CC BY
32
организационных форм строительства, к унификации и типизации их элементов и к формированию и развитию на этой основе рациональных организационных структур управления.
Литература
1. Залунина, О. М. Роль целевых показателей в определении прогностических оценок для строительной отрасли [Текст] / О. М. Залунина // Бизнес Информ. — 2014. — № 3. — C. 160-165.
2. Залунина, О. М. Построение агрегатов признаков строительного комплекса территории для концептуальной схемы группировки [Текст] / О. М. Залунина // Восточно-Европейский журнал передовых технологий. — 2014. — № 4/3(70). — С. 29-33. doi:10.15587/1729-4061.2014.26278
3. Hаkaпssoп, H. Construction companies and how they acquire knowledge through business interaction [Text] / H. Hаkansson, M. Ingemansson // The IMP Journal. — 2011. — Vol. 5, Iss. 2. — P. 67-78.
4. Bygballe, L. Public Policy and Industry Views on Innovation in Construction [Text] / L. Bygballe, M. Ingemansson // The IMP Journal. — 2011. — Vol. 5, Iss. 3. — P. 157-171.
5. Bygballe, L. E. The logic of innovation in construction [Text] / L. E. Bygballe, M. Ingemansson // Industrial Marketing Management. — 2014. — Vol. 43, № 3. — P. 512-524. doi:10.1016/ j.indmarman.2013.12.019
6. Шилов, Э. И. Проектирование в строительстве [Текст] / Э. И. Шилов // Экономика, организация и управление. — К.: Урожай, 1992. — 176 с.
7. Чудновский, Д. М. Некоторые методические аспекты исследования межпродуктового отраслевого комплекса [Текст] / Д. М. Чудновский, С. П. Баранова // Экономика и математические методы. — 1972. — Т. VIII, Вып. 6. — С. 946-954.
8. Красовский, В. П. Инвестиционные проблемы народно-хозяйственных комплексов [Текст] / В. П. Красовский. — М.: Наука, 1975. — 422 с.
9. Лемешев, М. П. Комплексные программы в планировании народного хозяйства [Текст] / М. П. Лемешев, А. М. Пан-ченко. — М.: Экономика, 1973. — 176 с.
10. Самусева, Р. Ф. Перспективное планирование развития регионального строительного комплекса [Текст] / Р. Ф. Самусева. — М.: Стройиздат, 1979. — 160 с.
11. Рекитар, Л. А. Строительный комплекс в международном разделении труда [Текст] / Л. А. Рекитар // Мир, экономика и международные отношения. — 1978. — № 2. — С. 57-66.
12. Терш, Г. В. Региональное развитие строительного комплекса [Текст] / Г. В. Терш. — М.: Стройиздат, 1985. — 45 с.
13. Комаров, И. К. Совершенствование хозяйственного механизма в строительстве [Текст] / И. К. Комаров. — Мысль, 1984. — 220 с.
14. Залунина, О. М. Построение концептуальной схемы группировки областей Украины по макроэкономическим параметрам в строительном секторе [Текст] / О. М. Залунина // Проблемы экономики. — 2014. — № 4. — С. 91-96.
ВИЗНАЧЕННЯ ВЗАЕМОЗВ'ЯЗКУ ГАЛУЗЕЙ, ПОВ'ЯЗАНИХ З РЕПОНАЛЬНИМ бУДШНИЦТВОМ
У ста™ розглянуто склад будiвельного комплексу, який включае су1шжш галузь Сформована таблиця нормашзованих даних за основними показниками сумiжних галузей будiвель-ного сектора та визначено рейтинговi оцшки по кожнш галузь Доведено, що необхщною i важливою ознакою щлюност бу-дiвельних систем е едшсть ресурсного забезпечення. Ресурсне едшсть як i загальна мета функцюнування, дозволяе правильно шдшти до визначення складу будiвельних систем.
Kлючовi слова: будiвельна галузь, будiвельний комплекс, м1жгалузев1 зв'язки, коефщенти витрат.
Залунина Ольга Михайловна, кандидат технических наук, доцент, кафедра менеджмента, Кременчугский национальный университет им. Михаила Остроградского, Украина, e-mail: [email protected].
Залунта Ольга Михайлiвна, кандидат технiчних наук, доцент, кафедра менеджменту, Кременчуцький нацюнальний ушверситет ж. Михайла Остроградського, Украта.
Zalunina Olga, Kremenchuk Mykhailo Ostrohradskyi National University, Ukraine, e-mail: [email protected]
УДК 351.9: 330.33: [339.9] БШ: 10.15587/2312-8372.2015.38312
Шевченко б. о. В1ДНОСИНИ ПАРТНЕРСТВА В КОНТЕКСТ1 ТРАНСФОРМАЩЙНИХ ЗМ1Н ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛ1ННЯ В УМОВАХ ГЛОБАЛ1ЗАЦН
В роботг розглянутг напрями використання вгдтворювального потенцгалу в1дносин партнерства мгж державою I бгзнесом в контекстг виршення завдань реформацшних перетворень нацюнальног економгки в умовах глобалгзащ. Обгрунтована актуальтсть модертзацшних змт у тдходах до державного устрою I державного управлтня за моделлю «активгзуючог держави вгдповгдно до теорп «нового державного управлтня».
Илючов1 слова: сустльно-економгчт трансформацп, глобалгзацгя, ринковий фундаменталгзм, нове державне управлтня, державно-приватне партнерство.
1. Вступ
Сучасний етап еконо]шчного розвитку характеризу-еться процесами глобалiзацiï, ^зь призму яких мае розглядатися трансформащя будь-якоï нацiональноï економiчноï системи, яка е складовою свiтовоï еконо-
мжи, елементом ïï структури i, вщтак, зазнае на œ6i ïï вплив. Проте, нишшнш етап глобалiзацiï набувае спотвореного характеру, увiбравши суперечносп перю-ду занепаду iндустрiального ладу i лiберальноï моделi розвитку в найбшьш розвинених крашах. При цьому процес становления постiндустрiального сустльства,
що покликаний подолати цi суперечностi ^ на погляд автора, мае базуватися на новш парадигмi трансформацii свгтово! економiки в напрямi iнтегрального економiчного ладу i багатополярного свiтового порядку, вщбуваеться в умовах наростаючо'1 кризи i прояву тенденцiй пере-будови свггаво! економiчно'i системи, в умовах, коли «...загальноцивШзацшш ознаки кризи сприймаються вiтчизняними елiтами як прояв цивШзацп» [1]. Все це загострюе проблему вибору вектора трансформацш-них змш нацiонально'i економiчно'i системи, актуалiзуе питання формування кшцево'1 мети трансформацiйних зрушень, визначення шляхiв i методiв и досягнення.
2. Анал1з л1тературннх даних та постановка проблеми
Характер змш i перетворень економiчноi системи Укра'1ни обумовлюеться впливом процесiв глобалiза-цп i постiндустрiальних викликiв. Але бшьшою мiрою трансформацiя тут пов'язана зi зламом планово'i адмь нiстративно-командно'i системи i переходом до ринково'1 системи господарювання. Значнi негативнi наслщки реформ — трансформацшний спад, деформащя структури економiчноi системи, розшарування сустльства, зниження рiвня життя бiльшоi частини населення, явища деш-дустрiалiзацii i технологiчноi вiдсталостi — виявилися наслщком неадекватностi лiберальноi моделi проведеним перетворенням, кнорування принципiв системностi та сощально'1 вiдповiдальностi. Здiйснюванi в краiнi трансформации змiни у руслi лiберальноi моделi ринкового фундаменталiзму, супроводжувалися вщкриттям кордонiв з виокремленням експортоорiентованих блоюв у госпо-дарськiй системi кра'1ни, '1х вiдокремленням вiд iнших сек-торiв економiки, що порушувало цшютсть економiчного органiзму. Наслiдком проведеноi лiберальноi полiтики, а також полiтики у сферi перерозподiлу власностi стало видшення потужних монополiстичних державно-корпора-тивних, олiгархiчних структур, якi в умовах розмитост iнституцiйних рамок господарськоi дiяльностi вщграють значну дерегулюючу роль на противагу силам ринку i держави. Результати трансформацii економжи кра'1ни зумовили 11 слабку адаптившсть до викликiв глобаль зацiйних процеав, низьку конкурентоспроможнiсть та iнтегрованiсть у свиову економiку, визначили '11 роль перифершного актора — об'екта зовшшшх впливiв.
Перетворення у сферi ввдносин власностi, якi справедливо вважаються стрижнем усiеi сукупностi еконо-мiчних вiдносин, не були спрямованi на створення кла-су ефективних власниюв. У цiлому ситуацiя у сферi вiдносин власностi характеризуеться таким: невирше-нiсть проблеми зниження рiвня монополiзацii економiки i створення конкурентного середовища; незбалансова-нiсть iнтересiв окремих суб'екпв ринкових вiдносин; клановiсть, що вплюеться у процесах зрощування влади i власностi; корумпованiсть та надмiрна забюрократизо-ванiсть адмiнiстративних процедур, що призводить до прийняття ршень не на користь ефективних власниюв, а на користь «потрiбних» суб'екпв тощо.
Негативш наслiдки реформ багато в чому можна було б подолати, якби держава вдагравала активну ре-гулюючу роль у трансформацiйних процесах, правильно формулювала цiлi i визначала засоби '1х досягнення. На жаль, обрана лiберальна модель розвитку сприяла самовiдмовi держави вiд регулюючих функцiй i спотво-
ренню '11 ролi у соцiально-економiчних перетвореннях, а пiдмiна реформаторами щлей i неадекватний вибiр засобiв '1х досягнення деспрямували економiчну систему з прогресивного трансформацшного шляху. Вважаемо, що довготривалють трансформацiйноi кризи значною мiрою була обумовлена слабкою здатшстю суб'ектiв державного управлiння вчасно адаптуватися до мшливих умов господарювання, глобалiзацiйних i постiндустрiаль-них викликiв. А ввдсутшсть комплексу стратегiчних соцiально-економiчних щлей, обгрунтованих прюри-тетiв розвитку економжи краiни загострила негативнi i деструктивш прояви такого становища. Необхiднiсть активiзацii державного регулювання економiчних проце-ав актуалiзуе проблему пiдвищення його ефективнос-тi в оптимальному поеднаннi з ринковим мехашзмом. Базовi принципи вшьного ринку — чесна конкуренцiя, недоторканшсть приватноi власностi, заохочення дшо-во'1 iнiцiативи — повиннi бути непорушними. Держава ж мае створювати сприятливi умови для активiзацii пiдприемницькоi дiяльностi, тому що саме пщприемець — головна рушшна сила економiчного розвитку.
Автор констатуе, що зазначеш недолжи реалiзова-но'1 моделi розвитку, наявш суперечностi i деформацii не заважають на офщшному рiвнi заявляти, що перюд переходу до ринково'1 економжи в Украiнi завершений. На думку ж автора статп, питання полягае у необхщ-ностi визначення конкретно! моделi 11 втiлення, тому що, незважаючи на наявшсть у сформованш моделi спiльних рис, притаманних ринковш економiцi, вона мае сво'1 специфiчнi вiдмiнностi. Сформовану нацiональну модель капiталiзму рiзнi автори визначають по-рiзному: «корпоративно-кримшальний», «бюрократичний», «ад-мiнiстративно-номенклатурний», «периферiйний» [2-4] або «кримiнально-олiгархiчний» [5]. Якщо вважати, що така модель е цшьовою, то можна погодитися, що трансформацшний перюд в Укра'1ш завершений. Якщо ж кшцевою метою вважати модель змшано'!, сощаль-но орiентованоi економжи, яка переважае у бiльшостi розвинених кра'1н, то в цьому випадку стверджуемо, що трансформацшний перюд ще далекий вщ завершення [4].
Таким чином, якщо трансформацшний перюд ще не завершений, то залишаються вщкритими питання про подальшi шляхи трансформацп, механiзми i рушiйнi сили, яю спрямують цю трансформацiю в потрiбне русло. У вiтчизняних науковцiв практично склався консенсус щодо вичерпаност пе'1 моделi розвитку, яка сформува-лася в останш роки i яка характеризуеться як боргова, несумюна з шноващями i конкуренцiею, обумовлена перманентним розподшом активiв. Така модель призводить до накопичення критичних дисбаланав мiж зро-стаючим обсягом перерозподшеного багатства i спадною ефективнiстю економiчноi дiяльностi, до поширення корупцп як системного елемента мехашзму управлiння, до руйнування единого сощального i територiального простору кра'1ни. Наявнi проблеми особливо явно загострила загроза державнш цшюносп i суверенностi, продемонструвавши назршу необхiднiсть i безальтерна-тивнiсть всебiчноi модернiзацii, змiни моделi розвитку.
3. 06'ект, мета та задач1 дослщження
Об'ектом дослгдження е процес формування i реаль зацп партнерських вщносин держави i пiдприемницьких структур.
Метою cmammi е аналiз i обгрунтування проблем у вiдносинах держави i 6i3Hecy стосовно формування адекватного партнерства в контекст вирiшення завдань трансформацшно! перебудови нацiональноï економiки.
Для досягнення поставлено! мети вирiшyвалися такi завдання:
— з'ясувати змшт та стутнь об'ективностi еволю-цiйних трансформацiй ввдносин держави i бiзнесy в умовах глобально! кризи моделi ринкового фун-даменталiзмy;
— окреслити контури функщонально! альтернативи ринковiй моделi розвитку як втшення процесiв кон-вергенцп ринкового саморегулювання i державного yправлiння, самоутвердження оргашзацшних форм горизонтальних зв'язкiв держави i бiзнесy на засадах партнерства;
— визначити напрями трактування феномена партнерства держави i бiзнесy в контекст суспшьних трансформацiй.
4. Напрями реал1зац11 потенщалу
партнерства держави i б1знесу в умовах концептуально*! модершзаци функцiй сучасно'1 держави
Автор вважае, що модершзащя вiтчизняноï еконо-мiчноï системи мае реалiзовyватися одночасно в двох напрямах. Перший передбачае перехщ на високошдустрь альний рiвень економiчного розвитку i створення умов для переходу до постiндyстрiальноï економiки шляхом модершзаци виробничо-технологiчноï бази на шнова-цiйних засадах i розвитку постiндyстрiальних секторiв економiки. Зазначене означае, що намагання опанувати постiндyстрiальнi технологи залишаться нездiйсненими без вирiшення проблем реiндyстрiалiзацiï виробничого потенцiалy краïни. Автор вважае неможливими спроби осщлати висхiднi хвилi трендiв пiднесення новiтнього технологiчного укладу без забезпечення вiдповiдноï мате-рiально-технiчноï бази, кадрового потенцiалy адекватного наукового ресурсу. Тобто нишшнш етап модершзаци нацiональноï економiки не передбачае генерування принципово нових знань i шновацш, яю потребують значних фiнансових ресурав i довготривалих творчих зусиль, i яю не можуть бути реалiзованi на застарiлiй матерiально-технiчнiй базi. Радше, на думку автора стат-ri, завдання поточного моменту полягае у всебiчномy i всеохоплюючому використаннi вже досягнутого рiвня знань та свиових досягнень науки i технiки, залученш i використаннi апробованих прогресивних технологш. Пiдкрiплення такого твердження знаходимо у академжа Гальчинського А. С.: «Сьогодш у нас iнше завдання — реiндyстрiалiзацiя економiки краïни. Цей етап, що поед-нуе в собi запровадження сучасних iнтенсивних технологш та подальше вiдчyтне зростання продуктивност працi, перескочити неможливо» [6].
Другий напрям полягае у ввдтворенш ринкового мехашзму господарювання у взаемоди з державним регулюванням, яке сьогоднi виявилося деформованим i неефективним. Формування сyчасноï ринковоï системи передбачае перетворення в рамках iнститyцiональноï реформи, забезпечення прозорого конкурентного се-редовища, реформи концепци державного yправлiння, заснованоï на так званих принципах оптимальноï достат-ност [6]. В '¿х основi лежить не дилема «або — або» (або
ринок, або держава), а стлка «i — i»: i ринок, i держава. Загалом, як пише один з найавторитетшших економкпв дрyгоï половини ХХ ст. Дж. Гелбрейт, економжа не знае абсолюпв. Звiдси едино можливою полiтикою держави щодо ринку е полiтика неупередженого прагматизму. Там, де ринок робить свою справу, йому не слщ зава-жати. Там, де вш не справляеться зi своïм завданням, слщ допомагати йому, вдаватися до регулювання [7].
Не заперечуючи ринкових засад, як найефективтших принципiв оргашзаци вiдносин сyб'ектiв економiчноï дiяльностi, автор вважае, що е обгрунтоваш тдстави стверджувати, що сфери безроздiльного домшування суто ринкових регyляторiв (порiвняно з державними) значно звузились. На думку автора статп, гштючим е поширення суто ринкових принципiв поведiнки на ва iншi — неекономiчнi — сегменти суспшьного життя. Як наслвдок — пише Дж. Сорос — «сощальш цiнностi програють ринковим» [8]. Автор говорить про те, що каношчш мехашзми ринку втрачають свою адекватшсть у спробах утвердження постiндyстрiальних цiнностей як втiлення iдей гуматзаци сyспiльства, вирiшення над-складних сощальних завдань розвитку — подолання бщносп, зростаючоï диференцiацiï доходiв, забезпечення стрiмкоï iнновацiйноï перебудови економiки тощо. Ринок, як единий споаб органiзацiï економiчного життя су-спiльства, втрачае свою гнучюсть, еластичнiсть, починае працювати в режшш критичних навантажень, споживае бшьше енергН, нiж продукуе. Це наочно демонструе, зокрема, криза 2008-2009 р.р., супроводжувана масштаб-ними втратами свiтовоï економiки. Оцiнка таких втрат, аналiз '¿х причин е пiдставою для висновку: економь ка, що функщонуе на засадах ринку та ввдповвдних механiзмах, втрачае свою фyнкцiональнy дiездатнiсть, потребуе сyтнiсноï перебудови [6]. При цьому ринок не заперечуеться взагал^ вш заперечуеться лише як визначальна структура економжи, якою вiн був в умовах iндyстрiального сyспiльства.
Кшець ери домiнyвання ринку окреслюе контури фyнкцiональноï альтернативи ринку. Вона самоутверджу-еться адекватно логiцi загальноцивiлiзацiйних перетво-рень, принципам становлення iнформацiйноï епохи мере-жевоï взаемодй сyб'ектiв господарювання i проявляться у процесах конвергенцп ринкового саморегулювання i державного управлшня, формуванш принципово нових органiзацiйних форм горизонтальних зв'язюв держави i бiзнесy на засадах партнерства. Партнерство — це не тдпорядкування слабшого сильшшому, а взаемодiя на принципах паритету i довiри, це умова збереження шдивщуальносп та самодостатностi кожного суб'екта вщносин.
Партнерство, як i конкуренщя, певною мiрою, е зма-ганням, однак воно не «воешзоване», не здшснюеться за логiкою «хто кого?». Тут маемо вищий рiвень духовносп соцiальних вiдносин. Партнерство — це ввдносини iз суб'ектом взаемодй як з особиспстю, як зi своïм супут-ником. 1деться про принципово шшу фiлософiю вiдносин, про iншi свiтогляднi i дyховнi цiнностi, життествердш прiоритети. Вирiшальним тут е визнання протилежноï сторони не лише суб'ектом трансакцш, як це властиво вщносинам конкуренцй, а таким самим суб'ектом як i «Я», — другим «Я». Тейяр де Шарден називав та-кий тип вщносин «вищим ступенем соцiальностi» [9]. Тож перед нами диференцшована соцiальна еднiсть, у якш цiлiснiсть системи, в тому чи^ й економiчноï,
формуеться на основ1 синтезу штереав кожного 1з суб'ек-т1в взаемодп, штегрованих у загальнонацюнальш щл1 розвитку економжи кра!ни 1 тдвищення якост життя всього сустльства. Переваги партнерства полягають у сприянш реал1зацп енергетичного потенщалу кожного 1з суб'еклв взаемодп: 1 держави, 1 приватного б1знесу. Це забезпечуе зростання енергетичного потенщалу всього сустльства. Конкуренщя — це прерогатива сильних, партнерство — надбання вс1х.
Безумовною основою 1 обов'язковою умовою взаемодп держави 1 б1знесу на засадах партнерства е взаемна дов1ра учасниюв економ1чного процесу. А дов1ра, в свою чергу, прямо 1 безпосередньо пов'язана з вщносинами конвергенцп, як процесу зближення 1 компром1су дер-жавних та приватних штереав, штеграцп державного планування 1 ринкового саморегулювання, як закла-даються в основу державно! економ1чно! полиики. Це означае визнання, перш за все, з боку держави, не формально!, а справжньо! суверенносп та самодостатност господарюючих суб'еклв. Державна економ1чна полиика, що спрямована на партнерство з б1знесом, створення вщповвдних умов, 1 яка заснована на принципах дов1ри, конвергенцп формуе принципово нов1 «невщчужуваш вщносини» [10] з б1знесом, закладае основи ново'! для нашого сустльства культури державного управлшня економ1чним розвитком.
Говорячи про необхвдшсть партнерства 1 б1знесу слщ розумии, що приватний каттал, незалежно вщ струк-тури 1 розм1р1в, завжди розраховував 1 розраховуе ниш на тдтримку держави. Це е штиною, тдтвердженою 1стор1ею розвитку захщно! економжи. Сво!ми економ1ч-ними й особливо науково-технолопчними досягнення-ми захщний св1т значною м1рою завдячуе оргашчно-му поеднанню сили приватного катталу, в тому числ1 1 монополш, та сили держави в единий функцюнальний економ1чний мехашзм. Державно-монополютичний кат-тал1зм — це законом1рна фаза розвитку шдустр1ально! системи, предтеча сучасного пост1ндустр1ального суспшь-ства. Ав1ащя, космос, шформатика, 1нтернет 1 багато шших найновших напрям1в науково-техшчного про-гресу розвивалися 1 розвиваються завдяки саме такому поеднанню.
У цьому можна послатися на досвщ США, де сим-бюз держави 1 крупного катталу виступае як один 1з базових чинниюв ефективност та конкурентоспро-можносп економжи. Транснацюнальш корпорацп, що володшть близько 55 % щнних папер1в (за ринковою варпстю), 1 держава, допомагаючи один одному, як правило, ставлять перед собою близью за змютом економ1чш 1 поттичш цт. Особливу роль у цьому вдаграють по-стшна ротащя кадр1в м1ж державою 1 б1знесом, а також взаемне шформацшне забезпечення [11]. Як наслщок, американсью держава 1 б1знес беруть участь у свгтовш конкуренцп не просто як партнери, а як единий цтс-ний функцюнальний оргашзм. За такими ж канонами дшть 1 шш1 захщш держави.
Але сл1д зважати, що т ж приклади розвинених кра!н визначають суттеву умову конструктивност та-ко! взаемодп. Такою умовою е безумовне збереження державою свое'! самостшносп 1 суверенности реал1защя нею щодо вс1х суб'екпв господарсько! д1яльност1 единих 1 прозорих, завчасно визначених «правил гри». Тут тд «самостшшстю 1 сувереншстю» держави автор мае на уваз1 не лише 11 здатшсть протистояти зовшшшм
впливам, але 1 и спроможшсть бути об'ективним та неупередженим партнером вгтчизняного б1знесу, проти-д1яти тенденщям ол1гарх1заци. Ол1гарх1защя, яку часто ототожнюють 1з крупним приватним катталом, мае зовам шший штерес, вона реал1зуе себе на шших — ввдмшних вщ партнерських — засадах. На ввдмшу в1д партнерських форм взаемодп держави 1 б1знесу, озна-кою ол1гагарх1зацп е зрощування державного катталу з державною бюрокрапею 1з суто корпоративною метою, школи всупереч загальнонацюнальним штересам [6]. Автор мае на уваз1 корпоративно-тшьову спрямова-шсть ол1гарх1зацп, що зумовлюе вщповщт зв'язки б1знес-елгги з державним апаратом, як правило, через мехашзми тшзацп 1 корупцп. Утворюеться ситуащя, коли держава поступаеться своею д1ездатшстю 1 по-чинають домшувати суто ол1гарх1чш штереси. Влас-не це стосуеться й нишшнього стану укра!нського сусп1льства. Низька д1ездатшсть держави в умовах и системно! трансформацГ!, з одного боку, 1 несфор-мован1сть 1нституц1онального 1 законодавчого поля, мехашзм1в громадянського сустльства, з шшого, — це те тдгрунтя, яке виявилося визначальним чинником актив1зацн зазначеного процесу
Автор вважае доцшьним зауважити, що деол1гарх1за-щя в1тчизняно! економ1ки вц1лому, !! окремих сегменпв передбачае довол1 широке поле суспшьних перетворень. Це надзвичайно складний, тривалий, багатоаспектний процес. В1н не повинен бути радикальним стосовно всього вичизняного б1знесу 1 передбачае певну дель катн1сть у в1дносинах 1з приватним кап1талом. Сл1д враховувати те, що значна частина вичизняного б1знесу, особливо його середн1й сегмент, прагне до цивтзованих 1 законних форм функцюнування. В1н прагне м1жнарод-ного визнання, а вщтак — упорядкування економ1чного життя, власно! лег1тим1зац1!, виходу з тш, нормально! сплати податюв, зд1йснення ефективних реформ. Б1знес, масштаби якого е основою формування так званого середнього класу, е найб1льш зац1кавленим суб'ектом стаб1льност1 сусп1льства, його демократизацГ!. Будуч1 нос1ем л1берально! 1деолог1!, в1н зазвичай толерантно ставиться до влади, розраховуючи на !! тдтримку 1 го-товтсть до сп1впрац1.
Саме в цьому контекст! — партнерство держави ! б1з-несу — мае формуватися вичизняне п1дгрунтя утвер-дження основ постшдустр!ально! економ1ки, в умовах яко! приватний б1знес набувае багатоцшьового характеру. В1н стае в1дпов1дальним на лише за прибуток, а й за еколопю, нацюнальш, пол1тичн1, сощальш та моральн! проблеми. Б1знес забезпечуе зв'язок виробництва з наукою, бере на себе функцн взаемодп з владою. У тд-сумку б1знес, як зазначае Е. Тоффлер, «чимдал! бшьше ! б1льше потрапляе в мережу пол1тики I навпаки, кожне важливе корпоративне ршення «виробляе», пев-ною м1рою, непрям! полиичш ефекти й дедал! частше несе в1дпов!дальн1сть за них» [12]. Щею констатац1ею розширюються наш! уявленш щодо функц1онально! ви-значеност! сучасно! держави: прагнучи м1н!м1зувати свою безпосередню присутшсть у зд1йсненн1 господарських процеав, вона водночас залишаеться активним гравцем на пол! сощальних в1дносин. Звшно, що ц1 функцГ! реа-л1зуються у т1сн1й кооперацЦ з приватним катталом, недержавними шститутами. Однак за вс1е! значимост1 тако! кооперацЦ перш1сть у реал1зацН всього комплексу завдань розвитку належить держав!
Сучаст рyйнiвнi процеси в yсiх сферах сустльного життя краïни е, на думку автора, перш за все, проявом неспроможносп (не бажання) украшсь^ влади, як функ-цiонального уособлення держави, усвщомлювати прогре-сивнi тенденци трансформацiйних процесiв, адекватно вiдповiдати на запити i очжування сyспiльства. Для укра-шського сyспiльства, ментальностi якого е iманентним патерналiзм, це супроводжуеться розпачем i вщчужетстю, радикалiзацiею полггичних процесiв. Звичним стае переко-нання, що влада в краïнi належить знеособленш анонiмнiй мафiознiй стрyктyрi, що не тдвладна контролю. Можна говорити про психолопчну легiтимнiсть мафи-влади, джерелом якоï е не закон, а таемна влада грошей та насильства. Отже, в yявi громадян влада в Украш ле-гiтимiзована конститyцiйними засобами, а конститyцiйнi органи влади не е такими, що вщповщають уявленням людей про повноцшну владу. Мiж сyспiльством i владою виникае i поширюеться прiрва. Подолання цiеï прiрви е шляхом виходу суспшьства iз трансформацiйноï кризи i, перш за все, — способом реалiзацiï програмних стратегш розвитку, до яких належить Указ Президента Украши «Про Стратегш сталого розвитку «Украша 2020», i який мктить перелж реформ i визначае ключовi показники устшносп розвитку держави [13]. Прогноз усшшносп перетворень, запропонованих сyспiльствy щею Страте-гiею, можливий, серед шшого, в контекстi iсторичних аналогiй. А саме — програми реформ Ф. Д. Рузвельта «Новий курс». Реалiзyючи програму подолання крашою економiчноï кризи, що за тих умов означало боротьбу за владу — для одних i за справедливость — для шших, Ф. Д. Рузвельт запропонував тдписати «Кодекс чесноï конкуренци»: створити едит для всiх правила, забезпе-чити рiвнiсть сyб'ектiв господарювання в рiзних галузях, обов'язковiсть i безумовшсть мiнiмальних соцiальних гарантiй. Той, хто з роботодавщв пiдтримyвав цю угоду, отримував держзамовлення i податкову тдтримку, iншi залишалися за межами державноï допомоги. Тодi ж з'явився вщомий «Акт про вщновлення нацiональноï промисловостi» [14].
Автор вважае, що у наш час ми стикаемося з певною проекцiею умов Вели^ депресп: сьогоднi головною передумовою реалiзацiï «Стратеги «Украïна 2020», як i тод^ постають партнерськi вщносини, сyспiльна угода мiж yкраïнською владою i бiзнесом, де кожна зi сторiн мае свою зону вщповщальност! Краïна постала перед вибором: або — кнування у станi перманентного сощ-ального збурення, або — упорядкована життедiяльнiсть у рyслi, адекватноï за своею витонченiстю i складтстю в перiод стрyктyрноï i системноï криз, державноï по-лiтики в штересах всього сyспiльства.
Примат суспшьних iнтересiв мае втiлюватися у ш-ститyцiональнiй стрyктyрi державного регулювання економжи. Перш за все — у державному контролi за основними параметрами ввдтворення капiталy шляхом впровадження механiзмiв планування, кредитування, субсидування, цiноyтворення i регулювання базових умов тдприемниць^ дiяльностi. Держава у цьому процесi виступае не розпорядником-адмшстратором, а радше — модератором, спрямовуючи своï зусилля на формування умов партнерсь^ взаемоди суб'екпв господарювання. Урядовцi при цьому не керують тдприемцями, а ор-гашзовують спiвпрацю дiловоï, наyковоï i iнженерноï спiльнот у рyслi формування спшьних цiлей розвитку i засобiв '¿х досягнення. Саме на це мае налаштовуватися
мехашзм державного yправлiння: держава забезпечуе надання довгострокових i доступних кредипв, а бiзнес гарантуе його цшьове використання у iнвестицiйних проектах з розвитку виробництва; держава забезпечуе доступ до шфраструктури i послуг за помiрними цiнами, а пiдприемцi вщповщають за створення конкуренто-спроможноï продукцп; з метою ïï пiдвищення держава оргашзовуе i фiнансyе проведення необхщних НДДКР, освiтy i пiдготовкy кадрiв, а бiзнес впроваджуе шнова-ци i iнвестyе у новi технологи. Партнерство держави i бiзнесy здшснюеться пiдпорядковано сyспiльним штер-есам у розвитковi економiки, полiпшеннi якостi життя. Вщповщно змiнюеться iдеологiя вiдносин у сyспiльствi — лiберальна парадигма домшування корпоративних, ву-зьких iндивiдyальних штереав змiнюеться парадигмою сталого розвитку всього суспшьства.
Така концепщя, на думку автора, мае визначати змкт трансформацшних змiн у пiдходах до державного устрою i державного управлшня вщлому. Аналiз еволюцiï ролi i функцш держави доводить, що ознакою сьогодення е процеси переоцшки принципiв i теоретичних концеппв ïï yчастi в економщ краïни, що формалiзyються у моделi «активiзyючоï держави», яка закладае основи реформ державного управлшня вщповщно до теорп «нового державного управлшня» (New Public Menagement) [15]. «Активiзyюча держава» iнiцiюе процеси вирiшення суспшьних проблем, виступае в ролi посередника, залу-чае бiзнес i громадсью органiзацiï до виконання низки функцш, яю ранiше виконувала сама. Найважлившими фyнкцiями держави стають: шщювання, активiзацiя i стимулювання. Модель «активiзyючоï держави» передбачае оцiнкy ïï ефективностi в таких вимiрах:
— держава як гарант забезпечення виробництва та надання послуг;
— держава як виробник суспшьних послуг, якщо це обумовлено, наприклад, питаннями сyспiльноï безпеки або якщо держава може це зробити з мен-шими витратами, шж iншi суб'екти;
— держава як шститут, що створюе рамки i умови сyспiльноï активностi i мотивуе суб'екпв економiчноï дiяльностi до самостiйного виршення проблем;
— держава як шститут нагляду за суспшьною та економiчною дiяльнiстю [15].
Означенi напрями реформування функцш держави обумовлеш, по-перше, вичерпшстю вiдтворювального потенцiалy концепцй дрyгоï половини ХХ ст. «держави добробуту», яка надае суспшьству широкий спектр послуг, i концепци «маловитратноï держави», яка ввддае перевагу вирiшенню суспшьних проблем приватному секторовг, по-друге, неввдповщшстю цих концепцiй умо-вам формування новоï господарськоï системи з роз-виненими секторами виробництва знань, сощального захисту, соцiальноï справедливостi i розвитку особистос-тi. Виконання державою вах вищеназваних фyнкцiй одноосiбно пов'язане з великими труднощами, тому часткова '¿х передача шшим суб'ектам е об'ективним i закономiрним процесом, що приводить до ввдносин партнерства. Автор вважае, що е тдстави стверджувати про формування новоï концепцН держави — «держа-ви-партнера», коли держава ввдграе роль посередника i партнера з узгодження сyспiльних iнтересiв з бiзнесом i громадськiстю на умовах рiвноправностi, паритету вигод i ризикiв, за безyмовноï умови превалювання сyспiльних загальнонацюнальних iнтересiв.
5. Висновки
Таким чином проведений аналiз дозволяе виокреми-ти два напрями у трактування феномена партнерства в контекст сустльних трансформацiй:
1) напрям формування державноï полiтики i державного управлшня: партнерство влади i бiзнесу стае способом оптимiзацiï здшснення державою своïх обов'яз-кiв перед суспшьством, одним i3 способiв забезпечення реалiзацiï цiлей розвитку в штересах всього суспiльства, засобом реформування державного управлшня у ввдпо-вiдностi до новоï концепцп «держави-партнера»;
2) економiчний напрям: партнерство держави i 6i3œ-су у його iнституцiональних формах стае засобом залучен-ня бiзнесу до сфер економiчноï дiяльностi, ефективтсть яких забезпечуе iнновацiйний розвиток вггчизняного виробництва, пщвищення його конкурентоспроможностi; формою господарсь^ iнтеграцiï державних i приватних штереив шляхом перерозподiлу вигод, ризиюв i вщпо-вiдальностi.
Напрям подальших наукових розвiдок з проблеми, на думку автора статп, мае полягати в площиш аналiзу iснуючого досвщу i наукового обгрунтування перспектив розвитку партнерських вщносин держави i бiзнесу у '¿х правових i господарських формалiзованих втiленнях — державно-приватних партнерствах, удосконаленню правового i шститущонального середовища системноï реа-лiзацiï '¿х потенцiалy
Лггература
7. Гелбрейт, Дж. К. Новое индустриальное общество [Текст] / Джон Кеннет Гелбрейт. — М.: Прогресс, 1969. — 480 с.
8. Сорос, Дж. Криза глобального каштал1зму [Текст] / Дж. Сорос. — К.: Основи, 1999. — 259 с.
9. Де Шарден, П. Т. Феномен человека. Преджизнь, жизнь, мысль, сверхжизнь [Текст] / Пьер Тейяр де Шарден. — М.: Наука, 1987. — 240 с.
10. Бузгалин, А. На пути к социальному освобождению Человека [Электронный ресурс] / А. Бузгалин — Режим доступа: \wwwZURL: http://viperson.ш/wmd.php?ГО-457760&soch-1. — 11.10.2007.
11. Бшорус, О. Полгтична економ1я глобал1зму. Глобал1зм як свгтова система 1мпер1алютично! штеграцп [Текст]: зб. наук. Праць / О. Бшорус; 1н-т свгтово! економжи I м1жнародних вщносин НАН Укра!ни // Укра!на в глобал1зованому свт. — Ки!в, 2007. — 176 с.
12. Тоффлер, Э. Третья волна [Текст] / Элвин Тоффлер. — Москва: АСТ, 2004. — 781 с.
13. Про Стратепю сталого розвитку «Укра!на 2020» [Електрон-ний ресурс]: Указ Президента Укра!ни вщ 12.01.2015 р. № 5/2015. — Режим доступу: \wwwZURL: http://www.pгesideпt. gov.ua/documents/18688.html.
14. Уткин, А. И. Дипломатия Ф. Рузвельта [Текст] / А. И. Уткин. — Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1990. — 543 с.
15. Сильвестров, С. Н. Государственно-частное партнерство в инновационной сфере [Текст] / под ред. С. Н. Сильвест-рова. — М.: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2012. — 256 с.
ОТНОШЕНИЯ ПАРТНЕРСТВА В КОНТЕКСТЕ ТРАНСФОРМАЦИОННЫХ ИЗМЕНЕНИЙ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ
В работе рассмотрены направления реализации созидательного потенциала отношений партнерства между государством и бизнесом в контексте реформационного переустройства национальной экономики в условиях глобализации. Обоснована актуальность модернизации подходов к государственному устройству и государственному управлению в рамках модели «активизирующего государства» в соответствии положениям теории «нового государственного управления».
Ключевые слова: общественно-экономические трансформации, глобализация, рыночный фундаментализм, новое государственное управление, государственно-частное партнерство.
1. Катаев, С. Л. Сучасне укра!нське сусшльство [Текст] / С. Л. Катаев. — К.: Центр навчально! л1тератури, 2006. — 200 с.
2. Мережко, А. А. Развитие капитализма в Украине [Электронный ресурс] / А. А. Мережко // Свобода — 2006. — № 11. — Режим доступа: \wwwZURL: http://www.svoboda. com.ua/index.php?Lev-aгchive&Id-2866.
3. Пасхавер, А. И. Кем быть [Текст] / А. И. Пасхавер. — К.: Фонд Порошенка, 2014. — 112 с.
4. Ослунд, А. Сравнительная олигархия: Россия, Украина и США [Текст] / А. Ослунд // Отечественные записки. — 2005. — № 1. — С. 49-73.
5. Лановий, В. Ол1гарх1чний каштал1зм: передумови роз-валу [Електронний ресурс] / В. Лановий. — Режим доступу: \wwwZURL: http://www.epravda.com.ua/publications/ 2012/10/2/337702/. — 02.10.2012.
6. Гальчинський, А. С. Л1берал1зм: уроки для Укра!ни [Текст]: наук.-попул. Есе / А. С. Гальчинський. — К.: Либщь, 2011. — 288 с.
Шевченко Борис Олексшович, кандидат економгчних наук, кафедра полтекономп, Полтавський нащональний педагоггчний ушвер-ситет 1м. В. Г. Короленка, Украта, e-mail: [email protected].
Шевченко Борис Алексеевич, кандидат экономических наук, кафедра политэкономии, Полтавский национальный педагогический университет им. В. Г. Короленко, Украина.
Shevchenko Boris, Poltava V. G. Korolenko National Pedagogical University, Ukraine, e-mail: [email protected]
