УДК 784.91: [ 792.071.2.028:792.54]
Лтя Гринь
ВОКАЛЬНИЙ ГОЛОС ЯК ПРОФЕС1ЙНИЙ 1НСТРУМЕНТ АКТОРА МУЗИЧНО-ДРАМАТИЧНОГО ТЕАТРУ
У статт1 розглядаються таш питання, як багатоаспектшсть вокального мистецтва, складовI голосового апарату, насамперед вокального голосу. В1дзначаеться, що сучасний актор музично-драматичного театру повинен не ттьки володти вокальним голосом, вокальною техткою, використовувати вокально-техшчш навички, а й розумти специфту вокального мистецтва, ¡дейно-емоцтного зм1сту вокального твору. Вказуеться, що процес вокальноЧ педагогти неможливий без урахування психоф1зюлог1чних особливостей розвитку вокального голосу, будови голосового апарату, режиму його роботи.
Ключовi слова: профестний ¡нструмент, голосовий апарат, голосоутворення, голосов1 складки, фонац1я
Лилия Гринь
ВОКАЛЬНЫЙ ГОЛОС КАК ПРОФЕССИОНАЛЬНЫЙ ИНСТРУМЕНТ АКТЕРА МУЗЫКАЛЬНО-ДРАМАТИЧЕСКОГО ТЕАТРА
В статье рассматриваются такие вопросы, как многоаспектность вокального искусства, состав голосового аппарата, в первую очередь вокального голоса. Подчеркивается, что современный актер музыкально-драматического театра должен не только владеть певческим голосом, вокальной техникой, использовать вокально-технические навыки, а и понимать специфику вокального искусства, идейно-эмоционального содержания вокального произведения. Акцентируется внимание на том, что процесс вокальной педагогики невозможен без учитывания психофизиологических особенностей развития вокального голоса, строения голосового аппарата, режима его работы.
Ключевые слова: профессиональный инструмент, голосовой аппарат, голосообразование, голосовые связки, фонация
Lilija Grinn
VOCAL VOICE AS PROFESSIONAL INSTRUMENT ACTOR OF MUSICALLY-DRAMATIC THEATRE
In the article we examines such questions as multidimensionalness of vocal art, composition of vocal vehicle as vocal voice. An author underlines also, that modern actor of musically-dramatic theatre must not only own vocal voice, by a vocal technique, to use vocally-technical skills, and to understand the specific of vocal art, deological-emotional maintenance of part-song. An author accents attention on that the process of vocal pedagogics is impossible without taking into account psychical and physiological features of development vocal voice, structure of vocal vehicle, his office hours.
Key words: professional instrument, vocal vehicle, phonation, vocal cords.
Вокальне мистецтво (ствацьке мистецтво, ств) - це виконання музики за допомогою голосу. Фiзiологiчною основою ству е голосовий апарат людини. Сучасний вокалiст повинен характеризуватися як своею професiйною компетентнiстю - бездоганним володiнням вокальним голосом, вокальною техткою, використанням навичок рiзноманiтних ститв свiтового музичного мистецтва, так i розумiнням специфiки вокального мистецтва, щейно-емоцшного змiсту вокального твору. Але щоби досягти ще! мети, спiваку необхщно пройти певний шлях становлення та профешйно! пiдготовки.
Метою нашо1 стати е розгляд складових голосового апарату, насамперед вокального голосу як професшного шструменту актора музично-драматичного театру.
Вокальне мистецтво - це багатоаспектний вид музичного мистецтва: вокальне мистецво = вокальний тв1р^вокальний голос^вокальна в\дготовка^вокальна майстершсть. Ми видшяемо такий дефштивний ряд складнишв вокального мистецтва, якi мають взаемозалежтсть, послiдовнi, причинно-наслiдковi зв'язки у процеш вокально-виконавсько! дiяльностi (рис. 1).
Рис. 1. Причинно-наслiдковi зв'язки вокально-виконавсько! дiяльностi актора.
Розглянемо сутнiсть цих дефшщш. Вокальне мистецтво - це рiзновид музичного виконавського мистецтва, який на вiдмiну вщ шструментально! музики, передае художнiй змiст вокального твору засобами ствацького голосу. Вокальний тв1р - це художнш твiр, який утворюеться за допомогою музики та поетичного тексту. Вокальний голос - це виконавський iнструмент, який передае едтсть музики та поетичного тексту музично! тканини твору; засiб, за допомогою якого розкриваеться задум авторiв. Вокальним творам властивi внутрiшня завершенiсть й цтстсть, iндивiдуалiзованiсть змiсту i форми, що визначена особистiстю авторiв, i припускае мистецтво виконавсько! штерпретаци.
Вокальне мистецтво включае i вокальну майстертсть виконавця як результат, що Грунтуеться на сформованих знаннях, вмiннях, навичках володiння вокальним голосом, а також вiддзеркалюе вокально-педагогiчну школу викладача, тобто професшну вокальну пiдготовку спiвака.
Шд вокальною тдготовкою ми розумiемо процес становления та вдосконалення вокального голосу, оволодiння вокально-технiчними навичками, формування вмж передачi художньо-сценiчного образу вокального твору. Для вдосконалення вокального голосу необхщно мати вокальний потенщал: голос, чисте штонування мелоди та вiдчуття метро ритму.
Вокальна майстерн1сть - це рiвень досконалого володiння вокальним голосом: здаттсть голосом виражати найтоншi почуття, емоцiйний стан шляхом застосування знань, умшь та навичок з вокального мистецтва, передавати i
розкривати художнш образ вокального твору засобами виразност - такими, як характер звуковедення, динамiчнi вiдтiнки, вокальнi штрихи, стильовi особливостi композиторсько! школи та жанру вокального твору.
Вокальний голос е домiнуючим складником у системi вокального мистецтва. Його розвиток Грунтуеться на методичних засадах вггчизняно! та зарубiжноl вокально! педагогiки, глибокому вивчент музичних (вокальних) традидiй укра!нського народу.
Вокальний голос актора - це насамперед «профешйний шструмент», який мае складний механiзм. Проте цей «шструмент» у процеш подальшого розвитку зазнае рiзних зовнiшнiх впливiв (обективних i суб'ективних) у рiзнi вiковi перюди дозрiвання органiзму й, вiдповiдно, потребуе застосування рiзноманiтних спещальних методичних прийомiв для подолання психолого-фiзiологiчних чинникiв, яю перешкоджають професiйному становлению виконавця - актора-вокалiста.
Специфiка голосу актора як «профешйного iнструменту» полягае в тому, що вiн мае два аспекти застосування: ств та сцетчне мовлення. У музичному довiднику поняття «голос» тлумачиться вiд: «голос (ггал. уосе) - звуки, що утворюються голосовим апаратом людини i забезпечують спiлкування людей та передачу думок звуковим шляхом. Залежно вiд характеру функцiонувания механiзмiв голосоутворення, людський голос подшяеться на мовлення, спiв та шетт» [8, с. 115]. Здаттсть голосу передавати найтоншi вiдтiнки почутпв i думок щнуеться й використовуеться в акторськш дiяльностi. Так, наприклад, вiдомий актор Т. Сальвiнi на питания, що вш вважае найголовтшим для актора, впевнено вiдповiв: «Голос, голос i ще раз голос!» [1, с. 232]. Голос i слово дарован людииi природою для висловлення думок i почуттiв, отже, у робот над вокальним голосом необхщним е розумiния органiчноl природи народження звук1в. Для цього майбутньому актору музично-драматичного театру необхiдно усвщомити сутнiсть процесу утворення голосу (як тд час мовлення, так i пiд час спiву), вивчити будову голосового апарату та функцiю кожно! його частини, з'ясувати взаемодiю цих частин. Щоб зробити вокальний голос «керованим», досягти
найкрасиышого ствочого звуку, необхщна робота над точтстю координаци всiх частин голосового апарату та формуванням спiвацьких навичок.
Г. Панофка наголошував: «Ствочий голос - це шструмент, формування якого залежить вiд iндивiдуальних здiбностей кожно! людини, вiд рiзних органiв людини, голос повинен бути виявленням душi та розуму справжнього артиста» [6, с. 91].
Вщомост з юторп становлення вокально-педагогiчних шкш засвiдчують, що процес вокально! педагогiки неможливий без урахування психофiзiологiчних особливостей розвитку вокального голосу, будови голосового апарату, режиму його роботи. Вивченням будови голосового апарату займалися ще лiкарi у Стародавнш Греци. Так, Гiппократ виявив, що верхнi дихальнi шляхи е джерелом виникнення звуку людського голосу. Описом анатомiчноi будови дихальних оргатв людини у II ст. н. е. займався римський лiкар Гален. Дослiджуючи роботу голосового апарату, вш дiйшов висновку, що сила видиху повiтря впливае на iнтенсивнiсть звучання голосу людини, вiдзначив вiдмiнностi процесу голосоутворення в мовленнi та тд час спiву.
Вперше правильне зображення м'язiв гортанi й голосових складок, а також опис !х ди в процесi мовлення та ству в XVI ст. здiйснив Леонардо да Вiнчi. А вже в XIX ст. науковщ змогли отримати найбiльш достовiрнi факти стосовно будови голосового апарату та процесу звукоутворення. Пращ таких вчених, як М. Гарсiа-сина, М. Грачова, Ф. Заседателева, I. Левщова, А. Музехольда, Л. Работнова, С. Ржевкша, С. Сонш, котрi займалися вивченням питань вокального мистецтва, створили наукове тдГрунтя процесу постановки (формування) голосу, стали основою сучасно! вокально! педагопки.
Голосовий апарат - це система оргатв, яка слугуе для утворення голосу та мовлення. За О. Здановичем, цю систему становлять:
1) органи дихання, що утворюють тиск пiд голосовими м'язами (складками), - джерело звуково! енергii;
2) гортань, що мютить у собi голосовi складки, - джерело виникнення звукових коливань;
3) артикуляцшний апарат, що слугуе для утворення звукiв чiткого вимовляння;
4) носова порожнина та порожнини, що знаходяться бiля не! - беруть участь у створент деяких звушв [4, с. 54].
Голосовi складки (зв'язки) - це два парт м'язи, що розташоват в гортат, покрии еластичною з'еднувальною тканиною та оболонкою. Звучання вiдбуваеться в тому випадку, коли голосовi складки змикаються. Будова голосових складок дае можливють коливатись як повнiстю, так i окремими частинами, вiд чого залежить характер звучання голосу. Наприклад, при звучант голосу в головному регiстрi голосовi складки вiбрують тшьки краями, а в грудному регiстрi - коливаються всiею масою.
Поставлений в академiчнiй манерi спiву голос повинен мати гарний, правильно сформований ствочий тембр, рiвний двооктавний дiапазон, достатню силу. Пiд постановкою голосу розушють процес його пристосування й розвитку для профешйного використання. Вокалiсту необхщно виробити технiку рухливост й кантилену, досягти природного й виразного звучання слова, розвинути велик! звуковисотт можливосп, вiбрато, красу вокального тембру, що робить процес звукоутворення плавним та р!вним. У декого щ якост е природними. Так голоси називаються «поставленими вщ природи». Професiйне звучання ствочого голосу, на думку ф!зюлопв, е результатом специально знайденого характеру роботи голосового апарату, тобто встановлення певних рухових динамiчних стереотипiв.
Розкриваючи проблему формування вокального голосу, зазначимо, що в сучаснiй вокально-педагогiчнiй школ! виокремлюють три теори природи голосоутворення. Одтею з них е мюеластична (вщ mio - м'язова, elastic -пружний) теор!я фонаци (звукоутворення), зпдно з якою звук людського голосу виникае внасл!док впливу пов!тряного тиску на пружн! голосов! складки та приведення !х у коливальний рух. У 50-х роках XX ст. Р. Юссон розробив нейрохроноксичну теор!ю фонацЛ, в як!й доводив, що коливання голосових складок мае церебральну (мозкову) природу, а не периферичну, як стверджувала
мюеластична теорiя. Провiвши низку Грунтовних наукових дослiджень фiзiологiчних та акустичних даних процесу фонацл, ученi встановили, що у процеш голосоутворення беруть участь одразу два взаемопов'язат механiзми -мюеластичний та нейрохронаксичний [7, с. 162].
Також щкавою для вивчення е третя теорiя голосоутворення, визнана у вокальнш педагогiцi як резонансна теорiя мистецтва спiву В. Морозова. И основу становить визначення провщно! ролi резонансно! системи голосового апарату в процес формування високотехнiчних якостей ствацького звука. Увага акцентуеться на психолого-рефлекторному сприймант спiвочого звука. Автор наголошуе на захиснiй функци роботи голосових резонаторiв у спiвi й видшяе захиснi механiзми процесу резонування [5, с. 283].
Розглядаючи щ рiзнi за своею суттю теори голосоутворення, приходимо до думки, що розвиток ствочого голосу безпосередньо залежить вiд знань з фiзiологi! голосового апарату: усвщомлення вокалiстом сутностi процесу звукоутворення, закономiрностей резонування, специфiки вокального мовлення, артикуляцл, дихальних рухiв, !х ролi у процесi фонаци.
На думку Л. Дмiтрiева, технiку ству «потрiбно розглядати як результат утворення численних зв'язкiв у мовноруховому аналiзаторi, зв'язшв, як виникають для здшснення певного виконавського завдання» [2, с. 232]. Звук народжуеться в гортан на голосових зв'язках як результат !хньо! взаемодп з видихуваним повоям з легень. Однак цей звук ще не е остаточно сформованим. Видихуване повiтря надходить до гортат знизу з легень, проходячи через бронхи та трахе!. Формування мовленнево! фонаци вiдбуваеться за допомогою артикулящйних органiв: глотки, м'якого та твердого тднебшня, язика та губ. Ствочий звук при фонаци формуеться в розташованих над гортанню порожнинах - таких, як глотка, носоглотка, порожнина рота. Пщ час видиху з ротового отвору звук голосу вже мае заюнчене забарвлення, формуючись у той чи iнший голосний або приголосний.
Отже, у фонац^ беруть участь таш органи: гортань з !! внутрiшнiми та зовнiшнiми м'язами - орган генераци (народження звуку); глотка, носоглотка,
порожнина рота - резонатори звуку; дихальний апарат (дихальт м'язи грудно! кттки i живота та !! д!афрагма) - це джерело певно! енерги для виникнення звуку. Такий погляд на функщю голосових оргатв вщповщае сучасним науковим даним. Звщси виникае основний принцип роботи над розвитком голосу, який полягае в тому, щоб пщпорядкувати вс! елементи техтки звучання вокального голосу сцетчтй ди, акторськш майстерносп, сцетчному мовленню.
n w w __5
Звичайний звук людського голосу е результатом руху м яз!в i зчленувань голосового апарату. Шд час ству щ рухи надзвичайно р!зноматтт; ними визначаеться сила, висота, тембров! барви голосу, тривалють звуку, його динамша й подача слова. Головним завданням вокально! подготовки актора е усвщомлення «дисциплшованого» руху м'язово! системи голосового апарату, тобто розушння вщчуття процесу формування голосу тд час ству.
Оскшьки «дисциплшований» рух м'язово! системи голосового апарату з! сво!ми ф!зюлопчними мехатзмами е умовним рефлексом, то можна стверджувати, що загальт закони умовних рефлекив можуть бути застосоват й до вокально-техтчних навичок. Постановка голосу актора (на заняттях з вокалу) - це процес встановлення правильного взаемозв'язку окремих частин голосового апарату. Процес ству здшснюеться за допомогою системи периферичних мехатзм!в, а саме: оргатв слуху та всього звукоутворювального рухомого апарату - легень, гортат глотки, язика, губ. Уся !х робота регулюеться центральною нервовою системою та перебувае в тюному взаемозв'язку.
Анатом!чна будова голосового апарату дуже складна, але необхщна для розушння актором процесу формування вокальних звушв. М'язи голосового апарату тд час фонаци знаходяться в певному взаемовщношент. Цей процес мае назву «координащя голосу». Координащя, тобто злагоджена робота м'яз!в голосового апарату та музичного слуху, спрямована виконавцем на виконання техтчних завдань (правильно! штонаци ству), може бути бшьш чи менш досконалою. Тому координацию голосу слщ вважати яшсною характеристикою вокального звукоутворення.
Координация у cniBi пов'язуеться з м'язовими рухами в дiлянцi ropTaHi, ротовою порожниною, органами слуху та диханням. Але caMi по co6i м'язи рухатись не можуть. Розглядаючи ств як одну з функцш оргатзму людини, зазначимо, що вiн щдпорядковуеться основним зaкономiрноcтям дiяльноcтi нервово! системи, яка керуе життедiяльmcтю всього оргатзму. Ф Заседателев зазначав, що «ств - це не лише функщя гортат, а й складна штегрована функщя всього оргaнiзму, в якш велику роль вiдiгрaють вищi функци центрально! нервово! системи» [3, с. 26]. Мехатзм роботи мозку, що керуе процесом cпiву, е мехатзмом утворення умовно-рефлекторних зв'язкiв та дiяльноcтi aнaлiзaторiв. Даючи характеристику процесу фонаци, Р. Юссон зазначае, що «фонащя виникае як результат складних нервових та рухових процеciв: руху м'язiв гортaнi, установок рото-глоткових порожнин, особливих дихальних рухiв» [9, с. 142].
За визначенням вчених i педагопв, постановка голосу полягае у вироблент правильно! взаемоди вciх частин голосового апарату. Метою дiяльноcтi педагога-вокалюта е вдосконалення процеciв координаци цих рухiв пiд час cпiву засобами розвитку вокально-техтчних, слухових умiнь та навичок студента. У процеci навчання cпiву й у подaльшiй профешйнш дiяльноcтi aктор-cпiвaк за допомогою оргатв слуху повинен навчитися розрiзняти вс тонкош^ звучання свого голосу, розвивати cлуховi уявлення про нього, свщомо контролювати дiяльнicть голосового апарату, а в умовах caмоcтiйноï пiдготовки використовувати цi навички самоконтролю для вщпрацювання нео6хiдних якостей вокального голосу. Так, О. Зданович зазначав, що процес звукоутворення вокального голосу залежить як вщ роботи центрaльноï нервовоï системи, так i вщ слухових уявлень, що виникають у процеш cпiву [4, с. 55]. Л. Дмг^ев наголошував, що «саме звуковi образи мають диктувати виконaвcькi прийоми, технiчнi засоби для !х звукового втшення, тодi вся технiкa буде побудована як вираження певних музично-виконавських завдань» [2, с. 234].
Таким чином, на оcновi розгляду нaуково-методичноï лiтерaтури ми дiйшли висновку, що вокальний голос як профестний тструмент актора - це складна пcихофiзiологiчнa функщя голосового апарату людини, результатом дiяльноcтi
якого е виникнення музичних звушв. Конкретизуючи розушння процесу розвитку вокального голосу, визначили, що основним завданням його формування як «професшного шструменту» актора е досягнення дисциплiнованоïyзгодженостi рyхiв м'язовоï системи голосового апарату, тобто набуття рухових навичок, що безпосередньо залежить вiд yсвiдомлення основних закономiрностей звукоутворення, резонування, артикyляцiï, дихальних рyхiв, ïx ролi у процесi фонацiï, знання фiзiологiï голосового апарату, розвитку навичок координування роботи голосового апарату за допомогою вокально-слухового контролю.
Лiтератyра
1. Гнидь Б. П. Iсторiя вокального мистецтва: щдручник / Б. П. Гнидь. - К.: НМАУ, 1994. - 320 с.
2. Дмитриев Л. Б. Основы вокальной методики: учеб. пособие / Л. Б. Дмитриев. - М.: Музыка, 1968. - 676 с.
3. Заседателев Ф. Ф. Научные основы постановки голоса / Ф. Ф. Заседателев. -3-е изд., испр. и доп. - М.: Музгиз, 1935. - 104 с.
4. Зданович А. П. Некоторые вопросы вокальной методики / А. П. Зданович. -М.: Музыка, 1965. - 148 с.
5. Морозов В. П. Искусство резонансного пения. Основы резонансной теории и техники / В. П. Морозов. - М.: Московская государственная консерватория им. П.И. Чайковского; Институт психологии РАН; Центр «Искусство и наука», 2002. - 496 с.
6. Панофка Г. Искусство пеня: Теория и практика для всех голосов / Г. Панофка. - М.: Музыка, 1968. - 216 с.
7. Юссон Р. Певческий голос. Исследование основных физиологических и акустических явлений певческого голоса / Р. Юссон. - М.: Музыка, 1974. -263 с.
8. Юцевич Ю. С. Музика : словник-довщник / Ю. С. Юцевич. - Тернотль: Навчальна книга-Богдан, 2003. - 352 с.
9. Юцевич Ю. Теорiя i методика формування та розвитку ствацького голосу: навч.-метод. пошбник [для викладачiв, студепив мистецьких навчальних закладов, учителiв шкш рiзного типу] / Ю. С. Юцевич. - К.: 1ЗМН, 1998. -160 с.
УДК 378.013+370.711+780
Лю Цяньцянь
ВНЕДРЕНИЕ СПЕЦКУРСА «ОСНОВЫ ХУДОЖЕСТВЕННОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ» В ПРОФЕССИОНАЛЬНУЮ ПОДГОТОВКУ БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ МУЗЫКИ И ХОРЕОГРАФИИ
В статье раскрыты содержание и структура спецкурса «Основы художественной компетентности». Его внедрение обусловлено актуальностью формирования компетентного учителя в области искусства, для которого профессионально значимой является художественная компетентность. В предложенном спецкурсе упор делается на художественную грамотность, недостатки которой обусловлены музыкальным и хореографическим образованием, полученным до поступления в университет.
Ключевые слова: компетентностный подход, художественная компетентность, функциональная грамотность, художественная грамотность.
Лю Цяньцянь
ВПРОВАДЖЕННЯ СПЕЦКУРСУ «ОСНОВИ ХУДОЖНЬО1 КОМПЕТЕНТНОСТЬ У ПРОФЕС1ЙНУ ПОДГОТОВКУ МАЙБУТН1Х УЧИТЕЛ1В МУЗИКИ I ХОРЕОГРАФП»
У статт1 розкрито зм1ст I структуру спецкурсу «Основи художньог компетентност1». Його впровадження зумовлено актуальшстю формування компетентного вчителя в галуз1 мистецтва, для якого профестно значущою е художня компетентшсть. У запропонованому спецкурЫ наголос зроблено на художнт грамотност1, недол1ки яког зумовлет музичною та хореограф1чною освтою, отриманою до вступу в ушверситет.
