Научная статья на тему 'Візуалізація образу природи в романі Е. Бронте «Буремний перевал»'

Візуалізація образу природи в романі Е. Бронте «Буремний перевал» Текст научной статьи по специальности «Языкознание и литературоведение»

CC BY
200
76
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
природа / візуалізація / вербальний текст / оповідь / візуальний образ / деталь / спостерігач / природа / визуализация / вербальный текст / повество- вание / визуальный образ / деталь / наблюдатель

Аннотация научной статьи по языкознанию и литературоведению, автор научной работы — Н. А. Литовченко

Автор статті намагається розглянути візуальну поетику роману Е. Бронте «Буремний перевал» на прикладі візуалізації образу природи. Досліджено формування зорового зовнішнього аспекту візуального образу природи. Особливу увагу звернено на взаємодію візуальної, вербальної і тактильної складових даного образу.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

Визуализация образа природы в романе Э. Бронте «Грозовой перевал»

Автор статьи предпринимает попытку рассмотреть визуальную поэтику романа Э. Бронте «Грозовой перевал». Исследовано формирование зрительного внешнего аспекта визуального образа природы. Особенное внимание уделено взаимодействию визуальных и вербальных составляющих данного образа.

Текст научной работы на тему «Візуалізація образу природи в романі Е. Бронте «Буремний перевал»»

УДК 821.111-31.09

Н.А. Литовченко (Дншропетровськ),

кандидат фшолопчних наук, доцент кафедри англшсько1 фшологи Днiпропетровського нацiонального унiверситегу iM. Олеся Гончара

В1зуал1зац1я образу природи в роман Е. Бронте «Буремний перевал»

Роман Е. Бронте «Буремний перевал» («Wuthering Heights», 1846) притягуе все бшьшу увагу як вичизняних, так i зарубiжних лгтературоз-навщв. Сучаснi дослвдники по-новому «вадкривають» цей твiр для читачiв, вказуючи на гешальшсть письменницi. У данiй статп ми звертаемося до вiзуальноi складово! поетики роману, що i зумовлюе 11 актуальн1сть. Адже, вiкторiанський роман ще фактично не дослвджувався в аспекп вiзуалiзацii

- «базово! стратеги культури ХХ1 ст.» [5, с. 219].

Мета статп - розглянути вiзуалiзацiю образу природи в ромаш Е. Бронте «Буремний перевал» у контексп вiкторiанськоl культури, а також з урахуванням iндивiдуальноl авторсько! стилютики та iнтерпретацil. Втшен-ня зазначено1 мети зумовлюе розв'язання низки конкретних завдань, а саме,

- розглянути стан вивчення вiзуалiзацii прози в сучастй науцi; проанал1зу-вати текст роману Е. Бронте «Буремний перевал», звертаючи пильну увагу на образ природи; сшввщнести вiзуальну складову образу природи з його вербальними i тактильними характеристиками.

Варто згадати, що не дивлячись на велику к1льк1сть дослвджень проблем вiзуалiзацil, у лгтературозтавста i культурологи, не юнуе загальноприйнято-го визначення поняття <^зуал1защя». Вивчаючи проблеми вiзуалiзацil, вчен1 говорять про «ментальну вiзуалiзацiю», «вiргуальну вiзуалiзацiю», «^зуаль-ний вигляд», «^зуальний образ» тощо. На нашу думку, В. М. Розш справедливо зазначае, що дослвдження проблем вiзуалiзацii включае рiзнi явища, як «зо-рове (оптичне) й iнтелекгуальне бачення, зорове сприйняття i мислення, зовн-шню (видиму) i внутрiшню (образну) форму...» [7, с. 10].

У сучасному лгтературозтавста дослвдження проблеми вiзуальностi йдуть фактично по двом напрямкам. З одного боку, розглядаеться образна система, втшена в текстах. У зв'язку з цим говорять про «зоровий аспект» детал1 i ключову фиуру спостерiгача. З шшого боку, значна увага придляеться «внутршньому» баченню у контекст iдеi «прозрГння» [9, с. 4].

У датй статп ми звертаемося до «зовтшнього зорового» аспекту вГзу-ал1зацп i дослвджуемо вiзуальний образ природи, що виникае як своерiдна рефлексiя тсля прочитання роману. Серед уах образiв твору ми обрали природу, бо саме цей образ е домшантним i пронизуе всю оповщь вгд початку до к1нця. Така пильна увага до природи е своерщною «даниною» романтизму, який «повстав проти механ1стичного розумшня природи, на-родженого ментальн1стю XVII XVIII ст.», тому «жива, неприкрашена природа приходить у мистецтво i повтстю стверджуеться в ньому» [4, с. 100].

© Литовченко Н. А.

Задашсть на ключову характеристику «природи» присутня вже в Ha3Bi роману «Буремний перевал». З перших сторiнок роману ми Ai3raeMOCH: «Буремний перевал» - так називаеться оселя мiстера Хгтктфа. Прикмет-ник «буремний» вказуе на т атмосфернi явища, вiд буйства яких, дм, що сто!ть на узвишшi жодним чином не захищений у негоду... Про силу виру, що дуе вгорi, можна судити по низькому нахилу маленьких ялинок б™ будинку i по зарослях чахло! тернини, яка тягнеться гшками в один бщ тби вимолюючи милостинi в сонця» [8, розд. 1]. Оповщач - мютер Локвуд вiдразу «малюе» rоловнi риси природи в романi - постшна негода, як-от буревiй, хурделиця, дощ, i вiдсутнiсть сонця.

У ромаш «Буремний перевал» е двi ключовi фirури спостерirачiв, як1 завдають вiзуальне сприйняття образiв твору - наратор мютер Локвуд i мiсiс Дш, яка розповвдае Локвуду про життя сво!в rосподарiв. Однак, анал-iзуючи образ природи, ми не сшввщносимо його риси з певним спостер-irачем, бо вони не представляють рiзнi точки зору. Так, мютер Локвуд «спо-стерirае» бiльшу частину подiй очима мiсiс Дiн.

Сонце, в якого «просять милостинi» рослини все-таки зрвдка фirуруе в ромаш. Так, Е. Бронте порiвнюе появу маленько! Кеп у домi м^ера Л1нто-на з «сонячним сяйвом» ('sunshine') [8, розд. 18]. Сонце «супроводжуе» мiс Кетрiн пiд час липневих прогулянок: !й навiть доводилось захищатися ввд нього широкополою шляпою [8, розд. 18]. Поява сонця викликае захоп-лення, rарнi спогади. Наприклад, мiсiс Дiн говорить про свою подорож до Пммертону: «Сонце яскраво засяяло на арш вершиш стовпа, нагадуючи менi про лгто; i я навiть не знаю чому, але давнi дитячi спогади прокинулись у моему серцi» [8, розд. 11].

Перевага негоди (буревш, завiрюхи, дощу) над сонцем - це не лише ввдгомш романтизму, для якого була характерною защкавлешсть руйшвни-ми явищами природи [4, с. 105], але й натяк на певш вде! письменницi. Вщо-мо, що у дохристиянсью часи сонце виконувало роль Бога у людськш сввдо-мостi. У лiтературi сонце часто виступае певною репрезентащею Бога, Все-видючого Ока, тому його ввдсутнють натякае на ввдсутнють Бога, тобто пев-ного центру, зразка для наслвдування в житп персонаж1в. Так, головний герой роману мютер Хiтклiф е настшьки несамовитим i нелюдяним, що навиъ його дружина 1забелла не могла зрозумии: «Чи мiсгер Хiтклiф людина? Якщо так, може вiн божевшьний? Якщо нi, то чи не диявол?» [8, розд. 13], а служ-ник Джозеф «вiдчував перед господарем такий острах, що перетворювався на забобони» [8, розд. 18]. Отже, образ «несамовито!» природи е вщдзерка-ленням душевного стану Хгтктфа. Це ц1лком узгоджуеться з характерною рисою лиератури Х1Х ст. - зв'язку персонажа i середовища.

Важливою складовою вiзуально! сфери будь-якого твору е колр, як один iз засобiв органiзацi! простору. Безумовно, що згадка про негоду, вiтер, бурю, грозу, снщ вересковi поля, хмари, нестачу сонця дають читачам певний по-штовх для «розфарбовування» картин пейзажу. Однак, письменниця згадуе про певш кольори у текст твору, зосереджуючи на них увагу рецишенпв. Так, змальовуючи вдеальний пейзаж, маленький Лштон говорить, що «.. .душ-ний липневий день краще всього проводити так. щоб весь час свиило сонце, а небо сяяло безхмарно-сине». У вiдповiдь на це Елен Дш зазначае, що

для не! вдеальним е «.. .гойдатися на зеленому дерев^ що шурхотить, коли дуе захiдний вiтер i швидко проносяться в небi яскравi бш хмаринки» [8, розд. 24]. Розповвдаючи про дивацтва Хiтклiфа наприюнщ роману, Micic Ддн подае таке фонове зображення пейзажу: «Це було у квiтнi: ... трава була така зелена, яка тшьки й може вирости п1д зливою i сонцем» [8, розд. 34]. По-мiчаемо, що зелений котр - домiнантний у зображеннi весняних i лiтнiх пейзаж1в згадуеться у ромаш найчаcтiше. Це cимволiчно, бо асоцшеться з життям, процвiтанням, рухом уперед, зрештою, оптимiзмом. Адже, не див-лячись на вci перипети, бурi, негоди, фiнал роману е оптимютичним.

Вважаемо за необхiдне звернути увагу на приcутнicть чорного кольо-ру в сценах роману. Так, говорячи про час зникнення Хпктфа пicля одк-ровень Кетрiн про любов до нього, оповiдач вкладае в уста Джозефа так1 слова: «У таку нiч не знайдеш нi коняки, нi людини - все чорне, як у трубi!» [8, розд. 9]. Отже, вiдбуваетьcя значне обмеження поля зору персонаж1в, фактична його вщсутшсть, а замicть «пейзажного полотна» рецитенти отримують «чорний квадрат».

Чорний колiр, що уособлюе темряву, аcоцiюетьcя з мicтером Хiтклiфом. Протягом оповiдi неодноразово згадуеться, що в персонажа були «чорш очi i чорне волосся» [8, розд. 20], «темна шшра, як у цигана» [8, розд. 1]. Крiм того, на заходi свого життя Хiтклiф «cидiв у ввдчиненого вiкна, спершись на шдвжонник, i дивився в темряву - не за вiкном, а у шмнап» («his face was turned to the interior gloom») [8, розд. 34]. Отже, «розмилсть», а то й повна «вщсутшсть» кадру зовам не бентежили Хпктфа, чого неможна сказати, наприклад, про мютера Локвуда i мicic Дiн, яка «не любить залишатися у темрявЬ» [8, розд. 34].

Вiзуалiзацiя темряви шдсилюе вербальний, звуковий, компонент образу природи. Уявляючи картини природи, рецитенти постшно «чують» рiзно-манiтнi звуки: «бурхливi пориви вiтру i свист завiрюхи» [8, розд. 3], «^м та велик1 краплi, кп^ тьопали все навкруги» [8, розд. 9], «роют струмка» [8, розд. 15], «шелест листя» [8, розд. 15] тощо. Така взаемод1я м1ж вiзуальним i вербаль-ними аспектами образу природи е «вщгомшом» суперечки м1ж слухом i зо-ром у культура Як зазначае I. П. Шктна, в епоху Середньовiччя вщдавалася перевага першому, тобто зору [4, с. 252]. Поступово акцент все бшьше переходить у сферу вiзуального видимого, при чому, вшоианська епоха е в цьому плат переломною, бо в ту пору набувають особливо! популярносп вiзуальнi мистецтва - живопис та книжковi шюстрацц.

Бiльше того, звукова складова образу природи сшввщноситься з головною тенденщею европейсько! культури Х1Х ст., коли «слово» було «най-вищою формою iнтелекгуально! активносп» [1, с. 220]. Ввдомо, що в Англи Х1Х ст. романи здебiльшого читали вголос, зiбравшиcь у колi родини. Отже, звукова складова образу була розрахована на активiзацiю слухового сприй-няття, або «письма вголос», яке, зпдно з Р. Бартом, входить в естетику текстового задоволення» [2, с. 516].

Крiм вiзуального i вербального плану образу природи в роман «Бурем-ний перевала», щлком правомiрно згадати про його тактильну складову. Е. Бронте дае змогу сво!м читачам не лише «побачити» i «почути» природт явиша, але й ввдчути на дотик. Серед сенсорних характеристик природи значну

частину займають л, що позначають И температурн характеристики, наприк-лад, «Вчора до полудня стало холодно та сиро» [8, розд. 2], «Ранок був свiжий i холодний» [8, розд. 9], «День був ясний, спекотний - занадто спекотний для подорожi...» [8, розд. 32] тощо. Бiльше того, певн сцени природи ще й «пахнуть», як-от «Чисте повiтря i запах вересу ...» [8, розд. 20].

Вересовi поля присутш фактично в усiх пейзажних сценах роману, бо вересовi зарослi оточують будинки головних геро!в Буремний перевал та Мизу Шпашв. Вибiр письменницею вересового ландшафту мае певне автобiографiчне корiння. Адже, дитинство Е. Бронте пройшло поблизу вересових полiв. А от дерева в «кадрах» роману фактично ввдсутт, однак вони ростуть б™ дому Едгара Лiнтона. Недаремно ж мгас Дiн радить Хгтктфу: «Сховайтесь за деревами, поки вш (мiстер Лiнтон) пройде до себе» [8, розд. 15]. Взагал^ у культурнш традицп дерево мае асощаци з деревом роду, корiнням, предками. У м^ера Лiнтона - це все е, а у Хтмфа немае, тому вересове поле це «його» прослр. «Я впевнена, що знов стала б собою, якби опинилася серед вересу на тих пагорбах» [8, розд. 12] -говорить хвора Кетрш Л1нтон до Едгара. З цих сл1в можна зробити висновок, що «верес» займае особливе мiсце в И житп. Адже, ще для маленько! Кетрш i Хiтклiфа було «першою забавою втекти вранцi в поля i снувати весь день у зарослях вересу» [8, розд. 6]. Заросл1 вересу приховують могилу Кетрш: «... грiб зарили на зеленому схил в кутку кладовища... поросл1 вересу i чорниц1 пере-ходять через огорожу i могильний пагорб губиться м1ж торф'яними купина-ми» [8, розд. 16]. Отже вiзуалiзацiя природного ландшафту «приховуе» смерть. Ввдбуваеться шдсилення вде! про те, що природа - це вiчний круговорот, який уособлюе ввдродження i життя.

Досить часто у картинах природи з'являються опади у виглядi снiгу i дощу. Традицшно в процесi вiзуалiзацi! лiтературного тексту сшг i дощ виступають тими феноменами, що обмежують поле зору спостертача та роблять деталi менш видимими. На початку роману, коли Локвуд вперше подходить до будинку Хiтклiфа, авторка зазначае, що «падаiв перший снiг» [8, розд. 2], отже ввдбуваеться певне засшження, розмипсть кадру. Дал1 вже оповiдач говорить про те, що «Сшг падав густо» [8, розд. 2]. Сшг е перешкодою руху персонаж1в, i щоб просуватися у просторi !м необхiдно «роз-чистити дорогу» [8, розд. 3]. Сшг стае навиь певною «перепоною», щоб милуватися вересовими полями. Як говорить Едгар Лштон сво!й хворiй дружин1, «Тут внизу сшг уже зовам зiйшов, люба... а на вересових полях я бачу лише двi бших плями» [8, розд. 13].

Сшг як символом сплячо! природи виступае в романi своерiдним суп-ровiдником смертi. Згадуючи про день смерп Кетрiн навеснi, Хiтклiф зазначае: «У день, коли !! поховали випав сшг. Ввечерi я шшов на кладо-вище. Хурделиця мела, як взимку» [8, розд. 29]. Аналопчш асоцiацi! мае i дощ. Зображаючи смерть Хiтклiфа, Е. Бронте «малюе» устами мiсiс Дiн наступну картину: «Вечiр настав сирий, попм лляв дощ усю нiч до свгтан-ку; i коли на ранок я шшла обходити будинок, то побачила, що вiкно у господаря розчинене i дощ хлюще прямо в комнату» [8, розд. 34].

Сшг та дощ, що попадають в оселю геро!в, розширюють таким чином локус природного явища на внутрiшнiй прост1р перебування геро!в. Так, коли

Локвуд ночував на Грозовому перевалi через негоду «... стг i впер увiрвалися скаженою швидкiстю i задули свiчку» [8, розд. 2]. Ввдбуваетъся унiверсалiзацiя образу природи, його перевага над «штучним» життям персонаж1в.

У романi «Буремний перевала» вiзуалiзацiя дощу i снiгу не лише затьма-рюе краевид, але й виступае фоном, на якому ввдбуваеться вiзуалiзацiя неви-димих у повсякденному житт явищ. Так, залишившись переночувати на Грозовому перевалi через негоду, мютер Локвуд «... виразно чув бурхливi пориви втру i свист завiрюхи; чув також невмолимий настирливий скрип ялинково! гшки по склу...». За склом персонаж «побачив» Кетрiн Л1нтон [8, розд. 3]. А наприкшщ роману оповвдач зазначае, що один з мiсцевих мешканщв «бачить, як вони обидва (Кетрш та Хiтклiф) виглядають з вжна юмнати мiстера Хiтклiфа кожну дощову нiч з дня його смерп» [8, розд. 34].

Вiтер, що е фактично невидимим атмосферним явищем, зображуеть-ся за допомогою шших природних елементiв. Так на початку роману ми «бачимо» «низький нахил маленьких ялинок», що сввдчать про «силу виру» [8, розд. 1]. Здебшьшого Е. Бронте показуе звуковi прояви вiтру: «Як шумить цей впер в ялинках i дряпае гiлками по склу. Дай меш вiдчуги його - вiн прямо звщти з вересових полiв, - дай вдихнути хоч раз» - говорить Кетрш Лштон перед смертю [8, розд. 12]. Звщси слщуе, що вiтер - це не лише руйшвне природне явище, але й життедайне.

Розглянувши головт прояви вiзуалiзацi! образу природу в ромаш «Буремний перевал», можна дiйти до висновку, що тсля рецепцп тексту чи-тачi «бачать» природу у форматi 4D-кiно. Адже, Е. Бронте доповнюе вiзу-альний ряд «зображень» аудiальними i тактильним характеристиками. На фонi пейзаж1в «вщчуваються» певнi звуки, запахи, температурнi показни-ки тощо. Завдяки цьому утворюеться бiльша сенситивнiсть вiзуально! реп-резентацп природи, яка часто-густо спiввiдноситься з персонажами. Так, порiвнюючи Едгара Лштона i Хiтклiфа, оповiдач говорить: «Контраст був схожим на змiну пейзажу» [8, розд. 13].

Реальний план вiзуального зображення природи в ромаш мае символь чний, фiлософський вимiр, який особливо проявляеться в «картинах», де присутня зорова репрезентацiя невидимих у реальному житт суб'екпв -покшних Кетрiн i Хiтклiфа.

Перспективи подальшого дослiдження пов'язанi з вивченням вiзуаль-но! сфери творiв шших вштс^анських авторiв. Таке дослвдження !хтх текст1в дасть змогу бiльш глибоко проаналiзувати образну систему творiв у кон-текстi сучасно! глобально! вiзуалiзацi! культури.

Список використаноТ лiтератури

1. Барт Р. Удовольствие от текста / Р. Барт Избранные работы : Семиотика. Поэтика. - М., 1994. - С. 462-518.

2. Есин А. Б. Принципы и приемы анализа литературного произведения : Учебное пособие. - 3-е изд. / А. Б. Есин. - М. : Флинта, Наука, 2000. - 248 с.

3. Земцова Я. М. Вiзуальный образ в историческом контексте / Я. М. Земцова // Вестн. Волгогр. гос. ун-та. Сер. 7, Филос. - 2012. - №2 2 (17). - С. 125-128.

4. Никитина И. П. Эволюция образа природы в русской живописи / И. П. Никитина // Визуальный образ (Междисциплинарные исследования) [Текст] / Рос. акад. наук, Ин-т философии; Отв. ред. И. А. Герасимова. - М. : ИФРАН, 2008. - C. 96-117.

5. Прозов Ю. В. Визуальное как домининта современной культуры / Ю. В. Прозов // Политическая лингвистика. - 2011. - №> 2 (36). - С. 219-221.

6. Сузрюкова Е. Л. Визуальные образы в творчестве А. П. Чехова : дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук : спец. 10.01.01. «Русская литература (филологические науки)» / Е. Л. Сузрюкова. - Новосибирск., 2010. - 178 с.

7. Розин В. М. Визуальная культура и восприятие. Как человек видит и понимает мир. / В. М. Розин. - М. : Едиториал УРСР, 2004. - 224 с.

8. ВгоШ;е E. Wuthering Heights : [novel]; [Електронний ресурс] / E. ВгоШ;е. - Режим доступу до роману : http://www.gutenberg.org.

УДК 82.091

О. О. Лихожон (Харкыв),

астрант кафедри заруб1жно! лгтератури та класично! фшологл Харшвського нацюнального ушверситету iм. В.Н. Каразша

Концепт Свропи як об'ект дослщження лггературнот 1магологн

«£вропа - це карта кафе», стверджуе сучасний франко-американський письменник та фшософ Джорд Стайнер. Якби буржуазiя не завоювала кафе i не витворила публiчний проспр в 19 му столiттi, сьогоднi б европейщ не могли так вiльно, запально обговорювати полiтику, фiлософiю та мистецтво [17, с. 33]. Всi говорять про Свропу, вона у вах на вустах, проте кожен мае и за свою, не шдабну до iнших, саме тому видаеться нам за необхщне спробу-вати розглянути можливостi застосування методологи сучасно! науки - iма-гологи (яка дозволяе нам залучати методолопчш апарати iнших наук: психологи, соцюлоги, антропологЦ, шлтологп, лiнгвiстики та ш.) до аналiзу такого змiнного та неозначеного концепту, як концепт Свропи.

Наприюнщ ХХ столiття вщбувся черговий географiчний перерозпод1л свiту, багато кра!н, як1 входили до соцiалiстичного блоку здобули незалежнiсть i по-чався новий виток боротьби за право називатися европейськими. Деяким це вдалося, як, наприклад, у Польщ1 та Чехи, деяк1 продовжують йти цим тернис-тим шляхом. Письменники цих кра!н не стояли i не стоять осторонь процесiв культурно! вдентифтацц та мiфотворення. Дуже часто вони не лише в1дбивали народну думку в лгтературних творах, а й були борцями за !! реалзацго, як, наприклад, Вацлав Гавел, який був не лише письменником-дисидентом, але й першим президентом Чехi!. Письменники Захщно! Свропи були завжди зацкав-ленi темою Сходно! Свропи як орiентальною екзотикою, проте зараз, вони стри

© Лихожон О. О.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.