CC BY
14
moral destruction of Ukrainians as representatives of a particular nation. The most important tasks being put before us are tracing the causes and consequences of this large-scale disaster and its playback using artistic text. It also assumes the simultaneous analysis of historical material of this period.
The process of discrediting crimes against humanity will never lose its relevance. Modern Ukrainian writers are trying to attract the readers ' attention to truthful evidence of genocide using the art of word, however, the texts of works of art are clearly focused on the testimonies of eyewitness of these events and psychological reproduction of experiences of ordinary Ukrainians.
Ukrainian literature always actively responded to social and political transformations, seeking to recreate the true pages of history, interpreting them from the perspective of the people. However, Holodomor quite a long time was the covered-up phenomenon, which was not recognized by the official authorities of that period. Undeniable is the fact that Holodomor in Ukraine was the result of a planned system of activities and acted at the same time as a tool for destruction of the social basis of national resistance to Soviet power in Ukraine, total industrialization, the warning to the Ukrainian Soviet government against the intention to carry out a relatively independent policy.
Veselivka was one of the many Ukrainian villages that suffered of such a horrible fate. They, together with their inhabitants were erased from the map of Ukraine. Their names today are not so well-known as the names of famous historical figures, as well as the names of executioners who with a slight moving of a hand condemned the Ukrainians to terrible agony. But, at the same time, both Natalka Dolyak's novel and many other similar to it became a kind of Requiem for the innocent lost souls. These works are intended to raise the issue of national identity, especially among the younger generation of Ukrainians, for whom the events of the first half of the twentieth century are only the facts in history books. N. Dolyak's novel makes you think about the essence of life, which in those days was limited to only one thing - to survive or at least to save the lives of children.
Key words: novel, Holodomor, genocide, artistic text, image, modern literature, nation, historiography, self-identity.
УДК 821.161.2-32(045)
Г. В. Рудницька
БАЧЕННЯ 1ТАЛП В НОВЕЛ1 М. КОЦЮБИНСЬКОГО «ХВАЛА ЖИТТЮ»
У cmammi npoaHani3oeam oco6nueocmi сприйняття талтсько'г diucnocmi в noeeni М. Коцюбинського «Хвала життю» та iMnpeciomcmuHnoi зображальног манери письменника, на матeрiалi nucmie до близьких та колег виокремлено eidMW^cmi у баченн талтських м^т, основнихрис поведтки талтщв, гхшх традицт i культури.
Клю^о^^ слова: новела, iмпрecioнiзм, талтська культура, зображальн засоби, листування.
Взаемозв'язок укра'шсько1 та европейсько'1 культур не припинявся школи. Свропейська культура завжди надихала украшських митщв, давала HOBi TBop4i iмпульси, вщкривала HOBi горизонти. Тому дослщження контакту та взаемозбагачення рiзних европейських культур, у том чист на рiвнi л^ературних процеав, вбачаеться актуальним.
Метою ще'1 CTaTTi е виокремити особливосп сприйняття ^алшсько'1 дiйсностi М. Коцюбинським пiд час його перебування в ^алшських MiCTax на матерiалi листiв письменника до друзiв i родичiв, а також xaрaктернi риси iмпресiонiстичноi зображально'1 манери в новелi «Хвала життю», в якiй передаш враження Коцюбинського вiд зруйнованого землетрусом сицилшського мiстa Мессiни.
Творчiсть письменника дослщжували I. Бестюк («rim забутих предюв» Михайла Коцюбинського: феномен тексту в контекст неомiфологiзму украшсько'1 л^ератури початку ХХ ст.»), I. Марчук («Структурно-типолопчш параметри порiвняльниx конструкцiй в щюсташ М. Коцюбинського»), А. Найрулш («Епiстолярiй Михайла Коцюбинського в юторп украшсько'1 л^ературно'1 мови (особливостi конотацп епiстолярiю письменника)»), Т. Сaяпiнa («М!фопоетика творчостi М. Коцюбинського»), Г. Сохань («Особливосп aсоцiaтивно-обрaзного мислення М. Коцюбинського»), А. Скачков («Лшгвостилютичш особливостi портретних описiв у творах М. Коцюбинського»), С. Форманова («Ключовi слова у мовнш кaртинi свiту Михайла Коцюбинського») тощо.
Михайло Коцюбинський - видатний украшський письменник - захоплювався творчютю европейських лiтерaторiв (Г. 1бсена, М. Метерлшка, Г. Мопассана, Е. Золя, А. Стршберга та iн.). Вш неодноразово наголошував на особливiй необхщносп переклaдiв творiв украшсько'1 лiтерaтури на европейсью мови i навпаки, адже все це веде до взаемозбагачення культур, до розширення тематики творiв украшського письменства, а також до творчого розвитку митщв. Сам письменник активно над цим працював. Власноруч займався перекладами сво'1'х творiв на росшську мову. У листах до письменника Альфреда Снсена вiн писав: «Тепер у Прaзi друкуеться том мо'1'х оповiдaнь на чеськiй мовь..» [3, с. 160]; «Менi щойно нaдiслaли том мо'1'х оповiдaнь, як вийшли у Вiднi на шмецькш мовi пiд назвою «Pro bono publico»...» [2, с. 114-115]. Сам А. Снсен переклав шведською мовою твори М. Коцюбинського «На вiру» та «Дорогою цшою». Пiсля публшацп цих переклaдiв М. Коцюбинський у лисп до Свгена Чикаленка писав: «З Стокгольма сповiщaють мене, що мою книжку у шведському переклaдi критика прийняла дуже добре, з великою симпатсею... В рецензiяx пишуть не тiльки про мене, a i про Украшу (i в тому вага ix)...» [18, с. 161-162].
М. Коцюбинський багато подорожував. До Ггалп письменник прибув перший раз у 1905 р. Спочатку метою його вiзиту стало бажання покращити стан свого здоров'я. Проте згодом Коцюбинського зачарували краса краши, темперамент ii мешкaнцiв, культурне багатство й рiзномaнiття frami. I письменник повертався до Ггали тричi в перюд з 1909 по 1912 рр. Найдовший перiод часу М. Коцюбинський провiв на островi Капрь Описуючи сво'1 враження вiд острова, письменник використовував звичну для передaчi свого св^осприйняття iмпресiонiстичну манеру, захоплюючись грою та рiзномaнiттям кольорiв. У листах до дружини вш писав: «Сьогодш 1'здив обдивлятися гроти - блакитний i срiбний. Перший у нас е на одкритщ, а срiбний - це таке чудо, що аж не вiриться. Коли бризнеш водою, то вона грае сишми, рожевими i зеленими кольорами» [11, с. 127-128]; «Море надзвичайно гарного кольору.Там вода ясно-зелена, аж св^иться, але коли бризнути нею веслом, то слщ стае ярко-блакитним, а вершки xвилi рожевими, як троянда. Ва кольори таю яскрaвi i вирaзнi, що просто дивуешся. Коли ж що-небудь - весло чи руку - опустиш в воду, то вони стають срiбними. Щось надзвичайне. Блакитний грот робить надзвичайне враження - це величезна блакитна зала, в якш неможливо блакитна вода, як скло самого чистого блакитного кольору, до того бризки св^яться вогнем. Природа дика, пов^ря страшенно запашне, прозоре, сонце дуже св^ить, але не пече» [11, с. 128].
Як справжнш знавець природи М. Коцюбинський розповiдаe дружинi про рослиншсть на Kanpi: «Ти хотiла знати, яка флора на Kanpi. Насамперед - виноград. Густо, на високих тичках, так що сад виноградний - дуже тшистий сад. Рядом з ним садки, повш помаранчевих i цитринових дерев, обвiшaнi тепер стиглими фруктами. Тут же ростуть ф^ов^ piжковi i чеpешневi дерева. Цш лiси маслин, солодких кашташв i тих дерев, на яких ростуть фрукти, що ми !х ''ли в Криму (мушмула, чи як тут вони називаються, nespola). Опpiч того, мигдaлi. З деяких дерев найбшьше евкaлiптiв, пальм, тпш, дубiв, лaвpiв i iтaлiйських тополь. Кипариав не багато. Великi оцтовi дерева. Дико ростуть i в садах цш лiси кaктусiв - опунцш, якi бувають ростом у 2 чоловши i бiльше. Цв^уть жовтими квiтaми. Скpiзь маса агав, американських i арих, таких великих, що кожний листок мало не вдвое бшьший за мене. В садах так багато червоно' гераш, що вони аж горять на сонщ. Глщинп i всякi лiaни оплiтaють стiни, сила
троянд, грана™ i всяких квiток, яких я перше не бачив i не можу назвати. Скелi покрит сpiбними величезними полинами, що дуже пахнуть, дикими великими i маленькими трояндами, бшим i рожевим ломиносом. Страшно закрашають dpi скелi кущi величезного жовтого дроку, що горить на сонщ, як золото, i евфорбш, яю ростуть тут деревцями. На самш скелi цiлi букети великих блакитних кв^ок (найкраща квггка на Kaпpi), кaпоpцiв, мipтiв у цвггу, портулаку, великих цибуль i всяких шших, яких я не знаю. I все це засипане червоним маком. На високих мюцях лю папоротниюв... Все тут розюшне i сильно пахне. Взaгaлi пов^ря на Kaпpi незвичайно чисте i запашне, аж п'янить. Пилу зовам немае, бо, наприклад, у тш чaстинi острова, де я живу, заборонено 1'здити, i всi дороги вибруковаш плитками i чистi, як паркет. Взaгaлi чистота тут щеальна, народ скромний, трохи суворий у звичаях.. .чесний... Скpiзь спокiй, увiчливiсть (незнaйомi здороваються), чеснiсть. Тут почуваеш себе с^зь, як у власному садку» [12, с. 139-140].
М. Коцюбинський вщвщував Рим, Мшан, Венецiю, Флоренщю, Болонью, Геную, Неаполь та iншi вiдомi мiстa 1талй. Його чарувала краса й культурне багатство Риму, Венеци та Флоренцп. Наприклад, описуючи сво' враження вiд Венецп, Коцюбинський писав дружиш: «Вся дорога з Вщня до Ггалп - рай. Сама Венещя, де я вже другий день, - така гарна, що трудно описати. Катаючись на гондол^ страшенно жалкував, що тебе нема зо мною» [6, с. 14]; у лисп до О. Аплаксшо!' письменник розповщав про свш час у Венеци: «Як тут все-таки добре: собор св. Марка сво'м мармуровим мереживом i золотими моза'ками, палаццо Дожей з його рожевими стшами i ажурними колонами, навт англшська мова i воркування голубiв - позитивно полонять... Спостер^аю i бачу, що майже шхто не милуеться красою будiвель, ус зaйнятi собою» [22, с. 66]. Проте Коцюбинський зазначав, що «зо вах гоpодiв, якi я знаю, Рим подобаеться меш нaйбiльше [10, с. 122]»; «Встиг обдивитися Kолiзей, Foro Romano i iншi близью пам'ятники. Все це я зробив без провщника, сам. Купив зараз план города i пустився в дорогу. .Рим - город колосальний. Сьогодш йду оглядати церкву Петра i Павла, Ватшан i його музе'1 [5, с. 16]». Зачарувала письменника i Флоренщя, i Мшан: «Дорога моя Вipунечко, сьогодш, на один день, я зшхав до Флоренцп, а завтра вранщ 1'ду до Рима. ... Встиг обдивитися тшьки головний музей i трохи город та тшаю, бо боюсь, що вш мене захопить надовго. Тут кшька музе'в, скpiзь чудовий мармур, бронза, образи. Здаеться, що люди живуть тут тшьки штукою, а не хлiбом, бо коли у Вщш через дiм кав'ярня або ресторан, - тут в кожному домi магазин антикварпв та обpaзiв» [4, с. 15], «Дуже радий, що за'хав до Мшана. Такий чудовий собор, що кращого будинку, мабуть, у цшому свш нема. Я весь час любувався собором i зверху i всередиш i не м^ одipвaти очей. Така краса!.. Мюто велике i гарне, е музе''.» [6, с. 22].
Особливу увагу на поведiнку звичайних ^алшщв, 1хню емоцiйнiсть i вщкритють письменник звернув у Неаполi: «Що мене найбшьше вразило тут, то вуличне життя. CKpÍ3b - i в Венецп, i в Флоренци, i в Римi - життя европейське бiльш-менш спокiйне. А тут пекло, циганський табiр. Такий крик на вулицях, що себе не чуеш. Bei i все стараються зробити найбшьше галасу. По вулицях 1'здять таншо i грають, звощики ляскають з батогiв, неначе стршяють, продавцi спiвають, як муедзини в Криму, осли кричать, жовт кози стадами бродять по вулицях i теж кричать i дзвонять дзвониками. Просто пекло. Д^ей цш табуни, вони кричать i перекидаються, як чорти. Все живе рухом i криком. Завтра !ду оглядати Помпею i кращi кутки Неаполя [7, с. 19]». Bзагалi Коцюбинський яскраво бачив бруд Неаполя, проте приймав це як особливють мюта i казав: «Неаполь с^в мене неприв^но: в^ер i бруд, та ще який бруд. Тiльки око художника може примиритись з ним» [8, с. 123].
Пщ час подорожей до Гталп письменник ставав учасником кшькох святкувань i вшанувань традицш, серед них були весiлля садiвника, Рiздво, масляна (маскарад), свято Gande Marina. В його листах враження найчаспше передаються за допомогою звукових образiв iз використанням iронii: «Все ствае, грае, реве, трiщить, i дим застилае висою скелi. Так процеая ходить взад i вперед, i в тому увесь спектакль. Шзно ввечерi грала музика, трщали феерверки i лилось вино» (свято Gande Marina) [14, с. 56]; «Трщить площа, стрiляють гори, а зорi над нами такi велию, наче ракети.. Ну, думаю, добрi порядки: тут сеi ночi дiва Марiя родила двшню!» (Рiздво) [16, с. 166]; «Вся площа перетворилась на один великий зал, на величезний маскарад пщ вщкритим небом. Крик, шум весшля i тарантела. Усюди стукають кастаньети i дерев'яш башмаки, горять огнi, море ритмчно шумить, зiрки тремтять на весшньому небi - i всiм радюно й добре» (масляна) [24, с. 199]». Ус свята, навiть релшйш, проходили у веселiй та розважальнш атмосферi. Коцюбинський мав думку, що «взагалi релiгiйнiсть тутешнього народу - це тшьки любов до театру» [14, с. 55], вщдаючи належне веселому та експресивному характеру ^алшщв. «Незручним» через тисняву Коцюбинському видалось весшля садiвника, на яке запросили письменника: «.се не подiбно до танщв, бо дуже тiсно. Наче раки в горшку киплять» [17, с. 194]. Деяю особливостi весшля були незрозумшими Коцюбинському: «обносять якимись сухими калачиками.. .i скоро вся одежа у мене i волосся мое сусщки в кришках. Цiкавого мало» [17, с. 194]. Водночас письменник помнив i iншi риси мешканщв Ггалп: «Bзагалi тут чудесний, спокшний i чесний народ, з яким добре жити» [15, с. 160]; «.погода чудесна, шюмшащя готуеться грандюзна i з таким смаком, який мають тшьки гталшщ...» [8, с. 123]; «Культура тут, як у столицях, електрика, магазини, екшаж1, мостовi (ще кращ^ нiж у столичних мютах, оскiльки тут повна вщсутшсть пилу). . Все це елегантно, як ^рашка. Bзагалi життя тут обставлене не тшьки зручностями, але i повним комфортом. Завдяки тому, що населення невелике й культурне, кожний, хто живе бшьше тижня на Капр^ стае вщомим мюту. Тут вже вщомо, що я письменник, а для ^алшщв письменник (scrittore) дещо священне, тому меш кланяються й тепло вiтають навт незнайомi люди» [21, с. 41]. Загалом ^^i цiлком захопив Коцюбинського: «Хоч я тут не перший раз i не перший день, а меш здаеться, що перед очима проходить не дшсшсть, а казка, таке все тут дивне i чарiвне» [19, с. 47].
Пщ час подорожi на острiв Сицилiя навесш 1909 року М. Коцюбинський побачив зруйноване землетрусом мюто Мессша. Це лихо сталося 28 грудня 1908 року i забрало життя близько 80 тисяч мешканщв мюта. Картина руши глибоко вразила письменника. Ще в лисп до дружини Biри Коцюбинський писав: «Яке страшне враження зробив на мене цей город! Все в рушах, з вулиць зробились гори всякого грузу та камшня. Все
наче спресоване, все змшане дивно» [13, с. 25]. Переживання i враження вщ побаченого письменник передав у новелi «Хвала життю» (1912 р.).
Професор Мессшського унiверситету Д. Макрю зазначав, що до 1998 р. в Гталп не було жодного повщомлення про цей твiр. З 1994 р. iталiйськiй аудитора вiдомий переклад iншого твору М. Коцюбинського «Тiнi забутих предюв» [27]. Про новелу «Хвала життю» вперше повщомила О. Пахльовська у робот «Украшська лiтературна цившзащя» [28].
Проф. Макрю вказуе на важливе культурно-юторичне значення для мiста Мессiни ще'1 новели, повний переклад яко'1' був вперше здшснений у 2009 р. при Марiупольському державному унiверситетi та презентований ^алшськш аудитора з нагоди 100^ччя трагедп.
Деякi факти i поди, описанi в творi, зус^чаються й у листах Коцюбинського до дружини Вiри (лист вiд 3 червня 1910 р.) та до Олександри Аплаксшо'1' (лист вщ 4 червня 1910 р.). Серед них те, що «тд рутами i дос поховано 40.000 людей» [13, с. 25]; «при меш викопали труп жшки...» [13, с. 25]; навггь те, що Коцюбинський став свщком повторних поштовхiв: «Був у мене i неприемний момент. Йшов я по вулицi, коли раптом земля затряслась, будинки хитнулись...» [13, с. 25]; «Шшов далi по вулищ-кладовищу. Але раптом - жах. Земля заколивалась пвд мною, розвалини поворухнулись, роздався трiск. Землетрус. Вш тривав один момент, секунди 3-4, але люди ошмши» [20, с. 28]. Натвзруйнований будинок, в якому «завалилась тiльки передня стiна, i середина хати стояла одкрита, немов на сцеш» [25, с. 229] списаний з натури: «Дома стоять так, що тшьки три стши залишились, а через четверту, одвалену, видко лiжка, посуду i т. ш.» [13, с. 25]. Згадуе в листах письменник i маленью будинки з дерева, якi нагадували коробки з-пiд макарон» [20, с. 28], i те, як «на горах зi смiття сидять городов^..» i як «городовий пiднiмаеться i робить пiд козирок: це вщрили людське тiло» [20, с. 28]. Передав у листах Коцюбинський i враження вщ тих людей, яких вш зустрiв у зруйнованому мютг «Люди якiсь заляканi, сумнi, жшки в жалiбних чорних крепах, у мужчин тшьки чорш краватки, i в очах кожно'1' людини жах. Тяжю враження.» [13, с. 26].
У змалюванш картини зруйновано'1' Мессши в новелi «Хвала життю» Коцюбинський як письменник^мпресюшст зосередився на власному внутршньому свiтi, iррацiональному, емоцiональному. Новела складаеться з фрагмешив дiйсностi, зафшсованих автором. Така побудова зумовлена власне сприйняттям дiйсностi автором: «Нiякого жаху в сво'1'х очах вiд Мессши я не помiчаю. Враження, правда, було штенсивне, але коротке.» [21, с. 40]. Кожне найменше враження мае щннють. З цих окремих фрагмешив з'являться людськi постатi, звуки й рiзнi кольори, за 1'х допомогою передаються почуття, враження ^мпресп), оскiльки саме через колiр i звук, тобто внутрiшньо, Коцюбинський сприймае оточуючу його дшсшсть, яка в творi стае частиною духовного св^у людини.
Природа для письменника завжди була джерелом творчого натхнення: «Природа дае так багато, а в собi самому я знаходжу невичерпне джерело розваг та штереав» [23, с. 47]. Тому i в новелi «Хвала життю» велика роль належить пейзажу, який або контрастуе з внутршшм станом, або ствзвучний iз ним за колоритом та оточуючими звуками. Так, наприклад, на початку новели з'являеться контраст мiж спокшним весняним пейзажем: «.море було спокшне i сине, небо - так само, сонце обливало помаранчевi сади по горбах.» [25, с. 228] та мютом, яке нагадувало арий труп; або контраст рiзнокольорових фарб на фош емоцш: «Може свiтити сонце, голубiти море i небо, смiятися радiсть.» та блискучих людських очей, в яких письменник бачить вогонь пекельно'1' ночi. У творi вiдбуваеться постiйне протиставлення картин життя й
смерти серед кладовища i камшня з'являеться осел з повними кошиками на спинi; хлопчик, який гукае: «Цибуля! Цибуля!». Проте одразу тсля цих фрагментiв Коцюбинський знову повертае читача до зруйновано! Мессши: «До кого гукав BiH [хлопчик]? Кому хотв продати [цибулю]? Чи не камшням отим?..» [25, с. 228]. Але все одно посеред руши письменник знаходить живе: з груди камшня з'являються люди. В описах цих людей превалюе чорний тшр: чорш постатi, чорнi вуал^ чорнi костюми. Навкруги немае шуму та жодних гучних звуюв: люди не виходять, а випливають i нечутно ступають. Навкруги пануе атмосфера жалоби та суму: «.сунулись чорш мужики i тих! жшки...» [25, с. 228]. Основним кольором палггри стае чорний, а навкруги пануе тиша. В людських очах письменник бачить жах. Вони як дзеркало людсько! душi вiдображають картину руши. Отже i в душi в кожного - руша, психолопчна травма. Навкруг не тшьки зруйноваш будинки, вулищ, церкви, але й зруйноваш долi. Так, Коцюбинський зображае чоловша, якого зустрiв, йдучи мiстом. У портрет! присутш кольори жалоби та трагедп: чорний i жовтий: «.чорний панок з блщим обличчям. Жовт мiшки пiд очима й на щоках звисали.» [25, с. 230]. Цей чоловш розповiдае про власну трагедш: «Я був багатий i щасливий, signore, мав жiнку, четверо д^ей i банкiрську контору. Тепер родина й цше багатство лежать пщ грузом.» [25, с. 230]. Сприйняття реальностi героя вiдбувалось через звуки: «Хто не чув - уявити не може то! пекельно! ночi. Така пальба була, така канонада, наче вс сили небесш, земнi i морськi палили разом з сво'1'х гармат» [25, с. 230]. Пюля ще! зустрiчi автор знову серед спресованих мас помiчае життя: вш бачить жшку, на колшах у яко! граеться дитина.
Новелу характеризуе любов до життя та людини й глибока вiра в не!. Це пщтверджуеться тим, що посеред кладовища i руш письменник знаходить i помiчае живе, людське, яке знайшло в собi сили для вiдродження. Письменник вiрив у те, що в людиш закладений великий потенцiал життево! енергл: Людина в собi мае завжди так багато щкавого, що вистачило б не на одне, а на декшька житпв, потрiбно тшьки вм^и вилучати й використовувати» [23, с. 47].
У кшщ твору остаточно стверджуеться духовна та психолопчна перемога над смертю. Посеред зруйновано'1' Мессши продаеться крем у яскравих баночках для омолодження шюри. Здавалося б, краса та молодють залишились десь пщ рушами, шкому з таких обставин до них немае дша, але насправдi саме заклики продавця: «Молодють i краса..» привертають увагу велико! кiлькостi людей, повертають до життя. I М. Коцюбнський малюе пейзаж, ствзвучний з цим торжеством життя: «Я раптом побачив далею зелеш гори, залш! радюним сонцем помаранчевi сади, безконечний шовковий простiр блакитного моря.» [25, с. 232]. Таким чином, зруйнована землетрусом 1909 р. Мессша постала перед уважними, проникливими, ствчутливими очима М. Коцюбинського. Пригшчена атмосфера не позбавила мюто аш сицилiйськоï душi, аш тепла, якi одразу помiтив i пщкреслив письменник. Новела стала свщком вiдродження Мессiни, жителям якоï властивi iталiйськi, а точнiше сицилiйськi, оптимiзм, енергiя, нестримнiсть та емоцiйнiсть. Iталiя для М. Коцюбинського сповнена кольорiв i звукiв, вiн ïï сприймае у властивш йому iмпресiонiстичнiй манер^ яка спiвзвучна особливостям нацiонального характеру ^алшщв, i майстерно передае галас i рiзнобарв'я iталiйського життя.
Список використаноУ л1тератури
1. Згамбатi Е. Iталiя Михайла Коцюбинського та Леа Украинки: два обличчя одного мiфу / Емануела Зrамбатi // Всесвгт. - 2007. - № 7-8. - С. 156-167.
2. Коцюбинський М. Лист до Альфреда Снсена вiд 29 кв^ня 1909 року // Коцюбинський М. М. Твори в семи томах / М. М. Коцюбинський. - Ки'в: Наукова дука, 1975. - Том шостий. - 311 с.
3. Коцюбинський М. Лист до Альфреда Снсена вщ 28 листопада 1909 року // Коцюбинський М. М. Твори в семи томах / М. М. Коцюбинський - Кшв: Наукова дука, 1975. - Том шостий. - 311 с.
4. Коцюбинський М. Лист до Вiри Коцюбинсько'' вщ 10 травня 1905 року // Коцюбинський М. М. Твори в семи томах / М. М. Коцюбинський. - Кшв: Наукова дука, 1975. - Том шостий. - 311 с.
5. Коцюбинський М. Лист до Вiри Коцюбинсько'1 вщ 12 травня 1905 року // Коцюбинський М. М. Твори в семи томах / М. М. Коцюбинський. - Ки'в: Наукова дука, 1975. - Том шостий. - 311 с.
6. Коцюбинський М. Лист до Вiри Коцюбинсько'1' вщ 28 травня 1905 року // Коцюбинський М. М. Твори в семи томах / М. М. Коцюбинський. - Ки'в: Наукова дука, 1975. - Том шостий. - 311 с.
7. Коцюбинський М. Лист до Вiри Коцюбинсько'1' вщ 30 травня 1905 року // Коцюбинський М. М. Твори в семи томах / М. М. Коцюбинський. - Ки'в: Наукова дука, 1975. - Том шостий. - 311 с.
8. Коцюбинський М. Лист до Вiри Коцюбинсько'' вщ 31 травня 1905 року // Коцюбинський М. М. Твори в семи томах / М. М. Коцюбинський. - Ки'в: Наукова дука, 1975. - Том шостий. - 311 с.
9. Коцюбинський М. Лист до Вiри Коцюбинсько'' вщ 8 травня 1909 року // Коцюбинський М. М. Твори в семи томах / М. М. Коцюбинський. - Ки'в: Наукова дука, 1975. - Том шостий. - 311 с.
10. Коцюбинський М. Лист до Вiри Коцюбинсько'' вщ 30 травня 1909 року // Коцюбинський М. М. Твори в семи томах / М. М. Коцюбинський. - Ки'в: Наукова дука, 1975. - Том шостий. - 311 с.
11. Коцюбинський М. Лист до Вiри Коцюбинсько'' вщ 5 червня 1909 року // Коцюбинський М. М. Твори в семи томах / М. М. Коцюбинський. - Ки'в: Наукова дука, 1975. - Том шостий. - 311 с.
12. Коцюбинський М. Лист до Вiри Коцюбинсько'' вщ 18 червня 1909 року // Коцюбинський М. М. Твори в семи томах / М. М. Коцюбинський. - Ки'в: Наукова дука, 1975. - Том шостий. - 311 с.
13. Коцюбинський М. Лист до Вiри Коцюбинсько'' вщ 3 червня 1910 року // Коцюбинський М. М. Твори в семи томах / М. М. Коцюбинський. - Ки'в: Наукова дука, 1975. - Том сьомий. - 415 с.
14. Коцюбинський М. Лист до Вiри Коцюбинсько'' вщ 6 липня 1910 року // Коцюбинський М. М. Твори в семи томах / М. М. Коцюбинський. - Ки'в: Наукова дука, 1975. - Том сьомий. - 415 с.
15. Коцюбинський М. Лист до Вiри Коцюбинсько'' вщ 9 листопада 1911 року // Коцюбинський М. М. Твори в семи томах / М. М. Коцюбинський. - Ки'в: Наукова дука, 1975. - Том сьомий. - 415 с.
16. Коцюбинський М. Лист до Вiри Коцюбинсько'' вщ 12 грудня 1911 року // Коцюбинський М. М. Твори в семи томах / М. М. Коцюбинський. - Ки'в: Наукова дука, 1975. - Том сьомий. - 415 с.
17. Коцюбинський М. Лист до Вiри Коцюбинсько'' вщ 2 лютого 1912 року // Коцюбинський М. М. Твори в семи томах / М. М. Коцюбинський. - Ки'в: Наукова дука, 1975. - Том сьомий. - 415 с.
18. Коцюбинський М. Лист до Свгена Чикаленка вщ 20 грудня 1909 року // Коцюбинський М. М. Твори в семи томах / М. М. Коцюбинський. - Кшв: Наукова дука, 1975. - Том сьомий. - 415 с.
19. Коцюбинський М. Лист до Irai Шрага вщ 30 червня 1910 року // Коцюбинський М. М. Твори в семи томах / М. М. Коцюбинський. - Кшв: Наукова дука, 1975. - Том сьомий. - 415 с.
20. Коцюбинський М. Лист до Олександри Аплаксшо!' вщ 4 червня 1910 року // Коцюбинський М. М. Твори в семи томах / М. М. Коцюбинський. - Кшв: Наукова дука, 1975. - Том сьомий. - 415 с.
21. Коцюбинський М. Лист до Олександри Аплаксшо!' вщ 21 червня 1910 року // Коцюбинський М. М. Твори в семи томах / М. М. Коцюбинський. - Кшв: Наукова дука, 1975. - Том сьомий. - 415 с.
22. Коцюбинський М. Лист до Олександри Аплаксшо!' вщ 25 липня 1910 року // Коцюбинський М. М. Твори в семи томах / М. М. Коцюбинський. - Кшв: Наукова дука, 1975. - Том сьомий. - 415 с.
23. Коцюбинський М. Лист до Олександри Аплаксшо!' 29 червня 1910 року // Коцюбинський М. М. Твори в семи томах / М. М. Коцюбинський. - Кшв, Наукова дука, 1975. - Том сьомий.- 415 с.
24. Коцюбинський М. Лист до Олександри Аплаксшо!' вщ 9 лютого 1912 року // Коцюбинський М. М. Твори в семи томах / М. М. Коцюбинський. - Кшв: Наукова дука, 1975. - Том сьомий. - 415 с.
25. Коцюбинський М. Хвала життю // Коцюбинський М. М. Твори в трьох томах / М. М. Коцюбинський. - Кшв: Дншро, 1979. - Том третш. - 357 с.
26. Kotsjubynskyi M. Lode alla Vita / Mykhailo Kotsjubynskyi; Traduzione dall'ucraino e рrefazione di G. Skorupska. - Mariupol: МДУ, 2010. - 11 p.
27. Pa^lovska O. M. Koqjubynskyi Le ombre degli avi dime^^t, a шга di L. Calvi / О. Pa^lovska. - Abano Terme, 1994. - 176 р.
28. Pa^lovska O. Civilta letteraria ucraina / О. Pa^lovska. - Roma, 1998. - 656 p.
Стаття надшшла до редакцп 25.10.2014
H. V. Rudnytska
THE VISION OF ITALY IN NOVEL BY MYKHAILO KOTSIUBYNSKYI
«PRAISE TO LIFE»
The article analyzes the characteristics of the perception of the Italian reality in the Kotsiubynskyi's novel «Praise to Life» and the impressionistic figurative style of the writer in the context of building of the image of the Sicilian city destroyed by a powerful earthquake in 1909. The novel has been characterized by the love to the life and to the humans and by the deep belief in it, the surrounding reality of the novel becomes a part of the human mental inner world. Describing in the novel «Praise to Life» the picture of destroyed Messina Kotsiubynskyi being an impressionist writer focused on his own irrational, emotional inner world. The novel consists of the fragments of the reality recorded by the author.
The letters to friends and colleagues describe the differences in the vision of the most famous Italian cities visited by the writer of the behavior of the Italians and the features of their national character, their traditions and culture. The author conveys own perception using visual and sound images, the play of the colors on the background of the emotions from what he sees. Italy for Kotsiubynskyi is full of colors and sounds. He sees the country in his impressionistic manner that is consonant with the features of the national character of Italians and masterfully conveys the loud and colorful Italian life.
Key words: novel, impressionism, Italian Culture, figurativemeans, correspondence.
