ВОДОРОДНАЯ ЭКОНОМИКА КАК СОВРЕМЕННАЯ АНТИКРИЗИСНАЯ СТРАТЕГИЯ Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

9. Predborskyi V. A. Tinizatsiinyi rozvytok yak tsyklichnyi protses. Formuvannia rynkovykh vidnosyn v Ukraini : zb. nauk. pr. Naukovo-doslidnoho ekonomichnoho in-tu Min-va ekonomiky Ukrainy. K., 2QQ7. Vyp. 3. S. 28-31.

1Q. Korsak K. Modernizatsiia chy rukh u protylezhnomu napriamku. Dzerkalo tyzhnia. 2QQ4. № 7 (21 liut).

11. Pakhomov Yu. M. Konkurentna rehuliatsiia v systemi suchasnykh ekonomichnykh stratehii. U kn. : Hlobalizatsiia i bezpeka rozvytku. K, 2QQ1. S. 4BQ-492.

Даш про aBTopiB

Зaсaнський Boлoдимиp B'ячeслaвoвич,

зaвiдyвaч кaфeдри eкономiчноÏ TeopiÏ, Нaцiонaльний aвiaцiйний y^Bepa/rreT, fte.K, профecор

Пpeдбopський Baлeнтин Антонович,

пpофecоp кaфeдpи eкoнoмiчнoÏ TeopiÏ, Нaцiонaльний aвiaцiйний yнiвepcитeт, д.e.н., пpoфecop

e-mail: prvika2Q15@gmail.com

Данные об авторах

Засанский Владимир Вячеславович,

заведующий кафедры экономический теории, Национальный авиационный университет, д.э.н., профессор

Предборский Валентин Антонович,

профессор кафедры экономической теории, Национальный авиационный университет, д.э.н., профессор e-mail: prvika2015@gmail.com

Data about the authors Vladimir Zasanskyi,

head of department of economic theory NAU, doctor of economics, professor, Valentin Predborskij,

professor of the department economic theory NAU, doctor of economics, professor, e-mail: prvika2015@gmail.com

УДК: 330.3 http://doi.org/10.5281/zenodo.3989197

ШОСТАК Л.Б.

Д1КАРБВ О.1.

Воднева економша як сучасна антикризова стратепя

Предмет домдження - особливост економ'чних в'щносин, що складаються м1ж суб'ектами м1жнародно!' економки в умовах глобальноï кризи.

Метою до^дження е актуалзащя: процесу глобал1зацн економ1чно'[ сфери в умовах масштабноï л'берал'зацп законодавчого регулювання в'щносин бльшост кран свту; що спрямован на полегшення ф'шансових потоюв та гарантування нац1онального режиму ¡ноземному капталу.

Методолопя досл'!дження - положення теорй м'жнародноï економки та ф1нанс1в, концепцИ' сталого розвитку. На основ'1 системного анал'зу визначено фактори внутр1ф1рмового товарообгу ТНК, що впливають на характер економ'чних процесв в Укра'Ы. З використанням методов статис-тичного та експертного анал'зу визначено перспективи розвитку еколопчно чистоïводневоïенер-гетики у св'т. Методами структурування та синтезу виявлено сильн та слабк сторони потенциалу розвитку воднево/ економки в Укра'Ы.

Результат» роботи - концептуал'зовано еколопчно чисту водневу енергетику (ВЕ) в: 1. Тер-мнах «водневоï економки», що включае: 1) виробництво водню з води з використанням нев'щ-новлюваних джерел енергИ' (вуглеводы, атомна енерпя); 2) виробництво водню з використанням в'щновлюваних джерел енергИ' (бомаса); 3) надйне транспортування i збергання водню; 4) ви-користання водню в промисловост'1, на транспорт (наземному, повтряному); 2. Контекст теоретичного дискурсу: К. Поланы (Polanyi Karl), Саллнза Маршала (Sahlins Marshall) про порушен-ня сЫввщношення понять «взаемнсть» i «перерозподл»; парадокав Стенлi Джевонса (William Stanley Jevons) та Морса Алле (Allais Maurice); концептв Г.Туллока (G. Tullock), Р.Толлсона (R. Tollison), Дж. Бюкенена (J. Buchanan), М.Олсона (G. M. Olson) про рентну та iнформацiйну асиме-трiю; 3. Рамках асфацефатронки як наукового напряму безпеки, основою якого виступають енер-гоЧнформа^йы процеси в босферних, соцальних, великих техычних системах 4. Анал'1з'1 стану та складу: м'1нерально-сировинно1 бази (МСБ); м'1нерально-сировинних ресурсв (МСР); паливно-енергетичного комплексу (ПЕК); ядерноï енергИ' (ЯЕ) та атомних станцй (АЕС) свту.

Висновки. Сучасний теоретичний дискурс присвячений пошуку нових iдей та технологй, що мають сприяти виходу iз кризи пероду завершення 30 рiчного циклу поширення економiко-фi-

16 Формування ринкових вщносин в Укра'|'ж №6 (229)/2020

© ШОСТАК Л.Б., Д1КАРБВ О.1., 2020

нансово/ глобал'заци як способу досягнення глобальноï ефективност виробництва i споживання Захдного св'пу, перш за все ТНК. Четверта технореволю^я вже на початковому етап привела до кор'шних змiн, суть яких проявляеться в конвергенцн технолопй, як стирають бар'ери мiж матерi-ально-речовим, цифровим i б'юлопчним свтами i створюють основу воднев'1й економ'1Ц1. Потен-цйний ринок для водню i водневих технолопй складае перспективудоход\в бльш н\ж 2,5 трлн. дол. на р'1к. При масштабному освоенн технолопй виробництва, транспортування i збер'1гання водень може бути використаний для вир'1шення проблем великоï енергетики. Одна з головних причин переходу на ВЕ - запобгання глобального потепл'1ння, викликаного використанням викопних палив. До числа основних бар'ер'1в, що перешкоджають переходу до «зеленоï» економки, можливо в'щне-сти наступн'к низьк ц\ни на природн ресурси та енерпю, вироблену з традицйних джерел; висок початков'1 витрати на впровадження «зелених» технолопй i великий термiн окупносл; сформован моделi б'знесу, ор'ентован на використання традицйних технолопй; р'зномаштн'ють суб'еклв, що мають вщношення до переходу до низько-вуглецевого розвитку, що викликае складносл у пошу-ках власних шлях\в розв'язання, прийнятних для всх; нестача iнформацiï у iнвесторiв, компаый i юнцевих споживачiв про \снуюч\ вигоди в\д 1х впровадження зелених технолопй в довгостроковй перспективi. Проте воднева економiка представляе собою новий глобальний технолопчний уклад, що буде виходити за рамки енергетики i включить розпод^л, використання водню для технолопч-них процеав. Становлення цього напрямку, його обгрунтування, реалiзацiя його окремих компо-ненлв - це одне з основних завдань сучасноï науки.

Ключовi слова: воднева економiка, нетрадицйна економiка, рентна асиметр'я.

ШОСТАК Л.Б.

ДИКАРЕВ А.И.

Водородная экономика как современная антикризисная стратегия

Предмет исследования - особенности экономических отношений, складывающихся между субъектами международной экономики в условиях глобального кризиса.

Целью исследования является актуализация: процесса глобализации экономической сферы в условиях масштабной либерализации законодательного регулирования отношений в большинстве стран мира; направленные на облегчение финансовых потоков и обеспечение национального режима иностранному капиталу.

Методология исследования - положения теорий международной экономики и финансов, концепции устойчивого развития. На основе системного анализа определены факторы внутрифирменного товарооборота ТНК, влияющие на характер экономических процессов в Украине. С использованием методов статистического и экспертного анализа определены перспективы развития экологически чистой водородной энергетики в мире. Методами структурирования и синтеза обнаружены сильные и слабые стороны потенциала развития водородной экономики в Украине.

Результаты работы - концептуализировано экологически чистую водородную энергетику (ВЭ): 1. Термин «водородной экономики», включающий: 1) производство водорода из воды с использованием невозобновляемых источников энергии (углеводороды, атомная энергия) 2) производство водорода с использованием возобновляемых источников энергии (биомасса) 3) надежную транспортировку и хранение водорода 4) использование водорода в промышленности, на транспорте (наземном, воздушном) 2. В контексте теоретического дискурса: К. Поланьи (Polanyi Karl), Саллинза Маршала (Sahlins Marshall) о нарушении соотношения понятий «взаимность» и «перераспределение»; парадоксов Стэнли Джевонса (William Stanley Jevons) и Мориса Алле (Allais Maurice) концептов Г.Туллока (G. Tullock), Р.Толлисона (R. Tollison), Дж. Бьюкенен (J. Buchanan), М.Олсона (G. M. Olson) о рентной и информационную асимметрии; 3. Рамки асфацефатроникы как научного направления безопасности, основой которого выступают энерго-информационные процессы в биосферных, социальных, больших технических системах 4. анализ состава: минерально-сырьевой базы (МСБ) минерально-сырьевых ресурсов (МСР) топливно-энергетического комплекса (ТЭК) ядерной энергии (КЭ) и атомных станций (АЭС) мира.

Выводы. Современный теоретический дискурс посвящен поиску новых идей и технологий, которые должны способствовать выходу из кризиса периода завершения 30 летнего цикла распространения экономико-финансовой глобализации как способа достижения глобальной эффективности производства и потребления Западного мира, прежде всего ТНК. Четвертая техно-революция уже на начальном этапе привела к коренным изменениям, суть которых проявляется в конвергенции технологий, которые стирают барьеры между материально-вещественным, цифровым и биологическим мирами и создают основу водородной экономике. Потенциальный рынок для водорода и водородных технологий составляет перспективу доходов более чем 25 трлн. долл. на год. При масштабном освоении технологий производства, транспортировки и хранения водород может быть использован для решения проблем большой энергетики. Одна из главных причин перехода на ВЕ - предотвращение глобального потепления, вызванного использованием ископаемых топлив. К числу основных барьеров, препятствующих переходу к «зеленой» экономики, можно отнести следующие: низкие цены на природные ресурсы и энергию, произведенную из традиционных источников; высокие первоначальные затраты на внедрение «зеленых» технологий и большой срок окупаемости; сформированные модели бизнеса, ориентированные на использование традиционных технологий; разнообразие субъектов, имеющих отношение к переходу к низко-углеродному развитию, вызывает сложности в поисках собственных путей решения, приемлемых для всех; недостаток информации у инвесторов, компаний и конечных потребителей о существующих выгодах от их внедрения зеленых технологий в долгосрочной перспективе. Однако водородная экономика представляет собой новый глобальный технологический уклад, который будет выходить за рамки энергетики и включит распределение, использование водорода для технологических процессов. Становление этого направления, его обоснование, реализация его отдельных компонентов - это одна из основных задач современной науки.

Ключевые слова: водородная экономика, нетрадиционная экономика, рентная асимметрия.

SHOSTAK L.B.

DIKAREV O.I.

Hydrogen economy as a modern anti-crisis strategy

Subject of study is the peculiarities of economic relations that develop between the subjects of the international economy in the conditions of the global crisis.

The purpose of the article is to update: the process of globalization of the economic sphere in the context of large-scale liberalization of legislative regulation of relations in most countries; aimed at facilitating financial flows and guaranteeing the national regime to foreign capital.

Methodology of work - the position of theories of international economics and finance, the concept of sustainable development. On the basis of the system analysis the factors of intrafirm turnover of TNCs influencing character of economic processes in Ukraine are defined. Using the methods of statistical and expert analysis, the prospects for the development of environmentally friendly hydrogen energy in the world are determined. The methods of structuring and synthesis revealed the strengths and weaknesses of the potential for the development of the hydrogen economy in Ukraine.

Results of the work -.Conceptualized environmentally friendly hydrogen energy (BE) in: 1. In terms of «hydrogen economy», which includes: 1) production of hydrogen from water using non-renewable energy sources (hydrocarbons, nuclear energy); 2) production of hydrogen using renewable energy sources (biomass); 3) reliable transportation and storage of hydrogen; 4) the use of hydrogen in industry, transport (land, air); 2. Contexts of theoretical discourse: K. Polanyi (Polanyi Karl), Sallins Marshall (Sahlins Marshall) on the violation of the relationship between the concepts of «reciprocity» and «redistribution»; the paradoxes of William Stanley Jevons and Allais Maurice; concepts of G. Tullock, R. Tollison, J. Buchanan, G. Olson on rent and information asymmetry; 3. Within asphacefatronics as a scientific field of security, which is based on energy information processes in biosphere, social, large technical systems 4. Analysis of the state and composition of: mineral resources (SME); mineral resources (MCR); fuel and energy complex (FEC); nuclear energy (NPP) and nuclear power plants (NPPs) of the world.

Conclusions - Modern theoretical discourse is devoted to finding new ideas and technologies that

should help overcome the crisis of the 30-year cycle of economic and financial globalization as a way to achieve global efficiency of production and consumption in the Western world, especially TNCs. The fourth technorevolution already at the initial stage led to radical changes, the essence of which is manifested in the convergence of technologies that erase the barriers between the material, digital and biological worlds and form the basis of the hydrogen economy. The potential market for hydrogen and hydrogen technologies is expected to generate more than $ 2.5 trillion in revenue. dollars for a year. With the large-scale development of technologies for production, transportation and storage of hydrogen can be used to solve problems of large energy. One of the main reasons for the transition to renewable energy is the prevention of global warming caused by the use of fossil fuels. Among the main barriers to the transition to a green economy are the following: low prices for natural resources and energy produced from traditional sources; high initial costs for the introduction of "green" technologies and a long payback period; formed business models focused on the use of traditional technologies; the diversity of actors involved in the transition to low-carbon development, which makes it difficult to find their own solutions that are acceptable to all; lack of information from investors, companies and end consumers about the existing benefits of their introduction of green technologies in the long run. However, the hydrogen economy is a new global technological system that will go beyond energy and include the distribution, use of hydrogen for technological processes. Formation of this direction, its substantiation, realization of its separate components is one of the basic tasks of modern science.

Key words: hydrogen economy, non-traditional economy, rent asymmetry.

Постановка проблеми. В останн 10 рок1в проявився ще один новий вим1р неоднозначно! лопки л1берал1зацм: вигодами «глобальних ланцюжюв вартост1» скористався Китай. Тому в статт1 актуал1зуеться анал1з: стану процесу гло-бал1зацм економ1чноТ сфери в умовах масштабно! л1берал1зацм законодавчого регулювання вщносин бшьшост краТн св1ту; направленють на по-легшення ф1нансових потоюв та гарантування нацюнального режиму Ыоземному кап1талу. Вщ-значаеться, що: в к1нц1 1980-х так1 умови були створен! та законодавчо закр1плен1 в Ытересах розвинутих краТн в форм1 Вашингтонського консенсусу пщ кредитним контролем МВФ; особливо наочно неоднозначнють лопки л1берал1зацм проявилась в д1яльност1 ТНК, коли р1вень внутр1ш-ньоф1рмового обм1ну ТНК склав 80% св1тового промислового товарооб1гу; причому товарообм1н позицюнувався як м1жкраТновий, хоча по суд в1н був м1жцеховим, що дозволяло ТНК знизити ви-трати в кожн1й ланц1 свого виробничого ланцюж-ка. Згщно доктрин! Вашингтонського консенсусу геопол1тично-обмеженого сувереытету та ро-зум1ння м1жнародного подту прац1 дисбаланс у торпвл1 на користь КНР не може бути визнаний законним наслщком бтьш високоТ ефективнос-т1. Для компенсацм деф1цит1в в торпвл1, як i в XX ст., було використано такий Ыструмент як тари-фи, проте, у XXI ст. у демонстративно репресив-ый спрямованостi до санщй i дискримЫафйно-го тиску. Держави з геополiтичними iнтересами

протилежними Ытересам Вашингтону виключа-ються з глобальних ланцюжюв вартостi. Цю тезу можливо протюструвати рядом заходiв: вщмЫою всiх торгово-фiнансових привтеТ'в для Гонконгу, де розмщено 1300 американських компаый i проживае 85 тис. громадян США; пропозицг ею Британм краТнам G7, а також Австралм, Пв-деннiй КореТ, 1ндГ|" створити «Пакт 10» по техно-лопям 5G, водневоТ енергетики. Тобто, мова йде про принципово новий пщхщ до конкурентоспро-можних проектiв. Прагматичним наслщком таких сценармв для УкраТни е необхiднiсть переглянути ланцюжки поставок у в^х галузях економiки, що мають стратепчне значення, в тому чи^ енер-гетицi. Необхiдно визнати, що асиметричнють iн-формацГТ складае: одну iз причин недосконало-CTi ринку; пiдставу для невизнання справедливою поразки в результат конкуренцГТ; наратив для програвшоТ сторони про те, що програв не через власы недолки, а через приховану держпщтрим-ку конкурента; вщносно Китаю цей наратив домг нуе; недовiра до геополiтичних мотивiв поведiнки ринкових акторiв лежить в основi демонтажу ю-нуючих глобальних ланцюжкiв вартостi; краТни iз значним економiчним потенцiалом будуть нама-гатися стати переможцем на найбтьш важливих ринках. У лщерах, на нашу думку, в побудовi но-вих стратегiчних сценарГ(в знаходиться Япоыя. Японська програма (дорожня карта) Strategic Roadmap for Hydrogen and Fuel Cells була запущена вл^ку 2014 року i поставила за мету: од-

ночасний розвиток дeкiлькоx eлeмeнтiв «вод-невого» технолопчного ланцюжка; починати i3 знакових проек^в мiжконтинeнтального експор-ту водню (з Австралп, Норвeпí, Близького Сходу); використати мiжнароднe сприяння по про-грамам тexнологiчного та клiматичноí порядку в ширшому контeкстi - розгортання будiвництва суспiльства, заснованого на воды. Дорожня карта мютить конкрeтнi ключовi показники по вщра-зу ктькох тexнологiй тexнологiчного ланцюжка - у виробництва збeрiганнi, транспортi та вико-ристаннi водню - з вixами в 2020, 2025, 2030 i 2050 рр. Так, мeта за обсягами використання водню в Японм - з нинiшнix 200 тонн в рк до 10 млн. тонн в 2050 г. Piвeнь зростання складe в 50 тисяч разiв [4].

Анал'1з останшх досл'!джень i публ'жацш. В розглянутому контeкстi нeобxiдно зауважити. що вчeнi всe бiльш сxильнi до катастрофiчниx ^e-нармв вичeрпання рeсурсiв. Тобто, до 2025 р. можуть бути досягнул фiзично нeпeрeборнi об-мeжeння споживання рeсурсiв планeти i eкстeн-сивний прогрeс закiнчиться за життя одного поколiння. Оскiльки асимeтрiя потрeб i можливо-стeй будe пщсилюватися зростаючими ризика-ми, то виникае потрeба у бeзпeковому дискурсi i пошуку новиx тexнологiй. На ^ршому Мiжна-родному конгрeсi «Наука i бeзпeка» в 1990 р. бу-ло актуалiзовано таку проблeматику в со^аль-ному вимiрi eкономiчноí, eнeргeтичноí, полiтичноí бeзпeки, вза8модовiри в цивозац^ному дiало-зi. У цeнтрi уваги виявилися ризики рiзноí приро-ди i можливостi ix мiнiмiзацií з мeтою створeння стiйкого функцiонування соцюприродно!' ^CTe-ми. Було позицiонованe МТ6-модeль, яка об'ед-нуе людину (Man), тexнологiю (Tecnology) та на-вколишне сeрeдовищe (Environment). Ця модeль дозволила сформулювати бeзпeку як «науку про взаемодш мiж людиною, тexнологi8ю i навколи-шнiм сeрeдовищeм i нац^ну на створeння врiв-новажeного симбюзу циx трьоx eлeмeнтiв» [4, С. 58]. Було висунуто гiпотeзу: про початок чeтвeртоí промислово!' рeволюцií [24] та асфацeфатронiку, основою яко( виступають eнeрго-iнформацiй-нi процeси в бiологiчниx (бiосфeрниx), соцiальниx i вeликиx тexнiчниx систeма [5]. В цiй парадигмi були зроблeнi розраxунки вчeними рiзниx кра-1н i рiзниx спeцiальностeй (Snooks 1996; Панов 2005; Kurzweil 2005) [16-18], що пiдтвeрджу-ють той факт, що протягом мiльярдiв роюв eво-

люцiйнi процeси прискорювалися у вщповщност з простою логарифмiчною залeжнiстю. Протe, в сeрeдинi XXI ст. гiпeрболiчна крива, що вщобра-жае прискорeння eволюцií, пeрeтворю8ться на вeртикаль. Цe свiдчить про тe, що систeма можe пeрeйти в фазу сингулярности вiдповiдно, eво-лю^я на Зeмлi вступае в полiфуркацiйний стан. Свiтовi ринки сировини та iнвeстицiйнi проeкти в галузi надро-користування жорстко подiлeнi, а fx найбтьш привабливi сeгмeнти xарактeризують-ся високим напружeнням конкурeнтноí бороть-би. Глобалiзацiя свiтового м^рально-сировин-ного комплeксу (МСК), таким чином, об'ективно вiдбулася. В даний час близько 100 ТНК контро-люють бiльшe 70% свтового видобутку та пeрe-робки корисниx копалин. Для бiльшостi видiв мг нeральноí сировини xарактeрна ситуацiя, коли ктька кра(н задовольняють нe мeншe 60-70% свiтовоí потрeби в ньому. Так, наприклад, ПАР i Казаxстан забeзпeчують до 80% потрeби свто-во( eкономiки в xромовiй сировиы, РФ, ПАР - в мeталаx платиново( групи, алмазаx, РФ, Канада, Австралiя - в н^л^ КНР - в вольфрамi, оло-вi, рiдкозeмeльниx мeталаx, сурмi, графт, кра(ни Пeрськоí затоки - у нафтк До 70% МСР витра-чаеться на транспортi. ККД бeнзиновиx двигу-нiв становить 15-17%, дизeльниx - 25%. ККД низькотeмпeратурниx воднeвиx eлeмeнтiв нe пe-рeвищу8 40-50%, а високотeмпeратурнi оксид-нi воднeвi eлeмeнти в по8днаннi з турбЫами на виxлопному газi можуть мати ККД до 90%. Зда-валося б - цe прямий виграш в eнeргií. Алe, iн-вeстування вимагае уточнeння: поняття «воднe-вий транспорт»; стратeгií отримання виграшу у використаны виxiдноí eнeргií; всього виробничо-го циклу, вiд джeрeла eнeргií i виробництва водню до кiнцeвого споживача; можливиx eрозií i втрат бюпродуктивносл rрунтiв; витрат на транспорту-вання; позицiонування пeрexоду на водeнь як за-собу проти глобального потeплiння, викликаного використанням ПЕР [17].

Як зазначае дослiдник К. Шваб, вщмЫною осо-бливiстю чeтвeртоí тexнорeволюцií е поступовe стирання кордонiв мiж фiзичною, цифровою i бi-ологiчноí сфeрами [24]. Цю тeзу пiдтвeрджують прибiчники «зeлeноí eкономiки» Д. Кортeн, Б. Фал-лeр, Х. Дeлi, Д. Мeдоуз, Дж. Джeкобс, Р. Карсон, Е. Ф. Шумаxeр, Р. Костанцо, Д. Кортeн, Б. Фал-лeр, Х. Дeлi, Д. Мeдоуз, Дж. Джeкобс, Р. Карсон, Е.Ф. Шумаxeр, Р. Костанцо, П. Хоук номЫують eко-

номiку залежним компонентом природного сере-довища i направленим на пiдвищення енергое-фективносл. Модель зеленоТ економiки визначае «низьковуглецевий» ТТ характер i мету. А саме: пщ-вищення енергоефективностi, використання вщ-новлюваних видiв енергм, охорона i полтшен-ня якостi поглиначiв парникових газiв, обмеження або скорочення емюм [15]. Проте концептуалiзацiя ВЕ навпъ в контекстi технологiчного, економiчного, полiтичного дискурсу щодо виснаження невщнов-люваних джерел енергм - вуглеводыв виглядае неоднозначно. Деякi аналiтики захоплюються проти-ставленням традицiйних iз нетрадицiйними видами енергiй [22-23]. Хоча необхщно визнати, що ВЕ охоплюе «downstream» (транспортування, пере-робка, використання енергм), а ПЕК i «downstream» i «upstream» (видобуток МСР). Проте ВЕ виступае комплементарне традицiйнiй АЕ. Тобто ВЕ слугуе способом ефективного застосування вщомих джерел енергм, пщвищення ККД Тх використання або одержання Ыших переваг [13;16]. У втьному ви-глядi водень на Землi практично не iсну8, тому йо-го треба виробляти, що згщно закону збереження енергм призводить до витрат на цикл «виробництво водню - використання водню». Ряд дослщниюв вивчае конкретн економiчнi варiанти використання ВЕ. Так, аналiтик В.А. Амос (Amos W.A.) [3] до-слiдив, що скорочення ваги транспортного засобу - найбтьш потужний спосiб пiдвищення еконо-мм палива. Скорочення ваги транспортного засобу на кожн 10% знижуе витрати палива на 8%. Чим бтьше стискати водень, тим менший бак можна використовувати. Але осктьки зростае тиск, необхщно збтьшувати товщину сталевий слнки бака i, отже, його вагу. Варлсть бака збтьшуеться зi зростанням тиску. Для бака, що забезпечуе тиск 2000 паскалiв, вартiсть становить 400 дол. на кг ваги бака. При тиску 8000 паскалiв вже 2100 дол. За 1 кг ваги бака 11. I сам бак буде величезним -при тиску 5000 паскалiв такий водневий бак буде в 10 разiв бтьш об'емним, ыж бензиновий, що мютить таку саму ктькють енергм. Самi паливн елементи, якi е найбтьш ефективними перетво-рювачами хiмiчноТ енергм в електричну, також ду-же важкк «Метал - гiдридна система збер^ання, яка може мiстити 5 кг водню, включаючи пластини, контейнер i теплообмiнник, важить приблизно 300 кг. Це знижуе паливну ефективнють транспортного засобу [3]. Дослщник Дж. Ромм (Romm Joseph J.) [10] звернув увагу на той факт, що водень мае

найнижчу точку запалювання з у^х видiв палива, в 20 разiв нижчу, ыж бензин. У сум0 з повпрям утворюеться надзвичайно вибухонебезпечний гримучий газ, що можуть використати терористи [10]. Вчена Полякова Т.В. [21] стверджуе, що вщ-сутнiсть водневоТ iнфраструктури утруднюе розви-ток водневого транспорту i виходом iз ^е'Т ситуацм може бути застосування водню як палива для дви-гуна внутр0нього згоряння, або сумiшей палива з воднем. Створення широкоТ водневоТ Ыфраструк-тури автозаправок при сучасному рiвнi технологiй - вкрай дорога (близько 5 млрд. дол.) На думку По-ляковоТ Т.В. автомобл з використанням паливних елементiв на воды займуть в рейтингу трете мюце пiсля ДВЗ на спиртах (етиловому або метиловому), як вже серено випускаються i використовуються в Бразилм в малiй поршневiй авiацiя та «гiбридiв» Toyota, яких ттьки в США в 2005 р. було продано бтьше 200 тис. [21].

Аналiз теоретичного дискурсу свщчить, що особливо вагомим фактором впливу виступае асиметрiя планетарноТ та полiтичноТ рент. Окре-мi аспекти рентноТ асиметрГТ розглянуто в працях Г. Туллока, Р. Толлюона, Дж. Бюкенена, М. Олсо-на [8]. Виокремлення в Тх до^джены полiтичного вимiру ренти дало змогу залучити до економiч-ного аналiзу фактори впливу полiтичноТ сфери соцiуму на: процес прийняття полiтичних рiшень, на економiчну поведiнку суб'eктiв господарюван-ня та систему розподту доходiв. Дж. Б'юкенен зазначав, що неможливо вщокремити теорш су-спiльних фiнансiв та сусптьних витрат вiд фактiв полiтичного режиму, осктьки поведЫка iндивi-дуумiв в полiтикумi завжди пов'язана з економiч-ними iнтересами та результатами. Технолопчну проблематику економГТ МСК розглядав антй-ський економiст Стенлi Джевонс. Ще двiстi рокiв тому аналiзуючи МСБ св^у та проблему ТТ ефективного використання, С. Джевонс виявив пев-ну закономiрнiсть, нинi вщому як «парадокс Дже-вонса» [1]. У 1865 р. С. Джевонс в своТй пра^ «Проблема вуплля» зазначив, що технологiчнi вдосконалення, яю збiльшують ефективнiсть використання вуплля, ведуть до зростання спожи-вання вугтля в рiзних сферах промисловостк Вiн стверджував, що, всупереч ЫтуТ'цм, не можна по-кладатися на технолопчы удосконалення в спра-вi зниження споживання палива. Парадокс пщ-тверджено сучасними економiстами Д. Казумою (D. Khazzoom), Л. Бруксом (Leonard Brookes) та

Г. Сандерсом (Gary Sanders), як вивчали зворот-ний ефект споживання вiд пщвищення енергое-фективностi [1]. Особливо корисною для нашою роботи виявився досвщ С. Джевонса в обгрунту-ваны закону спадно! гранично! корисностi. Кон-цептуалiзуючи пiдxоди до ново! полiтично! еконо-мiT, B.C. Джевонс акцентував увагу на поведгнц Ыдиврв при користуваннi ресурсами та у виборi Tx альтернативного використання [1]. 1де! С. Джевонса розвинув М. Алле [2], вЫ концептуалiзуe економiчну дiяльнiсть в формi процесу задово-лення практично необмежених потреб людей в контекст обмежених ресурсгв та бажаннi досяг-ти абсолютного рiвня заxищеностi вiд ризикiв. B умовах, коли на ринку юнуе нескгнченне число станiв максимально! ефективност економiст мае встановити процедури (правила поведгнки) Тх погодження. Про виникнення якюних змiн в гсну-ючих «лiберальниx» правилах гри свщчить поява в суспiльствi ефекту «чорного лебедя». B цьому контекстi для дослщження виявилися корисни-ми погляди вщомого економiчного антрополога К. Полань! [9] та його учня М. Саллгнза [11]. Зокрема концепцгя К. Полань! про порушен-ня сыввщношення понять «взаeмнiсть» i «пере-розподiл» в процесi становлення каыталютичних вiдносин. Аналiзуючи рiзнi сценарм розвитку су-спiльниx вщносин, вгн встановив, що в гедоыс-тично налаштованому сусптьствг все неминуче стае в дефщитг. Його учень М. Саллгнза описав традицгйы для виживання цившгзацгйы правила взаемного користування ресурсами, порушення яких в будь-якгй цивтгзацм викликае кризу.

Метою статт с: 1) актуалгзацгя теоретичного дискурсу щодо еколопчно чисто! воднево! енерге-тику в термгнах «воднево! економгки» та державно! стратеги розвитку; 2) проведення аналгзу практики виробництва водню: з води з використан-ням невщновлюваних джерел енергм (вуглеводы, атомна енерпя); з використанням вщновлюваних джерел енергм (бюмаса) в контекст стану МСБ.

Виклад основного материалу. Нин ефект «чорного лебедя» трактуеться в науцг ризиколо-гм як несподгване виникнення незвичайних полг тичних подгй та ризикгв, що порушують традицгй-ы правила та змгнюють реальысть. Так, спалах COVID-19, який охопив 150 кра!н i заразив бгля 1 млн. людей, викликав початок ново! економгч-но! кризи, яка може коштувати свгтовгй економг ц не менше 2-х трильйоыв доларгв США. Криза

супроводжуеться рекордним за останы 30 роюв обвалом öii на нафту i повторенням краху фон-дово! бiржi на Уолл-Стрiт 1987 р. У ты 2020 р. через спалах нового типу коронавiрусу попит на нафту в Кита! впав на 20%. Таю економiчнi та со^альы потрясЫня не можуть безрезультатно пройти для енергетичного сектора, як в коротко-, так i в довгостроков^ перспективк Пан-демiя вже мае першi короткостроковi наслiдки в глобальному секторi МСК. Наприклад, компанiя General Electric в своему пщроздо GE Renewable Energy прогнозуе збитки в розмiрi 200-300 млн. дол. тiльки в першому кварталi через зрив поставок нового обладнання. Очкуеться скоро-чення прогнозу щодо збтьшення сонячно! гене-рацм в 2020 р. з 121-152 ГВт до 108-143 ГВт, що може стати першим зниженням щор!чного приросту сонячно! генерацм' з 80-х роюв. Також юнуе значний ризик скорочення прогноз!в приросту в^рово! генерацм', який ще в груды 2019 р. склав 75 ГВт, але, нав^ь незважаючи на про-гнозоване скорочення, очкуеться, що 2020 р. стане рекордним для вщновних ресурса. Частка скорочення в^рово! генерацм' залежить в1д того, насктьки швидко китайськi постачальники змо-жуть вщновити виробництво комплектуючих ча-стин 1з використання рiдкоземельних металiв i насктьки вщкладеться процес будiвництва но-вих потужностей даного виду генерацм' в США.

нин1 щороку у свт споживаеться 55 млн. тонн водню. Внаслщок спроб економiк Японм i Пвден-но! Коре! та Ыших кра!н в1дмовитися в1д вугле-цевого палива цей показник може до 2030 року скласти 8 млн. тонн, а до 2040 року споживання цього газу досягне 90 млн. тонн. Дослщження за воднем ведуться практично в кожый розвине-н1й кра!ы. Одне з найбтьших в св1т1 пщприемств з виробництва водню було розпочато в м1ст1 Намiе, на п1вн1ч в1д зруйновано! атомно! електростан-цм' Фуку^ма-Дач воднева станцiя на сонячый енергп може виробляти достатньо газу для заправки 560 автомобов. Проект реал!зований компанiями Toshiba, Tohoku Electric Power i ди-стриб'ютором природного газу Iwatani. Партне-ри спод!ваються в кiнцевому п1дсумку перенести технолопю виробництва водню за кордон [4].

Розглянемо моделi споживання ресурса в кон-текстi теорм' ринюв. МСР складають викопн1 ба-гатства (паливы, рудн1 i неруднi), а також природы розчини солей озер, мор!в i пщземних вод тери-

TOpiï з тaкими кoнцeнтpaцiями кopиcниx eлeмeн-лв, щo ïx eкoнoмiчнo дoцiльнo викopиcтoвyвa-ти в нapoднoмy гocпoдapcтвi. MCP е вaжливим фaктopoм poзвиткy пpoдyктивниx cил, бaзoю для бaгaтьox гaлyзeй пpoмиcлoвocтi, Ïx шиpoкo ви-кopиcтoвyють y piзниx гaлyзяx нapoднoгo ro^o-дapcтвa. B cyчacнoмy cвiтi cклaлиcя знaчнi poз-бiжнocтi мiж нaявними пpиpoдними pecypcaми в oкpeмиx кpaïнax тa oб'8мaми Ïx cпoживaння, щo вимaгa8 пpoвeдeння pecтpyктypизaцiï MCP. Зa-гaльнa пoтeнцiйнa вapтicть пiдтвepджeниx видo-бyвниx зaпaciв MCP y нaдpax вcьoгo cвiтy дopiв-нюе 88 тpлн дoл. США. Ця пoтeнцiйнa вapтicть зaпaciв y poзpiзi кpaïн poзпoдiля8тьcя дocить нe-piвнoмipнo: США - 14,4; Po^ - 12,4; Китай -5,5; Cayдiвcькa Аpaвiя - 4,7; ПАP - 4,6; Авcтpa-лiя - 3,9; ^н - 3,2; Кaнaдa - 3,1; 1ндп - 2,7; ОАE - 2,1; ^к - 1,9; У^^ - 1,9 (12 мicцe, 2,2 % пoтeнцiйнoï вapтocтi вcix пiдтвepджeниx зaпaciв cвiтy); Кyвeйт - 1,6; Beликa Бpитaнiя - 1,5; to-зaxcтaн - 1,45; Beнecyeлa - 1,45; Пoльщa - 1,3; Me^rnra - 1,1; Iндoнeзiя - Q,9; Бpaзилiя - Q,B [16-18]. B M^ i нинi нaйзaгaльнiшим пoкaзни-кoм, щo пoкaзy8 piвeнь pecypcocпoживaння i пo-тpeб, e cпoживaння MCP нa душу нaceлeння. B ce-peдньoмy вiн вiдoбpaжae зaгaльний piвeнь пoтpeб, якi пoв'язaнi з тexнoлoгiчним i eкoнoмiчним poз-витгам. 1ншими cлoвaми, бeз дocягнeння дeякo-ro piвня cпoживaння pecypciв нeмoжливe дocяг-нeння poзвиткy пpoдyктивниx ^л i eкoнoмiчнoгo дoбpoбyтy i ця пpoблeмa визнaчae piвeнь eкoнo-мiчнoï бeзпeки. Eфeктивнicть ПEК в знaчнiй мipi зaлeжить вiд кoн'юнктypи тa piвня iнвecтyвaння в poзвитoк взaeмoзaлeжниx eнepгeтичниx ceктopiв нaфти, гaзy, ypaнy i бaлaнcy ïx cпoживaння. Як зa-знaчaлocя вищe, зaxoди eкoнoмiï тa eфeктивнoгo викopиcтaння тaкoж мaють cвoю мeжy. Нaпpaцю-

вaння B.Q Джeвoнca викopиcтaв y poзpoбцi тeopiï мaкcимaльнoï пpoдyктивнocтi кaпiтaлy фpaнцyзь-кий вчeний M. Аллe. Biн caмocтiйнo poзвинyв двa фyндaмeнтaльниx пoлoжeння: (1) в pинкoвiй era-нoмiцi гажний cтaн piвнoвaги e oднoчacнo cтaнoм oптимyмy (мaкcимaльнoï eфeктивнocтi), i нaвпa-ки; (2) кoжний cтaн мaкcимaльнoï eфeктивнocтi e cтaнoм piвнoвaги ^к звaнa тeopeмa eквiвaлeнт-нocтi). Пpoвeдeнi Аллe [2] дocлiджeння пoкaзaли, щo peaльнo дiючий eкoнoмiчний aгeнт пocтiйнo пopyшy6 тaк звaнy гiпoтeзy oчiкyвaнoï кopиcнocтi. Йoгo ocнoвний виcнoвoк cтocyвaвcя пpaгнeн-ня paцioнaльнo дiючoгo aгeнтa aбcoлютнoï нaдiй-нocтi. Тaкa apгyмeнтaцiя M. Аллe oтpимaлa нaзвy «пapaдoкcy Аллi». Caм M. Аллe ввaжaв цeй пapa-дoкc вiдoбpaжeнням дм' мexaнiзмiв глибиннoï пcи-xoлoгiчнoï peaльнocтi. B цiй peaльнocтi пepeвaгy oтpимye тiльки aбcoлютнa eфeктивнicть. M. Ал-лe cтвepджyвaв, щo людcькe cycпiльcтвo в ca-миx piзниx cитyaцiяx i кoнтeкcтax пoвoдитьcя пo-дiбним чинoм. Нeзaлeжнo вiд тoгo, чи йдe мoвa пpo cитyaцiï' (Ыфля^я, дeфляцiя aбo гiпepiнфля-цiя), чи пpo кaпiтaлicтичнi aбo кoмyнicтичнi ^a^rn, чи пpo cycпiльcтвo cьoгoднiшньoгo дня aбo ж cтo-лiтньoï' дaвнocтi. Нa цiй ocнoвi cтвepджy8тьcя ^я пpo oбyмoвлeнicть cyчacнocтi минулим тa icнy-вaння cпaдкoвoï' i peлятивicтcькoï' мoдeлi пpийнят-тя piшeнь в yмoвax pизикiв. Тoбтo coцiyм cтвopюe нoвi мoдeлi мaкcимaльнo пpиближeнi чи вapiaнт-нi вжe викopиcтaним. Як зaзнaчaлocя вищe, дo aнaлoгiчниx виcнoвкiв пpo фaкт пopyшeння cпiв-вiднoшeння пoнять «взa8мнicть» i «пepepoзпo-дт» пiдiйшoв К. Пoлaньï' [9]. Bжe cтapoдaвнiй cвiт, cтвopюючи pизики, cтoяв пepeд вибopoм cцeнapi-[в мiж вiйнoю тa кoмпpoмicoм з пpивoдy pecypco-кopиcтyвaння. Для пoдaльшoгo aнaлiзy мoжливиx pизикiв cyчacнoгo pecypcoкopиcтyвaння poзгля-

Рисунок 1. Концептуальна модель житт^яльносп, ресурсокористування i вiдxoдoyтвoрeння

немо и концептуальну модель (див. рис. 1), в основу якоТ поставлено вщкрил, нерiвноважнi регю-нальнi, мiжрегiональнi та планетарну системи.

Цi системи створюють безперервний обмiн з навколишым середовищем матерiальними, енергетичними та Ыформац^ними компонентами. Ресурси Р вилучаються з природно-тех-ногенного середовища Р та W i направляються в техносферу Т. Техносфера е штучно органг зованим технiко-технологiчним середовищем, де ресурси Р перетворюються в необхщы про-дукти Р, а промисловi вiдходи Wi повертаються в природно-техногенне середовище. Продук-ти Р направляються в со^альну сферу Б, де вони перерозподтяються мiж членами сптьноти i споживаються, згiдно з дшчими в соцiумi еконо-мiчними законами, правилами та якiстю суспть-них iнститутiв. Bикористанi або спожит продук-ти також повертаються в природно-техногенне середовище у виглядi вiдходiв Wd. Таким чином, соцiотехносфернi матерiальнi ресурсно-вiдхiднi потоки замикаються на природно-техногенному середовищi. Соцiум Б iснуe як вщкрита нерiвно-важна система, що незворотне перетворюе не-вiдновну частку ресурЫв i накопичуе вiдходи W. Наслiдком такого функцiонування в^еТ системи життeдiяльностi виступае тимчасова змiна, (Р / W) • < 0 (символ (•) позначае похiдну за часом), що за своею суттю саме е внутр0ньосистем-ним часом, фксуючим незворотний перехiд Р в W (стрiла t на рис. 1). Опис простих вщкритих дисипативних структур, Тх часовi параметри, були детально представленi в роботах I. Пригожина та очолюваноТ ним БрюссельськоТ школи. Розрив

мiж еволю^йними змiнами бiосфери i «вибухо-подiбнi» темпи розвитку техносфери критично позначив подвину суть буття сучасноТ людини, здатноТ зруйнувати не тiльки своТ власнi основи, а й всю бюсферу. Розглянемо особливостi цьо-го процесу на прикладi кольорових металiв. Що допоможе в пошуку закономiрностей та меж дм теорм ринюв невiдновних ресурсiв [17]. 3 даних рис. 2 помто, що частка споживання вторинно-го металу весь час зростае. При малих запасах та при збтьшены споживання дуже швидко зростае частка вторинного металу, при збтьшены запасiв металiв, ця залежнiсть слабшае [17].

Не спостер^аеться рацiональностi в спожи-ванн первинних енергоносмв за перiод 30 роюв до нашого часу та прогнозних майбутых 30 рокiв (1980-2030 рр.), i ресурсокористування припу-скае найбiльш повне вилучення ПЕР та 'Тх корис-них властивостей (рис. 3).

1снуе науковий пiдхiд (В.1. Ландик), згiдно з яким синоымом природного капiталу вважають по-няття «екологiчний капiтал». УкраТнськ дослщ-ники Н.М. Малюга та 1.В. Замула вважають, що екологiчний капiтал - це мУмальний розмiр природного капралу, необхiдний для виживан-ня людини на Землк Пiдтверджуючи актуальнiсть видтення екологiчного капiталу, виходячи з кон-цепцп сталого розвитку, С.1. Дрогунцов зазначав, що сучасний св^ переходить вщ ери, в якiй обме-жуючим фактором був капiтал, створений люди-ною, до ери, в яюй обмежуючим фактором стае природний каттал. Пiд екологiчними ризиками ми розумieмо такий етап розвитку системи «сус-пiльство - природа», при якому високоефектив-

ДОЛЯ ВТОРИННОГО РЕСУРСУ %

Частка вторинного металу у користуваннк %

РОКИ 1960 1970 1975 1980 1985 1990 2000

СВИНЕЦЬ 27 26 27 30 32 34

АЛЮМ1Н1Й 16 17 21 24 28 30 33

Рисунок 2. Частка вторинного металу у користуванш

Рисунок 3. Динамка та прогноз споживання первинних енергоносмв 1980-2030, млн. т. н.е.

не зростання обcягiв ресурсокористування i споживання досягаеться за рахунок виснаження ресурсiв. Тодi порушуеться ресурсно-еколопчна рiвновага i наступае «вiраж еколопчно-нормо-ваних ринкiв первинних енергоносмв.

Нафта е найбiльш «глобалiзованим» свiтовим енергетичним товаром: 55% и видобутку стае об'ектом транскордонних торгiвельних опера-^й (для порiвняння: тiльки 33% видобутого у свг тi газу й 20% вуплля стае товаром в мiжнароднiй торгiвлi). Очiку8ться, що до 2030 р. стввщно-шення свтового експорту нафти до видобутку зросте до 70%. Свiтовi розвiданi запаси нафти оцЫюються в 90-95 млрд. т, а прогнозы запаси складають 250-270 млрд. т. Родовища нафти знаходяться в рiзних районах св^у, проте розпо-дiл Тх за кра'Тнами i регiонами вкрай нерiвномiр-ний. Найбiльшi нафтовi родовища розташован в арабських краТ'нах Близького i Середнього Сходу (Саудiвська Аравiя, Кувейт, 1рак), ПвычноТ' Африки (Лiвiя, Алжир), а також в 1раы, 1ндонезм, де-яких районах ПвычноТ' i ПвденноТ' Америки. По-над 85% нафти видобуваеться на найбтьших родовищах, загальна чисельнiсть яких скпадае близько 5% всiх родовищ. 30 родовищ нафти мають видобувнi запаси, що перевищують 500

млн. т, i вiдносяться до родовищ гiгантiв. В РФ у 2013 р. вперше було офiцiйно вiдкрито та озвучено обсяг запаЫв ПЕР: нафти - 17,8 млрд. т, газу - 48,8 трлн. куб. м категорм АВС1; за кате-горieю С2 запаси нафти оцЫюються в 10,9 млрд. тонн, газу - у 19,6 трлн. кубометрiв. Комерфй-нi запаси сиро'Т нафти в США в 2013 р. склали 359,1 млн. бар. Найбiльшi родовища нафти: Га-вар (10,1 млрд. т), Сафаыя-Хаф^ (4,1 млрд. т) i Манiфа в Саудiвськiй Аравм (1,5 млрд. т); Бурган в Кувейт (9,9 млрд. т); Болiвар (4,8 млрд. т) i Ла-гунiльяс (1,5 млрд. т) у Венесуелк Румайла (2,7 млрд. т) i Кiркук (2,2 млрд. т) в 1раку; Ахваз (2,4 млрд. т), Марун (2,2 млрд. т), Гачсаран (2,1 млрд. т), Ага-Джарi (1,9 млрд. т) i Абхайк (1,7 млрд. т) в 1раы; Чиконтенек (1,6 млрд. т) у Мексиц [5]. Ви-користання бтьш сучасних технолопй сприяти-ме зниженню витрат на розробку неконди^йних запаяв нафти. Згiдно експертних оцЫок, свiтовi запаси горючих сланцiв i нафтоносних пiскiв оцг нюються 700-800 млрд. т, що у 7-8 разiв бть-ше всiх виявлених запаЫв нафти у свiтi. Ттьки в районi Скалистих гiр (США) в подiбних породах концентруеться 270 млрд. т нафти, що у 2-3 рази перевищуе свiтовi запаси i в 67 разiв - запаси нафти США. Проте висока вартють робiт пе-

решкоджае розвитку переробки горючих слан^в i нафтоносних пююв. Розробка бiтумiнозних по-рщ е рентабельною при цiнi на нафту в 100-120 дол./т [12;16-18].

Газовий сектор ПЕК включае розвщування, ви-добуток, транспортування, зберiгання й перероб-ку природного й супутнього нафтового газу, що видобуваеться разом з нафтою. Природний газ застосовуеться у багатьох галузях господарства, але переважна його частина використовуеться в енергетищ бо таке паливо найменше забруднюе атмосферу. Сумарнi початковi ресурси газу оцг нюються в 436-500 трлн. м3, з яких близько 55 вже видобуто та 180 трлн. м3 - розвiданi запаси. Таким чином, невщкрит (прогнозы та iмовiр-нiснi) ресурси газу складають порядку 200-265 трлн. м3, що еквiвалентно ще 67-88 рокам, 25% з яких вщносяться до попутного газу й 75% - до природного газу. Нин видобуток 10% свтових запасiв газу у порiвняннi з 25% видобутоТ' нафти. Нерозкрит запаси газу оцiнюються у 147,1 трлн. м3, з яких 25% це попутый газ й 75% - природний газ. Проте, бтьша частина газових запаЫв у свт потребуе уточнення й розвщки.

УкраТ'на використовуе до 100 млрд. м3 природного газу на рк, з яких власний видобуток стано-вить близько 20 млрд. м3. Розвiданi запаси газу в Укра'У складають 1,1 трлн. м3 уже розвiданих запасiв газу вистачить на 50 роюв при сучасному рiвнi видобутку. Значнi об'еми газу зосередженi в нафтових родовищах (супутн гази) та вугiльних шахтах (шахтний метан). Так тiльки вупльы родовища Укра'ни мiстять до 3,0 трлн. м3 газу.

Найбтьшими запасами газу володi8 РФ (27,2%), що майже вдвiчi перевищуе запаси 1ра-ну, який по аналопчним запасам займае друге мiсце. Природного газу у РФ i зараз достатньо для того, щоб 'й ще багато роюв залишатися го-ловним газовим експортером у свт. Ттьки роз-вiданi запаси становлять 48 трлн. м3, або понад 33% свтових запасiв традицiйного газу, а почат-ковi сумарнi ресурси Росм вимiрюються астроно-мiчним об'емом в 260 трлн. м3 - бтьше 40% вiд початкових сумарних ресурЫв у свiтi (650 трлн. м3). Собiвартiсть росiйського видобутку в точ-цi виробництва коливаеться мiж 3 i 50 доларами за 1 тисячу кубометрiв.

На Близькому Сходi значнi запаси мають Катар, 1рак, Саудiвська Аравiя й ОПАЕ. В Ыших ре-понах найбiльшi запаси газу мае США, Венесу-

ела, Алжир, Нiгерiя, Туркмеыя [5-6]. Крiм того, iснують ще й так назван ресурси «нетрадифй-ного» газу-метану у вугiльних пластах у вигля-дi газогiдратiв, сланцевого газу. МЕА оцЫюе ресурси техычно доступних запасiв нетрадицiйного газу в свт в 328 трлн. м3, включаючи 200 трлн. м3 сланцевого газу. Видобуток сланцевого газу розпочався у США i вже суттевим чином змiнив транспортнi потоки природного газу в свт. Об-сяги видобування сланцевого газу в США зрос-ли у 12 разiв: з 7,6 - у 1990 роц до 93 млрд. м3 - у 2009 рощ вартють його видобутку, навпаки, скоротилася з 240 дол. за 1000 м3 до 100х110 дол. за 1000 м3. У 2010 роц США витiснили РФ з першого мiсця i, як вважають у МЕА, до 2025 року можуть стати найбтьшим свтовим експортером. На даний момент в Америк розглядаеть-ся цiлий ряд проек^в термiналiв з виробництва зрiдженого природного газу, i 4-ри з них вже от-римали всi необхщн дозволи. Таким чином, екс-порт почався вже в 2016 р.

Провщне мюце у свiтi серед постачальниюв скрапленого газу (СПГ) належить Катару: лише у 2010 р. його продажу порiвняно з 2009 р., зрос-ли на 30 млрд. м3, або на 55%. Загалом, у 2010 р. поставки СПГ здйснювали 19 кра!н свпу. Крiм Катару, який реалiзував 76 млрд. м3 газу, до кола найбтьших експортерiв увiйшли Малайзiя, 1ндо-незiя, Австралiя, Нiгерiя, Алжир, Тринщад i Тобаго. Разом ц кра'ни у 2010 р. продали 226 млрд. м3, що становило 76% у^е'' свiтовоí торгiвлi. Од-нак, головним шляхом постачання залишився трубопровiдний. У 1981 р. Iталiя першою прокла-ла глибоководний «ТгапБтеЬ» до Тунiсу. З метою мiнiмiзацií ризикiв було укладене довгостро-ковi контракти зi споживачем - що, в свою чергу, зумовлювало тривалу залежнють вщ постачаль-ника i наростання конфлiктних ситуацiй за умови змiн полiтичного середовища кра'''н - суб'8ктiв ко-мерцiйноí дiяльностi чи кон'юнктури на свiтовому ринку ПЕР. Ринки нафти i газу дуже рiзняться. На вiдмiну вщ нафтового, ринок газу е репональним ринком з такою специфiчною Ыфраструктурою, як газогони. На ринку газу вщносини будуються на довгострокових контрактах (20-30 рр.) з фактич-но зафксованою цiною на весь довгостроковий перюд. Нинi в 6вропi в районах з високою концен-тра^ею продавцiв i покупцiв газу, наприклад у вуз-лах газотранспортно''' мережi - так званих хабах, формуються спотовi майданчики. Процес лiбера-

лiзaцiï газового ринку бвропи почався з Великобритании а саме в мюцях розташування термЫа-лiв Фергюс i Бектон. Вони знаходяться на входi в основну газотранспортну систему, куди постача-ють газ з родовищ пiвнiчного моря. Таким чином, вже в 1996 р. у Великобританм' сформувався еди-ний для в^е'( кра'ни умовний торговельний пункт -нацюнальний балансуючий пункт (NBP). 3 2003 р. почали розвиватися спотовi майданчики i в Ы-ших европейських кра'нах. У континeнтaльнiй Ев-ропi дie сiм хaбiв: Zeebrugge в Бельгм', TTF в Голландии PEG у Францм', PSV в 1талп, NCG i Gaspool - в Нмеччиы, CEGH в Австрм', а також CDG в 1спанп'. У тiсному зв'язку з цими хабами працюють газо-вi бiржi - iCE/ APX в Лондон Powernext в Пaрижi, APX/ NP-ENDEX в Амстeрдaмi та EEX в Лейпцигу. NBP i дотепер залишаеться нaйкрупнiшим хабом в Европу хоча його лiквiднiсть ще складно порiвнювaти з американським аналогом - Henry Hub. Разом з тим, у мiру розвитку Ыших европейських майданчиюв, доля NBP на ринку поступово знижуеться - до юнця 2012 р. вона зменшилась до 61% порiвняно з 71% у 2011 р. i 81% у 2010 р. Проте лквщнють в NBP е найвищою серед Ы-ших торгових майданчиюв Европи i становить вiд 11 до 15 одиниць. Цей показник розраховують за загальним стввщношенням валових об'eмiв до реальних фiзичних постачань газу спожива-чам через торговi майданчики. Цiни природного газу майже на в^х европейських майданчиках незначно в^зняються вiд iндeксiв NBP. Виклю-чення скпадае лише ^ал^ський хаб PSV, де цг ни завжди були ютотно вищi у зв'язку з обмеже-нiстю пропускних можливостей газотранспортно''' системи в репоы i частковою iзольовaнiстю цього хабу вщ решти европейських мaйдaнчикiв. Спо-товi об'еми на европейських майданчиках пере-вищили 250 млрд. м3, що eквiвaлeнтно 54% вiд загального споживання природного газу крахами Европи. Слiд зазначити, що це об'еми фiзич-них поставок, а не вaловi об'еми торгiв на спото-вих майданчиках, якi в 2012 р. становили близько 1700 млрд. м3. Протягом останнього десятил^я европейськ споживaчi газу все бтьш прагматично стверджують, що традиц^не ринкове цЫоутво-рення на природний газ з прив'язкою до цЫ на нафтопродукти вже eкономiчно не обгрунтоване, оскiльки в Европi конкуренцм' та взaeмозaмiнностi мiж цими енергоно^ями не iснуe вже давно. Ре-цeсiя та надлишок газу прискорили процес. Тиск,

який зд^снюеться щодо перегляду цiн, збтьшу-еться, споживaчi блакитного палива наполягають на змн довгостроково''' контрактно'!' системи. Крiм того, висока невизначенють щодо попиту дик-туе, що всiм учасникам довгострокового газового ринку потрiбнa велика гнучкють пiд час вир0ен-ня завдань, яку можуть забезпечити ттьки спото-вi майданчики.

У свiтовiй економщ вугiлля за обсягами викори-стання первинних енергоносм'в разом з природ-ним газом займае другу - третю сходинку пюля нафти. Так, у 2001 р. середньосвтовий показник загального споживання вуплля становив 23,7% (вщповщно, нафта - 38,7%, газ - 23%). У свто-вому виробництвi електроенергм' питома вага вуплля також висока - 39,1%. Для кра'н ЕС цей показник нижчий вщ середньосвтового (15-27%). Але для окремих кра'н-члеыв ЕС частка вуплля в електроенергетиц перевищуе сeрeдньосвiтовий показник: Нiмeччинi - 52,5 %; Польщi - 96%.

В Укра'У частка вугiлля у виробництвi електроенергм' знаходиться на рiвнi середнього показника кра'н ЕС (26%). Протягом найближчих роюв вупл-ля залишиться основним видом палива у свт для виробництва електроенергм'. Згщно з класифка-цieю МЕА до поновлюваних джерел енергм' (ПДЕ), належать таю категорм': якi спалюються, i вщхо-ди бiомaси: тверда бюмаса i твaриннi продукти: бiологiчнa маса, у тому чи^ будь-якi мaтeрia-ли рослинного походження, що використовують-ся безпосередньо як паливо або перетворюють-ся на iншi форми перед спалюванням (деревина, рослинн вщходи i вiдходи тваринного походження; деревне вуплля, яке одержують з твердо''' бю-маси); газ/рщина з бюмаси: бiогaз, отриманий у процес анаеробно''' ферментацм' бiомaси i твердих вiдходiв, який спалюеться для виробництва елек-трики i тепла; мунщипальы вiдходи: мaтeрiaли, що спалюються для продукування теплово'' та елек-трично''' енергм' (вiдходи житлового, комeрцiйного i громадського сeкторiв). Нинi у свтовому енерге-тичному бaлaнсi частка дров складае 3,5%, в РФ 1%. Це тим бтьше примiтно, що ще в 1950 р. вона становила 9%, а в 1913 р. - 21%. Проте i тепер е кра'ни, в яких дрова лишаються основним видом палива: у кра'нах Африки - 88% в^е' заготовлено''' деревини; Пвденый Америк - 68%; в 1ндм' та 1ндонезм' - 91 i 80% вщповщно. ^м того, хоча деревина i поступаеться Ышим ПЕР в теплотвор-нiй здатност, але е единим на Зeмлi поновлюва-

ним джерелом енергм i кiлькiсть яко''' зростае: за-гальний рiчний прирiст у люах планети складае в середньому 5,5 млрд. м3, тобто приблизно в 1,5 рази бтьше рiчного обсягу лiсозаготiвель. Це, од-нак, зов^м не означае безмежних можливостей при використаннi деревини як палива, оскть-ки попит на пиломатерiали, целюлозу i папiр теж зростае. Тому опкуеться, що в перспективi джерелом теплово''' енергм стануть вже не дрова, а рiзного роду вiдходи [5].

За часткою виробництва атомна енергетика (АЕ) в Укра'ы посщае 4 мiсце в свт пюля Францм (75%), Словаччини (53%) та Бельгм (51%). Таким чином, частка ядерно''' енергм у загальному юнцевому споживаннi не перевищуе 6%. Ана-лiз енергетичних проблем показуе необхiднiсть у перспективi значного розвитку атомно''' енер-гетики для багатьох репоыв свiту тому чи^ для Укра'ни. У свт працюе 440 АЕС. Усi вони зосе-редженi в 30 кра'нах свiту, зокрема: США - 103 АЕС; Франтя - 59 АЕС; Япоыя - 55 АЕС; Ро^я - 10 АЕС; Укра'на - 4 АЕС. Найбтьша АЕС в 6в-ропi - Запорiзька атомна електростан^я. Най-бiльша АЕС у свт Касiвадзакi-Карiва за вста-новленою потужнютю (на 2008 р.) знаходиться в японському мют Касiвадзакi префектури Нмга-та — в експлуатацм знаходяться п'ять киплячих ядерних реакторiв (BWR) i два розширених киплячих ядерних реакторiв (ABWR), сумарна по-тужнiсть яких становить 8,212 пгават [5]. Ни-нi пюля подiй 11 березня 2011 р., коли в Японм стався найпотужыший за всю iсторiю кра'ни землетрус i на АЕС Фукусiма-1 сталася аварiя, прогнози розвитку АЕ стали утрудненими. Особливо в св^ витрат на подолання наслщюв ава-рiй. На очищення територiй поблизу АЕС «Фуку-сiма» уряд Японм у 2013 р. видтив 30 млрд. дол. Таке пщвищене фЫансування, на думку експер-тiв, свщчить про те, що спочатку наслщки аварм були недооцiненi по компенсацп населенню, оп-латi фахiвцям, як проводять знезараження регг ону, будiвництву сховища радiоактивних вiдходiв. Таким чином фЫансування покриття наслщ-кiв аварм на АЕС перевищить 80 млрд. дол. Еко-номiчнi збитки вщ Чорнобильсько''' катастрофи до 2015 р. досягнули для Укра'ни майже 180 млрд. дол. Аварм на Перш^ Фуку^мсьюй АЕС та на Чорнобильський АЕС е подiями одного класу: пiсля руйнування оболонки реактора радюактив-нi iзотопи потрапили до довктля.

Для подальшого розвитку ПЕК та задоволен-ня зростаючого попиту на МСР необхщно зна-чне залучення кош^в. Так потреба РФ в Ывести-цiях складае 5% вщ м ВВП, Африки - 4%, в кра'нах ОЕСР ця частка е значно нижчою. Запаси енер-горесурсiв у свiтi е достатыми для задоволення прогнозного попиту, але вимагае iнвестування в процес постачання енерготоварiв споживачам. Мобiлiзацiя МСБ в ПЕК буде залежати вщ його здатнос^ конкурувати з iншими секторами еконо-мiки за доступ до Ывести^й. Проблема в залучены iнвестицiй пов'язана з тим, що потреба в фЫан-сових Ыструментах в наступнi тридцять рокiв буде набагато перевищувати рiвень минулих тридця-ти рокiв. В електроенергетицi, наприклад, потреба в iнвестицiях буде в три рази вищою. В галузев^ структурi iнвестицiй домiнуe електроенергетика: на генерацш, передачу й поширення електрое-нерг^ виникне потреба в 10 трлн. дол., чи 60% вщ сумарно''' потреби в iнвестицiях. Якщо в цю мережу включити потребу в фЫансових коштах на постачання палива на електростанцм, то цей показник досягне 70%. Потреба в Ывести^ях в нафтовий й газовий сектор складе по 3 трлн. дол. в кожний, чи 19% вщ сумарно''' потреби у свт. Розвиток ву-пльно'[ галузi потребуе 400 млн., дол., чи 2%, вщ-новних джерел енергм - одну третину вщ Ывести-цiй в будiвництво нових електростанцй в кра'''нах ОЭСР. На кра'ни, що розвиваються, в яких особливо швидко зростатиме виробництво й попит, припаде майже половина вщ свтових iнвестицiй в енергетичний сектор в цтому [16-18].

Однак спостер^ався й iнший тренд. А саме: скорочення свтового субсидування споживання викопних видiв палива (з 500 млрд. дол. в 2014 р до 325 млрд. дол. в 2015 р.); субсидм на розвиток виробництва енергм з поновлюваних джерел зросли з 140 млрд. дол. в 2014 р до 150 млрд. дол. Продовжують фЫансування викопних ви-дiв енергм 1ран (52 млрд. дол.), Саудiвська Ара-вiя (49 млрд. дол.), РФ (30 млрд. дол.), Венесуе-ла (20 млрд. дол., але варто згадати, що в 2008 р. стввщношення мiж ними було 10:1 на користь викопних видiв енергм, а в 2015 р - вже 2:1. Очг куеться, що свтовий пк сягне 240 млрд. дол. Найбтьшу фЫансову пщтримку вiдновним ресурсам надае 6С (60 млрд. дол. у рк) [22-23]. Проте, ниы стало вiдомо, що ряд кра'''н 6С манi-пулюють статистикою в фй областi, використо-вують юридичы лазiвки, щоб отримувати таю

вигоди вщ дiяльностi в гaлузi землекористуван-ня та люового господарства [7]. Ряд дослщниюв вважае, що пiдтвeрджeння фе' Ыформацм' може, щонайменше, посилити позицм' скeптикiв щодо eфeктивностi Кiотського протоколу, i заодно -Паризько' угоди [22-23].

На початку XXI ст. провщы кра'ни свпу утвори-ли Мiжнaроднe партнерство з воднево'' економг ки (МПВЕ) для координацм' зусиль i спiльного ви-рiшeння ff проблем. Свiт вже виробляе i споживае близько 75 млн. т водню на рк в широкому спек^ процeсiв. Нaйбiльшi споживaчi (до 90% загального обсягу) - хiмiчнa i нафтопереробна гaлузi промис-ловостi. Прогнозуеться до 2050 року: 10-кратне збiльшeння потреб у воды, 25% внесок в зниження викидiв CO2 (6 Гт / рк), частка 18% в енергетич-ному баланс [5;14]. Створення продуктово'' лУй-ки водню мае базуватися на розроблених ядерних технолопях нового поколЫня, наприклад, з вико-ристанням технологи' ВТГР (високотемпературних газоохолоджувальних рeaкторiв).

На думку ряду дослiдникiв у XXI ст. вщбудеть-ся значний енергетичний перехщ з трьома ос-новними завданнями (3D): D1 - декарбоыза^я: вугiлля, нафти / природний газ / поновлюва-нi джерела енергм, aмiaк; D2 - дeцeнтрaлiзaцiя (Smart Energy Network): розвиток розподтено' енергетично' системи з оптимальним викори-стання ТЕЦ на природному гaзi та поновлюваних джерелах енергм'; D3 - Digitalization: IOT, промис-ловють 4.0, суспiльство 5.0, блокчейн [20].

Як зазначалося вище, концепт еколопчно чисто''' ВЕ в термЫах «воднево'' eкономiки» актуалг зуе виробництво водню з води з використанням невщновлюваних джерел енергм (МСР, АЕ); виробництво водню з використанням вщновлюва-них джерел енергм' (сонце, в^ер, бюмаса); тран-спортування i збер^ання водню; використання водню в промисловост, на трaнспортi. Прийнята наступна класифка^я паливних eлeмeнтiв: PEM

- паливний елемент з протон-обмЫно'[ мембраною (Proton Exchange Membrane Fuel Cell); AFC

- лужний паливний елемент (Alkaline Fuel Cells); DMFC - паливний елемент прямо''' дм' на мeтaнолi (Direct Methanol Fuel Cell); PAFC - паливний елемент на фосфорно''' кислоти (Direct Methanol Fuel Cell); MCFC - паливний елемент на розплaвi карбонату (Molten Carbonate Fuel Cell); SOFC - паливний елемент на твердому оксидi (Solid Oxide Fuel Cell). У цих паливних елементах не вщбуваеться

перетворення хiмiчноï' енергм' палива в теплову i мехаычну, як в традифйый енергетицк У зв'язку з цим ККД паливних елементв значно вище, ыж у традифйних енергоустановках, i може досяга-ти 90%. Е можливють практично миттевого вщ-новлення к енергоресурсу - для цього достатньо встановити нову емысть з паливом [21]. Витрат-ним мaтeрiaлом для паливних елементв служать лише емност з паливом, а основним продуктом реакцм' е звичайна вода. ЗамЫа використовува-них в даний час батарейок i aкумуляторiв на па-ливнi елементи дозволяе значно скоротити обсяг вiдходiв, що мiстять отруйн i шкiдливi для навко-лишнього середовища речовини. Новий сплеск Ытересу до масштабно''' атомно-воднево''' енер-гетики пов'язаний саме iз розвитком автомобг лебудування на основi водневого палива. Водень мае багато переваг як паливо для транспортних зaсобiв, i свтова автомобтьна промисловiсть зараз знову активно включилася в його використання. Звичайно, розвиток воднево'' енергети-ки i створення двигунiв на воды в свт йде вже давно. Зокрема, в СРСР вперше автомобтьний двигун на воднi працював у блокадному Леын-грaдi в 1942 р. У 1980-i рр. Авiaцiйний науко-во-тeхнiчний комплекс (АНТК) iмeнi О.М. Туполева створив л^аючу лaборaторiю на бaзi л^ака Ту-154В, що використовуе рiдкий водень як паливо. В результат був створений перший в свг т л^ак на криогенному пaливi - рiдкому воднi та зрщженому природному гaзi - Ту-155 [14].

В Японм' напрацьовано заходи щодо прове-дення лiтнiх Олiмпiйських ^ор в Токiо у 2020 ро-цi як наратив побудови «водневого сусптьства». Практично одночасно з цим компанм' Honda Motor Co., Ltd. i Toyota Motor Corporation при-йняли рiшeння про випуск на ринок автомобов на воднi, a Iwatani Corporation i JX Nippon Oil & Energy Corporation номЫували цЫову полiтику щодо водню на водневих заправних станфях. Таким чином, спостер^аеться aктивiзaцiя зусиль, спрямованих на розвиток використання водню в якост джерела енергм'.

У спрaвi практичного застосування паливних елементв, якi використовують водень, Япоыя з самого початку грала важливу лiдируючу роль по вщношенню до iнших кра'н. Яскравим свщ-ченням цього е той факт, що в 2009 роц компанм Tokyo Gas Co., Ltd. i Panasonic Corporation першими у всьому свт випустили на ринок па-

ливнi елементи для домогосподарств (системи Ene-Farm). А по™, в rpyAHi 2014 року, компаыя Toyota нарешт реалiзyвала плани виведення на ринок автомобов на паливних елементах масо-вого виробництва [4].

Якщо брати водень за оптовими цЫами i знех-тувати цЫами транспортування i pоздpiбного продажу водню (знaчнi витрати), то можна вва-жати: витрати водневого автомобтя, пов'язaнi з процесом руху, будуть максимально низькими -2,6 американських цента на милю. Для поpiвнян-ня: у сучасних eкономiчних бензинових автомо-бов цей показник - на piвнi 10 цeнтiв на милю. Ця рекламна цифра i декларована нeзaлeжнiсть вiд джерел нафти стимулюють практично вс велик aвтомобiльнi компанп на створення дослщ-них зpaзкiв водневих aвтомобiлiв [10;13].

Висновки

Нинi вже зpозyмiло, що теоретичний дискурс йде в пошуку нових iдeй та тeхнологiй, що ма-ють сприяти виходу iз кризи пepiодy завершення 30-ти piчного циклу поширення економко-фг нансовоТ глобaлiзaцií як способу досягнення глобально! ефективност виробництва i споживання Захщного свiтy, перш за все ТНК. Четверта тех-ноpeволюцiя вже на початковому етап привела до корЫних змiн, суть яких проявляеться в кон-вергенцп тeхнологiй, якi стирають бар'ери мiж мaтepiaльно-peчовим, цифровим i бiологiчним свiтaми i створюють основу воднев^ eкономiцi. Потeнцiйний ринок для водню i водневих техно-лопй складае перспективу доходiв бiльш ыж 2,5 трлн. дол. на рк. При масштабному осво8Hнi технолог^ виробництва, транспортування i збepi-гання водень може бути використаний для ви-р0ення проблем велико! енергетики. Серед них слщ видiлити акумулювання енергм в енергоси-стемах з нepiвномipним графком навантажень, особливо для АЕС, енергопостачання локаль-них споживaчiв i далеке теплопостачання. ОцЫка масштабу св^овоТ потреби у воды в XXI стол^: 2050 рк - близько 0,5 млрд. т.

Одна з головних причин переходу на ВЕ - за-поб^ання глобального потeплiння, викликаного використанням викопних палив. Проте необхщно враховувати той факт, що при отриманн водню iз природного газу, виробляються оксиди азоту, що в 58 paзiв швидше створюе умови для парникового ефекту, в поpiвняннi з вуглекислим газом.

Найважлив0ий параметр акумулятора або бензобака - енергоемнють, тобто сктьки енергм мютиться в 1 кг маси або 1 л об'ему. Чим ви-ще енерго8мнiсть, тим легше транспортний засiб, бiльше пробiг на одый заправцi i зручнiше експлу-атацiя. Перемога двигунiв внутрiшнього згоряння на початку минулого столпгя в значый мiрi забез-печена високою енергоемнютю рiдких палив.

Крiм того, нин iснують певнi бар'ери, як пере-шкоджають переходу до низьковуглецево'' еко-номiки. Багато в чому вони пов'язан зi сфор-мованими в традицйый економiцi стимулами, спрямованими на розвиток енергоемних галузей, з недолком державного регулювання розвитку еколопчно чистих, «зелених» технологiй, з недолком Ыформованосл бiзнесу i споживачiв про небезпеку подальшо''' деградацм навколишньо-го середовища, а також про вигоди, пов'язаних зi застосуванням «зелених» технологй До числа основних бар'eрiв, що перешкоджають переходу до зелено''' економки, можливо вiднести наступи: низькi цiни на природы ресурси та енерпю, вироблену з традиц^них джерел; високi початко-вi витрати на впровадження «зелених» технолопй i великий термiн окупностi; сформованi моделi бiзнесу, орieнтованi на використання традицй-них технологiй; рiзноманiтнiсть суб'eктiв, що ма-ють вщношення до переходу до низьковуглеце-вого розвитку, що викликае скпадностi знаходити власы шляхи розв'язання, прийнятних для в^х; недолк Ыформацм у iнвесторiв, компанiй i кнце-вих споживачiв про iснуючi ефекти «зелених» технолопй i вигоди вiд 1х впровадження в довгостро-ковiй перспективк Проте, у таких областях технки, як авiацiя, особливо вiйськова, космос, суднобу-дування, деякi елементи воднево'' енергетики вже знайшли свое мюце завдяки колосальнiй корот-кочаснiй енерговiддачi в необхiднi моменти часу i iншим 1х унiкальним можливостям. Ймовiрно, цi технологiчнi рiшення створять новий ренесанс ВЕ.

Воднева економка представляе собою новий глобальний технологiчний уклад. ВЕ буде вихо-дити за рамки енергетики i включить розподт, використання водню для технологiчних проце-сiв. Становлення цього напрямку, його обгрунту-вання, реалiзацiя його окремих компонен^в - це одне з основних завдань сучасно'' науки. Вели-комасштабне виробництво водню за допомогою ядерних реакторiв i з використанням наявних си-ровинних можливостей (газ, вода, АЕ) дозволяе

виробляти чистий («зелений») водень без вики-дiв СО2. Важливою проблемою лишаеться створення високотемпературних ядерних реакторiв вкпючених в хiмiко-технологiчний процес по ге-неруванню енергм для вироблення водню. На ос-новi накопиченого досвщу плануеться розробка i будiвництво атомно'1' енерготехнолопчно' стан-цм' (АЕТС) з переробки природного газу в водень з використанням модульних високотемпературних гелieвих реакторiв. Pеалiзацiя цього проекту вщкрие нову продуктову лiнiйку виробництва чистого водню. Тобто, ми спостер^аемо зароджен-ня галузi виробництва водню, обсяг яко''' в 2050 роц складе 2 трлн. дол. Щоправда критики вважають, що цей водневий проект розвивають в порядку контрцклнно''' економнно''' полiтики, тобто для протидм' рецесм'. А обережн консалтинго-вi компанм застер^ають вiд завищених очiкувань i помилкових ¡нвестицй У будь-якому випадку, для створення компонента ново''' галузГ потрГб-н новГ ¡нженерн р0ення. 1х уже зараз винахо-дять по всьому свту: Японм', Нмеччиы, Австралм', Швейцарм', Кита''', на Укра'н

Список використаних джерел

1. Alcott Blake. The Myth of Resource Efficiency: The Jevons Paradox / Alcott Blake, John M. Polimeni, Ko-zo Mayumi, Mario Giampietro.-1st Edition.-Routledge, 2009.- 200 р.

2. Allais Maurice. Le Comportement de l'homme rationnel devant le risque: critique des postulats et axiomes de l^cole américaine // Econometrica. -1953.- vol. 21. - P. 503-546.

3. Amos W.A. Costs of Storing and Transporting Hydrogen. National Renewable Energy Laboratory, 2008. - 216 p.

4. Challenges for Japan's Energy Transition. Basic Hydrogen Strategy / Agency for Natural Resources and Energy (ANRE), Ministry of Economy, Trade and Industry (METI). October 2018, Japanrci https://www.nedo. go.jp/content/100899750.pdf

5. Geysen W.J. The Structure of safety science: definition, goals and instruments / W.J. Geysen // 1 st World Congress on safety science. Living in safety. Koln: Verlag TVV Rheinland GmbH, 1990. - P. 36-42.

6. Hayden Howard C. Hayden The Solar Fraud: Why Solar Energy Won't Run the World / Howard C. Hayden-Second Edition 2nd Edition-Vales lake Publishing, LLC, 2005. - 281 р.

7. Leaked paper exposes EU countries' abuse of climate loophol». EURACTIV.com http://eurac.tv/7nbm.

8. Olson Mancur Jr. The Logic of Collective Action Public Goods and the Theory of Groups. - Harvard University Press; Revised editionl, 1971. - 186 р. (Harvard Economic Studies (Book 124).

9. Polanyi Karl. Primitive, archaic, and modern economies. Essays of Karl Polanyi / Edited by George Dalton, 1971. - 346 р.

10. Simbeck D. Chang E. Hydrogen Supply: Cost Estimate for Hydrogen Pathways - Scoping Analysis- National Renewable Energy Lab. http: // www.nrel.gov/ docs/fy03osti/32525.pdf

11. Romm Joseph J. Hype About Hydrogen: Fact and Fiction in the Race to Save the Climate / Joseph J. -Romm. - New Edition. - Island Press, 2005. - 256 р.

12. Sahlins Marshall. Age de Pierre, Age D'abondance. L'i/iconomie des socii/iti/is primitives / Marshall Sahlins.

- Gallimard (Editions), 1976. - 409 p. - Bibliothnque Sciences Humaine.

13. Zweig David. «Resource Diplomacy» Under Hegemony: The Sources of Sino-American Competition in the 21st Century? / David Zweig Center on China's Transnational Relations. Working Paper No. 18. - The Hong Kong University of Science and Technology. 2006. - 27 p.

14. Атомно-водородная энергетика: системные аспекты и ключевые проблемы / Н.Н. Пономарев-Степной, А.Я. Столяревский, В.П. Пахомов. - Москва : Энергоатомиздат, 2008. - 107 с

15. Белик И.С. Механизмы реализации концепции низкоуглеродного развития / И.С. Белик, Н.В. Старо-дубец, Т.В. Майорова, А.И. Ячменева. - Монография.

- Уфа: Омега Сайнс, 2016. - 119 с.

16. Дкарев О.1., Барановська В.М. Ядерний фактор у мiжнародних вщносинах та економiчнiй дипломатм. -КиТв: «Освгта УкраТни», 2011. - 392 с.

17. Дкарев О.1. 1нвестування в умовах асиметрм ри-зиюв полiтичних та сировинних режимiв: парадокси «Алли> та «Джевонса» / О.1. Дкарев // Моделювання та Ыформатиза^я соцiально-економiчного розвитку УкраТни. - 2016. - Вип. 2. - С. 74-91. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/miceru_2016_2_11

18. Дкарев О.1., Чепанов О.П. Стратеги ресурсно'' дипломатм в рамках чотирикутника: Сплучен Штати Америки - Росмська Федера^я - Китайська Народна Республка - Свропейський Союз. - Монографiя. -К.: Юрисконсульт, 2014. - 304

19. Козин Л.Ф., Волков С.В. Водородная энергетика и экология. - К.: Наукова Думка, 2002. - 335 с. (Проект «Наукова книга»).

20. Мастепанов А.М. Интеграционные процессы в энергетике Северо-Восточной Азии и роль природ-

ного газа в их развитии // Энергетическая политика. - 2018. - №6. - С. 38-57.

21. Mkhitnyan N.M. Enengetika netnaditsionnykh i vo-zobnovlyayemykh istochnikov. Opyt i penspektivy..- K.: Naukova Dumka, 1999.-319 s.

22. Полякова Т.В. Состояние и перспективы развития водородной энергетики // Вестник МГИМО -Университета. - 2012. - №1(22).- С. 156- 164.

23. Постуглеводородная экономика: вопросы перехода: Монография / Под. ред. члена-корреспондента РАН, профессора Е.А. Телегиной. - М.: Издательский центр РГУ нефти и газа (НИУ) имени И.М. Губкина, 2017. - 406 с.

24. Телегина Е. Мировая экономика и энергетика на переломе: поиски альтернативной модели развития / Е. Телегина, Г. Халова // Мировая экономика и международные отношения. - 2020. - Т. 64. - № 3. - С. 5-11.

25. Шваб К.Четвертая промышленная революция / К. Шваб - «Эксмо», 2016. - 138 c. (Top Business Awards).

References

1. Alcott Blake. The Myth of Resource Efficiency: The Jevons Paradox / Alcott Blake, John M. Polimeni, Kozo Mayumi, Mario Giampietro.-1st Edition.-Routledge, 2009.- 200 р.

2. Allais Maurice. Le Compontement de l'homme rationnel devant le risque: critique des postulats et axiomes de l^cole amwricaine // Econometrica. -1953.- vol. 21. - Р. 503-546.

3. Amos W.A. Costs of Storing and Transporting Hydrogen. National Renewable Energy Laboratory, 2008. - 216 p

4. Geysen W.J. The Structure of safety science: definition, goals and instruments / W.J. Geysen // 1 st World Congress on safety science. Living in safety. Koln: Verlag TVV Rheinland GmbH, 1990. - P. 36-42.

5. Hayden Howard C. HaydenThe Solar Fraud: Why Solar Energy Won't Run the World / Howard C. Hayden.-Second Edition 2nd Edition-Vales lake Publishing, LLC, 2005. - 281 р.

6. Javons William Stanley. The Coal Question / William Stanley Jevons. - Nabu Press, 2012. - 418 p.

7. Leaked paper exposes EU countries' abuse of climate loophol». EURACTIV.com http://eurac.tv/7nbm.

8. Olson Mancur Jr..The Logic of Collective Action Public Goods and the Theory of Groups.-Harvard University Press; Revised edition1, 1971.- 186 р. (Harvard Economic Studies (Book 124).

9. Polanyi Karl. Primitive, archaic, and modern economies. Essays of Karl Polanyi / Edited by George Dalton, 1971. - 346 р.

10. Simbeck D. Chang E. Hydrogen Supply: Cost Estimate for Hydrogen Pathways - Scoping Analysis- Na-

tional Renewable Energy Lab. http:// www.nrel.gov/ docs/fy03osti/32525.pdf

11. Romm Joseph J. Hype About Hydrogen: Fact and Fiction in the Race to Save the Climate / Joseph J-Romm- New Edition.- Island Press, 2005.- 256 p

12. Sahlins Marshall. Age de Pierre, Age D'abondance. L'économie des sociétés primitives / Marshall Sahlins. - Gallimard (Editions), 1976. - 409 p. - Bibliothèque Sciences Humaine.

13. Zweig David. «Resource Diplomacy» Under Hegemony: Th e Sources of Sino-American Competition in the 21st Century? / David Zweig Center on China's Transnational Relations. Working Paper No. 18.. - Th e Hong Kong University of Science and Technology. 2006. - 27 p.

14. Atomno-vodorodnaya energetika: sushchestvuy-ushchiye aspekty i problemy N. Ponomarev-Stepnoy, A. YA. Stolyarevskiy, V. P. Pakhomov. - Moskva: Ener-goatomizdat, 2008. - 107 s

15. Belik I.S. Mekhanizmy realizatsii kontseptsii niz-kouglerodnogo razvitiya / I.S. Belik, N.V. Starodubets, T.V. Mayorova, A.I. Yachmeneva.-ekonomika. Mono-grafiya. - Ufa: Omega Sayns, 2016. - 119 s.

16. DikarKv O.H., Baranovs'ka V.M. Yadernyy faktor v mezhdunarodnykh otnosheniyakh i ekonomike diplo-matii.-Kiyev: «OsvHta UkraH'ni», 2011.-392 s.

17. DikarKv O. H. Investirovaniye v intellektual'nyye asimmetrii v poliklinicheskikh i sibirskikh rezhimakh: parad-oks «Alli» i «Dzhevonsa» / O. H. DikarKv // Modernizatsi-ya i informatizatsiya sotsial'no-ekonomicheskoy roznitsy Ukrainy. - 2016. - Vip. 2. - S. 74-91. - Rezhim dostupu: http://nbuv.gov.ua/UJRN/miceru_2016_2_11

18. DikarKv O.H., Ctepanov O.P. Strategicheskiye resursy diplomatii v ramkakh gosudarstvennogo sotrud-nichestva: Soyedinennyye Shtaty - Rossiyskaya Feder-atsiya - Kitayskaya Narodnaya Respublika - Yevropeys-kiy soyuz. - MonografHya. -K.: Yuriskonsul't, 2014. - 304

19. Energosistema Yevropiy: vyzdoroveyet li patsiy-ent? 27 marta 2020 goda.— Rezhim dostupu: https:// kosatka.media/ kategoriya / blog / novosti / energo-sistema-yevropy-vyzdoroveyet-li-patsiyent

20. Mastepanov A.M. Integratsionnyye protsessy v energetike Severo-Vostochnoy Azii i rol' prirodnogo gaza v ikh razvitii // Energeticheskaya politika - 2018-№6.- S.38-57

21. Mkhitryan N.M. Energetika netraditsionnykh i vo-zobnovlyayemykh istochnikov. Opyt i perspektivy..- K.: Naukova Dumka, 1999.-319 s.

22. Polyakova T.V. Sostoyaniye i perspektivy razvitiya vodorodnoy energetiki // Vestnik MGIMO -Universite-ta - 2012.- №1 (22).- S. 156-164.

23. Postuglevodorodnaya ekonomika: voprosy per-ekhoda: Monografiya / Pod. red. chlen-korresponden-ta RAN, professora Ye. A. Teleginoy. - M.: Izdatel'skiy tsentr RGU nefti i gaza (NIU) imeni I. M. Gubkina, 2017. - 406 s.

24. Telegina Ye. Mirovaya ekonomika i energetika na perelome: poiski al'ternativnoy modeli razvitiya Telegina, G. Khalova // Mirovaya ekonomika i mezhdunarodnyye otnosheniya. 2020. T. 64, № 3. - S. 5-11.

25. Shvab K.Chetvertaya promyshlennaya revolyutsi-ya / K. Shvab - «Eksmo», 2016 - 138 v. (Top Business Awards)

Данш про aBTopiB Шостак Л'л'я Бори&вна,

д.е.н., професор, головний науковий ствробтник Науково-дослщного Ыституту Ыформатизаци та мо-делювання економки МУстерства економiчного розвитку та торпвл^ м. Ки'в e-mail: shostak202@ukr.net Д1карев Олександр Iванович, к.п.н, доцент, КиТвський нацюнальний уыверситет культури та мистецтва, доцент кафедри мiжнародних вiдносин, м. Ки'в e-mail: dikariev oi@ukr.net

Данные об авторах Шостак Лилия Борисовна,

д.э.н., профессор, главный научный сотрудник Научно-исследовательского института информатизации и моделирования экономики Министерства экономического развития и торговли, г. Киев e-mail: shostak202@ukr.net Дикарев Александр Иванович, к.п.н, доцент, Киевский национальный университет культуры и искусства, доцент кафедры международных отношений, г. Киев e-mail: dikariev_oi@ukr.net

Data about authors Lilya Shostak,

Dr. of economy science, Professor, Principal Researcher, State Research Institute of Informatization and Economic Modeling, Ministry of Economic Development and Trade, Kyiv e-mail: shostak202@ukr.net Alexander Dikariev

Candidate of political sciences, Kyiv National University of Culture and Arts, Associate Professor of the Chair of International Relations, Kyiv e-mail: dikariev oi@ukr.net

УДК 004.9 http://doi.org/10.5281/zenodo3989225

ЗАКРЕВСЬКА Л.М.

ПЕНЧУК ГС.

Перспективи та шструменти розвитку електронного 61знесу в УкраНж

Стаття присвячена анал'зу перспектив розвитку електронного б'\знесу в УкраЫ. Визначено, що 1нтернет став потужним каналом для реал'зацп найр'1зноман'1тн'1ших товар'в i послуг в умовах кри-зи, яка стала насл'щком коронав'русно! iнфекцil. В'ш дов'1в свою високу ефективнсть як засобу ко-мункацП з високим потен^алом, побудованого на його основ'1, глобального електронного ринку. Автором обгрунтовано, що електронний б'знес е незамнним '¡нструментом для ведення б'\знесу в умовах обмеження офлайн торгiвлi. Визначено, що б'знес в глобальнй мережi можна вести р'з-ними способами за допомогою: '¡нтернет-аукцюн'в, iнтернет-банкiнгiв, нтернет-навчання, н-тернет-комерцИ Обгрунтовано, що електронний б'знес в умовах карантину задовольняе наступн потреби покупав: максимальна само'золящя, в'щсутн'ють контаклв з людьми i черг в магазинах, в'щсутн'ють необх'щносл невипдно витрачати свй час. Визначено, що оргаыза^я роботи нтернет-магазину мае проходити в деклька етапв: в'1дкриття нтернет-магазину, розробка сайту, реклама i просування. Обгрунтовано, що власник нтернет-магазину мае постйно монторити р'вень опти-м 'зацп сайту для пошукових систем. Сл 'щ уникати тематичних i технчних помилок, яких припуска-ються в ходi БЕО-оптим'зацИ Запропоновано для початк'1вц'1в, як лльки обирають спещал'зацю нтернет-магазину, ретельно анал'зувати ринкову ншу. Визначено, що завдяки розвитку електронного б'\знесу можна розширити асортимент товару, зменшити накладн витрати, як виника-ють при стандартному веденн торговельноI д^яльносл. Для покупав це забезпечить величезний виб'1р товару в одному м'ющ, можливсть придбати у будь-який зручний час. Визначено, що для

© ЗАКРЕВСЬКА Л.М., ПЕНЧУК Г.С., 2020

Формування ринкових вщносин в УкраУж №6 (229)/2020 33