CC BY
12
DOI 10.26724/2079-8334-2019-2-68-159-162
УДК: 615.272+616.12-008.331.1++616-056.52++616.72-002.78
М.О. Ваиеоа
ДВН З "Ь«;!!!!-«!^;!!^^!-!^!'! маитма. и.ммм медмчммм у мшерсмич ». Ьгамо-Фраммнськ
ВПЛИВ КОМПЛЕКСНОГО Л1КУВАННЯ АРТЕР1АЛЬНО1 Г1ПЕРТЕНЗ11 НА ПОКАЗНИКИ СИСТЕМНО! 1МУНОЗАПАЛЬНО1 АКТИВАЦ11 У ХВОРИХ НА АРТЕР1АЛЬНУ Г1ПЕРТЕНЗ1Ю З ОЖИР1ННЯМ ТА ПОДАГРОЮ
e-mail: maryanadoc@gmail.com
\у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \У
Метою дослiдження було оцшити ефективнiсть впливу лозартану та мельдошю дигiдрату на показники С1А у хворих на есеищальиу артерiальну гшертеизш з ожирiнням та подагрою. Обстежено 80 хворих на ЕАГ II стади 2 ступеня в поеднанш з ожиршням та подагрою. Показники С1А пiд впливом стандартно! терат! в динамiцi достовiрно не змшювались. Лозартан на тлi стандартно! терапп достовiрно знижував рiвeнь IL-6. Шсля 6 мiсячного лiкування його концентрация в кровi зменшилась на 10,81% (p<0,05), а рiвeнь СРП - на 17,31% (p<0,05). Мельдонiю дипдрат достовiрно знижував рiвень СРП вже тсля 1 мiсяця лiкування на 9,22% (p<0,01), а пiсля 6 мюящв - на 11,48% (p<0,001). Слiд вiдмiтити, що динамiка показииюв С1А була найбiльш вираженою при поеднанш лозартану та мельдошю дипдрату. Про це свщчить зниження рiвня СРП в сироватцi кровi на 23,39% (p<0,001) через 1 мюяць лiкування, а через 6 мюящв - на 35,01% (p<0,001), а вмюту IL-6, вiдповiдно, на 40,15% (p<0,001) та 62,10% (p<0,001). Таким чином, встановлено, що поеднане застосування лозартану та мельдошю дипдрату на фош стандартно! терапи мало значно бшьшу ефектившсть щодо зниження С1А, порiвняно з роздiльним прийомом даних препарата.
Ключов! слова: артер1альна гшертенз1я; ожиршня; подагра; системна ¡мунозапальна активащя.
\у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \у х 4 \У
Робота е фрагментом НДР «Розробка Memodie вiдновного л^вання та реабттацн хворих высокого серцево-судинного ризику» (№ державноíреестрацн 0112U003690).
Артер1альиа г1пертенз1я (АГ) - актуальна проблема сучасно! охорони здоров'я Укра!ни, що мае ютотний вплив на показники серцево-судинно! захворюваносп та смертносп [2,8]. Коморбщшсть АГ залишаеться иедостатиьо вивчеиою проблемою [3,4]. На тл !! широко! поширеносп спостерпаеться збшьшення ос1б на АГ з ожиршням та подагрою [10]. Важливо знайти спшьш патогеиетичш мехашзми, як б обумовлювали розвиток та прогресування АГ, ожиршия та подагри. Одними з таких е змши показииюв системно! !мунозапально! активацп (С1А) [3, 9, 10]. Вважаеться, що хрошчне системие запалеиия викликае ушкодження еидотелда кровоиосиих судии. Виаслщок цього синтез оксиду азоту припиняеться у стшщ судиии й актив1зуеться ренш-аигiотеизии-альдостероиова система (РААС) [9]. Лтературш даш свщчать про зв'язок м1ж АГ та запальиим процесом, який поглиблюеться иа тлi надм1рно! маси тша та подагри [1, 7]. Найвагомшими бюлопчними маркерами запального процесу е СРП, прозапальш цитокши (IL-6). При хрошчнш активацп !мунно! вщповщ спостер1гаеться активащя «прозапальних» елеменпв: ФНП-а, IL-1P, 6, 7, 8, 12, 15 - i вщносна недостатнють синтезу «протизапальних»: IL-4 та 10, антагонюта рецептора IL-1, трансформувального фактора росту-1. Дисбаланс цитокiново! мeрeжi призводить до розвитку дисфункцй eндотeлiю, вазоконстрикцп, зростання перекисного окиснення лiпiдiв, гшеркоагуляцп [9].
Лiкування хворих на rai мeтаболiчних факторiв ризику потробуе агресивно! терапй. Особлива увага придiляеться антигшертензивним препаратам, якi мають позитивний мeтаболiчний ефект. Зважаючи на багатограннiсть патогенетичних мeханiзмiв поеднання АГ, ожирiиия та подагри, тератя також повиииа бути багатоцшьовою. Тому, логiчиим та перспективиим напрямком е активиий пошук лшарських засобiв, i !х комбiнацiй, здатних ефективно впливати на рiзнi ланки формування АГ, зокрема иа показиики С1А.
Метою роботи було оцшити ефектившсть впливу лозартаиу та мельдошю дипдрату иа показиики С1А у хворих иа есенщальну артерiальну гшертензда (ЕАГ) в поеднанш з ожиршням та подагрою.
Матер1ал i методм дослщжеиия. У дослiджeння включено 80 хворих на ЕАГ II стади 2 ступеня з ожиршням та подагрою. Дослщження проводилися иа базi ревматолопчного вiддiлеиия Iваио-Франкiвсько! центрально! мюько! клiнiчно! лiкарнi та вiддiлeння артeрiально! гiпeртeнзi! Iвано-Франкiвського обласного клiнiчного кардюлопчного диспансеру. 1 група - 20 хворих, котрi отримували стандартну терашю: блокатори кальцiевих каналiв - амлодишн 5-10 мг/добу, статин -аторвастатин 10-20 мг/добу, непазидний дiурeтик - iндапамiд 2,5 мг зранку, алопуринол 100-300 мг/добу. 2 група - 20 хворих, о^м стандартно! терапп отримували БРА II - лозартаи 50-100 мг/добу («Лорюта», Фармацевтична фiрма «KRKA», Словeнiя, 3 група - 20 хворих, о^м стандартно! терапп отримували Мельдонш дигiдрат («Метамакс», Дарниця, Укра!на) - 5 мл 10%
© М.О. Вацеба, 2019
розчину розводили в 15 мл 0,9% розчину натрда хлориду, вводили внутршньовенно струминно протягом 10 дшв, з подальшим переходом на капсульну форму - 250 мг 3 рази в день протягом 1 мюяця всередину, 4 група - 20 хворих, котрi отримували комбiноване лшування стандартною терапieю iз Лозартаном та Мельдошем дигiдратом. Здiйснили клiнiчне обстеження пацieнтiв. С1А оцiнювали шляхом вмюту IL-6, СРП у KpoBi, яю визначали iмуноферментним методом.
Статистичне опрацювання результатiв виконували за допомогою програмного забезпечення
- табличного процесора «Microsoft Excel» i пакета прикладних програм «Statistica v.6.0» (StatSoft, USA). Для груп вираховували середш значення показниюв та !хш стандартнi похибки (M ± m, де M
- середня величина, m - li стандартна похибка). Вiрогiднiсть розходження середшх величин оцiнювали за допомогою парного t-критерда Стьюдента.
Результати дослiдження та Тх обговорення. У таблицi 1 наведено даш про вплив стандартно! терапп на показники С1А. Встановлено, що вона суттево не впливае на рiвень СРП та IL-6 (р>0,05).
Таблиця 1
Динам1ка показнишв системно! 1мунозапально! активаци п1д впливом стандартно! терапй, (M±m)
Показник, од. вим1ру Час спостереження
До лжування (n=13) Через 1 м1сяць (n=13) Через 6 м1сяц1в (n=13)
1Л-6, пг/мл, А, % 32,2±0,95 28,95±3,33* -10,09 32,31±0,88* +0,34
СРП, мг/л, А, % 12,38±0,30 12,19±1,65* -1,53 12,24±0,89* -1,13
Примiтки: 1. p - достовiрнiсть рiзницi даних у порiвняннi з величинами до лжування (* - p>0,05). 2. А - рiзниця показника в порiвняннi з величинами до лжування, %.
Пiсля 6 мiсячного лшування з використанням лозартану, вдалося досягти достовiрного зниження рiвня IL-6 у 1,12 рази (p<0,05), а СРП в 1,21 рази (p<0,05) (табл. 2).
Таблиця 2
Динамжа показнишв системно!' 1мунозапально! активаци п1д впливом стандартно!' терапп
в посднанн1 з лозартаном, (M±m)
Показник, од. вим1ру Час спостереження
До лкування (n=13) Через 1 мюяць (n=13) Через 6 м1сяц1в (n=13)
1Л-6, пг/мл 30,79±0,79 29,93±1,65* 27,46±1,33**
А, % -2,79 -10,81
СРП, мг/л 11,67±0,17 11,49±1,98* 9,65±0,97**
А, % -1,54 -17,31
Примiтки: 1. р - достовiрнiсть рiзницi даних у порiвняннi з величинами до лшування (* - p>0,05; ** - p<0,05). 2. А - рiзниця показника в порiвняннi з величинами до лжування, %.
Як вщомо С1А супроводжуеться пошкодженням ендотелiю судин, що призводить до прогресування дисфункци ендотелiю. Вплив лозартану на С1А може бути пов'язаний iз блокадою активносп РААС i нейтралiзацiею ди такого потужного прозапального фактора, як ангютензин II, а також зi зменшенням оксидантного стресу та дисфункци ендотелда. Включення до стандартно! терапп таких хворих лозартану призводить не тшьки до тдвищення ефективно! антигшертензивно! терапп, але й чинить протизапальну дiю.
При застосуваннi мельдонiю дипдрату не спостерiгалось достовiрних змiн IL-6 (табл.3). В той же час СРП зменшувався як через мюяць, так i через 6 мюящв тако! терапп. Так, пiсля мюяця лкування СРП знизився на 9,22% (p<0,01), а пiсля 6 - на 11,48% (p<0,001).
Таблиця 3
Дииампка показник1в С1А пiд впливом стандартно!' терапй' в поеднанн1 з мельдошем дигщратом (M±m)
Показник, од. вим1ру Час спостереження
До лкування (n=13) Через 1 мюяць (n=13) Через 6 м1сяц1в (n=13)
1Л-6, пг/мл 32,04±1,16 28,59±2,18* 28,64±1,63*
А, % -10,76 -10,61
СРП, мг/л 11,93±0,19 10,83±0,35** 10,56±0,32#
А, % -9,22 11,48
Примiтки: 1. р - достовiрнiсть рiзницi даних у порiвняннi з величинами до лжування (* - p>0,05; **- p<0,01 # - p<0,001). 2. А - рiзниця показника в порiвняннi з величинами до лжування, %
Пiд впливом лозартану та мельдошю дигiдрату вже пiсля 1 мюяця СРП був меншим на 23,39% (p<0,001), а пiсля 6 мюящв - на 35,01% (p<0,001) (табл.4). Концентращя IL-6 пiсля 1 мюячного лiкування знизилась на 40,15% (p<0,001), а пiсля 6 мюячного - на 62,10% (p<0,001). Таким
чином, пюля 6-мюячно! комбшовано! терапи з лозартаном та мельдошем дигiдратом B^Mi4eHO статистично значуще зменшення концентраци окремих прозапальних цитокiнiв.
Таблиця 4
Динамжа адипокiнiв п1д впливом стандартноТ терапи в поeднаннi з лозартаном та мельдошем дипдратом, (M±m)
Показник, од. вим1ру Час спостереження
До лкування (n=13) Через 1 мюяць (n=13) Через 6 м1сяц1в (n=13)
1Л-6, пг/мл 32,85±1,06 19,66±2,66*** 12,45±1,77***
А%; -40,15 -62,10
СРП, мг/л 12,14±0,18 9,30±0,65*** 7,98±0,44***
А%; -23,39 -35,01
Примiтки: 1. р - достовiрнiсть рiзницi даних у nopiB^HHi з величинами до лжування (* - p>0,05; ** - p<0,05 *** - p<0,001). 2. А - рiзниця показника в nopiBraHHi з величинами до лжування, %
Згiдно нашого дослщження показники С1А шд впливом стандартно! терапи в динамщ достовiрно не змшювались. Вщсутнють впливу традицiйно! антиппертензивно! терапi! (периндоприл, амлодипiн та iндапамiд) на СРП та IL-6 кровi вiдмiтили Радченко Г. Д., Муштенко Л.О. [6]. Мщенко Л.А. i сшвав. [5] теж не спостершали позитивного впливу базового л1кування з включенням амлодипiну на вмiст СРП у хворих на ЕАГ. У нашому дослiдженнi лозартан достовiрно знижував рiвень IL-6. Зменшення вираженостi системного запалення, що проявлялось у достовiрному зменшенш рiвня СРП пiд впливом терапи лозартаном та периндоприлом, встановили Безродний В.В. та сшвав. [5], в той же час леркашдишн сутгево не впливав на актившсть неспецифiчного системного запалення. Даних про вплив мельдошю дигiдрату на iнтенсивнiсть показниюв С1А не знайдено. Можливо, доведет протизапальш ефекти в нашому дослщженш пов'язанi iз здатнiстю мельдонiю дипдрату пiдвищувати активнiсть захисних антиоксидантних фермеипв та знижувати активнiсть перекисного окиснення лiпiдiв. При визначеннi впливу мельдошю дипдрату та лозартану на актившсть iмунного запалення, встановлена протизапальна ефективнють обох препаратiв, що посилюеться при комбшованому застосуваннi. Слiд вiдмiтити, що динамша показникiв С1А була найбшьш вираженою при використаннi тако! комбшаци лiкування.
Таким чином, встановлено, що поеднане застосування лозартану та мельдошю дипдрату на фош стандартно! терапи мало значно бшьшу ефективнють щодо зниження С1А, порiвняно з роздшьним прийомом даних препаратiв.
тттШШЯЁЁЁЁЁЁЁЁЁЁЁЁЁЁЁЁЁЁЁЁЁЁЁЁЁЁЁЁЁЁЁЁЁЁЁЁЁЁЁЁШ
1. Отже, поеднане застосування лозартану та мельдошю дипдрату в поеднанш зi стандартною терашею мае додатковi переваги в лшуванш хворих на ЕАГ II стади з ожирiнням та подагрою, а також дозволяе здшснювати мошторинг за ефективнiстю терапi! та уточнювати прогноз захворювання.
2. Сучасний пiдхiд до тдвищення ефективностi лiкування хворих на АГ в поеднанш з ожиршням та подагрою полягае в комбшуванш антиппертензивних та метаболiчних препаратiв з урахуванням можливосп зниження iнших серцево-судинних факторiв ризику, до яких можна вiднести активацiю синтезу цитокiнiв.
3. Отримаш данi свiдчать про доцшьнють застосування комбiнацi! з стандартною терапи, лозартану та мельдошю дипдрату в якосп протизапально! терапi! у хворих на ЕАГ з ожиршням та подагрою.
С '
I IIIUIIK л11ера I у |>11
1. Klasyfikatsiia ta standarty nadannia medychnoi dopomohy khvorym na arterialnu hipertenziiu Asotsiatsii kardiolohiv Ukrainy. Robocha hrupa z arterialnoi hipertenzii ukrainskoi asotsiatsii kardiolohiv. Arteria'na hipertenziia. 2018; 4(60): 28-32. [in Ukrainian].
2. Mishchenko LA, Svishchenko YeP, Bezrodnyi VP. Vplyv antyhipertertenzyvnykh preparativ na prozapalni ta metabolichni faktory sertsevo-sudynnoho ryzyku u khvorykh na hipertonichnu khvorobu. Halytskyi likarskyi visnyk. 2012;19(4): 55-58. [in Ukrainian].
3. Radchenko HD, Mushtenko LO, Sirenko YuM. Rehres urazhennia orhaniv-misheney na tli terapii fiksovanoyu kombinatsiyeyu peryndoprylu ta amlodypinu v patsiientiv z arterialnoyu hipertenziyeyu zalezhno vid naiavnosti ishemichnoyi khvoroby sertsia. Ukrainskyi kardiolohichnyi zhurnal. 2017; 4: 32-46. [in Ukrainian].
4. Sirenko YuM. Pro novi yevropeiski rekomendatsii z arterialnoyi hipertenziyi pislia yikh pershoyi prezentatsiyi (komentar). Arteryalna hypertenziya. 2018; 3 (59): 19-22. [in Ukrainian].
5. Strilchuk LM. Osoblyvosti adypotsytokinovoyi rehuliatsiyi v osib iz hipertonichnoyu khvoroboyu ta pidvyshchenoyu masoyu tila. Arterialna hipertenziia. 2017; 3 (53) 71-72. [in Ukrainian].
6. Tashchuk VK, Vasek Obeid Al Salama Mukhamed. Komorbidnist, sertsevo-sudynna patolohiya i likuvannia hiperurykemiyi — chy zapobihaye zakhvoriuvanniu alopurynol? Bukov. med. visn. 2016; 20(2): 209-212. [in Ukrainian].
7. Cibickova E, Langova K, Vaverkova H et al. Correlation of uric acid levels and parameters of metabolic syndrome. Physiol. Res. 2017; 66(3): 481-487.
8. Kuwabara M. Hyperuricemia, Cardiovascular Disease, and Hypertension. Pulse (Basel). 2016; 3 (3-4): 242-252.
9. Martínez-Quintana E, Tugores A, Rodríguez-González F. Serum uric acid levels and cardiovascular disease: the Gordian knot. J. Thorac. Dis. 2016; 8(11): 1462-1466.
10. Reviño-Becerra A. Uric Acid: The unknown uremic toxin. Contrib. Nephrol. 2018; 192(1): 25-33.
IY(|k-|>:iiii
ВЛИЯНИЕ КОМПЛЕКСНОГО ЛЕЧЕНИЯ АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИИ НА ПОКАЗАТЕЛИ СИСТЕМНОЙ ИММУНОВОСПАЛИТЕЛЬНОЙ АКТИВАЦИИ У БОЛЬНЫХ АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИЕЙ С ОЖИРЕНИЕМ И ПОДАГРОЙ Вацеба М.О.
Целью исследования было оценить эффективность влияния лозартана и мельдонию дигидрата на показатели СИА у больных эссенциальной артериальной гипертензией с ожирением и подагрой. Обследовано 80 больных ЭАГ II стадии 2 степени в сочетании с ожирением и подагрой. Показатели СИА под влиянием стандартной терапии в динамике достоверно не менялись. Лозартан на фоне стандартной терапии достоверно снижал уровень IL-6. После 6 месячного лечения его концентрация в крови уменьшилась на 10,81% (p <0,05), а уровень СРП - на 17,31% (p <0,05). Мельдонию дигидрат достоверно снижал уровень СРП уже после 1 месяца лечения на 9,22% (p <0,01), а после 6 месяцев - на 11,48% (p <0,001). Следует отметить, что динамика показателей СИА была наиболее выраженной при сочетании лозартана и мельдонию дигидрата. Об этом свидетельствует снижение уровня СРП в сыворотке крови на 23,39% (p <0,001) через 1 месяц лечения, а через 6 месяцев - на 35,01% (p <0,001), а содержания IL-6, соответственно, на 40, 15% (p <0,001) и 62,10% (p <0,001). Таким образом, установлено, что сочетанное применение лозартана и мельдонию дигидрата на фоне стандартной терапии мало значительно большую эффективность по снижению СИА по сравнению с раздельным приемом данных препаратов.
Ключевые слова: артериальная гипертензия; ожирение; подагра; системная иммуновоспалительная активация.
Статя надшшла 5.03.19 р.
DOI 10.26724/2079-8334-2019-2-68-162-166 UDC 616.12+616-002.52+616.5-004.1
O.I. Diohonu'ivlska. II.M. kiiiyliv. I.I. Mrvd/lmk. P.R. Nervch. O.M. Didiishko IISEI. "I\;ini)-l r:iiiki\sk National Medical I niversily". Ivano-lrankivsk
MULTIPARAMETRIC APPROACHES TO DIAGNOSING FUNCTIONAL STATUS
OF THE CARDIOVASCULAR SYSTEM IN PATIENTS WITH SYSTEMIC LUPUS ERYTHEMATOSUS AND SYSTEMIC SCLERODERMA
e-mail: drogomoksana@gmail.com
It has been established that among the visceral pathology in systemic scleroderma and systemic lupus erythematosus, the key role is played by the heart damages. For early diagnosis of heart failure in these pathologies, the most informative are electrocardiography and echocardioscopy with the transmitral blood flow study. At the same time, in the vast majority of patients, the specific features of the left ventricle structural-geometric changes are normal cavities with the walls hypertrophy and the preserved pumping function, but the diastolic function is significantly disordered. Development of the chronic heart failure in such patients is due to the natural evolution of the transmitral blood flow spectrum from the normal type through hypertrophic and pseudonormal to the decompensated (restrictive) one.
Key words: systemic scleroderma, systemic lupus erythematosus, heart failure, diastolic dysfunction.
The study is a fragment of the research project "Clinical and immunological aspects of the internal organs major diseases course and their correction ", state registration No. 0114U002040.
Systemic connective tissue diseases (SCTD) is a serious disabling pathology, which is based on the shift of immunological tolerance to the body's own cells with development of the systemic inflammatory process [7]. Regarding their incidence, they occupy the 3rd place in the overall somatic diseases structure together with other rheumatic diseases after the pathology of the hematopoiesis organs and the gastrointestinal tract, covering over 4 million (8%) of the world's population [3]. In recent years, there has been a significant growth in the incidence of systemic scleroderma (SSD) and systemic lupus
© O.I. Drohomeretska, H.M. Kuryliv, 2019
INFLUENCE OF THE COMPLEX TREATMENT OF ARTERIAL HYPERTENSION ON THE
INDICATORS OF THE SYSTEMICAL IMMUNOINFLAMMATORY ACTIVATION IN PATIENTS WITH ARTERIAL HYPERTENSION WITH OBESITY AND GOUT Vatseba M.O. The aim of the study was to evaluate the effect of losartan and meltedonium dihydrate on the parameters of systemic immune activation in patients with essential hypertension with obesity and gout. The study involved 80 patients with essential hypertension II stage 2 degrees combined with obesity and gout. Indicators of systemic immune activation under the influence of standard therapy in the dynamics did not significantly change. Losartan on the background of standard therapy significantly lowered the level of IL-6. After 6 months of treatment, its concentration in the blood decreased by 10.81% (p<0.05), and the level of CRP - by 17.31% (p<0.05). Meldonium dihydrate significantly reduced the CRP level after 1 month of treatment by 9.22% (p <0.01), and after 6 months - by 11.48% (p<0.001). It should be noted that the dynamics of systemic immun activation rates was most pronounced while combination losartan and meltedium dihydrate. This is evidenced by a decrease level of the CRP in the blood in 23.39% (p<0.001) after 1 month of treatment, and after 6 months - by 35.01% (p<0.001) and IL-6 content, respectively, by 40,15% (p<0.001) and 62.10% (p<0.001). Thus, it has been found that the combined use of losartan and meltedonium dihydrate against the background of standard therapy was much more effective in reducing the systemic immune activation compared with the separate administration of these drugs.
key words: arterial hypertension; obesity; gout; systemic immunoactive activation.
Pe^roeHT KaTepeHHyK I.n.
