CC BY
13
УДК 378.1
Тищенко В.М., доктор фшософи, професор ®
Лье1еський нацюнальний ушеерситет еетеринарног медицины та бютехнологт
iмет С.З. Гжицького
ВЕРБАЛ1ЗАЦ1Я ВИКЛАДАЦЬКОГО ЗАДУМУ
Особливу роль вадграе попередня робота викладача над мовою сво1х лекцш. Саме тодi закладаються !х комунiкацiйнi основи, шлiфуеться кожен ви^в, обмiрковуються формулювання, обираються виразш засоби.
Кожне успiшне заняття у значнш мiрi - результат пращ в домашнш "лаборатори". Щоб оцшити таку працю в аспектi розвитку мовно! культури, торкнемося науково-педагопчно1 сутност питання.
Ця сутнiсть полягае, за нашим баченням, не лише в обов'язкових теоретичних знаннях викладача щодо вшх, визначених кращими мовознавцями, норм сучасного украшського слова, але й в умшш практично застосувати щ знання, а значить - в умшш формулювати свою думку за фшолопчними правилами, ям бажано знати i виконувати.
Iнодi доводиться зустрiчатися з такого роду здивуванням: чому ось такий-то викладач (професор, доцент), людина в цшому квалiфiкована, не може за кафедрою - як би це м'якше сказати - блиснути сво!ми знаннями? Серед вщповщей не виключаеться i така: складно поеднувати два процеси (творчкть i виклад) в едине цше. Одна рiч - готувати навчальний матерiал вдома, (в бiблiотецi), не хвилюючись, маючи час на обдумування кожного слова, а шша - мислити в аудитора, перед студентами, не роблячи великих пауз, не зловживаючи конспектами, i забезпечуючи при цьому належну яккть самого навчання. У нашш професи домiнуе складна штелектуально-емоцiональна праця, успiх яко! забезпечуеться наявнiстю знань, здiбностей, досвщу, психологiчного гарту. I нам доводиться враховувати кожен з отих чотирьох доданюв, аби у тдсумку не мучитися в аудитора самому, а головне -не мучити студенев. Verba magistri - Слова Вчителя. Ми часто зустрiчаемо це написання у Горащя. Високою е цша вчительського слова, але й вимоги до нього не нижчг
Викладачу вищо! школи, на яких би заняттях вш не працював (лекци, семiнари, консультацп тощо), бажано усвщомити, що першою й необхiдною умовою зрозумшня його мовного ряду е вщповщшсть слiв-понять, що !х використовуе викладач, тому, наскшьки вони е звичними для студенев.
У наш час, коли спостер^аеться не лише штегращя, але й диференцiацiя навчальних дисциплiн, для кожно! з них формуеться власна, з численними професшними термшами, мова викладу. Iнодi у педагога виникае лише iлюзiя, що його розумiе аудиторiя. Частiше це трапляеться, коли одшею з причин недостатнього рiвня вербалiзацil викладацького задуму е те, що предмет
® Тищенко В.М., 2011
викладу недостатньо оформлений лопчно. А це означав, що вш (предмет викладу) не може бути в певнш мiрi виражений словами-поняттями. Але, гадаемо також, що значна частина розумових, творчих процеЫв проходить на шту1тивному рiвнi. (Про мiсце штущи у визначеннi необхщно1 педагопчно1 ди поговоримо потiм окремо). Викладач надежного професшного класу за кафедрою творить навт тодi, коли матерiал лекци у першоосновi свош не належить йому особисто, не е, скажiмо, предметом його наукового пошуку. Яккть нашо! педагопчно1 штущи не рщко i визначае результат роботи в аудитора.
Але ж знайдену штуггивну форму треба реалiзувати через змют, тобто через ефективну передачу И (форми) студентам. Погодимось, що професюнал, який досить штенсивно й результативно працюе i за кафедрою, i за письмовим столом, часто стопъ перед розв'язанням проблеми оптимально! передачi сво!х знахiдок аудитора, у тому чи^ - читацькiй. Труднощi полягають у тому, що ми не завжди усвщомлюемо: в нашiй уснш мовi, або в нашому письмовому текст трапляються фрагменти шту1тивних знань, не обгрунтоваш логiчно. Викладацька штущдя без викладацько! логiки рiвнозначна винайденому у кресленнях л^аку чи автомобшю без !х виробничого, серiйного варiанту.
Викладацька логiка у свою чергу не мислиться без належно! орiентацil у володiннях Логоса. Те, що мова являе собою спшкування людей i характеризуеться як процес приймання, переробки i передачi шформаци, -викладачi вищо! школи знають.21 Знаемо ми i те, що основною лшгвктичною одиницею мови е слово, бо за ним сто!ть цша система зв'язкiв, якi утворюють широке семантичне поле. Об'ективний загальноприйнятий змкт слова визначае його значення; суб'ективна семантична наповнешсть слова квалiфiкуеться як його особистий, локальний змiст. Смисл слова для суб'екта залежить вщ сукупностi його знань; тому смисл у порiвняннi iз значенням бшьш динамiчний. У процесi мови кожне слово вводиться у той чи шший контекст, який надае слову конкретний смисл, необхщний для даного моменту навчання, виховання, шформування, повщомлення тощо.
Слово е королем уах без винятку наук, усiх без винятку знань. Навчальне слово може бути усним, може бути письмовим, але саме воно наповнюе шкшьш класи та аудиторil вищих навчальних закладiв, незлiченнi бiблiотечнi томи i вiртуальний простiр 1нтернету. Основана ознака слова, як уже було сказано, -його значення. Але слово мае й iншi суттевi ознаки. Одшею з них е стильове забарвлення, що пов'язане з переважним вживанням слова у тому чи шшому функцюнальному стил^
У сучаснш украlнськi мовi з точки зору стильово! е такi групи ^в:
21 У рос1йськ1й мов1 е терм1ни "речь" 1 "язык", що означають хоча й схож1, але все ж р1зт поняття. Сказавши, наприклад, "Его английская речь далека от совершенства", ми розум1емо, що "Его английский язык не совсем хорош". В украшському вар1анп в обох випадках ми вживаемо лише одне слово - "мова". Що ж до термша "мовлення", то вш, на нашу думку, бшьше в1дпов1дае зм1сту рос1йського "вещание" (радиовещание, радюмовлення). - В.Т.
офщшш, нейтралью (загальновживаш, мiжстильовi) слова; книжш слова; розмовнi слова; молодiжний сленг; кримiнальний сленг.
Навряд чи можна говорити про недоторканшсть стильових кордошв. Але при цьому бажано враховувати, що перенесення стилктично забарвлених ^в в iностильове словесне оточення повинно бути мотивованим, виправданим навчальним завданням.
Л^ература
Стаття е авторським матерiалом, частиною власно1 концепци, з найбiльш повним висв^ленням яко1 Шановнi Читачi можуть, зокрема, ознайомитись у монографiях: Тищенко В.М. У еолодшнях Логоса. - Львiв: Сполом, 2002. - 342 с.; Тищенко В.М. Викладач еищог школи: феномен професп. - Львiв: Сполом, 2006. -398 с. А також у навчальному поабнику: Тищенко В.М. Лакошчна Украгна. -Львiв: Сполом, 2009. - 320 с. (Гриф МОН).
Summary Vadim Tyshchenko
Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z. Gzhytskyj VERBALIZATION OF TEACHING PROJECT
To the teacher of higher school, whatever employments he worked (lectures, seminars, consultations and others like that) on, it is desirable to realize that by the first and necessary condition of зрозумтня him linguistic row there is accordance of words-concepts, that they are used by a teacher, to the volume, as far as they are usual for students.
