CC BY
69Вплив занять спортом на самооцінку фізичного розвитку студентів різних груп
Марченко О.Ю.
Полтавський університет економіки і торгівлі
Анотації:
Розглянуто вплив занять спортом на самооцінку фізичного розвитку студентів. Визначено особливості впливу обраним видом спорту на ієрархію потреб студентів та їх самооцінку власного «Я». Також проведено порівняльний аналіз фактичної оцінки та самооцінки фізичної підготовленості
студентів різних груп протягом навчального року. Доведено, що спеціалізовані заняття сприяють підвищенню рівня неспеціальної фізкультурної освіти, формуванню понятійного апарату та самооцінки результатів своєї діяльності.
Ключові слова:
фізична культура, фізичне виховання, цінність, ціннісні орієнтації, особистість.
Марченко О.Ю. Влияние занятий спортом на самооценку физического развития студентов разных групп. Рассмотрено влияние занятий спортом на самооценку физического развития студентов разных групп. Определены особенности влияния избранным видом спорта на иерархию потребностей студентов и их самооценку собственного «Я». Также проведен сравнительный анализ фактической оценки и самооценки физической подготовленности студентов разных групп в течение учебного года. Доказано, что специализированные занятия способствуют повышению уровня неспециальных физкультурного образования, формированию понятийного аппарата и самооценки результатов своей деятельности.
физическая культура, физическое воспитание, ценность, ценностные ориентации, личность.
Marchenko O.U. Influence of going in for sport on students of different groups self-evaluation. Influence of employments is considered sport on the self-appraisal of physical development of students of different groups. The features of influence of sport a select kind are certain on the hierarchy of necessities of students and their self-appraisal of own «Ya». The comparative analysis of actual estimation and self-appraisal of physical preparedness of students of different groups is also conducted during a school year. It is well-proven that the specialized employments are instrumental in the increase of level of the non-special athletic education, to forming of concept vehicle and self-appraisal of results of the activity.
physical culture, physical education, value, value orientations, personality.
Вступ.
Для виховання і формування цінностей особистої фізичної культури студента необхідні відповідні умови організації фізичного виховання і визначення його значимого статусу та іміджу в суспільстві. Проте вчені відзначають украй низький рейтинг цінностей фізичної культури в сучасному суспільстві.
Згідно з думкою авторів [2, 3, 5, 6, 8], необхідні кардинальні зміни щодо розуміння суті фізичної культури на базі ширшого філософсько-культурологічного підходу, що дає можливість зорієнтувати систему неспеціальної фізкультурної освіти на формування і відтворення людини в цілісній єдності тілесного і духовного.
Критеріями оцінки ефективності педагогічної діяльності у сфері неспеціальної фізкультурної освіти, на думку Ю.М. Ніколаєва [8, 9], мають бути не лише рівень придбаних нових фізкультурних знань, формування рухових умінь і навичок, розвиток фізичних здібностей, але і позитивне мотиваційно-потребове ставлення до фізичної культури, що може проявлятися у зверненні до саморозвитку, самовираження, самооцінки, самоконтролю, самопізнання, самовиховання, самореалізації, самовизначення, самоосвіти, самовдосконалення, тобто до самореалізації й удосконалення свого духовного і фізичного начала, що і є важливим феноменом культури.
Таким чином, визначено коло проблем у фізичному вихованні студентів у процесі навчання у ВНЗ, яке пов’язане з одного боку, з технічним прогресом у розвитку сфер праці, який висуває високі вимоги до інтелектуального, фізичного, духовного і професійного потенціалу особистості, що свідчить про надзвичайну важливість у XXI ст. фізичної культури. З другого боку, відзначається низький рівень функціонування фізичної культури в сучасному суспільстві, що не дає молодій людині можливості © Марченко О.Ю., 2010
збільшити запас міцності у вигляді фізичного здоров’я, функціональної підготовленості, психічної стійкості і емоційної задоволеності, аби протистояти несприятливим умовам зовнішнього середовища і труднощам, пов’язаними з економічною кризою в суспільстві [7].
Одним з основних факторів формування фізичної культури є спрямованість особистості на самовдосконалення. Для визнання необхідності самовдосконалення треба створити уявлення про себе, тобто здійснити самооцінку. У психології виділяється поняття «Я - концепції». Згідно з трактовкою Р. Бернса «Я - концепція» - це сукупність всіх уявлень індивіда про себе, пов’язана з їх оцінкою.
Описову складову «Я - концепції» часто називають образом «Я». Складову, пов’язану зі ставленням до себе або до окремих своїх якостей, називають самооцінкою, або сприйняттям себе.
Таким чином, на самооцінку студентами свого фізичного розвитку впливає суб’єктивний фактор, і водночас зовнішні фактори, пов’язані з модою (наслідування) на зовнішній вигляд, фігуру, одяг, фізичні якості (сила, елегантність, грація тощо), заняття популярними видами рухової активності. Насамперед дається можливість визначити, чи впливає вид занять фізичними вправами, які обрані добровільно, на сприйняття образу фізичного «Я».
Дисертаційну роботу виконано згідно зі «Зведеним планом науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2006-2010 рр.» Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту у межах теми 3.1.2 «Науково-методичні засади удосконалення викладання дисципліни «Теорія і методика фізичного виховання» (номер держреєстрації 0106Ш10782).
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета дослідження: визначити вплив занять
фізичними вправами (спортивних чи фізкультурно-оздоровчих) на формування ціннісних категорій фізичної культури студентів для визначення шляхів
проблеми фізичного виховання і спорту № 8 / 2010
підвищення мотивації до їх духовного і фізичного самовдосконалення.
Завдання дослідження: дослідити вплив занять обраним видом спорту в урочних та позаурочних формах на структуру та ієрархію ціннісних орієнтацій студентів у сфері фізичної культури і спорту.
У роботі використані такі методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел; вивчення документальних матеріалів; анкетування; констатуючий та формуючий експерименти з використанням методів: психологічних тестів, рухових тестів, математичної статистики.
Результати дослідження.
Ураховуючи лімітуючі фактори, які впливають на формування ціннісних орієнтацій, на рухливість як розвиваючу функцію не тільки фізичного потенціалу, але і духовного та соціального, ми організували кілька груп студентів основного відділення, де умови занять фізичними вправами дещо відрізнялися.
У контрольній групі студентів (п = 20) заняття проводилися за базовою програмою фізичного виховання у ВНЗ в обсязі 4 години на тиждень. Контрольна група складалася зі студентів, які не мали бажання обрати будь-який вид спорту як основи занять.
Експериментальними були три групи студентів, які обрали заняття футболом (Е1), фітнесом (Е2), пауерліфтингом (Е3). Заняття проводилися протягом навчального року в обсязі 4 години на тиждень.
Відмінними умовами організації навчального процесу з фізичного виховання в експериментальних групах студентів були:
• Участь у змаганнях з видів спорту (всередині групи; всередині університету).
• Можливість переходу з одного виду спорту в інший за бажанням у кінці семестру.
• За умови систематичних відвідувань навчальних занять студент звільнявся від складання обов’язкових контрольних нормативів. Тестування фізичної підготовленості здійснювалося за бажанням студента, причому він сам міг обрати рухові тести з ЗФП або виду спорту.
Студенти всіх груп мали можливість відвідувати секції або факультативні заняття за вибором.
Для дослідження індивідуального профілю фізичного «Я» особистості був обраний опитувальний лист. Тестований висловлює своє ставлення до особистого фізичного розвитку та власної самооцінки, вибираючи один із варіантів відповідей.
Самоопис здоров’я базується на конкретних питаннях, які стосуються наявності або відсутності захворювання протягом року, перенесення хвороб. Питання, пов’язані з оцінкою фізичних якостей, побудовані інакше. Для того, щоб оцінити свою координацію рухів, треба відповісти, чи впевнено виконує скоординовані дії, чи легко вдається контролювати рухи свого тіла, наскільки легко може виконувати рухи у більшості видів фізичної діяльності, наскільки витончені та координовані рухи при заняттях спортом. Отже, у самоописі координаційних здібностей наявна велика частка суб’єктивізму, яка ґрунтується на ступені
розвинутості чуттєвого сприйняття адекватності відтворення заданих параметрів рухів. При оцінці цих якостей уже реалізується міра диференціації цих проявів у студентів, які займаються спортом. Більш критично стали себе оцінювати наприкінці навчального року (з 30,3 до 25,8 бала) студенти, які займаються футболом. Вірогідно, це спричинилося тим, що у цьому виді спорту переважно оцінюється точність відтворення параметрів рухів (точність передач партнерам, точність і сила удару по м’ячу тощо), від чого й залежить результат гри. У процесі тренувань доводиться постійно порівнювати свої дії з моделлю, еталоном, що й розвиває адекватність сприйняття своїх здібностей. Таким чином, зниження балів самооцінки не свідчить про погіршення фізичних якостей, а вказує на підвищення розуміння потреб до прояву фізичних якостей та критичної оцінки фізичного «Я». Підвищилася критичність самооцінки координаційних здібностей у тих, хто займається фітнесом (з 30,8 до 27,1 бала). Залишилася на тому ж рівні оцінка у пауерліфтерів, а у контрольній групі вона опинилася на найвищій позначці (30,1 бала - 31,2 бала), що свідчить про неадекватність сприйняття своїх координаційних здібностей. Те ж стосується й оцінки своїх силових здібностей. Висловлювання типу «Я фізично сильна людина», «У моєму тілі багато сили», «Я сильніший за більшість моїх однолітків», «Я б гарно впорався з тестом на силу» серед студентів, які займаються спортом, стали оцінюватися реальніше, оскільки на тренувальних заняттях здійснювався контроль фізичної підготовленості, що дозволяло реально визначити свої фізичні якості. Якість гнучкості достатньо реально оцінюється студентами (на рівні 70%), вірогідно, тому, що вона у юнаків розвинута набагато гірше, ніж у дівчат.
Збільшується об’єктивність в оцінці якості витривалості у студентів, які займаються спортом. На початку року найбільш високо її оцінювали студенти, які обрали вид спорту футбол (34,2 бала = 95 %). Вони достатньо самовпевнено стверджували, що можуть пробігти велику відстань, не зупиняючись і не втомлюючись, довго займатися фізичною активністю, добре б упорались з тестом на витривалість. Однак, тренуючись протягом року, відчувши на собі фізичні навантаження на одному тренувальному занятті упродовж 1,5-2 годин, які пов’язані з бігом по футбольному полю, вони відчули, що таке фізична втома та витривалість. Тому наприкінці навчального року вони реально знизили свою самооцінку на 8 балів. Теж саме стосується і студентів, які займаються фітнесом. Навантаження на заняттях аеробної спрямованості потребували вияву витривалості, призводили до втоми, що спонукало до реальної оцінки своїх можливостей (бал самооцінки знизився з 27,1 до 21,7 бала). У студентів, які займаються пауерліфтингом самооцінка витривалості не змінилася (26,5 бали), як і в студентів, які не займаються спортом (26 балів).
Питання, які належать до визначення індивідуальної фізичної активності, поставлені достатньо конкретно, тому студенти відповідали на
них об’єктивно. «Кілька разів на тиждень я виконую фізичні вправи або граю настільки інтенсивно, що у мене помітно прискорюється дихання», «Три або чотири рази на тиждень я виконую вправи або займаюсь іншими видами фізичної активності, від яких у мене помітно прискорюється дихання та які продовжуються, що найменше, 30 хвилин» тощо. На початку навчального року студенти оцінювали свою фізичну активність, як правило, нижче за 21-26 балів, за винятком контрольної групи - 29,8 бала, а у кінці навчального року - вище на 28-31 бал. Це є достатньо об’єктивним показником, оскільки студенти експериментальних груп справді займалися фізичними вправами 3-4 рази на тиждень, а студенти контрольної групи - ні (23,8 бали).
Отже, як заняття спортом та підвищена фізична активність вплинули на самооцінку здібностей студентів? На початку навчального року студенти експериментальних груп оцінювали їх вище, ніж контрольної групи (30-32 бали та 27,8 бала відповідно), що, вірогідно, й слугувало основою для вибору занять видів спорту. Студенти були впевнені, що оточення вважає, що у них є здібності до видів спорту, їм легко займатися більшістю видів спорту, у них є гарні спортивні навички, у спорті вони кращі, ніж більшість їх друзів, що у них все добре виходить. Однак при занятті конкретними видами спорту вони стали реальніше себе оцінювати, усвідомлюючи, що не все у них виходить та не такі вони вже сильні порівняно зі своїми товаришами, бо брали участь у змаганнях і не завжди перемагали. Їх оцінка спортивних здібностей знизилася на 4-5 балів. У контрольній групі оцінка спортивних здібностей навіть збільшилася до 29,9 бала, що є переоцінкою своїх властивостей.
Оцінка глобального фізичного «Я» являє собою узагальнене сприйняття своїх фізичних здібностей, зовнішнього вигляду та задоволеності ними. На початку навчального року найвища задоволеність своїми фізичними даними була у групі Е1 (футбол) - 35,5 бала, найменша - у групі Е3 (пауерліфтинг). Наприкінці навчального року у групі Е1, Е2 самооцінка знизилася на 3 бали та стала більш реальною. Найнижча оцінка у групі Е2 - 27,1 бала, тобто вони стали критичніше себе оцінювати, що є стимулом до самовдосконалення. У групі К студенти загалом задоволені своїми фізичним даними (30,2 бала на початку та 31,3 бала - наприкінці року).
Самооцінка результатів своєї діяльності складалася з висновків про її успішність, досягнення мети, корисності своїх вчинків. Протягом навчального року простежується відмінна тенденція зниження самооцінки правильності вчинків та успішності діяльності на 5-6 балів у студентів експериментальних груп, тобто збільшується самокритичність та виникає більш реальне визнання доцільності своїх дій.
Порівнюючи загальний бал самоопису фізичного розвитку студентів різних груп, можна відзначити зниження відсоткового співвідношення оцінок наприкінці навчального року у групах Е1, Е2 та Е3 (табл. 4.6) від «підвищених» та «високих» до «середніх», тобто
збільшується критичність співвідношень у студентів експериментальних груп. У контрольній групі це співвідношення залишилося на попередньому рівні. У студентів експериментальних груп покращилися об’єктивні показники здоров’я - вони стали менше хворіти, зовнішнього вигляду (Е2) - вони стали стрункішими та гармонійно розвинутими. Самооцінка фізичних якостей може бути перевірена шляхом порівняння з фактичними результатами тестів (табл. 3).
На початку навчального року підвищеною оцінкою якості витривалості вирізнялася група Е1 (фактично 88 % - самооцінка 95 %) та контрольна група (фактично 60 % - самооцінка 74 %). У групах Е2 та Е3 самооцінка була дещо знижена.
Самооцінка координації рухів дещо нижче у групі Е1 та переоцінювалася на 36 % у групі К.
Якість гнучкості практично адекватно оцінювалася в експериментальних групах та переоцінювалася студентами контрольної групи на 25 %.
Студенти всіх груп на початку навчального року вагалися адекватно оцінити свою силу, але якщо в експериментальних групах ця різниця була не такою суттєвою, то у контрольній групі вона досягла 50 %. Загальна оцінка своїх здібностей була завищена у групі Е1 на 15 %, у групі Е3 - на 2 %, у контрольній -на 28 %. Можна відзначити, що фактичні результати фізичної підготовленості студентів контрольної групи були значно нижчі, ніж у експериментальних групах, а самооцінка перебувала на рівні експериментальних груп.
Наприкінці навчального року загальна оцінка фізичних здібностей у експериментальних групах практично відповідає реальній, тоді як у контрольній групі збільшився розрив до 35 %. Привертає увагу значна недооцінка якості витривалості у групах Е1 та Е2 (91% фактично та 72 % самооцінка - Е1, 88 % фактично та 60 % самооцінка - Е2), координації (різниця у групах Е1 - 24 %, Е2 -9 %), сили (різниця у групах Е1 - 15 %, Е2 - 30 %). У групі Е3 (пауерліфтинг) найбільш повне співвідношення оцінки показників фізичних здібностей.
У групах футболу та фітнесу тренувальні заняття більше вимагали прояву сили, витривалості, координації, ніж у групі пауерліфтингу, де основною спрямованістю було вивчення технічних прийомів, про що свідчать нижчі результати оцінки. Вірогідно, через це у студентів групи Е1 та Е2 розвиток фізичних якостей асоціювався не з результатами у загальноприйнятих рухових тестах, а зі спортивними вимогами, тому у них простежується дещо занижена самооцінка. Загальноприйняті контрольні нормативи стали для них набагато легшим досягненням, вони накреслювали перед собою інші цілі, про що свідчив вищий рівень їх загальної фізичної підготовленості (82-90 %) порівняно з контрольною групою - 52 %.
Висновки:
Спеціалізовані заняття на базі видів спорту сприяють підвищенню рівня неспеціальної фізкультурної освіти, формуванню понятійного апарату та
сл
со
Таблиця 1
Самоопис фізичного розвитку студентів різних груп протягом навчального року, бали
№ п/п Показники Групи студентів
Е, (п= 15) Е, (п = 20) Е, (п= 15) К (п = 20)
Початок ПОКУ Кінець року Початок ПОКУ Кінець року Початок ПОКУ Кінець року Початок року Кінець року
Xі • N X Xі • N X Я Xі • N X X Я X Я
1 Здоров’я 37.7 0.6 42.9 0,5 37.3 0.6 41.2 0.5 37.9 0.7 40.2 0.6 39.7 0.9 39.9 0.9
2 Самооцінка 41,2 0,8 37,9 0,6 40,2 0,4 34,1 0,6 36,5 0,8 34,2 0,7 38,0 0,8 37,4 0,6
3 Координація рухів 30.3 0,5 25.8 0,4 30.8 0,5 27.1 0,7 29.7 0.6 29.5 0,5 30.1 0.6 31.2 0,7
4 Фізична активність 26.5 0.4 31.4 0,5 21.1 0.7 28.4 0.8 24.3 0.8 28.4 0.7 29.8 0.8 23.8 0.8
5 Стрункість тіла 34,7 0,6 33,7 0,5 29,8 0,4 34,5 0,7 32,1 0,7 30,8 0,5 35,4 0,7 35,5 0,6
6 Спортивні здібності 32.5 0,7 27.3 0,3 30.8 0,5 26.0 0.8 30.3 0,2 26.4 0,4 27.8 0.6 29.9 0,5
7 Фізичне «Я» 35,5 0,8 32,3 0,6 30,0 0,7 27,1 0,6 29,8 0.8 31,1 0,7 30,2 0,7 31,3 0.8
8 Зовнішній вигляд 30,0 0,4 31,3 0,3 28,7 0,6 32,4 0,3 31,2 0,4 31,2 0,4 32,8 0,6 32,0 0,5
9 Сила 31.5 0,3 29.3 0,3 28.8 0,4 25.1 0,4 30.0 0.3 29.1 0.3 27.8 0,7 26.8 0,7
10 Гнучкість 25,0 0,2 28,9 0,3 25,5 0,5 24,9 0,5 26,4 0,2 25,7 0.1 23,2 0.8 24,4 0,7
11 Витривалість 84,2 0,6 26,1 0,2 27,1 0,5 21,7 0,7 26,3 0,3 26,4 0,2 26,5 0,8 25,7 0,8
12 Сума балів 359.1 345.9 330 322 334.5 333 340,8 337,8
13 Відсоток 85.5 82.3 78.6 76.6 79.6 79.5 81.1 80.4
Таблиця 2
Самооцінка фізичного розвитку студентів різних груп протягом навчального року
№ п/п Оцінка Групи студентів Усього
Е, (п= 15) ЕДп=20) Е, (п = 15) К (п = 20)
Початок року Кінець року Початок року Кінець року Початок року Кінець року Початок року Кінець року Початок року Кінець року
п % п % п % п % п % п % п % п % п % п %
1 Підвищена 0 0 1 7 7 35 1 5 6 40 0 0 6 30 5 25 19 27 7 10
2 Висока 11 73 5 33 2 10 4 20 1 7 4 27 4 20 5 25 18 26 18 26
3 Середня 4 27 6 40 9 45 13 65 7 46 9 60 7 35 7 35 27 38 35 50
4 Низька 0 0 3 20 2 10 2 10 1 7 2 13 3 15 3 15 6 9 10 24
проблеми фізичного виховання і спорту N28/ 2010
Кінець року ганіїїооїтео І> 00 00 40 ’Zf ї> 00
с? <N II онниїжф С* іП о 40 6 <N in
£ & а к октча 5 с ганіїїооїтео ’Zf ї> 00 in 40 t> ї> 00
онниїжф о VO 00 О о <N VO in
Кінець року ганіїїооїтео т ї> <N 00 i> 00 40 00
іП II онниїжф in ї> 00 00 00 00 <N 00
Групи студентів £ р-Г Початок року ганіїїооїтео т ї> <N 00 00 <N 00
онниїжф <N о 00 00 00 6 о 00
Кінець року ганіїїооїтео О VO in c* 40 о in
с? <N II онниїжф 00 00 00 c* ї> о о 00 00
£ ш Початок року ганіїїооїтео in in 00 l> о 00 00
онниїжф о 00 о 00 о о 40 00
Кінець року ганіїїооїтео <N <N о 00 00 c* 00
іП 1 1 онниїжф 40 Os 00 6 с* о Os
£ Початок року ганіїїооїтео in Os ’zf 00 c* 40 00 c* Os
онниїжф 00 00 in Os 00 40 00 ’Zf 00
Фізичні якості Витривалість | Координація 1 нучкість 1 Сила Загальна оцінка
£ п/п - <N in
самооцінки результатів своєї діяльності. Протягом навчального року простежується тенденція до зниження самооцінки, виникає критичність у правильності вчинків та успішності діяльності на 5-6 балів у експериментальних групах, тобто у студентів збільшується критичність до себе та посилюється реальне пізнання доцільності своїх дій.
Подальші наші дослідження будуть вивчати вплив спеціально організованої рухової активності на формування загальних життєвих орієнтацій студентів ВНЗ, на динаміку потреб студентів, а також на їх рівень домагань.
Література:
1. Агапов В.С. Сущностная характеристика Я-концепции / В.С. Агапов: учебно-методическое пособие / Под общ. ред. А.В. Иващенко. - М.: МОСУ, МГСА, РПО, 2001. - 40 с.
2. Бальсевич В.К. Онтокинезиология человека // Теория и практика физической культуры / В.К. Бальсевич. - М.: Дело, 2000. - 275 с.
3. Бальсевич В.К. Физическая культура: молодежь и современность / В.К. Бальсевич, Л.И. Лубышева // Теория и практика физической культуры. - 1995. - № 4. - С. 2-7.
4. Бернс Р. Развитие Я - концепции и воспитание: Учебное пособие для вузов / Р. Бернс. - М.: «Прогресс», 1986. - 421 с.
5. Быховская И.М. Человеческая телесность в социокультурном измерении: традиции и современность / И.М. Быховская. - М.: РИО ГЦОЛИФК, 1993. - 168 с.
6. Николаев Ю.М. Теоретико-методологические основы физической культуры: автореф. на соискание учен. степени доктора пед. наук: спец. 13.00.04 «Теория и методика физического воспитания спортивной тренировки, оздоровительной и адаптивной физической культуры» / Ю.М. Николаев. - СПб. ГАФК им. П.Ф. Лесгафта, 2002. - 66 с.
7. Николаев Ю.М. Физическая культура и основные сферы жизнедеятельности человека и общества в контексте социокультурного анализа / Ю.М. Николаев // Теория и практика физической культуры. - Санкт-Петербург, 2003. - № 8. - С. 5-9.
8. Николаев Ю.М. О культуре физической, ее теории и системе физкультурной деятельности / Ю.М. Николаев // Теория и практика физической культуры. - 1997. - № 6. - С. 2.
9. Непомнящая Н.И. Ценность как центральный компонент психической структуры личности / Н.И. Непомнящая, М.Е. Каневская, О.М. Пахомова // Вопросы психологии. - 1980. - № 1. - С. 22-30.
10. Пископпель А.А. Природа человека в концепции А. Маслоу / А.А. Пископпель // Вопр. психологии. - 1999. - № 2. - С. 76.
11. Столяров В.И. Спорт и современная культура: методологический аспект / Столяров В.И // Теория и практика физической культуры. - 1997. - № 7. - С. 2.
12. Шибутани Т Я - концепция как персонификация / Т. Шибутани // Социальная психология. Пер. с англ. В.Б. Ольшанского. - М.: Прогресс, 1960. - 535 с.
13. Юрченко В. Формування «образу Я» Особистості: етнопсихологічний аспект / В. Юрченко // Освіта і управління. -1999. - Т. 3. - № 1. - С. 93-101.
14. Witkin H.A., Dyk R.B. Psychological Differentiation: Studies of Development. - N. Y.: Wiley, 1974. - Р. 147-231.
Надійшла до редакції 23.08.2010р.
Марченко Оксана Юрьевна [email protected]
