CC BY
32Вплив на стан здоров’я та безпечність виконання дій ідеомоторики та аутотренінгу на заняттях з фізичного виховання
Сікура А.Й.
Національний педагогічний університет імені Н.П.Драгоманова
Анотації:
Розглядаються напрямки поєднання методів ідеомоторики та аутотренінгу при формуванні умінь здійснювати спеціально спрямовані дії на основі отриманих знань. Проаналізовано стан проблеми виконання спеціальних дій відповідно до їх осмислення. Експериментально обґрунтована доцільність використання ідео- та аутотренінгу у фізичній підготовці з оздоровчою метою та в цілях безпеки. Було підтверджено, що використання методу ідео- та аутотренінгу покращує пластичність виконання дій та стимулює організм до виконання дій та відновлення функцій.
Ключові слова:
рухи, ідео- та аутотренінг, осмислення, формування умінь, спеціальні дії.
Сикура А.И. Влияние на состояние здоровья и безопасность выполнения действий идеомоторики и аутотренинга на занятиях по физическому воспитанию.
Рассматриваются направления объединения методов идеомоторики и аутотренинга при формировании умений осуществлять специально направленные действия на основе полученных знаний. Проанализировано состояние проблемы выполнения специальных действий соответственно их осмыслению. Экспериментально обоснована целесообразность использования идео-и аутотренинга в физической подготовке с оздоровительной целью и в целях безопасности. Было подтверждено, что использование метода идео- и аутотренинга улучшает пластичность выполнения действий и стимулирует организм к выполнению действий и восстановление функций.
движения, идео- и аутотренинг, осмысление, формирование умений, специальные действия.
Sikura A.J. Influence on the state of health and safety of implementation of actions of ideomotion and auto-training on employments on physical education.
Directions of association of methods of ideomotion and auto-training are examined at forming of abilities to carry out the specially directed actions on the basis of the got knowledges. The state of problem of implementation of the special actions is analysed according to their comprehension. Expedience of the use of ideo- and auto-training is experimentally grounded in physical preparation with a health purpose and for safety. It was confirmed that the use of method of ideo- and auto-training is improved by plasticity of implementation of actions and stimulates an organism to implementation of actions and renewal of functions.
motion, forming skills, specially functions, comprehend.
Вступ.
Знання є основою будь-якого виду діяльності й фізичне виховання і спорт тут не є виключенням. Однак це саме та область людської діяльності, де основна увага приділяється практичному виконанню завдань на основі теоретичної підготовки. Втім не завжди теоретичний матеріал спрямований на пояснення та осмислення тих чи інших спеціальних рухів. Дійсно, протягом не одного десятка років були розроблені методики формування техніки виконання рухів [2]. Разом з тим існує проблема формування уміння оперативного осмислення дій на основі сформованих знань перед безпосереднім виконанням дій. Тобто, за допомогою сформованих знань можна регулювати процес переходу від уяви, сприйняття, налаштованості на правильність, швидкість, амплітуду, докладання зусиль тощо [4]. Особливо це стосується рухів (дій), при виконанні яких існує ризик, а відтак і загроза здоров’ю. У повсякденному житті можна бачити, як молодь, захопившись модними паркуром, катанням на роліках, брейк-дансом і т. ін., намагається наосліп копіювати своїх кумирів, виконуючи небезпечні трюки без усвідомлення можливих наслідків і не маючи достатнього рівня фізичної підготовки, наражаючись на небезпеку. Тобто наявне намагання швидко отримати ефектне видовище й задовольнити власні амбіції. Через молодість, маючи надлишок енергії, юнаки захоплюються цим, не маючи чіткої уяви про свої реальні можливості й здібності, не зважаючи на можливі наслідки. Відсутність контролю й професійних наставників приводить до травм різного ступеня важкості. Напрацювання навичок (виконання трюків у юнацтві) відбувалось без осмислення кожного руху і всієї дії загалом. Аналіз такої екстремальної поведінки показує, що чим менший вік (10-15 років), тим © Сікура А.Й., 2010
у більшому ступені відсутнє усвідомлення своїх дій. у більш старшому віці (17 і більше років), намагаючись повторити трюки, які вони ж виконували раніше, свідомо відмовляються від виконання певних вправ, вже уявляючи певні можливі наслідки. Із віком змінюються фізіологічні та морфологічні параметри, що вимагає переосмислення техніки виконання трюків, тобто переходу до усвідомленого їх виконання або відмови від них. У таких випадках суттєву допомогу у вирішенні проблеми раціональності, послідовності, пластичності, кількості часу може надати ідео- та аутотренінг.
Використання цього тренінгу на основі набутих знань з постійним контролем напруження й розслаблення певних м’язів, рівня зусиль, дихання, послідовності дій тощо допомагає компенсувати енергови-трати й підвищити ефективність. Однак такий метод переходу від осмислення до виконання ще не набув широкого використання серед молоді.
Дослідження проводилось згідно Плану впровадження Держстандарту вищої освіти «Підготовка вчителів з основ здоров’я» Київського національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета роботи: оцінити результативність поєднання у навчальному процесі двох методів ідео- та аутотренінгу при виконанні спеціальних дій.
Завдання: 1. Проаналізувати стан проблеми виконання спеціальних дій відповідно до їх осмислення. 2. Експериментально обґрунтувати доцільність використання ідео- та аутотренінгу у фізичній підготовці з оздоровчою метою та в цілях безпеки.
У роботі використовувались емпіричний метод, порівняльний аналіз, опитування студентів Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка; розглядався стан здоров’я; предме-
том дослідження був навчальний процес з фізичного виховання.
Результати дослідження.
Рухи людини починаються з перших секунд появи на світ і супроводжують її протягом усього життя. Із розвитком і дорослішанням рухи людини ускладнюються й набувають більш цілеспрямованого характеру. Відповідно й вивчення рухів відбувається паралельно розвитку людини.
Кожна рухова система розглядається не лише з точки зору вивчення структури, амплітуди, швидкості, але й з позиції сприйняття. Осмислення [2]. Натомість перехід від стадії осмислення до безпосереднього виконання дії без деформації створеного образу є не менш значущою ланкою поряд із теоретичним підґрунтям і детально розробленим механізмом руху. Осмислювання - це мисленнєве апробування явища, тобто - віртуальне його відображення. Однак оскільки віртуальна реальність характеризує стан свідомості, то тим самим вона відрізняється від реальності об’єктивної, у т. ч. від світу нашого повсякденного життя [1]. Так само віртуальність означає вигаданий, уявний (можливо, з певною метою) об’єкт, суб’єкт, категорію, ставлення, дію тощо, який відсутній у даний момент у реальному світі, а створений лише в уяві або зимітований за допомогою інших об’єктів. Тобто, віртуальна реальність - абстрактне уявлення про дійсність. Якщо розглядати віртуальне відтворення дій, насамперед це співвідношення образу дії та простору.
В основу ідеомоторного тренування покладено «загадковий ефект» зв’язку думки та руху. Образ руху (уявлення про рух) викликає цей рух, що проявляється в ідеомоторних актах — мікрорухах м’язів, які є відповідальними за виконання даного руху загалом [4].
Механізм впливу ідеомоторного тренування виражається в тому, що за рахунок використання м’язового потенціалу відбувається неусвідомлена і невидима іннервація м’язів, імпульсна структура якої відповідає відчуттям, що створюються рухом.
Навчання аутотренінгу зазвичай складається з двох етапів. На першому відбувається освоєння здатності входити в особливий стан свідомості, який називається аутогенним зануренням, й залишатись у цьому стані необхідний час. На другому етапі опановується самопереконання. В результаті набувається здатність керувати вихідними мимовільними психічними процесами. Можливості психічної саморегуляції ґрунтуються на тому, що слова й образи можуть впливати на психічні функції, які не піддаються свідомому контролю [4].
Відомо, що, уявляючи, можна тренуватися, удосконалюючи техніку будь-яких рухових дій. На практиці ця функція називається ідеомоторним тренуванням. Вона характеризується тим, що спортсмен оживляє систему механізмів довільних рухів, внаслідок чого виникають мікрореакції нервово-м’язової, вегетативної та інших функціональних систем організму. Ці реакції є ідентичними реальним, які виникають у практичному виконанні рухів. У результаті ідеомоторного тренування (багаторазового мисленнєвого повто-
рення) відбувається закріплення структури механізмів цієї довільної дії.
Психологи, серед яких і П.Я.Гальперін, розробили концепцію «теорія етапного формування розумових дій». Вони розглядають засвоєння знань, навичок і вмінь як діяльність, яка складається з різних дій поетапно. Щоб усі ці дії засвоювались успішно, застосовується орієнтувальна основа у вигляді наочного натурального або символічного показу того, що робити, як робити і яким має бути результат. Продуктивними можуть бути ідеї керування цим процесом, які передбачають насамперед виділення повного складу істотних орієнтирів, необхідних для правильного виконання дій, а також: 1) аналізу зразка продукту дій з виділенням характеристик, яким він повинен відповідати; 2) аналізу матеріалу; 3) аналізу і вибору знарядь дій; 4) визначення складу виконавчих операцій і порядку їх виконання; 5) самоконтролю за фактичним виконанням завдання з його негайною корекцією [1].
Чи можна об’єднати два різні методи, які відрізняються тим, що ідеомоторне тренування спрацьовує на свідомому рівні, аутотренінг - більше на підсвідомому, глибокому занурюванні. Таким чином, перший надає можливість оформити дію зовнішньо, а другий впливає на регуляторну функцію організму - психічний та фізіологічний стан.
Аналіз літературних джерел, робіт провідних фахівців у галузі фізичного виховання та спорту виявив загальне розуміння необхідності удосконалення техніки виконання різних спеціальних фізичних вправ на основі раціонального розподілу інформаційного потоку [1 та ін.]. Кожний рух природний, якщо він виконується у вільному режимі, при якому роль м’язів-антагоністів є незначною, тобто при повній відсутності скутості [2.3]. Тому й існує поняття «рух - це свобода». Відомо, що найкращі результати у професійній діяльності та в спорті має той, хто володіє вільними рухами. При виконанні спеціальних дій, які відрізняються вибуховими переходами до наступної в ациклічних видах рухів, необхідно знати, що кожний рух виконується вільно, і певної миті необхідно перестроїтися, використовуючи оптимальну напругу для подолання зусилля. При цьому «недобравши» або «перебравши» зусилля, можна отримати негативний результат у вигляді травм, забоїв, розтягнень, або на певний час - збентеження. Головне у вільному русі -це прояв пластичності, коли одна ланка тіла послідовно передає енергетичний імпульс наступній і так далі, аж до закінчення дії [2]. Перехід до автоматичного режиму керування забезпечує гарну пластику і є безпечнішим. Така техніка є необхідною складовою під час занять паркуром.
Паркур - свобода рухів - (у перекладі з франц. le parkour - смуга перешкод) - дисципліна заснована на простій філософії: немає границь - є лише перешкоди. Відповідно, людина, що займається паркуром, є трей-сером (tracer - той, хто прокладає шлях).
Ризик, який присутній на заняттях паркуром, може приводити до різних наслідків для здоров’я людини: починаючи з розтягнень і до більш важких травм, результат яких може іноді бути дуже сумним. Найчасті-
шими травмами у цьому виді спорту є: переломи й вивихи кінцівок, ребер, суглобів, струс головного мозку, забиви різної важкості.
Для оцінки результативності занять із засвоєння спеціальних дій, проведених як традиційно, так із додатковим залученням методу ідео- та аутотренінгу, протягом трьох занять було проведено педагогічний експеримент за участю двох груп - експериментальної та контрольної. Кількісний склад кожної групи -15 чоловік. В експерименті брали участь ті, хто необізнаний з такими діями. За конституцією та вагою учасники були майже однакові, розбіжності були у межах шести кілограмів та до 8 см. Критеріями оцінювання були: час виконання, пластичність, амплітуда, точність, показники пульсометрії тощо.
Завдання включало довільне подолання п’яти перешкод: метрову перешкоду спиною вперед; застриб-нути через перила на сходи; спуск сходами спиною вперед; проходження лабіринту з перешкодами; стрибок на площадку, розташовану на висоті 2 м; стрибок донизу з площадки. Фактично завдання складалось із дій та рухів, що є аналогічними елементам паркуру.
Програма експериментальної групи містила теоретичний матеріал, що складався на першому етапі з інформації щодо параметрів дій, ритмічності дихання, розслаблення та напруження певних груп м’язів, моментів зміни швидкості та напрямів руху, опти-мальності докладених зусиль, амплітуди рухів, особливо моментів перебудови одних рухів на інші тощо. Учасникам цієї групи протягом двох занять давалось завдання осмислити ці дії та «виконати» їх віртуально, тобто скористатись методом ідео- та аутотренінгу. Кожне заняття тривало 20 хвилин. Акцент робився на окремі елементи, а також дії в цілому. Відображення дії подумки сприяло формуванню уміння зосереджуватись при реальному виконанні цієї дії. Крім того це у подальшому сприяє формуванню справжнього уміння, оскільки утворення уміння є складним процесом аналітико-синтетичної діяльності кори великих півкуль головного мозку, в ході якого створюються й закріплюються асоціації між завданням, необхідними для його виконання знаннями та застосуванням знань на практиці. Проведення чи перехід від відтворення образу до практичного втілення дій повинно мати дві умови. Психологічна умова - абстрагування від оточуючого середовища, впливу сторонніх явищ і налаштування на сприйняття послідовності виконання елементів, їх безперервності, ритмічності тощо. Педагогічна умова - наявність сформованих знань з фізіологічних, анатомічних особливостей тіла, біомеханічних характеристик рухів.
При виконанні дій необхідний контроль рухів кожної ланки тіла, що націлений на перехід від одної до іншої в їх пластичному виразі. Відомо, що рухи, виконані пластично, запам’ятовуються, відкладаються у м’язовій та свідомій пам’яті краще.
Завдання контрольної групи складалось із традиційного практичного виконання спеціальних дій протягом двох занять із докладним поясненням викладачем усіх деталей і параметрів, без застосування методу ідео- та аутотренінгу. В експерименті брали
участь такі, хто не обізнаний з цими діями.
На третьому занятті виконувались контрольні завдання. Перша група виконувала дії більш плавно, точно, незважаючи на те, що виконувала таке завдання вперше (на третьому контрольному занятті). Значно кращими були показники пульсометрії, у середньому - 130+-5 уд/хв. Контрольна група - 145+-4 уд/хв., її учасники зазнали незначних ушкоджень, забивів. В експериментальній групі одна людина була трохи травмована (забив коліна, стегна).
Після цього на другому етапі експеримент було продовжено ще протягом двох занять. Але учасники експериментальної групи використовували метод аутотренінгу з метою оздоровчого впливу уявних дій на організм протягом 7-8 хв. перед стартом кожного учасника. Вплив було спрямовано на покращення кровообігу, підтримання енергетичної рівноваги, ритмічності дихання. Було відмічено, що в експериментальній групі в період осмислення дій (зосередження) показники пульсу вже були на рівні 120+-2 уд/хв. перед стартом. У учасників контрольної групи перед-стартові показники складали 105+-2 уд/хв. Частота дихання перед стартом у спокійному стані складала у середньому 17+-3 в обох групах.
По закінченні цих двох занять експериментальна група продемонструвала стабільність виконання, високу пластичність, раціональність переходу від однієї дії до наступної. В експериментальній групі показники пульсометрії через одну хвилину після закінчення дії -- 125+-3; дихання - 20+-4; контрольна група мала такі показники - пульсометрія - 138+-4: дихання -23+-2. Після семи днів перерви учасники повторили ці дії. Перша група показала таку саму стабільність із незначним відхиленням у параметрах. У другої групи був переважно порушений перехід від виконання однієї дії до наступної, що впливало на результат та втрату пластичності.
Траєкторія рухів була переважно однаковою, але дещо кращою у експериментальної групи. Тобто перша група, яка виконувала дії за рахунок отриманих знань з віртуальним осмисленням кожного елементу, компенсувала час на практичне засвоєння власної техніки дій і досягла високих стабільних результатів. Контрольна група також покращила свої показники. Але показники пульсометрії зазнали різких змін.
Наступний експеримент стосувався м’язової пам’яті на певні рухи. По п’ять учасників з кожної групи, які мали найкращі показники за результатом першого експерименту, брали у ньому участь. Вони отримали завдання: у повільному темпі подолати одну перешкоду із зав’язаними очима. Стабільність, точність виконання рухів була притаманна учасникам з першої групи. Члени другої демонстрували переривчатість рухів і були призупинені викладачем, або вони самі припинили виконувати завдання.
Результати показали ефективність використання ідео- та аутотренінгу при виконанні спеціальних дій. Для отримання більш вірогідних даних необхідно провести детальніше дослідження.
Висновки.
Визначено, що використання віртуального відтво-
рення дій за їх параметрами, зусиллями тощо та їх реальне виконання в автоматичному режимі (у вигляді напрацьованих навичок) дає практичний ефект - покращення самих дій, їх пластичності, раціональності, порогового сприйняття та ін., а в цілому - зменшення енерговитратних зусиль та часу на використання від-новлювальних заходів.
Метод віртуального тренінгу надає можливість компенсувати час занять фізичним вихованням, не зменшуючи якість самих дій. При цьому організм позитивно й швидко адаптується за період від осмислення до їх практичного здійснення. Глибоке осмислення дій покращує основні функції організму людини до його стартового стану, виконує підготовчу роль та може бути замінниками самих дій. Роль віртуального осмислення - у підготовчому й відновлювальному ефекті, що позитивно впливає на стан здоров’я.
Було підтверджено, що використання методу ідео-та аутотренінгу покращує пластичність виконання дій та стимулює організм до виконання дій та відновлення функцій.
Людина, створюючи віртуальний образ дій з переходом у практичну площину, самокритично оцінює свої можливості, що позитивно впливає на безпечне виконання дій.
Перспективним напрямком подальших досліджень вважаємо вивчення об’єму та інтенсивності використання цих двох методів при проведенні занять з лікувальної фізкультури.
Література:
1. Гальперин П. Я. Умственное действие как основа формирования мысли и образа// Вестник МГУ «Вопросы психологи».- № 6.- 1957.
2. Лапутин А.Н.и др. Практическая биомеханика / А.Н.Лапутин, В.В.Гамалий, А.А.Архипов, В.А.Кашуба. - К.: Наук. світ, 2000. - 298 с.
3. Маліков М.В., Власенко К.Л., Єщенко Ю.В. Фізіологія спорту. -Запоріжжя: ЗНУ, 2007. - 102 с.
4. Гогунов Е.Н., Мартьянов Б.И. Психология физического воспитания и спорта: Учеб. пособ. - М.: Академия, 2000. - 288 с.
5. Карвасарский Б. Д. Психотерапевтическая энциклопедия. — Санкт-Петербург: Питер, 1999. — 752 с.
Надійшла до редакції 10.04.2010р.
Сікура Аніта Йосипівна [email protected] рекомендовано до друку: Пліско В.І. д.п.н., проф.
