CC BY
6
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полгтехшка". Серiя: "Юридичш науки" Т. 7, № 2, 2020
УДК 340.12
Олена Чорнобай
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полгтехшка" кандидат
юридичних наук доцент кафедри теорп та фшософи права,
1abau@ii.ua
ВИЗНАЧАЛЬН1 ДЕТЕРМ1НАНТИ ЮРИДИЧНО1 АРГУМЕНТАЦП: СУБ'еКТИВ1ЗМ, 1РРАЦ1ОНАЛ1ЗМ, ВОЛЮНТАРИСТСЬКИЙ
Л1БЕРАЛ1ЗМ
http://doi.org/10.23939/1aw2020.26.120 © Чорнобай О., 2020
Поширення дiалектичного пiдходу до юридичноУ аргументацн засвщчуе доконаний факт послаблення юридично-позитивiстського сприйняття у загальноприйнятш доктринi права на користь природно-правовоТ концепцн праворозумiння. У зв'язку з цим розглянуто фiлософсько-правовi теорн суб'eктивiзму, iррацiоналiзму та волюнтаристського лiбералiзму, якi розкривають сутнiсний змкт юридичноТ аргументацн у сучасному правь З позицн суб'eктивiзму важливою е первиннiсть природних прав людини, а закон е лише формашзованим вираженням цих прав, або нормативною моделлю поведшки. ¡ррацюналпм в аргументацн виходить iз того, що нормативна модель вщносин може недостатньо враховувати цшшсш аспекти вибору суб'ектом права варiанта поведiнки. Волюнтаристський лiбералiзм розкривае природу залежност свободи волi (у контекст! свободи вчинку) вiд правових та неправових чинни^в впливу на поведшку особи.
Ключовi слова: юридична аргументащя, философия права, суб'ективiзм, iррацiоналiзм, волюнтаристський лiбералiзм.
Постановка проблеми. Важливою стороною правового мiркування е чiткiсть його формально-лопчно! структури, котра виражае матерiально-правовий аспект юридичного дискурсу. Разом iз цим гуманiстична спрямованiсть природно-правово! концепцп права закликае до штерпретацп юридичного факту з погляду правових цшностей - свобод та законних штереив людини. Цей шдхщ дозволяе краще збагнути iнтерсуб 'ективний змiст юридичного факту та дати йому справедливу оцшку. У зв'язку з цим виникае потреба в удосконаленш теоретико-методолопчних засад юридично! аргументацн, яю розкривають цей аспект.
Аналiз дослщження проблеми. До вивчення сучасних проблем юридично! аргументацн зверталися такi дослщники, як М. Козюбра, М. Савенко, П. Рабшович, В. Сало, О. Щербина та багато шших, яю розкривали И теоретико-методологiчнi аспекти, у т.ч. в конституцшно-судовому процесi. Проблеми фшософсько-правових теорiй суб'ективiзму, iррацiоналiзму та волюнтаризму розкрито у працях С. Максимова, М. Музики, М. Ярушва, I. Лихолат, Ю. Шайгородського та iнших. Вiддаючи належне внеску попередниюв, вiдзначимо, що розкриття прикладних аспекпв цих фiлософських теорiй в юридичнш аргументацн залишаеться нерозкритою проблематикою.
Мета - вивчення фшософсько-правових теорш суб'eктивiзму, iррацiоналiзму та волюнтаристського лiбералiзму з позицп застосування !х iдей у юридичнiй аргментацп.
Виклад основного матерiалу. З моменту виникнення теорiя та практика юридично! аргументацп будусться навколо таких елементiв: тзнання державно-правових явищ засобами формально! лопки; тлумачення юридичних фактiв на основi норм матерiального права; переконання слухачiв на основi суб 'ективно! штерпретацп юридичних фактiв, обставин справи та ш. Впродовж понад тисячолiтнього розвитку прюритетшсть кожного iз цих елеменив аргументацп в культурi правового мислення змшювалася.
У Давнiй Грецп паралельно розвивалися таю напрямки аргументацп як дiалектика та софютика. У Стародавньому Римi логiка розвивалася у и прикладному аспектi, вона була пов'язана з розвитком теори красномовства та юриспруденции Вже у ХХ ст. лопка набула математично!, символiчно! форми тому теорiя аргументацп звелася до лопчно! теорп доведення, яка спиралася на поняття iстини. У другш половинi ХХ ст. через штенсивну суперечку про вибiр методу юриспруденции зростаючу критику юридичного позитивiзму (особливо тсля 1945 р.), а також розчарування методологiею, запропонованою аналiтичною фiлософiею та герменевтикою, у юристiв тдвищився iнтерес до теори аргументацп [0, с. 10-12].
На думку О. Ю. Щербини, зараз можна говорити про становлення нових пiдходiв до аргументацп, яю грунтуються на мiждисциплiнарному пiдходi. Сучасна теорiя аргументацп розглядаеться як методолопя обгрунтованого переконання, що опираеться на такi пiдходи до аналiзу аргументацп: логiчний, риторичний, дiалектичний [0, с. 12].
Логiчний метод полягае у використанш логiчних прийомiв дослiдження: дедукци, шдукци, аналiзу, синтезу, достатносп, непротирiччя та iнших. При цьому переважно вдаються до аналiзу, порiвняльно-правового аналiзу та дедукци [0, с. 15]. Лопчний метод передбачае використання доводiв, засновуючись на чггкому використаннi законiв логiки, логiчних правил та прийомiв. Метою логiчного методу е формування послщовносп аргументiв та забезпечення !х взаемно! несуперечливостi. Головними завданням - аналiз лопчно! обгрунтованосп мiркування, а також вiдбiр, визначення та вивчення форм правильних мiркувань. Узагальнення лопчно! конструкцп дозволяе сформулювати дедуктивний висновок про сутнiсть дослщжуваного факту. Основним критерiем прийнятностi аргументацп е формальний, тому допустимими прийомами в аргументацп вважаються тi мiркування, що вiдповiдають установленим логiчно правильним формам.
Багатомаштнють суспiльних вiдносин визначае природу обмежень лопчного методу юридично! аргументацп. Щ обмеження М. Козюбра характеризуе наступним чином: "аргументацiя, побудована виключно на правилах формально! лопки, накладае на право вщбиток догматизму, несумюний iз складним характером реально! дшсносп i гнучкiстю життя, з динамiзмом самого права. Тому зведення права до замкнено! логiчно! системи, а правозастосування - до формально-лопчних операцiй все частiше наражалося на критику з боку юриспв" [0, с. 168].
Риторичний шдхщ юторично виник як реакцiя на домшування логiчного пiдходу до правового мiркування. Його сутнiсть полягае у формуванш аргументацi! як способу мовно! дi! на адресата, яка вчиняеться вщповщно до задуму адресанта на основi риторичних (цiннiсно-етичних, рацiональних i емоцiйних) аргументiв, що висуваються, а також за допомогою оргашзованих за допомогою риторичних (аргументативних) стратегiй i тактик, iнструментальних риторичних тактик. Саме за допомогою цих засобiв досягаеться ефект впливу на адресата.
Порiвнюючи ефективнiсть логiчного та риторичного тдходу, дослiдники зазначають, що точнiсть лопчного методу залежить вщ повноти урахування усiх можливих ситуацiй та точносп норм писаного права [0]. Крiм того, практична цiннiсть методу суттево обмежуеться у разi конкуренцi! та колiзi! норм законодавства, яке врегульовуе дослщжуваний аспект суспiльних вiдносин.
Виршення проблеми прибiчники риторичного тдходу вбачають в штерпретацп. Застосування права - це узгодження факпв справи i юридичних принципiв. Мета застосування топошв - знайдення засновюв, прийнятних для всiх (але вщ законiв вiдрiзняються бiльшою гнучкiстю та варiативнiстю, а також не обов'язковим виконанням). Таким чином, в риторичному пiдходi важливе переконання аудиторп в правот власного твердження (у одному конкретному випадку), дотримання логiчних закошв - лише iнструмент для переконання, а не мета [0, с. 43]. Разом з тим, основний недолш риторичного тдходу до юридично! аргументацп криеться в його описовосп. Властиве цьому тдходу акцентування на використанш мовних засобiв для обгрунтування правово! позицi! суб 'екта процесу актуалiзуе проблему достовiрностi, точностi та вичерпносп таких аргументiв.
Дiалектичний шдхщ став спробою подолати обмеження попередшх двох пiдходiв завдяки поеднанню лопчних, риторичних та комунiкативних аспектiв. На думку Ж. О. Павленко, в основу дiалектичного тдходу покладено поняття "точки зору". В контекстi юридично! аргументацп вона розкриваеться через елементи структури юридичного дискурсу. "Мета" визначае чггку спрямовашсть розумово-мовленнево! дiяльностi суб'екпв аргументацi!; "метод" об'еднуе сукупнiсть прийомiв i способiв, якi використовують суб'екти дискурсу для досягнення мети; "результат" е фактом досягнення або не досягнення мети. Залежно вщ цшей суб'екта аргументацi! змiст дискурсу може полягати в обгрунтуванш понять i дiй суб 'ектiв права в процес правово! комунiкацi! (iнтепретацi!), у вираженш права у комунiкативних формах [0, с. 7-9].
Вщповщно до юторичних традицiй дiалектики, аргументацiя вважаеться частиною дiалогу пропонента, що захищае якусь точку зору, i опонента, який виступае з !! критикою [0, с. 226-228]. Прийнятшсть аргумента обох сторш, а також прийнятшсть результатiв дискусi! загалом, залежать вщ дотримання сторонами правил ведення дискуси. Оцiнка аргументiв визначаеться тим, наскшьки успiшно було захищено твердження пропонента, або наскшьки переконливою була точка зору опонента. Отже, особливютю дiалектичного тдходу е змагальнiсть сторiн у застосуванш усiх трьох аспектiв юридично! аргументацп: методов формально! логiки для тзнання державно-правового явища; правових методов дослiдження для оцiнки ситуацi! на основi норм чинного законодавства; суб 'ективно! iнтерпретацi! ситуацi! з метою обгрунтування власно! позицi! та дискредитацп позицi! суперника.
Таким чином, теоретичнi основи юридично! аргументацп розкривають форму та засоби правового мiркування, а також форму проведення дискусп в межах певного дискурсивного ствтовариства (законодавчий, судовий чи шший правозастосовчий, тощо). Як вбачаеться з вищенаведеного, найбiльш ефективним на сьогоднi е дiалектичний пщхщ до юридично! аргументацi!. Вiн дозволяе застосовувати багатий арсенал правових та комушкативних засобiв для обгрунтування позицп кожно! зi сторiн дискусi!. Поширення дiалектичного пiдходу в практицi юридично! аргументацп засвщчуе доконаний факт послаблення юридично-позитивютського сприйняття у загальноприйнятiй доктрин права на користь природно-правово! концепцп праворозумшня. У зв'язку з цим, вважаемо, що звернення до фшософсько-правових теорш суб 'ективiзму, iррацiоналiзму та волюнтаристського лiбералiзму дозволить краще збагнути внутршнш змiст сучасно! юридично! аргументацп.
Сутшсть суб 'ективiзму полягае у розмежуванш та порiвняннi права та закону. Основою е природно-правове мислення, яке полягае у пошуку справедливости як сутносп права i критерда нормативностi законодавства. Основними формами прояву суб 'ективiзму в у правi е рацiоналiзм та фiлософiя цшностей.
Рацiоналiзм виводить норми природного права iз "найвищих" норм божественних, природи, розуму. Прояви права як феномену дослщжуються через його невiд'емну присутшсть в людському буттi, а також через комушкащю учасникiв правовiдносин [1, с. 168, 169].
Канпвський рацюналютичний суб'ективiзм виконував моральне, деонтологiчне обгрунтування ще! права. Фундаментальне положенням ще! фiлософi! полягало в тому, що цшносп
юнують як незалежш сутносп в автономнiй щеально! сферi. В областi фiлософi! права провщна iдея цього напрямку передбачае можливють встановлення iдеальних, та, водночас, об'ективних i фiксованих норм для оргашзацп суспiльства. Завдяки iдеально юнуючому змiсту права людина iнту!тивно та емоцшно вiдчувае, що в даних умовах е справедливим чи несправедливим. Це почуття е джерелом правопорядку [1, сс. 41-42].
В свою чергу, цшносп права е загальнолюдськими, тобто такими, яю право втшюе в життя суспiльства. Людина створила право для власних потреб, а отже, найвищою його цiннiстю (абсолютною цшнютю, самоцiннiстю) е людина, !! життя, свобода, вiдповiдальнiсть, гiднiсть, власнють, рiвнiсть, справедливiсть тощо [0, с. 46]. Лептимащя загальнолюдських цiнностей вщбуваеться на основi того, вона е цшностями усього суспiльства. Задля !х забезпечення та захисту дiе право демократично! та сощально! держави. В силу того, що цшносп права утворюють систему природних та невщ'емних прав людини, сприяння у !х реалiзацi! кожною людиною е функщею та основним завданням держави.
Формальним вимiром правових цшностей е правовi норми. Норми природного права вщображають природнi (життевi) цшносп людини як роду. Це, по-перше, норми, пов'язанi з природними правами людини, вияв !! цiнностей (потреб) окремо!. По-друге, до природного права належить також звичаеве право, норми якого е виявом цшностей громади як природного утворення, котре перебувае в певних природних умовах. У нормах позитивного права виражено цшносп законодавця, що повинш слугувати засобом охорони правопорядку, прав i свобод людини та громадянина [1, с. 49].
Отже, з огляду на те, що суб'ективiзм виходить iз концепци природних прав людини можемо констатувати наступне. Для практики юридично! аргументацп тут ключове значення мае принцип верховенства права у його штерпретацп як "верховенства права над законом". Вщправною точкою е первиннють природних прав людини, а закон е лише формалiзованим вираженням цих прав, або нормативною моделлю поведшки. Якщо закон обмежуе реалiзацiю права - вш таким, що порушуе рiвнiсть, а вщтак е таким, що суперечить Конституций
Виходячи iз сутносп суб 'ективiзму як напрямку фшософи права, ми вбачаемо таю аспекти застосування в юридичнш аргументацп:
чинна норма обмежуе право - вщтак юнуе потреба у !! скасуванш або застосуванш позитивних дш для вщновлення права;
чинна норма порушуе рiвнiсть можливостей реалiзувати право - вона дискримшацшна. Фiлософсько-правова теорiя iррацiоналiзму виникла в результатi заперечення рацiоналiзму -iз констатацiею того, що свгт не е доступним розумному осягненню. Навпаки, хоча можливосп розуму мають нездоланнi кордони, за межами яких якраз i знаходиться те, що становить справжню першооснову свпобудови, ця найглибша сутнiсть свгту принципово недоступна розумному осягненню [1, с. 89-90]. Вщповщно до теори рацюналiзмy мiркування мають вiдповiдати таким ознакам: об'ективнють, науковiсть, несуперечливiсть, доведенють, обгрунтованiсть, виключення третього, можливiсть з'ясування та пояснення, доступнють розумiнню та обгрунтуванню та iн. [11, с. 24]. На вщмшу вiд нього iррацiоналiзм стверджуе про суб'ективнiсть, вщноснють i умовнiсть пiзнання i нездатнють розуму до вiдбиття у знанш об'ективного свiту, адже свiт не осягаеться (не до юнця осягаеться) лопчно розумом i мисленням [1, с. 28].
На думку С. С. Сливки, "течiя iррацiоналiзму була спрямована проти позитивiзму i тим самим намагалась тдтримувати вчення про природне право. Адже визнання позарозумово! суп буття, позасвiдомих шляхiв його тзнання призводить до вищого сенсу нормативно-цшсно! реальностi. Згiдно з цим природне право мютиться у несюнченносп та невичерпностi природи, е комплексом метафiзично облiкованих норм i закошв, на яких побудований свiт" [1, с. 140].
Право багато в чому грунтуеться на iррацiональних засадах, навгть бiльше - визначаеться ним. Тому можна стверджувати, що iррацiональнi вимiри права набувають нових форм i здобувають
нове дихання. 1рращональшсть передуем лежить у площиш масово! свщомосп, в особливостях свiтосприйняття й аксюлопчному вимiрi сьогодення [1, с. 35; с. 85-102].
Таким чином, iррацiоналiзм в аргументацп виходить i3 того, що нормативна модель вщносин може недостатньо враховувати щннюш аспекти вибору суб'ектом права варiанту поведiнки. Таю норми можуть обмежувати людину в ïï гiдностi. Iррацiоналiзм може полягати в тому, що мотиви дiяння (або утримання вщ дiяння), яке зумовило правопорушення або виникнення спору, переслщували вищу мету в iерархiï об'ективних або суб'ективних цiнностей. Вщтак оцiнка вини (умислу) залежить вщ того наскiльки вiльною був суб'екг права у ситуацiï вибору.
Фшософсько-правовий напрям волюнтаристського лiбералiзму розвинувся у Х1Х ст. як закономiрне продовження щей про свободу та рiвнiсть як засадничих основ природних права людини.
Прихильниками волюнтаризму свобода волi розглядалася як вища засаду буття та основний принцип моральности На ï^ думку, особа мае бути самостшною у виборi варiанта поведiнки, будь-якi зовнiшнi сили не повинш впливати на свободу формування ïï волг У зв'язку з необхщнютю у формальному вираженш свободи, рiвностi та справедливости право стае загальнолюдською формою волi. З одного боку, рiвнiсть у реалiзацiï свобод, а з шшого, необхiднiсть у нормативному механiзмi ï^ забезпечення - через гарантп та iнститут вiдповiдальностi - формують змiст сучасного права.
Тому правова дшсшсть та свобода волi е формами соцiального буття. Вони характеризуются об'ективною, послiдовною логiкою функщонування та розвитку, котра знаходить зовшшне вираження в жорсткiй визначенiй структурi та послiдовностi зв'язку ïï внутршшх елементiв, необхiдних змiстi та формах. Свобода волi та правова реальшсть вказують на особливий вимiр людського буття, що виражаеться через свгт права та правових iдей. Правову дшсшсть (реальшсть), однак, слщ розглядати у винятково суб'ективному розумiннi права, оскшьки основну роль вiдiграе саме суб 'ект правових вiдносин [1, с. 112-133].
Волюнтаристський лiбералiзм розкривае природу взаемозалежносп свободи волi (у контекст свободи вчинку) вiд правових та не правових чинниюв впливу на поведшку особи. Спектр правових чинниюв охоплюе категорiï юридичноï вщповщальносп, справедливостi, рiвностi, кожна з яких окреслюе власнi "червош лши" правомiрноï (неправомiрноï) поведiнки.
Вiдповiдальнiсть визначае межi вiльноï поведiнки, за порушенням яких до особи може бути застосовано примус. Рiвнiсть стверджуе право людини реалiзовувати на рiвних пiдставах однаковий спектр прав та законних штерешв, належних шшим особам з аналопчними правовим статусом як учасника певних суспшьних вiдносин. Справедливiсть дозволяе ощнити рiвнiсть можливостей у реалiзацiï прав та законних штерешв у конкретнш ситуацiï, в якiй вона перебувае. Цшком вiрогiдно, що встановлення справедливости буде застосування позитивних дiй. Крiм того, справедливiсть мае i самостшний змiст. Невiдворотнiсть настання вiдповiдальностi за правопорушення чи виконання зобов'язання; спiвмiрнiсть мотивiв, вчинених дiй, наслiдкiв та мiри вiдповiдальностi. Неправовим чинником поведшки е примус, об'ективнi ситуацiï, як обмежують свободу волi дiяти або утриматися вщ певних дiй.
Висновки. Узагальнення всього вищенаведеного дозволяе констатувати, що суб'ективiзм, iррацiоналiзм та волюнтаристський лiбералiзм як iдеï, покладенi в основу сучасноï доктрини права, визначають сутнiсний бiк юридичноï аргументацiï. Концепт природних прав людини, утвердження гщносп, рiвностi, свободи як цiнностей та принцишв права вiдкривае широкi можливосп для iнтерпретацiï права в межах гуманiстично-орiентованого правового мiркування. Перспективи подальших дослiджень вбачаемо у вивченнi прийомiв юридичноï аргументацiï на матерiалах практики Конституцшного Суду Украïни та Свропейського суду з прав людини.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бандура О. О. Аксюлопя права як складова фшософи права / О. О. Бандура // Фшософсьш та методолопчш проблеми права. 2015. № 1-2. С. 45-56. 2. Братасюк М. Г. Природно-правова парадигма в постмодернш фшософсьшй думщ / М. Г. Братасюк // Проблеми фшософи права. 2003. Т.1. С. 167-172. 3. Горан
B. П. Рационализм и иррационализм в истории западной философии: Онтологические и гносеологические основания. Вестник НГУ Серия: Философия. 2007. Т. 5. Вып. 1. С. 89-98. 4. Загудаева О. А. Особливосп риторичного тдходу до моделювання юридично! аргументацп / О. А. Загудаева // Ктвський нацюнальний утверситет iменi Тараса Шевченка. 2018. № 1. С. 42-45. 5. Козюбра М. Теорiя юридично! аргументацп та !! особливосп в конституцшному судочинствi / М. Козюбра // Вюник Конституцшного Суду Укра!ни. 2016. № 6.
C. 167-180. 6. Лисанюк Е. Н. Аргументация в нормативных контекстах: подходы и проблемы / Е. Н. Лисанюк // Коммуникация и образование: сб. статей; под ред. С. И. Дудника. Санкт-Петербург, 2004. С. 216-233. 7. Лихолат I. П. Рацюнальне та позарацюнальне в правi (на матерiалах законотворчосп): дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.12. К., 2001. 217 с. 8. Максимов С. И. Способы осмысления правовой реальности. Проблемы законности. 1995. № 30. С. 38-45. 9. Музика М. П. 1ррацюнальшсть як напрям посткласично! фшософи права: дис. ... канд.юрид.наук: 12.00.12 / М. П. Музика. Хмельницький, 2018. 225 с. 10. Павленко Ж. О. Юридичний дискурс в контексп дiалектичного тдходу до юридично! аргументацп: особливосп i функцп. Лопка i право: матерiали VII репон. наук.-практ. конф., 15 травня 2015 р. Харк1в, 2015. С. 7-13. 11. Раздина Е. В. Иррационализм как философская основа социально-политического течения и альтернативных движений. Гумаштарний часопис: збiрник наукових праць / М-во освгги i науки Укра!ни, Нац. аерокосмiчний ун-т iм. М. £. Жуковського "Харшвський авiац. ш-т". Х., 2014. № 2. С. 25-34. 12. Савенко М. Д. Методолопя юридично! аргументацп у ршеннях конституцiйно! юстицп / М. Д. Савенко // Науковi записки НаУКМА. Юридичнi науки. 2013. Т. 144-145. С. 12-17. 13. Сливка С. С. Природне та надприродне право: екстракцшний i субстанцiйний аналiз: у 3 ч. К.: Атiка, 2005. Ч. 1: Фшософсьш погляди на природне право. 236 с. 14. Шайгородський Ю. Цшшсний вимiр сьогодення: iррацiональнi складовi. Соцiальна психологiя. К., 2013. № 55. С. 32-39. 15. Щербина О. Ю. До питания про аргументацш як метод юридичного мiркування / О. Ю. Щербина // Вiсник Харк1вського нацюнального педагогiчного унiверситету. Фiлософiя. 2013. № 40, Т. 1. С. 1-16. 16. Ярушв М. I. Аксюлопчно-нормативна парадигма свободи волi людини: дис. ... канд.юрид.наук: 12.00.12 / М. I. Ярушв. Львiв, 2018. 191 с. 17. Saunders K M. Law as Rhetoric, Rhetoric as Argument / K. M. Saunders // Journal of Legal Education. 1994. № 3. P. 164-176.
REFERENCES
1. Bandura O. O. Aksiologiya prava yak skladova filosofiyi prava [Axiology of law as a component of the philosophy of law] / O. O. Bandura // Filosofski ta metodologichni problemy prava. 2015. 1-2. pp. 45-56. 2. Bratasyuk M. G. Pryrodno-pravova paradygma v postmodernij filosofskij dumci[Natural-legal paradigm in postmodern philosophical thought] / M. G Bratasyuk // Problemy filosofiyi prava. 2003. T.1. pp. 167-172. 3.Goran V. P. Racyonalyzm y yrracyonalyzm v ystoryy zapadnoj fylosofyy: Ontologycheskye y gnoseologycheskye osnovanyya[Rationalism and Irrationalism in the History of Western Philosophy: Ontological and Epistemological Foundations] Vestny'k NGU. Sery'ya: Fylosofy'ya. 2007. T. 5. Vp. 1. pp. 89-98. 4.Zagudayeva O. A. Osoblyvosti rytorychnogo pidxodu do modelyuvannya yurydychnoyi argumentaciyi [Features of rhetorical approach to modeling legal argumentation] / O. A. Zagudayeva // Kyyivskyj nacionalnyj universytet imeni Tarasa Shevchenka. 2018. 1. pp. 42-45. 5.Kozyubra M. Teoriya yurydychnoyi argumentaciyi ta yiyi osoblyvosti v konstytucijnomu sudochynstvi [The theory of legal argumentation and its peculiarities in constitutional justice] / M. Kozyubra // Visnyk Konstytucijnogo Sudu Ukrayiny. 2016. 6. pp. 167-180. 6. Lysanyuk E. N. Argumentacyya v normatyvnih kontekstax: podxodu y problemy [Argumentation in regulatory contexts: approaches and problems] / E. N. Lysanyuk // Kommunykacyya y obrazovanye: sb. statej; pod red. S. Y\ Dudnyka. Sankt-Peterburg, 2004. pp. 216-233. 7. Lyxolat I. P. Racionalne ta pozaracionalne v pravi[Rational and non-rational in law] (na materialax zakonotvorchosti): dys. ... kand. yuryd. nauk : 12.00.12. Kyiv, 2001. 217 p. 8. Maksymov S. Y. Sposoby osmyslenyya pravovoj realnosty. Problembi zakonnosty[Ways to understand the legal reality. Problems of legality.] 1995. 30. pp. 38-45. 9. Muzyka M. P. Irracionalnist yak napryam postklasychnoyi filosofiyi prava [Irrationality as a Direction of Postclassical Philosophy of Law]: dys. ... kand.yuryd.nauk: 12.00.12 / M. P. Muzyka. Xmelnyczkyj, 2018. 225 p. 10. Pavlenko Zh.O. Yurydychnyj dyskurs v konteksti dialektychnogo pidxodu do yurydychnoyi argumentaciyi: osoblyvosti i funkciyi[Legal discourse in the context of a dialectical approach to legal argumentation: features and functions.] Logika i pravo: materialy' VII region. nauk.-prakt. konf., 15 travnya 2015 r. Xarkiv, 2015. pp. 7-13. 11. Razdyna E. V. Yrracyonalyzm kak fylosofskaya osnova socyalno-
polytycheskogo techenyya y alternatyvnyx dvyzhenyj [Irrationalism as the philosophical basis of the sociopolitical current and alternative movements.] Gumanitarnyj chasopys: zbirnyk naukovyx pracz / M-vo osvity i nauky Ukrayiny, Nacz. aerokosmichnyj un-t im. M. Ye. Zhukovskogo "Xarkivskyj aviacz. in-t". Xarkiv, 2014. 2. pp. 25-34. 12. Savenko M. D. Metodologiya yurydychnoyi argumentaciyi u rishennyax konstytucijnoyi yustyciyi [Methodology of Legal Argumentation in Constitutional Justice Decisions] / M. D. Savenko // Naukovi zapysky NaUKMA. Yurydychni nauky. 2013. T. 144-145. pp. 12-17. 13. Slyvka S. S. Pryrodne ta nadpryrodne pravo: ekstrakcijnyj i substancijnyj analiz [Natural and supernatural law: extraction and substantive analysis]: u 3 ch. Kyiv: Atika, 2005. Ch. 1: Filosofski poglyady na pryrodne pravo. 236 p. 14. Shajgorodskyj Yu. Cinnisnyj vymir sogodennya: irracionalni skladovi [Value measurement of the present: irrational components]. Socialna psyxologiya. Kyiv, 2013. 55. pp. 32-39. 15.Shherbyna O. Yu. Do pytannya pro argumentaciyu yak metod yurydychnogo mirkuvannya [To the question of reasoning as a method of legal reasoning] / O. Yu. Shherbyna // Visnyk Xarkivskogo nacionalnogo pedagogichnogo universytetu. Filosofiya. 2013. 40, T. 1. pp. 1-16. 16. Yaruniv M. I. Aksiologichno-normatyvna paradygma svobodyvoli lyudyny [Axiological and regulatory paradigm of free will of man]: dys. ... kand.yuryd.nauk: 12.00.12 / M. I. Yaruniv. Lviv, 2018. 191 p. 17. Saunders K M. Law as Rhetoric, Rhetoric as Argument [Law as Rhetoric, Rhetoric as Argument] / K. M. Saunders // Journal of Legal Education. 1994. 3. pp. 164-176.
Дата надходження: 20.04.2020р.
Olena Chornobai
Educational-scientific institute of law and psychology of Lviv Polytechnic National University, candidate of legal sciences, Associate Professor of the Department of Theory and Philosophy of
Law, labau@i.ua
SIGNIFICANT DETERMINANTS OF LEGAL ARGUMENTS: SUBJECTIVISM, IRRATIONALISM, VOLUNTEER LIBERALISM
Distribution dialectical approach to legal reasoning proves an accomplished fact about the weakening of the legal-positivist perception in the generally accepted doctrine of the right in favor of the natural-law concept of legal understanding. In this connection, we consider the philosophical and legal theories of subjectivism, irrationalism and voluntarist liberalism, which discloses the essential content of legal argumentation in modern law. From the point of view of subjectivism, the primacy of natural human rights is important, and the law is merely a formalized expression of these rights, or a normative model of behavior. Irrationalism in argumentation proceeds from the fact that the normative model of relations may not sufficiently take into account the value aspects of choosing a behavior option by subject of law. Volunteer liberalism reveals the nature of the dependence of free will (in the context of freedom of action) on legal and non-legal factors influencing on a person's behavior.
Key words: legal argumentation, philosophy of law, subjectivism, irrationalism, voluntary liberalism.
