CC BY
83
- залучення студентiв до самооцшки результатiв дiяльностi;
- надання !м свободи у виборi тематики презентацш вiдповiдно до власних iнтересiв. Подальшого дослiдження потребуе проблема використання рiзних видiв презентацiй у
процесi вивчення фахових дисциплiн студентами мовних спещальностей.
Л1ТЕРАТУРА
1. Алексеева Л.Е. Оптимизация процесса обучения иноязычному профессионально ориентированному общению студентов факультета международных отношений (на материале английского языка): Дис. ... канд. пед. наук:13.00.02. — СПб., 2002. — 200 с.
2. Арредондо Л. Искусство деловой презентации. — Челябинск: "Урал ЛТД", 1998. — 513 с.
3. Введенская Л.А., Павлова Л.Г. Деловая риторика. — Ростов-на-Дону: "МарТ", 2001. — 512 с.
4. Дорошкевич А.М. Проблема совершенствования познавательной деятельности студентов // Новые методы и средства обучения. — М.: "Знание", 1988. — С. 3-29.
5. Каспарова М.Г. Психологические аспекты самостоятельной работы студента в процессе овладения иностранным языком // Сб. научн. трудов МГПИИЯ им. М.Тореза. — Вып. 299. — С. 4-12.
6. Кохтев Н.Н. Основы ораторской речи. — М.: Изд-во МГУ, 1992. — 240 с.
7. Мартынова Н.А. Влияние мультимедийной образовательной презентации на оптимизацию психического состояния обучающихся взрослых: Дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07. — Нижний Новгород, 2002. — 218 с.
8. Морозов А.В. Психология влияния. — СПб.: Изд-во "Питер", 2000. — 512 с.
9. Школаева С.Ю., Петращук О.П., Бражник Н.О. Ступенева система освгги в Укра!ш та система навчання шоземних мов. — К.: Ленв1т, 1996. — 90 с.
10. Олянич А.В. Презентационная теория дискурса. — Волгоград: Парадигма, 2004. — 507 с.
11. Попова О.Ю. Методика обучения иноязычным презентационным умениям студентов неязыковых вузов (на материале английского языка): Дис ... канд. пед. наук: 13.00.02. — Волгоград, 2005. — 198 с.
12. Стернин И. А. Риторика. — Воронеж: "Кварта", 2002. — 224 с.
ЗшаГда П1ДРУЧНА
ВИКОРИСТАННЯ РОАЬОВО! ГРИ ПРИ НАВЧАНН1 СТУДЕНТ1В 1НШОМОВНОГО СП1АКУВАННЯ
У датй статтг розкрито значения рольово'1 гри на заняттях 1ноземно1 мови не т1льки як засобу стимулювання процесу навчання, а й як важливого аспекту психологгчного комфорту I знаття розумово'1 перенапруги студентгв. Обговорено д1яльн1сть використання рольових Iгор та з'ясовано вимоги до них на заняттях з 1ноземно1 мови.
Реалiзацiя комушкативного тдходу в навчальному процес з шоземно! мови означае, що формування шшомовних мовленневих навичок та умшь вщбуваеться шляхом i завдяки здшсненню шшомовно! мовленнево! дiяльностi, тобто оволодшня засобами спшкування (фонетичними, лексичними, граматичними) спрямоване на !х практичне застосування у процес спшкування. Оволодшня умшнями говоршня, ауддавання, читання та письма здшснюеться шляхом реатзацп цих видiв мовленнево! дiяльностi у процес навчання в умовах, що моделюють ситуащю реального спшкування [4, 39].
Комушкативний шдхщ зумовлюе цш, принципи, змют i методи навчання шоземних мов, а методи навчання, вщповщно, реатзуються в методичних прийомах. Досягти високого рiвня комушкативно! компетенци в англшськш мов^ не перебуваючи серед И носив, дуже важко. В зв'язку з цим важливим завданням викладача е створення на занятп шоземно! мови реальних та уявлюваних ситуацш спшкування, використовуючи для цього рiзнi прийоми роботи. Одним з таких прийомiв е рольова гра.
Вона подiбна виставi в театра Це виконання студентами ролей, заданих певними ситуацiями, що вимагають використання особливо! поведшки та вiдповiдно!' лексики. Гра забезпечуе невимушену обстановку, в якш студенти е настшьки винахщливими i жвавими, наскiльки це можливо. Група студентiв, що успiшно виконуе рольову гру, дуже схожа на групу маленьких дiтей, яка граеться у лiкарiв, школу, батькiв тощо. Вони шдсвщомо творять свою власну реальнiсть, а отже, експериментують, використовуючи сво! знання про реальний св^ i
водночас розвивають здатнiсть взаeмодiяти з шшими людьми. Ця дiяльнiсть е захоплюючою. Рольова гра — простий спошб пiзнання людиною навколишньо! дшсносп, один iз найдоступнiших шляхiв до оволодшня знаннями та навичками.
Необхщшсть рацюнально! побудови, оргашзацп i застосування рольових iгор у процесi навчання i виховання студентiв засобами шоземно! мови вимагае ретельного i детального вивчення. Серед дослiдникiв цього питання можна назвати таких методистiв, як В. Артемов [1], С. Ншолаева [4], Г. Селевко [6], К. Ушинський [7], В. Фшатов [8] та ш. Але, незважаючи на розроблешсть теми загалом, е ще багато недослiджених проблем.
Метою статт1 е розкрити значення рольово! гри на заняттях шоземно! мови не тшьки як засобу стимулювання процесу навчання, його оптимiзацil, а й як важливого аспекту психолопчного комфорту i зняття розумово! перенапруги студентiв. Досягненню поставлено! мети сприятиме виршення таких завдань:
- обгрунтувати доцiльнiсть використання рольових ^ор на заняттях шоземно! мови;
- розглянути вiковi особливостi студешгв, якi необхiдно враховувати в оргашзаци рольових iгор;
- з'ясувати вимоги до рольових ^ор на заняттях шоземно! мови.
Гра разом iз працею й навчанням — це один з основних видiв дiяльностi людини, дивний феномен людського юнування. Як феномен культури вона навчае, виховуе, розвивае, розважае, дае вщпочинок. У нш виявляеться характер студента, його погляди на життя, його щеали. Самi того не усвщомлюючи, студенти в процесi гри наближаються до вирiшення складних життевих проблем.
К. Ушинський, автор теорп духовного розвитку дитини у гр^ вперше висунув щею про використання гри в загальнш системi виховання, у справi пiдготовки дитини через гру до трудовое' дiяльностi. Вiн стверджував, що в грi об'еднуються одночасне прагнення, вiдчуття i уявлення [7, 216].
У людськш практицi рольова гра виконуе таю функцп:
- розважальну (це основна функщя гри — розважити, надихнути, спричиняти iнтерес);
- комушкативну (освоення дiалектики спiлкування);
- самореалiзацi! у грi;
- терапевтичну (подолання рiзних труднощiв, що виникають в iнших видах життедiяльностi);
- дiагностичну (виявлення вiдхилень вiд нормативно! поведiнки, самопiзнання в процесi
гри);
- корекци (внесення позитивних змiн у структуру особистюних показникiв);
- мiжнацiонально! комунiкацi! (засвоення единих для вшх людей соцiально-культурних цiнностей);
- соцiалiзацi! (включення в систему суспiльних вщносин, засвоення норм).
Згiдно з В. Артемовим, В. Фшатовим, Г. Яцковською [1; 8; 9], рольовi ^ри мають чотири головнi риси:
1) вшьна розвиваюча дiяльнiсть, що починаеться лише за бажанням дитини, заради задоволення вiд процесу дiяльностi (процедурне задоволення);
2) творчий, значною мiрою iмпровiзацiйний, дуже активний характер ще! дiяльностi ("поле творчостГ');
3) емоцшна пiднесенiсть дiяльностi, емоцiйна напруга;
4) наявшсть прямих чи непрямих правил, що вщображають змiст гри, лопчну послiдовнiсть !! розвитку.
В структуру рольово! гри як дiяльностi оргашчно входить з'ясування мети, планування, реалiзацiя мети, а також аналiз результат, у яких особистiсть повнiстю реалiзуе себе як суб'ект. Мотивацiя крово! дiяльностi забезпечуеться !! добровiльнiстю, можливостями вибору й елементами змагальностi, задоволення потреби в самоствердженш, самореалiзацi!.
У структуру гри як процесу входять:
а) рол^ взят на себе учасниками гри;
б) iгровi дп як засiб реалiзацi! цих ролей;
в) iгрове вживання предметiв, тобто замщення реальних речей iгровими, умовними;
г) реальш вiдносини мiж учасниками гри;
д) сюжет (змют) — сфера дшсносп, умовно вiдтворена у rpi [5, 17].
Значення рольово! гри неможливо вичерпати й оцшити розважальними можливостями. У цьому полягае ïï феномен, що, будучи розвагою, вiдпочинком, гра здатна перерости в навчання, творчють, модель людських вщносин i проявiв у працi.
Сюжетно-рольовi iгри розрiзняються:
- за змютом (вiдображення побуту, праця, громадське життя);
- за органiзацiею, кiлькiстю учасниюв (iндивiдуальнi, груповi, колективнi);
- за видом ^гри, сюжет яких придумують студенти, iгри-драматизацiï — розiгрування казок i оповщань).
1дея використання рольовоï поведiнки на заняттi пiдтримана теорiею ролей, розробленою соцiологами i соцюпсихологами. Соцiальне середовище, в якому людина живе, е стосовно неï первинною соцiалiзацiею, де вона поступово засвоюе соцiальний досвiд, зафiксований у мовь Вiдповiдно при оволодiннi iноземною мовою як засобом спiлкування необхiдно вщтворити умови, подiбнi до умов, що юнують при опануваннi рiдноï мови. В цьому зв'язку соцюлоги говорять про вторинну сощатзащю, котра iмiтуе першу. Соцiальнi ролi в рамках вторинно1' соцiалiзацiï носять неминуче штучний, умовний характер. Мiра умовностi може бути рiзною: перевтiлення в реальних людей, лiтературних персонашв, геро1'в казок i т. д. Елемент умовносп i перевтшення присутнiй в ушх рiзновидах рольово].' гри [1, 201]. В нш насамперед розвиваеться уява, увага й образне мислення. Крiм того, розвиток уяви е дуже важливим сам по соб^ адже без нього неможлива навiть найпроспша людська дiяльнiсть.
Результати дослiджень багатьох методиспв [1; 2; 3; 4] доводять, що бшьшють студенев оцшюють рольовi iгри позитивно, вбачаючи в них велику практичну кориснiсть. Стосовно викладачiв, то тут ïхнi думки рiзко розходяться; частина з них вщноситься до рольових iгор рiзко негативно. На 1'хню думку, розучування ролей призводить до "примiтивiзацiï" мовлення студентiв, збiльшуе кiлькiсть помилок i дисциплшарних проблем.
Дiйсно, з подiбними ускладненнями доводиться стикатися при проведенш iгор, але недолiки цього прийому з лишком перекриваються його перевагами, оскшьки рольова гра, крiм того, що е одним з найефектившших методiв вивчення iноземноï мови, допомагае також спшкуванню, сприяе одержанню нових знань, правильнш оцiнцi вчинкiв, розвитку комушкативних навичок людини, ïï сприйняття, пам'ятi, мислення, уяви, емоцiй, таких рис як спостережливють, дисциплiнованiсть та уважнють. Рольовi iгри мають велику методичну цiннiсть, вони цiкавi як студентам, так i викладачам. Iншi ж вважають, що оволодiння формами усного шшомовного спiлкування можливе тшьки в рольових ^ах, але усшшшсть гри залежить вiд рiвня i старанносп ïï пiдготовки, правильностi оргашзаци, регулярносп застосування цього прийому навчання та, звичайно, вiд майстерностi викладача i його вщданосп своïй справа
Розглядаючи питання про використання рольових ^ор на заняттях iноземноï мови, необхщно зазначити, що потрiбно, безперечно, враховувати вiковi особливостi та характеристики студешгв. Оскiльки в останнiх особливо проявляеться прагнення до самостшносп, самоствердження, досягнення статусу рiвностi з дорослими, можливосп вiдстоювати своï погляди та переконання, то комушкативна спрямованiсть навчання iноземноï мови i створення сприятливого клiмату для спiлкування е тими факторами, котрi мають найбiльшу значущють. У зв'язку з цим дуже важливо вiдбирати темами рольових ^ор такий матерiал, який мае проблемний характер, стимулюе обмiн думками, спонукае до роздумiв. Студентам нецiкавi елементарш завдання, постiйний контроль з боку викладача, тобто те, що обмежуе його шщативу.
Варто вiдзначити, що викладачевi доводиться докладати значних зусиль для шдтримання мотивацiï та штересу студентiв, оскiльки у багатьох з них вщсутш широкi пiзнавальнi штереси та зацiкавленiсть у розширеннi своïх знань. На цьому етапi необхщно обирати такi прийоми навчання, як активiзують iнiцiативу студентiв, спонукають ix до спiлкування. Групова дiяльнiсть впливае на особистiсть студента i рольова гра в зв'язку з цим надае широк можливостi для активiзацiï навчального процесу. Ефективнiсть навчання тут обумовлена передуем вибухом мотивацк, шдвищенням iнтересу до предмета, адже така гра передбачае
вщтворення !! учасниками реально! практично! дiяльностi людей, створюе умови реального спшкування.
За допомогою рольово! гри викладач може розвивати усi види мовленнево! дiяльностi студентiв, насамперед, усне мовлення. Така гра сприяе тому, що мовлення студентiв стае змютовшшим, складнiшим за структурою мовного та мовленневого матерiалу. Правильно органiзована рольова гра на занятп — це не порожне заняття. Вона не тшьки приносить максимум задоволення, а й е могутшм засобом його розвитку, формування повноцiнно! особистостi.
С. Пассов стверджуе, що рольова гра володiе великими навчальними можливостями [5]. I! можна розщнювати як найточшшу модель спшкування. Вона наслщуе дiйснiсть в !! найiстотнiших рисах. У рольовiй гр^ як i в життi, мовна i немовна поведiнка партнерiв переплгтаеться найтiснiше. Рольова гра мае велик можливостi спонукального плану. Спiлкування, як вщомо, немислиме без мотиву. Однак у навчальних умовах непросто обумовити мотив до висловлення. Труднощi полягають у тому, що викладач повинен змалювати ситуащю так, щоб виникла атмосфера, яка породжуе в студенев внутршню потребу у вираженш думок. Однак в умовах шшомовного спшкування важливо, щоб вони змогли висловити те, що !м хочеться сказати. На заняттях переважають висловлення, обумовлеш директивно: "Розкажи про свого друга", "Розкажи про свою родину", адже викладачевi хочеться перевiрити, як студенти вмдать комбiнувати вiдповiдний мовний матерiал. Мотив же, яким керуються вони при цьому, лежить за межами мови: !м важливо вщповюти викладачу. Становище змiнюеться, якщо студенти залучеш до рольово! гри. Наприклад, роз^руеться сцена у певному гуртку. Студент — член цього гуртка — приводить сюди свого друга. Керiвник гуртка повщомляе хлопцям, що гурток уже повшстю укомплектований. Тодi студент розповщае про свого друга, переконуючи керiвника, що друг вартий бути прийнятим у цей гурток. Така ситуащя диктуе лшю мовленнево! поведшки.
Рольова гра придатна для кожного виду роботи з мовою: в нш використовуються рiзноманiтнi граматичнi структури, iнтонацiйнi моделi, значний обсяг лексичного матерiалу. Велика роль придiляеться нешдготовленш мовi студентiв. Щодо цього рольова гра може перевершити можливост будь-яко! iншо! парно! i групово! дiяльностi. Вона тренуе !х говорити в кожнш ситуацi! на будь-яку тему.
Рольова гра припускае посилення особистюно! причетностi до усього, що вщбуваеться. Студенти входять у ситуащю, хоч i не через свое "Я", а через "Я" вщповщно! роль Коли вони приймають роль, то грають !! у визначенш ситуаци. Група студентiв, якi грають роль в аудиторп, уподiбнюеться групi дтей, що грають у школу, лшарню i т. д. Вони несвщомо створюють власну реальнiсть i, роблячи це, оперують сво!ми знаннями, розвиваючи здiбностi взаемодiяти з iншими людьми. У цш ситуацi! немае глядачiв. Вiдповiдно до цього студенти змщнюють свою впевненiсть у собi.
Рольова гра сприяе розширенню асоцiативно! бази при засвоенш мовного матерiалу. Вона сприяе формуванню навчального сшвробгтництва i партнерства, адже виконання етюду припускае охоплення групи студентiв (рольова гра будуеться не тiльки на основi дiалогу, а й полiлогу), що повинш злагоджено взаемодiяти. При розподш ролей варто враховувати як мовш, так i "акторськi" можливостi студешгв, доручаючи одним бiльш вербальнi, шшим — пантомiмнi ролi, третiх же призначаючи на ролi мсуфлерiвм, даючи !м право пiдказувати на основi тексту. Практично весь навчальний час у рольовш грi вiдведено на мовленневу практику. При цьому не тшьки студент, що говорить, а й слухач максимально активний, бо вш повинен зрозумгш i запам'ятати реплшу партнера, зютавити !! iз ситуацiею i правильно вiдреагувати на реплшу. 1гри позитивно впливають на формування шзнавальних iнтересiв, сприяють усвщомленому освоенню iноземно! мови. Студенти активно працюють, допомагають один одному, уважно слухають сво!х товаришiв; викладач лише керуе навчальною дiяльнiстю. Рольова гра приемна для студешгв. Як тшьки вони починають розум^и, що вщ них потрiбно, то iз задоволенням дають волю сво!й уявi. А оскшьки це заняття !м подобаеться, навчальний матерiал засвоюеться набагато ефектившше.
У ходi рольово! гри студенти знайомляться з технолопею театру, хоча й в елементарнш формi. Викладач повинен заохочувати усяку вигадку, тому що в навчальних умовах можливосп
щодо цього обмеженi. Перевтiлення ж сприяе розумiнню iншиx людей. Якщо педагог вважае своïм завданням не тшьки навчання своïx студентiв iноземноï мови, а й ïxне виховання, то рольова гра — е тим прийомом, за допомогою якого можна скласти об' ективну думку про загальну обстановку в груш. Викладач вiдмовляеться вiд своеï традицiйноï ролi контролера та керiвника й атмосфера в груш залежить бшьшою мiрою вiд студентiв. 1стотною перевагою рольовоï гри перед iншими формами навчання е стовщсоткова зайнятiсть студенев, а також концентрацiя уваги учасниюв протягом усiеï гри.
Таким чином, рольова гра мае велию можливост в практичному, освiтньому i виховному вiдношенняx. Вона повинна вiдповiдати таким вимогам:
- стимулювати мотиващю навчання, спричиняти в студенев iнтерес i бажання гарно виконати завдання, тому ïï варто проводити на основi ситуаци, адекватноï реальнiй ситуаци спшкування;
- рольову гру потрiбно добре тдготувати i чiтко органiзувати з огляду як змюту, так i форми;
- гра повинна бути прийнята вшею групою;
- рольова гра неодмшно мае проводитися в доброзичливш, творчiй атмосферi, обумовлювати почуття задоволення, радосп;
- гра органiзовуеться так, щоб студенти могли активно спшкуватися, з максимальною ефективнiстю використовуючи мовний матерiал, який вивчаеться.
Викладач неодмшно повинен вiрити у ефективнiсть рольовоï гри, тодi вона буде позитивно впливати на формування тзнавальних штерешв студентiв, сприяти освiдомленому освоенню ними iноземноï мови.
Л1ТЕРАТУРА
1. Артемов В. А. Психология обучения иностранным языкам: Учеб. пособие. — М.: Просвещение, 1983. — 222 с.
2. Близнюк О. I., Панова Л. С. 1гри у навчанш шоземних мов: Поабник для вчител1в. — К.: Освгга, 1997. — 64 с.
3. Китайгородская Г. А., Бухбиндер В. А. Методика интенсивного обучения иностранному языку. — К.: Освгга, 1988. — 279 с.
4. Школаева С. Ю. Методика навчання шоземних мов у середшх навчальних закладах. — К.: Ленвгг, 1999. — 320 с.
5. Пассов Е. И. Урок иностранного языка в средней школе. Игра — дело серъёзное. — М.: Просвещение, 1988. — 130 с.
6. Селевко Г. К. Современные образовательные технологии: Учеб. пособие. — М.: Народное образование, 1998. — 231 с.
7. Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання. Вибраш педагопчш твори: У 2-х т. — Т. 1. — К., 1957. — 406 с.
8. Филатов В. М. Методическая типология ролевых игр // Иностранные языки в школе. — 1988. — №2. — С. 41-47.
9. Яцковская Г. В. Иностранные языки в школе. — 1985. — №5. — С. 12-17.
Оксана КРИЧКГВСЬКА М1ЖКУЛЬТУРНА КОМУШКАЩЯ У СИСТЕМ1 СУЧАСНИХ П1ДХОД1В
Стаття присвячена огляду та поргвнянню сучасних nidxodie до м1жкультурно1 комункацИ' та обтрунтуванню впровадження полгкультурно-комунгкативного пгдходу до процесу навчання тоземно'1 мови у вищш школг.
Проблеми стратеги, концептуальних засад та методики викладання шоземних мов (1М) завжди привертали увагу науковщв. Особливоï актуальносп вони набули сьогодш, в умовах розширення наукових, економiчниx та культурних зв'язюв Украши. У нашi дш мiжнародна комушкащя (МК) постала певною "нейтральною територiею" для представниюв рiзниx наук, щоб поставити новi iнтегрованi завдання та розпочати спшьний пошук шляxiв ïx вирiшення. Мiжкультурнi науковi дослiдження знаходяться на перехресп площин комунiкативiстики,
